Інтелектуалізація суспільства та розвиток регіональної економіки: взаємозв'язок та протиріччя

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК : 338.1 : 330.341.1 : 332.1

Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича

Інтелектуалізація суспільства та розвиток регіональної економіки: взаємозв'язок та протиріччя

Антохов А.А. к.е.н., доцент

Анотація

інтелектуалізація економіка регіональний стимулювання

У статті визначено сутність інтелектуалізації суспільства, з'ясовано новий зміст знань та інтелекту. Виділено основні наслідки інтелектуалізації суспільства для економіки, освіти та зайнятості. Окреслено функціональну значимість регіональної економіки в контексті стимулювання процесів інтелектуалізації суспільства.

Ключові слова: інтелектуалізація суспільства, розвиток регіональної економіки, знання, інтелект, інтелектофобія.

Annotation

The purpose of the intellectualization of society and new content knowledge and intelligence in the article was defined. The basic effects of intellectualization of society to the economy, education and employment were allocated. The functional significance of the regional economy in the context of stimulating processes of intellectualization of society was outlined.

Keywords: intellectualization of society, the development of regional economy, knowledge, intelligence, intelectophobia.

Аннотация

В статье определена сущность интеллектуализации общества, выяснен новый смысл знаний и интеллекта. Выделены основные последствия интеллектуализации общества для экономики, образования и занятости. Определена функциональная значимость региональной экономики в контексте стимулирования процессов интеллектуализации общества.

Ключевые слова: интеллектуализация общества, развитие региональной экономики, знания, интеллект, интеллектофобия.

Постановка проблеми у загальному вигляді і її зв'язок з важливими науковими та практичними завданнями. Сучасне українське суспільство як ніколи потребує активізації процесів інтелектуалізації, які б знаходили своє відображення в економічних вимірниках регіонального розвитку. У нинішніх умовах розвиток регіональної економіки набуває дещо інших, стратегічних ознак. Це обумовлено концептуальною зміною характеру загального розвитку людства, його входження в епоху постіндустріальної економіки. Відтак розвиток економіки регіону при цьому також зазнає часто стихійних впливів. Усе частіше перед нею постають нові виклики, на які вона просто не встигає реагувати і в результаті втрачає конкурентні позиції, що надалі позначається на рівні матеріального добробуту населення. Тому при розумінні розвитку регіональної економіки слід враховувати загальні процеси динамічності змін з наростаючими тенденціями. І такі зміни важливо супроводжувати підтримкою інтелектуалізації суспільства.

Аналіз останніх досліджень, у яких започатковано вирішення проблеми. У

вітчизняній науці несправедливо оминаються увагою процеси інтелектуалізації суспільства, їх взаємозв'язок з економічним зростанням. Водночас у постійному науковому фокусі перебуває вивчення інтелектуальних ресурсів, потенціалу й капіталу. Яскравими представниками вивчення даного напряму можна назвати Г. Башнянина, С. Вовканича, В. Григоренка, В. Гунько, В. Куценко, Б. Малицького, В. Петренка, Л. Семів, І. Чуєва та ін. Водночас виявлення взаємозв'язку процесів інтелектуалізації та економічного розвитку регіонів є мало відображеним у наукових напрацюваннях. Відтак тематика даного дослідження є дуже актуальною.

Цілі статті. Метою статті постає теоретичне обґрунтування сутності інтелектуалізації суспільства та її впливу на розвиток регіональної економіки. Завданнями при цьому будуть наступі:

- формулювання дефініції інтелектуалізації суспільства, з'ясування нового змісту знань та інтелекту;

- виділення основних наслідків інтелектуалізації суспільства для економіки, освіти та зайнятості;

- окреслення функціональної значимості регіональної економіки з метою стимулювання процесів інтелектуалізації суспільства.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів. Інтелектуалізацію суспільства слід розглядати як процес посилення ролі результатів використання інтелектуальних здібностей людини для суспільного розвитку, покращення умов життєдіяльності та стимулювання подальшого прогресу. Це означає, що процеси інтелектуалізації в суспільному вимірі мають передбачати не просто «експлуатацію» інтелектуальних задатків населення, але й спрямовувати результати їх використання на благо суспільства, переслідуючи цілі сталості, а також на створення сприятливих умов для подальших прогресивних змін (рис. 1). На рис. 1 сутність процесу інтелектуалізації відображена в превалююче позитивному контексті. Це не означає, що результати використання інтелектуальних здібностей людини не можуть набувати негативних ознак. Нажаль, у сучасному комерціалізованому світі продукти інтелектуальної діяльності часто використовуються з метою задоволення інтересів окремих груп. Мається на увазі, що вони можуть спрямовуватись на комерційні цілі з наслідковим негативним відображенням на стані суспільного здоров'я (специфічні засоби фармацевтики, індивідуального лікування тощо), девіантної поведінки (ігрова та Інтернет-залежність, азартність тощо), способів життєдіяльності (зменшення навантажень на організм, спрощене харчування тощо). У даному контексті особливо проявляється функціональність регіональної економіки. Важливо, щоб результати інтелектуальної діяльності не призводили до соціальних протиріч та, що дуже важливо, не завдавали шкоди самому носію інтелектуального потенціалу, який може піддаватись надмірному навантаженню (фізичному та психоемоційному), відзначатись, як правило, вищою схильністю до депресій і суїцидів.

Очевидно, що інтелектуалізація суспільства повинна супроводжуватись інтелектуалізацією економіки. У цьому проявлятиметься її корисність. В іншому ж випадку явище інтелектофобії буде інституціоналізуватись. Це означає, що інтелектуали не матимуть змоги і фактично мотивації до участі у державо-владних, управлінських процесах, адже зустрічатимуть спротив з боку осіб, які не володіють достатніми інтелектуальними здібностями, проте мають навики «споживання» благ при існуючій системі для власної вигоди. У такому випадку інтелектофобія перетворюється на потужний інструмент ліквідації концептуальної влади інтелекту в соціальних системах, що далі веде до деінтелектуалізації суспільства [1]. Тому наголошуємо на важливості першопричинного характеру інтелектуалізації суспільства з подальшою процесністю в економіці, що буде виражатись у покращенні умов життєдіяльності населення, зокрема через економічне зростання.

Рис. 1. Сутність інтелектуалізації суспільства та взаємозв'язок з регіональною економікою*

*Складено автором

Складність та багатоплановість протікання процесів інтелектуалізації суспільства й економіки значно розширюють теоретичну основу їх дослідження. Узагальнено в теоретичному контексті їх можна розглядати через призму:

1) періодизації суспільного розвитку;

2) формування нових теоретико-прикладних основ обґрунтування можливостей розвитку людського потенціалу та діяльності.

Перший напрям вимагає розуміння значення знань та інтелекту для загального цивілізаційного розвитку. За другим напрямом чітко вирізняються положення концепції неперервної освіти, адже процеси інтелектуалізації суспільства нерозривно пов'язані з потребою неперервного розвитку людини. Можливості навчання дозволяють людині розуміти свої переваги від інтелектуальної діяльності. Відтак процеси інтелектуалізації суспільства з докорінною зміною традиційного способу життя вимагають інституціоналізації нових пріоритетних завдань сучасної освіти [2, с. 569]:

- навчання навчатися - вироблення вмінь оволодівати й оперувати найрізноманітнішою інформацією;

- навчання працювати - формування здатності ефективно оволодівати професійними навичками, уміння знаходити вихід у найнепередбачуваніших виробничих ситуаціях, співпрацювати в колективі, співвідносити себе з конкретними фаховими ролями й ефективно їх виконувати;

- навчання співіснувати - розвиток таланту до налагоджування соціальних відносин, виховання здатності до емпатії, персоніфікованих відносин з іншими людьми;

- навчання жити - формування цілісного світогляду, уміння бачити особистісний сенс життя, прагнути до духовної зрілості, бути відповідальним за себе та інших.

Окрім нових вимог до сучасної освіти, процеси інтелектуалізації суспільства супроводжуються значними трансформаціями в сфері зайнятості. Усе більш звичним явищем є нестандартні форми зайнятості - неповна зайнятість, зайнятість на умовах строкових трудових договорів, запозичена праця (лізинг, аутсорсинг, аутстафінг), дистанційна зайнятість (надомна праця, позаштатна дистанційна робота, мобільна, телесело, фріланс), неформальна зайнятість, самозайнятість, сезонна зайнятість [3, с. 469-470]. На тлі активних процесів інтелектуалізації суспільства та економіки формуються нові професійні сфери. Вони виникають у зв'язку з новини видами професійної діяльності, що їх вимагає інформатизація праці, а також підвищених можливостей одержання доходу за рахунок прав інтелектуальної власності. Для прикладу, все більш поширеною сьогодні є діяльність патентних тролів (патентних вимагачів) - компаній або підприємців, чий бізнес полягає виключно в отриманні ліцензійних платежів за використання належних їм патентів [4, с. 17]. Змінюються, окрім того, вимоги до самих працівників - здатність швидко навчатись, творчість, креативність, вміння самостійно приймати рішення, адаптивність, інноваційність, стресостійкість. Усе це наслідки посилення ролі знань та інтелекту в економічній діяльності, причому вже не на екстенсивних підходах, з використанням фізичних сил людини, як це було в епоху індустріалізму, а з оптимальним включенням її інтелектуальних здібностей, що можуть набувати різних потенційних ознак.

Таким чином, процеси інтелектуалізації суспільства прямо відображаються на сфері зайнятості та ставлять нові вимоги до сфери освіти. Що ж стосується економічної системи регіону, то тут її функціональність проявляється специфічно і в значній мірі розкриває практичне призначення та корисність процесу інтелектуалізації.

Для розуміння прикладної значимості інтелектуалізації суспільства для розвитку економіки регіонів необхідно виявити нову функціональну роль знань та інтелекту. Їх можна інтерпретувати по-різному, залежно від галузі знань, в якій досліджуються дані поняття. Соціологічний зріз досліджень передбачає розгляд знань як базисної форми когнітивної організації результатів відображення людьми об'єктивних властивостей і ознак дійсності, об'єднаних у певну впорядковану систему, що робить їх важливим чинником організації повсякденної життєдіяльності людей; це те, що вже відклалося у свідомості і становить невід'ємну частину пам'яті [5, с. 28-29; 6, с. 111-112]. Важливо розуміти відмінність знань від інформації. Інформація є інструментом знань, тому знанням вона бути не може; вона залишається формою знань, стабільною, індексованою по відношенню до часу та користувача [7; 8].

В економічному контексті безумовно головне змістовне наповнення знання набувають у понятті «економіка знань». Відтак вважаємо, що тут знання слід розглядати більше як колективне благо, таке, що формує «додану вартість» при проявах «колективного розуму» [9]. Економіку знань при цьому розглядають з різних позицій - з акцентом на окремі її специфічні ознаки. Поширеним є розгляд економіки знань, для котрої головною продуктивною силою постає наука і така економіка покликана задовольнити потреби вищого рівня (мова йде про самореалізацію, духовне зростання особистості тощо) [10]. Така економіка спирається на інтелектуальний потенціал суспільства, який є сукупністю повсякденних (буденних) і спеціалізованих (наукових) знань, наявних у свідомості людей та матеріалізованих у технологічних способах виробництва [11, с. 32]

Інтелект у свою чергу являє собою рівень розумового розвитку людини, який дає їй змогу розпізнавати навколишні явища природи і суспільства, самостійно пізнавати природні та суспільні закони, узагальнювати закономірності розвитку природних і суспільних процесів, створювати нові системи знань, виробництва, культури, побуту тощо [12, с. 138]. Інтелект має виражену генетичну обумовленість, хоча й не завжди превалюючу: за дослідженнями вчених, спадковість щодо інтелекту проявляє себе в 40-70% випадків (для прикладу, відносно росту показник сягає 70-90%) [13].

В економічному контексті сутність інтелекту відображається через рівень інтелектуального капіталу - як вартісного вимірника ефективності використання інтелектуального потенціалу суспільства. У більших просторових вимірах масштаби обороту інтелектуального капіталу є одним із важливих критеріїв нарощування інноваційного потенціалу країни, а також регіональної економіки [14, с. 87]. Більше того, людський та інноваційний розвиток синкретично взаємопов'язані: з одного боку, інноваційні процеси є результатом інтелектуальної, творчої, підприємницької, професійної діяльності людини, тому розвиток людського потенціалу - це соціальна основа інновацій; з іншого - інноваційний розвиток є засобом людського розвитку, оскільки створює нові можливості для задоволення потреб та соціокультурного розвитку людини [15, с. 6]. Таким чином, з особистісного рівня із акумулюванням на вищих інституційних масштабах інтелектуальні здібності людини можуть спричиняти неперервний інноваційний розвиток країни, причому не просто на звичних засадах, а як однієї з передових у глобальному світі, що пропонує людству нові, прогресивні способи виробництва та задоволення конструктивних людських потреб.

Розуміючи сутність основних термінів і понять обраного предмету дослідження, слід зосередитись на питанні функціональності регіональної економічної системи у забезпеченні процесів інтелектуалізації (тобто щоб інтелектуалізація суспільства трасформовувалась і супроводжувалась процесами інтелектуалізації економіки). Вважаємо, що функції регіональної економіки повинні спрямовуватись на виконання наступних завдань:

1. Створення умов для реалізації інтелектуальних здібностей людини через розвиток знаннємістких видів економічної діяльності, залучення творчої, обдарованої молоді, створення інноваційних робочих місць (ключове завдання);

2. Забезпечення трансформації інтелектуального потенціалу в капітал через ринкові механізми з умовами добросовісної конкуренції та максимальним залученням внутрішніх ресурсних можливостей (тобто без надмірної узалежненості від, для прикладу, іноземного інвестування з подальшим відтягування інтелектуального потенціалу та капіталу за кордон);

3. Формування попиту на фахівців і робітників з відповідними інтелектуальними здібностями та супровідними психоемоційними властивостями;

4. Підтримка конкуренції в сфері зайнятості з доланням інтелектофобії та сприянням інтелектуалізації управління розвитком регіону через використання фінансових ресурсів;

5. Балансування спрямованості результатів інтелектуальної діяльності на суспільно значимі цілі (концепція соціальної відповідальної бізнесу);

6. Підтримка формування електронного економічного простору з новими (віртуалізованими) формами бізнесу, що вимагають фахівців з вищими інтелектуальними здібностями та надають змогу доступу до інформації для широкого кола осіб.

Виконання таких завдань повинно «обростати» ринковими механізмами перерозподілу людських ресурсів між тими видами економічної діяльності, які здатні поглиблюватись і розмежовуватись на нові напрямки, відкривати нові сегменти ринку. Таким чином, інтелектокористування відображатиме найвищу результативність при умові суспільної корисності результатів інтелектуальної діяльності.

Слід додати, що процеси інтелектуалізації суспільства, окрім високого рівня залежності від регіональної економіки, дозволяють більш ефективно реалізовувати низку її функцій. Особливо це стосується трансформаційних та новітніх функцій. Хочемо підкреслити вагомість процесів інтелектуалізації суспільства для реалізації гуманістичної функції регіональної економіки, сутність котрої полягає у підтримці споживчого патріотизму, прагнення розвитку бізнесу за місцем постійного проживання. Тут виникає дуже важливий аспект - сприйняття своїх земляків як справжніх інтелектуалів, з ознаками інтелігентності, що завдяки своїм інтелектуальним здібностям спроможні не лише забезпечити гідний рівень власного матеріального добробуту, але й покращувати умови проживання інших мешканців регіону. У результатів формується світоглядна цілісність і схильність населення саме до інтелектуальної діяльності, що сьогодні є визначальною для розвитку людства. У регіональних масштабах така ситуація є надважливою, адже зумовлює відмінні передумови для подальшого соціально-економічного розвитку.

Висновки

Отже, за своїм змістом інтелектуалізація суспільства є, з одного боку, складним і, що важливо, неперервним процесом та, з іншого боку, результатом інтелектокористування. Останнє залежить від тих умов, які надає економічна система регіону. У випадку відсутності достатнього ресурсного забезпечення інтелектуалізація приречена залишитись спонтанним соціогуманітарним процесом, що не знайшов свого відображення в економічних результатах. Відтак система економіки регіону повинна підтримувати її неперервність через створення мотиваційного середовища з капіталізацією потенційних інтелектуальних можливостей населення у матеріальні вигоди.

Список використаних джерел

1. Тимошенко Д. В. Інтелектуальна праця : особливості та актуальні завдання з управління мотивацією / Д. В. Тимошенко : Scientific World. [Електронний ресурс] - Режим доступу : http://www.kbuapa.kharkov.ua/e- book/tpdu/2009-2/doc/1/08.pdf.

2. Тувакова Н. В. Ключові аспекти фахової підготовки майбутніх економістів / Н. В. Тувакова // Соціально- економічні проблеми сучасного періоду України. Проблеми інтеграції України у світовий фінансовий простір (збірник наукових праць) / НАН України. Ін-т регіональних досліджень ; редкол. : від. ред. В. С. Кравців. - Львів, 2013. - Вип. 1 (99). - 599 с. - С. 567-573.

3. Гузар У. Є. Нестандартні форми зайнятості в умовах розвитку постіндустріального суспільства / У. Є. Гузар, М. В. Луцик // Соціально-економічні проблеми сучасного періоду України. Проблеми інтеграції України у світовий фінансовий простір (збірник наукових праць) / НАН України. Ін-т регіональних досліджень ; редкол. : від. ред. В. С. Кравців. - Львів, 2013. - Вип. 1 (99). - 599 с. - С. 467-476.

4. Андрощук Г. О. Збитки від дій патентних тролів (на прикладі економіки США) / Г. О. Андрощук // Науковий журнал «Науково-технічна інформація». - 2013. - № 1 (55). - С. 17-21.

5. Краткий словарь когнитивных терминов / Под общей редакцией Е. С. Кубряковой. - М. : Филол. ф-т МГУ им. М.В. Ломоносова, 1997. - 245 с.

6. Ясіновська О. Репрезентація знання у свідомості носія культури / Оксана Ясіновська // Вісник Львів. ун-ту. Серія філол. - 2009. - Вип. 46. - Ч. 1. - С. 111-126.

7. Всемирный доклад ЮНЕСКО «К обществам знания/ Из-во ЮНЕСКО, 2005. - 231 с. » [Електронний ресурс] - Режим доступу : http://unesdoc.unesco.org/images/ 0014/001418/141843r.pdf.

8. Семилетов С. И. Информация как особый нематериальный обьект права / С. И. Семилетов // Государство и право, 2000. - № 5. - С. 67-74.

9. Гончарова О. В. Теоретичні уявлення щодо поняття «економіка знань» / О. В. Гончарова : Харківський регіональний інституту державного управління НАДУ при Президентові України. [Електронний ресурс] - Режим доступу : http://www.kbuapa.kharkov.Ua/e-book/tpdu/2009-2/doc/1/08.pdf.

10. Сорока М. В. Значення розвитку економіки знань для України / М. В. Сорока [Електронний ресурс] - Режим доступу : http://www.confcontact.com/2009kach/ soroka.htm

11. Геєц В. М. Інноваційні перспективи України / В. М. Геєц, В. П. Семиноженко. - Харків : Константа, 2006.

- 272 с.

12. Заболоцький Б. Ф. Національна економіка : Підручник / Б. Ф. Заболоцький. - Львів : Новий світ-2000, 2009. - 582 с.

13. Генетики знайшли зв'язок між ростом і інтелектом : Центр сімейної медицини. [Електронний ресурс] - Режим доступу : http://www.centrmed.com/news/detail.php?ID=27589#.U4hPVHJ_wk.

14. Осецький В. Л. Модернізація регіональної економіки на основі інноваційно-інвестиційної моделі розвитку / В. Л. Осецький // Экономика и управление. - 2011. - № 3. - С. 85-88.

15. Білоусова А. О. Людський розвиток як домінанта інноваційних перетворень в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук : спец. 08.00.07 «Демографія, економіка праці, соціальна економіка і політика» / А. О. Білоусова. - Донецьк, 2014. - 20 с.

Размещено на Allbest.ru