Особливості розвитку агропромислової інтеграції в ринкових умовах

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 911.3

ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ АГРОПРОМИСЛОВОЇ ІНТЕГРАЦІЇ В РИНКОВИХ УМОВАХ

Основними передумовами функціонування і розвитку АПК на різних його територіальних рівнях, починаючи від національного АПК і закінчуючи районними АПК є суспільний поділ праці та діалектично зв'язаний з ним процес інтеграції. Структурні зрушення в АПК на початку 1990-х років спричинили порушення інтеграційних зв'язків. Роботи [1, 3] справедливо підтверджують думку, що основною причиною недостатності розвитку сучасних інтеграційних зв'язків є поширення процесів дезінтеграції в АПК саме в перші роки становлення ринкових відносин в Україні.

Звертаючись до класиків суспільно- географічної думки, наведемо визначення, запропоноване М.Д. Пістуном, за яким агропромислова інтеграція - це «специфічна форма територіально- виробничого, міжгалузевого і внутрішньогалузевого комбінування підприємств різних галузей, органічно пов'язаних технологічними, організаційними та соціальними відносинами» [2].

Дане визначення є базовим з тієї точки зору, що воно вказує на зв'язки та відносини між галузями та виробництвами, які безпосередньо беруть участь в агропромисловому виробництві. Проте, таке визначення має бути доповнене з урахуванням потреб сьогодення розвитку АПК. На користь нашого ствердження вказує той факт, що основне значення агропромислової інтеграції в умовах планової економіки полягало в досягненні технологічної єдності лише двох виробничих процесів - вирощування сільськогосподарської сировини та його промислової переробки.

Зауважимо також, що таке класичне визначення агропромислової інтеграції не відповідає сучасним реаліям багатоукладного розвитку агропромислового виробництва в умовах ринкових відносин. Вирішальне значення при формуванні нових форм агропромислової інтеграції відіграють такі нові види економічної діяльності, як менеджмент, маркетинг та система ринкового агросервісу, які, звісно, не враховувались вченими радянського періоду та перших років незалежності нашої держави.

За більш сучасним визначенням, запропонованим В.М. Заболотнім, агропромислова інтеграція являє собою «діалектичний процес, метою якого є доведення зв'язків (синтезу) між підприємствами усіх сфер АПК до взаємовигідних в організаційному, виробничо-технологічному, економічному і соціальному плані» [5]. Як бачимо, стрижневою основою втягування в сучасний інтеграційний процес є економічна ефективність кожного з учасників, отримання максимального прибутку та завершеність циклу «виробництво-переробка-реалізація».

Ми підтримуємо думку В.М. Ганганова щодо доцільності агропромислової інтеграції господарських формувань, яка, на думку вченого, зумовлена спектром чинників, серед яких вчений відмічає наступні: усунення розбалансованості між сільським господарством і промисловістю, зниження втрат продукції, підвищення ступеня переробки сільськогосподарської продукції, поглиблення спеціалізації господарств, зменшення ризику в умовах конкурентної боротьби [4].

Характерною ознакою агропромислової інтеграції є втягування у процес підприємств та організацій різних форм власності та галузевої приналежності. В основі агропромислової інтеграції лежить економічна доцільність об'єднання зусиль підприємств різних галузей для досягнення єдиної економічної мети - повноцінне виробництво товарної сільськогосподарської продукції.

Акцентуємо, що інтеграційні процеси прикріплені до певної території. Тому зміни, які відбуваються на території впливають на зміни цих процесів між різними господарствами в межах даної територіальної одиниці. В межах певної території відбувається інтеграція різноманітних видів трудової діяльності, зв'язаних не тільки з виробництвом й переробкою сільськогосподарської продукції та її реалізацією, але й тими видами, які обслуговують цей процес, керують ним [6].

Територіальний аспект агропромислової інтеграції важливий тим, що сільськогосподарське виробництво диференційоване за природно- економічними зонами та районами [2]. Крім цього, важливе значення мають також зміни самої агропромислової інтеграції, її форм, які значно впливають на територіальну організацію регіонального АПК в цілому.

Агропромислова інтеграція буває двох видів - вертикальна та горизонтальна. Вертикальна інтеграція - міжгалузевий зв'язок, кооперування сільськогосподарських і промислових підприємств і організацій, об'єднаних за принципом єдиної технологічної єдності виробничих процесів. Горизонтальна інтеграція характерна найбільше для власне сільського господарства у вигляді спеціалізованих господарств, міжгосподарських підприємств і об'єднань [2].

Агропромислова інтеграція передбачає створення і існування якісно нових підприємств. Такі підприємства мають у своєму розпорядженні матеріальні та фінансові ресурси, застосовують новітні технології та засоби виробництва. Як правило, сучасні агропромислові підприємства володіють значними земельними і трудовими ресурсами. Весь цей спектр дає можливість виробляти товарну сільськогосподарську продукцію.

Слід зазначити, що принциповою особливістю агропромислового комплексоутворення є переважання територіального поділу праці та територіальної спеціалізації виробництва. При цьому, поділ праці в сільському господарстві на різних етапах його розвитку призводив до поглиблення спеціалізації і виробничого кооперування на основі зростання технічної озброєності, праці і кваліфікації робочої сили.

Поряд з цим, в основі формування АПК (на різних територіальних рівнях) лежить процес концентрації сільськогосподарського виробництва, який відбувається в межах певної території та з урахуванням регіональних особливостей. В кінцевому рахунку, територіальна спеціалізація та рівень концентрації сільськогосподарського виробництва регіону визначають розвиток переробки сільськогосподарської продукції та інфраструктурних галузей.

В той же час спостерігається і зворотний вплив, тобто розвиток галузей переробної промисловості активно впливає на спеціалізацію сільського господарства того чи іншого регіону. Результатом цього процесу стає встановлення спочатку спорадичних, а потім стійких агропромислових зв'язків між виробниками сільськогосподарської продукції, організаціями інфраструктури і підприємствами переробки та реалізації, тобто процесу агропромислової інтеграції. Таким чином, регіональні АПК формуються та функціонують як наслідок територіальної та міжгалузевої спеціалізації, концентрації та інтеграції агропромислового виробництва.

Виділяємо наступні етапи якісного розвитку інтеграційних процесів в АПК:

- агропромислова інтеграція протягом 1970-х років розвивалася за галузевим принципом виробництва та переробки сільськогосподарської продукції. Інтеграторами інтеграції були підприємства харчової промисловості;

- у 1980-ті роки інтеграція розвивалася за територіальним принципом шляхом створення регіональних агропромислових об'єднань та комбінатів;

- починаючи з 1990-х років сучасні інтеграційні процеси відбуваються в умовах ринкових відносин. Учасники інтегрованих формувань зацікавлені в отриманні максимального прибутку від участі у формуванні.

Сьогодення регіональних АПК відмічається наявністю значної кількості різних інтегрованих господарств та об'єднань. Новим напрямом інтеграційних відносин є створення фінансово-промислових груп в регіональному АПК - т.зв. аграрно- промислово-фінансових груп (АПФГ).

Серед нових форм агропромислової інтеграції можна відмітити такі формування, як: агрофірма, агрохолдинг, агроконсорціум, агропромисловий концерн. Безумовно, інтереси підприємств, які входять до складу інтегрованих структур, різні як для сільськогосподарських підприємств, так і для переробних підприємств та фінансових організацій. Однак, слід відмітити, що спрямованість розвитку їх кооперативно-інтеграційних зв'язків дозволяє знаходити вигоди для всіх учасників цього процесу. Так, наприклад, для сільськогосподарських підприємств, які входять до складу об'єднання, - це можливість гарантовано збути сировину для переробних підприємств на вигідних умовах, для переробних підприємств - здатність безперебійного постачання сільськогосподарської сировини, а для фінансових закладів - можливість розширення фінансового впливу та кредитування сільськогосподарського сектору [6].

Виходячи з того, що кожний учасник потенційного інтегрованого формування має свій інтерес, ефективність агропромислового формування залежатиме від їх злагодженості між собою (табл. 1). Важливою умовою створення інтегрованого формування є визначення основного інтегратора формування [5]. Як видно з табл. 1 важливого значення набувають підприємства-інтегратори, як несуть нові ринкові інтереси щодо інтеграції. Серед таких маємо назвати фінансові установи, сервісні організації та, відповідно сутності їх діяльності - маркетинговий, управлінський (менеджментний) та фінансовий інтереси.

Розвиток інтеграційних зв'язків, як відмічалось вище, є однією з передумов формування АПК. Ми виділяємо наступні типи агропромислової інтеграції:

- сільськогосподарська, або аграрна (неспеці- алізована) агропромислова інтеграція;

- власне агропромислова інтеграція (поєднання сільськогосподарського виробництва та промислової переробки сільськогосподарської сировини);

- агропромислово-фінансова (поєднання сільськогосподарського виробництва (С/Г) з промисловою переробкою сільськогосподарської сировини (П/П) та банківсько-фінансовим забезпеченням (Ф));

- агросервісна (С/Г+ПП+Ф+А);

- кластерний тип інтеграції (поєднує всі типи агропромислової інтеграції в межах конкретної території).

лежно від можливих інтеграторів [5]