Розробка виробничої програми підприємства

Міністерство освіти і науки України

Харківський національний університет міського

господарства імені О.М. Бекетова

КУРСОВА робота

з дисципліни «Економіка підприємства»

Варіант № 9

ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………………………………….…3

Теоритична частина……………………………………………………………..…..4

Практична частина………………………………..…………………………………12

Список літератури………………………………………………………………….39

ВСТУП

Метою та завданням вивчення дисципліни «Економіка підприємства» є формування у студентів системи спеціальних знань і практичних навичок аналізу показників господарсько-виробничої діяльності підприємства з урахуванням чинників зовнішнього та внутрішнього середовища його функціонування.

Предметом вивчення виступає економічний механізм функціонування підприємства, формування та використання його ресурсного потенціалу з метою оптимізації економічних результатів діяльності

Важливим елементом оволодіння знаннями та навичками у час, вільний від обов'язкових навчальних занять, який формує практичні навички роботи студентів зі спеціальною літературою, орієнтує їх на інтенсивну роботу, критичне осмислення здобутих знань та глибоке вивчення теоретичних і практичних проблем функціонування підприємства є самостійна індивідуальна робота студента.

У процесі вивчення дисципліни навчальним планом передбачають виконання роботи з метою закріплення, поглиблення і узагальнення знань, одержаних ними за час вивчення курсу «Економіка підприємства».

Основним завданням виробничої програми є максимальне задоволення потреб споживачів у високоякісній продукції, яка випускається підприємствами при найкращому використанні їхніх ресурсів та отриманні максимального прибутку.



Теоритична частина

ВИРОБНИЧА ПРОГРАМА ТА МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНЕ

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПІДПРИЄМСТВА

1.Норми витрат матеріальних ресурсів як основа визначення потреби підприємства.

2.Види норм і їх характеристика.

Чинником, що сприяє підвищенню ефективності використання матеріальних ресурсів, є їх нормування.

Під нормою витрат матеріальних ресурсів розуміють гранично допустиму величину сировини, матеріалів, палива, енергії, яка може бути витрачена для випуску одиниці продукції (або для виконання певної роботи) визначеної якості за певних організаційно-технічних умов. Таким чином, норми витрат матеріальних ресурсів регламентують величину виробничих витрат матеріалів, сировини, напівфабрикатів, палива, енергії. Основні і частково допоміжні матеріали нормуються на одиницю продукції, а деякі з них - на одиницю часу роботи устаткування.

Норми витрат матеріальних ресурсів класифікують за такими ознаками: періодом дії, масштабами застосування, ступенем деталізації об'єкта нормування, ступенем деталізації номенклатури матеріалів, призначенням.

За періодом дії розрізняють норми:

-- перспективні, що враховують прогресивні напрями у використанні сировини, матеріалів протягом кількох років;

-- річні, що визначають середньорічні витрати матеріальних ресурсів;

-- поточні, які пов'язані з конкретним технологічним процесом в обмеженому календарному періоді.

За масштабом застосування розрізнюють норми індивідуальні, що застосовуються для виготовленні окремого виду продукції, і групові -- для окремих видів продукції:

-- за ступенем деталізації об'єкта нормування розрізняють такі норми витрат матеріальних ресурсів: на одиницю готової продукції, на вузол, на деталь;

-- за ступенем деталізації номенклатури матеріалів розрізняють норми специфіковані (на вид ресурсів за конкретними їх параметрами) і зведені (на вид ресурсів зі звуженою номенклатурою);

-- за призначенням застосовують норми витрат окремих видів матеріальних ресурсів -- сировини, основних матеріалів, палива, енергії тощо.

Норми витрат матеріальних ресурсів розробляються, як правило, самими підприємствами. У деяких випадках на замовлення підприємств ці норми можуть розроблятись галузевими науково-дослідними організаціями. Норми витрат матеріальних ресурсів мають бути прогресивними, технічно та економічно обґрунтованими (з урахуванням досягнень науки і техніки, передового досвіду, перспектив на майбутнє).

До основних методів нормуванні матеріальних ресурсів відносять: аналітично-розрахунковий; дослідно-виробничий; звітно-статистичний.

Аналітично-розрахунковий метод є найбільш прогресивним і грунтується на детальному аналізі первісної конструкторської та технологічної документації, результатах науково-дослідницьких робіт, експериментів, конкретних виробничих умов, на урахуванні можливостей впровадження в плановому періоді нової техніки, технології та прогресивних методів організації виробництва. Застосування цього методу дає змогу техніко-економічно обґрунтувати складові елементи норм, виявити втрати й резерви, розробити відповідні організаційно-технічні заходи щодо забезпечення економії сировини та матеріалів.

Дослідно-виробничий метод грунтується на встановленні норм дослідних випробувань, проведених безпосередньо на робочих місцях та в цехах. Він ефективний у тих випадках, коли норму неможливо розрахувати через відсутність даних або складність розрахунків. Цей метод застосовується здебільшого при нормуванні витрат допоміжних матеріалів та інструменту.

Звітно-статистичний метод полягає в розрахунку норм на базі звітних даних про фактичне використання матеріалів, сировини в звітному періоді з коригуванням їх у бік можливого зниження.

Ці норми не є прогресивними, бо не сприяють виявленню внутрішніх резервів, тому застосування їх допустиме, як виняток, для приблизних розрахунків та для нормування малоцінних матеріалів, які рідко використовуються.

Нормовані кошти -- це ті, зростання яких необхідно обмежити (всі три групи оборотних фондів і перша група у фонді обігу. Нормування -- це процес встановлення економічно обгрунтованих, мінімально необхідних для нормального функціонування виробництва значень оборотних засобів. Розрізняють поняття "норма" і "норматив". Норма оборотних коштів характеризує мінімальні запаси товарно-матеріальних цінностей і розраховується найчастіше в днях запасу. Норматив є поняттям, похідним від норми, і являє собою добуток норми на той показник, відносно якого визначається норма. Наприклад, норматив оборотних коштів, вкладених у сировину, основні матеріали, куповані комплектуючі, визначаються добутком норми запасу в днях на середньоденну витрату відповідних ресурсів.

Нормативи оборотних коштів розраховують методом прямого розрахунку і методом укрупненого аналітичного розрахунку.

Нормування оборотних коштів полягає в розробці й установленні:

-- норм запасу всіх оборотних засобів за окремими видами товарно-матеріальних цінностей, виражених у днях;

-- нормативів оборотних коштів -- у грошовому обчисленні для кожного елемента оборотних засобів і в цілому.

Норми оборотних коштів визначаються:

-- тривалістю виробничого циклу;

-- періодичністю запуску матеріалів у виробництво;

-- часом підготовки матеріалів для виробничого застосування;

-- віддаленістю постачальників від споживача;

-- частотою і комплектністю постачань, розміром постачань, якістю матеріалу та ін.;

-- швидкістю перевезень і особливостями роботи транспорту;

-- формами розрахунків, а також швидкістю документообігу. Найважливішим елементом нормування є нормування виробничих запасів.

Першим етапом при цьому є класифікація всіх споживаних матеріалів відповідно до класифікації, прийнятої в матеріально-технічному забезпеченні: за групами, видами, типами і типорозмірами матеріалів. На другому етапі визначається потреба в кожному матеріалі відповідно до виробничої програми і кошторису витрат на виробництво продукції. Потім знаходять середньорічну витрату за кожним елементом.

Процес визначення економічно обгрунтованої величини оборотних коштів підприємства, необхідних для нормальної діяльності, називається нормуванням оборотних коштів. Таким чином, нормування оборотних коштів полягає в розробленні або оновленні норм оборотності оборотних коштів за їх елементами та нормативами.

Норма оборотних коштів визначає мінімальні запаси матеріальних цінностей і розраховується в днях запасу

Норматив оборотних коштів -- це грошовий вираз вартості мінімальних запасів товарно-матеріальних цінностей.

Норми оборотних коштів установлюються на кілька років, а нормативи -- щорічно (за певних умов -- щоквартально).

Норматив оборотних коштів залежить від обсягу виробництва та реалізації продукції, витрат на виробництво та реалізацію продукції, вартості товарно-матеріальних цінностей у виробничих запасах. Норми оборотних коштів (у днях) залежать від тривалості перебування їх у сфері виробництва та в сфері обігу, умов матеріально-технічного забезпечення (віддаленість від постачальників, споживачів, рівномірність поставок матеріальних ресурсів та збуту готової продукції).

3. Методи розробки норм витрат матеріальних ресурсів.

Постійне збільшення використовуваних у виробництві знарядь праці, розширення обсягів виробництва, запровадження в дію нових основних фондів і капітальне будівництво вимагають все більшої і більшої кількості сировини, матеріалів, палива і енергії.

В умовах ринкової економіки на особливе значення для розвитку підприємств має наукове нормування матеріальних ресурсів.

Об'єктивною розрахунковою базою як планів соціально-економічного розвитку, так і планів галузей народного господарства і промислових підприємств є науково-обґрунтовані нормативи і розраховані на їхній основі норми витрат матерільних ресурсів.

Нормування являє собою процес установлення норми.

Нормування витрати матеріальних ресурсів - це регламентація використання предметів праці. Даний процес припускає глибоке знання економічної сутності, ролі і значення різних видів норм і нормативів у плануванні виробництва і його матеріально-технічного забезпечення .

Норма витрат матеріалів -- планова величина витрати матеріальних ресурсів, мінімально необхідних для виготовлення заданого обсягу продукції.

Нормування витрат матеріальних ресурсів -- встановлення планової міри їхнього виробничого споживання.

Нормування витрат і використання матеріальних ресурсів припускає:

- розробку норм їх споживання у виробництві при виготовленні продукції;

- коректування діючих норм;

- затвердження і доведення норм до виробничих цехів, дільниць і бригад.

Нормування витрат матеріальних ресурсів включає:

- вивчення впливу умов виробництва, що визначають витрату матеріальних ресурсів на одиницю продукції, що випускається, з метою оптимального вибору матеріалів, упровадження прогресивної технології, вибору найбільш раціональної організації виробництва;

- визначення витрати матеріальних ресурсів, необхідного для виконання визначеного обсягу роботи, виходячи зі сформованого організаційного і технічного рівня виробництва;

- забезпечення максимальної економії матеріальних ресурсів (при обов'язковому дотриманні необхідної якості продукції і робіт) за рахунок використання сучасного устаткування та інструменту.

Нормування матеріальних ресурсів є вкрай необхідним завданням для успішного функціонування підприємства будь-якого рівня. Від нормування залежать фінансові результати діяльності, оскільки через нього визначається потрібна кількість матеріальних ресурсів для виробництва тощо.

Визначення потреби підприємства у сировині та інших видах матеріальних ресурсів здійснюється за певними нормами їх витрати. Ці норми розробляються самими підприємствами, або ж на їх замовлення галузевими науково-дослідними організаціями. Застосовувана система норм витрати матеріальних ресурсів охоплює велику кількість різноманітних норм; забезпечення зручності практичного користування ними досягається шляхом їх класифікації за певними ознаками.

Нормування витрати окремих видів матеріальних ресурсів передбачає дотримання певних його наукових принципів. Найважливішими з цих принципів є: прогресивність, технологічна і економічна обгрунтованість, динамічність і забезпечення зниження норм.

Норма витрати того чи іншого виду матеріальних ресурсів являє собою гранично допустиму величину витрати на виготовлення продукції в умовах конкретного виробництва з урахуванням необхідності застосування найпрогресивнішої технології та сировини (матеріалів) найвищого гатунку. Вона має власну структуру, тобто співвідношення окремих елементів, які у своїй сукупності утворюють загальну величину витрати певного виду матеріальних ресурсів на одиницю вироблюваної продукції. Якість норми витрати тим вища, чим менші в її складі неминучі технологічні та інші відходи і втрати сировини (матеріалів).

У практиці господарювання використовують три основні методи нормування витрат матеріальних ресурсів: аналітично-розрахунковий, дослідно-лабораторний, звітно-статистичний .

Найбільш прогресивним вважається аналітично-розрахунковий метод, що базується на глибокому аналізі та техніко-економічному обґрунтуванні усіх елементів норми з використанням найновіших досягнень техніки і технології виробництва.

Дослідно-лабораторний метод зводиться до визначення норм витрати шляхом проведення низки дослідів і досліджень; його використовують головним чином для нормування витрати допоміжних матеріалів та інструменту.

Суть звітно-статистичного методу нормування полягає у встановленні норм витрати виходячи зі звітних даних про фактичне витрачання ресурсів за минулі роки та очікуваного (можливого) деякого зниження норм у наступні роки. Його практичне застосування допустиме як виняток для приблизних розрахунків, а також у процесі нормування витрати малоцінних і рідко використовуваних матеріалів.

За іншою класифікацією методи встановлення норм витрат матеріалів мають наступну структуру . На думку цих учених, найточнішими й найобґрунтованішими вважаються норми, розроблені розрахунково-технічним і розрахунково-аналітичним методами, які дозволяють встановити норми з урахуванням сучасного рівня розвитку і намічуваних змін у техніці, технології, організації виробництва і праці.

4.Значення та напрями підвищення ресурсозбереження на виробництві.

У результаті виробничої діяльності використовуються різноманітні матеріали і природні ресурси для виробництва продукції, яка потрібна як для суспільства, так і для окремого споживача. Однак на сьогодні в більшості галузей народного господарства спостерігаються великі втрати окремих видів ресурсів, які нераціонально використовуються, перебувають у відвалах, займають великі території і забруднюють навколишнє природне середовище. Тому питання ресурсозбереження в економіці і розвитку народного господарства набуває великої ваги. Під ресурсозбереженням розуміють систему засобів, спрямованих на виробництво і реалізацію кінцевих продуктів із мінімальною витратою сировини і матеріалів та енергії на усіх стадіях технологічного процесу. У ринкових умовах господарювання все більш набуває чинності комплексний підхід до ресурсозбереження, який включає органічне поєднання технологічних, економічних і соціальних напрямків інтенсифікації використання ресурсів. Це складова загального поняття "екологізація виробництва", яке включає: стимулювання ресурсозбереження, пошук принципово нових джерел енергії, маловідходне виробництво, переробку відходів, а також процес виготовлення і використання товарної продукції. Сюди також входять, ощадливі витрати сировини, комплексне використання природних ресурсів, створення новітніх технологій, що забезпечують маловідходне виробництво, замкнуті цикли водообігу, утилізацію відходів.

Ефективність використання природних ресурсів оцінюється інтенсивністю природокористування, що визначається збільшенням кількості кінцевої корисної продукції на одиницю залученого у виробництво конкретного або інтегрального ресурсу чи питомими капіталовкладеннями на відтворення цих ресурсів.

Ресурсозбереження в широкому розумінні -- це витрати усіх видів ресурсів на виробництво одиниці продукції. Воно визначає питому вагу використання сировини і матеріалів в собівартості одиниці продукції.

Вирішення проблеми ресурсозбереження означає: х збільшення випуску продукції при незмінній або меншій витраті матеріальних ресурсів;

зниження собівартості виробленої продукції; х зростання чистого прибутку:

більш повне використання виробничих потужностей і підвищення продуктивності праці;

зменшення капітальних вкладень у видобувній галузі;

поліпшення екологічної ситуації навколишнього середовища.

Результатом ресурсозбереження є також вивільнення з народногосподарського обігу первинних матеріальних ресурсів внаслідок їхньої заміни іншими матеріалами або відходами виробництва. Відходи, що виявляють реальні споживчі властивості, мають певну вартість, оскільки в них, на відміну від запасів природної сировини, вкладені витрати живої і матеріалізованої праці.

Практична частина

1.ВИРОБНИЧА ПОТУЖНІСТЬ ТА ВИРОБНИЧА ПРОГРАМА ПІДПРИЄМСТВА

Розрахувати виробничу потужність підприємства та визначити обсяг його виробничої програми, орієнтуючись на попит (відсоток від виробничої потужності). За результатами розрахунків зробити висновки та запропонувати заходи щодо забезпечення збалансованості показників виробничої потужності та виробничої програми:

- у ситуації, коли попит перевищує виробничу потужність - пропозиції щодо нарощування останніх;

- у ситуації, коли виробнича потужність перевищує попит - пропозиції щодо підвищення попиту та стимулювання збуту.

РОЗВ'ЯЗАННЯ

Виробнича потужність - це максимально можливий обсяг випуску продукції при заданих організаційно-технічних умовах.

Виробнича потужність одиниці устаткування розраховується за формулою:

де ФРЧ_д - дійсний фонд часу роботи одиниці устаткування;

Т - трудомісткість виготовлення (обробки одиниці продукції);

П - продуктивність роботи одиниці обладнання в визначних одиницях виміру.

де ФРЧ_еф - річний ефективний фонд часу роботи обладнання, діб; кількість робочих днів за рік;

N_зм - кількість змін на добу;

Т_зм - тривалість зміни, год.;

Т_пер - тривалість регламентованих технологічних перерв за зміну, год.

Розрахуємо ці показники:

Розрахуємо виробничу потужність підприємства в цілому:

де N - кількість одиниць устаткування

Виробнича програма - це загальний обсяг продукції від виготовлення до реалізації, прийнятий на певний період, як правило, на рік; тобто це саме та кількість продукції, яку необхідно виготовити в плановому році, щоб забезпечити план продажу (план реалізації).

Визначимо обсяг виробничої програми підприємства, орієнтуючись на попит (відсоток від виробничої потужності). Відсоток від виробничої потужності задано 97%. Отже, обсяг виробничої програми = ( * 97) / 100 = 10796,16 од.

Як бачимо, виробнича потужність підприємства перевищує виробничу програму.

Якщо обсяг виробничої програми перевищує ви-робничу потужність (при розширенні асортименту продукції, через наявність застарілого обладнання), то реалізація його стає неможливою за існуючих умов. З метою збереження покупців необхідно провести комплекс заходів щодо ліквідації «вузьких місць» та збільшення виробничих потужностей або відмовитися від можливості підвищення обсягів випуску та реалізації (мож-ливостей підприємства на ринку). Плану-ється збільшення потужностей за рахунок реконструкції, пере-озброєння, організаційно-технічних заходів.

Таким чином, виробнича програма є інструментом узгоджен-ня можливого обсягу продажу (можливостей підприємства на рин-ку) з виробничою потужністю під-

-приємства в планованому періоді.

2. ТРУДОВІ РЕСУРСИ ПІДПРИЄМСТВА

2.1 Складання балансу робочого часу

РОЗВ'ЯЗАННЯ

Фонд робочого часу - сукупний плановий або фактичний час роботи одного працівника протягом року, кварталу, місяця. Вимірюється в годинах (людино-годинах) або днях (людино-днях). Розрізняють:

Календарний фонд робочого часу - це кількість календарних днів періоду.

Номінальний фонд робочого часу - це календарний фонд робочого часу, за вирахуванням вихідних і святкових днів за той же період.

Корисний (ефективний) фонд робочого часу визначається шляхом віднімання з номінального фонду робочого часу кількості невиходів на роботу в днях в тому ж періоді.

На підприємствах річний ефективний фонд робочого часу одного працівника визначається за балансом робочого часу, який оформлюється у вигляді таблиці. При розрахунку норми тривалості робочого часу на підприємстві необхідно керуватися Кодексом законів про працю.

Таблиця 1 - Баланс робочого часу середньоспискового працівника

Показник	Значення показника
1	2
1. Календарний фонд робочого часу, дні	365
2. Кількість неробочих днів, в тому числі - святкових - вихідних	114 10 104
3. Номінальний фонд роб. часу (кількість календ. роб. днів) (п.1-п.2)	365 - 114= 251
4. Неявки на роботу, дні , в тому числі - чергові і додаткові відпустки - навчальні відпустки - відпустки у зв'язку з пологами - по хворобі - інші неявки, дозволені законодавством - прогули - цілодобові простої	14 1 3 2 2 1 2 3
5. Кількість робочих днів за рік (п.3 - п.4)	251 - 14 = 237
6. Середня (номінальна) тривалість робочого дня	8
7. Втрати часу у зв'язку з скороченням тривалості робочого дня, год., в тому числі:	0,69

Продовження таблиці 2.1

1	2
- для підлітків - для матерів, що годують дитину - для зайнятих на важких і шкідливих роботах - інші простої (через нестачу сировини, енергії, поломку устаткування або порушення трудової дисципліни)	0,2 0,04 0,3 0,15
8. Середня корисна тривалість робочого дня, год.(п.6 - п.7)	8 - 0,69 = 7,31
9. Ефективний (корисний) фонд робочого часу одного робітника (п.8 * п.5)	7,31* 237 = 1732,47

Ефективний (корисний) фонд робочого часу одного робітника становить 1732,47год.

2.2 Визначення планової чисельності персоналу

- основних працівників - за методом трудомісткості виробничої програми;

- допоміжних працівників (як відсоток від основних працівників);

- керівників, спеціалістів, службовців (як відсоток від сукупності основних та допоміжних працівників).

За результатами розрахунків зробити висновки (порівняти отримані дані із фактичною чисельністю персоналу) та запропонувати заходи щодо забезпечення збалансованості показників планової та фактичної чисельності персоналу:

- у ситуації, коли планова кількість перевищує фактичну;

- у ситуації, коли фактична кількість перевищує планову.

РОЗВ'ЯЗАННЯ

Планова чисельність основних працівників підприємства (ЧОП_план ) визначається за допомогою методу трудомісткості виробничої програми:

де Т_сум - сумарна трудомісткість виробничої програми, нормо-год.;

ФРЧ_д - дійсний фонд часу роботи одного робітника (визначається за балансом робочого часу середньоспискового працівника), год.;

К_в.н - середній коефіцієнт виконання норм на підприємстві (у роботі прийнято значення 1,1).

Сумарна трудомісткість виробничої програми обчислюється за формулою:

де ВПр - виробнича програма на запланований період;

T_шт - трудомісткість виробництва одного виробу, нормо-год.

Розрахуємо ці показники:

-Визначимо планову чисельність допоміжних працівників як відсоток від основних. Відсоток допоміжних працівників задано - 10 % від основних. Отже, планова чисельність допоміжних працівників ЧДП_план = ( 40* 10) /100 = 4осіб.

-Визначимо планову чисельність керівників, спеціалістів, службовців як відсоток від сукупності основних та допоміжних працівників. Заданий відсоток - 6%. Отже, планова чисельність керівників, спеціалістів, службовців ЧК_план = ((40 + 4) * 6) / 100 = 2,64 ? 3 особи.

Визначимо сукупну планову чисельність персоналу підприємства Ч_план.

Ч_план = ЧОП_план + ЧДП_план + ЧК_план

Ч_план = 40 + 4 + 3 = 47 осіб

За результатами розрахунків бачимо, що планова чисельність персоналу перевищує планову.

Якщо фактична чисельність персоналу перевищує планову, то це може бути наслідком підвищення трудомісткості продукції, що випускається, чи нераціонального використання працівників. Розробляються плани по зменшенню кількості працівників за рахунок відмови від прийняття нових працівників, їх добровільне звільнення, ефективному використанню робочої сили за рахунок змін робочого місця всередині підприємства, а також розроблення нових умов роботи, що сприятиме уникненню надлишків робочої сили.

2.3 Оцінка й аналіз руху персоналу підприємства

РОЗВ'ЯЗАННЯ

Рух (оборот) працівників на підприємстві характеризують такі показники:

- коефіцієнт обороту за прийомом (К_пр) - це відношення чисельності всіх прийнятих працівників за даний період (ЧП_пр) до середньооблікової чисельності працівників (ЧП_сробл) за той же період:

де ЧП_пр. - чисельність всіх прийнятих працівників за даний період;

ЧП_сробл - середньооблікова чисельність працівників.

Середньооблікова чисельність працівників буде дорівнювати: фактична загальна чисельність працівників - чисельність усіх працівників, що вибули з підприємства + чисельність усіх прийнятих працівників за період.

ЧП_сробл = ЧП_ф -ЧП_виб + ЧП_пр.

ЧП_сробл = 47 -0 + 2 = 49 осіб

Розрахуємо коефіцієнт обороту за прийомом:

В процентному вираженні цей показник буде 0,04 * 100% = 4%

- коефіцієнт обороту за вибуттям (К_виб) - це відношення чисельності всіх працівників, які вибули з підприємства (ЧП_виб) до середньооблікової чисельності працівників (ЧП_сробл ):

де ЧП_виб - чисельність всіх вибувших працівників за даний період;

ЧП_сробл - середньооблікова чисельність працівників.

Розрахуємо цей показник:

В процентному вираженні цей показник буде 0,04 * 100% = 4%

- коефіцієнт плинності кадрів (К_пл) - це відношення кількості працівників, які вибули з підприємства з неповажних причин (з ініціативи працівника, через прогули, порушення трудової дисципліни тощо) (ЧП_зв) до середньооблікової чисельності (ЧП_сробл), який визначається за певний період:

де ЧП_зв - кількість працівників, які вибули з підприємства з неповажних причин (з ініціативи працівника, через прогули, порушення трудової дисципліни тощо);

ЧП_сробл - середньооблікова чисельність працівників.

Розрахуємо цей показник:

В процентному вираженні цей показник буде 0 * 100% = 0%

Нормальним вважається рівень плинності кадрів 5 - 7% за рік.

Якщо на підприємстві спостерігається рівень плинності кадрів менше 5%, як в нашому випадку, то відбувається негативний процес старіння персоналу, що стримує можливості відновлення якісного кадрового складу завдяки відсутності тенденцій до оновлення професійно- кваліфікаційного рівня персоналу.

Щоб виявити причини плинності кадрів та резерви її скорочення, треба мати повну і своєчасну інформацію про мотиви звільнень працівників. Для вивчення структури мотивів звільнень звичайно використовується анкетне опитування. Попередження реальних звільнень працівників має ґрунтуватися не лише на аналізі мотивів звільнень, що вже відбулися, а й на даних про мотивацію потенційної плинності - готовності працівників до зміни місця роботи.

2.4 Аналіз ефективності використання персоналу

РОЗВ'ЯЗАННЯ

Ефективність використання трудових ресурсів, тобто ефективність роботи персоналу, полягає в досягненні підприємством максимальних результатів при використанні наявної кількості працівників певних професій, кваліфікацій тощо. Безпосередньо ефективність роботи персоналу оцінюють за допомогою показників, які відображають рівень продуктивності праці на підприємстві.

Продуктивність праці - це показник ефективності, результативності праці, що характеризується співвідношенням обсягу продукції, робіт чи послуг, та кількістю праці, витраченої на виробництво цього обсягу. Залежно від прямого чи оберненого співвідношення цих величин маємо два показники рівня продуктивності праці:

Середньорічний виробіток одного середньооблікового працівника - це прямий показник рівня продуктивності праці, який характеризує кількість продукції (робіт, послуг), вироблену одним працівником за одиницю робочого часу і розраховується як співвідношення кількості виробленої продукції (виробнича програма) до середньооблікової чисельності персоналу.

де W - середньорічний виробіток одного середньооблікового працівника;

ВПр - виробнича програма;

ЧП_сробл - середньооблікова чисельність персоналу.

Розрахуємо цей показник.

Трудомісткість - це обернений показник рівня продуктивності праці, що характеризується кількістю робочого часу, витраченого на виробництво одиниці продукції (робіт, послуг).

Зростання рівня продуктивності праці забезпечується головним чином підвищенням озброєності праці (фондо- і енергоозброєність, електрооснащеність, технічна озброєність), а також вдосконаленням організації виробництва і праці.

Чим більший виробіток продукції за одиницю часу або чим менші затрати часу на одиницю продукції, тим вищий рівень продуктивності праці. Проте відсоток підвищення виробітку не рівнозначний відсотку зниження трудомісткості. Співвідношення між ними виражається так:

% зниження трудомісткості = % підвищення виробітку / (100 + % підвищення виробітку) x 100;

% підвищення виробітку = % зниження трудомісткості / (100 - % зниження трудомісткості) x 100.

3.3.5 Розрахунок середньої заробітної плати персоналу підприємства

За допомогою додаткових джерел інформації, визначити які відрахування здійснюють з заробітної плати окремого працівника та визначити розмір середньої заробітної плати на підприємстві, яка підлягає виплаті.

Розрахувати загальні витрати на оплату праці підприємства, враховуючі відрахування на загальний ФОП.

РОЗВ'ЯЗАННЯ

До складу фонду оплати праці (ФОП) відносять:

- фонд основної заробітної плати;

- фонд додаткової заробітної плати персоналу підприємства;

- інші заохочувальні та компенсаційні виплати, крім тих які законодавчо не відносяться до ФОП (наприклад, допомога з тимчасової непрацездатності, вихідна допомога тощо).

Фонд основної заробітної плати - це заробітна плата, нарахована за виконану роботу (відпрацьований час) за відрядними розцінками, тарифними ставками, посадовими окладами, у тому числі преміальні доплати працівникам за перевиконання норм виробітку (крім одноразових премій), доплати за роботу в нічний час, у понаднормовий час, оплати простоїв не з вини працівників.

Фонд додаткової заробітної плати - це виплати, пов'язані з надбавками і доплатами, які передбачені чинним законодавством, а також оплата передбачених законодавством щорічних і додаткових відпусток та робочого часу працівників, які залучаються до виконання державних або громадських обов'язків.

Фонд основної заробітної плати і фонд додаткової заробітної плати разом складають загальний фонд заробітної плати підприємства.

Показник середньої заробітної плати характеризує середньорічну чи середньомісячну заробітну плату працівника, нараховану за видами економічної діяльності, за окремими категоріями працівників та на одного середньооблікового працівника.

Середню заробітну плату обчислюють за формулою:

де - середня заробітна плата одного працівника;

УФОП - сума фонду оплати праці працівників підприємства (сукупність фондів основної та додаткової оплати праці);

- середньооблікова чисельність працівників на підприємстві.

Розрахуємо цей показник:

Мінімальна заробітна плата в Україні в 2018 році складає 3723 грн.

Розрахуємо абсолютне відхилення середньої заробітної плати на підприємстві від діючої мінімальної заробітної плати.

Розрахуємо відносне відхилення середньої заробітної плати на підприємстві від діючої мінімальної заробітної плати.

Мінімальна зарплата є державною мінімальною гарантією для всіх підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, -- за будь-якою системою оплати праці. Закон «Про оплату праці» зобов'язує здійснювати доплату до рівня мінімальної зарплати, якщо зарплату за виконану місячну норму праці нараховано в меншому розмірі.

Порівняємо середню заробітну плату на підприємстві з показником прожиткового мінімуму.

Показник прожиткового мінімуму в Україні на 2018 рік складає 1762 грн.

У відсотковому значенні:

Відрахування з заробітної плати окремого працівника у 2018 році наступні:

Військовий збір - 1,5% від з/плати;

Податок на доходи фізичних осіб (ПДФО) - 18% від з/плати.

Розрахуємо розмір середньої заробітної плати на підприємстві, яка підлягає виплаті після оподаткування.

Розмір військового збору:

,00 * 1,5% = 61,28 грн.

Розмір ПДФО:

,00 * 18% = 735,3 грн.

Розраховуємо суму до виплати:

,00 - 61,28 - 735,3 = 3288,42 грн.

Розрахуємо загальні витрати на оплату праці підприємства, враховуючі відрахування на загальний ФОП.

(181963 + 10%) + 37,18% = 274578,53 грн.

3.СОБІВАРТІСТЬ ТА ЦІНА ПРОДУКЦІЇ (ПОСЛУГ)

РОЗВ'ЯЗАННЯ

Витрати - це грошова оцінка вартості матеріальних, трудових, фінансових і інших видів ресурсів на виробництво і реалізацію продукції за певний період часу.

Собівартість продукції (робіт, послуг) - вартісна оцінка природних ресурсів, сировини, матеріалів, палива, енергії, основних засобів, трудових ресурсів, що використовують в процесі виробництва продукції (робіт, послуг), а також інших витрат на їхнє виробництво і реалізацію.

Класифікація витрат по статтях калькуляції дає змогу визначити собівартість одиниці продукції, розподілити витрати за асортиментними групами, встановити обсяг витрат за кожним видом робіт, виробничими підрозділами, апаратом управління, виявити резерви зниження витрат.

Згідно з п. П(С)БО 16, підприємство самостійно встановлює перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості.

Таблиця 3.1 - Калькуляція собівартості одиниці продукції

Статті витрат	Витрати	Питома вага/%
1	2	3
1. Сировина та матеріали	= 0,85 * 8 + 1 * 4 + + 0,25 * 11 = 13,55	2,66
2. Послуги сторонніх організацій	30	5,91
3. Паливо та енергія на технологічні цілі	26	5,12
4. Транспортно-заготівельні розходи	17	3,34
ВСЬОГО витрат на матеріали (п.1 + п. 2 + п.3 + п.4)	86,55	17,05
5. Заробітна плата основних працівників (чисельність основних працівників*середня заробітна плата на підприємстві/обсяг реалізації)	= 8,5*45=382,5	75,36
6.Відрахування із зарплати	-	-
7. Витрати на утримання й експлуатацію устаткування	9	1,77
8. Цехові витрати	4	0,78
9. Загальнозаводські витрати	7	1,37
10. Збитки від браку	8	1,57
11. ВИРОБНИЧА СОБІВАРТІСТЬ	= 86,55+382,5+9+4+7+8 =497,05	97,93
12. Позавиробничі витрати	10,5	2,06
13. ПОВНА СОБІВАРТІСТЬ	= 497,5+10.5=507,55	100

З економічних і соціальних позицій значення зниження собівартості для підприємства полягає у наступному:

- у збільшенні прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства, а отже, у появі можливості не тільки в простому, але й розширеному відтворенні;

- у появі більших можливостей матеріального стимулювання робітників і вирішення багатьох соціальних проблем колективу підприємства;

- у поліпшенні фінансового стану підприємства і зниженні ступеню ризику банкрутства;

- у можливості зниження ціни реалізації на свою продукцію, що дозволяє значною мірою підвищити конкурентоспроможність продукції і збільшити обсяг продажів.

Зниження собівартості здійснюється за рахунок зниження витрат.

Скорочення собівартості продукції за рахунок заробітної плати у розвинутих країнах можливе через забезпечення вищих темпів зростання продуктивності праці порівняно з темпами збільшення заробітної плати.

3.2 Розрахувати роздрібну ціну реалізації одиниці продукції.

РОЗВ'ЯЗАННЯ

Ціна - виражений у грошовій формі еквівалент одиниці товару. Формування роздрібної ціни реалізації одиниці продукції відображено на рисунку 3.2.

Собівартість (СВ)		Оптова ціна виробника (Цопт)		, де Нп - планова норма прибутку
+
Плановий прибуток (Ппл)

+

Акцизний збір (АЗ)		Оптова ціна з акцизом (Цопт.аз)		Цопт.аз = Цопт + АЗ, де АЗ - ставка акцизу у твердих ставках на одиницю продукції; де АЗ% - ставка акцизу у відсотках до обороту
Податок на додану вартість (ПДВ)		Ціна реалізації з ПДВ (Цпдв)		де ПДВ - ставка ПДВ у відсотках

+

Торгова націнка (ТН)		Роздрібна ціна (Цр)		де Нт - норма торгової націнки, %

Рис. 3.2. Розрахунок роздрібної ціни реалізації

Розрахуємо оптову ціну виробника.

де СВ - собівартість;

П_пл - плановий прибуток;

Н_п - планова норма прибутку.

Розрахуємо оптову ціну виробника з акцизом.

де АЗ% - ставка акцизу у відсотках до обороту.

В нашому випадку підприємство випускає не підакцизні вироби, отже ставка акцизу не застосовується, тому = грн.

Розрахуємо ціну реалізації з ПДВ .

де ПДВ - ставка ПДВ у відсотках

Розрахуємо роздрібну ціну реалізації.

де Н_т - норма торгової націнки, %

4. РЕЗУЛЬТАТИ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Розрахувати валовий, чистий дохід підприємства від реалізації продукції, валовий та чистий прибуток, рентабельність за валовим прибутком, рентабельність за чистим прибутком, рентабельність активів, рентабельність необоротних активів, рентабельність оборотних активів. Охарактеризувати кожний показник.

Проаналізувати можливі шляхи розподілення (використання) чистого прибутку на підприємстві.

Запропонувати шляхи підвищення прибутку та рентабельності підприємства.

РОЗВ'ЯЗАННЯ

Валовий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - це сума грошей, що надійшли на рахунок підприємства, чи в касу за реалізовану продукцію(виконані роботи, надані послуги).

За методом прямого розрахунку виручку розраховуємо як добуток кількості реалізованої продукції (у курсовому проекті це показник виробничої програми) на ціну реалізації одиниці виробу.

де ВПр - виробнича програма підприємства;

Ц_р - роздрібна ціна реалізації.

Розрахуємо цей показник:

Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з валового доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) відповідних податків, зборів, знижок та ін.

Чистий дохід (виручка) від реалізації готової продукції (товарів, робіт, послуг)	=	Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	-	Податок на додану вартість
			-	Акцизний збір
			-	Інші збори або податки з обороту
			-	Інші вирахування з доходу

де ВД - валовий дохід підприємства;

ПДЗ - податки і збори.

Розрахуємо цей показник:

Прибуток - це та частина додаткової вартості продукту, яка залишається після покриття витрат виробництва.

Валовий (загальний) прибуток (збиток) розраховується як різниця між чистим доходом від реалізації продукції та собівартістю реалізованої продукції.

де ЧД - чистий дохід підприємства;

СВ - собівартість реалізованої продукції.

Розрахуємо цей показник:

Чистий прибуток (збиток) підприємства (остаточний результат діяльності підприємства) розраховується як різниця валового прибутку та податку на прибуток.

де ВП - валовий прибуток підприємства;

ПП - податок на прибуток.

Розрахуємо цей показник:

Рентабельність - прибутковість або доходність виробництва і реалізації всієї продукції (робіт, послуг) чи окремих її видів; доходність підприємства. Вимірюється у відсотках. Деякі показники рентабельності:

1) Рентабельність за валовим прибутком (маржинальним доходом) - являє собою відношення валового прибутку до чистої виручки від реалізації (чистого доходу):

де ВП - валовий прибуток (маржинальний дохід);

ЧД - чиста виручка від реалізації (чистий дохід).

Розрахуємо цей показник:

Рентабельність за валовим прибутком показує, скільки гривень валового прибутку припадає на 1 грн. чистої виручки. Характеризує прибутковість (вигідність) виробництва продукції, виконання, надання послуг або продажу товарів. Може визначатись у відсотках.

Чим вищий цей показник, тим краще.

2) Рентабельність за чистим прибутком - являє собою відношення суми чистого прибутку до чистого доходу від реалізації:

де ЧП - чистий прибуток;

ЧД - чиста виручка від реалізації (чистий дохід).

Розрахуємо цей показник:

У відсотковому виражені:

Показує частку чистого прибутку в обсязі продажів. За світовим досвідом норма рентабельності за чистим прибутком має бути в межах 6-12%.

3) Рентабельність активів - відношення чистого прибутку до середньої величини активів підприємства:

де А - середня величина активів підприємства (сукупність середньорічної вартості основних засобів, оборотних коштів та нематеріальних активів);

ЧП - чистий прибуток.

Розрахуємо цей показник:

У відсотковому виражені:

Рентабельність активів показує, скільки чистого прибутку припадає на 1 грн. вкладених активів (інвестицій). Може визначатись у відсотках. Цей показник також називають рентабельністю інвестицій.

4) Рентабельність необоротних активів - розраховується як відношення чистого прибутку до середньої величини необоротних активів:

де ЧП - чистий прибуток;

НА- середня величина необоротних активів сукупність середньорічної вартості основних засобів та нематеріальних активів).

Розрахуємо цей показник:

У відсотковому виражені:

Характеризує величину чистого прибутку, що припадає на кожну гривню необоротних активів. Може розраховуватись у відсотках. Зростання цього показника є позитивним результатом.

5) Рентабельність оборотних активів - розраховується як відношення чистого прибутку до середньої величини оборотних активів:

де ЧП - чистий прибуток;

ОБА- середня величина оборотних активів.

Розрахуємо цей показник:

У відсотковому виражені:

Рентабельність оборотних активів, характеризує відносну прибутковість оборотних активів. Зростання цього показника є позитивним результатом.

На підприємстві розподілу підлягає чистий прибуток ,тобто прибуток, що залишився в розпорядженні підприємства після сплати податків та інших обов'язкових платежів.

Порядок розподілу і використання чистого прибутку на підприємстві фіксується в статуті підприємства.

Статутом підприємства може бути передбачене створення за рахунок прибутку різноманітних фондів - резервного, страхового тощо. Обсяги відрахувань від прибутку у названі фонди здійснюється на основі статуту підприємства за рішенням засновників.

На кожному підприємстві повинні передбачатися планові заходи щодо збільшення прибутку. У загальному плані ці заходи можуть бути наступного характеру:

- Збільшення випуску продукції,

- Поліпшення якості продукції,

- Продаж зайвого устаткування та іншого майна або здача його в оренду,

- Зниження собівартості продукції за рахунок більш раціонального використання матеріальних ресурсів, виробничих потужностей і площ, робочої сили і робочого часу,

- Диверсифікація виробництва,

- Розширення ринку продажу та ін..

Якщо підприємство отримує прибуток, воно вважається рентабельним.

Рентабельність є результатом виробничого процесу, вона формується під впливом чинників, пов'язаних з підвищенням ефективності оборотних коштів, зниженням собівартості і підвищенням рентабельності продукції й окремих виробів.

5. ГОСПОДАРСЬКІ РЕСУРСИ ПІДПРИЄМСТВА

5.1 Основні засоби підприємства

РОЗВ'ЯЗАННЯ

Основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу).

Основні засоби враховуються в натуральній та вартісній формах.

Середньорічну вартість основних засобів можна визначити за формулою:

де ВОВЗ_п.р. вартість основних виробничих засобів на початок року;

ВОВЗ_вв - вартість основних виробничих засобів, що були введені в експлуатацію протягом року;

ВОВЗ_вив - вартість основних виробничих засобів, що були виведені з експлуатації протягом року;

n_вв/вив - кількість місяців з моменту введення (виведення) основних виробничих засобів у (з) виробництва.

Розрахуємо цей показник:

Ефективність використання основних засобів визначається за допомогою системи показників.

До узагальнюючих показників ефективності використання основних засобів належать показники фондовіддачі, фондоємності, рівня рентабельності.

Фондовіддача визначається шляхом ділення річного обсягу виробленої продукції (послуг) у грошовому чи натуральному вигляді, на середньорічну вартість основних засобів і свідчить про обсяг виробленої продукції на гривню основних засобів.

У вартісному вигляді фондовіддача обчислюється за формулою:

де ВД - валовий дохід (виручка від реалізації продукції за рік), грн.

Розрахуємо цей показник:

Фондоємність визначається як величина, обернена до фондовіддачі, та характеризує вартість середньорічних основних засобів, що припадають на гривню обсягу реалізованих товарів (послуг):

Розрахуємо цей показник:

Фондоозброєність характеризує вартість основних засобів у розрахунку на одного працівника:

де - середньооблікова чисельність працівників, осіб.

Розрахуємо цей показник:

Коефіцієнт ефективності використання (рентабельність) основних засобів (К_еф.вик) характеризує величину прибутків на гривню основних засобів:

де ЧП - сума чистого прибутку.

Розрахуємо цей показник:

Стан основних засобів характеризується коефіцієнтами зносу, придатності, вибуття, оновлення.

Коефіцієнт зносу:

де З - сума зносу основних засобів,

ВОВЗ_пр - первісна вартість основних засобів.

Розрахуємо цей показник:

Коефіцієнт зносу показує ступінь зношеності основних засобів підприємства.

Коефіцієнт придатності основних засобів (К_п) визначається шляхом ділення первісної вартості за винятком зносу на первісну вартість або шляхом віднімання від одиниці коефіцієнта зносу:

Розрахуємо цей показник:

Коефіцієнт придатності основних засобів показує частку їхньої залишкової вартості у первісній.

Коефіцієнт вибуття визначається відношенням суми основних засобів, які виведені з експлуатації до суми вартості основних засобів на початок року.

де ВОВЗ_вив - сума основних засобів, які виведені з експлуатації;

Розрахуємо цей показник:

Коефіцієнт вибуття показує, яка частка основних засобів, наявних на початок звітного періоду, вибула за означений час через зношеність чи непридатність.

Коефіцієнт оновлення показує питому вагу нових основних засобів, що надійшли впродовж року до їхньої загальної кількості. Визначається діленням суми нових основних засобів, введених в експлуатацію за рік на суму основних засобів на кінець року.

де ВОВЗ_вв - сума нових основних засобів, введених в експлуатацію за рік;

ВОВЗ_к.р - вартість основних засобів на кінець року.

Розрахуємо цей показник:

Вартість основних виробничих фондів на кінець року можна розрахувати за формулою:

ВОВЗ_к.р = 4350 +30400 - 6610 = 28140 грн.

Якщо частка виведених із виробництва фондів за своєю величиною наближається або перевищує частку впроваджених у дію знарядь праці, то це зумовлює нижчий рівень їх зносу і поліпшує їхній технічний стан.

5.2 Розрахувати показники ефективності використання оборотних коштів підприємства.

За кожним показником зробити відповідні висновки та запропонувати заходи щодо підвищення ефективності використання оборотних коштів на підприємстві.

РОЗВ'ЯЗАННЯ

Оборотні кошти підприємства - це предмети праці, які беруть участь у виробничому процесі і цілком переносять свою вартість на вартість виготовленої продукції протягом одного виробничого циклу, як правило, менше за 365 днів.

Оборотні кошти постійно знаходяться в безупинному русі і утворюють сукупність виробничих оборотних фондів і фондів обігу.

Ефективність використання оборотних коштів не можна виміряти за допомогою одного показника. Для цього необхідна система показників, найважливішим з яких є швидкість обертання. Швидкість обороту вкладених засобів впливає на платоспроможність підприємства. Відомо, що самі великі труднощі мають підприємства з тривалим виробничим циклом. Швидка ж оборотність засобів дозволяє підприємствам навіть при відносно невеликому об'ємі виробництва отримувати значний прибуток від поточної діяльності. Цей показник обчислюється у днях і характеризується періодом, за який оборотні кошти підприємства здійснюють один оборот. Розраховується за формулою:

де Д - тривалість періоду, за який обчислюється обертання, днів;

ЗОАП_ср - середні залишки нормованих оборотних коштів, грн.;

ВД - валовий дохід (виручка від реалізації продукції підприємства), грн.

Розрахуємо цей показник:

Для характеристики ефективності використання оборотних коштів використовується коефіцієнт обертання, який визначається за формулою:

Розрахуємо цей показник:

Коефіцієнт завантаження оборотних коштів визначається за формулою:

Розрахуємо цей показник:

Він характеризує величину оборотних коштів на 1 грн. реалізованої продукції. Чим менше оборотних коштів припадає на одну гривню реалізованої продукції, тим краще вони використовуються.

Коефіцієнт ефективності використання оборотних коштів визначається за формулою:

де ЧП - чистий прибуток підприємства, грн.

Розрахуємо цей показник:

Цей показник характеризує, скільки прибутку припадає на 1 грн. оборотних коштів. Чим більший він, тим ефективніше використовуються оборотні кошти.

Ефективне використання оборотних коштів є важливим завданням підприємства і повинно забезпечуватися прискоренням їх оборотності на всіх стадіях кругообігу.

У конкретних умовах виробництва і збуту кожне підприємство самостійно обирає найбільш прийнятні шляхи прискорення оборотності оборотних активів, що дає змогу зекономити значні суми і збільшити обсяги виробництва та реалізації продукції без залучення додаткових фінансових ресурсів.

5.3 Розрахувати показники ефективності використання нематеріальних активів підприємства.

За кожним показником зробити відповідні висновки та запропонувати заходи щодо підвищення ефективності використання нематеріальних активів на підприємстві.

РОЗВ'ЯЗАННЯ

Нематеріальний актив -- немонетарний актив, який не має матеріальної форми та може бути ідентифікований. До нематеріальних активів відносять:

- права користування природними ресурсами (право користування надрами, іншими ресурсами природного середовища, геологічною та іншою інформацією про природне середовище тощо);

- права користування майном (право користування земельною ділянкою відповідно до земельного законодавства, право користування будівлею, право на оренду приміщень тощо);

- права на комерційні позначення (права на торговельні марки (знаки для товарів і послуг), комерційні (фірмові) найменування тощо), крім тих, витрати на придбання яких визнаються роялті;