Теоретичні підходи до визначення сутності державного сектору економіки та його оптимального розміру

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ СУТНОСТІ ДЕРЖАВНОГО СЕКТОРУ ЕКОНОМІКИ ТА ЙОГО ОПТИМАЛЬНОГО РОЗМІРУ

THEORETICAL APPROACHES TO THE DEFINITION OF THE ESSENCE OF THE PUBLIC SECTOR AND ITS OPTIMUM SIZE

А.В. Майстер,

аспірант кафедри «Фінансові ринки»,

ДВНЗ «Київський національний економічний

університет імені В. Гетьмана»

У статті розглянуто погляди закордонних та вітчизняних вчених на сутність поняття «державний сектор економіки». Консолідувавши різні підходи до визначення поняття, автором було запропоновано власне. Проаналізовано погляди представників основних шкіл економічної думки на місце та роль державного сектору економіки. З'ясовано, що державне майно та підприємства для виробництва суспільних благ виникли ще задовго до появи ринкового господарства і заклали основи існування сучасного державного сектора економіки. Розглянуто існуючі методики оцінки розміру державного сектора економіки в світі та в Україні. Визначено розмір державного сектору економіки в Україні.

Ключові слова: державний сектор економіки, державна власність, підприємство державного сектору економіки, державне регулювання, сектор економіки, держава, власність.

In the article the views of foreign and domestic scientists on the essence of the concept "state sector". Consolidating different approaches to the definition of the concept, the author was asked own. Analyzed the views of representatives of the major schools of economic thought on the place and role of the public sector. It is established that the state property and enterprises for the production of public goods originated long before the emergence of the market economy and laid the foundations of a modern public sector. Reviewed the existing methods of evaluation of the size of the public sector of economy in the world and in Ukraine. Determined the size of the public sector in Ukraine.

Keywords: government sector, state property, the company state sector of the economy, government regulation, sector economy, state, property.

Постановка проблеми

Пошук оптимального співвідношення між державним та приватним секторами є одним з найважливіших завдань на сучасному етапі реформ в Україні. Не в останню чергу його вирішення залежить від застосування вірних науково-методичних підходів до визначення поняття «державний сектор економіки», його оптимального розміру. Вченими це поняття вживається в багатьох значеннях, що актуалізує дослідження у цьому напрямку. Тож виділена проблема має досить важливе практичне і теоретичне значення, є актуальною на сучасному етапі розвитку в Україні, адже ефективне функціонування підприємств державного сектора економіки забезпечує повноцінне виконання державою своїх функцій.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Зазначимо, що поняття «державна власність» і «державний сектор економіки» розглядалися ще Ксенофонтом, Платоном, Арістотелем. Також вони відображені в працях П. Буагільбера, А. Сміта, К. Маркса, Дж. М. Кейнса. У сучасній західній літературі проблеми державного сектора економіки розглядаються у працях Е. Аткінсона, Д. Норта, П. Самуельсона, Дж. Стігліца, М. Фрідмена, Ї. Шумпетера.

Різноманітні аспекти функціонування державного сектора економіки відображені в працях провідних українських і зарубіжних науковців. Зокрема, слід відзначити праці З. Ватаманюка, О. Длугопольського, Г. Дорофеєвої, І. Жадана, М. Камишанської, О. Мандибури, Д. Мєдвєдєва, С. Мочерного, С. Панчишина, О. Романюк, Є. Ставровського та інших.

Метою статті є аналіз основних наукових підходів до визначення сутності поняття «державний сектор економіки» та обґрунтування методичних засад щодо визначення його розміру.

Виклад дослідження

Чи не найгостріші політичні та економічні дискусії у XX ст. точилися навколо питань функціонування державного сектору, а саме етимології поняття «державний сектор економіки» та його оптимальних параметрів.

Сучасна економічна наука розглядає державний сектор економіки з кількох позицій (рис.1).

державний сектор економіка

Рис. 1. Альтернативні підходи до визначення поняття «державний сектор економіки»

Джерело: розроблено автором

Більшість науковців розглядають поняття «державний сектор економіки» виходячи з видів суб'єктів господарювання, що його формують та діють на основі або за участі державної власності.

Наприклад, Л. Ходов вважає, що державний сектор - це «комплекс господарських об'єктів, що повністю або частково належать центральним та місцевим державним органам влади»[1, c.42].

Н. Лук'янчикова розглядає державний сектор як комплекс господарських об'єктів федерального чи місцевого підпорядкування, діяльність яких спрямована на реалізацію загальнодержавних економічних завдань [2, с.50].

Водночас необхідно відзначити, що деякі автори дають досить звужене трактування цього поняття. Наприклад, С. Мочерний, зазначає, що державний сектор -- це частина економіки, що перебуває в державній власності, управляється, регулюється і контролюється державними органами[3, с.342]. Подібне визначення дає С. Панчишин, який розглядає поняття «державний сектор» як частину національної економіки, що її повністю контролює держава[4, с.550.].

На нашу думку, економічні категорії «державний сектор економіки» та «державна власність» не є тотожними. Підкреслимо, що до державного сектору економіки входять не тільки підприємства виключно з державною власністю, але й підприємства зі змішаною формою власності. По-друге, ряд об'єктів державної власності не входять до державного сектору економіки (при використанні оренди, концесії тощо).

З. Ватаманюк розглядає поняття «державний сектор економіки» через взаємозв'язок з такими категоріями економічної теорії, як «державна власність», «державне регулювання» та «уряд». На його думку, «державний сектор економіки»-- це сукупність підприємств, установ та організацій, діяльність яких безпосередньо забезпечують державні органи управління, і які перебувають у повній або частковій власності держави та функціонують, щоб отримати прибуток або соціальний ефект і розв'язати загальнонаціональні або регіональні соціально-економічні проблеми [5, с.220].

З іншої точки зору трактує поняття «державний сектор економіки» О. Длугопольський, зазначаючи, що, державний сектор економіки є сферою діяльності, яка доповнює ринкове саморегулювання і зорієнтована на ліквідацію «провалів ринку» й створення соціально-значущих благ [6, с.13]. В даному визначенні автор підкреслює, що держава мусить втручатися в економіку там, де виявляється нездатність ринку ефективно та справедливо розподіляти ресурси.

Схоже визначення дає Мандибура В., який зазначає, що у межах підприємницького сектора виділяється державний підприємницький сектор, як сукупність підприємств, що керуються державою [7, с.2-3]. Автор наголошує на тому, що державний сектор економіки є доповненням до приватного і повинен спрямувати свою діяльність так, щоб сприяти поліпшенню функціонування приватного сектора, виправляючи його недоліки.

Третій підхід до визначення поняття «державний сектор економіки» представляє група українських вчених, які розглядають державний сектор економіки з точки зору його функціональності. Наприклад, Є. Ставровський розглядає його як інструмент держави та органів місцевого самоврядування, за допомогою якого вони правомочні здійснювати пряме чи опосередковане втручання в економіку країни (регіону) для виконання своєї регуляторної функції. Він вважає, що державний сектор складається з трьох основних сфер: управління, фінансів та підприємництва [8, c.13].

Згідно четвертого підходу визначення поняття «державний сектор економіки», його ототожнюють з суспільним сектором (публічним). Згідно із західною термінологією суспільний (публічний) сектор призначений для того, щоб відтворювати суспільні (публічні) блага. Американські економісти К.Р. Макконнел та С.Л.Брю визначають роль державного сектора як суб'єкта алокації ресурсів та розпорядника державних коштів через оподаткування та урядові видатки (рядові закупівлі та трансфертні платежі). Тому до державного сектору економіки вони відносять урядові закупівлі та трансфертні платежі [9, c.117].

Через суспільні фінанси розглядають державний сектор Дж.М. Б'юкенен та Р.А. Масгрейв,а також А. Аткінсон. Дж.Е. Стігліц під поняттям «державний сектор економіки» розуміє «суспільну власність і діяльність держави у виробництві, продажі і перерозподілі, включаючи виробництво товарів і послуг, субсидування виробництва, державну діяльність на фінансових ринках, державні закупівлі товарів і послуг» [10, с.130]. Угорський вчений Я. Корнаї відносить до державного сектора все різноманіття форм суспільної власності. В своїй роботі «Шлях до вільної економіки» він зазначає, що все, що не є приватною власністю, належить державному сектору [11, c.42].

Проведений аналіз дає можливість зробити висновок, що існує тісний взаємозв'язок між державним і суспільним секторами, але ці поняття не є тотожними, оскільки суспільні послуги можуть виробляти та надавати суб'єкти господарювання як державного, так і приватного секторів економіки.

Відсутність єдиного усталеного тлумачення сутності поняття «державний сектор економіки» створює низку проблем, зокрема, стосовно визначення його кількісних та якісних параметрів. Тому, узагальнюючи вищеописані підходи до розуміння даного поняття, сформулюємо власне.

На нашу думку, державний сектор економіки -- сукупність суб'єктів господарювання, у яких переважає державна частка акціонерної власності та діяльність яких спрямована на виробництво визначених державою суспільно корисних товарів і надання соціально значущих суспільних послуг. Дане визначення відрізняється від наведених у наступному:

- головна мета діяльності підприємств державного сектора економіки полягає у виробництві суспільних благ, яких приватні ринки не постачають або постачають у недостатній кількості товари суспільного споживання;

- господарський об'єкт є підприємством державного сектора економіки, коли у нього переважає державна частка акціонерної власності об'єкта.

З часів виникнення перших цивілізацій держава відігравала провідну соціально-економічну роль у житті країни. Проаналізуємо еволюцію поглядів представників економічних шкіл (табл.1), щоб зрозуміти яку роль відігравав державний сектор економіки в економічному житті суспільства.

Таблиця 1.

Еволюція поглядів представників різних економічних шкіл на економічну роль державного сектора економіки

Джерело: складено автором [21,22]

Як бачимо, представники більшості економічних шкіл визнавали важливість державного сектору економіки та його активну роль.

Не менш дискусійним питанням на сьогодні є також питання визначення оптимального розміру державного сектора економіки. Єдиного показника оптимального державного сектора економіки встановити неможливо. Кожна країна, залежно від соціально-економічних умов, відпрацьовує власні механізми функціонування державного сектора економіки, визначає його роль та межі.

Як правило, державний сектор переважає в базових галузях, при цьому ступінь державної участі може істотно відрізнятися. В Іспанії держава контролює виробництво електроенергії; в Італії державні компанії домінують у металургії, суднобудуванні, електротехнічній промисловості; у Франції державний сектор відіграє важливу роль в аерокосмічній, електронній, хімічній промисловості, в електроенергетиці, металургії, автомобілебудуванні [12, с.61].

В зарубіжних методиках оцінки ролі державного сектора економіки найпоширенішими індикаторами є «державні витрати до ВВП» та «державні доходи (податки) до ВВП». Індикатор «державні витрати до ВВП» показує той обсяг річного продукту, що концентрується державою, а потім нею перерозподіляється [6, с.65].

В Україні розмір державного сектору економіки можна визначити як через абсолютні, так і відносні величини. Найбільш поширеними абсолютними показниками оцінки масштабів ДСЕ є такі: обсяги виробництва, капіталовкладень, державних витрат, урядових видатків, кількість підприємств, кількість зайнятих, вартість основних фондів тощо. Науковці на основі кількісних величин розраховують у своїх дослідженнях відносні величини, які показують розмір державного сектору економіки (табл.2).

Таблиця 2.

Відносні показники оцінки державного сектора економіки

Джерело: [17, c.321]

Проаналізуємо роль державного сектору економіки за показником «державні витрати до ВВП» у деяких країнах Європи. Дані про рівень державних витрат у ВВП по країнам (рис.2) свідчать, що частка державних витрат у ВВП коливається у межах 38,3%-57,1%. Найбільша частка витрат, яка мобілізується державою, в 2013 році спостерігається у Франції (57,1%), найменша--у Естонії (38,30%).

Рис. 2. Частка державних витрат у ВВП розвинених країнах, % станом на 2013 р.

Джерело: побудовано автором [13]

Мєдвєдєв Д.М. вважає, що мінімальний рівень державних витрат у ВВП, який дозволяє сформувати в сучасних умовах ефективний державний сектор, складає 34,21%[14]. Зауважимо, що в країнах Європи, розміри державного сектору економіки, перевищують це значення.

Підкреслимо, що масштаби державного сектора економіки не можуть бути оптимально визначені раз і назавжди. Російські вчені А. Віссаріонов та І. Федорова зазначають, що межі державного сектора не є застиглими, оскільки в економіці постійно відбувається динамічний процес перерозподілу власності як усередині держсектора, так і між державним та недержавним секторами[15, с.8].

Французькі вчені Карсалада І. та Озанди М. зазначають: «Державний сектор являє собою досить хаотичний пейзаж з розмитими межами» [16, c.85].

В Україні для визначення розміру державного сектору економіки використовують Методику визначення питомої ваги державного сектора в економіці [19]. Для розрахунку питомої ваги державного сектору економіки використовують відносні показники:

1) питому вагу середньооблікової кількості штатних працівників суб'єктів господарювання державного сектору економіки в середньообліковій кількості штатних працівників суб'єктів господарювання - К1;

2) питому вагу середньої залишкової вартості основних засобів і нематеріальних активів (К2) та вартості оборотних активів (К2*) суб'єктів господарювання ДСЕ в середній залишковій вартості таких активів суб'єктів господарювання;

3) питому вагу обсягу реалізованої продукції, робіт, послуг суб'єктів господарювання державного сектору економіки в загальному обсязі реалізованої продукції, робіт, послуг суб'єктів господарювання - К3;

4) питому вагу кількості суб'єктів господарювання ДСЕ в загальній кількості суб'єктів господарювання - К4;

5) питому вагу чистого прибутку (сальдо) суб'єктів господарювання ДСЕ в загальному обсязі чистого прибутку суб'єктів господарювання - К5.

Питому вагу державного сектора в економіці розраховують як середнє арифметичне значення згаданих вище показників [19]:

К=*100%

Рис. 3. Питома вага державного сектору в економіці за 2005-2012 рр.

Джерело: побудовано автором за даними офіційного сайту міністерства економічного розвитку і торгівлі України http://me.kmu.gov.ua [20]

Як бачимо, питома вага державного сектору в економіці упродовж 2005-2012 рр. змінюється в діапазоні 9-16,1%. Дивлячись на рис.3., бачимо, що графік має стрибкоподібний характер: питома вага державного сектору економіки з 2005-2007 рр. збільшилася з 12,2 % до 16,10%, а в 2008 р. різко зменшилася до 9%, що пов'язано з максимальним високим рівнем роздержавлення української економіки. З 2009 р. по 2012 р. питома вага державного сектору економіки коливалася в межах 9,2-10,4%. У 2013 р. та 2014 р. питома вага державного сектора економіки України, на нашу думку, буде становити 9,4% та 9,1% відповідно.

Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямі

Визначенню сутності поняття «державний сектор економіки» присвячено чимало наукових досліджень українських та зарубіжних вчених. Проте їх результати мають частковий, а подекуди й суперечливий характер, тому автором запропоновано власне визначення поняття. Державний сектор економіки--сукупність суб'єктів господарювання, у яких переважає державна частка акціонерної власності та діяльність яких спрямована на виробництво визначених державою суспільно корисних товарів і надання соціально значущих суспільних послуг.

Подальші дослідження слід проводити в напрямку підвищення ефективності державного сектора економіки.

Список використаної літератури

1. Ходов Л.Г. Основы государственной экономической политики: Учебник.--М.: БЕК, 1997.--332 с.

2. Лукьянчикова Н.П. Экономическая теория государства: учебное пособие/ Иркутская государственная экономическая академия.--Иркутск: ИГЭА, 2001.--78 с.

3. Мочерний С. В. Сектор державний// Економічна енциклопедія: у трьох томах. Т.3/ Ред.кол.: С.В. Мочерний (відп.ред.) та ін.--К.:Видавничий центр «Академія», 2002.--864 с.

4. Панчишин С. Макроекономіка: навч.посібник.--К,: Либідь, 2001.--616 с.

5. Ватаманюк З. Г. Інституційні засади формування економічної системи України:теорія і практика/ за ред. З. Г. Ватаманюка.--Львів: «Новий Світ--2000», 2005.--648 с.

6. Длугопольський О.В. Теорія економіки державного сектора: навчальний посібник/ О.В. Длугопольський.--К.: «ВД «Професіонал», 2007.--592 с.

7. Мандибура В.О., Головко В.А. Управління державним сектором економіки в країнах з розвинутим ринковим господарством.--К.: Секретаріат Верховної Ради України, аналітичний відділ.--1996--16 с.

8. Ставровський Є. Ф. Про формування державного сектора економіки/ С. Старовський // Економіка України.--1999.--№7.--с.12-19.

9. Макконнелл К.Р., Брю С.Л. Макроекономіка. Аналітична економія: принципи, проблеми і політика.--Ч.1.--Львів, 1997.--670 с.

10. Стиглиц Дж. Экономика государственного сектора: Пер. с англ. // М.: Изд-во МГУ: ИНФРА-М. 1997.

11. Корнаї Я. Шлях до вільної економіки. Відхід від соціалістичної системи: угорський приклад/ Пер.з англ.. В.Д. Сікора, М.П. Загрибельний, Ю. Т. Лазаренко.--К.: Наукова думка, 1991.--140 с.

12. Бондаренко Н.В. Роль державного сектора економіки в розвитку держави в умовах глобалізації/ Н.В. Бондаренко// Економіка та держава: міжн.-наук. практ. журнал.--2010.--№5, с.60-63.

13. Офіційний сайт статистичної служби Європейського союзу:-- Режим доступу:http://epp.eurostat.ec.europa.eu/tgm/table.do?tab=table&init=1&plugin=1&language=en&pcode=tec00023

14. Мєдвєдєв Дмитро Миколайович. Розвиток державного сектора економіки в Україні:автореф. дис. канд. екон. наук: 08.02.03 / НАН України; Інститут економіки промисловості. - Донецьк, 2006.

15. Виссарионов А., Федорова И. Государственный сектор: границы, контроль, управление/ А. Виссарионов, И. Федорова // Экономист.--2003.--№6.--с.3-12.

16. Карсаланд Ив, Озанда Мишель. Экономическая и социальная политика Франции.-- Париж, 1992.--130 с.

17. Тенюх З.І. Методичні підходи до визначення масштабів державного сектору економіки/ З.І. Тенюх// Науковий вісник НЛТУ України.--2013.--вип.23.13--с.320-327.

18. Балацкий Е.В. Российская модель государственного сектора экономики: монография / Е.В. Балацкий, В.А. Конышев. - М.: ЗАО "Изд-во "Экономика", 2005. - 390 с. [Электронный ресурс]. - Доступный с http://www.kapital-rus.ru/index.php/articles/article/181135.

19. Про затвердження методики визначення питомої ваги державного сектору в економіці: Наказ Міністерства економіки та з питань Європейської інтеграції України, Державного комітету статистики, Фонду державного майна України від 4.11.2003 р., № 307/375/1963 // Офіційний вісник України: укр. інформ. бюлетень. - 2003. - № 48. - С. 292.

20. Офіційний сайт Міністерства економічного розвитку і торгівлі України:--Режим доступу: http://me.kmu.gov.ua

21. Ядгаров Я.С. История экономических учений: учебник для вузов. Изд. 4-е, пеераб. И доп.--М.: ИНФРА-М, 2000.--480 с.

22. Бартенев С.А. История экономических учений: учебник для вузов. Москва, Юристь, 2001. - 450с.

References

1. Hodov, L.G.(1997), Osnovy gosudarstvennoj jekonomicheskoj politiki [The foundations of the state economic policy], BEK, Moscow, Russia.

2. Lukyanchikova, N.P. (2001), Jekonomicheskaja teorija gosudarstva [The economic theory of the state],ISEA, Irkutsk, Russia.

3. Mochernyj, S.V. (2002), Sektor derzhavnyj [Public sector], Akademiia, Kyiv, Ukraine.

4. Panchyshyn, S. M. (2001), Makroekonomika [Macroeconomics], Lybid', Kyiv, Ukraine.

5. Vatamaniuk, Z. H. (2005), Instytutsijni zasady formuvannia ekonomichnoi systemy Ukrainy: teoriia i praktyka [The institutional bases of formation of the economic system of Ukraine: theory and practice], Novyj Svit--2000», Lviv, Ukraine.

6. Dluhopol's'kyj, O.V. (2007), Teoriia ekonomiky derzhavnoho sektora [Theory of Economics of the public sector], VD Professional, Kyiv, Ukraine.

7. Mandybura, V.O. and Holovko, V.A. (1996), Upravlinnia derzhavnym sektorom ekonomiky v krainakh z rozvynutym rynkovym hospodarstvom [Public sector management of economy in countries with a developed market economy], Sekretariat Verkhovnoi Rady Ukrainy, analitychnyj viddil, Kyiv, Ukraine.

8. Stavrovskii, Ye. F. (1999) “About the formation of the public sector”, Ekonomika Ukrainy, vol.7, pp.12-19.

9. Panchishina, T. (1997), Makkonnell K. R., Briu S.L. Analitychna ekonomiia: pryntsypy, problemy i polityka: Ch. 1: Makroekonomika.Per.z anhl [Analytical economy: principles, problems and policies],Prosvita, Lviv, Ukraine.

10. Baryshnikova, N. (1997), Stiglic Dzh. Jekonomika gosudarstvennogo sektora: Per. s angl.[ Stiglitz, J. Economics of the public sector], INFRA-M, Moscow, Russia.

11. Sikora, V.D. Zahrybel'nyj, M.P. and Lazarenko, Yu. T. (1991), Kornai Ya. Shliakh do vil'noi ekonomiky. Vidkhid vid sotsialistychnoi systemy: uhors'kyj pryklad [The J. Kornai the Road to a free economy. The shift from a socialist system: the Hungarian case], Naukova dumka, Kyiv, Ukraine.

12. Bondarenko, N.V. (2010) “Role of the public sector in the development of the state in the conditions of globalization”, Ekonomika ta derzhava, vol.5, pp.60-63.

13. The official site of the statistical office of the European Union (2014), available at:

http://epp.eurostat.ec.europa.eu/tgm/table.do?tab=table&init=1&plugin=1&language=en&pcode=tec00023

14. Medvedev, D.M. (2006), “The development of public sector of economy in Ukraine”, Ph.D. Thesis, Organization of management, planning and regulation of economy, Of the NAS of Ukraine; Institute of industrial Economics, Donetsk, Ukraine.

15. Vissarionov, A. B. and Fedorova, I.V. (2003)“Public sector: border, control, management”, Jekonomist, vol.6, pp.3-12.

16. Carseland, Y. and Azanda, M.(1992), Economic and social policy of France, Paris, France.

17. Tenyuh, Z.I. (2013), “Methodical approaches to definition of the size of the state sector of the economy”, Naukovyj visnyk NLTU Ukrainy, vol.23.13, pp.320-327.

18. Balackij, E.V. (2005), Rossijskaja model' gosudarstvennogo sektora jekonomiki [Russian model of the state sector of the economy], "Publishing house "Economics, Moscow, Russia.

19. Ministry of economy and European integration of Ukraine, State statistics Committee of Ukraine, the state property Fund of Ukraine (2003),“Order "On approval of the methodology for determining the relative weight of the public sector in the economy”, Ofitsijnyj visnyk Ukrainy, vol. 48., p. 292.

20. The official site of the Ministry of economic development and trade of Ukraine, available at: http://me.kmu.gov.ua

21. Jadgarov, Ja.S. (2000), Istorija jekonomicheskih uchenij [History of economic doctrines], INFRA-M, Moscow, Russia.

22. Bartenev, S.A (2001), Istorija jekonomicheskih uchenij [History of economic doctrines], Jurist', Moscow, Russia.

Размещено на Allbest.ru