Регіональний аспект безробіття в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

РЕГІОНАЛЬНИЙ АСПЕКТ БЕЗРОБІТТЯ В УКРАЇНІ

Є. О. Торшин

Постановка проблеми. Рівень безробіття є одним із найважливіших показників використання людських ресурсів у виробничому процесі. Характерною проблемою сучасного соціально-економічного стану країни є безробіття. Під поняттям «безробіття» розуміють таке соціально-економічне явище, коли частина економічно-активного населення не може знайти застосування своїй робочій силі. З одного боку, безробіття вважають важливим стимулятором активності працюючого населення, а з іншого - великим суспільним лихом.

Аналіз останніх джерел і публікацій. Дослідження безробіття розпочалося ще класиками політекономії (А.Смітом, Д.Рікардо, К.Марксом), триває і нині. В економічній літературі знаходять своє відображення проблеми регулювання ринку праці в роботах Д. Гелбрейта, Р. Еренбурга, Д. Кейнса, К. Макконнелла, А. Оукена, П. Самуельсона, а також українських вчених зі світовим ім'ям: І. Вернадського, С. Подолинського. Значний доробок у розробку теоретичних основ регулювання зайнятості внесли такі відомі вітчизняні вчені, як А. Базилюк, С. Бандур, В. Геєць, О. Грішнова, Г. Старостенко, Д. Дмитренко, Т. Заяць, А. Колот, Л. Кривенко, Е. Лібанова, І. Манцуров, О. Сологуб, Л. Федулова, А. Чухно та ін.

Метою статті є визначення теоретичних аспектів безробіття та аналіз сучасного стану безробіття в Україні в регіональному розрізі.

Виклад основного матеріалу. У ринковій системі існують поняття ринку товарів і послуг, капіталу і робочої сили. Деякі вчені-економісти вважають, що ринок праці займає підпорядковане становище, проте воно характерне лише для доіндустріального етапу розвитку економіки. На сучасному етапі трудові ресурси відіграють значну роль у розвитку економіки та її ефективному функціонуванні.

Протягом тривалого часу ринок праці залишається об'єктом уваги українських та зарубіжних дослідників, більшість з яких розглядають його як соціально-економічну систему суспільних відносин і економічний простір, де відбувається тісна взаємодія попиту і пропозиції робочої сили. Як і інші ринки, ринок праці функціонує на основі рівноваги попиту та пропонування.

В основу ринку праці покладено універсальні ринкові закономірності та демографічні процеси. Особливістю розвитку ринку праці в Україні є посилення його формування на регіональному рівні. В даний час поглиблюється процес територіальної сегментації ринку, на регіональному рівні формується система управління працею і зайнятістю.

Однією з основних категорій, що характеризують стан ринку праці є безробіття. Глобальна світова фінансово-економічна криза та внутрішня політична криза посилили негативні процеси та явища у сфері зайнятості України. В таких умовах, посилених значним рівнем безробіття, збільшується кількість питань, які призводять до скорочення рівня купівельної спроможності населення, зменшення кількості платників податків і, як наслідок, до зростання ризику соціального напруження.

З теоретичної точки зору безробіття являє собою дисбаланс на ринку праці, що передбачає перевищення пропозиції праці над попитом, при цьому дана різниця може мати як кількісне, так і якісне вираження. Зазначений фактор є невід'ємною частиною ринку праці, так як безробіття ніколи не може досягти нульової позначки. Однак, слід зазначити, що в реальному економічному житті безробіття - це складна суспільна проблема, що призводить до найтяжчих негативних соціально-економічних наслідків, серед яких посилення соціальної напруги, загострення кримінальної ситуації, зростання кількості психічних захворювань, посилення соціальної диференціації, падіння трудової активності, скорочення податкових надходжень, зменшення ВВП країни, падіння життєвого рівня, втрата кваліфікації безробітними, зростання витрат на допомогу безробітним, скорочення виробництва.

Безробітні у визначенні Міжнародної організації праці (МОП) - особи у віці 15-70 років (зареєстровані та незареєстровані в державній службі зайнятості), що одночасно задовольняють трьом умовам [1]:

- не мали роботи (прибуткового заняття);

- активно шукали роботу або намагались організувати власну справу впродовж останніх 4-х тижнів, що передували опитуванню;

- готові приступити до роботи впродовж двох найближчих тижнів.

Згідно зі статтею 1 ЗУ «Про зайнятість населення» безробітний - це особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи [2].

Критерії визнання людини безробітним зазвичай встановлюються законом або урядовими документами і мають свою специфіку в різних країнах. Але, як правило, декілька ознак присутні у всіх визначеннях. Це:

1. Працездатний вік (16 - 55 років для жінок і 16 - 60 років для чоловіків);

2. Відсутність у людини постійного джерела заробітку протягом деякого часу (наприклад, місяця);

3. Доведене прагнення людини знайти роботу (наприклад, звернення його до служби зайнятості та відвідання тих роботодавців, до яких його направляють на співбесіду співробітники цієї служби).

Для кількісної оцінки безробіття використовується 2 показника:

- показник чисельності безробітних (U);

- показник фактичного рівня безробіття (u), який визначається наступним чином:

u = U / NL

де, NL - робоча сила, що включає в себе кількість зайнятих і безробітних в країні.

При цьому безробітних підраховують на основі тих даних, які надають відповідні органи та інститути, а робоча сила визначається як різниця загального показника чисельності населення країни і окремих груп населення, які становлять:

1. Особи, які не досягли працездатного віку.

2. Особи, які перебувають у спеціальних закладах (місцях ув'язнення, психіатричних клініках).

3. Особи, які вибули зі складу робочої сили (добровільно небажаючі працювати, зневірені знайти роботу, припинили її пошуки).

Безробіття є типовим соціально-економічним явищем для ринкової форми виробничої діяльності, яка виражається в тому, що частина економічно активного населення з незалежних від неї причин не має роботи і заробітку.

Причини безробіття, яке є постійною загрозою для всіх зайнятих у виробництві і тих, хто тільки починає трудову діяльність, досить різноманітні. Основна ж причина багатьох видів безробіття пов'язана зі зміною попиту роботодавців на робочу силу, яка в свою чергу постійно змінюється під впливом накопичення капіталу. Капітал при розширенні виробництва, зміні його структури, відштовхує робочу силу, роблячи її то недостатньою, то відносно надлишковою.

Причинами цього складного явища економісти різних напрямків вважають різноманітні фактори: мальтузіанці вбачають причини безробіття в надлишку народонаселення, тобто людство занадто швидко і легковажно розмножується; широко поширена сьогодні технологічна теорія перекладає провину на технічний прогрес, тому що кожне технічне нововведення виштовхує робітників з виробництва; у кейнсіанців безробіття обумовлене ??нестачею ефективного (сукупного) попиту на товари і фактори виробництва; монетарист Ф. Хайек вважає, що це явище породжується «відхиленням рівноважних цін і заробітків від стабільного ринку і стабільних цін», від цього відхилення виникає економічно не обґрунтоване розміщення трудових ресурсів, що веде до дисбалансу попиту та пропозиції праці; марксистська теорія виходить з того, що причиною «відносного перенаселення» є зростання органічної будови капіталу в процесі його накопичення, в наслідок чого відносно скорочується попит капіталу на робочу силу, причому це властиво тільки капіталістичному способу виробництва [3].

Немає сумніву, що всі ці теорії вірно визначають причинну обумовленість безробіття з різних позицій. Узагальнивши їх, можна отримати єдине об'єктивне визначення: виникнення безробіття зумовлене недоліком сукупного ринкового попиту на товари та фактори виробництва, з урахуванням зростання органічної будови капіталу. Роль технічного прогресу враховується у підвищенні органічної будови капіталу, а теорії Ф. Хайека і Т. Мальтуса увійшли в це визначення через зміну сукупного попиту.

Сучасні економісти розглядають безробіття як природну і невід'ємну частину ринкового господарства. Види безробіття представлені групами, які в свою чергу охоплюють численні їх різновиди.

Природне безробіття характеризує найкращий для економіки резерв робочої сили, здатної досить швидко здійснювати міжгалузеві і міжрегіональні переміщення залежно від коливання попиту і обумовлених ними потребами виробництва. До нього відносять три різновиди.

Безробіття, яке породжується механізмами, інститутами ринкової системи та факторами, що впливають на попит і пропозицію робочої сили (надмірні виплати за лінією соціального бюджету, що ведуть до зміщення переваг працездатного населення у бік неробства; введення гарантованого мінімуму зарплати, підвищення податків, що призводять до скорочення обсягів доходів працівників, породжують інертність робочої сили; відсутність інформації про вільні робочі місця; відставання ринку праці від потреб виробництва).

Фрикційне безробіття (від слова «фрикція» - тертя), що пов'язане з процесом зміни роботи. Фрикційне безробіття являє собою явище не тільки неминуче, але і бажане, оскільки сприяє більш раціональному розміщенню робочої сили і більш високій продуктивності. Рівень фрикційної безробіття дорівнює вираженому в відсотках відношенню кількості фрикційних безробітних до загальної чисельності робочої сили [4].

Безробіття, що включає частину працездатного населення, яке з тих чи інших причин не хоче працювати.

Вимушене безробіття виникає тоді, коли поточний рівень безробіття перевищує природну норму. Існує чимало його різновидів, серед яких технологічне, структурне, регіональне, приховане, інституційне, сезонне.

Технологічне безробіття виникає в зв'язку з впровадженням малолюдних та безлюдних технологій, що функціонують на основі електронної техніки. Таке безробіття поєднується з високим рівнем доходів зайнятих. У сучасних умовах веде до безробіття серед фахівців, що працюють на комп'ютерах перших поколінь, а також швидкому зростанню надомної зайнятості, так як персональні комп'ютери легко підключаються до комунікаційних систем.

Структурне безробіття обумовлене структурними змінами в економіці, які пов'язані зі зміною структури попиту на продукцію різних галузей та зі зміною галузевої структури економіки, причиною якої є науково-технічний прогрес. Причина структурного безробіття - невідповідність структури робочої сили структурі робочих місць. Це означає, що люди, які мають професії та рівень кваліфікації, що не відповідають сучасним вимогам і сучасній галузевій структурі, будучи звільненими, не можуть знайти собі роботу. До структурних безробітних відносяться також люди, які втратили роботу в зв'язку зі зміною структури попиту на продукцію різних галузей. Рівень структурного безробіття розраховується як відношення кількості структурних безробітних до загальної чисельності робочої сили, виражене у відсотках.

Регіональне безробіття формується під впливом складної комбінації історичних, демографічних, соціально-економічних, психологічних факторів, а тому непереборне лише за допомогою засобів економіки.

Приховане безробіття - це працівники, які трудяться неповний робочий день, робочий тиждень; безробітні, що втратили право на допомогу і незареєстровані на біржі; в країнах з деформованим ринком більшість працівників трудяться неефективно, не в повну міру своїх реальних можливостей, так як не мають стимулів до праці або їм несвоєчасно постачається сировина, матеріали і т.д. Рівень цього виду безробіття часом досягає 50% [5].

Циклічне безробіття, яке виникає в період спаду економіки та існує до тих пір, поки фактичний ВВП залишається нижче потенційного. Таким чином, причиною циклічного безробіття є кризи, що викликають спад економічної активності. Всі три перерахованих типи безробіття входять до складу фактичного безробіття.

Інституційне - це безробіття, яке зумовлене правовими нормами, що впливають на попит і пропозицію праці. Воно може бути, наприклад, спричинене введенням гарантованої мінімальної заробітної плати, недосконалою податковою системою. Надмірні соціальні виплати знижують пропозицію праці. Високі ставки оподаткування, скорочуючи доходи, роблять їх порівнянними із сумами виплат за соціальними програмами. Це також знижує пропозицію робочої сили.

Сезонне безробіття стосується тих видів виробництва, які мають сезонний характер і в яких протягом року відбуваються різні коливання попиту на працю (сільське господарство, будівництво).

Сума фрикційного і структурного безробіття утворюють природний рівень безробіття, який відповідає доцільному рівню повної зайнятості в економіці, тобто потенційному ВВП. Цей рівень безробіття не пов'язаний з динамікою економічного зростання. Він залежить від природних причин: плинність кадрів, міграція, демографічні фактори тощо.

Виходячи з необхідності обліку безробітних та прийняття відповідних державних заходів щодо забезпечення роботою всіх бажаючих, розрізняють:

- зареєстроване безробіття (явне), яке відображає кількість незайнятих громадян, які шукають роботу, готові приступити до неї і взяті на облік у державній службі зайнятості;

- приховане безробіття, яке відображає кількість незайнятих громадян, які шукають роботу не вдаючись при цьому до допомоги біржі праці.

Для визначення характеристик сучасного стану безробіття в Україні найбільш доцільно розглядати показники за регіональною ознакою. Така доцільність зумовлюється високою диференціацією показників безробіття та причин його виникнення в окремих регіонах країни.

Традиційно найбільший рівень безробіття спостерігається у західних та центральних областях України. Зокрема, у 2013 році рівень безробіття у Рівненській області становив 9, 4%, Тернопільській - 9, 4%, Житомирській - 9, 3%, Чернігівській - 9, 3%. Найменший рівень безробіття у 2013 році було зареєстровано в наступних областях: Одеській - 5, 3%, Київській - 6, 1%, Луганській - 6, 2%.

Для дослідження регіонального аспекту безробіття в Україні регіони було об'єднано в групи за допомогою кластерного аналізу:

- перша група об'єднала регіони з середнім рівнем безробіття населення. До неї увійшли: Кіровоградська, Донецька, Закарпатська, Волинська, Сумська, Миколаївська, Чернівецька, Івано-Франківська та Львівська області;

- в другу групи увійшли регіони з низьким рівнем безробіттям населення: Запорізька, Дніпропетровська, Харківська, Луганська, Київська, АР Крим, Одеська;

- третю групу складають регіони, що мають високий рівень безробіття населення: Рівненська, Тернопільська, Житомирська, Чернігівська, Черкаська, Херсонська, Вінницька, Полтавська, Хмельницька.

Детальну інформацію про рівень безробіття в регіонах України відображено в таблиці 1 [6].

Для більш глибокого аналізу безробіття потрібно розглянути попит на робочу силу в регіонах, кількісною характеристикою якого є наявність відкритих вакансій. Так, найбільший попит на робочу силу в 2013 р. був характерний для Донецької області - майже 100 тис. вакансій, Дніпропетровської - 90, 34 тис. вакансій, Харківської - 81, 5 тис. вакансій та Львівської - 65, 9 тис. вакансій. Найнижчий попит на робочу силу у 2013 р. був характерний для Чернівецької області - 15, 26 тис. вакансій, Закарпатської області - 26, 33 тис. вакансій та Сумської області - 26, 94 тис. вакансій.

Таблиця 1. Рівень безробіття (%) в Україні (за методологією МОП) за 2012-2013 рр.

В регіонах України тенденція збільшенням попиту на робочу силу не співпадає з тенденцією збільшення рівня безробіття населення тобто має місце неузгодженість попиту і пропозиції на ринку праці, в результаті чого безробітні не можуть знайти нове місце роботи. Як безробітні, так і роботодавці втрачають довіру до офіційних інститутів праці, так як перші не можуть знайти відповідальних їх вимогам вакансій, у той час як вакансії підприємств не користуються популярністю, і це знижує бажання брати участь у ярмарку вакансій ще раз.

За сприяння державної служби зайнятості у 2013р. було працевлаштовано 541, 9 тис. осіб, або 35, 2% громадян, які мали статус безробітного у цьому періоді. Упродовж 2013р. більше половини безробітних (58, 2%) отримали роботу на підприємствах сільського, лісового та рибного господарств, переробної промисловості, а також оптової та роздрібної торгівлі; ремонту автотранспортних засобів і мотоциклів [6]. Серед зареєстрованих безробітних, що були працевлаштовані в 2013р., 46, 7% становили жінки, 43, 3% - молодь у віці до 35 років.

Ситуацію в регіональному розрізі характеризують дані, наведені в таблиці 2 [7].

Якісний склад заявлених вакансій залишається незмінним: зберігається невідповідність структури вакансій, що пропонуються професійно-кваліфікаційному складу зареєстрованих безробітних. У структурі вакансій, як і раніше переважає попит на робітничі професії з відносно низькою заробітною платою, непривабливими або важкими умовами праці. Це пояснюється тим, що такі робочі місця не користуються популярністю у працівників, особливо коли є інші можливості для зайнятості. Отже, збереження й надалі подібної ситуації може негативно впливати на стан зареєстрованого ринку праці.

Високі темпи економічного розвитку регіону неможливі без розвитку гнучкого ринку праці та створення ефективних робочих місць, для чого необхідно вдосконалити трудове законодавство; підвищити якість зайнятості та якість надання державних послуг у сфері сприяння зайнятості населення.

Таблиця 2. Працевлаштування зареєстрованих безробітних за регіонами у 2013 році

Не менш важливим аспектом в процесі дослідження безробіття є врахування кількості штатних працівників. Значна кількість вітчизняних підприємств вимушена зменшувати штат працівників внаслідок дії економічних чи інших факторів. Такий показник можна вважати індикатором поточної ситуації на ринку праці, що може попередити про суттєві зміни. Позаштатних працівників не можна вважати безробітними, однак в разі подальшого погіршення господарського стану підприємств, вони можуть втратити роботу. Так, за даними Державної служби зайнятості середньооблікова кількість штатних працівників в середньому по Україні у травні 2014 року зменшилася, у порівнянні з травнем 2013 року, на 317 тис. осіб та становила 9 млн. 406 тис. осіб. Скорочення чисельності працюючих спостерігалося в усіх регіонах України крім Волинської області (Рис. 1) [8]. Найбільше скорочення кількості штатних працівників спостерігалося у Донецькій, Луганській областях та м. Київ. Таке значне зменшення штатних працівників зумовлене стрімким розвитком політичної та економічної кризи в Україні, а зазначені вище регіони найбільше постраждали внаслідок демонстрацій та воєнних протистоянь.

Рис. 1. Середньооблікова кількість штатних працівників (у травні 2013 року по відношенню до травня 2014 року)

Високий рівень безробіття важлива економічна та соціальна проблема, яка потребує глибокого наукового аналізу та вироблення на основі досліджень практичних рекомендацій та методик, які будуть покладені в основу розробки та реалізації ефективної соціально-економічної політики, направленої на підвищення зайнятості економічно активного населення країни, а також зменшення рівня безробіття до природного рівня. Не зважаючи на зменшення рівня безробіття протягом 2012-2013 рр., в більшості західних регіонів країни, рівень безробіття серед економічно активного населення залишається на досить високому рівні. Не менш важливою проблемою є досить висока неузгодженість попиту та пропозиції робочої сили, в наслідок чого майже дві третини осіб, що мали статус безробітного протягом досліджуваного періоду, так і не знайшли роботу. Розвиток політичної кризи, та як наслідок, народні демонстрації та бойові дії, що розпочалися в кінці 2013 року, призвели до ще більшого загострення проблеми безробіття населення, доказом чого стало значне зменшення кількості штатних працівників суб'єктів господарської діяльності.

Література

кейнсіанський марксистський регіональний безробіття

1. The Thirteenth International Conference of Labour Statisticians [Електронний ресурс] // International Labour Organization, Bureau of Statistics. - Режим доступу: http://www.ilo.org/public/english/bureau/stat/download/ res/ecacpop.pdf/.

2. Про зайнятість населення: Закон України (від 05.07.2012 // ВВР- 2013-№24) [Електронний ресурс] // Верховна Рада України. - Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/5067-17.

3. Основи економічних знань. Сутність і причини безробіття [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://library.if.ua/book/41/2804.html.

4. Федоренко В. Г. Ринок праці в Україні та економічні тенденції в умовах світової економічної кризи / В.Г. Федоренко // Економіка та держава. - 2009. - № 1.

5. Старостенко Г. Г. Національна економіка: навч. посібник [для студ. вищ. навч. закл.] / Старостенко Г. Г., Онишко С. В., Поснова Т.В. - Київ: Ліра-К, 2012. - 432 с.

6. Ринок праці України 2013 [Електронний ресурс] // Державна служба зайнятості України. - Режим доступу: http://www.dcz.gov.ua/statdatacatalog/ document?id=318858.

7. Пропозиція робочої сили та попит на неї [Електронний ресурс] // Державна служба зайнятості України. - Режим доступу: http://www.dcz.gov.ua/statdatacatalog/ document?id=318860.

8. Інформаційна записка про стан ринку праці та діаграми [Електронний ресурс] // Державна служба зайнятості України. - Режим доступу: http://www.dcz.gov.ua/statdatacatalog/ document?id=310123.

9. Аналіз та оцінка показників довготривалого безробіття у Карпатському регіоні України [Електронний ресурс] / Є. Ю. Шекета // Сталий розвиток економіки. - 2013. - № 3. - С. 189-194. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/sre_2013_3_42.pdf.

10. Лісогор Л. С. Узгодження гнучкості ринку праці та соціальної захищеності працівників в Україні: проблеми та перспективи // Формування ринкової економіки: 3б. наук, праць. - Спец. вип. у 3-х томах. Соціально-трудові відносини: теорія та практика. - Київ: КНЕУ, 2010. - Т. 3. - С. 168-175.

11. Юрик Я. І. Проблеми зайнятості та працевлаштування населення в умовах прийняття нового Закону України «Про зайнятість населення» / Юрик Я. І., Жук І. Л. // Економіка та держава. - № 10. - 2013. - С. 13-15.

Размещено на Allbest.ru