Методологічні засади регулювання розвитку сфери послуг України в умовах глобалізації

Размещено на http://www.allbest.ru/

методологічні засади регулювання розвитку сфери послуг України в умовах глобалізації

Ю. О. Шевченко,

викладач кафедри міжнародної економіки та економічної теорії,

Запорізький національний університет, м. Запоріжжя

У статті обґрунтовано необхідність державного регулювання сфери послуг України в умовах глобалізації. Доведено, що глобалізація одночасно і стимулює розвиток сфери послуг, і обмежує його, особливо у галузях, які є соціально значущими та неприбутковими. Визначено, що подальші якісні перетворення у сфері послуг стають можливими лише у тому випадку, коли при регулюванні цього сектору буде враховуватися вплив як внутрішніх (національних), так і зовнішніх (глобалізаційних) чинників. На основі сучасних концепцій сталого розвитку та «зеленої» економіки сформовано модель державного регулювання розвитку сфери послуг. Модель базується на впровадженні цілісної системи принципів, методів та заходів, які зорієнтовані на підвищення ефективності використання державного регулятивного механізму. Це дасть можливість підвищити ефективність функціонування та розвитку сфери послуг на національному рівні в умовах глобалізації та мінливості зовнішнього і внутрішнього середовища.

Ключові слова: глобалізація, сфера послуг, регулювання, розвиток, сталий розвиток, зелена економіка, диверсифікація, експорт послуг

послуга глобалізаційний державний регулювання

METHODOLOGICAL BASES OF THE REGULATION OF THE SERVICES SPHERE DEVELOPMENT IN UKRAINE IN THE CONTEXT OF GLOBALIZATION

Iullia Shevchenko,

Professor of Department of International Economics and Economic Theory,

Zaporizhzhya National University, Zaporizhzhya

In the article the necessity of state regulation of services in Ukraine in the context of globalization is substantiated. It is proved that globalization simultaneously stimulates the development of services and limits it, especially in areas that are socially meaningful and unprofitable. It is determined that further qualitative changes in services sphere become possible only when the regulation of the sector will take into account the impact of both internal (national) and external (globalization) factors. Based on modern concepts of sustainable development and "green" economy the model of the service sphere state regulation is generated. The model is based on the introduction of the integrated system of principles, methods and activities, which focus on improving the efficiency of state regulatory mechanism. This will allow increasing operational efficiency and developing of services sphere at national level in the context of globalization and the variability of the external and internal environment.

Keywords: globalization, services sphere, regulation, development, sustainable development, green economy, diversification, services export.

Постановка проблеми

Останнім часом сфера послуг перетворилася на потужний сектор національної економіки. Саме вона складається з тих галузей та видів економічної діяльності, які забезпечують перехід національної економіки до постіндустріального та інформаційного типу. В умовах глобалізації сфера послуг з одного боку отримує додаткові стимули та джерела розвитку, у зв'язку з лібералізацією зовнішньоекономічних відносин, а з іншого - потребує державного регулювання та контролю, що викликано значним ступенем невизначеності, а також необхідністю підтримки тих галузей сфери послуг, які є соціально значущими, однак неприбутковими. Без втручання держави ринок і надалі буде зосереджуватися на послугах розподільчого характеру (транспортних та торговельних), на яких традиційно спеціалізується Україна. Слід зазначити, що особливо торговельні послуги виснажують економіку, штучно підвищуючи валову додану вартість у кінцевій продукції за рахунок збільшення кількості посередницьких ланок між виробником та споживачем. Тоді як для нового витка розвитку необхідно переорієнтовуватися на високоінтелектуальні та знаннєємні послуги, які, перш за все, відповідають за якісні зміни у сукупному продукті та людському капіталі. Вони представлені професійною, технічною, науковою діяльністю, а також охороною здоров'я, освітою, культурою тощо.

Враховуючи особливу природу послуг, державне регулювання розвитку сфери послуг має подвійну спрямованість. По-перше, держава повинна сприяти підвищенню конкурентоспроможності та прибутковості сервісних підприємств. По-друге, відповідно до вимог концепції сталого розвитку, має забезпечити рівність населення у доступі до споживання всієї сукупності послуг. У зв'язку з цим постає актуальна проблема одночасної реалізації обох цих аспектів та узгодження інтересів підприємницького сектору та домогосподарств. Вирішення зазначеної проблеми потребує розроблення методологічних основ регулювання та науково обґрунтованих механізмів розвитку сфери послуг у національній економіці.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Вирішенню проблем розвитку та функціонування сфери послуг присвячені праці відомих українських вчених Б. Данилишина, В. Куценко [1], М. Мальської, Я. Остафійчука [2], В. Парени, Л. Співак, О. Черниш та інших. Вагомий внесок в удосконалення та розробку актуальних підходів до регулювання економіки в умовах сучасних трансформацій та перетворень зробили такі дослідники, як В. Бакуменко [3], З. Варналій [4], В. Воротін [5] та інші. Методологічні основи регулювання розвитку сфери послуг та її окремих складових на різних рівнях досліджували С. Пакулін [6], А. Пакуліна [7], Т. Погорєлова [8], Є. Сахно [9], Ю. Сірий [10], та інші. Однак, не дивлячись на наявність значної кількості публікацій, в яких сформульовані моделі та механізми регулювання розвитку сфери послуг, у них залишається не врахованим повною мірою вплив глобалізації.

Метою даної статті є розробка концептуальної та науково виваженої моделі регулювання розвитку сфери послуг в умовах глобалізації та формування рекомендацій щодо ключових напрямів регулювання цієї сфери економіки в Україні.

Основний матеріал і результати

Роль сфери послуг у національній економіці дедалі підвищується, що пояснюється поступовим її переходом до постіндустріального типу. У зв'язку з цим Україна зацікавлена не у кількісному зростанні обсягів виробництва та реалізації послуг, а у якісному розвитку всієї послугової сфери. Тобто ключове завдання регулювання цього сектору економіки є його диверсифікація та переорієнтація на соціальні та виробничі послуги, які для національної економіки є стратегічно важливими. Однак, в умовах глобалізації регулювання розвитку сфери послуг відбувається не лише на регіональному та державному рівні, а й на глобальному. Це проявляється у висуванні вимог міжнародними організаціями щодо якості та складу послуг, ціноутворення на окремі види послуг, включаючи комунальні, а також у фінансуванні окремих реформ та програм. Таким чином, під час розробки концептуальної науково обґрунтованої моделі державного регулювання розвитку сфери послуг виникає необхідність врахування впливу глобалізації на нього.

Саме по собі державне регулювання сфери послуг слід розглядати з двох сторін: по-перше, як цілеспрямований та свідомий вплив державних органів управління на поточне функціонування та майбутній розвиток сфери послуг; а по-друге як сукупність адміністративно-правових, економічних, інформаційних та соціальних заходів, які здійснюються державою. Другий підхід конкретніший та пояснює перший, тому їх можна поєднати у єдиному визначенні доповнюючи його результуючою складовою. Тож під державним регулюванням сфери послуг слід розуміти цілеспрямований та свідомий вплив державних органів управління на сферу послуг шляхом застосування комплексу адміністративно-правових, економічних, інформаційних та соціальних заходів з метою досягнення довготривалого та сталого розвитку.

Розглянемо тепер докладніше методологічні засади побудови моделі регулювання розвитку сфери послуг в умовах глобалізації. Це передбачає використання концептуального підходу, який вимагає чіткого виділення ключових елементів: принципів, мети, завдань, методів, суб'єктів, об'єктів, а також результатів регулювання. Аналізуючи праці вчених [9, 11], сформулюємо ключові принципи регулювання на основі інституціональної концепції та сталого розвитку:

- принцип сталості та довгостроковості дії державного механізму регулювання розвитку сфери послуг;

- принцип підтримки конкурентного середовища та захист від проявів недобросовісної конкуренції;

- принцип збалансованості та узгодженості інтересів домогосподарств, підприємницького сектору та держави;

- принцип законодавчого закріплення та контролю за дотриманням екологічних, економічних, соціальних норм і нормативів;

- принцип відповідності ключових аспектів регулювання нормам і правилам того мікро- та макросередовища, невід'ємною складовою якого є сфера послуг;

- принцип адаптивності до зовнішніх викликів із врахуванням зростаючих інформаційних потоків та глобалізації.

Спираючись на ці принципи формуються мета та завдання механізму регулювання розвитку сфери послуг в умовах глобалізації. Мета регулювання передбачає досягнення якісних змін у системі галузей та видів економічної діяльності, пов'язаних із наданням послуг, що забезпечують зрушення у її структурі та складі у бік більшої диверсифікованості, інтелектуальної ускладненості та соціальної спрямованості. Виділення цих напрямів обумовлено реалізацією на практиці основних засад теорій постіндустріального та інформаційного суспільства, сталого та людського розвитку. Диверсифікована сфера послуг дозволить краще налагодити зв'язки з іншими секторами економіки - АПК та промисловістю, де використовуються наукові розробки та людський капітал. Одночасно поява нових видів послуг сприятиме прискоренню економічного розвитку. Збільшення у структурі послуг частки інтелектуально складних послуг, зможе забезпечити перехід економіки на п'ятий та шостий технологічний уклад та переорієнтацію з сировинних галузей на переробні та високонаукоємні. Соціальна ж спрямованість сфери послуг у свою чергу лежить в основі людського розвитку та відповідає за якість людського капіталу.

Реалізація зазначеної мети вимагає комплексного виконання завдань, спрямованих на:

- стимулювання підприємницької діяльності у сфері послуг, що у свою чергу сприятиме зростанню зайнятості та валової доданої вартості;

- диверсифікацію галузевої структури сфери послуг та підтримку тих видів економічної діяльності, які є стратегічно важливими для національної економіки;

- зростання конкурентоспроможності національних виробників послуг на міжнародних ринках шляхом науково обґрунтованого вибору напрямів міжнародної співпраці.

Відповідно до мети та завдань підбирається сукупність можливих напрямів, методів та інструментів державного регулювання. Найбільш ґрунтовно їх розкрили Є. Сахно та К. Лазовська [9]. Ці автори для кожної галузі сфери послуг виокремили методи, які доцільно використовувати саме до них, однак їх групування та класифікацію не проводили. У науковій літературі можна часто зустріти різні підходи до групування методів регулювання, а саме:

- за напрямом впливу - прямі та опосередковані [12];

- за сутністю - адміністративні, економічні, інформаційні [13].

Сутнісна ознака є найбільш громіздкою, тому різні автори до зазначених трьох груп додають: законодавчо-правові, соціально-психологічні методи [14], морально-ідеологічні, соціально-політичні [15] тощо.

Враховуючи підходи різних вчених, вважаємо найбільш доцільним систематизувати методи держаного регулювання та поєднаємо їх у такі групи: адміністративно-правові, економічні, інформаційні та соціальні. Слід підкреслити, що серед цих груп існують і ті методи, що мають глобальний характер. Так, з метою набуття конкурентоспроможності на міжнародних ринках національні послуги мають пройти процедуру стандартизації відповідно до вимог ЄС чи інших країн та інтеграційних утворень. Крім того, міжнародні організації спроможні надати цільову фінансову допомогу, а міжнародні корпорації - прямі іноземні та портфельні інвестиції і тим самим регулювати діяльність сервісних підприємств. Водночас сучасні міжнародні публікації та інтернет-ресурси здійснюють регулятивний вплив на рівні з національними ЗМІ, формуючи тим самим культуру споживання у населення, сприяючи поширенню та закріпленню нових потреб у нових послугах.

За допомогою цих методів суб'єкти регулювання здійснюють вплив на розвиток сфери послуг на регіональному, національному та наднаціональному або глобальному рівнях. Самі по собі суб'єкти не є відокремленими, а постійно взаємодіють між собою. До основних суб'єктів відносять:

- на наднаціональному рівні: міжнародні організації (СОТ, МВФ, Рада Європи тощо), інтеграційні союзи (ЄС, ЄАЕС, СНД), інші країни (особливо ті, які мають вищій рівень економічного розвитку за Україну, наприклад США, Німеччина);

- на національному рівні: державні органи влади (Верховна рада України, Кабінет міністрів, відомчі комітети тощо);

- на регіональному та місцевому рівні: обласні державні адміністрації, мерії тощо.

Сфера послуг як об'єкт регулювання в умовах глобалізації перетворюється на відкриту систему, розвиток якої визначають численні внутрішні - національні, та зовнішні - глобалізаційні чинники. Тому, при проведенні сукупності регуляторних заходів необхідно враховувати їх вплив.

Завершальним елементом концептуальної моделі є оцінка кількісних та якісних зрушень у галузевій структурі сфери послуг, ступінь її диверсифікованості та конкурентоспроможності на міжнародному рівні.

Таким чином, концептуальна модель регулювання розвитку сфери послуг в умовах глобалізації буде мати такий вигляд (рис. 1.).

Рис. 1. Концептуальна модель регулювання розвитку сфери послуг в умовах глобалізації

Розробка автора

Висновки

Розроблено методологічні засади для здійснення регулювання розвитку сфери послуг. Доведено, що сфера послуг в умовах глобалізації потребує державного регулювання, яке має спиратися на принципи інституціональної парадигми та сталого розвитку. Що стосується конкретних заходів регулювання, то їм повинен передувати ґрунтовний аналіз впливу національних та глобалізаційних чинників на розвиток сфери послуг, і лише після цього необхідно розробити комплекс методів та інструментів, які будуть використані при регулюванні. Сформована концептуальна модель сприятиме логічній та науково обґрунтованій побудові механізму державного регулювання розвитку сфери послуг в умовах глобалізації, а також комплексному аналізу та оцінці його результатів.

Література

1. Данилишин Б. М. Сфера та ринок послуг у контексті соціальної модифікації суспільства / Б. М. Данилишин, В. І. Куценко ; Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України. -- К. : ЗАТ «Нічлава», 2005. -- 328 с.

2. Остафійчук Я. В. Сталий розвиток сфери послуг: сутніcть, тенденції та перспективи : [монографія] / Я. В. Остафійчук ; Нац. акад. наук України, Держ. установа
«Ін-т економіки природокористування та сталого розвитку Нац. Акад. наук України». Ї К. : ДЕТУТ, 2012. Ї 292 c.

3. Бакуменко В. Методологія державного управління: проблеми становлення та подальшого розвитку / В. Бакуменко, В. Князєв, Ю. Сурмін // Вісник УАДУ. - 2003. - № 2. - С. 18.

4. Варналій З. С. Актуальні проблеми права і державної політики у сфері підприємницької діяльності в Україні : зб. наук. праць / З. С. Варналій, В. М. Кампо, Г. А. Миронова ; Академія правових наук України ; НДІ приватного права і підприємництва ; З.С. Варналій (ред.), В.М. Кампо (ред.). - К., 2010. - 132 с.

5. Воротін В. Є. Макроекономічне регулювання в умовах глобальних трансформацій : монографія / В. Є. Воротін. - К. : Вид-во УАДУ, 2007. - 392 с.

6. Пакулін С. Л. Державне регулювання і ресурсне забезпечення сталого розвитку соціального комплексу / С. Л. Пакулін // Економічний простір: Збірник наукових праць. - 2012. - № 65. - С. 103 - 110.

7. Пакуліна А. А. Удосконалення державного регулювання системи освіти / А. А. Пакуліна // Проблеми економіки. - 2013. - №1. - C. 333-337.

8. Погорєлова Т. О. Проблеми державного регулювання сфери послуг в Україні / Т. О. Погорєлова, Н. О. Воробйова // Вісник НТУ «ХПІ». - 2013. - № 66 (1039). - C. 97 - 99.

9. Сахно Є. Ю. Державне регулювання сфери послуг / Є. Ю. Сахно, К. В. Лазовська // Науковий вісник ЧДІЕУ - 2012. - №1 (13). - С. 20 - 25.

10. Сірий Ю. М. Державне регулювання розвитку сфери послуг на основі механізму підтримки малого підприємництва / Сірий Ю. М. // Науковий вісник Академії муніципального управління. Серія : Управління. - 2013. - Вип. 1. - С. 250 - 258.

11. Колєсніченко А. С. Формування концепції державного регулювання взаємовідносин суб'єктів електроенергетичного ринку / А. С. Колєсніченко // Економіка та управління підприємствами машинобудівної галузі: проблеми теорії та практики. - 2014. - № 2 (26). - С. 85 - 96.

12. Державне управління : навч. посібник / [А. Ф. Мельник, О. Ю. Оболенський,. А. Ю. Васіна, Л. Ю. Гордієнко] ; pа ред. А. Ф. Мельник. - К.: Знання-Прес, 2003. - 343 с.

13. Мордвінов О. Г. Деякі підходи до оцінювання ефективності державного управління / О. Г. Мордвінов, В. О. Желябін // Журнал Держава та регіони : наук.-вироб. журн. Серія: Державне управління. - Запоріжжя : Класич. приватний ун-т, 2009. - № 3. - С. 49 - 54.

14. Венгерська Н. С. Регіональна сервісна політика як необхідна умова розвитку сфери послуг / Венгерська Н. С. // Вісник Запорізького національного університету. - 2014. - №2 (22). - С. 142 - 152.

15. Стадник В. В. Менеджмент : навчальний посібник / В. В. Стадник, М. А. Йохна. ? К.: Академвидав, 2003. ? 464с.

References

1. Danylyshyn, B. M. and Kutsenko, V. I. (2005) Sfera ta rynok posluh u konteksti sotsial'noi modyfikatsii suspil'stva [The sphere and market of services in the context of society social modifications],ZAT «Nichlava», Kyiv, Ukraine.

2. Ostafijchuk, Ya. V. (2012) Stalyj rozvytok sfery posluh: sutnict', tendentsii ta perspektyvy [Sustainable development of services sphere: essence, trends and prospects], DETUT, Kyiv, Ukraine.

3. Bakumenko, V. Kniaziev, V. and Surmin Yu. (2003) “Methodology of Public Administration: problems of formation and further development”, Visnyk UADU, vol. 2. - p. 18.

4. Varnalij, Z. S. Kampo, V. M. and Myronova H. A. (2010) Aktual'ni problemy prava i derzhavnoi polityky u sferi pidpryiemnyts'koi diial'nosti v Ukraini [Recent issues of law and public policy in the field of entrepreneurship in Ukraine], Akademiia pravovykh nauk Ukrainy, Kyiv, Ukraine.

5. Vorotin, V. Ye. (2007) Makroekonomichne rehuliuvannia v umovakh hlobal'nykh transformatsij [The recent issues of law and public policy in the field of entrepreneurship in Ukraine], Vyd-vo UADU,Kyiv, Ukraine.

6. Pakulin, S. L. (2012) “State regulation and resource maintenance of social complex sustainable development”, Ekonomichnyj prostir: Zbirnyk naukovykh prats, vol. 65. - pp. 103 - 110.

7. Pakulina, A. A. (2013) “Perfection of state regulation of the system of education”, Problemy ekonomiky, vol. 1, pp. 333-337.

8. Pohorielova, T. O. and Vorobjova, N. O. (2013) “Problems of service sectors state regulation in Ukraine”, Visnyk NTU «KhPI». - 2013. - vol. 66 (1039). - pp. 97 - 99.

9. Sakhno, Ye. Yu. and Lazovs'ka, K. V. (2012) “Government regulation of the service industries”, Naukovyj visnyk ChDIEU, vol. 1 (13), pp. 20 - 25.

10. Siryj, Yu. M. (2013) “The state regulation of services sector development based on the mechanism of supporting small businesses”, Naukovyj visnyk Akademii munitsypal'noho upravlinnia. Seriia : Upravlinnia, vol. 1, pp. 250 - 258.

11. Koliesnichenko, A. S. (2014) “The formation of the concept of state regulation of the relations between the subjects of the electric energy market”, Ekonomika ta upravlinnia pidpryiemstvamy mashynobudivnoi haluzi: problemy teorii ta praktyky, vol. 2 (26), - pp. 85 - 96.

12. Mel'nyk, A. F. Obolens'kyj, O. Yu. Vasina, A. Yu. and Hordiienko L. Yu. (2003) Derzhavne upravlinnia [Public administration] Znannia-Pres, Kyiv, Ukraine.

13. Mordvinov, O. H. and Zheliabin, V. O. (2009) “Some approaches to evaluating the effectiveness of public administration”, Zhurnal Derzhava ta rehiony : nauk.-vyrob. zhurn. Seriia: Derzhavne upravlinnia, vol. 3, pp. 49 - 54.

14. Venhers'ka, N. S. (2014) “Regional service policy as a prerequisite services development”, Visnyk Zaporiz'koho natsional'noho universytetu, vol. 2 (22), pp. 142 - 152.

15. Stadnyk, V. V. and Jokhna, M. A. (2003) Menedzhment [Management], Akademvydav, Kyiv, Ukraine.

Размещено на Allbest.ru