Інновації в соціальній сфері організації: сутність, види, відмінні характеристики

Размещено на http://www.allbest.ru/

Одеський Національний Політехнічний Університет, м. Одеса

Кафедра економічних систем і маркетингу

Інновації в соціальній сфері організації: сутність, види, відмінні характеристики

доктор економічних наук, професор Е.М. Забарна

студентка К.О. Ваннік

Анотація

У статті розглянута основна сутність інновацій в соціальній сфері організації. Визначено головні фактори, що сприяють появі інновацій у соціальній сфері та необхідність їх розвитку. Вивчено поняття «інновація» та «інноваційний процес». Виділено відмінні особливості між інноваціями в соціальній сфері та технологічними. Розглянуто інноваційні функції соціального працівника та методи, що допомагають підвищити творчий потенціал. Проаналізовано найбільш відомі методики для пошуку нових ідей та джерела фінансування інноваційної діяльності. Підкреслено основну мету інноваційної діяльності в соціальній сфері компанії, а також галузі інновацій у соціальній сфері організації. Запропоновано класифікаційні ознаки і види інновацій у соціальній сфері. Проаналізовано цілі, які ставлять перед собою соціальні спільноти та значущість іновацій в соціальній сфері.

Ключові слова: інновація, інноваційний процес,соціальна сфера,соціальна спільнота, соціальна організація.

Annotation

In this paper the main essence of innovation in the social sector organization. The main factors contributing to the emergence of innovation in the social sector and the need for their development. Investigated the concept of "innovation" and "innovation process". Allocated distinguishing features between innovation in social and technological. The innovative features of the social worker and methods to help increase creativity. Analysis of the most known methods to find new ideas and sources of innovation financing. Underlined the main goal of innovation activities in the field of social and Innovation in the field of social organization. A classification features and types of innovation in the social sector. Analyzed the goals that pose a social community and the importance of innovation in the social sector.

Keywords: innovation, innovation process, social policy, social community, social organization.

Постановка проблеми. Функціонування організацій в умовах інноваційно орієнтованої економіки формує необхідність системного підходу до інноваційного менеджменту у вітчизняних компаніях (організаціях,підприємствах), що передбачає активізацію інноваційних процесів не тільки в технологічній та економічній, але і в соціальній сфері.

Процес розвитку будь-якої соціальної спільності, в тому числі і організації, йде через оновлення і обумовлює створення передумов для формування нових нетрадиційних компонентів у соціумі, інноваційних способів соціальної діяльності, при цьому, формою цього суспільного розвитку є нововведення. Виходячи з цього, в основі необхідності розвитку соціальних інновацій організації лежить неможливість вирішити виникаючі проблеми за допомогою традиційних методів, зміни лише структури потреб співробітників організації, цінностей організаційної культури. Невирішеність тих чи інших соціальних проблем і дає імпульс до розробки нових засобів і норм у соціальній сфері вітчизняних компаній.

В загальному розумінні, інноваційний процес - це сукупність послідовних дій, спрямованих на розробку та освоєння інноваційних змін [1], зокрема, у сфері соціальної роботи. Він передбачає цілеспрямовану зміну елементів соціальної роботи з метою її якісної трансформації. В основі такого процесу лежить осмислення і застосування нових ідей, теорій, концепцій, підходів, принципів організації соціальної роботи.

Інновації в соціальній сфері організації являють собою свідомо організовані нововведення або процеси, реалізовані компанією відповідно до мінливих умов її функціонування та мають на меті ефективне використання соціального потенціалу організації. У філософському плані «інновації в соціальній сфері організації» розглядаються як нововведення в соціальному управлінні компанією, які сприяють вирішенню протиріч, що виникають в умовах неоднорідності персоналу і нестабільності зовнішнього середовища, співіснування різних культурних систем, підвищення рівня інформатизації суспільства, посилення процесів інноваційного розвитку виробничої сфери, при яких багато з традиційних форм і методів соціального менеджменту виявляються неспроможними.

Появі інновацій у соціальній сфері можуть сприяти такі фактори, як: загострення соціальних проблем, що вимагає нових підходів до їх вирішення; відсутність необхідних ресурсів для розвитку соціальної сфери, що потребує більш дієвих способів їх пошуку; тенденція посилення вимог до якості послуг закладів соціальної сфери та приведення їх до міжнародних стандартів. Ідентифікація потреби соціальної сфери в інноваціях визначає необхідність більш чіткого та адекватного формулювання поняття «інновація» і суміжних понять з урахуванням особливостей соціальної сфери. Такий підхід дозволить розробити комплекс заходів, що підвищують ефективність діяльності соціальних організацій і служб при задоволенні соціальних потреб населення. Важливо відзначити, що в точному визначенні інновацій існує ряд методологічних розбіжностей - інновації представляють як процес, як результат, як ідея, як можливість [2].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Аналіз сучасних підходів, а також публікацій та видань дозволяє дати наступне загальне визначення інновацій: інновація - це реалізована творча ідея, яка створила нову цінність. Є кінцевим результатом інтелектуальної діяльності людини, його фантазії, творчого процесу, відкриттів, винаходів та раціоналізації. Спираючись на це визначення можна сформулювати визначення інноваційного процесу як процесу перетворення ідеї в інновацію, що включає три етапи: процес пошуку і розробки нової ідеї, її експериментальної апробації, розповсюдження і використання.

Інновації в соціальній сфері організації характеризуються певною специфікою і мають у порівнянні з технологічними, такі відмітні особливості: інновація соціальний технологічний працівник

- є результатом колективної творчості;

- мають велику невизначеність наслідків;

- характеризуються складністю оцінки їх ефективності;

- наявність «тимчасового лага» між впровадженням інновації та проявом її ефекту;

- мають більш широку сферу застосування;

- при їх реалізації відсутній обов'язковий супровід вимоги нового технічного оснащення;

- характеризуються суміщенням стадії виготовлення і проектування, що прискорює інноваційний процес.

Згідно нашої думки, необхідність розвитку інноваційних процесів у соціальній сфері організації обумовлено тим, що саме вони часто є основою інновацій і змін у науково-технічній сфері компаній.

Метою дослідження є розкриття сутності інновацій в соціальній сфері, визначено основні види соціальних організацій та їх необхідність розвитку в країні.

Виклад основного матеріалу дослідження. Процес пошуку та розробки нової ідеї можна охарактеризувати як креативний аспект інноваційного процесу. Ми поділяємо позицію ряду вчених [3], які вважають, що креативності належить провідна роль, оскільки без ідей не буде шансів на їх реалізацію. Процес креативності, чи творчості, «полягає в тому, щоб подивитися на те, що бачать всі, і подумати про те, про що не подумав ніхто» [4]. Дане визначення відображає вміння творчої особистості розглядати ситуацію «іншими очима» і бачити сприятливі можливості там, де інші бачать лише проблеми. Однак креативність важлива не тільки на індивідуальному рівні: усвідомлення того, що є допустимим в рамках певної системи (групи, організації тощо), також впливає на рівень творчої діяльності. Інноваційні функції соціального працівника повинні виявлятися у творчому підході до соціальної діяльності, в пошуку нових більш якісних технологій соціального обслуговування, в узагальненні та впровадженні передового досвіду, в умінні використовувати слабкі і сильні сторони діяльності соціальної організації.

Існує безліч методів, що допомагають підвищити творчий потенціал, як групи так при індивідуальній роботі. Проаналізуємо найбільш відомі методики для пошуку нових ідей. Мозковий штурм (автор - Алекс Осборн) [5]: основний принцип полягає в тому, щоб розвести в часі генерацію ідеї та її критику. Брейнрайтінг - «німий» варіант мозкового штурму. Шість капелюхів (автор - Едвард де Боно) [6]: методика дозволяє впорядкувати творчий процес за допомогою уявного надягання однієї з шести кольорових капелюхів. Ментальні карти (автор - Тоні Бьюзен) [7]: процес малювання карти сприяє появі нових асоціацій. Синектика (автор - Уільям Гордон) [8]: основне джерело креативності - у пошуку аналогій. Метод фокальних об'єктів (автор - Чарльз Вайтінг) [9]: об'єднання ознак різних об'єктів в одному предметі. Морфологічний аналіз (автор - Фріц Цвіккі) [10]: об'єкт потрібно розкласти на компоненти, вибрати з них кілька суттєвих характеристик, змінити їх і спробувати поєднати знову. Непрямі стратегії (автори - Брайан Ено і Пітер Шмідт) [11]: під час створення нової ідеї потрібно витягувати карту і намагатися слідувати її вказівкам. Пастка для ідей (автор Уолт Дісней) [12] - Інвентаризація всіх виникаючих ідей в трьох ролях: мрійник, практик і критик.

Основним результатом креативного етапу інноваційного процесу мають бути інноваційні ідеї, але будь-яка ідея, якою б вона чудова не була, вимагає зусиль щодо її апробації. Експериментальна апробація інноваційної ідеї являє собою чітко організовані дії по її перетворенню в послугу, процес, технологію. На нашу думку, соціальна сфера будь-якої організації може бути представлена сукупністю факторів внутрішнього і зовнішнього соціального середовища, зміна яких і формуватиме необхідність інновіровання напрямків соціальних інвестицій організації. Етап експериментальної апробації передбачає оцінку потенціалу ідеї, визначення необхідного обсягу ресурсів на її втілення і розробку необхідної організаційної моделі. Для розширення якісних соціальних послуг соціального сервісу потрібна серйозна державна підтримка соціальних установ, що виступають центром з розробки та впровадження інноваційних методів та технологій у роботі з різними групами населення. Джерела фінансування інноваційної діяльності таких установ можуть бути як зовнішні, так і внутрішні. Зовнішнє фінансування передбачає залучення коштів держави, фінансово-кредитних організацій, окремих громадян і нефінансових організацій. Внутрішні джерела фінансування інноваційної діяльності соціальних організацій можуть включати в себе частину прибутку організації, частину амортизаційних відрахувань, акціонерний капітал і т. д. Широке поширення мають також повне або часткове фінансування на конкурсній основі інноваційних програм і проектів за рахунок коштів бюджету регіону; надання бюджетних позик на реалізацію соціальних інновацій. Важливе значення набуває розробка і впровадження в діяльність соціальних служб нормативно-правових документів, що сприяють розвитку інноваційної діяльності в регіонах. В даний час процес втілення інновації досить добре розроблений на теоретичному рівні, існує безліч моделей, що описують різні аспекти процесу втілення інновацій [13].

Одним з найбільш поширених методів реалізації інновацій у соціальній сфері, як свідчить проведене нами дослідження, є проектний метод. Серед переваг цього методу фахівці називають можливість в рамках проекту ефективно досягати поставлених цілей в умовах заданих параметрів: термінів, вартості, якості і т.п. Однак, при реалізації інновацій у соціальній сфері необхідно враховувати особливості, пов'язані з некомерційним характером відносин.

Основною метою інноваційної діяльності в соціальній сфері компанії є:

- формування збалансованого функціонування компанії в умовах нестабільного економічного середовища;

- розвиток організаційної культури організації;

- підвищення якості трудового життя персоналу за рахунок більш повного задоволення потреб співробітників;

- модернізація системи соціальних відносин, як із співробітниками компанії, так і з зовнішніми суб'єктами стратегічної взаємодії;

- підвищення рівня соціальної відповідальності організації та ін.

Можна виділити наступні галузі інновацій у соціальній сфері організацій:

- впровадження вдосконалених систем навчання та адаптації персоналу; поліпшення соціальних умов життя працівників, умов безпеки та гігієни праці;

- розробка технологій управління організацією поведінки працівників;

- формування умов для розвитку креативного мислення персоналу організації;

- розвиток системи відносин із суб'єктами зовнішньої взаємодії;

- вдосконалення процесів і систем управління соціальними інноваціями в організації;

- вдосконалення і створення методів управління та лідерства;

- поліпшення робочої атмосфери, мотивації і систем інформування;

- залучення пересічних співробітників і партнерів до управління організацією.

Висновки

Виходячи з цього, соціальні інновації організації можуть бути досить різноманітними, що пов'язано з варіативністю факторів що їх визначають та специфікою соціальних процесів. Можна запропонувати наступні класифікаційні ознаки і види інновацій у соціальній сфері організації:

- складові соціальної сфери організації (персонал, умови праці, соціально-трудові відносини, соціальна інфраструктура, організаційна культура, формування взаємовідносин з суб'єктами стратегічної взаємодії, соціальна відповідальність);

- ступінь охоплення соціальних факторів (комплексні та локальні);

- період реалізації (тактичні та стратегічні);

- форма реалізації (речові, організаційні, культурні);

- середовище реалізації (внутрішні та зовнішні).

Нами показано що, модель фінансування некомерційної організації заснована на бюджеті (зовнішні засоби), а не прибутку (власні кошти). Крім того, некомерційна організація має велику кількість зацікавлених сторін, що при соціальній специфіці діяльності знижує потенціал нововведень. Націленість діяльності некомерційних організацій на досягнення певних ідеалів ускладнює оцінку їх діяльності з точки зору зіставлення витрат і результатів. Саме цими особливостями визначаються труднощі втілення інновацій у соціальній сфері.

Оскільки інновація може вважатися такою тільки за умови, що її впровадження принесло результат, корисний для цільової групи, основна мета інноваційного процесу - отримати цінність від впровадження інноваційної ідеї. Цінність може визначатися якістю та унікальністю результату, а також тим, наскільки результат дій задовольняє потреби цільової групи або вирішує її проблеми. Цінністю можуть також виступати додаткові вигоди, пов'язані з реалізацією інновації. Для організації, що впроваджує інновацію, основним завданням є підвищення до максимуму цінності кінцевого результату, одержуваного від реалізації креативної ідеї.

Оскільки для соціальної сфери більшою мірою характерні інновації ефективності (підтримуючі інновації), спрямовані на модифікацію вже існуючих механізмів і практик, удосконалення або видозміну у соціальних послугах та соціальних програмах, виникає необхідність трансформації діяльності безпосередньо соціальних організацій. В тот же час, трансформаційна структура відображає системну якість суспільства,особливо значущу в період докорінних змін, а насамперед - його здатність і готовність до саморозвитку, у тому числі й шляхом радикального перетворення і оновлення своїх базових інститутів і соціальної структури. Ця найважливіша якість суспільства визначається співвідношенням, порівняльною впливовістю і активністю соціальних сил. Зацікавлених у різних сценаріях суспільного розвитку, які докладають істотних зусиль до того,щоб ці сценарії втілились у життя.

Суспільство як соціальна реальність упорядковано не тільки інституціально, а й організаційно. Організація як процес налагодження та узгодження поведінки індивідів притаманна всім суспільним утворенням -- об'єднанням людей, закладам, установам тощо. Багато соціологів називають соціальні організації різновидом соціального інституту, але вони мають відмінні від них риси.

Переважна більшість цілей, які ставлять перед собою люди, соціальні спільноти, неможливо досягти без соціальних організацій та інновацій в їх діяльності, що зумовлює їх повсюдність і різноманітність. Найбільш значущі серед них:

- організації з виробництва товарів і послуг (промислові, сільськогосподарські, сервісні підприємства і фірми, фінансові установи, банки);

- організації в галузі освіти (дошкільні, шкільні, вищі навчальні заклади, заклади додаткової освіти);

- організації в галузі медичного обслуговування, охорони здоров'я, відпочинку, фізичної культури і спорту (лікарні, санаторії, туристичні бази, стадіони);

- науково-дослідні організації;

- органи законодавчої, виконавчої влади.

Їх називають ще діловими організаціями, які виконують суспільно корисні функції: кооперацію, співробітництво, підпорядкування (співпідпорядкування), управління, соціальний контроль.

Загалом кожна організація існує у специфічному фізичному, технологічному, культурному, політичному і соціальному оточенні, повинна адаптуватися до нього і співіснувати з ним. Немає організацій самодостатніх, закритих. Усі вони, щоб існувати, функціонувати, досягати цілей, повинні мати численні зв'язки з навколишнім світом.

Сьогодні практично немає жодної сфери в суспільстві, яка в тій чи іншій мірі не була б охоплена інноваційними процесами. Соціальна сфера, одна з тих сфер, де просто необхідні інновації. Адже інновації цей рух вперед, пошук нових більш ефективних, раціональних шляхів вирішення поставлених питань, без нових технологій ми так і будемо тупцювати на місці, а разом з тим життя не стоїть на місці, розв'язувані питання ускладнюються і вимагають нових підходів.

Література

1.Малюта Л.Я. Особливості моделювання інноваційних процесів на підприємстві/ Л.Я. Малюта [Електронне джерело]. - Режим доступу:< http://library.if.ua/book/4/475.html>

2. Єрескова Т.В. Методологічний вимір дослідження інновацій як соціального процесу/Т.В. Єрескова, О.О. Сомова [Електронне джерело]. - Режим доступу:<http://lib.lntu.info/book/fb/pesp/2012/12-40/page5.html>

3.Забарна Е.М. Соціальна компонента економічного простору регіону як основа формування постіндустріального суспільства/ Е.М. Забарна, М.О. Танасенко [Електронне джерело]. - Режим доступу:< http://innovations.com.ua/ua/articles/82>

4. Айзенк Г. Структура особистості/ Г. Айзенк [Електронне джерело]. - Режим доступу:< http://www.livelib.ru/book/1000208189>

5. Осборн А. Мозковий штурм/ А.Осборн [Електронне джерело]. - Режим доступу:< http://samorozvytok.info/content/мозковий-штурм>

6. Едвард де Боно Метод шести капелюхів мислення Едварда де Боно/ Едвард де Боно [Електронне джерело]. - Режим доступу:< http://constructorus.ru/uspex/metod-shesti-shlyap-myshleniya-edvarda-de-bono.html>

7. Бьюзен Т. Ментальні карти/ Т. Бьюзен [Електронне джерело]. - Режим доступу:< http://kolesnik.ru/2005/mindmapping/>

8. Гордон У. Синектика: розвиток творчої уяви/ У. Гордон [Електронне джерело]. - Режим доступу:< http://sinectics.livejournal.com/474.html>

9. Вайтінг Ч. Метод фокальних об'єктів/ Ч. Вайтінг [Електронне джерело]. - Режим доступу:< http://ukrbukva.net/39284-Metod-fokal-nyh-ob-ektov.html>

10.Цвіккі Ф. Морфологічний аналіз/ Ф. Цвіккі [Електронне джерело]. - Режим доступу:<http://blog.management.com.ua/item/1448>

11.Ено Б., Шмідт П. Нерямі стратегії/ Б.Ено.,П. Шмідт [Електронне джерело]. - Режим доступу:<http://shkola19.klasna.com/ru/article/vid-tvorchogo-vchitelya-do-tvorchogo-uchnya.html>

12. Дісней У. Пастка для ідей/ У. Дісней [Електронне джерело]. - Режим доступу:< http://prosto-coach.ru/instrumenty-kouchinga-2/strategiya-uolta-disneya/>

13. Гармашова Е.П. Розвиток теорії інноваційних процесів/ Е.П. Гармашова [Електронне джерело]. - Режим доступу:< http://www.moluch.ru/archive/25/2626/>

Размещено на Allbest.ru