Механізм "золотої акції" в системі фінансових інструментів обмеження надмірного впливу іноземного капіталу

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 658.15

Ефективна економіка № 9, 2014

МЕХАНІЗМ “ЗОЛОТОЇ АКЦІЇ” В СИСТЕМІ ФІНАНСОВИХ ІНСТРУМЕНТІВ ОБМЕЖЕННЯ НАДМІРНОГО ВПЛИВУ ІНОЗЕМНОГО КАПІТАЛУ

Н. Я. Кунтий,

аспірант, Львівський національний університет імені Івана Франка, м. Львів

У статті розглянуто основні причини використання фінансових інструментів для обмеження надмірного впливу іноземного капіталу на об'єкти інвестування. Автор досліджує перспективи використання механізму “золотої акції” у вітчизняній економічній системі. Проаналізовано основні аспекти застосування даного інструменту.

Ключові слова: інвестиції, “золота акція”, приватизація, лібералізація.

Main causes of financial instruments to limit of excessive influence of foreign capital investment objects are examined in the article. The author examines the prospects of using the mechanism of “golden share” in the national economic system. The basic aspects of using instrument are analyzed.

Keywords: investment, “golden share”, privatization, liberalization.

Постановка завдання. У сьогоднішніх посткризових умовах розвитку практично всі суб'єкти господарювання відчувають дефіцит фінансових ресурсів. Важливо відзначити те, що приділяючи надмірну увагу питанню створення позитивного інвестиційного клімату, часто на другий план відкладають питання фінансової безпеки об'єкта вкладень, а також стан фінансового захисту вітчизняної економічної системи загалом. Як і будь-яка економічна операція, інвестування має як позитивні, так й негативні сторони. Одна часто вітчизняні науковці акцентують увагу виключно на позитивних аспектах іноземних вкладень. На нашу думку, потрібно також звертати увагу й на негативні сторони іноземного інвестування у національну економіку. Тому, поряд з пошуком іноземних інвесторів, підприємства, насамперед ПАТ, зацікавлені в розробці належних методів протидії можливим негативним впливам дій вкладників на функціонування суб'єкта господарювання. Це питання також актуальне для держави, яка повинна зберегти контроль над стратегічними галузями національної економіки.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Проблемам інвестиційної політики в Україні присвячені праці багатьох вітчизняних науковців, зокрема Борщ В., Гальчинського А., Геєця В., Матвійчука А., Михасюка І., Малицького Б. та ін. Проте більшість праць зосереджені на питаннях пов'язаних із підвищенням інвестиційної привабливості національної економіки. Тоді як дослідженню можливим негативним впливам дій інвесторів на функціонування об'єкта вкладень приділяється недостатня увага.

Постановка завдання. Метою роботи є оцінка можливостей використання механізму “золотої акції” у вітчизняній економіці.

Результати. Важливо відзначити те, як і будь-яка економічна операція, інвестування має як позитивні, так й негативні сторони. Одна часто вітчизняні науковці акцентують увагу виключно на позитивних аспектах іноземних вкладень. На нашу думку, потрібно також звертати увагу й на негативні сторони іноземного інвестування у національну економіку.

Серед основних можливих мінусів іноземних інвестицій потрібно виділити такі:

1. витіснення національного товаровиробника (особливо якщо інвестору надають кращі умови ведення бізнесу; а саме до таких кроків часто вдаються в державах, прагнучи понад усе активізувати процес проникнення іноземного капіталу у вітчизняну економіку);

2. використання іноземними компаніями несумлінних способів конкуренції (наприклад, застосування демпінгу);

3. часто іноземні інвестори скуповують вітчизняні компанії з метою усунення конкурентів; це в свою чергу негативно впливає на економічний розвиток всієї країни, призводить до виникнення монополій на окремих ринках тощо;

4. поглинання іноземними компаніями вітчизняних корпорацій може призвести до втрати контролю над стратегічно важливими об'єктами національної економіки;

5. країна, яка приймає іноземні інвестиції, також й віддає частину коштів у формі переказу певної частки прибутку від прямих і портфельних вкладень. При регулярному надходженні інвестицій через певний час починається відтік доходів від вкладень, іноді більший, ніж самі інвестиції [2]. Крім того, поширеним явищем є відплив прибутку закордонної філії на фінансування внутрішнього інвестиційного процесу материнської компанії [1].

6. використання вітчизняних компаній для перенесення на них екологічно шкідливих циклів виробництва, застарілих технологій;

7. у випадку здійснення прямих іноземних інвестицій через злиття й поглинання перехід компаній до іноземних власників може привести до перемикання грошових потоків корпоративного сектора на закордонних фінансових посередників. Це приведе до заморожування національного фінансового сектора в нерозвиненому стані й навіть до зниження обсягу його кредитних ресурсів. Як наслідок, для компаній (у тому числі невеликих, що належать вітчизняним власникам), які не мають виходу на зовнішні ринки запозичень, доступ до кредиту може бути утруднений [2].

8. спекулятивні операції іноземних інвесторів - українську компанію купують для подальшого перепродажу.

Приватизація державних господарських одиниць є одним із найпростіших і водночас досить радикальним способом залучення інвестиційних ресурсів. Тому вітчизняна та іноземна практика розробила широкий спектр способів, які дозволяють залучити вкладника коштів, при цьому не втративши цілковито контролю над об'єктом інвестицій.

Впродовж останніх років поряд із лібералізацією умов ведення бізнесу також спостерігаємо підвищення ролі заходів із обмеження та регулювання.(див. табл. 1).

Таблиця 1.

Зміни в національній політиці держав щодо іноземних інвестицій протягом 2003-2011 років (кількість заходів) [7]

У тих чи інших формах обмеження щодо участі іноземних інвесторів при приватизації підприємств застосовують багато країн. Більшість із них використовують при продажі часток суб'єктів господарювання стратегічно важливих галузей промисловості. Наприклад, в Іспанії інвестори-нерезиденти не можуть володіти більш, ніж 5% акцій господарських одиниць військово-промислового комплексу та у сфері телекомунікацій. У США іноземний вкладник, який має намір інвестувати у стратегічні підприємства, повинен отримати дозвіл Комітету з іноземних інвестицій (CFIUS). Подібні обмеження встановлені також в Росії та Китаї [4]. В Росії механізм “золотої акції” можна використовувати з моменту відчуження з державної власності 75% акцій певного товариства. Також можливим є одночасне володіння акціями і використання спеціального права “золотої акції” [5].

“Золота акція” - один із найпоширеніших способів обмеження впливу вкладників на об'єкт інвестицій. Також це й найбільш дискусійний фінансовий інструмент, який має як своїх прихильників, так й гострих критиків. В Європі однією з перших практику впровадження цього механізму використала Великобританія. Наприкінці ХХ ст. цей спосіб збереження певного рівня контролю держави застосовували більшість європейських країн. Проте із посиленням інтеграційних процесів (насамперед, утворенням ЄС) використання інституту “золотої акції” гостро розкритикували. З 2002 р., активізувалися процеси зі згортання інститут “золотої акції” в багатьох європейських державах.

Однак в Європі відношення до “золотої акції” можуть переглянути внаслідок зростання активності інвесторів з Азії і Росії щодо придбання підприємств у стратегічних секторах США та ЄС - купівля російським банком ВТБ 7% акцій аерокосмічної компанії EADS, спроби АФК “Система” придбати оператора Європи Deutsche Telekom, інвестиції Китаю у розмірі 3 млрд. дол. США в американський інвестиційний фонд Blackstone, що володіє 4,5% Deutsche Telekom [3].

“Золота акція” - це спеціальне право щодо управління корпоративними правами держави в АТ, яке дозволяє забезпечити участь органів виконавчої влади на відповідний період часу в управлінні АТ, створеними в процесі приватизації (корпоратизації) на окремих підприємствах, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави [6].

На нашу думку, інститут “золотої акції” доцільно застосувати в умовах національної економіки. Основними чинниками запровадження даного механізму є:

- захист компаній стратегічних секторів національної економіки разом з переведенням їх у приватну власність як однієї із найбільш ефективних форм власності;

- гарантія добросовісної поведінки іноземного інвестора, виконання ним інвестиційних зобов'язань щодо об'єкта вкладень;

- збереження корпоративної стратегії, профілю діяльності фірми, стратегічно важливої для економіки держави;

- можливість держави контролювати технології, які використовує підприємство, щодо їх впливу на довкілля;

- можливість залучення додаткових коштів до державного бюджету від продажу акцій АТ - адже для збереження впливу на діяльність товариства державі вже не потрібно володіти контрольним пакетом акцій;

- запобігає розмиванню контрольного пакету корпоративних прав, який належав державі;

- нівелювання інших негативних впливів іноземних інвестицій, які наведені вище.

Деякі дослідники заявляють, що в українському законодавстві існує щось на зразок “золотої акції”. Насамперед, вони мають на увазі можливість розірвання чи визнання недійним на вимогу Фонду державного майна України договору купівлі-продажу певного об'єкта в разі невиконання інвестором взятих на себе зобов'язань. Однак механізм “золотої акції” відкриває перед державою значно більші можливості впливу на діяльність АТ та участі в управлінні ним.

Аналізуючи механізми використання “золотої акції” європейськими державами, ми вважаємо, що даний фінансовий інструмент у вітчизняних акціонерних відносинах має передбачати:

1. можливість призначення представника держави до керівних органів товариства;

2. заборона на закриття підприємства;заборона на перепрофілювання ПАТ;

3. заборона на відчуження значної частини активів компанії - понад 25%;

4. заборона на повний розрив коопераційних зв'язків із вітчизняними суб'єктами господарювання, які існували до приватизації АТ. На нашу думку, доцільно встановити обмеження, відповідно до якого не менше половини постачальників сировини приватизованого підприємства повинні бути українськими господарськими одиницями. Як виняток, партнерами можуть виступати іноземні компанії, якщо в Україні відсутні підприємства, які займаються виробництвом продукції, необхідної для функціонування приватизованого АТ. Наприклад, в процесі приватизації ВАТ”Криворіжсталь” відбулася переорієнтація на закупівлю коксу за кордоном. Внаслідок цього на ВАТ “Донецьккокс” зменшилося виробництво коксу у 2005 р. на 29,4%, у 2006 р. - на 36,5%, скоротився чистий дохід у 2005 р. на 50,1%, у 2006 р. - на 40,5%.

5. можливість накладення вето представником держави щодо рішень, пов'язаних зі злиттям чи поглинанням ПАТ, розподілом чи виплатою дивідендів;

6. можливість накладення вето представником держави на рішення, пов'язані зі зміною положень статуту суб'єкта господарювання.

Незважаючи на скорочення використання механізму “золотої акції” у державах-членах ЄС, ми вважаємо, що такий фінансовий інструмент необхідно запровадити на сьогоднішньому етапі розвитку вітчизняної економіки. В державах-членах ЄС значну частину інвестицій здійснюють національні вкладники, тоді як в Україні при приватизації державних підприємств левову частку ресурсів вкладають інвестори-нерезиденти. Відповідно останні й отримують контроль над такими підприємствами (значна частина яких є стратегічно важливою для функціонування всієї національної економіки), ставши його власниками. Законодавство країн Євросоюзу містить високі вимоги щодо відповідальності суб'єктів господарювання за негативний вплив виробництва на стан навколишнього середовища. В Україні ж такі стандарти є менш жорсткими. Відповідно іноземні інвестори можуть використовувати це для перенесення на територію України підприємств, діяльність яких шкідливо впливає на довкілля.

Крім того більшість європейських компаній є відомими світовими брендами, потужними виробниками з високою конкурентоспроможністю. А значний відсоток вітчизняних господарських одиниць на сьогодні не можуть на рівних конкурувати із потужними іноземними корпораціями. Тому надмірне засилля іноземного капіталу може просто витіснити значну частину українських компаній. До того ж, у ЄС значна частина стратегічних підприємств були роздержавлені з використанням механізму “золотої акції”.

Окрім того, введення права “золотої акції” можливе і приватними особами, які продають власне підприємство, але бажають зберегти певні традиції, політику корпорації (наприклад, при продажі родинного бізнесу).

Висновки

На нашу думку, механізм “золотої акції” необхідно першочергово впровадити на вітчизняних підприємствах, визначених як стратегічно важливих, на законодавчому рівні. Перелік компаній, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затверджує КМУ. Крім того, не варто забувати, що використання державою такого права неминуче вплине на вартість купівлі-продажу корпорації, адже будь-який інвестор бажає отримати повний контроль над об'єктом своїх вкладень. З іншої сторони, це дозволить відсіяти недобросовісних інвесторів, насамперед інвесторів-спекулянтів.

Даний фінансовий інструмент не повинен створювати привілейоване становище підприємствам, на яких його застосовують. Право приватного інвестора, який на конкурсних засадах отримує контроль над стратегічним підприємством з виключними конкурентними перевагами, необхідно врівноважувати певними зобов'язаннями з боку приватного інвестора і певними обмеженнями з боку держави. Взаємовідносини щодо цього варто чітко регламентувати в угоді з приватизації. Приватний інвестор має врахувати свій зиск від придбання підприємства, всі інвестиційні та інші зобов'язання і обмеження, які й сьогодні включають у приватизаційні угоди, і зробити вибір, погоджуючись або не погоджуючись на купівлю таких підприємств на умовах “золотої акції”.

Література

1. Балануца О. Іноземний капітал у системі фінансової безпеки України / О. Балануца // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. - 2009. - № 112. - С. 36-39.

2. Навроцька Н. Дуалізм впливу прямих іноземних інвестицій на приймаючі країни / Н. Навроцька // БізнесІнформ. - 2012. - №1. - С. 67-71.

3. Олейніков О. Аналіз досвіду використання права “золотої акції” в країнах Європи в процесі приватизації стратегічних підприємств [Електронний ресурс] // Инвестиционный порталInVenture : [сайт] / О. Олейніков. - Режим доступу : http://inventure.com.ua/main/analytics/security/govsecurity/anal456z-dosv456du-vikoristannya-prava-abzoloto-akc456bb-v-kranah-404vropi-v-proces456-privatizac456-strateg456chnih-p456dpri

4. Олейніков О. Пріоритети приватизаційної політики держави [Електронний ресурс] // Инвестиционный портал InVenture : [сайт]. - Режим доступу :http://inventure.com.ua/main/analytics/security/govsecurity/pr456oriteti-privatizac456ino-pol456tiki-derzhavi

5. Пасхавер О. Приватизація та реприватизація в Україні після “помаранчевої” революції [Електронний ресурс] // Центр економічного розвитку : [сайт] / О. Пасхавер, Л. Верховодова, К. Агеєва. - Режим доступу : http://c-e-d.info/current_projects/Kniga_privat_dopLT_G.doc

6. Пояснювальна записка до проекту Закону України “Про внесення доповнень до деяких законодавчих актів України” (щодо застосування спеціального права держави - “золота акція”) [Електронний ресурс] // Законодавство України : [сайт]. - Режим доступу : http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511=25240&pf35401=75627

Размещено на Allbest.ru