Державні гарантії стимулювання інвестиційно-інноваційної діяльності та їх форми

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

ДННУ «Академія фінансового управління» Міністерства фінансів України

Державні гарантії стимулювання інвестиційно-інноваційної діяльності та їх форми

Ю. С. Табачок,

аспірант відділу державних фінансів

В статті аналізуються питання класифікації видів та форм державних гарантій. Комплексно досліджено сутність надання державних гарантій для стимулювання інвестиційно-інноваційної діяльності. Аналізуються питання теоретичного осмислення категорії «державні гарантії». Розглянуто теоретичні положення науковців щодо її сутності. В підсумку теоретичного аналізу надається авторське визначення даного поняття. З метою систематизації розрізнених підходів та створення комплексного уявлення про державні гарантії, запропонована класифікація їх форм та видів. Дана класифікація дозволяє узагальнити різноспрямовані підходи до сутності державних гарантій в інвестиційно-інноваційній діяльності. У відповідності до авторської класифікації виокремлено форми державних гарантій: державні гарантії прав інвесторів та державні фінансові гарантії. Розглянуто сутність кожної з форм державних гарантій та виокремлено підходи щодо вдосконалення їх функціонування у вітчизняній практиці.

The article is analyzes the classification of types and forms of government guarantees. Complex research entity providing state guarantees to encourage investment and innovation. The questions conceptualize the category «government guarantees». The theoretical position of scientists about the nature of government guarantees. In order to systematize the disparate approaches and create a comprehensive picture of the state guarantee, the proposed classification of forms and varieties. This classification allows us to generalize diverse approaches to the nature of government guarantees on investment and innovation. In accordance with the original classification singles out the form of state guarantees, the state guarantees the rights of investors and government financial guarantees. The essence of each form of state guarantees and singled out approaches to improve their performance in domestic practice.

Ключові слова. Державні гарантії, класифікація державних гарантій, гарантії інвестиційно-інноваційної діяльності.

Keywords. Government guarantees, classification of government guarantees, warranties investment and innovation activities.

Постановка проблеми. Важливим фактором економічного розвитку будь-якого інноваційного підприємства є ефективна організація інвестиційного процесу. Мобілізація середньо і довгострокових інвестиційних ресурсів неможлива без державних заходів підтримки розвитку інфраструктури ринку фінансових послуг і розширення кількості фінансових інструментів, що використовуються. Саме через це, необхідним на сьогодні, є розробка ефективних державних форм стимулювання інвестиційної діяльності підприємств. При цьому, слід відмітити, що в найбільшій мірі, державної підтримки потребують середні та малі інноваційні підприємства.

Розвиток інноваційної сфери та секторів економіки, які у майбутньому можуть забезпечити максимальний приріст національного доходу, з урахуванням мультиплікаційного ефекту, є сферою державних інтересів і досягається шляхом перерозподілу фінансових ресурсів через бюджети різних рівнів. Поряд з цим, з розвитком ринкових відносин і покращенням економічної ситуації в країні, коли створюються умови для функціонування ринкових механізмів, держава повинна залишати за собою право на здійснення регулюючої та стимулюючої функції в розвитку реального сектора економіки і створювати форми підтримки, засновані на непрямому стимулюванні. державний гарантія інвестиційний

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідження проблематики надання державних гарантій, в інноваційно-інвестиційну галузь проводились багатьма вченими. Зокрема серед науковців близького зарубіжжя данні питання розглядали: Богатирьов А.Г., Дороніна Н.Г., Іванова Н.І., Савенкова О.В., Туктаров Ю.Є. Серед вітчизняних вчених, питання стимулювання інвестиційної діяльності з використанням державних гарантій, розглядали: Васильєва Т.А., Захарченко В.І., Кузьмін О.Є., Кузнєцова А.Я., Майорова Т.В., Трапєзніков В.А. та інші.

Незважаючи на ґрунтовні дослідження науковців, ряд питань залишаються поза їх увагою. Так, питання надання державних гарантій в інноваційну сферу розглядається досить обмежено, лише з точки зору фінансової складової. При цьому, аспект гарантування прав інвесторів досить часто або взагалі не розглядається, або розглядається дуже обмежено. Майже відсутні дослідження пов'язанні з комплексною класифікацію державних гарантій інвестиційно-інноваційної діяльності.

Постановка завдання. Метою даної статті є комплексно дослідити сутність державного гарантування інвестиційно-інноваційної діяльності та надати широку класифікацію видів і форм державних гарантій.

Виклад основного матеріалу. В умовах значного відставання інвестиційно-інноваційної сфери діяльності від загального рівня розвитку в зарубіжних країнах, одним з першочергових завдань повинне стати розробка необхідних підходів до створення передумов розвитку галузі. Головним принципом державної підтримки має бути забезпечення економічних та правових умов для ведення ринкового господарювання. Держава може впливати на інвестиційно-інноваційні процеси через економічні та адміністративні методи, в основі яких знаходиться механізм гарантування. Розглядаючи особливості фінансової підтримки державою інвестиційно-інноваційної діяльності слід відмітити, що окрім прямих дотацій та субсидій даної діяльності, значне місце посідають і непрямі методи її стимулювання.

Непрямі методи державної підтримки інновацій мають дві великі переваги порівняно з прямими: 1. Порівняно з прямою державною підтримкою, вплив держави на інноваційну сферу, через механізм гарантування, який є основним серед непрямих методі, вирізняється горизонтальним і нейтральним характером; 2. Непрямі методи спрямовані до набагато більше кола суб'єктів інвестиційно-інноваційної діяльності; 3. непрямі методи потребують набагато менших бюджетних витрат порівняно з прямим фінансуванням. Тому, саме непрямі методи повинні стати основними при проведенні державної інноваційної політики в країні. Серед непрямих методів, чільне місце мають посісти державні гарантії [1, c. 389].

Досліджуючи сутність державних гарантій теоретичне коло проблематики, на нашу думку, можна обмежити двома напрямками: забезпечення прав учасників інвестиційно-інноваційного процесу та їх фінансова підтримка.

Основу правового регулювання інвестиційних відносин складають державні гарантії прав інвесторів, які покликані забезпечувати належний захист інвестицій у випадку порушення інтересів власників в ході здійснення інвестиційно-інноваційної діяльності. Гарантування прав і стабільність, є основною умовою для залучення довгострокових інвестицій.

У Господарському кодексі України зазначено, що держава є гарантом для суб'єктів інноваційної діяльності і надає підтримку для реалізації інноваційних програм і проектів, підготовки і перепідготовки відповідних кадрів, створює та розвиває інфраструктуру, здійснює охорону та захист прав інтелектуальної власності, забезпечує вільний доступ до інформації [2].

Аналогічної точки зору притримуються і науковці. Так, на думку Богатирьова А.Г., під державними гарантіями прав інвесторів слід розуміти створення конкретних умов, які спроможні забезпечити учасникам інвестиційних відносин, незалежно від суб'єктивних причин, можливості здійснювати інвестиційну діяльність у будь-якому випадку [3, с. 22].

В цілому, погоджуючись з позицією висловленою у попередньому визначені, Дороніна Н.Г уточнює, що під гарантіями треба розуміти конкретні зобов'язання, які на себе приймає держава у зв'язку зі здійсненням інвестування [4, c. 198].

Більш широке визначення наводить Майорова Т.В. На її думку, державні гарантії захисту інвестицій - це система правових норм, які спрямовані на захист інвестицій (у тому числі в інноваційну діяльність) та які, при цьому, не стосуються фінансової або господарської діяльності суб'єктів цієї діяльності, а також, сплати ними податків та обов'язкових зборів [5, c. 123].

Отже, сутність державних гарантій, що надаються інвесторам при здійсненні інноваційної діяльності, в першу чергу, полягає в тому, щоб не порушувати їх права та забезпечити їх безперешкодну реалізацію. В цьому контексті, доцільно розглянути гарантії держави щодо здійснення іноземних інвестицій. Така потреба викликана тим, що в тих економічних умовах, в яких на сьогодні перебуває вітчизняна економіка, внутрішніх ресурсів для фінансування інвестиційно-інноваційної діяльності є недостатньо, а отже, залучення зарубіжних інвесторів має бути першочерговою задачею. У Господарському кодексі, з боку держави, наведено наступні гарантії здійснення іноземних інвестицій, в тому числі, в інноваційну діяльність:

- у випадку зміни вітчизняного законодавства щодо іноземних інвестицій, з боку держави надаються гарантії їх захисту;

- надаються гарантії у випадку примусового вилучення інвестицій, реалізації незаконних дій органів державної влади або/та їх посадовими особами;

- компенсація та відшкодування збитків іноземним інвесторам, у випадку порушення їх законних прав;

- надання гарантій у випадку припинення інвестиційної діяльності;

- гарантування переказу отриманих прибутків та використання доходів від іноземних інвестицій [2].

Незважаючи на задекларовані вітчизняним законодавством права та гарантії для іноземних інвесторів, інвестиційний клімат в Україні протягом тривалого часу є непривабливим, а тому, першочерговим завданням є не лише декларування державою гарантій іноземних інвестицій, але й практична реалізація цих завдань. Декларативний характер зазначених гарантій також пов'язаний з відсутністю практичного механізму їх реалізації. Крім того, на нашу думку, наведений перелік не є вичерпним і повинен бути доповнений наступними гарантіями, які є у більшості розвинутих країн, зокрема гарантією:

- від можливої націоналізації і реквізиції;

- переоцінки компенсації при націоналізації або реквізиції;

- вирішення суперечок, що виникають у зв'язку з реалізацією інвестиційно-інноваційних проектів;

- відшкодування збитків, спричинених військовими конфліктами або цивільними заворушеннями;

- можливості реінвестування доходів [6, с. 54].

Незважаючи на важливість правового гарантування інвестиційно-інноваційної діяльності для її активізація, в першу чергу, потрібні джерела фінансової допомоги, яка б забезпечила баланс між витратами на інноваційну діяльність та тими фінансовими можливостями які можуть бути отримані в процесі її реалізації [7, c. 119].

Реалізації інноваційних проектів в значній мірі залежить від обсягу фінансових ресурсів які можуть бути залучені у дану сферу. Основними фінансовими посередниками які на сьогодні спроможні фінансувати інноваційну сферу є банки. Крім того, банки забезпечують взаємозв'язок між державною, інвестиційно-інноваційними компаніями, науковими установами та споживачами інноваційних послуг. Поряд з цим, слід відмітити, що існуючі на сьогодні механізми кредитування і зависокі кредитні ставки не дають можливостей розширювати фінансування інновацій [5, c. 189].

Надзвичайно велике значення для розвитку інвестиційно-інноваційної діяльності мають довгострокові кредити, проте на сьогодні їх рівень є досить низьким, що пов'язано з багатьма чинниками, зокрема: високими ризиками які супроводжують дану діяльність, незначними обсягами довгострокових пасивів самих банків, низькою ліквідністю об'єктів, що можуть виступати як застава, орієнтацією абсолютної більшості банків на фінансування галузей зі швидким оборотом грошових коштів, тощо. Наявність зазначених чинників не дає можливостей стимулювати довгострокове кредитування інноваційних проектів без залучення держави [8, с. 318].

Однією з основних цілей надання державних гарантій має бути забезпечення спрощеної системи доступу до фінансових ресурсів для інноваційних компаній, тому вони виступають однією з форм субсидіювання даних підприємств. Оцінити обсяги такої субсидії можна якщо підсумувати зниження витрат інноваційного підприємства на сплату відсотків за банківським кредитом. У випадку неповернення кредиту, обсяги субсидій дорівнюють сумі витрат з державного бюджету на його обслуговування та погашення. Проте, такі випадки у розвинутих країнах є практично виключеними через дієву систему процедури банкрутства.

При використання державних гарантій створюється так званий мультиплікаційний ефект, коли 1 грошова одиниця з державного бюджету дозволяє мобілізувати Х грошових одиниць приватних інвестицій, за рахунок того, що ризик розподіляється між державою та фінансовою установою. Таким чином, надаючи гарантії при одержанні кредитів інноваційними підприємствами, держава, в цілому, не порушує ринкові механізми, адже вона допомагає отримати досить ризикованій інноваційній галузі кредити на ринкових умовах, проте зберігаючи при цьому підприємницький ризик, адже гарантія надається не суб'єкту господарювання або підприємцю, який реалізує проекту, а фінансовій установі, що надає кредит. В цьому випадку основні результати діяльності суб'єкта інвестиційно-інноваційної діяльності (звітність, рівень реальної рентабельності, віддача від інвестицій) не викривлюються, як це може відбуватись у випадку прямої державної допомоги. Поряд з тим, слід відзначити, що в розвинутих країнах, державні гарантії надаються в абсолютній перевазі тим підприємствам, які мають можливості зберігати необхідний рівень рентабельності протягом тривалого періоду часу.

Щодо законодавчого трактування, то у відповідності до положень Бюджетного кодексу України, державні гарантії для забезпечення повного або часткового виконання свої боргових зобов'язань господарюючих суб'єктів надаються за рішенням Кабінету Міністрів або у відповідності до міжнародних договорів у межах та напрямках передбачених Державним бюджетом України на відповідний рік.

Більш розгорнутим було визначення подане у першій редакції Наказу Положення Про затвердження Порядку відображення операцій, пов'язаних з державним та гарантованим державою боргом, при плануванні та виконанні державного бюджету від 28.01.2004 № 42. У даному Положенні, державна гарантія, визначена як зобов'язання України повністю або частково виконати платежі на користь кредитора у разі невиконання позичальниками, іншими ніж Україна, що отримали кредит під державні гарантії, зобов'язань щодо повернення грошових коштів на умовах строковості та платності [9, с. 145].

На нашу думку, таке визначення досить детально відображає сутність державних гарантій. Поряд з цим, незрозуміло, чому у наступних редакціях даного Положення воно зазнало радикальних, і, з нашої точки зору, невиправданих змін. Так у редакції даного Положення від 30.11.2010 року, державна гарантія визначається, як спосіб забезпечення повного або часткового виконання державою боргових зобов'язань суб'єкта господарювання-резидента України перед кредитором (позикодавцем). Дане визначення надзвичайно скорочує сутність державних гарантій і не розкриває його сутність в повній мірі, адже в цьому не наведені принципи на яких надається державна гарантія, а також обмежений перелік суб'єктів яким і на яких умовах можуть надаватись державні гарантії [10].

З теоретичної точки зору, поняття “ державні гарантії ” досить часто розглядається як особлива форма запозичення по забезпеченню виконання зобов'язань третіми особами, яка є формою державного регулювання в умовах нестійкої економічної кон'юнктури та загострення конкурентної боротьби [11, с. 212].

Підсумовуючи, дамо авторське визначення поняття державна гарантія - зобов'язання держави, видане в грошовій формі, що надається в межах державного чи місцевого бюджету, щодо повного або часткового виконання платежів на користь кредитора (фінансового посередника), визначене на конкурсній основі та видане на умовах строковості, платності, забезпеченості та наявності зустрічних гарантій, які отримує держава від сторони-позичальника.

У відповідності до проведеного дослідження необхідним є розробка класифікації видів та форм державних гарантій в інвестиційно-інноваційній сфері (Таблиця 1.).

Класифікація державних гарантій має на меті:

- створити комплексне уявлення щодо сутності, ролі та значення кожного з елементів такої класифікації;

- окреслити напрямки за якими здійснюється класифікація форм та видів державних гарантій;

- узагальнити різноспрямовані підходи до сутності класифікації державних гарантій в інвестиційно-інноваційній діяльності.

Таблиця 1.

Класифікація форм та видів державних гарантій стимулювання інвестиційно-інноваційної діяльності

Власна розробка автора на основі [2; 12]

Проведений аналіз сутності державних гарантій показав наявність певних недоліків у механізмі їх надання, що в результаті призводить до ряду негативних наслідків таких як: розбіжність інформації щодо строків надання та повернення гарантій, невідповідність строків виплати заборгованості, нецільове використання запозичених коштів, тощо. Всі ці недоліки мають негативні наслідки для економіки і не призводять до активізації інвестиційно-інноваційного процесу. Досить часто спостерігається неефективна оцінка того чи іншого інноваційного проекту, а наявність великої кількість інстанцій які здійснюють експертизу, не тільки обтяжують процедуру одержання державної гарантії, але й в кінцевому підсумку, не спроможні визначити майбутню ефективність певного проекту.

Це пов'язано з різного роду зловживаннями в даній сфері, а тому, основною умовою перебудови процедури надання державних гарантій має бути прозорість на кожному етапі проходження експертизи.

Висновки

Підсумовуючи, слід зазначити, що:

- механізм державного гарантування у двох його основних формах: забезпечення прав суб'єктів інвестиційно-інноваційної діяльності та фінансової підтримки, потребує подальшого вдосконалення і приведення до міжнародних норм;

- використання механізмів державних гарантій в інноваційній сфері довели свою ефективність в зарубіжних країнах, а тому, повинні набути більшого розповсюдження, у тому числі на регіональному рівні;

- програми підтримки інноваційної сфери, на сьогодні, носять більше декларативний характер, поряд з цим, надання державних гарантій досить часто є непрозорим;

- в умовах коли фінансовий стан державного бюджету і наявні внутрішні фінансові ресурси недостатні для забезпечення розвитку інвестиційно-інноваційної галузі, необхідним є різнобічне стимулювання та гарантування зарубіжних інвестицій в дану сферу;

- надання державних гарантій, через механізм розподілу ризиків серед всіх суб'єктів угоди, повинне стимулювати ефективне використання коштів інноваційними підприємствами і створювати передумови для подальшого розширення їх діяльності.

Література

1. Несинова С.В. Господарське право України. Навчальний посібник. / С.В. Несинова, В.С. Воронко, Т.С. Чебикіна за заг. ред. С.В. Несинової. - К.: Центр учбової літератури, 2012. - 564 с.

2. Господарський кодекс України від 16.01.2003 № 436-IV: за станом на 24 жовт. 2013 р. / Верховна Рада України. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/436-15/page

3. Богатырев А.Г. Инвестиционное право. / А.Г. Богатырев - М.: Рос. Право, 1992. - 220 с.

4. Доронина Н.Г. Государство и регулирование инвестиций. / Н.Г. Доронина, Н.Г. Семилютина - М.: Городец-издат, 2003. - 270 с.

5. Майорова Т.В. Інвестиційна діяльність: навч. посіб. / Т.В. Майорова - К.: ЦУЛ, 2004. - 376 с.

6. Буслаева Л.М. Государственные гарантии как основа обеспечения инвестиционной деятельности / Л.М. Буслаева // Проблемы права. - 2012. - № 7 (38). - C. 53-55.

7. Шосталь С.О. Активізація інвестиційного процесу в Україні: проблеми та шляхи їх розв'язання / С.О. Шосталь // Статистика України. - 2008. - № 3. - С. 119-122.

8. Захарченко В.І. Інноваційний менеджмент: теорія і практика в умовах трансформації Економіки / В.І. Захарченко, Н.М. Корсікова, М.М. Меркулов // Навч. посіб. - К.: Центр учбової літератури, 2012. - 448 с.

9. Про затвердження Порядку відображення операцій, пов'язаних з державним боргом, при плануванні та виконанні державного бюджету: Наказ Міністерства фінансів України від 28.01.2004№ 42 // Офіційний вісник України. - 2004. - № 8. - C. 241.

10. Про затвердження Порядку відображення операцій, пов'язаних з державним боргом, при плануванні та виконанні державного бюджету: Наказ Міністерства фінансів України від 28.01.2004 № 42: за станом на 30 листоп. 2010 р. / Верховна Рада України. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0228-04

11. Ковалева В.В. Финансы: [2-е изд., перераб. и доп.: Учеб.] / В.В. Ковалева - М.: Велби, Проспект, 2007. - 640 с.

12. Бюджетний кодекс України від 08.07.2010 № 2456-VI: за станом на 19 листоп. 2013 р. / Верховна Рада України. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2456-17

Размещено на Allbest.ru