Кластеризація національної економіки України та її конкурентоспроможність на світових ринках

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кластеризація національної економіки України та її конкурентоспроможність на світових ринках

У статті розглянуто актуальність кластерів як важливий механізм покращення економічного стану України, посилення конкурентоспроможності на світовому ринку. Наведена порівняльна характеристика кластерної політики у провідних країнах світу та в Україні. Проаналізовано причини повільного розвитку кластеризації та наведено шляхи їх уникнення, які потрібно реалізувати для успішного розвитку національної держави.

Конкурентоспроможність країни на світовому ринку відіграє важливе значення, визначаючи економічний стан, показники економічного розвитку країни. На даний момент, питання підвищення рівня конкурентоспроможності є одним з найактуальніших, яке повинно вирішуватись, насамперед, за допомогою кластеризації, створенням об'єднань підприємств, які є залежні між собою, пов'язані видом основної діяльності, а також з науковими установами. Кластеризація один із найоптимальніших методів прискорення економічного розвитку та підвищення конкурентоспроможності. При правильній діяльності та управлінні кластером можна не тільки покращити умови існування підприємств і установ, можливим є також посилення економіки на рівні держави, її інноваційної частини, наукових досліджень, підвищення рівня надання освіти.

Розвиток і встановлення вітчизняної економіки на основі кластерів є моделлю економіки інвестиційно-привабливої та конкурентоспроможної. На нашу думку, це шанс забезпечити населення високим і якісним рівнем життя. Однак, варто зауважити, що незважаючи на позитивні наслідки від утворення кластерів, їх кількість в нашій державі збільшується повільно.

Отже, задля успішного розвитку вітчизняної економіки варто звернути увагу на проблеми, які перешкоджають реалізуванню кластерів для того, щоб підвищити інноваційний розвиток та конкурентоспроможність України.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. В останні роки увага науковців особливо зосереджена на питаннях кластеризації економіки. До вітчизняних науковців, праці яких присвячені вивченню такої проблеми, належать: Войнаренко М.П., Соколенко С.І., Бутенко А.І., Лазарєва Є.В., Шпильова Ю.Б., тощо. Однак, дискусійним залишається ряд питань щодо пошуку шляхів вирішення проблем розвитку кластерів, знаходження причин їх виникнення і зв'язку між ними.

Кластеризація це один з найголовніших засобів підвищення конкурентоспроможності для сучасної інноваційної економіки. На думку М. П. Войнаренко: «світова практика довела, що вплив кластеризації економіки на процеси посилення конкурентоспроможності та прискорення інноваційної діяльності є вирішальний» [1]. А це означає, що є спосіб протистояння глобальній конкуренції, а також розвиватись на національному та регіональному рівнях.

Хоча кластеризація має достатню кількість переваг, а найголовніше перспектив розвитку, важливо виділити перешкоди щодо її ефективної реалізації. Соколенко С.І. вважає, що до таких перешкод варто віднести:

- недолік інформованості представників органів виконавчої влади і бізнесу у питаннях застосування кластерного підходу;

- відсутність державної політики, що забезпечує системний підхід та організацію взаємодії різноманітних рівнів виконавчої влади при реалізації кластерних проектів;

- відсутність організаційної та фінансової підтримки кластерних ініціатив;

- недолік підготовлених спеціалістів по питанням кластерних організаційних технологій; відсутність ефективної методологічної бази, яка забезпечує застосування кластерних технологій [2].

Такі перешкоди, виділені автором, є досить суттєвими і в певній мірі глобальними. До їх переліку варто включити відсутність мотивування і надання допомоги, пільг підприємствам та ВНЗ з боку органів державної влади. Бутенко А.І. та Лазарева Є.В. вважають, що існує 8 причин слабкого розповсюдження кластерів на території України:

- тривала економічна і політична криза як на території країни так і за її межами;

- низька результативність державного управління в інноваційній сфері через механізми податкової, фінансової, митної, амортизаційної політики;

- нерозвиненість законодавчо-правового поля, відсутність законодавчої підтримки процесів кластеризації;

- різке скорочення державних замовлень і попиту на інноваційну продукцію, продукти, послуги, особливо у високотехнологічних видах діяльності: аерокосмічній, оборонній галузях, машинобудуванні тощо;

- низький промисловий попит на продукцію з високою доданою вартістю;

- низька інноваційна активність промислових підприємств;

- застарілість технологій у стратегічних галузях національної економіки та можливість їх модернізувати шляхом імпорту;

- низький рівень фінансування інноваційної діяльності та доступу інноваційно-активних підприємств до кредитних та інших фінансових ресурсів [3].

На нашу думку, варто виділити таку причину слабкого розповсюдження кластерів як нестача висококваліфікованих фахівців, яка відіграє досить важливе значення в цьому контексті. Проблема полягає в тому, що фахівці мають низький рівень якості освіти, а умови праці є задовільними та привабливими далеко не у всіх галузях. Згідно [4] на регіональному й місцевому рівнях формуванню кластерів перешкоджає «домінуючий командно-адміністративний стиль управління обласних і районних державних адміністрацій, схильність службових осіб до консервації існуючих і звичних методів управління й господарювання, а не до пошуку і впровадження нестандартних інноваційних рішень, ініціатив і підходів, які дають змогу вийти на вищий рівень управлінських та виробничих можливостей, структурно перебудувати й модернізувати регіональні й місцеві господарсько-виробничі комплекси». Розвиток кластерів в Україні залежить від кадрового забезпечення появи групи фахівців та низки юридичних осіб, які працюють над створенням та розвитком кластерів. Рівень кваліфікації цих фізичних та юридичних осіб визначає потенціал кластерного підходу в Україні загалом та успіх конкретних кластерів зокрема [5]. Тому, згідно з вищевикладеним, слід звернути увагу безпосередньо на менеджерів в інноваційній сфері, саме тих ринкових управлінців-інноваторів, які не бояться впровадження ризикових управлінських рішень, здатні внести істотні зміни в діяльність кластера тощо, що матиме на меті довгостроковий успішний розвиток.

На розвиток вітчизняних кластерів впливають такі чинники стримування (виділяє Шпильова Ю. Б.):

- відсутність нормативно-правового забезпечення створення та функціонування кластерів на регіональному та державному рівні та достатнього інформаційного забезпечення їх розвитку;

- незацікавленість малого та середнього бізнесу в об'єднанні;

- відсутність досвіду функціонування кластерів тощо [6].

Слід відзначити, що автор виділяє чинник відсутності досвіду функціонування кластерів. Варто зауважити, що «досвід як такий» діяльності кластерів на сьогоднішній день існує, хоча у порівнянні з іноземним досвідом, який потрібно вважати корисним для етапу розробки національного механізму кластеризації, є досить неістотним у порівнянні з національним. Досить сильний вплив на таку відмінність має не лише саме співпраця підприємств і ВНЗ, а й третя сторона політика центральних і місцевих органів державної влади. Варто виділити проблеми успішного розвитку кластерів асоціації «Поділля Перший» у Хмельницькій області:

- порівняно з іноземними кластерними об'єднаннями, це їх низька ефективність, спричинена внаслідок недосконалої законодавчої бази, нестабільною політичною ситуацією та корупцією;

- відсутність ініціативи щодо підтримки кластеризації з боку держави, недостатня кількість венчурного капіталу та іноземних інвестицій, основних джерел ефективного розвитку кластерів;

- продукція, яка виходить на ринок має низьку інноваційність, що не відповідає вимогам споживачів;

- макроекономічна нестабільність та відсутність цілісної політики наукової діяльності.

Виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми. Відповідно, існує велика кількість невирішених питань щодо кластеризації вітчизняної економіки, забезпечення успішного зростання країни завдяки кластерним моделям, а саме інноваційним. Створення кластерів і підтримка їх діяльності сприятиме росту продуктивності та інноваційній активності підприємств, які входять до складу кластера, залученню інвестицій, забезпеченню довгоочікуваного соціально-економічного розвитку регіонів розміщення кластерів, що в кінцевому результаті дозволить збільшити кількість робочих місць, заробітну плату, підвищити конкурентоспроможність економіки України.

Мета статті. Головною метою цієї роботи є підтвердити значимість кластерів у посиленні конкурентоспроможності національної економіки на світовому ринку, узагальнити супроводжуючі перешкоди при реалізації кластерів і вказати шляхи їх уникнення та запобігання. Виклад основного матеріалу. Важливо об'єднати усі наведені вище проблеми, які є перешкодою на шляху успішного розвитку кластерів на вітчизняній території. Зробивши аналіз усіх згаданих проблем за літературними джерелами [2-6], виділяємо чотири основні групи:

1. Економічні визначаються низьким рівнем економічного розвитку галузей національної економіки, застарілістю технологій виробництва продукції (не дозволяє виготовляти конкурентоспроможну продукцію), низьким рівнем конкуренції, який є наслідком монополізаційних процесів в економіці, обмеженістю коопераційних зв'язків тощо;

2. Політичні визначаються політичною нестабільністю, високим рівнем корупції, схильністю до адміністративно-командного стилю управління, який не сприяє поширенню інноваційних моделей розвитку у економічній сфері та нарощенню обсягів фінансування таких інтеграційних об'єднань як кластери;

3. Інноваційні проблеми визначаються низькою інноваційною активністю вітчизняних підприємств, відсутністю належної бази для реалізації інноваційного потенціалу у межах кластерних об'єднань тощо;

4. Кадрові проявляються внаслідок відсутності досвіду функціонування кластерів і характеризуються нестачею фахівців у сфері управління кластерними об'єднаннями та не дозволяють реалізувати стратегії розвитку повною мірою [7].

З метою забезпечення результативності кластерів вітчизняної економіки наявність таких груп проблем вимагає розпочати діяльність щодо їх усунення. Ми вважаємо, що потрібно впровадити відповідний механізм кластеризації, який матиме початок з структуризації бізнес-середовища та результат у впровадженні механізму зворотного зв'язку.

До шляхів вирішення проблем, які пов'язані зі створенням і розвитком діяльності кластерів в Україні варто віднести:

Сприяння активному співробітництву освіти і науки з владою та бізнесом. Забезпечення професійної підготовки та перепідготовки спеціалістів та керівництва, які беруть участь в формуванні кластерів та їх удосконаленні.

Стимулювання взаємодії влади з бізнесом задля реалізації тих проектів і програм, які здатні підвищити конкурентоспроможність кластерних учасників.

4. Сприяння залученню до кластерних об'єднань міжнародних організацій, а також підтримка створення організації, яка спеціалізується саме на розвитку кластера, його стратегічному плануванні та інформаційному забезпеченні.

Для того, щоб виділені шляхи вирішення проблем створення та розвитку діяльності кластерів в Україні відіграли свою важливу роль, потрібно їх поєднати в суцільну кластерну політику національної держави. Отже, потрібно звернути увагу на розвиток венчурних та інвестиційних фондів, на інноваційні програми, спрямовані на підтримку функціонування малого і середнього інноваційного бізнесу за допомогою бізнес-інкубаторів та технопарків. Головним інструментом повинен стати «комплекс освітніх та консультаційних заходів, здійснюваних із залученням зацікавлених сторін та провідних фахівців. Ці заходи можуть проходити у форматі семінарів та конференцій, “круглих столів”, нарад, а також повинні включати в себе серії тематичних публікацій та освітніх курсів» [8]. Важливим також є формальна інституційна структура, створення якої зможе контролювати і регулювати функціонування та розвиток кластера таких учасників як вертикально інтегровані бізнес-групи та мережеві компанії.

На нашу думку, потрібно також зробити порівняння кластерної політики розвинутих країн та тих, що розвиваються, в країнах СНД та України (табл. 1).

Таблиця 1. Порівняльна характеристика кластерної політики у провідних країнах світу

Висновки

конкурентоспроможність інноваційний економіка

Отже, основною метою кластеризації є забезпечення конкурентоспроможності вітчизняної економіки і сприяння розвитку інноваційній діяльності України. Потрібно вважати корисним та вартим уваги іноземний досвід впровадження, розвитку, а також управління кластерами; проводити особливу підготовку фахівців, підвищувати їх освітній рівень за допомогою іноземних знань та поступових досягнень науки і техніки. Напрям кластеризації повинен бути спрямований, в першу чергу, на розвиток ефективного середовища для новостворених кластерів, а також і на мотивування співпраці підприємств та ВНЗ.

Щодо реальної оцінки рівня розвитку кластерів на даний момент то важливо відмітити, що Україна має потенціал, але не реалізовує його повністю, а враховуючи окреслені проблеми (інноваційні, економічні, політичні, кадрові), не вирішує їх, чим і закриває собі дорогу до досягнення рівня високо-розвинутих європейських країн. Щоб подолати ці проблеми, потрібно активізувати діяльність щодо розробки єдиної державної кластерної політики, яка б охоплювала: формування програм підтримки малого бізнесу, технопарків, особливих економічних зон, розвиток інвестиційних та венчурних фондів, інвестиційних програм; сприяння реалізації проектів, спрямованих на підвищення конкурентоспроможності учасників кластеру, формування законотворчих ініціатив щодо кластеризації національної економіки, створення інституційного середовища, стимулювання кластерних утворень тощо. Результатом кластеризації економіки, тобто підвищення конкурентоспроможності стане: спрощений вихід на ринок; зниження витрат створення відносин інноваційного співробітництва та партнерства; і навіть зниження безробіття. У подальших дослідженнях за проблемою варто дослідити моделі кластерного розвитку та інвестиційно-інноваційні кластери, ефективні шляхи їх впровадження і зарубіжний досвід.

Список літератури

1.Войнаренко М.П. Кластери як полюси зростання конкурентоспроможності// Економіст.-2008.-№10.

2.Соколенко С. І. Кластери в глобальній економіці. Наукове видання. К.: Логос, 2004. 848с.

3.Бутенко А.І. Феномен кластера у формуванні інноваційної моделі економіки регіону/ А.І. Бутенко, Є.В. Лазарева // Інвестиції: практика та досвід. [Ел. джерело]. Режим доступу: http://www.investplan.com.ua/?op=4&z=17&p=1.

4.Державне регулювання й підтримка кластеризації економіки та підприємництва//Аналітичний центр «Академія». [Ел. джерело]. Режим доступу: http://www.academia.org.ua/?p=1169.

5.Фах та фахові характеристики керівника кластера: аналіз результатів дослідження. [Ел. джерело]. Режим доступу: http://ppv.net.ua/фах-та-фахові-характеристики-керівни/langswitch_lang/ua/.

6.Шпильова Ю. Б. Кластеризація у сфері торгівлі як основа підвищення її ефективності / Ю. Б. Шпильова / / Стратегія економічного розвитку України: зб. наук. праць / М-во освіти і науки України, ДВНЗ "Київський нац. екон. ун-т ім. В. Гетьмана", Український Союз промисловців і підприємців, Ін-т світової екон. і міжнар. відносин НАНУ ; [голов. ред. А. П. Наливайко]. К. : КНЕУ, 2009. Вип. 24-25. С. 148-152.

7.Проблеми кластеризації національної економіки та шляхи їх вирішення / О.О. Маслак // Соціально-економічні проблеми сучасного періоду України. Модернізація економічного розвитку регіону. 2012. №3(96). С. 47-51.

Размещено на Allbest.ru