Соціально-економічні засади протидії корупції в сфері державного регулювання регіональним розвитком у країнах ЄС

Размещено на http://www.allbest.ru/

Соціально-економічні засади протидії корупції в сфері державного регулювання регіональним розвитком у країнах ЄС

Новіков О.В.

Заслужений юрист України

Народний депутат України VI скликання

магістр державного управління

аспірант кафедри регіонального управління

місцевого самоврядування та управління містом

Національної академії державного управління

при Президентові України

Постановка проблеми. Високий рівень корупції в Україні є однією з найскладніших проблем на шляху підвищення рівня життя населення, залучення інвестицій в національну економіку та її зростання, а також зміцнення позицій нашої держави на міжнародному рівні відносин. Безвідносно до того, коли Україна одержить змогу стати членом Європейського Союзу, чи буде взагалі потреба активної участі у світових інтеграційних процесах, однозначно можна стверджувати, що подолання корупції потрібно перш за все самій Україні. Тим не менше, європейські стандарти життя, що забезпечуються в тому числі ефективною діяльністю публічної влади у сфері управління регіональним розвитком, стали б бажаним результатом української державної політики у цій сфері.

Особливо актуальними, на нашу думку, є проблеми ефективності регіональної політики України на тих її територіях, що межують з кордоном ЄС. Адже територіальна наближеність та частіші контакти місцевого населення такого регіону з сусідніми державами-членами ЄС дуже яскраво демонструють різницю у сфері державного регулювання регіональним розвитком. Говорячи про управління регіональним розвитком в країнах ЄС, потрібно відмітити, що ми маємо на увазі саме управління на рівні регіону як частини території в межах ЄС. Разом з тим, регіональна політика ЄС тлумачиться і в широкому розумінні регіону, який охоплює значно території поза кордонами ЄС, що не входить до предмету цієї статті.

Теоретичні та методологічні засади протидії корупції визначено у колективній монографії «Корупція: теоретико-методологічні засади дослідження» (2011 р.), де автори, зокрема, визначають механізм протидії корупції, вказуючи на застосування адміністративного та економічного методів боротьби з корупцією [1, с. 157-160]. Основою економічного методу є проведення ефективних економічних та соціальних реформ, тобто створення умов, за яких корупція буде економічно невигідною для потенційного корупціонера. Тому, вважаємо за доцільне розглянути у цій роботі соціально-економічні засади протидії корупції в управлінні регіональним розвитком ЄС, що особливо актуально з огляду на євроінтеграційні процеси в Україні та сучасний стан регіонального розвитку нашої держави.

Аналіз останній наукових досліджень і публікацій показує, що основні теоретичні проблеми та ґрунтовний аналіз проблем державного управління регіональним розвитком у своїх працях такі українські вчені, як Воротін В.Є., Жаліло Я.А., Біла С.О., Скиба В.М. та інші науковці. Разом з тим питання впровадження позитивного європейського досвіду протидії корупції у сфері державного управління саме регіональним розвитком залишаються недостатньо розробленими та вивченими на даний час.

Хочемо відмітити, що основні проблемні питання державного управління регіональним розвитком України досить детально та ґрунтовно викладені в колективній монографії «Державне управління регіональним розвитком України» за загальною редакцією В.Є. Воротіна та Я.А. Жаліла (2010 р.). Автори зазначеної праці, зокрема, аналізують та порівнюють з українським європейський досвід управління регіональним розвитком. Разом з тим, питання протидії корупції в українських реаліях державного управління регіональним розвитком, згадуються лише побіжно.

Звичайно, проблема боротьби з корупцією активно обговорюється у науковому середовищі, публікуються відповідні праці. Так, наприклад, основну увагу питанням боротьби з корупцією в Україні в аспекті інтеграції у європейський економічний простір через створення зони вільної торгівлі з ЄС приділив І. Пресняков, автор статті «Зусилля України у боротьбі з корупцією: поточний стан» (2013 р.). Автор зазначеної публікації висвітлює такі питання, як створення координуючого антикорупційного органу, правоохоронного антикорупційного органу, зміни у законодавстві та інституційному розвитку протидії корупції, узагальнює досвід деяких країн нових членів ЄС та окремих країн Східного партнерства з цих питань, проте проблеми регіонального управління та, зокрема, боротьби з корупцією в державному управлінні регіональним розвитком автором не розглядаються.

До невирішеної раніше частини поставленої загальної проблеми боротьби з корупцією в державному управлінні регіональним розвитком є недостатнє вивчення європейського досвіду боротьби з корупцією у публічному адмініструванні саме на регіональному рівні. Складність даної проблеми полягає зокрема у тому, що поняття регіону, та, відповідно, похідних термінів, еволюціонували, що зумовлено трансформацією самого ЄС.

Метою статті є проаналізувати стан протидії корупції в регіональному управлінні ЄС, виділити її особливості та визначити можливості та ступінь прийнятності для впровадження європейського досвіду протидії корупції у державному управлінні регіональним розвитком у національну систему державного управління відповідного рівня; запропонувати зміни до чинного нормативно-правового та організаційного регулювання управлінських відносин на регіональному рівні.

Виклад основного матеріалу.

Однією із складових удосконалення системи управління ЄС є залучення населення окремих територій, регіонів до процесу вироблення того чи іншого управлінського рішення. З цією метою на засіданні Європейської Комісії Європарламенту у лютому 2000 року утвердження нових форм управління було проголошено однією із чотирьох стратегічний цілей Європейської Комісії на строк її повноважень. Згодом, було видано Білу книгу з європейського управління [2].

Новим викликом системи публічного адміністрування в ЄС стало явище нерівномірного розвитку окремих країн в межах ЄС, зокрема це зумовлено таким об'єктивним чинником, як розширення. Як зазначається у одній із публікацій Європейської Комісії, Головного управління регіональної політики, до 2004 року у найбіднішому регіоні ЄС середній показник ВВП на душу населення складав 67% від середнього показника ВВП на душу населення ЄС. Зі вступом десяти нових країн-учасниць ЄС, тобто з 1.05.2004, розрив значно збільшився і тепер становив відповідно 28% [3, с. 4]. Крім того, основними промисловими лідерами, а відтак і донорами ЄС, залишалися Німеччина, Франція, Англія та Італія. Отже, як бачимо ЄС постав перед проблемою подолання розриву у розвитку окремих регіонів.

Подібна ситуація і в регіональному розвитку України, адже згідно з аналітичними даними, наведеними Мінекономрозвитку України, за І квартал 2013 року диспропорція у соціально-економічному розвитку окремих регіонів України просто вражає, при цьому спостерігається тенденція збільшення розриву. Так, наприклад, розмір прямих іноземних інвестицій на одну особу в м. Києві станом на 1.04.2012 був 153 рази більшим, ніж у Тернопільській області, а станом на 01.04.2013 розрив збільшився до 165. На другому місці за обсягом інвестицій знаходилась Дніпропетровська область з вчетверо меншим рівнем залучення інвестицій відносно м. Києва [4, с. 14]. Тому в цьому відношенні досвід ЄС щодо подолання такого розриву як економічного підґрунтя для корупції в державному управлінні регіональним розвитком буде дуже корисним.

Для досягнення поставленої мети Біла книга з європейського управління передбачає, що ЄС буде менше використовувати вертикальний підхід до вирішення проблем, а натомість буде намагатися покращити залучення громадськості та більше відкритості. Задля цього Європейська Комісія подаватиме своєчасну інформацію про підготовку будь-якої політики на будь-якій стадії в режимі реального часу. Крім того, програмними діями Комісії, згідно з положеннями Білої книги європейського управління, буде встановлення більш систематичного діалогу з представниками регіональних та місцевих урядів через національні та європейські об'єднання на перших стадіях формування політики; покращить можливість впровадження законодавства Співтовариства з врахуванням регіональних та місцевих особливостей; встановить та опублікує мінімальні стандарти по обговоренню європейської політики; укладе партнерські угоди з відповідними репрезентативними організаціями з вимогою їхньої відкритості для проведення консультацій.

Європейська Комісія визначила, що ефективне управління можливе на принципах відкритості в роботі інституцій, участі широкого кола осіб і організацій, підзвітності та відповідальності, ефективності та своєчасності політики. В галузі регіонального розвитку Європейська Комісія з 2002 року започаткувала системний діалог з національними асоціаціями регіональних та місцевих урядів ЄС на початковій стадії формування політики. Слід також відмітити, що зазначені вище заходи супроводжуються спрощенням законодавства та запровадження ефективного контролю, в тому числі створення автономних контролюючих органів ЄС, що допоможе покращити застосування та виконання норм права.

Сучасна регіональна політика ЄС розвивається у трьох основних напрямках: сприяння економічному наближенню регіонів; покращення регіонально ї конкурентоспроможності та зайнятості; сприяння економічній співпраці між регіонами. Прагматична політика ЄС у сфері регіонального розвитку передбачає наявність відповідних спеціалізованих фінансових інститутів, що забезпечують виконання поставлених завдань. Так, Фонд Європейського регіонального розвитку (ERDF) спеціалізується на ініціативах, що стосуються питань економічного розвитку, зайнятості, конкурентоспроможності, інвестицій у інфраструктуру. Фонд наближення (CohesionFund - CF) фінансує транспортні інфраструктурні проекти з урахуванням захисту навколишнього середовища. У свою чергу, Фонд соціального розвитку інвестує у людський капітал у сфері освіти, професійної підготовки, а також зайнятості.

Сучасна регіональна політика, а відтак й управлінські заходи, спрямована, перш за все, на формування конкурентних переваг по відношенню до інших країн світу. Європейська Комісія підтримала політику економічного зростання та створення нових робочих місць, переносячи акценти з дотацій відсталих регіонів ЄС на розвиток і мобілізацію невикористаного потенціалу окремих регіонів з метою підвищення їхньої конкурентоспроможності. Водночас процес розробки та реалізації стратегій регіонального розвитку регулярно переглядається та корегується відповідно до реалій мінливого сучасного світу. Регіональні програми в ЄС спрямовані також на захист природних ресурсів через впровадження поновлювальних та альтернативних джерел енергії.

Ще однією характерною ознакою державного управління регіональним розвитком в ЄС є використання регіональних ресурсів і вмінь, що реалізується через інвестиції у місцеві навіть невеличкі компанії, що дуже знають ситуацію у своєму регіоні, мають певний практичний досвід і відповідну репутацію, а також вплив на соціально-економічний рівень життя в цьому регіоні. З цією метою 2006 року була започаткована ініціатива «Регіони за економічні зміни» (The Regions for Economic Change imtiative, RfEC).

Як відомо, сутністю членства в ЄС є політичне та економічне наближення країн, а тому зважаючи на об'єктивну різноманітність окремих територій, регіональна політика будується з урахуванням такої різноманітності як конкурентної переваги, що робить ЄС ще сильнішим. Тому регіони наближуються через транспортні зв'язки, збалансування розвитку міст і сільських територій, солідарність у ліквідації наслідків природних лих (з цією метою у 2002 році було створено Фонд солідарності ЄС - European Union Solidarity Fund).

Ефективний регіональний розвиток ЄС неможливий без інтегрування нових країн-учасниць в економічний і політичний масштаб об'єднаної Європи. Інтеграція відбувається через фінансову солідарність, формування сильних регіональних інститутів задля ефективного управління програмами регіонального розвитку, надання фінансової допомоги одночасно з технічною допомогою (наприклад, залучення спеціалістів ЄБРР).

Європейська регіональна політика передбачає інвестиції у відновлення економіки, які проводяться через такі фінансові механізми, як «Спільні європейські ресурси для малих і середніх підприємств» (Joint European Resources for Micro and Medium Enterprisers - JEREMIE), «Спільна європейська підтримка усталених інвестицій у містах» (Joint European Support for Sustainable Investment in City Areas - JESSICA), «Спільні дії для підтримки мікрофінансових установ у Європі» (Joint Action to Support Microfinance lnstitutions in Europe - JASMINE).

Система державного регулювання територіального розвитку в країнах ЄС побудована на принципі врахування соціально-економічних інтересів різних суб'єктів з узгодженням державних і регіональних пріоритетів. У зв'язку з цим, застосовуються різні форми і методи стимулювання регіонального розвитку. [5, с. 254]

Нівелюванню корупційного впливу на процес управління регіональним розвитком в ЄС, на нашу думку, сприяє наступне: чітке планування як в середньостроковій, так і в довгостроковій перспективі; не політичний, а об'єктивно зумовлений, науковий метод залучення і розподілу інвестицій, який ґрунтується на статистичних даних та повній зрозумілості та відкритості розподілу фінансування; фінансування конкретних проектів програм, інвестицій тощо на спільній основі, тобто із частковим залученням місцевих (приватних та муніципальних) ресурсів саме під ті проекти, які є справді потрібними для цього регіону, а не нав'язані згори; формування правової основи регіонального розвитку здійснюються загальні інституції (національні та загальноєвропейські) ЄС, тоді як вибір конкретного проекту залишається за регіональним та місцевими органами управління; моніторинг та оцінка впроваджених проектів, а також прозорість самого процесу реалізації програм.

Як свідчить практика, однією з найбільш привабливих в корупційному відношенні сфер є державні закупівлі. Аналіз системи державних закупівель ЄС, в тому числі і на регіональному рівні, дає можливість визначити конкретні заходи з мінімізації корупції, шахрайства та розтрати державних коштів. Так, Спеціальний комітет з питань організованої злочинності, корупції та відмивання грошей (Special Committee on Orgamsed Crime and Money Laundermg - CRIM) надав наступні пропозиції по вдосконаленню протидії корупції: збільшення прозорості в державних закупівлях; зміцнення законодавчої бази; посилення наглядових органів; відкрите проведення тендерних закупівель [6, с. 7-8].

Одним із дієвих інструментів впровадження кращого європейського досвіду протидії корупції в державному управлінні регіональним розвитком міг би стати процес асоціації з ЄС. Так, проектом Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом передбачено поступовий перехід до європейської практики державних закупівель, зокрема закупівлі, дорожчі за 0,13 млн. євро для товарів та послуг, а також 5 млн. євро для робіт проходитимуть за європейськими процедурами на тендерній основі. Угодою передбачається можливість участі українських компаній у європейських тендерах, а європейських, відповідно, в українських (ст. 154 Угоди) [7]. На тендерній основі мають проводитись не лише державні закупівлі, а й закупівлі в приватних компаніях, які є природними монополістами і надають комунальні послуги. Виконання Україною своїх антикорупційних зобов'язань в рамках Ради Європи дасть можливість отримувати фінансову допомогу від ЄС. Адже в Угоді неодноразово наголошується на ефективній боротьбі з шахрайством, корупцією та іншою незаконною діяльністю (зокрема ст.ст. 3, 22, 347, 459 Угоди).

Звісно, в Україні також розробляються та виконуються з більшою чи меншою успішністю стратегічні плани з боротьби з корупції. Адже як зазначалося вище, чітке й детальне планування на близьку та середню перспективу є однією з засад успішної антикорупційної політики ЄС, зокрема у державному управлінні регіональним розвитком. Так, наприклад, у Національній антикорупційній стратегії на 2011-2015 роки (яка розроблена з використанням світового досвіду та рекомендацій міжнародних організацій, про що зазначено в цьому програмному акті) зазначається, що в умовах соціально-економічних реформ пріоритетними напрямами антикорупційної політики мають стати виявлення та усунення умов, що сприяють або можуть сприяти виникненню корупції, а також запобігання спробам їх створити. Національна антикорупційна стратегія на 2011-2015 роки адресується як на діяльність уповноважених осіб державних органів, так і органів місцевого самоврядування [8]. Зокрема зазначається, що причинами виникнення і поширення корупції є недостатній рівень доброчесності окремих осіб, уповноважених на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування, наявність у них широкого кола дискреційних повноважень, невідповідність рівня оплати праці таких осіб обсягу їх повноважень тощо. Разом з тим, такі причини, як нерівномірність соціально-економічного розвитку окремих регіонів, відсутність ефективного системного громадського контролю за діяльністю органів державної влади та місцевого самоврядування, непрозорість прийняття рішень уповноваженими органами та особами в документі не окреслені. Тому про врахування кращого світового досвіду, в тому числі європейського, при розробці Національної антикорупційної стратегії на 2011-2015 роки говорити передчасно.

Національна антикорупційна стратегія реалізовується шляхом ухвалення Кабінетом Міністрів України Державної програми щодо запобігання і протидії корупції на 2011-2015 роки, яка містить перелік заходів, обсягів і джерел фінансування, очікуваних результатів, строків відповідальних виконавців передбачених заходів [9], а також передбачає залучення представників громадськості до проведення аналізу змісту та моніторингу стану виконання регіональних програм. Так, розпорядженням голови Житомирської облдержадміністрації було схвалено Програму щодо запобігання і протидії корупції в області на 2013-2015 роки [10]. Зокрема, житомирською регіональною програмою передбачаються такі корисні, на наш погляд, положення, як забезпечення прозорості процедур та процесів закупівель за державні кошти, моніторинг ефективності використання коштів на регіональному рівні, залучення громадськості до здійснення контролю за використання державного майна, забезпечення прозорої процедури нормоутворення шляхом розміщення розпорядчих документів на власних офіційних веб-сайтах тощо. Водночас, зазначені акти суттєво не змінюють соціально-економічні передумови протидії виникнення корупції в державному управлінні регіональним розвитком, а спрямовані здебільшого на зменшення існуючого рівня корупції.

Висновки. Таким чином, управління регіональним розвитком в країнах ЄС ґрунтується на формуванні конкурентних переваг по відношенню до решти світу, наближенні регіонів, інтеграції нових країн- учасниць, інвестування у відновлення економіки. Європейський досвід управління регіональним розвитком показує, що успішність стратегії зростання залежить від загального економічного клімату та взаємодії між з окремими національними стратегіями для створення сприятливого мікроекономічного середовища, що тривалий розвиток того чи іншого регіону можна забезпечити через оптимальне використання місцевого потенціалу регіону, а найважливішим фактором економічного зростання є інвестиції та інновації у малих та середніх підприємствах.

Важливим прогресивним кроком у напрямку створення належних соціально-економічних засад протидії корупції в Україні стало б підписання Угоди про асоціацію з ЄС, що дало б змогу і об'єктивну потребу залучити європейські стандарти урядування та ведення бізнесу. Зазначимо, що програмно-декларативні положення національних загальнодержавних та регіональних програм запобігання та протидії корупції отримали б реальне підґрунтя, зумовлене умовами зазначеної Угоди.

Використані джерела інформації

протидія корупція економічний

1. Корупція: теоретико-методологічні засади дослідження/ керівник авт. кол. доц. І.О. Ревак. - Львів: ЛьвДУВС, 2011. - 220 с.

2. European Governance. A White Paper.2001.http://ec.europa.eu/dgs/communication/pdf/comm-initiatives/2001-european-governance-white-paper-com2001_0428_en.pdf.

3. Європейська регіональна політика: натхнення для країн, що не входять до ЄС?: Застосування принципів та обмін досвідом / Ред. Рафаель Гуле, Генеральний директорат Європейської комісії з питань регіональної політики. - Європейський Союз, Бельгія. - 2009. - 16 с.

4. Соціально-економічний розвиток регіонів України січень-квітень 2013 року. - Міністерство економічного розвитку і торгівлі України. - 20 с. [Електронний ресурс] Режим доступу: http://www.me.gov.ua/file/link/209992/file/sla.pdf.

5. Карпець С.Л. Світовий досвід управління регіональним розвитком // Вісник Житомирського державного технологічного університету, № 2 (44),2008, С. 252-259.

6. Gabriel, Mrs. Corruption crimes in relation to public procurement. Thematic Paper on Corruption. November 2012.http://www.europarl.europa.eu/document/activities/cont/201212/20121204ATT57266/20121204ATT57266EN.pdf>.

7. Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом і його державами-членами, з іншої сторони. - 236 с. [Електронний ресурс] Режим доступу: http:// comeuroint.rada.gov.ua/komevroint/doccatalog/document?id=56219.

8. Про Національну антикорупційну стратегію на 2011-2015 роки: Указ Президента України від 21.10.2011 № 1001/2011 // Офіційний вісник Президента України від 03.11.2011, №29, с. 13, ст. 1139.

9. Про затвердження Державної програми щодо запобігання і протидії корупції на 20112015 роки: Постанова Кабінету Міністрів України від 28.11.2011. № 1240 // Урядовий кур'єр від 21.12.2011, № 238.

10. Про схвалення Програми щодо запобігання і протидії корупції в області на 2013-2015 роки: Розпорядження голови Житомирської обласної державної адміністрації від 09.11.2012 № 393. - 20 с. [Електронний ресурс] Режим доступу: http://zhitomir-region.gov.ua/law/ 1916.doc.

Размещено на Allbest.ru