Розвиток кооперативних об’єднань в аграрному секторі економіки України

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК: 334.73:338.43(477)

Національної академії державного управління при Президентові України

РОЗВИТОК КООПЕРАТИВНИХ ОБ'ЄДНАНЬ В АГРАРНОМУ СЕКТОРІ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

Щербина С.В.

Постановка проблеми. Розвиток кооперативних об'єднань є важливим але не досягнутим в належній мірі компонентом розвитку бізнесу в Україні. В умовах ринкової орієнтації національної економіки та загострення конкурентної боротьби на вітчизняному ринку після вступу України до СОТ, посилення взаємодії держави та кооперативного руху набуає особливої актуальності [1]. З цим пов'язана нагальна потреба широкомасштабної державної підтримки організацй, які можуть допомогти виробникам сільськогосподарської продукції об'єднатися разом, щоб колективно зробити те, що не може бути зроблено індивідуально. Це дозволить вирішити багато проблем як економічного так і соціального характеру, включаючи проблему безробіття, особливо у сільській місцевості, яка породжує бідность значної частини сільського населення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Теоретико-методологічні аспекти розвитку кооперації загалом, та поширення обслуговуючої кооперації в аграрному секторі економіки знайшли певне висвітлення у працях вітчизняних та зарубіжних вчених. Зокрема, організація та управління кооперативами, формування механізмів державного управління у сфері інформаційно-ресурсного забезпечення сільськогосподарської кооперації висвітлено в роботах Зіновчука В., Бугрій М., Клименко І., Ус І. та Блек В. Окремі аспекти розвитку кооперативних об'єднань знайшли відображення в роботах Розпутенка І., Осташко Т. та Миколайчука М. М Але в останніх публікаціях недостатньо уваги приділялось реалізації заходів державної політики щодо розвитку сільськогосподарської кооперації на сучасному етапі реформування аграрного сектора економіки.

Мета або цілі статті. Дане дослідження полягає у формулюванні заходів державної політики щодо розвитку та стабільного функціонування розгалуженої системи сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів та їх об'єднань, які дозволять фермерам разом з іншими аграрними виробниками отримати найвищий прибуток, забезпечуючи при цьому можливість максимально зосередити свою увагу на ефективнішому використанні свого виробничого потенціалу.

Виклад основного матеріалу. Сільськогосподарська кооперація це система сільськогосподарських кооперативів, об'єднань, створених з метою задоволення економічних потреб членів кооперативу. Мотиваційною основою розвитку кооперації для фермерів є протистояння експансії спекулятивно-посередницького бізнесу; надходження прибутку не лише від виробництва, але й від інших стадій переробки та реалізації виробленої продукції; доступ до великомасштабних ринкових операцій;

використання високопрофесійного управлінського персоналу; поділ ризику та відповідальності.

Кооперативи як форма організації підприємств відрізняються від більш поширених приватних структур. Якщо мета бізнесмена - це прибуток, то кооперативи націлені на поліпшення умов господарювання своїх членів (це часто означає діяльність з невеликим, або нульовим прибутком). Наприклад, сільськогосподарські кооперативи створюються у випадках, коли фермери не можуть отримати важливі для них послуги від приватних підприємств (оскільки підприємці вважають надання таких послуг неприбутковим для себе), або коли підприємці надають послуги на невигідних для селян умовах (наприклад, занадто високі ціни). Такі ситуації характеризуються в економічній теорії як відсутність мотивації підприємницької діяльності. Також користь від кооперативів полягає у створенні нової ринкової сили, що відстоює інтереси селян на противагу приватним підприємствам. Адже в умовах конкуренції, яка з'являється з появою кооперативів, приватні підприємства змушені покращувати умови надання послуг для селян [2, с. 22]. державний політика кооперативний аграрний

Відштовхуючись від міжнародних кооперативних принципів, кооператив це бізнес, яким добровільно володіють та контролюють його члени, і що керується для них і ними на безприбутковій або вартісній основі [3]. Він є власністю людей, які його використовують. Він організується і об'єднується, щоб охопити його членів в економічній активності з певними ідеями демократії, соціальної свідомості та людських відносин включно. Як відомий американський науковець В. Блек стверджує, це є “економічна система з соціальним змістом” [4, с. 15 ].

Водночас на державному рівні відродження кооперативного руху на селі є одним із пріоритетів розвитку аграрного сектору. Так, Державним бюджетом України на 2012 р. за бюджетною програмою «Фінансова підтримка заходів в агропромисловому комплексі» для підтримки сільськогосподарських кооперативів м'ясо-молочного напряму діяльності виділено 5 млн. грн., за рахунок яких відшкодовувалась вартість придбання сільгосптехніки в розмірі 90 % від ціни реалізації [5].

За цілями, завданнями і характером діяльності сільськогосподарські кооперативи поділяються на обслуговуючі та виробничі. Залежно від виду діяльності сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи поділяються на переробні, заготівельно-збутові, постачальницькі та інші.

Динаміка розвитку обслуговуючих сільськогосподарських кооперативів наведена в таблиці 1. Як видно з даних таблиці на 1 січня 2013 р. найбільша кількість обслуговуючих сільськогосподарських кооперативів діє в Житомирській області - 105, Вінницькій - 84, Івано- Франківській - 71 та АР Крим - 66. Загалом по Україні на 1 січня 2013 р. було зареєстровано 885 обслуговуючих сільськогосподарських кооперативи, що на 37,2% більше у порівнянні з даним показником на 1 січня 2010 р. Найменша кількість кооперативів протягом останніх років зареєстрована у Донецькій та Хмельницькій областях (10 та 11, відповідно)

Таблиця 1 Динаміка розвитку зареєстрованих сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів по регіонах України

Як свідчать дані таблиці 1 на початку січня 2011р. відбулось зменшення кількості кооперативів по Україні в цілому на 62 одиниці у порівнянні з показником за 2010р., а в подальшому спостерігався інтенсивний розвиток кооперації. Розвиток кооперативних відносин у фермерському секторі передбачає три пріоритетні завдання:

• залучення фермерів і приватних землевласників до членства в існуючих сільськогосподарських обслуговуючих кооперативах [6];

• створення нових сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів [7];

• активізація участі фермерів в роботі кредитних спілок [8].

Практичний сенс сільськогосподарської кооперації полягає у

об'єктивній вигоді для селян об'єднувати виробництва та ресурси. У багатьох випадках в одноосібних господарствах занадто дорого впроваджувати ті чи інші види діяльності. Кооперативи надають можливість об'єднатися для спільної діяльності, що дає кращий результат, ніж якби та сама кількість селян працювала в одноосібних господарствах. На перший погляд може здатися, що чим більший кооператив, тим краще, але це не завжди так. На практиці багато кооперативів, мають менше 20 членів, в той час як інші можуть мати більше 10000 [9, с. 151].

У США є багато місцевих асоціацій серед виробників майже кожного типу сільськогосподарських товарів, які реалізовуються коопкративно. Місцеві асоціації стають первинними організаціями для заготівельних кооперативів, кредитних союзів, сільських кооперативів з енергопостачання, місцевих телефонних кооперативів та багатьох інших організаційних об'єднань. Ці типи кооперативів є дуже цікавими і для України, де місцеві асоціації загалом надають послуги відносно малій кількості своїх членів, або всіх, хто зацікавлений у данній послузі. Це може бути від 20 до 30 членів кооперативу з виробництва комбікорму до 500 або 1000 членів чи більше кредитного союзу. Ці члени зазвичай живуть на відносно невеликій території, або, як у випадку кредитного союзу, можуть бути найняті цією ж фірмою. Членський контроль здійснюється від особистого до місцевого рівнів. Члени обирають раду директорів а директори наймають менеджера, щоб керувати асоціацією.

Кооператив, надаючи послуги, забезпечує вигоди скоріше в залежності від їх використання організацією, ніж заробляння прибутків для своїх акціонерів та інвесторів. Він залежить від виручки, отриманої від наданих послуг, щоб покрити витрати, а не від дотацій чи субсидій урядових організацій, або підтримки від організацій-філантропів. Послуга, оплачена клієнтами- членами є його першочерговою засадою. Головна мета кооперативу- задовільняти потреби його членів економічно ефективним шляхом, тоді як мета корпорації, орієнтованої на інвестора, акціонерного товариства та одноосібного володіння є максимізація прибутків для власників бізнесу.

Вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу. Виконавчим органом кооперативу є правління, яке очолює голова, повноваження якого визначаються статутом кооперативу. Виконавчий орган підзвітний вищому органу управління кооперативу і несе перед ним відповідальність за ефективність роботи кооперативу.

Основними завданнями державної політики з підтримки сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів є створення сприятливих умов для їх утворення, становлення і розвитку шляхом формування сприятливої податкової, фінансово-кредитної, інвестиційної політики щодо діяльності сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів та їх членів, а також розроблення механізму їх державної підтримки

Центральні та місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування забезпечують сприяння розвиткові і зміцненню економічної самостійності сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів та їх членів, підвищенню ефективності їх діяльності, не допускають будь-яких обмежень господарської активності та ініціативи таких кооперативів, вільної і рівноправної їх участі на ринках товарів, робіт і послуг [10].

Державна підтримка сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів має здійснюватись відповідно до державних та регіональних програм за рахунок державного і місцевих бюджетів у порядку, встановленому законом.

Висновки

Реалізація запропонованих заходів державної політики щодо розвитку сільськогосподарської кооперації буде сприяти економічному зростанню, зміцненню продовольчої безпеки країни та формуванню конкурентного середовища господарської діяльності в аграрному секторі економіки. А це в свою чергу буде сприяти росту зайнятості та доходів сільського населяння, збереженню поселенської сільської мережі, соціальному та культурному розвитку українського села.

Поетапна реалізація заходів державної політики щодо розвитку сільськогосподарської кооперації сприятиме становленню ефективного сільськогосподарського виробництва, де підприємницький інтерес складатиме основу економічної мотивації, а інноваційна модель розвитку стане рушійною силою економічного зростання.

Зазначені заходи мають бути спрямовані на визначення наявного потенціалу фермерських та особистих селянських господарств і напрямів його використання, залучення можливостей територіальних сільських громад щодо врегулювання соціальних проблем. Щоб вирішити ці проблеми потрібно прдовження спеціальної загальнонаціональної програми розвитку кооперативів, в першу чергу обслуговуючих [11].

Основними напрямками державної політики відносно стратегічного розвитку кооперативного сектора слід зазначити:

- створення та підтримка регіональних кооперативних дорадчих центрів,

- сприяння розвитку кооперативів з метою економічного зростання,

- посилення ролі кооперативного сектора для реалізації соціальної політики ліквідації бідності.

- правовий захист та державна підтримка кооперативних об `єднань.

Це дозволить:

- селянам реалізувати гарантоване державою право вибору ефективних форм господарювання;

- створити сприятливе середовище для розвитку обслуговуючих кооперативів в регіонах України;

- підвищити рівень мотивації селян до освоєння нових форм і методів організації і ведення сільськогосподарського виробництва в умовах ринкової економіки;

- створити прозору систему реалізації прав селян у сфері агробізнесу.

Перспективи подальших розвідок. Потрібно вивчати та пропагувати в Україні досвід розвитку органічного сільського господарства у світі, який свідчить про створення додаткових робочих місць у сільській місцевості, появу нових перспектив для виробничих та обслуговуючих кооперативів, підвищення життєздатності сільських громад та інші соціальні переваги, що є надзвичайно актуальним для України. В перспективі органічне землеробство дозволяє узгодити й гармонізувати економічні, екологічні та соціальні цілі в галузі сільського господарства.

Використані джерела інформації

1. Бугрій М. Спільна аграрна політика Європейського Союзу: можливості та виклики для України / Бугрій М., Клименко І., Ус І. - К.: НІСД, 2011. - 19 с.

2. Зіновчук В. Коорпоративна ідея в сільському господарстві України і США. - К: Логос, 1996. - 224с.

3. Розпутенко І. Геоекономіка // Енциклопедичний словник з державного управління / уклад. В. Бакуменко, А. Михненко та інші.; за ред.. Ю.Ковбасюка, В. Трощинського, Ю. Сурміна. - К.: НАДУ, 2010. - С. 110

4. Блек В. Маркетингові угоди. Сільськогосподарські кооперативи та громадські інтереси /Видавництво Брюса В. М.- Медісон, 2002.- 235с.

5. Осташко Т. О. Внутрішній агропродовольчий ринок України в умовах СОТ / Осташко Т.О., Волощенко Л.Ю., Лєнівова Г.В.; відпов. ред. В. О. Точилі; НАН України; Ін-т екон. та прогнозув. - К., 2010. - 208 с.

6. Про основні засади державної аграрної політики на період до 2015 року: Закон України № 2982 від 18.10.2005

7. Миколайчук М. Формування потенціалу конкурентного розвитку підприємств регіону / М. М. Миколайчик, Н.С.Миколайчук, А.В.Софієнко // Экономика Крыма. - Симферополь, 2011. - №1. - С. 158-163.

8. Про затвердження Державної цільової економічної програми підтримки розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів на період до 2015 року.

Анотація

The Ukraine's agricultural complex cooperative infrastructure was analyzed as a unity of kinds of activities, organization, legal and economic relations, which provides functioning, interaction and regulation of the agricultural sector of economics elements through commodity, financial and information flows. The organization and legal cooperative structures were offered. Complex theoretical generalization and grounding of trends and mechanisms of effective public agrarian policy in the sphere of effective service cooperative development were conducted. The objective prerequisites for the Ukraine's agricultural complex cooperative infrastructure formation were revealed. Methodical approaches for

Ukraine's agrarian sector reforming were proposed with the purpose of cooperative infrastructure development.