Удосконалення механізму формування інвестиційних процесів у регіоні

В теперішній час більшість традиційних механізмів фінансового забезпечення інвестиційних процесів в аграрному виробництві вичерпали себе, тому потрібно формування нових інвестиційних джерел. Для аграрних виробників необхідний кредитний механізм з високим рівнем державної підтримки, що враховує специфіку аграрного виробництва та організація кредитних інститутів на кооперативних засадах.

В розвинених країнах найбільш поширеними заходами є:

• компенсація часткової ставки кредитів для аграрних виробників;

• часткове забезпечення банківських кредитів державними гарантіями;

• створення спеціалізованих кредитних інститутів для аграрного сектора.

В Україні механізм державної підтримки кредитування аграрних виробників постійно змінюється. Згідно цього механізму, для багатьох аграрних виробників ці кредити є недоступними, а саме для малих та середніх підприємств.

За даними Міжнародної Фінансової Корпорації, в теперішній час в Україні кредитування аграрних виробників здійснюється тільки 3 банками із 181 і то в недостатньому обсязі, дорогим та коротким кредитним ресурсом.

Падіння обсягів виробництва, відсутність ліквідності основних фондів загострюють проблему застави в аграрному секторі, тому важливе значення мають державні гарантії по аграрних кредитах, які одночасно знижують рівень кредитного ризику банків.

Таким чином, сьогодні назріла необхідність відновити та змінити механізм фінансування інвестиційних процесів в аграрному виробництві. Насамперед, необхідно відновити та змінити спосіб надання компенсації відсоткової ставки. Необхідно ввести прямий розподіл державних коштів у вигляді позик виробникам під нижчий, ніж середній по країні, відсоток безпосередньо з бюджету або через уповноважені банки і спеціально створені фонди. У такій схемі банки будуть брати участь лише як розподільники коштів, а не як продавці грошей.

Спрощений механізм державної підтримки через часткову компенсацію відсоткової ставки по кредиту аграрним виробникам і державних гарантій по сільськогосподарських кредитах наведено на рис. 1.

Для цього держава через уповноважений орган виконавчої влади на рівні регіону направляє в банк реєстр одержувачів кредитних ресурсів за цільовим призначенням, уповноважений банк видає кредит аграрному виробнику під явно низький відсоток.

Важливим джерелом фінансування інвестиційного процесу в аграрному виробництві кожного регіону повинна стати сільська кредитна кооперація. Вона забезпечить мобілізацію фінансових ресурсів сільських підприємницьких структур та сільських жителів для відродження села, дасть змогу врахувати особливості аграрного сектору.

Зарубіжний досвід показує, що певні можливості зниження кредитних ризиків пов'язані з розвитком сільських кредитних кооперативів. На відміну від комерційних банків кредитні кооперативи мають нижчий рівень витрат з оформлення кредиту, не зацікавлені в отриманні прибутку. В розвинених країнах кредитні кооперативи мають за своїми плечима більш ніж 100 - річний досвід розвитку. Кредитні кооперативи в цих країнах є найпопулярнішими фінансовими інститутами і задовольняють потреби аграрних виробників у кредитах від 30 % до 90 %. Навіть у невеликих державах кредитна кооперація - помітне та динамічно розвинуте явище. В країнах з перехідною економікою схема кредитування аграрного сектора шляхом об'єднання коштів самого населення при наданні гарантій уряду під частину їхніх зобов'язань працює досить успішно. Так у 87 країнах світу кредитна кооперація об'єднує 93 млн. чоловік, сукупні активи якої перевищують 4,3 трильйони доларів США, а засновник системи мікрокредитування на кооперативних засадах - професор Мухамед Юнус, одержав Нобелівську премію за боротьбу з бідністю.

В Україні процес становлення кредитних кооперативів немає подальшого руху внаслідок поглиблення економічної та фінансової кризи.

Формування кооперативної кредитної системи має два шляхи розвитку:

- першим кроком є створення в регіонах незалежних кооперативів. Для цього в кожному районі мають бути визначені організатори кредитних кооперативів і здійснена їх професійна підготовка за рахунок бюджетних коштів;

- другим кроком - це формування багаторівневих регіональних систем.

Всі заходи по розвитку кредитної кооперації в сільській місцевості регіону мають бути викладені в регіональній та районних програмах і забезпечені відповідним бюджетним фінансуванням.

Пропонується розроблена модель кредитування аграрних виробників на регіональному рівні через систему кредитних кооперативів (рис. 2).

Метою моделі кредитування має бути фінансова стійкість, створення системи гарантування і резервування, висока поверненість позикових коштів. У такій системі сільські кредитні кооперативи повинні бути незалежні і самостійно вирішувати всі питання, що стосуються внутрішньогосподарської діяльності і мати завжди фінансову підтримку з боку районного та регіонального кредитних кооперативів, які забезпечать їх при необхідності позиковими коштами. Основним завданням регіонального та районного кооперативів є видача позик своїм членам, але цілі кредитування відрізняються від цілей сільських кредитних кооперативів. Зокрема, регіональний кредитний кооператив усуває розриви ліквідності між кредитними кооперативами різних організаційно-правових форм та забезпечує перетік тимчасово вільних коштів одних кооперативів в інші.

Кредитні кооперативи можуть залучати грошові кошти комерційних банків, ризики ліквідності яких усуваються за рахунок міжбанківських кредитів. У разі нестачі коштів сільських кредитних кооперативів можуть бути залучені банківські кредити регіонального та районного кооперативів.

Основою власних коштів кредитних кооперативів повинен стати пайовий фонд, який може використовуватися для кредитування пайовиків лише в крайніх випадках. Для цілей запозичення доцільно започаткувати фонд фінансової взаємодопомоги, що складається з додаткових внесків, з розміром яких ув'язуються можливості і розміри одержуваних ними позик. При цьому, «кредитне плече», як відношення максимального розміру позики, одержуваного на заповнення розривів ліквідності, до суми додаткових внесків може скласти 10:1.

Процентні ставки за користування коштами з фонду фінансової взаємодопомоги встановлюються на загальних зборах пайовиків (аграрні виробники, переробні підприємства, фізичні особи) залежно від процентної ставки, яка встановлюється фінансовими установами при кредитуванні зі сторони. Частина тимчасово вільних грошових коштів сільські кредитні кооперативи можуть передати до районних кредитних кооперативів на підставі договору позики за ставками, встановленими на загальних зборах пайовиків.

Державна або виконавча адміністрація регіону повинна виконувати регулюючу і координуючу функції в реалізації запропонованої моделі кредитування аграрних виробників на регіональному рівні через систему кредитних кооперативів. Становлення системи багаторівневої кредитної кооперації в регіоні повинно проходити через послідовну реалізацію наступних етапів:

Наукова підготовка становлення кредитної кооперації в регіоні. На даному етапі має бути сформована відповідна нормативно-правова база, запроваджено пільгове оподаткування кредитних кооперативів.

2. Реєстрація сільських кредитних кооперативів в органах юстиції. На даному етапі має бути досягнута висока інформаційно-просвітницька діяльність переробних підприємств, фермерів, господарств населення, аграрних виробників про переваги кооперативного кредиту, залучені кошти сільськогосподарських і переробних підприємств, бюджету та інших джерел.

3. Формування районної системи кредитної кооперації. Її завданням є:

• перерозподіл тимчасово вільних грошових коштів у межах району;

• здійснення розрахунків між кооперативами;

• контроль за діяльністю кооперативів;

• консультування кредитних спілок з фінансових, правових та бухгалтерських питань;

• узагальнення та розповсюдження передового досвіду роботи кредитних спілок та кооперативів;

• пропаганда ідей кредитної кооперації сільського населення району.

4 . Формування регіональної системи кредитної кооперації.

Основними завданнями даного етапу є: пошук ефективної взаємодії районних кредитних кооперативів, фінансово-кредитних установ, Управління сільського господарства і торгівлі регіону; допомогу в отриманні кредитів і субсидій, передбачених програмою «Розвиток суб'єктів малого та середнього бізнесу» та програмами фінансово- кредитної підтримки суб'єктів малого та середнього бізнесу.

Однією із умов успішної реалізації моделі кредитування аграрних виробників на регіональному рівні через систему кредитних кооперативів - оцінка кредитоспроможності позичальника. Аграрні виробники залучають позикові кошти, найчастіше, для інвестицій в оборотні активи, які окупаються швидше. З урахуванням зношеності основних фондів у сільському господарстві найбільш необхідні довгострокові кредити. І вагомість відводиться заставному забезпеченню. Для зниження кредитного ризику кооперативів актуальним питанням є державні гарантії.

Окреслена багаторівнева система кредитної кооперації на регіональному рівні, полягає в застосуванні єдиної нормативної документації, єдиної системи підбору та підготовки кадрів, можливості створення внутрішнього аудиту, єдиної системи гарантій і санацій, співпраці з державними органами, дозволить підприємствам аграрного сектора: отримати стабільну фінансову допомогу з боку кооперативів; залучити довгострокові інвестиційні ресурси для зміцнення матеріально-технічної бази; знизити підприємницький ризик своєї діяльності; підвищити комерційну ефективність.

Висновки і перспективи подальших досліджень

Розвиток аграрного виробництва характеризується чітко вираженими специфічними регіональними умовами. Тому ефективним джерелом фінансування інвестиційного процесу в аграрному виробництві кожного регіону повинен стати:

- кредитний механізм з високим рівнем державної підтримки;

- розвиток сільської кредитної кооперації, як на макро-, так і на мікрорівнях з урахуванням регіональної специфіки.

Список використаних джерел

1. Березівський П.С. Потенційні можливості Львівщини у формуванні кооперативів / П.С. Березівський // Економіка АПК. - 2013. - № 4. - С. 70 - 76.

2. Ґудзь О.Є. Трансформація матриці банківського кредитування сільськогосподарських підприємств / О.Є. Ґудзь, П.А. Стецюк, Войтюк А.В. // Економіка АПК. - 2013. - № 9. - 78-90.

3. Дем'яненко М.Я. Посібник з формування та функціонування кредитних спілок в адміністративному районі сільської місцевості / М.Я. Дем'яненко, В.М. Алексійчук, О.Є. Ґудзь, М.П. Гриценко. - К.: ННЦ ІАЕ, 2009. - 70 с.

4. Зіновчук В.В. Організаційні основи сільськогосподарського кооперативу / В.В. Зіновчук - 2-ге вид., доп. і перероб. - К.: Логос, 2001. - 380 с.

5. Канінський П.К. Розвиток обслуговуючої кооперації в сільському господарстві України: монографія / П.К. Канінський, В.К. Збарський, В.О. Цимбал. - К.: ННЦ ІАЕ, 2010. - 222 с.

6. Малік М.Й. Кредитне обслуговування сільськогосподарських кооперативів: монографія / М.Й. Малік, А.С. Кудінов. - К.: ННЦ ІАЕІ, 2008. - 166 с.

7. Стецюк П.А. Формирование и развитие финансового потенциала регионального АПК / П.А. Стецюк // Конкурентный потенциал региона: оценка и эффективность использования: сборник статей Международной научно-практ. конференции, 19-20 ноября 2011 г., г. Абакан / отв. ред. Н.Ф. Кузнецова. - Абакан: Издательство ФГБОУ ВПО «Хакасский государственный университет им. Н. Ф. Катанова», 2011. - 280 с. - С. 162-163.

8. Innovation Clusters: Drivers of National Innovation System. - Paris: ОЕСD, 2003. - 235 р.

9. World Investment Report 2005. Transnational Corporations and the Internationalization of R&D // www. unctad.org/en/docs/wir2005overview_en. Pdf.

Размещено на Allbest.ru