Теоретичні підходи до визначення сутності приватної власності

Размещено на http://www.allbest.ru/

О.Р. Маніла

Розглянуто основні теоретичні підходи до визначення приватної власності, зокрема описано проблему її походження. Багатозначне тлумачення власності свідчить, що відносини власності виходять досить далеко за рамки економічної науки, тому необхідно звернутись до соціальних та правових аспектів цієї проблеми. Тож приватну власність розглянуто в контексті економічних, соціальних і правових взаємозв'язків. Проаналізовано категоріальний апарат власності у класичній та неоінституціональній економічній теорії. Також досліджено погляди на власність у рамках економіки права, конституційної економіки та правознавства. Розглянуто приватну власність з точки зору соціології та визначено функції приватної власності як соціального інституту.

Ключові слова: приватна власність, відносини власності, право власності, приватна власність як економіко-соціально-правова категорія.

Рассмотрены основные теоретические подходы к определению частной собственности, в частности описана проблема ее происхождения. Многозначное толкование собственности свидетельствует, что отношения собственности выходят довольно далеко за рамки экономической науки, поэтому необходимо обратиться к социальным и правовым аспектам данной проблемы. Поэтому частную собственность рассмотрено в контексте экономических, социальных и правовых взаимосвязей. Проанализирован категориальный аппарат собственности в классической и неоинституциональной экономической теории. Также исследованы взгляды на собственность в рамках экономики права, конституционной экономики и правоведения. Рассмотрена частная собственность с точки зрения социологии та определены функции частной собственности как социального института. приватна власність економічний право

Ключевые слова: частная собственность, отношения собственности, право собственности, частная собственность как экономико-социально-правовая категория.

The main purpose of this research is to analyze theoretical approaches to the definition of the private property; in particular, the problem of its origin is described. The meaningful interpretation of the property indicating that the property relations go far beyond the economics, so there is a need to refer to the social and legal aspects of the problem. Therefore, the matter of the private property is considered in the context of economic, social and legal relationships. The category of private property is investigated within the classical and new institutional economic theory, the economy of law, constitutional economics and law. The private property in terms of sociology and the functions of private property as a social institution are also analyzed.

Keywords: private property, property relations, right of property, private property as economic,

Постановка проблеми. Інститут приватної власності є базовим структурним елементом будь-якої реальної ринкової соціально-економічної системи. Різні школи економічних учень трактують приватну власність неоднозначно і характеризують сутність власності як предметно-речову, природно-біологічну, суб'єктивно-психологічну і навіть як релігійно-ідеалістичну. Дискусії з цього приводу вельми цікаві, а висновки сприяють формуванню багатоаспектних підходів до такого неоднозначного явища, як приватна власність.

Багатозначне тлумачення власності свідчить, що відносини власності виходять за рамки економічної науки. Тому необхідно звернутись до соціальних та правових аспектів цієї проблеми. Тож доцільним виявляється дослідження приватної власності в контексті економічних, соціальних і правових взаємозв'язків.

Аналіз останніх досліджень. Питання власності постійно знаходиться у центрі уваги багатьох вчених. Дослідженням проблеми власності займаються провідні вчені багатьох країн. Вагомий внесок зробили у дослідженні інституту власності вітчизняні вчені О. Амоша, В. Лазня, В. Рибалкін. Серед зарубіжних дослідників, які розглядають цю тематику, варто відзначити таких вчених, як Р. Нурєєв, Р. Капелюшников, В. Тамбовцев, Дж. Гелбрейт, Р. Коуз, О. Вільям- сон, Д. Норт, Р. Познер та ін. При цьому багатогранність категорії власності зумовлює необхідність глибшого її дослідження: не тільки в рамках економічної теорії, а й інших дисциплін.

Метою роботи є дослідження понятійно-категоріального апарату відносин власності та розгляд основних підходів до вивчення приватної власності щодо економічної теорії, права та соціології.

Основні результати дослідження. Вихідним пунктом дослідження явища є виявлення причин його виникнення, які закладають зміст і межі його існування, визначають закономірності розвитку, задають схему для дослідження інших його сторін. Відповідно, без аналізу виникнення власності неможливе коректне вирішення інших її проблем.

Дослідники приватної власності детально розглядають філософські аспекти походження власності. Найпоширеніший підхід пов'язує походження власності з особистістю людини. Виділяють чотири важливі властивості особистості, які здатні породжувати власність: фізіологічні потреби, доцільна діяльність, дух і воля, включення людини в суспільні зв'язки [5, с. 38-39].

Основи теоретичного підходу, який пов'язує походження власності з особистістю людини діяльної, закладалися ще в часи античності. Перша властивість, фізіологічні потреби, викликані існуванням людського тіла в умовах обмежених ресурсів, визначає власність як породження інстинкту виживання і самозбереження, як невід'ємний атрибут людини. Дійсно, сама наявність тіла у людини породжує життєво необхідні матеріальні потреби, задоволення яких неможливо без споживання відповідних благ.

Виходячи з другої властивості, пов'язаної з доцільною діяльністю людини, власність визначається як результат праці. З XVII ст. зміцнюється традиція визнавати людські потреби та інстинкти лише за первинний імпульс виникнення власності, а сам цей процес розглядати відповідно до людської діяльності як матеріальної, так і духовної. Подібне трактування характерне і для класичної політекономії.

Третя властивість - власність як породження духу і волі людини. Для реалізації інстинкту самозбереження та задоволення потреби в їжі, людині доводилося поширювати свою владу на відповідні предмети. З'являється певний простір, де людина може розпоряджатися вільно і незалежно.

І, нарешті, четверте - власність як породження включення людини в суспільство. Суспільний характер людини, представлення індивіда як частини суспільства обумовлює необхідність громадського признання володіння особистості на той чи інший об'єкт власності. Це визнання приймає форму обов'язкового санкціонування суспільством права власності. Яка б властивість людини - її тіло, дух, праця - не породжували власність, обов'язково цей процес опосередковує суспільство. Таким чином, існуючи тільки в системі суспільних відносин і не маючи ніякого сенсу в індивідуалізованому варіанті, власність з необхідністю санкціонується і регулюється (формально або неформально) суспільством [5, с. 38-39].

Власність можна розглядати як економічну, юридичну чи соціальну категорію. В економічній теорії щодо відносин власності сформувались два основних протилежно різних підходи - політекономічний та неоінституціональ- ний: політична економія охоплює сукупність відносин власності в їх реальній формі (як виробничі відносини), неоінституціональна теорія - в їх юридичному вираженні (як правові відносини).

У рамках політекономії власність розглядається як система історично змінюваних об'єктивних відносин між людьми у процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання, характеризуючи привласнення засобів виробництва і предметів споживання. При цьому такі відносини властиві будь-якому суспільству, будь-якому суспільно-економічному ладу. На відміну від цього, право (зокрема і право власності) виникає лише на певному ступені суспільного розвитку, тобто пізніше власності, яка історично передує праву.

Підхід до категорії "власність" в новій інституціональній теорії принципово інший, ніж у політекономії: відносини власності виходять не з економічних умов життя суспільства, а з обмеженості економічних ресурсів, вся увага зосереджується на правовому аспекті власності. Відповідно, власність трактується не як відносини суб'єкта з приводу засобів виробництва, а як право власності. Згідно з таким підходом власність - це не сам ресурс, а пучок прав з його використання. Класичний набір прав - це право володіння, користування та розпорядження [6].

Необхідно також відзначити " теорію економічного аналізу права" (економіки права), що з'явилася в середині XX ст. в економічній науці, яка об'єднує різні школи і підходи. Названа теорія отримала науковий напрям і сформувалась в особливу дисципліну в США після виходу в 1972 р. першого видання книги судді апеляційного суду 7-го округу США Річарда Познера "Економічний аналіз права". У цій теорії взаємодія права та економіки розглядається в контексті двостороннього процесу: право повинно відповідати сучасним соціальним, зокрема економічним, реаліям, а економічні суб'єкти, визначаючи стратегії своєї поведінки, повинні враховувати обмеження, які накладає на них наявна правова система [3].

Підходи економічного аналізу права застосовуються і при вивченні конституцій держав у рамках науки конституційного (державного) права зарубіжних країн. У юридичній літературі під час дослідження названого напряму трапляються такі спеціальні терміни, як " економічна конституція" і " конституційна економіка".

Конституційна економіка є науковим напрямом, який вивчає принципи досягнення максимально можливого в рамках національної економічної системи задоволення економічних і соціальних прав особистості шляхом оптимального поєднання економічної доцільності з досягнутим рівнем конституційного розвитку, відображеним у нормах конституційного права, що регламентують економічну і політичну діяльність в державі [2-4].

Як вказують дослідники державного права, основне питання конституційної економіки - це власність. Представники цього напряму вважають, що умови державного втручання і взагалі впливу держави на економічну сферу, його обсяг і форми повинні бути поставлені під контроль суспільства. Державі варто утримуватися від прямого втручання в ринковий процес, при цьому вона повинна гарантувати приватну власність, підтримання конкуренції, послідовність економічної політики [9, с. 203].

У юридичній літературі є різні погляди на приватну власність. Можна виділити два основні підходи: приватна власність як ставлення людини до речі та приватна власність як відносини між людьми з приводу матеріальних благ. Також можна зустріти такі підходи, як відносини людини з суспільством з приводу матеріальних благ або як відносини людини з державою з приводу тих же матеріальних благ. Названі підходи, безумовно, доповнюють один одного у вивченні питання про суть такого складного явища, як приватна власність.

Розглядаючи приватну власність як правову категорію, потрібно відзначити так зване " юридичне трактування" або " юридичну концепцію" власності. У цій концепції розглядається взаємозв'язок категорій " власність", " економічні відносини" і " майнові відносини", а також визначаються економічні відносини, які потребують юридичного оформлення [7].

Економічні відносини як об'єктивне явище не залежать від волі та свідомості людей і в цій якості, як відомо, не можуть бути об'єктом впливу права. Ці відносини представляють собою об'єктивно обумовлений результат поведінки людей, безлічі вольових актів конкретних індивідів і їх колективів. Тому як об'єктивні економічні відносини можливий і розгляд безлічі складових їх актів людської поведінки як особливої сукупності відносин власності, які позначаються як "майнові відносини" і складають предмет правового регулювання [9, с. 205].

З погляду соціології, власність - соціальний феномен. Відносини власності розглядаються як відносини саме між людьми щодо використання рідкісних благ, обмежених ресурсів. Приватна власність - це сукупність прав на живі та неживі об'єкти. Права на володіння, користування, розпорядження цими об'єктами закріплені законодавчо і визначаються соціально, оскільки їх характер залежить від конкретного суспільства, від стадії його розвитку. Тобто приватна власність - це соціальний інститут, який виник відповідно до потреб матеріального життєзабезпечення соціальної системи, виробництва і розподілу благ [5, 8].

Як соціальний інститут, приватна власність виконує певні функції. Насамперед це функція соціальної фрагментації, тобто диференціація позицій в соціальному просторі, нерівномірний розподіл обмежених ресурсів між індивідами. Наступна функція - це функція соціального регулювання, яка передбачає впорядкування відносин власності таким чином, щоб взаємовиключні інтереси їх суб'єктів були, по можливості, оптимально збалансованими. Функція соціальної інтеграції полягає в об'єднанні різних прошарків суб'єктів приватної власності на основі загальних для них соціальних правил та норм. Також функція соціальної стабілізації, яка передбачає зміцнення соціально ефективних взірців взаємодії відносин власності [1, с. 126].

Висновки

Багатозначність поняття власності дає підставу для врахування не лише економічних її аспектів. Категорія власності - суміжна для багатьох дисциплін. Насамперед пріоритет у її вивченні належить економіці, праву та соціології. Тому приватну власність потрібно розглядати як економіко-соціально- правову категорію, де правова форма нерозривно пов'язана з економічним та соціальним змістом власності. Методологічний інструментарій цих наук передбачає різні способи бачення одного і того ж явища. Таке бачення сприятиме впровадженню у правотворчу та правозастосовну практику положення про необхідність передбачати і визначати економічні наслідки правового регулювання і, як наслідок, підвищенню зростання економіки та суспільства загалом.

Література

1. Резнік В. Приватна власність крізь призму соціологічного інституціоналізму / В. Резнік // Соціологія: теорія, методи, маркетинг : наук.-теорет. часопис. - 2005. - № 4. - С. 119-131.

2. Андреева Г.Н. О концепции экономической конституции / Г.Н. Андреева // Конституционное и муниципальное право. - 2010. - № 6. - С. 2-10.

3. Баренбойм П.Д. Конституционная экономика: проблемы теории и практики / П.Д. Баренбойм, Г. А. Гаджиев, В.И. Лафитский // Журнал зарубежного законодательства и сравнительного правоведения. - 2005. - № 2. - С. 3-11.

4. Гаджиев Г. А. Экономические основы философско-правовой категории "общее благо" в контексте конституционной экономики / Г. А. Г аджиев // Философия права в XXI столетии через призму конституционализма и конституционной экономики. Изд-во Московско-Петербургского философского клуба. - М. : Изд-во "Летний сад", 2010. - С. 79-90.

5. Куликова А.В. Концептуальные рамки изучения ин-та частной собственности / А.В. Куликова // Вестник Нижегородского университета им. Н.И. Лобачевского. - 2010. - № 3 (19). - С. 38-42.

6. Протопопова Н.И. Собственность как базовая категория анализа причин рассогласования экономических интересов государства и частного капитала / Н.И. Протопопова // Вестник Таганрогского ин-та управления и экономики. - 2011. - № 1. - С. 3-11.

7. Суханов Е.А. Лекции о праве собственности / Е.А. Суханов. - М. : Изд-во Юрид. лит., 1991. - 240 с.

8. Сычев Н.В. Политико-экономическая концепция собственности и ее значение для анализа экономической системы России / Н.В. Сычев // В сб.: Собственность в ХХ столетии. - М. : Изд-во "Российская политическая энциклопедия", 2001. - С. 103-117.

9. Хлуднева Ю.Н. Частная собственность как экономико-правовая категория / Ю.Н. Хлуд- нева // Исторические, философские, политические и юридические науки, культурология и искусствоведение. - Сер.: Вопросы теории и практики. - 2012. - № 7-2. - С. 202-206.

Размещено на Allbest.ru