Особливості процесів управління капіталізацією підприємств нафтогазового комплексу

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 338.249

Особливості процесів управління капіталізацією підприємств нафтогазового комплексу

Кісь С. Я., к.е.н., доцент

кафедри теорії економіки та управління,

Кісь Г. Р., к.е.н., доцент

кафедри менеджменту і адміністрування,

Вівчар Г. О., здобувач

кафедри теорії економіки та управління,

Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу

Анотація

Проаналізовано характерні риси та відмінності процесів капіталізації підприємств нафтогазового комплексу. Обґрунтовано необхідність і можливості розширення шляхів зростання вартості їх капіталу.

Ключові слова: підприємство, капітал, капіталізація, інтелектуальний потенціал, управління капіталізацією.

капіталізація нафтогазовий управлінський

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок з важливими нау-ковими завданнями. Все частіше в економічний науковій літературі проблеми діяльності українських підприємств пов'язують не тільки з нестачею фінансових і матеріальних ресурсів, а, перш за все, з неефективним управлінням процесами, які забезпечують роботу господарських одиниць. Одним із найважливіших показни-ків, який характеризує рівень конкурентоспроможності підприємства його розви-ток і економічну привабливість, є показник рівня капіталізації. При цьому, пере-творення майбутніх доходів у вартість більшість науковців та управлінців- практиків вважають процесом капіталізації, який, на наш погляд, у сучасних умо-вах інтелектуальної економіки потребує нових управлінських підходів та інстру-ментарію.

Зважаючи на те, що формування необхідного середовища для розширення та удосконалення виробництва, оновлення і впровадження нової техніки, модерніза-ція виробництва, покращення якості продукції та послуг, удосконалення техноло-гії і організації виробництва -- головні позитивні наслідки процесів капіталізації, з необхідністю приходимо до висновку про важливість їх управлінського супроводу в межах діяльності тих суб'єктів господарювання, які виконують стратегічно важливу роль у національній економіці. До їх числа цілком справедливо можна віднести підприємства нафтогазової галузі, робота яких визначає стан і перспек-тиви енергетичної та економічної безпеки держави. Важливість дослідження управлінських аспектів капіталізації нафтогазових підприємств підсилюється не-обхідністю пошуку дієвих механізмів, які дозволять ефективно вирішувати актуа-льні фінансово-економічні проблеми галузі з використанням притаманного новій знанієвоорієнтованій економіці інструментарію капіталізації. Крім того, актуаль-ність досліджень особливостей процесів капіталізації підприємств нафтогазового комплексу обумовлена невідповідністю між високим ступенем концентрації у їх межах матеріальних, фінансових і людських ресурсів у нижчим за компанії інших галузей рівнем капіталізації. У зв'язку з цим, важливим науковим завданням слід вважати ґрунтовний аналіз особливостей і потенційних можливостей підвищення рівня капіталізації нафтогазових підприємств з подальшим використанням їх ре-зультатів для розробки та удосконалення процесів управління.

Аналіз останніх публікацій, на які посилається автор. Сьогодні існує велика кількість публікацій, присвячених капіталу як економічній категорії та процесам капіталізації певних організаційних структур. Фундаментальні основи досліджен-ня капіталу заклали представники таких економічних шкіл, як марксистська, кла-сична, австрійська. Серед сучасних українських вчених-економістів слід звернути увагу на роботи О. О. Лапко, С.С. Шумської, Г.І. Башнянина, Ю.І. Туринського, З.Б. Дрогомирецької, О.В. Бервено, В.Ф. Горячук, М.А. Козоріз, І.О. Чупик та ін-ших. Значний внесок у розвиток теорії та практики капіталізації зробили та успі-шно продовжують робити представники російських наукових шкіл. Незважаючи на важливість досліджень питань, пов'язаних з процесами капіталізації, актуаль-ною на сьогоднішній день залишається проблема визначення сутності даної кате-горії. Серед вітчизняних дослідників існують різні за змістом підходи до розумін-ня дефініції «капіталізація». Одні автори тлумачать капіталізацію, як перетворення прибутку на капітал, інші -- як вартість цінних паперів, що котируються на ринку [3; 4]. Л.М. Мельник на основі аналізу підходів до визначення сутності капіталізації проводить розподіл їх на такі напрямки [14]: процес перетворення ресурсів у вартість, яка приносить додаткову вартість; процес трансформації доходів у загальний капітал підприємства; категорія фінансового менеджменту (функція приросту фінансового капіталу); показник оцінки ринкової вартості підприємства;

Автори роботи [8] вважають, що капіталізація і вартісна оцінка економічних ресурсів характеризують інвестиційну привабливість підприємства. Звертаючись до Великої економічної енциклопедії, знаходимо трактування капіталізації як процесу перетворення доданої вартості у капітал [1]. Враховуючи те, що додана вартість як утворені первинні доходи, отримані в результаті безпосередньої участі у процесі виробництва, є, фактично, джерелом формування прибутку, у [1] вико-ристано термінологію «капіталізація прибутку», результатом якої є розширення виробництва і підвищення стійкості суб'єкта господарювання. Розширюючи по-няття «стійкості підприємства» до його здатності отримувати прибуток, виконува-ти боргові зобов' язання, а також гарантувати економічну безпеку, з необхідністю приходимо до висновку, що головним критерієм позитивного розвитку будь-якого організаційного утворення є його капіталізація. Аналіз окремих, існуючих у літе-ратурі визначень дефініції «капіталізація» дав можливість встановити два основні підходи до її трактування: процесний і результативний. Перший розглядає капіта-лізацію як процес нарощування вартості капіталу організації, а другий -- пов'язує капіталізацію з результатом, тобто вартістю бізнесу. На нашу думку, обидва під-ходи є достатньо науково обґрунтованими та такими, що мають важливе практич-не значення в діяльності суб' єктів господарювання різних галузей і форм власності.

Аналіз ряду праць вітчизняних науковців дозволив встановити, що предметом їх досліджень є процеси та проблеми капіталізації підприємств найрізноманітні-ших сфер діяльності, серед яких найменше уваги, на наш погляд, звернуто у бік господарюючих суб' єктів нафтогазового сектору національного господарства. На думку О. О. Лапко, така ситуація викликана, перш за все, «закритістю» результатів фінансової діяльності, а також політичною залежністю функціонування галузі [13]. Крім необхідності представлення деяких вітчизняних нафтогазових компаній на фондових ринках (сьогодні тільки акції ПАТ «Укрнафта» котируються на фон-довому ринку), актуальність наукових досліджень проблем їх капіталізації зумов-лена потребою пошуку резервів підвищення ефективності функціонування галу-зевих господарюючих суб'єктів за рахунок активізації використання наявних можливостей зростання вартості капіталу. Виходячи з цього, метою даного до-слідження є аналіз особливостей уі характерних рис капіталізації в нафтогазовій галузі України, а також обґрунтуванням необхідності ефективного управлінського впливу на зазначений процес із врахуванням провідних чинників капіталізації підприємств нафтогазового комплексу.

Виклад результатів дослідження. Аналізуючи представлену у вітчизняній та зарубіжній літературі інформацію щодо методологічних підходів до оцінки варто-сті капіталу підприємства [3-6; 10], приходимо до висновку про використання в практиці діяльності суб'єктів господарювання трьох основних напрямків капіталі-зації: через зростання реальної балансової вартості капіталу, за рахунок врахуван-ня у вартості компанії інтелектуальної складової та під впливом ситуації на фон-довому ринку. Процес використання реальних матеріальних ресурсів, грошового капіталу, результатом якого є розширення виробництва, придбання нових сучас-них технологій, модернізація виробничих процесів характерний для реальної капі-талізації. Якщо зростання вартості відбувається за рахунок нематеріальних акти-вів (інтелектуального капіталу підприємства), то в такому випадку можна вести мову про метод нематеріальної капіталізації, яку часто називають маркетинговою. Зростання капіталу компанії внаслідок підвищення курсу акцій -- це фіктивна або ринкова капіталізація. Як правило, капіталізацію з врахуванням інтелектуальної складової пов' язують з діяльністю підприємств сфери інформаційних технологій, консалтингових послуг та інших високоінтелектуальних напрямків. Наприклад, у 2012 році найдорожчою технологічною кампанією у світі стала Apple, капіталіза-ція якої перевищила 600 млрд дол., що у кілька разів дорожче за балансову вар-тість компанії [9]. Не заперечуючи необхідність і можливості перетворення вітчи-зняних нафтогазових підприємств у високотехнологічні та інтелектуальні компанії [11], слід констатувати, що вони відносяться до числа тих, в активах яких домінує основний капітал. У такому випадку, на наш погляд, необхідно концентрувати увагу на можливостях реальної капіталізації суб'єктів нафтогазової галузі, яка створюється в процесі фінансово-господарської діяльності. Вагомим аргументом на користь зростання реальної балансової вартості капіталу і обмеженості можливостей фіктивної капіталізації для нафтогазового комплексу України є те, що більшість компаній та підприємств, які входять до головної вітчизняної нафто-газової компанії НАК «Нафтогаз України» -- це господарюючі суб'єкта з 100 % державною власністю. Враховуючи стратегічно важливу та в багатьох випадках монопольну роль нафтогазового сектора національного господарства, значні ри-зики фіктивної капіталізації для компаній змішаних форм власності слід пов'язувати з можливостями неконтрольованого державою впливу на її економіч-ну та енергетичну безпеку.

Нафтогазовий комплекс України представлений базовими підприємствами, що видобувають і транспортують нафту і газ, підприємствами різних форм власності, лідером яких є Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», яка забез-печує понад 97 % видобутку нафти і природного газу, 100 % обсягів транспорту-вання природного газу магістральними газопроводами та понад 90 % обсягів транспортування нафти магістральними нафтопроводами. Надзвичайно важлива роль НАК «Нафтогаз України» підтверджується тим, що Компанія виробляє вось-му частину валового внутрішнього продукту України та забезпечує десяту части-ну надходжень до Державного бюджету. Загальна кількість працюючих на під-приємствах Компанії складає 175 тисяч осіб, що становить близько 1 % працездатного населення країни [15].

Розглядаючи можливості реальної капіталізації та організації ефективного управління цим процесом для нафтогазових підприємств державної та інших форм власності, необхідно виділити кілька її основних напрямків. Першим шляхом зростання вартості капіталу можна розглядати збільшення прибутку, в основі якого лежить додана вартість, створена на підприємстві. Результатом нарощування величини прибутку стане спрямування його частини на розширене відтворення та збільшення власного капіталу. Забезпечення зростання прибутку суб'єктів господарювання нафтогазової галузі України може бути реалізоване за допомогою збільшення виручки від реалізації продукції та послуг або економії на витратах. Головні перешкоди здійснення зазначених заходів, які дозволять підвищити рівень реальної капіталізації нафтогазових підприємств -- це висока ступінь морального та фізичного зносу основних фондів; низька енергетична ефективність усіх виробництв; недостатність обігових та інвестиційних коштів; проблеми боргів підприємств перед бюджетом і бюджету перед підприємствами через його перевантаженість соціальними зобов' язаннями, зокрема, оплатами за використання енергоресурсів юридичними та фізичними особами по дотаціях, субсидіях і за пільговими кредитами; низький рівень розрахунків за газ; перевантаженість галузі непрофільними підприємствами; адміністративне лобіювання державними органами інтересів окремих галузей і підприємств та інші [7]. Повна або часткова ліквідація приведених вище перешкод капіталізації може бути здійсненна, на наш погляд, по перше, в довгостроковій перспективі, по друге -- за умов наявності значних фінансових ресурсів. Зважаючи на неприйнятність іу незначну ймовірність таких перспектив, вважаємо за доцільне рекомендувати керівному корпусу вітчизняних нафтогазових підприємств здійснювати активний пошук додаткових джерел зростання вартості їх капіталу. Одним з таких джерел, на нашу думку, можуть виступити інтелектуальні ресурси, які в [16, с. 182] названі

«...ресурсами довготривалого використання...», що є результатом взаємодії знань, умінь, накопиченого досвіду персоналу, результатів науково-технічної діяльності та організаційно-методичних рішень. У контексті капіталізації нафтогазових підприємств інтелектуальні ресурси як стратегічно важливий актив потрібно розглядати не тільки з позиції необхідності нарощування їх вартості (нематеріальна капіталізація), а, перш за все, з погляду нагромадження та ви-користання інтелектуального потенціалу для зростання прибутковості госпо-дарської діяльності, результатом якої стане підвищення рівня капіталізації. На наше переконання, вирішення поставленого завдання знаходиться в управлінській площині і вимагає прийняття відповідних рішень щодо зростання вартості капіталу за рахунок потенціалу інтелектуальних ресурсів.

Про деякий досвід вилучення економічної вигоди від використання інтелек-туальних активів нафтогазового підприємства зазначено в [12, с. 146], де при-ведено результати впровадження у виробничий процес технологічних ноу-хау працівників НГВУ «Долинанафтогаз». За 2004-2008 роки прибуток від впрова-дження продуктів інтелектуальної діяльності працівників НГВУ зріс майже в 5 разів, що свідчить про важливу роль і належну увагу до останньої у господарській діяльності підприємства, а також про можливість направлення частини додаткового прибутку на зростання вартості капіталу підприємства. У вже зга-даному дослідженні [12] продемонстровано результати опитування персоналу окремих нафтогазових підприємств і організацій. Серед переліку результуючих оцінок, які є надзвичайно цікавими з точки зору формування потенціалу капі-талізації підприємств нафтогазової галузі, найважливішими і найбільш репре-зентативними є ті, які відображають наступні тенденції станом на 2010 рік: знання персоналу підприємств і організацій НГКУ сьогодні використовуються тільки на 56 %, інтелектуальні здібності на 49 %, інноваційні якості на 35 %, моральний і духовно-культурний потенціал на 34 %, ініціативність на 33 %, а творчий потенціал особистості тільки на 31 %. Аналіз приведеної інформації, незважаючи на деяку її суб'єктивність і з врахуванням позитивного досвіду НГВУ «Доли- нанафтогаз» дає підстави зробити попередній висновок про значні резерви капіталізації нафтогазового сектора національної економіки за рахунок подолання негативних тенденцій у сфері використання інтелектуального потенціалу.

Автори праці [8] звертають увагу на важливу роль державно-приватного партнерства (ДНІІ) у забезпеченні капіталізації виробництва. Зважаючи на те, що ряд підприємств, діяльність яких пов'язана з виробництвом і реалізацією нафти і газу (наприклад, 42 публічних акціонерних товариства з газопостачання та газифікації, які забезпечують постачання та транспортування природного газу кінцевим споживачам) цілком обґрунтовано можна віднести до структурних одиниць нафтогазової галузі, вважаєм за доцільне розглядати можливість зростання вартості їх капіталу на основі функціонування ефективної системи управління державно-приватним партнерством як другий ефективний та альте-рнативний шлях реальної капіталізації. Першим кроком у цьому напрямку стало дисертаційне дослідження Г.Ф. Бондар [2], у рамках якого запропоновано розглядати ДПП у сфері газифікації та газопостачання як ефективну організаційну форму господарювання, яка забезпечується, в першу чергу, результатами інтелектуальної діяльності в управлінській сфері.

Висновки та перспективи подальших досліджень у цьому напрямку. Уза-гальнюючи сформульовані вище теоретичні та практичні особливості капіталізації підприємств нафтогазової галузі України, приходимо до висновку про можливість розширення шляхів зростання вартості їх капіталу з врахуванням потенціалу інте-лектуальних ресурсів. Пошук дієвих механізмів активізації нагромадження і вико-ристання інтелектуального потенціалу нафтогазового комплексу України з метою розширення можливостей процесів капіталізації -- це перспектива подальших на-укових досліджень у даному напрямку.

Література

1. Большая экономическая энциклопедия. -- М.: ЭКСМО, 2007. -- 816 с.

2. Боднар Г. Ф. Управління державно-приватними партнерствами на засадах гармонізації інтересів сторін: дис. ... канд. екон. наук: спец. 08.00.04 «Економіка та управління підприємствами (нафтова і газова промисловість)»: 10.12.10 / Г. Ф. Боднар. -- Івано- Франківськ, 2010. -- 205 с.

3. Гарячук В.Ф. Системний аналіз процесу капіталізації економіки країни та визначення його як системи / В.Ф. Горячук // Теорія та практика державного управління. -- 2010. -- №1(20). -- С. 270-278.

4. Гриценко А.А. Капитализация и социализация економики в ретроспективе и перспективе / А.А. Гриценко // [Електронний ресурс]. Режим доступу: http:// www.nbuv.gov.ua/portal/ Soc_Gum/Mtpsa/2009_15/Gricen.pdf

5. Григорьев В.В. Характеристика методик доходного подхода. Метод капитализации дохода / В.В. Григорьев // Городская собственность. -- 1999. -- № 4 (20). -- С. 9-12.

6. Дедкова М.В. Капитализация компаний: теоретический аспект / М.В. Дедкова // На-учное издание ФГОУ ВПО РГУТиС, журнал «Вестник МГУС». Вып. «Экономика». -- 2007. -- №1 [Электронный ресурс]. -- Режим доступа: -http://www.cfin.ru/management/ finance/capital/ capitalization_forms. shtml.

7. Енергетична стратегія України на період до 2030 р. [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http://mpe.kmu.gov.ua/fuel/control/uk/doccatalog/list?currDir=50358.

8. Капіталізація підприємств: теорія та практика: монографія / під ред. д.е.н., проф. І.П.Булєєва, д.е.н., проф. Н.Є.Брюховецької, НАН України, Ін-т економіки промисловості, ДонУЕП. -- Донецьк, 2011, -- 328 с.

9. Капитализация Apple достигла беспрецедентного рекорда. [Электронный ресурс]. -- Режим доступа: -http://top.rbc.ru/economics/10/04/2012/645730.shtml.

10. КозорізМ.А. Роль і функції капіталізації в забезпеченні економічного розвитку суб'єктів господарювання / М.А. Козоріз // Регіональна економіка. -- 2007. -- №2. -- С. 42-48.

11. Кісь С.Я. Щодо стратегічної доцільності та умов трансформування НАК «Нафто- газ України» в сучасну інтелектуальну компанію / С.Я. Кісь, В.П. Петренко // Економіка: проблеми теорії та практики: збірник наукових праць (Дніпропетровський національний університет). -Дніпропетровськ, 2008. -- Вип. 240. -- С. 1298-1309.

12. Кісь С.Я. Управління економічною безпекою підприємств нафтогазового комплексу: дис. ... канд. екон. наук: спец. 08.00.04 «Економіка та управління підприємствами (нафтова і газова промисловість)»: 23.09.2010 / Кісь Святослав Ярославович. -- Івано- Франківськ., 2010. -- 193 с.

13. Лапко О.О. Капіталізація нафтогазових підприємств: науково-методологічні підходи та практична оцінка / О.О. Лапко, Н.А. Мамонова // ВІСНИК Донецького університету економіки та права. -- 2011. -- №2. -- С. 141-144.

14. Мельник Л.М. Конкретизація понять капіталізації підприємства / Л.М. Мельник // Вісник Хмельницького національного університету. -- 2009. -- №4. -- Т.3. -- С. 24-29

15. Офіційний сайт НАК «Нафтогаз України». [Електронний ресурс] -Режим лосту- пу: -- http://www.naftogaz.com.

16. Швиданенко Г. О. Інтелектуальні ресурси підприємства, які функціонують у зов-нішньому середовищі / Г. О. Швиданенко, І. Ю. Гусєва // Проблеми економіки. -- 2012. -- №4. -- С.181-186.

Размещено на Allbest.ru