Роль системного управління інноваціями в кластерних формуваннях на основі екоорієнтованого підходу

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 338.24:332.1

Сумський державний університет

РОЛЬ СИСТЕМНОГО УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЯМИ В КЛАСТЕРНИХ ФОРМУВАННЯХ НА ОСНОВІ ЕКООРІЄНТОВАНОГО ПІДХОДУ

Мельник Леонід Григорович,

Постановка проблеми в загальному вигляді. Як свідчить світовий досвід, рівень розвитку національних економік останніми десятиріччями значною мірою визначають стратегічні чинники інноваційного характеру, і їх частка постійно зростає.

У той самий час загострення екологічних проблем та необхідність збереження якості довкілля потребує імплементації «зеленого» курсу національної економіки у контексті загальноєвропейських зрушень. Першочерговими завданням у цій сфері є створення сприятливих умов для скорочення питомої ваги ресурсоємних та екологонебезпечних галузей у загальній структурі вітчизняної економіки, сприяння веденню підприємницької діяльності, націленої на впровадження технологій більш чистого виробництва, систем екологічного управління, виробництва продукції з покращеними екологічними характеристиками. Екологоорієнтований економічний розвиток повинен бути тісно взаємозв'язаний зі сталим використанням природних ресурсів і менеджментом відходів, підтримкою біорізноманіття, збереженням екосистем та господарським використанням природно-ресурсного потенціалу.

Інтегроване управління економікою передбачає системний погляд на вирішення проблем управління національною економікою й економікою регіонів при переході до сталого розвитку.

Обгрунтування системного управління інноваціями дозволить підвищити ефективність функціонування економіки регіонів, значно збільшити рівень конкурентоспроможності української продукції на світовому ринку та підвищити рівень економічної та екологічної безпеки країни.

Однак відсутність на державному та регіональному рівнях формування системного бачення щодо використання інноваційних механізмів системного управління триєдиним системним комплексом «економіка - соціум - екологія» при переході до сталого розвитку уповільнюють процеси дематеріалізації товарно-грошових потоків індустріального метаболізму економіки регіонів, що є головною причиною гальмування процесів сталого розвитку.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Актуальність дослідження процесу формування кластерних структур та їх системного управління в Україні обумовлена появою синергетичних ефектів та формування передумов до підвищення еколого- економічної ефективності господарських рішень, що підвищує очікувані результати конкурентоспроможності місцевого розвитку.

Питання формування кластерів досліджували такі зарубіжні вчені: Є. Дахман [19], Є. Лімер [22], М. Портер [7], С. Розенфельд [10], Д. Сольє [23], І. Толенадо [24], Е.Дж. Фезер [21], В. Фельдман [20] та ін. Вони сформували класичні поняття та визначили окремі принципи діяльності кластерів. Дослідженню нових форм виробничих систем та їх ролі у прискоренні розвитку економіки країни і регіонів присвячені роботи українських учених: М. Войнаренка [1], С. Колодинського [4], С. Соколенка [13], Т. Цихан [18] та ін.

Загалом філософською основою концепції сталого розвитку поселень, ідея якої базується на великій повазі людини до природи, є погляди сучасних вчених Н. Реймерса [8], С. Рубінштейна [11] та ін. Вчення про комплексний та пропорційний розвиток території пов'язане з іменами таких відомих дослідників, як М. Паламарчук [6], Г. Розенберга [9] та багатьох інших.

Невирішені питання, що є частиною загальної проблеми. З цих позицій важливого значення набувають теоретико-методологічні та науково-практичні підходи до вирішення наукової проблеми щодо застосування системного управління інноваціями в кластерних формуваннях. Формування інноваційних механізмів в умовах системної трансформації еколого-економічних систем створюють передумови до функціонування інтегрованих систем управлінського потенціалу регіону.

Наукового обґрунтування потребують також теоретичні основи системного стратегічного управління інноваціями в еколого-економічних системах при переході до сталого розвитку, які доцільно розглядати на основі удосконалення окремих факторів, а саме екологічно орієнтованої креативності.

Метою статті є обгрунтування ролі системного управління інноваціями в кластерних формуваннях при переході до сталого розвитку на основі екологічно орієнтованого креативного підходу.

Основний матеріал. Орієнтири, визнані світовим співтовариством в рамках концепції сталого розвитку, вимагають сьогодні від України розроблення ефективного відтворювального механізму екологізації народногосподарського комплексу, який забезпечить співпрацю всіх секторів, включаючи владу, бізнес і суспільство в цілях переходу до економіки нового типу («зеленої економіки») [3; 12].

Процес екологізації виробництва повинен бути системою, яка постійно відтворює основні взаємозв'язані і взаємообумовлені системні елементи [5]. Перспективні напрями вирішення проблем системного управління в контексті сталого розвитку, на наш погляд, такі:

- відтворювальний механізм здійснення економічних трансформацій, спрямованих на «зелений» розвиток територій;

- активізація дематеріалізаційних процесів на різних рівнях господарювання;

- екологоорієнтований економічний розвиток (динамічна трансформація економіки з урахуванням принципів сталого розвитку на основі інноваційних підходів);

- створення кластерів науково-виробничо-освітньої спеціалізації (екополісів).

Дематеріалізація як економічний феномен полягає у скороченні масштабів матеріалопотоку у національній економічній системі, що виражається зниженням обсягів споживання енергії та продукції на одиницю ВВП. На мікроекономічному рівні суть дематеріалізації полягає у поступовому зниженні обсягів (ваги) матеріалів, витрачених на виготовлення одиниці кінцевого продукту, а також змінах у виробничих процесах, результатом яких є скорочення проміжних матеріальних витрат. З екологічної точки зору дематеріалізацію необхідно визначити як зміну у кількості відходів, які утворюються на одиницю кінцевого продукту [12].

При цьому в умовах трансформаційних змін в економіці в суспільстві виникає потреба в особистостях і способах прийняття рішень, які мають здатність до саморозвитку, мають нестандартний підхід і можуть внести нову якість у соціальне та економічне життя суспільства. Терміном «креативний» позначається творчість, яка «не тільки висуває ідеї, але й доводить їх до конкретного практичного результату» [16]. В англомовній літературі, як правило, терміном «creativity» позначають все, що має безпосереднє відношення до створення чогось нового, власне процес такого створення; продукт цього процесу, його суб'єкт; обставини, у яких проходить творчий процес; чинники, які його обумовлюють.

На наш погляд, в умовах активізації глобальних процесів і відповідної трансформації економічних систем інноваційна концепція суспільного розвитку вимагає розуміння креативності як рушійної сили постіндустріальної економіки. Саме тому надзвичайно важливим є забезпечення креативного бізнес-потенціалу в регіонах і містах, які є головними центрами економічного життя, що сприятиме підвищенню їх інвестиційної привабливості, ефективності функціонування, залученню висококваліфікованих фахівців і підвищенню рівня і якості життя в цілому.

На підставі [15; 16; 25] ми встановили, що для представників організацій, які визначили креативність як ключовий фактор успішного розвитку, характерний набір якостей, до яких відносять: широкий кругозір і готовність до ризику, зосередженість на довгострокових цілях і чітке розуміння стратегії; здатність працювати, спираючись на місцеву специфіку, і знаходити сильні сторони в очевидних недоліках, бажання слухати і вчитися.

Ці риси забезпечують креативний характер людям, проектам, організаціям і, як наслідок, регіонам, в яких вони функціонують. Таким чином, креативний потенціал еколого-економічного розвитку регіону базується на творчому мисленні людей, творчому плануванні та творчої ініціативної діяльності, а ключовими чинниками її є адаптивність, гнучкість і здатність знаходити нові рішення. Все частіше складовими успіху підприємства або країни стають гнучкість в прийнятті рішень і відкритість до інновацій.

Саме тому застосування концепції креативного підходу для регіонів України доцільно в умовах асиметрії регіонів, їх нерівномірного економічного розвитку, соціальних і культурних особливостей. Таким чином, можна вважати, що саме вплив соціокультурної детермінанти є вирішальним для поліпшення показників регіональної економіки. Поряд з цим сучасні тенденції суспільно-політичного характеру потребують розуміння креативності з огляду на виконання стратегічних планів сталого розвитку як екокреативності.

Актуалізація проблем недовикористання інноваційних та креативних підходів у плануванні в Україні сьогодні зростає у зв'язку з світовими процесами глобалізації. Детальне інтегроване управління регіональним розвитком з орієнтацією на еко- креативність вимагає адаптації світової управлінської практики, особливо в частині аналітичних досліджень.

На основі проведеного аналізу та окремих показників креативного потенціалу в період за 2010-2012 рр. по Сумському регіону можна стверджувати, що в цілому тенденція є позитивною, особливо за показником туристичної привабливості (він виріс майже в 2 рази) [2]. Це свідчить про стратегічні можливості підвищення конкурентоспроможності регіону та дає підстави вважати Сумську область перспективним регіоном у плані розвитку її креативного потенціалу.

З метою розроблення більш глибокого розуміння тенденцій впливу інноваційної складової на соціально-економічну систему з урахуванням екокреативного підходу в Сумської області ми зробили низку аналітичних досліджень.

У результаті оцінки і теоретичного обґрунтування особливостей креативного потенціалу в регіональному стратегічному розвитку було виявлено, що системоутворювальними факторами є креативна економіка, основою якої є творчі індустрії і креативний клас - працівники підприємств, які створюють нематеріальні активи, що приносять матеріальні вигоди, - нові ідеї та технології, тобто підтримують сучасний рівень виробництва та послуг.

Таблиця 1 - Тенденції показників креативності Сумщини у 2010-2012 рр. [14]

За допомогою SWOT-аналізу були визначені сильні сторони регіону, такі, як відносна екологічна чистота, потенціал до соціально-економічного розвитку, високий рівень освіти, креативний потенціал персоналу підприємств. Серед слабких сторін - відтік трудових ресурсів, значний знос інфраструктури, відсутність послідовної програми з реклами міста та регіону, корумпованість влади, відсутність чіткої програми регіонального стратегічного розвитку тощо (табл. 2). У рамках підвищення потенціалу екокреативності визначальним становищем є формування яскравого територіального бренда з метою залучення як внутрішніх, так і зовнішніх інвестицій для покращення економічного добробуту жителів регіону. Крім того, Сумщина має великий історичний соціально-економічний досвід. На початку минулого століття тут існував справжній, за нинішніми мірками, екополіс, де переважало органічне землеробство, - Неплюєвське братство на території нинішнього Ямпільського району. Таким чином, Сумщина може стати інкубатором товарів і послуг екологічного призначення, пріоритетними напрямками виробництва яких повинні стати аграрна сфера, зелена енергетика і будівництво, екотуризм [25].

Таблиця 2 - SWOT-аналіз потенціалу екокреативності Сумської області

На наш погляд, доцільно запропонувати таке: включити запропоновані підходи до визначення екокреативності потенціалу регіону до системи показників інвестиційної перспективності, варіантів розвитку бізнесу; використовувати показник «креативність» інноваційного середовища окремого міста чи регіону при обґрунтуванні просторових варіантів створення нового бізнесу та розробленні стратегій розвитку; застосовувати креативну складову еколого-економічної системи оцінки при розробленні стратегії розвитку регіону; прийняти за пріоритет ініціювання якомога більшої кількості громадських екокреативних ініціатив.

Одним з оптимальних шляхів досягнення цих цілей, тобто реалізації механізмів ефективного екологоорієнтованого господарювання на регіональному рівні, є створення на території країни таких форм розвитку, як екополіс. На нашу думку, формування екополіса - це стратегічний напрямок екокреативного розвитку кластерних формувань території регіону, в якому виробнича діяльність узгоджується з природними процесами і екологобезпечним ставленням до навколишнього природного середовища.

Під екополісом автори розуміють науково-виробничо-освітній комплекс кластерного типу, який функціонує для створення і реалізації інноваційних товарів та послуг екологічного спрямування (призначення).

Ця форма регіонального розвитку здатна накопичувати в собі креативний потенціал для поступової трансформації існуючого інноваційного комплексу в «життєздатний», де буде збільшена питома вага виробництва та споживання товарів екологічного призначення, а засобом отримання прибутку в економічній сфері стане вирішення екологічних проблем, в тому числі і регіональних.

На відміну від природоохоронної діяльності, призначеної для вирішення певних екологічних проблем, при формуванні екополіса головною метою стає розвиток підприємств та отримання прибутку від реалізації товарів екологічного призначення, що прямо чи опосередковано сприятиме вирішенню екологічних проблем. Така екоорієнтована формація не скасовує і не замінює природоохоронної діяльності, але посилює як у господарських суб'єктів, так і в управлінській системи бажання і мотивацію досягнення екологічних цілей. Аналіз реалізації концепції креативних ідей екополісу в Сумській області дозволяє зробити висновки, що в результаті спільних зусиль вчених, місцевих органів влади та громадських організацій у Сумській області була розпочата й успішно працює програмна формація на території області на основі екологічних інновацій - «Еко-Сумщина».

Доцільність проекту зумовлена трьома основними групами факторів [17]: кластерний екополіс організаційний креативний

1) територія області є екологічно сприятливою (за даними ООН, Сумщина є єдиною областю на Лівобережній Україні, де рівень екологічного навантаження вважається задовільним);

2) науково-виробничо-освітній потенціал області значною мірою спеціалізується на товарах екологічного спрямування;

3) історично Сумщина має імідж певного інкубатора з генерування саме екологічних ініціатив.

Питання вигідного використання екологічних умов та ініціатив виникає ключовою передумовою при формуванні екополіса. Саме тріада «доступність-вміння-вигідність» і є тим мотивом, який здатний бути рушійною силою реалізації екокреативного потенціалу.

Серед істотних переваг, які дає регіону такий інноваційно-креативний підхід до екологічної спеціалізації його економічного потенціалу, можна назвати: поступове завоювання ринків екологічних товарів і послуг, підвищення експортного потенціалу; конверсія виробничого потенціалу в напрямку підвищення наукової та інформаційної ємності і зниження матеріало- та енергоємності продукції; ефективне використання потужностей науково-виробничого комплексу, зменшення деструктивного тиску на екосистеми та оздоровлення середовища проживання людини, створення умов для експорту навчальних і тренінгових програм щодо обслуговування продукції екологічного пизначення, буде виготовлятися на експорт (табл. 3).

Таблиця 3 - Пріоритетні види товарних інновацій екологічного спрямування в екополісі

Висновки

Таким чином, проведений аналіз свідчить, що однією з ефективних форм системного управління інноваційним розвитком в Сумській області є екополіс. Саме в таких кластерних формуваннях, як екполіс, можна використувувати експериментальні інновації екокреативного характеру. Практична реалізація потенціалу Сумської області у виробництві та реалізації товарних інновацій екологічного спрямування створює об'єктивні економічні передумови для ефективного розвитку екополісу.

Перспективою подальших досліджень є розроблення системи інструментів та забезпечувальних механізмів для реалізації концепції системного управління інноваціями в таких кластерних формуваннях, як екополіси, при переході нових умов розвитку. Також необхідним є розроблення організаційно-економічних інструментів системного управління розвитком кластерних формувань.

Література

1. Войнаренко М.П. Кластери в інституційній економіці : монографія / М.П. Войнаренко. - Хмельницький : ХНУ : Тріада-М, 2011. - 502 с.

2. Дегтярьова І.Б. Науковий аналіз інноваційних форм організації територіальних поселень / І.Б. Дегтярьова, Л.Г. Мельник, І.М. Бурлакова // Екологічний менеджмент у загальній системі управління : VIII Всеукр. наук. конф., 22-23 квіт. 2008 р. : тези доп. - Суми, 2008. - С. 77-80.

3. Дешко В.І. Ефективність впровадження проектів з енергозбереження в адміністративних і громадських будівлях / В.І. Дешко, Ю.В. Хоренженко, М.М. Шовкалюк // Вісник СумДУ. - 2006. - №5(89). - С. 85-89.

4. Колодинский С.Б. Рационализация кластерных структур инновационного развития региона // Материалы IX Междунар. науч.-практ. конф. «Актуальные вопросы инновационной деятельности». - Симферополь, 2004. - С. 68-71.

5. Мельник Л.Г. Основи саморозвитку систем / Л.Г. Мельник // Механізм регулювання економіки, 2010. - №2. - С. 12-20.

6. Паламарчук М.М. Економічна і соціальна географія України з основами теорії / М.М. Паламарчук, О.М. Паламарчук. - К. : Знання, КОО, 1998. - 416 с.

7. Портер М. Конкурентная стратегия. Методика анализа отраслей и конкурентов : пер. с англ. / М.Е. Портер. - 2-е изд. - М. : Альпина Бизнес Букс, 2006. - 453 с.

8. Реймерс Н.Ф. Экология (теории, законы, правила, принципы и гипотезы) / Н.Ф. Реймерс // Журнал «Россия молодая». - 1994. - 367 с.

9. Розенберг Г.С. Математические модели экологического прогнозирования / Г.С. Розенберг // Человек и биосфера. - М. : Изд-во М. ун-та, 1983. - Вып. 8. - С. 86-108.

10. Розенфельд С. Внедрение кластеров в экономику : учеб. пос. / С. Розенфельд; пер. с англ. - М. : Издательский дом «Вильямс», 2000. - 418 с.

11. Рубинштейн С.Л. Бытие и сознание. Человек и мир / С.Л. Рубинштейн. - СПб. : Издательство «Питер», 2003. - 712 с.

12. Сотник І.М. Дематеріалізація як фактор зростання внутрішньовиробничої ефективності підприємства / І.М. Сотник, Ю.О. Мазін // Сталий розвиток економіки. - 2012. - №4. - С. 48-51.

13. Соколенко С.І. Кластери в глобальній економіці / С.І. Соколенко. - К. : Логос, 2004. - 848 с.

14. Формування на території Сумської області ЕКОПОЛІСУ - науково-виробничо-освітнього комплексу з виробництва і реалізації товарів екологічного призначення (концептуальні положення) : монографія ; за ред. Л.Г. Мельника. - Суми : ВТД «Университетская книга», 2003. - 36 с.

15. Цихан Т.В. Кластерная теория экономического развития / Т.В. Цихан // Теория и практика управления. - 2003. - № 5.

16. Dahmen E. Entrepreneurial Activity and the Development of Swedish Industry, 1919-1939. - Stockholm, 1950.

17. Feldman V.P. Innovation in Cities: Science based Diversity, Specialization and Localized Competition / V.P. Feldman, D/В. Audretsch // European Economic Review. - 1999. - №43. - P. 31-39.

18. Feser E.J. Old and New Theories of Industry Clusters / E.J. Feser. - London,1998.

19. Leamer Е.Е. Souses of International Comparative Advantage: Theory and Evidence // Cambridge, MIT Press, 1984.

20. Soulie D. Filieres de Production et Integration Vertical / D. Soulie // Annales des Mines. - Janvier 1989. - P. 21-28.

21. Tolenado J. A Propos des Filieres Industrielles / J. Tolenado // Revue d'Economie Industrielle. - 1978. - Vol. 6, №4. - P. 149-158.

Анотація

Ключові слова: інновації, кластер, екополіс, економічні інструменти, «зелена» економіка.

В статье исследованы проблемы системного управления при формировании таких кластерных структур как экополис при переходе к экологически устойчивому развитию, рассмотрены организационно-экономические предпосылки применений эко-креативного подхода к созданию и функционированию экополиса как самовоспроизводственной социо-эколого- экономической системы.

Ключевые слова: инновации, кластер, экополис, экономические инструменты, зеленая экономика.

The aim of the article. The aim of the article is to study the role of the system of innovation management in cluster formations on the basis of ecologically oriented creative approach for sustainable development.

The results of the analysis. The paper studies the problem of system management in the formation of cluster structures as еcopolis in the transition to environmentally sustainable development, addressed organizational and economic background applications eco-creative approach to the establishment and operation of еcopolis as self- reproduction socio-ecological-economic system. Perspective directions of solving the problems systems management in the context of sustainable development, in our view, next: the reproductive mechanism of the economic transformations directed on «green» development areas; dematerialization activation processes at various levels of management; ecologically oriented economic development (dynamic transformation of the economy, taking into account the principles of sustainable development based on innovation); clustering scientific production and educational specialization (ecopolis). Question the beneficial use of environmental conditions and initiatives arise when a key prerequisite for the formation of ecopolis.

Conclusions and directions of further researches. It is shown that one of the best ways to achieve these goals, mechanisms that implement ecologically effective management at the regional level, is to create in the country such as forms of ecopolis. These studies need to continue to develop a system of tools and mechanisms to ensure the implementation of the concept of innovation management system such as cluster formations ecopolis in the context of sustainable development. Also it is required the development the organizational and economic development of system management tools cluster units.

Keywords: innovation, cluster, ecopolis, economic instruments, green economy.

Размещено на Allbest.ru