Конкурентоспроможність машинобудівних підприємств України у порівнянні з іноземними

Размещено на http://www.allbest.ru/

НТУУ “КПІ”

КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ МАШИНОБУДІВНИХ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ У ПОРІВНЯННІ З ІНОЗЕМНИМИ

Г.О. Сокотун, аспірант

Анотація

У статті розглянуті основні проблеми конкурентоспроможності машинобудівних підприємств та запропоновано шляхи їх вирішення.

Ключові слова: машинобудівна галузь, конкурентоспроможність, промисловість, ринок, виробництво, експорт, попит.

Annotation

The article describes the main causes of low competitiveness of machine-building enterprises of Ukraine. Highlighted remaining challenges in this area, suggests some solutions to these problems.

Keywords: machine building industry, competitive, industry, market, manufacture, export demand.

Постановка проблеми

Однією з основних галузей економіки є машинобудування, саме воно виготовляє для господарського комплексу знаряддя праці, а для населення - автомобілі, побутову техніку та інші предмети побуту та повсякденного використання. Тому для нас дуже важливо проаналізувати стан машинобудівної галузі України та виявити основні проблеми конкурентоспроможності на світовому ринку та проблем розвитку.

Аналіз досліджень

Проблеми розвитку підприємств машинобудування України розглядали науковці Н. Карачина, О. Кузьмін, Д. Малащук, А. Півень, І. Фаринович, І. Яновський, О. Курчук та інші. У своїх наукових працях автори зазначають на важливості розвитку машинобудування для забезпечення конкурентоспроможності вітчизняної економіки, аналізують проблеми галузі, пропонують шляхи вирішення проблем, що постають на шляху розвитку галузі.

Метою статті є висвітлення сучасного стану конкурентоспроможності машинобудівних підприємств України в порівнянні з іноземними.

Виклад основного матеріалу

Конкурентоспроможна машинобудівна галузь є запорукою ефективної економіки будь-якої держави. Саме машинобудівний комплекс забезпечує технічну озброєність, механізацію, автоматизацію виробництва, а тому і в значній мірі впливає на промисловий потенціал країни, її конкурентоспроможність на зовнішніх ринках. Сучасна глобальна система машинобудування сьогодні на 75 % зосереджена в обмеженій групі країн, які забезпечують випуск практично всієї номенклатури галузі. Це такі країни, як Китай, Японія, США, Німеччина, Великобританія, Італія. Частка продукції машинобудування в цих країнах в загальному обсязі промислової продукції становить близько 40 - 50 %, в ??Україні вона складає всього близько 13 %. Машинобудування є однією з найважливіших і перспективних галузей економіки України. Сучасний машинобудівний комплекс об'єднує в собі 11 073 підприємства, з яких 136 - великих, 1750 - середніх, 9187 - малих з виробництва машин, обладнання, приладів, апаратури, транспортних засобів. Тут сконцентровано більше 15% від вартості основних засобів та майже 6 % оборотних активів української промисловості та понад 22 % кількості найманих робітників [3,9].

Частка машинобудівних виробництв в економічно розвинених країнах світу складає 30-50 % від загального обсягу випуску промислової продукції. Частка машинобудівного виробництва до загального обсягу випущеної промислової продукції економічно розвинених країн світу показані на рис. 1.

Частка машинобудівної галузі в промисловості України складає 15 %, у долі ВВП становить близько 11 %, тут зосереджено понад 15% вартості основних засобів, майже 6% оборотних активів промисловості нашої держави та понад 22 % кількості найманих працівників.

Рис. 1 Розміри виробництва машинобудівного комплексу до загального об'єму виробництва промислової продукції економічно розвинутих держав %

Основна проблема машинобудування України - знаходження ємних ринків збуту. Нові ємні ринки збуту, характеризуються високою конкуренцією, що вимагає високої якості продукції, впровадження новітніх технологій і високої ефективності виробництва. У реальності продукція машинобудування найчастіше морально застаріла, що викликано використанням застарілих технологій виробництва, зносом обладнання на 60-80 %, і мінімальним рівнем інноваційної активності. Машинобудівний комплекс України охоплює понад 20 спеціалізованих галузей, тобто практично всі галузі[1,12].

Вітчизняні машинобудівні підприємства програють конкуренцію іноземцям з трьох основних причин.

По-перше, величезний досвід у сфері створення машин і агрегатів і сучасні технології забезпечують європейським фірмам істотне науково - технічне випередження в порівнянні з вітчизняними виробниками за якістю, надійності і довговічності виготовляється обладнання.

По-друге, провідні світові фірми володіють досвідом і можливостями для реалізації проектів "під ключ", що істотно знижує трансакційні витрати замовника.

І останнє, іноземні машинобудівники в змозі виконати замовлення в кредит, під низькі відсотки з відстрочкою платежу на кілька років, що особливо актуально для українських фірм в умовах дефіциту ліквідності. Вітчизняні машинобудівні підприємства такими можливостями і вільними фінансовими ресурсами під ці цілі, не володіють. Крім того, наявність на вітчизняних підприємствах чорної металургії агрегатів відомих іноземних фірм дозволяє їм без особливих труднощів пройти сертифікацію на відповідність міжнародним стандартам [3,6].

Серед основних проблем підприємств машинобудівного комплексу України можна виділити наступні:

1. Застарілі основні виробничі фонди. Аналіз основних засобів підприємств машинобудування показує перевищення введення нових основних засобів над амортизацією. Рівень зносу обладнання на більшості підприємств становить близько 70%, у виробництві транспортного устаткування, де ступінь зносу основних засобів перевищує 72%. Застарілі виробничі потужності багатьох підприємств галузі не дозволяють наповнити внутрішній ринок і задовольнити попит товарами національного виробництва.

2. Брак обігових коштів у підприємств. Недостатня кількість високоліквідних коштів призводить до того, що підприємства не можуть розрахуватися з контрагентами, тобто втрачають платоспроможність, що в свою чергу знижує їх конкурентоспроможність. За останні 5 років кількість збиткових підприємств промисловості перевищує 30 % від загальної кількості збиткових підприємств України. Рентабельність виробництва становить близько 5%. Виходячи з цього, машинобудування перетворилося на одну з найменш рентабельних галузей промисловості. У зв'язку з цим інвестори стали обережнішими і стали менше фінансувати підприємства.

3. Низький рівень інноваційної активності українських підприємств, їх низька інвестиційна привабливість. Кількість інновацій на промислових підприємствах у порівнянні з розвиненими країнами залишається занадто низьким, частка підприємств, які впроваджують інновації, ледве перевищує 10%, а питома вага реалізованої інноваційної продукції в обсязі промисловості скоротилася в 2012 р. до 3,3%.

Фінансування інноваційної діяльності галузі відбувається переважно за рахунок власних коштів підприємств (76,7 %), і кредитів (10,8 %) [2,4,13].

4. Відсутність в Україні низки високотехнологічних галузей. Перш за все, відсутній ряд високотехнологічних галузей, визначальних експортні позиції машинобудування: ІТ-індустрія, виробництво складної медичної техніки, багатьох приладів для наукових досліджень і сучасних легкових автомобілів.

5. Низька конкурентоспроможність багатьох видів продукції вітчизняних підприємств. За якістю та технологічними рішеннями вироби радіоелектроніки, побутові прилади, сільськогосподарські та дорожньо-будівельні машини, а також цілий ряд інших товарів значно програють зарубіжним аналогам. У цій області в широких масштабах продовжують використовуватися характерні для радянської економіки витратні технології, що в свою чергу веде до зростання ресурс ємності продукції і перешкоджає скороченню витрат виробництва і випуску інноваційної продукції в інших галузях економіки.

6. Недостатня кількість кваліфікованих робітників. При низькому рівні оплати праці молоді спеціалісти не мають бажання працювати в даній сфері, а переважна більшість працівників з досвідом мають пенсійний вік. Втрачаючи кваліфікованих спеціалістів, що звільняються або виходять на пенсію, машинобудівні підприємства не можуть підготувати їм гідну заміну, що має своє відображення в низькій якості виконання роботи.

7. Низький рівень конкурентоспроможності економіки України. Так, в 2012 р. згідно з рейтингом Всесвітнього економічного форуму ( ВЕФ), Україна за Індексом глобальної конкурентоспроможності (GCI) посіла сімдесят друге місце з 144-х, в 2012 р. - 73 місце. За індексом економічної свободи Україна була і залишається країною з «невільною» економікою і в 2012 р. зайняла 161-у позицію з 183-х, за рейтингом ведення бізнесу - 137-ме з 185-ти, за індексом людського розвитку - 78-е з 180-ти, за індексом конкурентоспроможності ІТ -сфери 67-е з 155-те. Таким чином, по стадії формування конкурентоспроможності Україна перебуває тільки на етапі переходу від факторної орієнтації до орієнтації на ефективність [5,8,12].

8. Експорт продукції переважно в країни СНД. Експорт України в галузі машинобудування є не диверсифікованим і доводиться більшою мірою на країни СНД. У 2012 році частка продукції машинобудування в структурі експорту склала 15,9 %, тоді як у розвинених країнах світу частка даної галузі в структурі експорту становить 32 - 40% всього експорту.

Поряд з внутрішніми проблемами, підвищення конкурентоспроможності підприємств машинобудування України також стримується низкою зовнішніх чинників: неконтрольованим зростанням цін на комплектуючі матеріали, енергоресурси тощо; високим рівнем державної заборгованості ; відсталістю законодавчої та нормативної бази; відсутністю чітких національних пріоритетів розвитку машинобудівної галузі України та т. д. В Україні також спостерігається недостатня підтримка галузевої науки з боку держави. Наприклад, в США щорічно на наукові дослідження в галузі машинобудування витрачається в середньому 2,5 % ВВП, у країнах Євросоюзу - близько 3% ВВ, в Україні ж всього 0,1 % ВВП. З іншого боку, підприємства машинобудівної галузі України мають значний інноваційний потенціал, значні можливості для формування нових і посилення існуючих конкурентних переваг як на зовнішньому, так і на внутрішньому ринках. Перспективною виглядає розробка ефективної державної політики, основною метою якої стало б створення інноваційно -інвестиційної бази для відродження машинобудівного комплексу України [1,7,10].

У таких умовах вітчизняним машинобудівним підприємствам доводиться важко. Втім, ситуація далеко не критична. Наявний технологічний потенціал ряду підприємств цілком достатній для успішної роботи. Машинобудівні підприємства зараз обирають шлях спеціалізації на виготовленні певних видів обладнання. Вітчизняне машинобудування може скласти ефективну конкуренцію іноземним підприємствам як за ціною, так і за якістю. Крім того, багато вітчизняних виробників діють на умовах субпідряду у іноземних компаній. Провідні європейські виробники охоче розміщують замовлення на виготовлення певного обладнання (як правило, енерго- і трудомісткого) на українських машинобудівних підприємствах [11]. Що стосується подальших перспектив машинобудування, то вони досить туманні. Для зміни ситуації вітчизняним підприємствам необхідно провести корінну реконструкцію своїх виробничих потужностей. Це дозволить випускати високотехнологічні вироби і в кілька разів збільшити власну продуктивність праці при їх виготовленні.

Одна із самих головних умов модернізації сучасної економіки та переходу до нової стадії соціального прогресу - інноваційна діяльність. Саме тому структура машинобудівного виробництва США, Німеччини, Японії, Англії характеризується переважанням частки наукоємного виробництва.

Конкуренція - один із ключових факторів, що стимулюють підвищення продуктивності і сталий економічний розвиток. Роль держави полягає в захисті ринку від недобросовісної конкуренції, у тому числі від використання домінуючої позиції компаній, змов між конкурентами і надмірної концентрації. конкурентоспроможність машинобудування економіка галузь

Метою реформ у секторі машинобудування є створення умов для розвитку конкурентоспроможного сектора машинобудування [7,14].

Показниками успіху можуть бути:

* зростання обсягів виробництва і збільшення частки сектору в структурі промисловості за рахунок зростання завантаження виробничих потужностей до 70%;

* підвищення продуктивності праці до рівня країн Центральної Європи;

* збільшення інвестицій у галузь.

З боку пропозиції машинобудівної продукції, необхідні такі заходи: приватизація некритичних для державної безпеки підприємств, стимулювання технічного переозброєння машинобудування і створення сприятливого середовища розвитку.

Внутрішній попит на продукцію машинобудування часто залежить від реалізації державних програм у суміжних секторах. В даний час більшість державних програм або не працюють зовсім, або реалізуються на 10-20 %. Крім цього, фінансування таких програм здійснюється неритмічно. Такий непослідовний підхід з боку держави не дає можливості підприємствам адекватно планувати виробництво й реалізовувати стратегію розвитку. Планування і виконання державних програм допоможуть збільшити внутрішній попит на продукцію машинобудування [4,16].

Висновок

Підводячи підсумок всьому вище написаному, можна відзначити: за роки розвитку економіки України машинобудівна галузь пережила тривалу руйнівну кризу з великими втратами виробничого та кадрового потенціалу з дворазовим скороченням частки продукції машинобудування в виробництві України, знижена активність інноваційно-інвестиційної діяльності.

В незалежності від масштабів кризи розвиток галузі неможливо без вкладення значних інвестицій. В теперішній час даний знос обладнання складає близько 70 %. При нестачі фінансових ресурсів досить повільно вирішуються проблеми відновлення виробничого потенціалу галузі. Керівництву держави повинно докласти значні зусилля для стимулювання інвестиційної діяльності машинобудівної промисловості та розвитку науки держави.

Пріоритетними напрямками розвитку галузі повинні стати: подолання науково-технологічного відставання від індустріально розвинених країн, підвищення рівня наукових розробок в галузі машинобудування, зростання інноваційної активності підприємств, створення умов для збільшення обсягів випуску високотехнологічної продукції [3,15].

Література

1. Безтілесна Л.М. (2012), Механізм забезпечення сталої конкурентоспроможності великого промислового підприємства [Mechanisms to ensure sustainable competitiveness of large industrialenterprises], Економіст, Київ, Україна.

2. Васюков О.Я. (2013), Машинобудування в Україні [Engineering in Ukraine], Труд, Херсон, Україна.

3. Василенко Ю.А. (2008), Аналіз ринку в Україні [Market analysis in Ukraine], ХНТУ, Херсон, Україна.

4. Бородіна О. М. (2011), Конкурентоспроможність економки України: стан і перспективи підвищення: монографія [The competitiveness of economy of Ukraine: status and prospects ofimprovement: monograph], Основа, Київ, Україна.

5. Горбашевська М. О. (2011), Перспективи співпраці України з ЄС на прикладі машинобудівельного комплексу [Prospects of cooperation between Ukraine and the EU as an example of machine-building complex], Науковий вісник Волинського національного університету ім. Лесі Українки, Луцьк, Україна.

6. Данилишин Б.М. (2007), Машинобудування в Україні: тенденції, проблеми, перспективи [Engineering in Ukraine: Trends, Problems and Prospects], Аспект-Поліграф, Ніжин, Україна.

7. Двигун А.А. (2008) Конкурентоспроможність промислового виробництва: соціально-економічний [he competitiveness of industrial production: socio-economic], Освіта, Донецьк, Україна.

8. Кондратенко О. В. (2011), Продуктовий аспект управління конкурентною спроможністю машинобудівних підприємств [Grocery aspect of competitive power engineering enterprises], КПІ, Київ, Україна.

9. Костенко Т.Д. (2012), Економічний аналіз і діагностика стану сучасного підприємства. [Economic analysis and diagnostics of modern enterprise], Наука, Київ, Україна.

10. Малащук Д.В. (2013), Особливості інноваційного потенціалу машинобудування України [Features innovative potential engineering Ukraine], Право, Київ, Україна.

11. Максименко М.Н. (2012), Науковий прорив машинобудування [Scientific breakthrough engineering], ХНТУ, Херсон, Україна.

12. Макогон Ю. В. (2009), Маркетингова політика в системі управління конкурентоспроможністю промислової продукції: монографія [Marketing policy in the management of industrialproduction competitiveness: monograph], Корж, Краматорськ, Україна

13. Мосій А. В. (2011), Аналіз розвитку вітчизняного машинобудування [Analysis of domestic engineering], випуск №2, Соціально - економічні проблеми і держава, Київ, Україна.

14. Осауленко О.Г. (2010), Статистичний щорічник України за 2010 рік [Statistical Yearbook of Ukraine for 2010], Держ.ком.статистики України, Київ, Україна.

15. Таїров Я.К. (2013), Проблеми сучасного машинобудування [Problems of modern engineering], ХНТУ, Херсон, Україна.

16. Державний комітет статистики України. Електронний ресурс (2013) “State Statistics Committee of Ukraine. Electronic resource”, available at: http://www.ukrstat.gov.ua, (Accessed 6 жовтня 2013).

Размещено на Allbest.ru