Оцінка впливу факторів зовнішнього економічного середовища на формування конкурентоспроможності та галузевої структури господарювання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Херсонський Національний технічний університет

ОЦІНКА ВПЛИВУ ФАКТОРІВ ЗОВНІШНЬОГО ЕКОНОМІЧНОГО СЕРЕДОВИЩА НА ФОРМУВАННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ТА ГАЛУЗЕВОЇ СТРУКТУРИ ГОСПОДАРЮВАННЯ

І.І. Яровий, здобувач

Анотація

У статті розглянуті фактори зовнішнього середовища, які впливають на формування конкурентоспроможності та галузеву структуру господарської діяльності. Обґрунтовані пропозиції щодо врахування регіональних пріоритетів в оцінці впливу факторів конкурентоспроможності бюджетоутворюючих галузей.

Ключові слова: Фактори, середовище, конкурентоспроможність, структура, бюджетоутворюючі галузі, ринкова кон'юнктура, інвестиції, інновації.

Annotation

The article describes the environmental factors that affect the formation of industrial structure and competitiveness of business. Reasonable proposals for consideration of regional priorities in assessing the impact of competitive factors budget-sectors.

Keywords: factors, environment, competitiveness, structure, budget forming industry, market conditions, investment and innovation.

Вступ

В умовах процесів глобалізації та інтеграції економіки проблеми забезпечення конкурентоспроможності виходять на перший план, оскільки лише конкурентоспроможність гарантує стабільне функціонування та розвиток суб'єктів господарювання, у т.ч. бюджетоутворюючих галузей та виробництв. Конкурентноспроможність є тим важливим чинником, який зебезпечує економічне зростання в конкурентних умовах господарювання. У цих умовах вирішення проблеми підвищення рівня конкурентоспроможності бюджетоутворюючих галузей, функціонування яких супроводжується не лише вагомими виробничими, але й соціальними функціями (наповнення дохідної частини бюджету, перерозподіл коштів для виконання соціальних програм тощо) є актуальним завданням. Сучасний етап розвитку економіки України, пов'язаний з членством у СОТ та активізацією на світових ринках, висуває якісно нові вимоги до управління конкурентоспроможністю основних видів діяльності, насамперед бюджетоутворюючих.

Необхідно вказати, що проблеми конкурентоспроможності виробництва продукції, діяльності окремих підприємств та галузей висвітлені та є предметом досліджень у працях зарубіжних та вітчизняних економістів. Їх теоретико-методологічні розробки та практичні пропозиції мають важливе значення для подальшого дослідження вказаної проблематики. При цьому на рівні бюджетоформуючих галузей, функціонування яких визначає конкурентоспроможність національної економіки вцілому, велику роль відіграють аналіз та оцінка чинників формування їх конкурентоспроможності на рівні зовнішнього середовища. Адже вони характеризуються значною динамікою, невизначенністю, різною направленістю, що потребує особливої уваги дослідників та практиків.

Постановка завдання

бюджетоутворюючий галузь конкурентоспроможність середовище

Метою даної статті є визначення чинників зовнішнього економічного середовища на функціонування бюджетоутворюючих галузей та видів діяльності з метою підвищення їх ефективності та конкурентоспроможності, обґрунтування управлінських стратегій сталого розвитку та економічного зростання в умовах конкурентного ринкового господарювання.

Результати

Умови господарської діяльності в Україні, які характеризуються динамічністю змін зовнішнього ринкового середовища, проблемами у надходженні інвестицій, загостренням конкурентної боротьби, підвищенням рівня комерційного ризику, складним та нестійким фінансовим становищем значної кількості суб'єктів господарювання, бюджетоутворюючі галузі потребують пошуку засобів їх виживання та забезпечення ефективного функціонування.

Як правило, це також масштабні структурно-господарські утворення, які досить повільно реагують на зміни ринкової кон'юнктури. У зв'язку з цим виникає необхідність в удосконаленні управління конкурентоспроможністю бюджетоутворюючих галузей шляхом використання сучасних принципів менеджменту, маркетингу, забезпечення стратегічного підходу до них. Управління конкурентоспроможністю бюджетоутворюючих галузей стає все більш важливим в умовах ринкових відносин і є запорукою успішної діяльності.

У сучасній конкурентній боротьбі при всій її гостроті і динамізмі виграє той, хто аналізує і змагається за свої конкурентні позиції. Щоб вижити та перемогти в цій боротьбі, бюджетоутворюючі галузі мають поставити перед собою завдання підвищення рівня конкурентоспроможності не тільки своєї продукції, а й суміжних галузей. На думку Р. Бондарчука головними складовими поняття конкурентоспроможності продукції є: якість, ціна реалізації, собівартість, що крім прямих виробничих витрат, включає витрати на рекламу, сервісне обслуговування [1, с.15-20]. При цьому вважається, що конкурентоспроможність продукції характеризує ступінь можливої реалізації виготовленої продукції на ринку, а конкурентоспроможність бюджетоутворюючих галузей показує ступінь можливості виготовити і реалізувати свою продукцію на власних підприємствах.

Таким чином, ці поняття взаємопов'язані і доповнюють один одного. Показники конкурентоспроможності продукції - кількісні характеристики, які розкривають зрілість факторів щодо забезпечення якості, а показники конкурентоспроможності бюджетоутворюючих галузей характеризують кількісний аспект конкуренції. Фактори, які впливають на конкурентоспроможність основних видів діяльності, можуть бути постійними та випадковими, які посилюють або знижують рівень конкуренції [1].

Конкурентоспроможність продукції добре розкривається через природу самої продукції. З одного боку, продукція є товаром, з іншого - додатковою вартістю. Продукція як товар є мірою задоволення потреб, а продукція як вартість включає ціну, попит, витрати. Конкурентоспроможність продукції - здатність продукції бути більш привабливою для покупця в порівнянні з іншими виробами аналогічного виду і призначення, завдяки кращій відповідності своїх якісних і вартісних характеристик до вимог даного ринку і споживчих оцінок [.

Зовнішнє середовище бюджетоутворюючих галузей містить джерела, що забезпечують підприємства ресурсами, необхідними для підтримки їх внутрішнього потенціалу на належному рівні. Бюджетоутворюючі галузі знаходяться в стані постійного обміну із зовнішнім середовищем, забезпечуючи тим самим собі можливість функціонування [2]. Завдання стратегічного управління конкурентоспроможністю полягає в забезпеченні такої взаємодії основних видів діяльності із зовнішнім середовищем, яке дозволяло б їм підтримувати свій потенціал на рівні, необхідному для досягнення їхніх цілей, і тим самим давало б їм можливість розвиватися в довгостроковій перспективі, передбачаючи економічне зростання.

Для того, щоб визначити стратегію функціонування бюджетоутворюючих галузей і провести цю стратегію в життя, потрібно мати поглиблене уявлення про зовнішнє середовище, тенденції його розвитку і місце, що займають в ньому основні види діяльності. При цьому і внутрішнє середовище, і зовнішнє оточення вивчаються стратегічним управлінням у першу чергу для того, щоб розкрити ті загрози, ризики і можливості, які галузь повинна враховувати при визначенні своїх цілей і їх досягненні.

Зовнішні фактори - це соціально-економічні та організаційні відносини, що дозволяють підприємствам галузей створити продукцію, яка за ціновими і неціновими характеристиками більш приваблива. Під зовнішнім середовищем бюджетоутворюючих галузей розуміються всі умови і чинники, що виникають у навколишньому середовищі, незалежно від діяльності конкретної галузі, але які надають або можуть вплинути на її функціонування. Аналіз зовнішнього середовища являє собою процес, за допомогою якого можна контролювати зовнішні по відношенню до бюджетоутворюючих галузей фактори, щоб визначити можливості і загрози для них. Аналіз дає час для прогнозування можливостей, час для складання планів на випадок непередбачених обставин, час для розробки системи раннього попередження на випадок можливих загроз і час на розробку стратегій, які можуть перетворити колишні загрози в будь-які вигідні можливості.

Внутрішні фактори конкурентоспроможності - це ті явища і процеси виробничо-господарської діяльності підприємств, галузей і соціально-економічної життєдіяльності суспільства, які викликають зміну абсолютної і відносної величини витрат на виробництво, а в результаті зміну рівня конкурентоспроможності бюджетоутворюючих галузей [3]. Фактори можуть змінювати конкурентоспроможність у бік підвищення, або у бік зменшення.

Конкуренція з боку потенційних конкурентів з інших галузей, у тому числі іноземних компаній, виникає у разі, коли є ймовірність того, що їх підприємства можуть увійти в дану галузь. Загроза з їхнього боку визначається «висотою» вхідного бар'єру, яка залежить від наступних чинників: параметрів виробничого і маркетингового ефектів, масштабу та освоєння; наявності патентів/ліцензій на товар; існуючими перевагами й відданістю споживачів щодо торгової марки товару; наявності або вартості створення та забезпечення функціонування каналів збуту, поставок; впливу державного регулювання, наявності різних бар'єрів з боку громадських організацій і тіньових структур, загальної відкритості ринку (митні, податкові, інвестиційні чинники).

«Висота» вхідного бар'єру може бути виражена в грошовому еквіваленті. Рішення про входження в галузь визначається на підставі зіставлення величини вхідного бар'єру і передбачуваних прибутків у довгостроковому періоді. Деякі складові, що визначають «висоту» вхідного бар'єру, можуть змінюватися у часі. Наприклад, закінчення строків дії найважливіших патентів має тенденцію знижувати величину вхідного бар'єру, і, навпаки, вкладення в рекламу, створення збутових мереж та інші маркетингові заходи, здійснювані галузевими організаціями, підвищують його.

Соціальна складова зовнішнього середовища господарювання та формування конкурентоспроможності бюджетоутворюючих галузей дає уявлення про демографічну структуру населення, його рівень життя, національні традиції та звичаї, що впливають на споживчі переваги та попит. Чинники соціальної поведінки включають мінливі очікування, відносини і звичаї суспільства. Деякі чинники вважаються домінуючими по відношенню до підприємництва, ролі жінок і національних меншин в суспільстві, змін соціальних установок менеджерів і руху на захист інтересів споживачів. Часто саме соціальний фактор створює найбільші проблеми для бюджетоутворюючих та інших галузей та видів діяльності.

До головних наслідків демографічних процесів, які впливають на функціонування виробництва, відноситься зниження та часткова втрата власного демографічного потенціалу для кількісного відтворення власної робочої сили в майбутньому, через тривалу депопуляцію та масову зовнішню міграцію. Так, тривала депопуляція населення за рахунок природного зменшення з суттєвим переважанням смертності над народжуваністю призвела до катастрофічних демографічних втрат. Так, якщо у 1990 році у Херсонській області кількість народжених на 1000 жителів становила 14,3 осіб, то у 2011 р. - 11,1 осіб. При цьому смертність, навпаки, зросла з 11,6 до 14,6 осіб. Це призвело до депопуляції населення. Значення природного приросту за цей період змінилося з 2,7 до -3,5 чоловік.

Вказана ситуація свідчить про звужене відтворення населення, викликає нестачу трудових ресурсів у майбутньому та спонукає до проведення виваженої демографічної політики, особливо у сільській місцевості. Бюджетного стимулювання потребують молоді сім'ї, одинокі матері, народжуваність дітей, підтримка сиріт та малозабезпечених верств населення [4]. Вказані заходи будуть сприяти відтворенню людського капіталу в цілому.

Мінливе ринкове середовище господарювання являє собою сферу постійного маркетингового та організаційно-управлінського занепокоєння для бюджетоутворюючих галузей. Політична складова зовнішнього середовища повинна вивчатися в першу чергу для того, щоб мати уявлення про наміри органів державної влади щодо розвитку суспільства та про засоби, за допомогою яких держава має намір проводити в життя свою політику. У вивченні політичної ситуації входить з'ясування: які програми пропонуються або втілені в життя різними партіями, яке ставлення в уряді існує по відношенню до різних галузей економіки і регіонів країни, у т.ч. відносно дотацій, пільг, санкцій тощо.

Економічне зростання бюджетоутворюючих галузей в сучасних умовах господарювання здійснюється за рахунок інноваційно-інвестиційного забезпечення. Це диктують умови міжнародної конкуренції та сучасний етап розвитку економіки як економіки знань. Забезпечення економічного розвитку бюджетоутворюючих галузей за рахунок інноваційно-інвестиційних чинників вимагає узгодженого вирішення завдань з формування відповідних технологічної, інституційної та організаційної структур, здатних з'єднати всі необхідні елементи в загальний відтворювальний контур зростання новітніх технологічних укладів, створити передумови для модернізації, підвищення ефективності та конкурентоспроможності господарської діяльності.

Найістотнішим чинником бюджетоутворюючої діяльності провідних галузей є наявність фінансових ресурсів. Першочергове завдання кожного з джерел фінансових ресурсів - визначення його потенціалу з точки зору досягнення довгострокових планів стабільного економічного розвитку бюджетоутворюючих галузей і економіки країни вцілому. Галузевий підхід полягає в тому, що загальна сума виділених бюджетом коштів направляється міністерствам і відомствам, які, в свою чергу, розподіляють цю суму між підприємствами та організаціями. Цей підхід є основним в Україні, хоча і має недолік - розпорошення коштів. Щоб запобігти цьому, необхідно здійснювати фінансування інвестиційних проектів, що, в свою чергу, дозволяє концентрувати ресурси на реалізації загальнодержавних завдань.

Висновки

Оцінка впливу факторів зовнішнього економічного середовища на формування конкурентоспроможності бюджетоутворюючих галузей свідчить, що центр ваги бюджетоутворюючої діяльності має переміститися на регіональний рівень. Для цього необхідно значну частку бюджетних коштів залишати на місцях, особливо там, де необхідно активізувати розвиток основних видів діяльності. Аналіз регіональних умов та ресурсів дозволяє більш об'єктивно оцінити інвестиційний клімат господарювання, необхідність тих або інших інновацій, напрямів модернізації виробництва, ресурсів, загроз та ризиків, які здійснюють безпосередній вплив на рівень конкурентоспроможності.

Соціальні витрати місцевих бюджетів, поточні та капітальні, слід перевести на тверду нормативну основу, із розрахунку на душу населення, а всю чи основну частину доходів бюджетів, понад мінімальні нормативні розміри, направляти на фінансування проектів галузевої структурної перебудови економіки. При цьому слід враховувати рівень депресивності регіональної економіки та комплекс завдань, які обґрунтовані для його подолання. Саме бюджетоутворюючі галузі та їх підприємства можуть створити центри організації території на нових засадах.

Список використаних джерел

1. Бондарчук Р. Конкурентоспроможнiсть виробничих структур оборонно-виробничого комплексу України / Р. Бондарчук // Економiка України. 2006. № 3. С. 15-20.

2. Гайдук В. А. Конкурентоздатність в умовах сучасного ринку / В. А. Гайдук // Економіка та держава. 2007. № 2. С. 16-17.

3. Дацій О.І. Підвищення конкурентоспроможності житлово-комунального господарства на основі ліквідації тіньових відносин / О.І. Дацій // Вісник Інституту економіки та прогнозування. К.: Інститут економіки та прогнозування НАН України, 2007. С. 74-75.

4. Шевченко Л. С. Конкурентное управление: Уч. пособие / Л. С. Шевченко. Харьков: Эспада, 2004. 520 с.

Размещено на Allbest.ru