Регіональні чинники розвитку ринку ресурсозбереження

Размещено на http://www.allbest.ru/

Регіональні чинники розвитку ринку ресурсозбереження

В даній статті розглянуто функціонування ринку ресурсозбереження у аспекті впливу на нього диференціації регіональних чинників. Визначено основні перешкоди, що уповільнюють розвиток ринку ресурсозбереження. Виявлено вплив диференціації характеристик регіонів на результат, через рейтинг енергозбереження областей. Визначено основні завдання розвитку ринку ресурсозбереження регіону, з урахуванням комплексного використання наявного потенціалу регіону. Виділено основні етапи становлення діяльності енергосервісних компаній в Україні. Розглянуто закордонний досвід надання послуг енергозбереження, та надано рекомендації щодо подальшого розвитку ринку ресурсозбереження.

Економічний розвиток на основі стратегій ресурсозбереження (у тому числі й енергозбереження) є основною метою здійснення державної національної і регіональної політики. Про це неодноразово зазначено у законодавчих актах та програмних документах уряду України. Відповідно інструментарій забезпечення реалізації поставлених цілей має бути максимально дієвим і ефективним, а головне - відповідати існуючим можливостям (потенціалу). Як засвідчив світовий економічний досвід, визначальною є наявність мотивації до оптимізації здійснення господарських операцій, наряду із наявністю зовнішніх стимулів.

Ефективна дія як сукупностей методів, так і окремих інструментів, неможлива без належних умов економічного середовища. Останні дослідження науковців надають беззаперечні висновки, що без впровадження ринкових важелів неможлива подальша активізація у сфері ресурсозбереження регіонів та держави в цілому. Ефективне застосування ринкових важелів до відповідної категорії вимагає наявності двох складових: платоспроможний попит та конкурентна пропозиція. Таким чином економічним відображенням співвідношення даних складових є існуючий ринок ресурсозбереження, що вимагає його всебічного аналізу і вивчення, з метою виявлення і усунення перешкод у розвитку ресурсозбереження.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблемі ресурсозбереження присвячено значну кількість наукових досліджень як вітчизняних, так і закордонних фахівців. Питанням активізації ресурсозбереження присвячені праці П. Денисюка, М. Ковалко, Н. Рапцун, В. Степаненка, М. Тарновського, А. Шидловського, І. Заремби, Л. Кравцової, Є. Юрченка та багатьох інших. Окремо слід зазначити дослідження І. Сотник та Ю. Мазіна, які безпосередньо пов'язані із дефініцією, станом та перспективами розвитку ринків ресурсозбереження. Проте, незважаючи на значну увагу науковців до даної проблеми, все ж таки залишаються недостатньо дослідженими диференційованими чинники ресурсозбереження, що уповільнює та викликає диспропорції при реалізації проектів і програм ресурсо- та енергозбереження.

Постановка завдання. Метою даної статті є виявлення сукупності чинників розвитку ринку ресурсозбереження, що на даному етапі уповільнюють його розвиток.

Основні результати дослідження. Сьогодні існує ціла низка недоліків та проблем ринку ресурсозбереження які, до того ж, тісно пов'язані між собою і не можуть бути вирішені окремо.

Виходячи із результатів дослідження [1], сучасний ринок ресурсозбереження України є ще несформованим, та не виконує покладені на нього функції, причому основна проблема полягає у його інфраструктурі, яка розвивається під впливом таких особливостей:

- посилення конкуренції у сфері надання послуг з ресурсозбереження;

- світова інтеграція та трансферт технологій;

- повільне вдосконалення нормативно-правової бази ресурсозбереження;

- ментальна складова, що характеризується важко переборною силою.

Особливостями функціонування ринку ресурсозбереження І. Сотник [2] зазначає значну залежність від розвитку ресурсних ринків, ступеня ресурсозабезпеченості держави та її регіонів, і регіональні відмінності у формуванні ринків ресурсозбереження, обумовлені структурою економіки, екологічною та соціальною ситуаціями в регіонах. На доведення викладеного, логічно проаналізувати рейтинг енергоефективності областей України «Ukrainian Energy Index», ініційований компанією «Систем Кепітал Менеджмент» [3]. Розробка методології рейтингу та проведення дослідження виконується аналітичним центром «БЕСТ». За сумарним рейтингом перші місця зайняли відповідно Закарпатська, Чернігівська, Вінницька, Донецька і Чернівецька області. Останніми у рейтингу стали Полтавська, Миколаївська, Луганська, Черкаська і Рівненська області. Але у розрізі складових сумарного рейтингу, за енергозбереженням у промисловості перше місце посіла Донецька область, в той же час вона посіла одне з останніх місць (22-ге) за енергозбереженням у житлово-комунальному господарстві. Полтавська область за промисловістю посіла 11-те місце, проте має невисокий рейтинг інших складових.

Слід зазначити, як наведено у даному звіті, що у 2012 р. загальні інвестиції СКМ у модернізацію підприємств склали майже 18 млрд. грн., інвестиції в охорону навколишнього середовища та енергоефективність - приблизно 5,3 млрд. гривень. Тому не дивно, що Донецька область досягає високих місць у даному рейтингу. Правомірно зробити висновок, що ефективне функціонування ринку ресурсозбереження є необхідною умовою реалізації політики ресурсозбереження, і в той же час ринок виступатиме індикатором активізації ресурсозбереження. Ґрунтуючись на багаторівневості ринку ресурсозбереження, слід зазначити що відправною точкою буде саме регіональний ринок ресурсозбереження. Ринок ресурсозбереження регіону буде уособленням просторового поєднання наявного економічного потенціалу з управлінсько-організаційною формою адміністрування. Головним завданням розвитку регіонального ринку ресурсозбереження є узгодження відповідної структуризації і сегментації з такими характеристиками регіону як:

- природно-ресурсний потенціал;

- геокліматичні умови;

- економічний потенціал;

- геополітичний потенціал;

- інфраструктурний потенціал;

- науково-технічний потенціал;

- фінансовий потенціал.

Разом із створенням ринку ресурсозбереження, досягнення даних завдань забезпечується через реалізацію державної регіональної політики Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України. Зокрема пріоритетними завданнями зовнішньоекономічної та міжнародної діяльності Мінрегіону є залучення ресурсів міжнародних фінансових організацій і міжнародної технічної допомоги, за двома напрямами:

- співпраця з міжнародними фінансовими організаціями щодо отримання коштів з різних можливих джерел;

- міжнародна технічна допомога, яка включає надання послуг, консультацій, програмних продуктів, обладнання, прав на користування авторськими винаходами (патентами) тощо.

Так, за інформацією міністерства (http://minregion.gov.ua), за участю міжнародної технічної допомоги на 1 березня 2013 року в України реалізується 238 проектів загальною контрактною вартістю понад 3 млрд. дол. У 2013 році планується залучити близько 0,5 млрд. дол., за результатами роботи з міжнародними фінансовими організаціями реалізується 26 проектів загальною вартістю 5,8 млрд. дол.

Основними суб'єктами ринку ресурсозбереження (коректніше - енергозбереження), що забезпечували взаємодію попиту і пропозиції стали ЕСКО - енергосервісні компанії. Аналізуючи історію виникнення і функціонування ЕСКО в Україні [4] правомірно виділити наступні етапи.

1 етап: 1995-1999 рр. У 1995 році було створено Державний комітет України по енергозбереженню, прийнято Закон України «Про енергозбереження» та ряд інших нормативних актів. Створення ЕСКО почало відбуватись за підтримки USAID - в 1997 р. їх було 10, в 1998 р. створено державну компанію УкрЕСКО, а в 1999 р. створено асоціацію енергосервісних компаній України.

2 етап: 2000-2005 рр. Початок реальної приватизації у промисловості і енергетиці що спонукало до зростання інтересу до проектів енергоефективності, збільшення масштабів та значущості самих проектів. До 2005 р. кількість ЕСКО налічувала в середньому 30-40 одиниць.

3 етап: 2005-2008 роки. Даний період характеризується зростанням вартості енергоносіїв, що спонукало до впровадження багатомільйонних проектів енергозбереження у промисловості. Кількість ЕСКО сягала 70-80 одиниць.

4 етап: 2008-2010 рр. Даний період характеризується зменшенням обсягів виробництва, а відповідно і зниженням попиту на масштабні енергозберігаючі проекти. Кількість компаній зменшилась, і до 2010 р. їх налічувалось до 20 одиниць. Відбулось також зміщення акценту діяльності ЕСКО: з промислових підприємств до муніципального господарства.

5 етап: 2011 р. - сьогоднішній час. Даний період характеризується пожвавленням ділової активності, підвищенням інтересу до енергоефективності та енергоаудиту, що пов'язане з низкою різноманітних чинників. Проте, як зазначає В. Степаненко, на сьогоднішній день в Україні можна визначити до 10 компаній, які дійсно здатні надати якісні послуги у сфері енергозбереження (а у реєстрі ЕСКО їх перебуває близько 120). Як наслідок багаторічної стагнації державної політики у сфері енергоефективності, розвиток ринку енергосервісу на Україні помітно відстає від ринків країн Східної Європи, а саме:

- відсутність посередників, характерних для ринків розвинених країн об'єднань і асоціацій, регіональних і галузевих енергетичних агентств;

- паралельне і незалежне існування влади, бізнесу, та ЕСКО;

- відсутність довгострокового партнерства та підтримки, характерні для розвинених країн.

Все це зменшує ефективність діяльності ЕСКО, та гальмує розвиток ринку енергозбереження в цілому.

Проте виникають і інші питання: «Чи здатні сервісні компанії запропонувати конкурентоспроможний продукт?», «Чи дійсно сферу ресурсозбереження (енергозбереження) слід повністю передати у ринок?» На думку Р. Мукумова [5] «можна, звичайно, говорити про необхідність вдосконалення законодавчої бази, розробці методик для активізації в країні енергосервісної діяльності. Але якщо дивитися з точки зору учасників ринку, основне питання зараз - професійна підготовка. Поки самі ЕСКО не будуть готові - не буде й розвитку цього бізнесу».

Досліджуючи стан вітчизняного ринку ресурсозбереження, доцільно звернутися до закордонного досвіду [6]. Зокрема в США працює менше 50 великих енергосервісних компаній, решта або невеликі, або енергосервісні послуги не є їх основним видом діяльності. Приблизно половина компаній незалежні, інші або електромережеві, або постачальники обладнання. Йде процес поглинання малих підприємств. Велика частина робіт виконується на муніципальних і федеральних об'єктах, так як вважається, що гроші, пропущені через ЕСКО, дорожчають в 2 рази (за кредитними відсотками) і приватні організації воліють діяти самостійно.

Багато енергосервісних компаній воліють самі обслуговувати обладнання, яке встановлюють , так як банки в цьому випадку закладають менші інвестиційні ризики. Ринок енергосервісних послуг оцінюється в 3,5 млрд. дол. США на рік. Типовий набір робіт включає в себе електроосвітлення, кондиціонування та опалення, при середніх витратах на одну будівлю від 0,7 до 1,8 млн. дол. США. Окупність робіт у школах становить близько 10 років, у лікарнях 4 роки. Зниження енергоспоживання зазвичай становить від 26 до 42%.

У США існує спеціальний закон про енергосервісні послуги. Тендери часто проводяться на тривалі роботи. Наприклад, армією США останній тендер на подібні роботи був проведений 11 років тому і 10 компаній-переможців працюють й досі. До основних критеріїв при виборі переможця відносяться: репутація , якість раніше виконаних проектів, кваліфікація співробітників та акредитація в незалежних експертних центрах.

політика ресурсозбереження регіональний

Висновки

Ефективна реалізація політики ресурсозбереження потребує розроблення стратегії розвитку ринку ресурсозбереження регіону, оскільки він є основним чинником забезпечення потреб ресурсоефективного суспільного виробництва. Розроблення стратегії повинно здійснюватись виходячи в першу чергу з потреб регіону.

Для кожного регіону мають бути визначені пріоритети ресурсозбереження, що дозволять максимально ефективно використати його потенціал з однієї сторони, і забезпечити оптимізацію фінансування ресурсозбереження з іншої сторони. Необхідно детально розмежувати компетенції державної регіональної політики і політики регіонів, базуючись на принципі ефективності управління. Наряду з цим, задачею регіонального управління має бути створення таких економічних умов, за яких досягатиметься ефективна дія ринкових важелів.

Література

1. Сотник І.М., Мазін Ю.О. Управління розвитком ринку ресурсозбереження в Україні: проблеми і перспективи / І. М. Сотник, Ю.О. Мазін // Сталий розвиток економіки (науково-виробничій журнал) - 2011. - №1 - С. 3-8.

2. Сотник І. М. Теоретичні засади розвитку ринку ресурсозбереження / І. М. Сотник //Сталий розвиток економіки (науково-виробничій журнал) - 2011. - №4 - С. 255-260.

3. Третій випуск рейтингу «Ukrainian Energy Index» [електронний ресурс] / Режим доступу: http://www.energy-index.com.ua.

4. Степаненко В.А. ЭСКО в Украине - снова и снова... / В.А. Степаненко // Энергосовет [электронный журнал] - 2012 - №1 - с. 56-60. Режим доступа http://www.energosovet.ru

5. Мукумов Р.Э. От энергоаудитов к энергосервису: главное - компетенции / Р.Э. Мукумов // Энергосовет [электронный журнал] - 2013 - №2 - с. 50-53. Режим доступа http://www.energosovet.ru.

6. Семенов В.Г. Энергосбережение в США / В.Г. Семенов // Энергосовет [электронный журнал] - 2010 - №6 - с. 11-15. Режим доступа http://www.energosovet.ru.

Размещено на Allbest.ru