Тенденції податкового регулювання ринку санаторно-курортних послуг в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Тенденції податкового регулювання ринку санаторно-курортних послуг в Україні

Розкрито теоретичні та прикладні аспекти податкового регулювання ринку санаторно-курортних послуг. Розглянуто питання суті, ролі, значення податкового регулювання санаторно-курортної справи та його функціональні особливості. Проведено комплексне оцінювання динаміки умов податкового регулювання підприємницької діяльності в Україні у взаємозв'язку з економічними передумовами активізації ринку санаторно-курортних послуг. Висвітлено питання інституціоналізації інвестиційних пільг у практиці оподаткування та створення податкових преференцій з метою розвитку внутрішнього ринку санаторно-курортних послуг. Запропоновано алгоритм раціоналізації плати за користування надрами з урахуванням економічної природи курортної ренти та її фіскального потенціалу.

Всесвітня організація охорони здоров'я фіксує негативні тенденції в Україні: зростання рівня захворюваності населення та виникнення нових видів захворювань. Причому проблеми хронічної втоми і стомлюваності набувають масового характеру, а емоційно-стресові навантаження стають причиною багатьох хвороб та призводять до передчасної смертності [1]. Поряд з цими негативними процесами в українському суспільстві набуває поширення тенденція самофінансування відтворення здоров'я. Збільшується кількість людей, що піклуються про своє здоров'я, ведуть здоровий спосіб життя, підтримують гарну фізичну форму, раціоналізовують харчування. Це створює економічні передумови для ринку санаторно-курортних послуг й зумовлює необхідність розгляду фінансових аспектів державного регулювання, що пов'язані з його функціонуванням.

У "Концепції Державної цільової програми розвитку туризму та курортів на період до 2022 року" актуалізується проблематичність функціонування ринкового механізму, що може призвести до значних втрат бюджетів усіх рівнів у зв'язку з нераціональним використанням природно-лікувальних ресурсів, поглиблення "тінізації" внутрішнього ринку, формування негативного іміджу держави на міжнародному ринку, зниження якості надання послуг та рівня безпеки споживачів [2].

Трансформаційні процеси в національній економіці не призвели до формування ефективного внутрішнього ринку санаторно-курортних послуг, спостерігається згортання пропозиції санаторно-курортних послуг на фоні скорочення споживчого попиту та його переорієнтації на зарубіжні ринки. Ще в 1990 році в Україні послуги населенню надавали 3 606 санаторно-курортних закладів, а до 2013 року їх кількість зменшилась на 777 (22 %) і становила 2 829 одиниць. Виробничі можливості надання послуг проживання за цей період скоротились з 626 до 406 тис. місць розміщення, тобто на 35,14 % [3].

У теоретичне дослідження проблем державного і, зокрема, податкового регулювання економіки вагомий внесок зробили відомі західні економісти: Дж. Кейнс, А. Лаффер, А. Маршалл, Д. Рікардо, М. Фрідман та ін. [4 - 8]. Бюджетно-податкові важелі державного регулювання ринкових процесів в українській економіці були предметом дослідження таких вітчизняних вчених: О. Амоші, В. Вишневського, В. Дем'янишина, О. Десятнюк, Т. Єфименко, А. Крисоватого, В. Лагутіна, А. Соколовської, І. Чугунова та ін. [9 - 16]. Актуальні проблеми розвитку підприємств санаторно-курортної сфери та підвищення ефективності їх функціонування відображені в публікаціях А. Мазаракі та Н. Ведмідь, Н. Дехтяр, С. Мельниченко, С. Цьохли [17 - 20].

Однак подальший розвиток наукових засад податкового регулювання ринку санаторно-курортних послуг характеризується недостатнім рівнем методологічного опрацювання цієї проблеми. В умовах, коли ринок санаторно-курортних послуг в Україні як саморегулятивна економічна система ефективно не функціонує, а потенціал державного регулювання не використовується для його розвитку повною мірою, проблема вдосконалення податкового регулювання ринку санаторно-курортних послуг залишається актуальною, має практичне значення і потребує окремого висвітлення.

Метою статті є розробка теоретичних положень та практичних рекомендацій, спрямованих на вдосконалення податкового регулювання ринку санаторно-курортних послуг. Досягнення поставленої мети передбачає розв'язання конкретних завдань: здійснення теоретичної концептуалізації податкового регулювання ринку санаторно-курортних послуг, проведення макроекономічного аналізу податкового регулювання підприємницької діяльності у цій сфері, розгляду проблемних аспектів та можливих напрямів удосконалення податкового регулювання ринку санаторно-курортних послуг.

"Одним із найважливіших засобів державного регулювання, - зазначає професор Єфименко Т. І. є податкове, яке за допомогою притаманних йому методів і важелів дозволяє досягти більш ефективного використання матеріальних і фінансових ресурсів, інтенсифікувати інвестиційну та підприємницьку активність, узгодити інтереси різних суб'єктів господарювання, прошарків населення, центральних і регіональних рівнів державного управління" [12, с. 11].

Дефініція "податкове регулювання ринку санаторно-курортних послуг" виражає одночасно фіскальний та регулятивний потенціал держави, що реалізується центральними органами влади та місцевого самоврядування в межах їх компетенції з приводу мобілізації коштів у дохідну частину державного і місцевого бюджетів та здійснення узгоджених і скоординованих заходів, спрямованих на реалізацію інституціоналізованих засад державного регулювання санаторно-курортного лікування та оздоровлення населення в Україні. Податкове регулювання ринку санаторно-курортних послуг є поліфункціональним за змістом, відрізняється багатогранністю методів впливу на виробничо-господарські процеси, здатністю маневрування ними й можливістю комплексного їх поєднання.

Суть податкового регулювання окреслюється як "сукупність заходів непрямого впливу держави на розвиток виробництва шляхом зміни норм вилучення в бюджет за рахунок зниження або підвищення загального рівня оподаткування, різноманітних спеціальних податкових пільг, які заохочують до ділової активності в окремих сферах ..." [21, с. 236].

Однак складність податкового регулювання ринку санаторно-курортних послуг зумовлюється необхідністю забезпечення одночасно умов стабільності, що є важливими для платників податків, та консолідації бюджетних надходжень; динамічності з метою підвищення ефективності державного регулювання; еластичності, виходячи із попиту та пропозиції, цін на санаторно-курортні послуги й очікуваної динаміки ринковою кон'юнктури, забезпечення соціальних гарантій держави на санаторно-курортне лікування й оздоровлення населення. Цим детермінується комплексний характер його дії. У зв'язку із цим податкове регулювання - це комплекс взаємоузгоджених заходів, за допомогою яких держава впливає на формування фінансових ресурсів у підприємницькому секторі, визначає параметри їх розподілу та використання.

Однією з важливих проблем, порівняно з розвиненими країнами Європи та світу, є те, що в Україні практично несформована розгалужена система податкового регулювання галузевих ринків. Це створює певні проблеми в реалізації державної політики в напрямі активізації споживчого попиту, підвищення соціальної спрямованості санаторно-курортних послуг, сприяння масовому поширенню пропозиції, розширення асортименту на засадах інноваційності відповідно до запитів сучасного суспільства, зростанню їх ролі у відтворенні людського капіталу.

Проблематичність і складність вітчизняної податкової системи, зазначає професор А. Соколовська, вирізняє доволі високий рівень податкового навантаження на економіку, тенденція зростання податкового навантаження на працю та споживання і його зменшення на капітал; низький рівень оподаткування природних ресурсів, превалювання фіскальної спрямованості над регулятивною [15; 22].

Світовий банк спільно з міжнародною аудиторською компанією Price water house Coopers щорічно проводить моніторинг різних національних податкових систем та складає рейтинги країн світу щодо створення ними сприятливих умов для підприємництва. Практика незалежного оцінювання поширюється у світовому економічному просторі та створює фактологічну базу для визначення рівня ефективності податкової системи в кожній державі окремо та в порівнянні з іншими. Так, у глобальному рейтингу свої досягнення в розвитку механізму податкового регулювання економіки проілюстрували в 2007 році 175 країн [23], а у 2014 році - 189 [24]. На сьогодні лідером найбільш сприятливого податкового середовища визнано Об'єднані Арабські Емірати [24]. На фоні енергетичної безпеки саме в цій країні функціонує приваблива податкова система для розвитку ринку й активізації експорту санаторно-курортних послуг.

На основі міжнародних щорічних звітів податкових умов ведення бізнесу за 2007 - 2014 роках [22 - 29] автором сформовано фактологічну базу для оцінювання ефективності податкового регулювання національної економіки (табл. 1). Головні критерії оцінювання податкових умов для розвитку підприємництва:

1) кількість платежів - індикатор періодичності здійснення податкових платежів - інформація про те, скільки разів на рік бізнесу потрібно подавати податкову звітність та сплачувати податки;

2) витрати часу - кількість годин на рік, які підприємець витрачає на дотримання податкового законодавства, складання, подання звітності та здійснення податкових платежів;

податковий тиск - передбачає визначення податкового навантаження, що виражається відсотковим співвідношенням суми всіх податкових платежів відносно комерційного прибутку суб'єктів господарювання

За показниками, наведеними в табл. 1, податкова система України займає прикінцеві місця в рейтингу створення умов для розвитку підприємництва протягом 2007 - 2012 років. Значні витрати часу на ведення податкової роботи, велика кількість платежів вказують на необхідність модернізації податкового регулювання підприємницької діяльності в Україні. На основі даних 2013 - 2014 років складається враження про те, що відбуваються якісні зміни в податковій системі України. Удосконалення податкового регулювання підприємницької діяльності можна пов'язувати, насамперед, з імплементацією Податкового кодексу України (ПКУ) [30]. Позитивні досягнення пов'язані зі зниженням кількості податкових платежів з 147 до 28. Відчутні структурні зрушення в напрямі зближення бухгалтерського та податкового обліків, упроваджено систему електронного декларування, що позначилося на істотному зменшенні витрат часу на ведення податкової роботи з 2 185 год у 2007 році до 390 год у 2014 році. Однак цього виявляється недостатньо для активізації економічного зростання та розвитку підприємництва. Темпи зниження податкового тиску є надто низькими на фоні темпів реального скорочення показників кількості платежів і витрат часу на податкову роботу.

В Україні загальний рівень оподаткування комерційних прибутків залишається надмірним (податкове навантаження і до, і після впровадження ПКУ перевищує 50 %), що виступає стримуючим чинником економічного зростання, активізації офіційної підприємницької діяльності. Податкове навантаження на підприємницьку діяльність у багатьох країнах не перевищує 30 %, зокрема в Болгарії - 27,7 %, Грузії - 16,4 %, Ізраїлі - 29,9 %, Швейцарії - 29,1 % [29]. Санаторно-курортна сфера в цих країнах переважно функціонує на бюджетотвірних засадах і відіграє важливу роль у відтворенні людського капіталу, сприяє розвитку внутрішнього ринку товарів та послуг, ринку праці, ринку туристичних послуг.

Податкове регулювання ринку санаторно-курортних послуг пов'язане із вилученням частини підприємницького прибутку в бюджет. У зв'язку із цим держава привласнює частину прибутку, застосовуючи такі два канали їх вилучення, як: 1) сплата майнових податків, зокрема внесення податку за землю, рентних платежів; 2) внесення суб'єктами господарювання податку на прибуток до бюджету [31, с. 156].

У загальному порядку щодо земельних ділянок, нормативне грошове оцінювання яких проведено, ставку податку визначено в розмірі 1 % від їх нормативної грошової оцінки незалежно від їх місцезнаходження. Відповідно до ПКУ, на земельні ділянки, розташовані в межах населених пунктів, нормативне грошове оцінювання яких не проведено, ставки податку на землю диференційовані залежно від чисельності населення в адміністративно-територіальному утворенні та масштабів урбанізації. Стосовно земельних ділянок, переданих у власність або наданих у користування на землях оздоровчого, рекреаційного призначення, встановлюється ставка податку в розмірі 5 % від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по області. Фіскальне стимулювання сталого розвитку курортних територій здійснюється через установлення п'ятикратного розміру податку за земельні ділянки (у межах населених пунктів) на територіях і об'єктах оздоровчого та рекреаційного призначення, використання яких не пов'язано з функціональним призначенням [30].

Пільги з податку на землю передбачені для дитячих санаторно-курортних та оздоровчих закладів України незалежно від їх підпорядкованості. Пільговий режим оподаткування стосується також дитячих санаторно-курортних та оздоровчих закладів України, які знаходяться на балансі підприємств, установ та організацій. Спеціалізовані санаторії України для реабілітації, лікування й оздоровлення хворих, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, санаторно-курортні та оздоровчі заклади громадських організацій інвалідів, дитячі санаторно-курортні та оздоровчі заклади України незалежно від їх підпорядкування теж звільняються від сплати земельного податку [30].

Виробництво санаторно-курортних послуг пов'язане з використанням природно-рекреаційних ресурсів - складової національного багатства - надр України. Сучасне податкове регулювання їх використання здійснюється через застосування загальнодержавного обов'язкового платежу, що має рентний характер, - плати за користування надрами. У табл. 2 наведено діючі диференційовані ставки цього платежу [30] за видами сировини, що використовуються у виробничо-технологічних процесах санаторно-курортної справи.

податковий курортний ринок

Ставки плати за користування надрами у ПКУ [30] визначені у фіксованих абсолютних величинах у грошовому вираженні до фізичних обсягів видобутку сировини в м3. Відсоткова ставка плати за користування надрами встановлена лише на озокерит і діє за умови, що п'ятивідсоткова вартість видобутку перевищить 34,51 грн за т. Для прикладу, у 2014 році ринкові ціни за 1 т озокериту виробництва ПАТ "Бориславський озокерит" коливаються в діапазоні 70 - 80 тис. грн. Плата за користування надрами не пов'язується з ринковою вартістю сировини у випадку її реалізації на внутрішньому чи зовнішньому ринку, ринковою ціною на санаторно-курортні послуги, виробництво яких базується на основі та з використанням природно-лікувальних ресурсів. Розрахункова вартість сировини має стати основою для визначення плати за користування надрами та встановлення диференційованих ставок обов'язкових платежів у бюджет.

Розрахункову вартість одиниці відповідного виду сировини (Pn) автор пропонує визначати за формулою:

податковий курортний ринок

де Cmпрямі матеріальні витрати, грн;

Cwi - прямі витрати на оплату праці, грн;

Af - сума нарахованої амортизації на основні засоби та нематеріальні активи, які пов'язані технічно та технологічно з видобуванням сировини;

Aci - сума амортизації витрат, пов'язаних із господарською діяльністю з відновлення природно-рекреаційного потенціалу та сировинної бази курортів;

Upi - коефіцієнт унікальності природно-рекреаційних ресурсів, визначений за матеріалами геолого-економічної оцінки запасів сировини (компетенція державної служби геології та надр України);

Vt, - обсяг видобутку сировини за податковий (звітний) період.

Плата за користування надрами в перспективі має стати важливим джерелом фінансового забезпечення відтворення природно-лікувальних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, регулятором раціоналізації використання природно-лікувальних ресурсів, стабільним джерелом доходу держави від власності на надра, що базується на фіскальному потенціалі курортної ренти.

У національному податковому менеджменті спостерігається тенденція і подальші наміри щодо зниження ставки оподаткування прибутку суб'єктів господарювання аж до 16 % у 2016 році, поширена практика звільнення від його сплати [30]. Водночас зміни податку на прибуток не впливають на використання капіталу в довгостроковому аспекті [32, с. 231].

Підстави для звільнення від сплати податку на прибуток мають санаторно-курортні заклади державної форми власності за умови, що вони функціонують на некомерційних засадах. Звільнення від оподаткування прибутку не завжди означає, що зароблені фінансові ресурси залишаються в розпорядженні суб'єктів господарювання та є фінансовим стимулом до активізації капіталовкладень і підвищення їх конкурентоспроможності на ринку санаторно-курортних послуг.

Стосовно курортних готелів, то звільняється від оподаткування прибуток суб'єкта господарської діяльності (на 10 років, починаючи з 1 січня 2011 року), отриманий від надання послуг проживання у готелях категорій "п'ять зірок", "чотири зірки" і "три зірки", у тому числі новозбудованих чи реконструйованих або в яких проведено капітальний ремонт чи реставрацію існуючих будівель і споруд.

У той час, коли для розвитку внутрішнього ринку санаторно-курортних послуг потрібні значні фінансові ресурси, капіталовкладення в модернізацію матеріально-технічної бази й розбудову курортної інфраструктури, інвестиції в нове будівництво санаторно-курортних об'єктів, податкова система України залишається неконкурентоспроможною з точки зору створення умов для економічного зростання й формування сприятливої кон'юнктури ринку санаторно-курортних послуг. У зв'язку з цим режим звільнення від оподаткування прибутку підприємств потребує вдосконалення для його застосування як фінансового стимулу комплексного характеру дії. У разі звільнення від оподаткування прибутку за принципом локалізації відносно категорійності курортних готелів у нерівних умовах залишаються суб'єкти господарювання, засоби розміщування яких претендують на означені категорії або ж не підлягають категоризації.

Потрібно звільняти прибуток від оподаткування за умови, що він спрямовується на сталий розвиток, нове будівництво, модернізацію матеріально-технічної бази, підвищення якості та конкурентоспроможності послуг. Оскільки пільги з податку на прибуток закріплені у ПКУ [30], для готельних підприємств варто було б розглянути можливість надання пільг на постійній основі з податку на прибуток за типологією санаторно-курортних послуг, включно з промисловим видобутком та реалізацією лікувальних мінеральних вод для задоволення потреб населення.

Отже, в системі чинників, які зумовлюють деструктивні тенденції на ринку санаторно-курортних послуг, мають місце: надмірне податкове навантаження, ускладнена система оподаткування, висока напруженість у стосунках між бізнесом та державними інституціями. Натомість податкове регулювання ринку санаторно-курортних послуг обмежується адміністративними підходами розширення бази оподаткування за рахунок ширшого застосування оподаткування діяльності, пов'язаної з готівковим обігом, та залучення до оподаткування неофіційного курортного сервісу, тіньового бізнесу в курортній сфері; обмеження переліку податкових пільг, якщо вони не співпадають із визнаними державою стратегічними пріоритетами розвитку ринку санаторно-курортних послуг.

Питання оптимізації податкового навантаження доцільно розглядати в аспекті зниження ставок на платежі, які мають найбільшу питому вагу в його структурі й фактично визначають загальний рівень оподаткування підприємницької діяльності. Необхідність стимулювання приросту капіталу, створення сприятливих умов для покращення рівня матеріально-технічної бази курортів, розвитку внутрішнього ринку та експорту санаторно-курортних послуг є чинниками, що виправдовують зниження податкового навантаження та використання податкових пільг. Подальші наукові дослідження можуть бути спрямовані на розробку заходів щодо підвищення відповідальності держави у сфері регулювання ринку санаторно-курортних послуг.

Література

1. World Health Organisation. European Region: Ukraine statistics summary [Electronic resource]. - Access mode : http://apps. who.int/gho/data/node.country.country-UKR.

2. Про схвалення Концепції Державної цільової програми розвитку туризму та курортів на період до 2022 року : розпорядження Кабінету Міністрів України від 01.08.2013 р. № 638-р // Офіційний вісник України. - 2013. - № 68. - С. 224.

3. Державна служба статистики України. Санаторно-курортні заклади [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://ukrstat.gov.ua.

4. Keynes J. General Theory Of Employment, Interest And Money / J. Keynes. - New Delhi : Atlantic Publishers & Dist, 2006. - 400 p.

5. Laffer A. The End of Prosperity: How Higher Taxes Will Doom the Economy - If We Let It Happen / A. Laffer, S. Moore, P. Tanous. - New York : Threshold Editions, 2009. - 336 p.

6. Marshall А. Principles of Economics / A. Marshall. - New York; Basingstoke : Palgrave Macmillan, 2013. - 731 p.

7. Ricardo D. On the principles of political economy and taxation / D. Ricardo. - Ontario : Batoche Books, 2001. - 334 p. 8. Фрідман М. Капіталізм і свобода.

Размещено на Allbest.ru