Оцінка економічної діяльності територій природно-заповідного фонду України

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК: 339.13:504.062

Миколаївський національний університет ім. В.О. Сухомлинського

ОЦІНКА ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТЕРИТОРІЙ ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ

А.В. Богославська

Постановка проблеми. Основне призначення об'єктів природно-заповідного фонду полягає у гарантуванні належного захисту природних екосистем, забезпеченні природного балансу екологічних процесів і явищ, раціоналізації природокористування загалом. Причому природно-заповідні об'єкти повинні бути максимально ефективно структурованими не тільки в екологічному, але й у соціально-економічному плані. Останнє пояснюється тим, що фінансування природно-заповідного фонду відбувається здебільшого за рахунок бюджетних коштів, а тому досягнення екологічного ефекту повинне супроводжуватися мінімально необхідним бюджетним фінансуванням за умови одночасного врахування інтересів суспільного розвитку.

Природний капітал, залучений у сферу господарювання, у довгостроковій перспективі є вичерпним, а отже, потребує охорони. Одним із найбільш дієвих інструментів збереження виступає заповідання територій (передача земельних ділянок з розмаїттям рослинного та тваринного світу до природно-заповідного фонду (ПЗФ). З іншого - у процесі відтворення робочої сили (зокрема, відновлення працівниками робочої сили, витраченої в процесі праці), постає необхідність у рекреаційному споживанні природних ресурсів, адже люди «запрограмовані» жити у природному середовищі. Таким чином, рекреаційне та виробниче споживання природних ресурсів знаходяться в постійному конфлікті.

Дослідження оцінки економічної діяльності територій природно-заповідного фонду України дозволить встановити рівень ефективності їх функціонування, визначити параметри оптимізації еколого-економічної структури та напрями удосконалення рекреаційного споживання ресурсів природно-заповідного фонду.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблематика еколого-економічного регулювання процесів функціонування і розвитку природно-заповідних територій перебуває у полі зору багатьох учених-економістів. Її у різний час досліджували А. Шлапак, В. Калитюк, В. Павлов, І. Бистряков, М. Римар, Н. Фоменко, О. Бейдик, Р. Филипів.

Проблематику рекреаційного природокористування ґрунтовно досліджували у своїх роботах низка вітчизняних учених, у тому числі: М. І. Долішній, Н. Ф. Реймерс, В. Ф. Семенов, М. Д. Балджи, В. М. Мозгальова, тощо. Також зазначеному питанню приділили увагу і зарубіжні автори, у тому числі М. Шаклі, Г. Рот і Г. Мерц, Д. Ньюсом, Р. Доулінг, С. Мур, тощо.

Постановка завдання. Провести оцінку економічної діяльності територій природно-заповідного фонду України з метою встановлення динаміки, тенденцій та закономірностей їх розвитку.

Виклад основного матеріалу дослідження. За період з 2010 по 2013 роки чисельність ресурсів заповідників та національних природних парків України зросла на 20,4 %. У розрізі видів працівників найбільше зросла чисельність та відповідно частка працівників екоосвіти - відповідно на 88,0 % та 1,4 в. п. Найбільшу частку серед працівників займає служба охорони, що пов'язано зі специфікою роботи об'єктів природно-заповідного фонду (рис. 1).

Таблиця 1. Чисельність та склад трудових ресурсів заповідників та національних природних парків України

число працівників за зазначеними категоріями не складає загальну чисельність працівників (у таблиці представлено не всі категорії працівників)

Примітка: розраховано автором за даними Державної служби статистики України [1]

Аналіз рівня розподілу трудових ресурсів заповідників та національних природних парків в Україні свідчать про значну їх зосередженість саме в національних природних парках, причому зі стабільною динамікою зростання питомої ваги працівників. Однак, порівняння зміни показників питомої ваги розподілу площ та трудових ресурсів, показує, що при зростанні частки площ національних парків на 3,1 в. п., частка трудових ресурсів по ним зменшується на 4,5 в. п.; по природних заповідниках навпаки - при зменшенні частки площ на 0,2 в. п., частка трудових ресурсів зростає на 6,6 в. п.

Крім того, значно відрізняється розподіл працівників заповідників та національних природних парків в групах та конкретних об'єктах природно-заповідного фонду. Так, в природних заповідниках зосереджена найбільша частка працівників екосистеми (33,0 % від загальної їх кількості); у біосферних заповідниках - наукових співробітників та працівників рекреації (відповідно 22,3 та 21,8 %); у національних природних парках - працівників рекреації та служби охорони (відповідно 78,2 та 66,4 %). Разом з тим, працівники рекреації взагалі відсутні у природних заповідниках. В окремих об'єктах природно-заповідного фонду взагалі відсутні працівники екоосвіти, зокрема таких, як: Природний заповідник "Розточчя", Луганський природний заповідник, Природний заповідник "Мис Мартьян", Поліський природний заповідник, Український степовий природний заповідник, Національний природній парк "Зачарований край", Шацький національний природний парк, Азово-Сиваський національний природний парк. В Чорноморському та Дунайському біосферних заповідниках відсутні працівники рекреації.

Також необґрунтовано малою є частка служби охорони в біосферних заповідниках, яка вдвічі менша від питомої ваги служби охорони природних заповідників при тому, що частка площ біосферних заповідників на 3,3 в. п. більша від питомої ваги земельних площ природних заповідників.

Таким чином, середнє навантаження земельної площі заповідників та національних природних парків на одного працівника становить 307,2 га при найменшому рівні по природних заповідниках (146,9 га) та найвищому - по національних природних парках (365,9 га) (табл. 2).

Середнє навантаження земельної площі заповідників та національних природних парків на одного працівника служби охорони значно вище і становить 711,9 га при найменшому рівні по природних заповідниках (377,9 га) та найвищому - по біосферних заповідниках (1085,9 га). Такі показники свідчать про неефективний розподіл працівників між об'єктами природно-заповідного фонду, але ситуація, що склалась залежить не лише від безпосереднього керівництва об'єкту природно-заповідного фонду, оскільки воно має враховувати приписи відповідного органу державного управління, якому підпорядковано об'єкт.

Таблиця 2. Забезпеченість заповідників та національних природних парків України трудовими ресурсами

Дані таблиці 3 підтверджують дану тезу: рівень забезпеченості трудовими ресурсами об'єктів природно-заповідного фонду різного підпорядкування значно коливається. Найменший рівень навантаження земельної площі на одного працівника заповідників та національних природних парків, підпорядкованих Міністерству освіти і науки України, а найвищий - підпорядкованихНаціональній академії наук України. При чому в об'єктах, підпорядкованих Міністерству освіти і науки України, Національній академії аграрних наук України та Національній академії наук України порівняно з середньою структурою зайнятості значно переважає частка наукових співробітників. На об'єктах, підпорядкованих Міністерству екології та природних ресурсів України та Державному агентству лісових ресурсів України - переважає частка працівників служби охорони.

Такий стан речей свідчить про наявність відмінностей у розподілі та забезпеченні трудовими ресурсами не лише у розрізі видів об'єктів та їх підпорядкованості, але й про регіональні особливості даного явища.

Таблиця 3. Розподіл трудових ресурсів заповідників та національних природних парків за органами державного управління в Україні у 2013 році

Примітка: розраховано за даними Державної служби статистики України [1]

Спостерігається також значна строкатість показників забезпеченості трудовими ресурсами у розрізі областей України (табл. 5): співвідношення між найвищим (Хмельницька область) та найменшим (Черкаська область) показником навантаження земельної площі заповідників та національних природних парків на одного працівника складає 1 до 166 по всіх працівниках та 1 до 50 по працівниках служби охорони. Лише в одній області - Луганській - відсутні працівники екоосвіти.

Економічна теорія стверджує, що недостатні обсяги одного із ресурсів у виробничій функції можна замінити бідь-яким іншим. Очевидно, що недостатній рівень забезпеченості трудовими ресурсами має бути компенсований більшими витратами фінансів.

Таблиця 5. Розподіл трудових ресурсів заповідників та національних природних парків, наданих в постійне користування, за регіонами України у 2013 році

З 2010 по 2013 роки обсяг витрат на утримання заповідників та національних природних парків в Україні зріс з 159,9 млн грн до 265,5 млн грн, тобто у 1,7 рази. При цьому структура витрат значно змінилась: по природним та біосферним заповідникам частка витрат зменшилась відповідно на 10,0 та 2,0 в. п., а по національним природним паркам, навпаки, зросла на 12,0 в. п. (рис. 1), що відповідає динаміці змін питомої ваги земельних площ об'єктів природно-заповідного фонду.

Рис. 1. Розподіл витрат на утримання заповідників та національних природних парків в Україні, тис. грн

Більшу частину витрат на утримання заповідників та національних природних парків України в 2013 році (так само, як і в попередні роки) складають витрати з Державного бюджету (табл. 6).

Таблиця 6. Склад та структура витрат на утримання заповідників та національних природних парків України в 2013 році за об'єктами природно-заповідного фонду

Примітка: розраховано автором за даними Державної служби статистики України [1]

Коливання частки бюджетного фінансування у розрізі об'єктів природно-заповідного фонду незначні: від 84,9 % по біосферним заповідникам до 88,7 % по природним заповідникам.

Склад та структура витрат на утримання заповідників та національних природних парків України в 2013 році за органами державного управління має значно більші відмінності, ніж за об'єктами природно-заповідного фонду. Найвищий показник бюджетного фінансування встановлено по Державному управлінню справами (92,4 %), а найменший - по Міністерству освіти і науки України (59,8 %), різниця між ними складає 32,6 в. п. (табл. 7).

Таблиця 7. Склад та структура витрат на утримання заповідників та національних природних парків України в 2013 році за органами державного управління

Таким чином питома вага природних заповідників та національних природних парків, які повністю фінансуються лише за рахунок Державного бюджету, складає відповідно 38,9 та 40,5 %.

У розрізі областей коливання частки бюджетного фінансування складають від 58,2 % по Запорізькій області до 100,0 % по Вінницькій, Дніпропетровській та Рівненській областям (табл. 8). Пояснити такі дані складно, адже по більшості із зазначених природних заповідників та національних природних парків є цифри про відвідувачів даних об'єктів, а отже є можливості для отримання додаткових коштів з інших джерел.

Таблиця 8. Склад та структура витрат на утримання заповідників та національних природних парків України в 2013 році за регіонами

Примітка: розраховано автором за даними Державної служби статистки України [1] заповідник витрата природний фонд

В загальній сумі витрат на утримання заповідників та національних природних парків України в 2013 році найбільшу питому вагу мають АР Крим (12,1 %), Закарпатська (14,0 %) та Івано-Франківська (13,2 %) області; найменша частка припадає на Вінницьку (0,5 %), Луганську (0,6 %) та Дніпропетровську (0,9 %) області. В структурі витрат на утримання заповідників та національних природних парків України в 2013 році з Державного бюджету так само найбільшу питому вагу мають АР Крим (12,2 %), Закарпатська (15,2 %) та Івано-Франківська (11,9 %) області; найменша частка припадає на Вінницьку (0,5 %) та Луганську (0,7 %). Іншим є розподіл місць за рівнем витрат з інших джерел: найбільшу питому вагу мають Івано-Франківська (22,4 %), Херсонська (12,9 %) та Запорізька (12,3 %) області.

Зрозуміло, витрати пов'язані з обсягами площ та кількістю працівників об'єктів природно-заповідного фонду. Але питомі витрати в розрахунку на одного працівника та один гектар площі у розрізі об'єктів природно-заповідного фонду неоднаково найвищі та найменші для об'єктів природно-заповідного фонду. Так, найвищими в розрахунку на одного працівника є витрати у національних природних парках, а в розрахунку на один гектар площі - в природних заповідниках (табл. 9).

Таблиця 9. Питомі витрати а утримання заповідників та національних природних парків України в 2013 році за об'єктами природно-заповідного фонду

Примітка: розраховано автором за даними Державної служби статистики України [1]

Питомі витрати в розрахунку на одного працівника та один гектар площі за органами державного управління мають значно більші відмінності, ніж за об'єктами природно-заповідного фонду.

Різниця між найбільшим та найменшим показником витрат в розрахунку на одного працівника складає 14,1 тис. грн або 23,2 %: найвищі по Міністерству освіти і науки України, а найменші по Державному агентству лісових ресурсів України.

Різниця між найбільшим та найменшим показником витрат в розрахунку на один гектар складає 1646,36 грн або 91,2 %: найвищі по Міністерству освіти і науки України, а найменші по Міністерству екології та природних ресурсів України (табл. 10).

Таблиця 10. Питомі витрати на утримання заповідників та національних природних парків України в 2013 році за органами державного управління

Примітка: розраховано автором за даними Державної служби статистики України [1]

Значними є також регіональні відмінності за показниками витрат в розрахунку на одного працівника та один гектар площі.

Різниця між найбільшим та найменшим показником витрат в розрахунку на одного працівника складає 48,6 тис. грн або 24,9 %: найвищі по Запорізькій, а найменші по Вінницькій областям.

Різниця між найбільшим та найменшим показником витрат в розрахунку на один гектар складає 3118,70 грн або 99,7 %: найвищі по Черкаській, а найменші по Хмельницькій областям (табл. 11).

Таким чином, можемо відмітити, що суттєвою різниця між питомими витратами на утримання заповідників та національних природних парків України за регіональним та відомчим підпорядкуванням.

Таблиця 11. Питомі витрати на утримання заповідників та національних природних парків України в 2013 році за регіонами

Примітка: розраховано автором за даними Державної служби статистики України [1]

В цілому за період з 1995 по 2013 роки витрати на утримання об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення зменшились на 10,9 % (табл. 12).

З розрахунку на один об'єкт природно-заповідного фонду витрати зменшились на 72,2 %, в розрахунку на один гектар площі - на 76,4 %, а в розрахунку на одного працівника - на 64,1 %.

Очікувати на позитивну якісну зміну використання територій природно-заповідного фонду при витратах ні рівні 169 грн на один гектар практично неможливо.

Таблиця 12. Обсяг витрат на утримання об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення в Україні

Вагомими показниками економічної діяльності об'єктів природно-заповідного фонду є також індикатори ємності стаціонарних рекреаційних об'єктів, кількості відвідувачів об'єктів ПЗФ та кількості туристичних маршрутів. У динаміці дані показники змінюються неоднаково: значно зросла кількість маршрутів - на 38,0 %, майже не змінилась ємність стаціонарних рекреаційних об'єктів - зросла на 0,8 %, при цьому кількість відвідувачів об'єктів природно-заповідного фонду зменшилась на 26,5 % (табл. 13). Тобто усі заходи, розроблені для збільшення кількості відвідувачів та додаткового залучення коштів не мали успіху. Очевидно, крім іншого, рекламна компанія більшості об'єктів природно-заповідного фонду була неефективною.

Таблиця 13. Економічні показники діяльності заповідників та національних природних парків України

Примітка: розраховано автором за даними Державної служби статистики України [1]

Розподіл показників діяльності заповідників та національних за об'єктами природно-заповідного фонду значно різниться: найбільша частка стаціонарних рекреаційних об'єктів, відвідувачів об'єктів природно-заповідного фонду та туристичних маршрутів належить національним природним паркам (рис. 2).

Рис. 2. Економічні показники діяльності заповідників та національних природних парків за користувачами у 2013 році

Висновки

Доведено наявність суттєвих відмінностей у розподілі та забезпеченні трудовими та фінансовими ресурсами залежно від видів об'єктів природно-заповідного фонду, їх підпорядкованості та регіональної належності.

Встановлено значні відмінності у фінансуванні витрат об'єктів природно-заповідного фонду, які залежать від статусу та регіональної належності об'єкту, коли мова йде про фінансування з місцевих бюджетів. Надходження коштів до спеціальних фондів, як правило, обмежується декількома видами послуг, в той час як сфера обслуговування практично будь-якого парку може включати не менше десятка послуг, орієнтованих, що найменше, на різні вікові групи населення.

Література

1. Заповідники та національні природні парки України: статистичний бюлетень 2013 рік

Анотація

У статті проведено оцінку економічної діяльності територій природно-заповідного фонду України. Період дослідження охоплює 2010-2013 роки. Проаналізовано чисельність та склад трудових ресурсів за об'єктами природно-заповідного фонду та за органами державного управління; забезпеченість заповідників та національних природних парків України трудовими ресурсами; озподіл витрат на утримання заповідників та національних природних парків в Україні; склад та структура витрат на утримання заповідників та національних природних парків України в 2013 році за об'єктами природно-заповідного фонду, за органами державного управління та за регіонами; питомі витрати на утримання заповідників та національних природних парків України в 2013 році за об'єктами природно-заповідного фонду, за органами державного управління та за регіонами;обсяг витрат на утримання об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення в Україні; економічні показники діяльності заповідників та національних природних парків України у тому числі за користувачами. У результаті дослідження зроблено висновки про динаміку, тенденції та закономірності економічної діяльності територій природно-заповідного фонду України. Зроблені висновки дозволяють встановити рівень ефективності функціонування, визначити параметри оптимізації еколого-економічної структури та напрями удосконалення рекреаційного споживання ресурсів природно-заповідного фонду.

Ключові слова: природно-заповідний фонд, заповідник, національний парк, регіон, оцінка.

This article provides an assessment of economic activity areas of natural reserve fund Ukraine. Research period covers 2010-2013. Analyzed the number and composition of human resources for the objects of nature reserve fund and for public administrations; availability of reserves and national parks Ukraine workforce; allocation of the cost of maintaining reserves and national parks in Ukraine; composition and structure of the cost of maintaining reserves and national parks in 2013 Ukraine of objects of natural reserve fund for the state administration and by region; unit costs of maintaining reserves and national parks in 2013 Ukraine of objects of natural reserve fund for the state administration and by region; expenditure on maintenance of natural reserve fund of national importance in Ukraine; economic performance reserves and national parks in Ukraine including users. The study conclusions about the dynamics, trends and patterns of economic activity areas of natural reserve fund Ukraine. Conclusions can establish the level of efficiency of operation, determine the optimization settings ecological and economic structure and improving recreational areas of consumption of natural reserve fund.

Keywords: nature reserve fund, reserve, national park, region, score.

Размещено на Allbest.ru