Зайнятість та безробіття в постіндустріальній економіці

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 331.526.2

Харківський державний університет харчування та торгівлі

ЗАЙНЯТІСТЬ ТА БЕЗРОБІТТЯ В ПОСТІНДУСТРІАЛЬНІЙ ЕКОНОМІЦІ

І.О. Давидова

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями.

У загальному вигляді сучасна структура трансформації зайнятості буде далеко не повною, якщо не надати її аналіз у контексті реструктуризації всієї системи суспільного відтворення на постіндустріальній основі.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв'язання даної проблеми і на які спирається автор, виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми.

Дослідження спирається на методологічні розробки теорії зайнятості. Проблеми трансформації зайнятості та безробіття в умовах переходу до інформаційного суспільства, впливу інформаційних технологій на зайнятість та формування нового співвідношення між зайнятістю та безробіттям досліджуються в працях Р. Арона, Д. Белла, М.Кастельса, О.Тоффлера, Я.Корнаї, А. Гальчинського, В. Геєця, А. Гриценка, О. Гулевича, О. Кацук, А. Колота, Е. Лібанової. У той же час вивчення зайнятості, зміни її змісту і форм у зв'язку з постіндустріальними тенденціями, інтелектуалізацією економіки залишається виключно актуальним.

Постановка завдання. Засновуючись на здобутках сучасної економічної науки, на нашу думку, подальшого поглиблення потребує теоретико-методологічний аналіз явищ зайнятості та безробіття та їх співвідношення з врахуванням постіндустріального розвитку.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обгрунтуванням отриманих наукових результатів. Відомо, що характерним критерієм переходу країни до постіндустріальної стадії розвитку виступає швидкий розвиток сфери послуг та її перевищення за питомою вагою у валовому національному продукті. Зайнятість ( її кількісні та якісні характеристики) виступають одним з ключових індикаторів стану економічного розвитку (в тому рахунку переходу до постіндустріальної зайнятості). Вказана тенденція відзначається й в структурі зайнятих, прирості нових робочих місць. Зайнятість у виробничому секторі більшої частини розвинених та багатьох країн, що розвиваються, починаючи з середини 90-х років, стабільно знижувалась, а нові робочі місця створювались переважно у сфері послуг.

Зростання сфери послуг, зумовлюючи розповсюдження нематеріальних форм виробництва, виправдано з економічної точки зору: наявність розвинутої та розгалуженої сфери послуг створює для економіки низку переваг, пов'язаних із трансакційним характером цієї сфери, спрямованістю сектора послуг на поліпшення інституціональної структури, визначення та захист прав власності, і у результаті забезпечує полегшення роботи ринку та інших організаційних механізмів, поглиблюючи суспільний розподіл праці, можливості економічного зростання. Сфера послуг характеризується тим, що на перших етапах свого розвитку вона створювала робочі місця з нижчим рівнем кваліфікації та рівнем заробітної плати, так як капіталоінтенсивні підприємства мають високі витрати. Сучасний сектор послуг складається з галузей, безпосередньо пов'язаних із інноваціями, заснований на відкритих монополіях, які носять тимчасовий характер, але можуть приносити дохід постійно, якщо потік інноваційних перетворень носить безупинний характер. Сфера послуг виступає простором, який обробляє інформаційні потоки сучасного суспільства, безпосередньо орієнтуючись на потреби інтелектуального виробництва. Питома вага інформаційних послуг в загальному обсязі послуг постійно збільшується.

Зростання сфери послуг та зайнятості в цьому секторі характеризується неоднорідністю, особливо якщо порівнювати зрілі та перехідні економіки. Для зрілих економік характерним є стабільне положення в цьому секторі таких видів послуг, як загальна комерційна діяльність по забезпеченню функціонування ринку, операції з нерухомим майном, інформаційне обслуговування, зв'язок, фінанси, кредит, страхування. Для перехідних економік характерно превалювання зайнятості в послугах, які є енерго- або капіталомісткими, мають низький експортний потенціал: торгівлі, ремонту, транспорту. Крім гетерогенності, для сфери послуг характерна нестійкість робочих місць - тут як створюється, так і скорочується більше робочих місць, ніж у промисловості, так як підприємства сфери послуг більш нестійкі. Однак в цілому сфера послуг створює більше робочих місць, ніж втрачає [195], що одночасно зумовлює більшу мобільність та вищий ступінь адаптивності сфери послуг. Зазначені особливості здійснюють вплив на загальний характер зайнятості, її рухливість та вимоги до працівників.

Технологічні новації та посилення сервісного характеру економіки змінюють характер виробничих відносин у сфері зайнятості. Зайнятість в сучасних умовах набуває таких рис, які найбільшою мірою відповідають завданню всебічної реалізації інтелектуальних здібностей та активності: швидке перегрупування зайнятих по галузях і сферах економіки (концентрація зайнятості в галузі інтелектуального виробництва та сфері послуг); підвищення кваліфікаційного рівня робочої сили і формування нового інтелектуально-професійного простору; зміна форми праці і її подальша інтелектуалізація, розвиток самозайнятості «нового типу», на основі інтелектуальної праці; виникнення нового типу відносин у системі зайнятості, посилення та поглиблення змісту гнучкості зайнятості. Переміщення трудових ресурсів до сфери послуг приводить до превалювання виробничих відносин, заснованих на прямому контакті між тим, хто надає послугу та тим, хто її одержує. Відносин за типом «людина-людина» починають витісняти відносини за типом «людина-капітал».

Процеси формування інтелектуального капіталу свідчать, що перехід системи зайнятості до розкриття його потенціалу в постіндустріальній економіці виступає як тенденція, для реалізації якої необхідна наявність певних чинників, таких як комплексна державна політика регулювання зайнятості; інтеграція в глобальне інформаційне суспільство та інтелектуальний простір; розвиток національної інноваційної системи [354].

У постіндустріальній економіці не тільки зайнятість, але й безробіття набуває нових рис:

1) превалювання якісної сторони безробіття. Проблема виявляється не стільки в кількості безробітних, скільки в їх якісному складі;

2) розмивання меж безробіття та зайнятості. Все більше людей знаходяться в такому стані, коли немає підстав вважати їх безробітними, але вони позбавлені гарантій стабільного доходу. Таке сполучення зайнятості та безробіття можна охарактеризувати як комбіновану форма зайнятості - гнучка, часткова, повна ризиків зайнятість;

3) прискорене зростання рівня безробіття серед низькокваліфікованої робочої сили [426];

4) зміна співвідношення між традиційними складовими безробіття. Циклічне безробіття виявляється більш іманентним індустріальному типу розвитку, для постіндустріального характерним є нарощення структурного безробіття внаслідок скорочення індустріальних виробництв та фрикційного безробіття. В індустріальну епоху підприємства, закриваючись в період спаду, залишали людей без робочих місць, засобів існування, до тих пір, поки ці підприємства не відкривались знов, надаючи ті ж робочі місця. У постіндустріальному суспільстві вже не буде тих самих робочих місць, простір для структурних невідповідностей в системі зайнятості значно розширюється; зайнятість безробіття інтелектуальний професійний

5) урізноманітнення безробіття, поява його нових типологічних видів. Так, О. Тоффлер виділяє сім потоків, що підживлюють безробіття: разом із структурним, фрикційним безробіттям позначаючи безробіття, пов'язане з тенденціями розвитку міжнародної торгівлі, технологічне безробіття, «нормальне безробіття» - з причин природньої зміни переваг та вдосконалення, «інформаційне безробіття», ненавмисне безробіття - «ятрогенне», що виникає внаслідок помилок в державній політиці зайнятості [369, с. 78];

6) неможливість вирішення проблем безробіття через нездатність задовoлення потреби в робочих місцях, яка актуалізує загальне рішення не тільки через створення нових робочих місць, але і через зниження економічної активності населення, участь в альтернативних зайнятості сферах життєдіяльності.

Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямі. Практика доводить, що для мінімізації безробіття по мірі поширення функціонування постіндустріального сектору та інтелектуальної праці необхідні заходи, що націлені на підвищення рівня рухливості робочої сили (він особливо низький у бюджетному секторі економіки), створення адекватної змінам кон'юнктури попиту на робочу силу системи підготовки та перепідготовки кадрів, забезпечення інформаційної прозорості ринку праці. В іншому випадку довгострокові зміни в структурі попиту можуть привести при високому безробітті до браку кваліфікованих кадрів для перспективних виробництв, що виступить перешкодою на шляху до можливого економічного зростання.

Література

1. Старовойтова Л. И. Занятость населения и ее регулирование: учеб. пособие / Л. И. Старовойтова, Т. Ф.Золотарева. - М.: Академия, 2001. - 192 с.

2. Тоффлер О. Будущее труда / О. Тоффлер // Новая технократическая волна на Западе. ? М. : Прогресс, 1986. ? С. 250-275.

3. Begin J. Dynamic Human Resource Systems: Cross-National Comparisons / J. Begin. - Berlin: de Gruyter, 1997.

Анотація

В статті розкриваються методологічні основи для дослідження сутності та трансформації зайнятості та безробіття в умовах постіндустріальної економіки з точки зору структури, кількісних параметрів та якісних характеристик. З боку структури зміни зайнятості виявляються у відносному зростанні зайнятих у сфері послуг. Технологічні новації та посилення сервісного характеру економіки змінюють характер виробничих відносин у сфері зайнятості, розкриваючи нові характеристики зайнятості: швидке перегрупування зайнятих по галузях і сферах економіки (концентрація зайнятості в галузі інтелектуального виробництва та сфері послуг); підвищення кваліфікаційного рівня робочої сили і формування нового інтелектуально-професійного простору; зміна форми праці і її подальша інтелектуалізація, розвиток самозайнятості «нового типу», на основі інтелектуальної праці; поглиблення змісту гнучкості зайнятості.

Ключові слова: зайнятість, безробіття, постіндустріальна економіка, трансформації зайнятості.

In this article a methodology to study essence and transformation of employment and unemployment in the conditions of post-industrial economy in terms of structure, the quantitative parameters and qualitative characteristics are revealed. From the structure of employment changes are found in the relative growth of employment in the service sector. Technological innovations and enhance of service-based economy are changing the nature of industrial relations in employment, opening new employment characteristics: rapid rearrangement employed in sectors of the economy (the concentration of employment in the field of knowledge production and services ), increasing the qualification level of the workforce and the formation of new intellectual professional space, changing forms of work and its following intellectualization, the development of self-employment in"new type", on the basis of intellectual work, deepening the content of the flexibility of employment.

Кeywords: employment, unemployment, post-industrial economy, the transformation of employment.

Размещено на Allbest.ru