Місце концепції іноземного капіталу у теорії капіталу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Місце концепції іноземного капіталу у теорії капіталу

Сучасний етап функціонування економіки України характеризується кризовими явищами, що на макрорівні передусім пов'язано з перерозподілом факторів виробництва та залученням коштів на внутрішньому та зовнішньому ринках, а на мікрорівні - з недостатнім досвідом управління як власним, так і залученим капіталом, як однією із складових управління діяльністю підприємств. Саме тому з теоретичної й практичної точки зору проблеми управління іноземним капіталом є надзвичайно актуальними.

Вагомий науковий внесок у дослідження питань, пов'язаних з розвитком теорій капіталу, зробили Дж. Локк, А. Тюрго, Ф. Кене, А. Сміт, Д. Рікардо, К. Маркс, І.Фішер, Е. Брукинг, та інші. Не дивлячись на тривалу історію наукових досліджень такої економічної категорії як «капітал», універсальний підхід до її розуміння відсутній, що підтверджує актуальність дослідження.

Окремі аспекти розвитку концепції іноземного капіталу досліджували І. Велш, Дж.Ріттер, П.Г. Гулькін, А.В. Лукашов, А.Є. Могін, В.І. Грушко, В.Д. Нікіфорова, В.О. Макарова, О.О. Волкова, І.П. Мігус та інші.

На жаль невирішеними на даний час залишаються питання системного підходу до вивчення концепції іноземного капіталу.

Метою дослідження є встановлення місця концепції іноземного капіталу у теорії капіталу. Основними завданнями дослідження стали: вивчення сучасних підходів до розуміння категорії «капітал» та концепцій, що їх характеризують; встановлення приналежності концепції іноземного капіталу до існуючих концепцій та підходів.

Систематизація сучасних наукових праць, в яких вивчалась така економічна категорія як «капітал» дозволило встановити наявність двох підходів: загального та індивідуального, які характеризують рівень проведених досліджень щодо даного питання (рис. 1).

Сучасні підходи до вивчення категорії «капітал»

капітал іноземний грошовий

Загальний підхід існував за часів становлення, розвитку та занепаду індустріального суспільства до початку ХХ ст. До нього слід віднести наступні концепції: грошову, натуралістичну, системну та узагальнюючу.

Грошова концепція з'явилась за часів торгівельного способу господарювання та виникнення ринкових відносин, які витіснили натуральне господарство (ХVI - XVII ст.). Об'єктом дослідження на той час була виключно сфера обігу, адже до кінця XVII виробництво - це лише додаток торгівлі. Сутність грошової концепції капіталу полягає у тому, що гроші ототожнювались з капіталом. Такі погляди подіяли всі представники економічного вчення меркантилізму: Т. Мен, Дж. Локк, Р. Кантильон, Дж. Ло, Ж.Б. Кольбер, А. Монкретьєн [1-3].

Натуралістична концепція капіталу представляє останній як вкладення у виробництво частини матеріальних запасів або частини багатства країни, тобто є матеріально-речовинним трактуванням капіталу [1]. Поява нового підходу до розуміння сутності капіталу пов'язана зі зміною умов господарювання: виробництво товарів, а значить і капітал сфери виробництва, а не обігу, почали займати домінуюче положення в економіці розвинутих країн Європи XVIIІ - поч. ХІХ ст. Економічною науковою доктриною тих часів є погляди представників класичної школи політекономії, які першими звернули увагу на структуру капіталу, його здатність приносити дохід та динамічний характер, віднесли його до найголовніших факторів виробництва.

Так, за висновками більшості вчених-дослідників історії економічних вчень, фізіократ Ф. Кене поділив капітал на основний та оборотний (первинні та щорічні аванси у його термінології), а також довів, що в русі знаходиться не лише оборотний, а й основний капітал [2-4], а А. Тюрго вказав на різницю між грошима і капіталом [2].

А. Сміт визначив капітал як «частину запасів, від якої очікується отримання доходу» [5], а також продовжив ідеї Ф. Кене щодо структури капіталу та включив у її склад і грошові кошти. «Гроші, - писав А. Сміт, - це велике колесо обігу […], хоча і є нарівні з іншими знаряддями виробництва частиною капіталу» [5]. Визначення капіталу Д.Рікардо в основному співпадає з А. Смітом: «частина багатства країни, що використовується у виробництві і є її капіталом» [5]. Аналогічно вважав і Т. Мальтус - «капітал - це така частина запасу країни, яка утримуються або застосовується з метою отримання прибутку при виробництві та розподілі багатства» [6-7].

Творець теорії факторів виробництва, до яких на той час віднесли працю, землю, капітал, Ж.-Б. Сей вважав капітал найважливішим серед них та доповнив визначення: додав до матеріальних цінностей ще й послуги, що підтримують виробництво [1, 3].

Найбільш широким серед класиків є визначення Дж.С.Міля, який відніс до капіталу «все, що необхідно для утримання та застосування праці інших людей з метою використання її у виробництві» [8] і наблизився таким чином до трактування капіталу К. Марксом.

Здобутки К. Маркса багатьма сучасними вченими оцінюється як найбільш повна, найбільш справедлива, системна концепція капіталу. Оскільки К. Маркс аналізував економіку з позиції того, що вона є базисом суспільства, то й капітал є частиною суспільних відносин взагалі й виробничих зокрема. «Капітал - це не річ, а визначене суспільне відношення, яке представлено у вигляді речей та надає цим речам специфічний суспільний характер», також К. Маркс підкреслював його динамічний характер: «капітал - це не просто відносини, а процес, у різні моменти якого він залишається капіталом» [9]. Третє і найвідоміше визначення К. Маркса наступне: капітал - це вартість, що створює нову вартість - «…приєднуючи до мертвої предметності товарів живу робочу силу, капіталіст перетворює вартість - минулу, уречевлену, мертву працю - в капітал, у самозростаючу вартість» [9].

Отже, К. Маркс розглядав капітал з трьох позицій: відносин, процесу та вартості, що не втратило своєї актуальності й сьогодні.

Остання на сьогодні із загальних наукових теорій капіталу - це узагальнююча концепція капіталу І.Фішера, який назвав капіталом все те, що здатне протягом певного часу приносити дохід [10]: «будь-яке благо, що приносить дохід своєму власнику, незалежно від сфери застосування є капіталом» [11]. Але тут варто зазначити, що І.Фішер не досліджував ані структуру, ані сутнісних характеристик капіталу, він просто максимально розширив коло цінностей, які можуть називатися капіталом, перелік яких доповнюється і до тепер.

Індивідуальні концепції капіталу з'явились протягом ХХ ст. і названі таким чином тому, що не охоплюють капітал як цілісність, а розглядають лише окрему його форму.

Перша з часткових концепцій - монетаристська, яка абсолютизує роль фінансової сфери в економіці та відповідно головну роль віддає фінансовому (грошовому) капіталу [1, c. 16; 3, c. 231], що є, на думку автора, кроком назад в дослідженні сутності капіталу у порівнянні з працями класиків та К. Маркса.

Наступною є концепція людського капіталу, виникнення якої пов'язано із закономірною тенденцією розвитку науки, коли проблеми людини все більше і більше стають у центрі наукової уваги, а також з якісними змінами структури виробничих сил суспільства внаслідок науково-технічної революції ІІ-ї половини ХХ ст. [11-13]. Авторами теорії вважаються американські вчені-економісти Т. Шульц, Г. Беккер, Л. Туроу, Я.Мінсер та ін. Прихильники цієї теорії вважають людину, її знання, навички, уміння, талант, здібності та інші обдарування найважливішим фактором економічного успіху будь-якого підприємства чи країни. Людина сприймається не як робоча сила, а як самостійний унікальний суб'єкт економічних відносин, рішення якого на кожному етапі життя - це відправний пункт для отримання доходів у майбутньому. Такий підхід дещо нагадує погляди А. Маршала, який вважав, що «існують тільки два фактора виробництва - природа і людина. Капітал і організація є результатом людської праці» [14].

Настання постіндустріальної (або інформаційної) стадії розвитку суспільства, що знаменувалось другою хвилею науково-технічної революції, появою інформаційних технологій, комп'ютеризацією багатьох сфер економіки та низка інших факторів зумовили появу концепції інтелектуального капіталу, до складу якого входить і людський капітал (адже людина носій інтелекту), і об'єкти інтелектуальної власності, що дозволяють приносити дохід. Становлення та розвиток теорії інтелектуального капіталу, як правило, пов'язують з іменами Дж. Гелбрейта, Л. Едвінсона, Т. Стюарта, Л. Прусак, Д. Белла, Е. Брукинга, В.С.Єфремова та інших вчених. Ця концепція є досить популярною, стрімко розвивається, але все ж таки не розглядає капітал в його цілісності та перевищує роль його інтелектуальної складової.

В сучасних умовах, коли суб'єкти господарювання та й сама держава обмежені у залученні коштів на внутрішньому ринку, особливого розвитку набула концепція іноземного капіталу, яка передбачає використання різних форм, засобів та механізмів для залучення іноземного капіталу. Основними представниками даного напряму виступають І. Велш, Дж.Ріттер [15], П.Г. Гулькін [16], А.В. Лукашов, А.Є. Могін [17], В.Д. Нікіфорова, В.О. Макарова, О.О. Волкова [18], І.П. Мігус [19] та інші зарубіжні і вітчизняні науковці. Дана концепція розрізняє особливості залучення капіталу на зовнішніх ринках державою та суб'єктами господарської діяльності, а також форми його залучення через кредитування, реальні та фінансові інвестиції.

Отже, поява концепції іноземного капіталу відбулась в наслідок трансформації грошової, системної та монетаристської концепцій, що дозволило більш системно підійти до вивчення питання залучення капіталу на зовнішньому ринку як державою, так і окремими суб'єктами.

Результати проведеного дослідження можна представити у наступних висновках:

1. Автором систематизовано сучасні підходи до вивчення категорії «капітал», що дозволило виокремити загальний та індивідуальні підходи до вивчення теорій капіталу.

2. В межах загального підходу були визначені наступні концепції: грошова, натуралістична, системна та узагальнююча.

3. В межах індивідуального підходу були визначені наступні концепції: монетаристська, людського капіталу, інтелектуального капіталу та іноземного капіталу.

4. Концепція іноземного капіталу передбачає використання різних форм, засобів та механізмів для залучення іноземного капіталу. Дана концепція розрізняє особливості залучення капіталу на зовнішніх ринках державою та суб'єктами господарської діяльності, а також форми його залучення через кредитування, реальні та фінансові інвестиції.

5. Не дивлячись на достатній рівень проведених досліджень за окремими формами залучення іноземного капіталу через кредитування, реальні та фінансові інвестиції, наразі відсутній організаційно-економічний механізм залучення іноземного капіталу в економіку України, що й зумовлює подальші напрями дослідження.

Список використаних джерел

1. Богачева Г.Н., Денисов Б.А. О многообразной трактовке категории «капитал» // Менеджмент в России и за рубежом. - 2000. - №1. - С. 13-24.

2. Юхименко П.І., Леоненко П.М. Історія економічних вчень. - 2-е вид., випр. - К.: Знання-Прес, 2001. - 514 с.

3. Ядгаров Я.С. История экономических учений. - 3-е изд. - М.: ИНФРА-М, 2001. - 320 с.

4. Титова Н.Е. История экономических учений. - М.: Гуманит. изд. центр «ВЛА-ДОС», 1997. - 288 с.

5. Петти А., Смит А., Риккардо Д. Антология экономической классики. - М.: Эконов; Ключ, 1993. - 475 с.

6. Мальтус Т., Кейнс Д., Ларин Ю. Антология экономической классики. - М.: Эконов; Ключ, 1993. - 475 с.

7. Маршалл А. Принципы экономической науки. Т.3: Пер. с англ. - М.: Изд. группа «Прогресс», 1993. - 352 с.

8. Милль Дж.С. Основы политической экономии. Т.1: Пер. с англ. А.А. Калинина, В.Т. Стоплер; Под. ред. А.Г. Милейковского. - М.: Прогресс, 1980. - 496 с.

9. Маркс К. Капитал: Критика политической экономии. Т.1: Кн.1: Процесс производства капитала. - М.: Политиздат, 1988. - 891 с.

10. Fisher I. The Nature of Capital and Income. - L., 1977. - 278 p.

11. Экономическая теория / Под. ред. А.Г. Грязновой, Т.В. Чечелевой. - М.: Экзамен, 2004. - 592 с.

12. Грiшнова О.А. Людський капітал: формування в системі освіти i професійної підготовки. - К.: Знання, 2001. - 254 с.

13. Журавльова І.В., Кудлай А.В. Управління людським капіталом підприємства. - Харків: ХНЕУ, 2004. - 284 с.

14. Маршалл А. Принципы экономической науки. Т1: Пер. с англ. - М.: Изд. группа «Прогресс», 1993. - 416 с.

15. Welch I., Ritter J. A review of IPO activity, pricing and allocations, Yale ICF Working Paper, №02 - 11, February 8, 2002.

16. Гулькин П.Г. Практическое пособие по первоначальному публичному предложению акций (IPO) - СПб.: ООО «Аналитический центр Альпари СПб», 2002. - 238 с.

17. Лукашов А.В. ІРО от І до: Пособие для финансовых директоров и инвестиционных аналитиков [Текст] / А. Лукашов, А. Могин. - 2-е изд., испр. и доп. - М.: Альпина Бизнес Букс, 2008. - 361 с.

18. Никифорова В.Д., Макарова В.А., Волкова Е.А. ІРО - путь к биржевому рынку: Практическое пособие по публичному размещению ценных бумаг. [Текст] / В.Д. Никифорова, В.А. Макарова, Е.А. Волкова - СПб.: Питер, 2008. - 352 с.

19. Мігус І.П. Переваги та недоліки використання депозитарних розписок як інструменту залучення іноземних інвестицій в Україну / І.П. Мігус // Наукові праці Національного університету харчових технологій: спец. Випуск: екон. Науки. - №17. - 2005. - С. 105-107.

Размещено на Allbest.ru