Форми державного регулювання процесів інвестування харчових корпорацій на мезорівні

Размещено на http://www.allbest.ru/

ФОРМИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПРОЦЕСІВ ІНВЕСТУВАННЯ ХАРЧОВИХ КОРПОРАЦІЙ НА МЕЗОРІВНІ

Ю.В. Тінтулов,

кандидат економічних наук, доцент кафедри інформаційних систем і технологій Одеського Державного Аграрного Університету

Розглянуто основні засади державного регулювання інвестиційних процесів в Україні на мезорівні. Проаналізовано тенденції проведення інвестиційної політики на сучасному етапі розвитку української економіки та надано рекомендації для її активізації.

Ключові слова: державне регулювання, інвестиційна діяльність, інвестиції, економічне зростання, інвестиційний клімат, інвестиційна політика.

державний регулювання інвестиційний економіка

Рассмотрены основные принципы государственного регулирования инвестиционных процессов в Украине на мезоуровне. Проанализированы тенденции проведение инвестиционной политики на современном этапе развития украинской экономики и даны рекомендации для ее активизации.

Ключевые слова: государственное регулирование, инвестиционная деятельность, инвестиции, экономический рост, инвестиционный климат, инвестиционная политика.

Main principles of state regulation of investment processes in Ukraine at the meso level. Analyzed trends carrying out of investment policy at the present stage of development of the Ukrainian economy and recommendations for its activation.

Keywords: state regulation of investment activity, investments, economic growth, investment climate, investment policy.

Вступ. Весь набір методів та інструментів управління інвестиційною діяльністю, які можуть використовуватися на рівні регіональних соціально-економічних систем, визначається їхніми повноваженнями в області регулювання процесів інвестування, так законодавчі можливості регіональних соціально-економічних систем розмежовуються законодавством України [1].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблеми державного регулювання інвестиційної діяльності висвітлені у працях зарубіжних вчених, зокрема, у Г. Бірмана, С. Брю, Д. Дарнінга, М. Джонка, Д. Ніркота, І. Кембелла, П. Ліндерта, Д. Мілера, М.Портера, М. Татаренко, С. Фішера, Р.Холта, У. Шарпа та інших. Вагомий внесок у розробку теоретичних і практичних досліджень зробили українські вчені: І.Бланк [2], З.Богачов, В.Будкін, Б. Губський, В. Вергун, О. Вовчак [4], О.Гаврилюк, П. Гайдуцький, Т.Майорова, О.Мертенс, А. Пересада.

Формулювання цілей статті. Основною метою статті є визначення форм державного регулювання процесів інвестування на рівні регіональної соціально-економічної системи. Дослідження керування певних критеріями вибору й оцінки перспективності інвестиційних проектів. Розроблена та запропонована методика експертної (рейтингової) оцінки при ранжируванні інвестиційних проектів.

Виклад основного матеріалу. У цей час досягнутий досить високий ступінь уніфікації регіональної нормативної бази стосовно управління інвестиційною діяльністю вітчизняних й іноземних інвесторів й її регулювання. Прийняті в регіонах нормативні акти, що мають за основу єдині принципи, включають, як правило, що випливає набір коштів й інструментів регулювання інвестиційних процесів:

- інвестиційні програми регіональної соціально-економічної системи,

- плани соціально-економічного розвитку регіональної соціально-економічної системи, а також створення соціально-економічних об'єктів, використання природних ресурсів,

- супровід пріоритетних інвестиційних проектів (ПІП),

- підтримка розвитку інвестиційно-інноваційного інфраструктурного забезпечення,

- державні гарантії (поручительства) регіональних соціально-економічних систем,

- податкові пільги (пільги за податками і зборами),

- спеціальні податкові режими,

- фінансову допомогу й пільги, спрямовані на розвиток окремих територій, галузей і виробництв,

- не фінансові (інші) пільги,

- контроль за цільовим використанням коштів, асигнованих з бюджету регіональної соціально-економічної системи на фінансове забезпечення інвестиційних проектів,

- визначення складу й строків здійснення організаціно-розпорядницьких процедур, інші заходи

Інструменти регулювання процесів інвестування й система їхньої реалізації на рівні регіональної соціально-економічної системи відповідно до законодавства представлені в таблиці 1.

Таблиця 1.

Форми державного регулювання процесів інвестування на рівні регіональної соціально-економічної системи

Джерело: розроблено автором за даними [1,2,3,4]

Всі інструменти управління інвестиційною діяльністю, наявні в арсеналі органів місцевого самоврядування, мають бути спрямовані на визначення й формування конкурентних переваг і конкурентної стратегії розвитку муніципального утворення, що в остаточному підсумку приводить до більше інтенсивного залучення ресурсів інвестиційного забезпечення і підвищенню прибутковості території.

Вихід із кризи, перехід до пожвавлення, а потім і зростання економіки, забезпечення її конкурентоздатності неможливі без інвестиційного бума, потоку базисні й поліпшуючі інновації. проте для цього важливо сформувати систему державних, регіональних і муніципальних інвестиційних програм, а також програм великих господарських одиниць на основі оцінки й відбору найбільш ефективних проектів - «точок зростання».

Інвестиційні ресурси обмежені, особливо в умовах економічної кризи, спаду виробництва, дефіциту регіонального й місцевого бюджетів, незначних ресурсів підприємств і банків [5]. Тому на регіональному й муніципальному рівнях, а також на рівні підприємств, банків й інших фінансових інститутів необхідний відбір на основі стратегічних пріоритетів невеликого числа інвестиційних проектів, які можуть у порівняно короткий час дати найбільший ефект.

Оцінка й відбір харчовими корпораціямі інвестиційних проектів і формування на їхній основі інвестиційних програм інноваційного розвитку є життєво важливими вихідними етапами інвестиційного процесу, від яких залежить ефективність всіх наступних етапів. При цьому потрібно керуватися певними критеріями вибору й оцінки перспективності інвестиційних проектів. Вони можуть бути неоднаковими на різних фазах інвестиційного циклу, при різних умовах ухвалення рішення. Виділимо чотири основних критерії[4].

1. Конкурентоздатність продукції, що є наслідком реалізації проекту інвестиційних вкладень. Мова йде насамперед про визначення ніш на внутрішньому й зовнішньому ринках, де продукція буде користуватися досить тривалим (не менш строку окупності вкладених коштів) попитом, про споживчі параметри, які визначають рівень новизни й конкурентоздатності цієї продукції, перевага її покупцями (особливо при насиченому ринку), передбачуваному рівні цін, що є важливим чинником формування попиту. Якщо інвестиції спрямовані на освоєння ефективної технології виготовлення вже наявних на ринку товарів (послуг), то конкурентоздатність визначається більше низькими витратами виробництва й цін або поліпшенням якісних параметрів.

Оскільки інвестиційний цикл має чималу тривалість (з урахуванням часу на проектування, будівництво й функціонування об'єкта), оцінка конкурентоздатності повинна ґрунтуватися на прогнозних маркетингових дослідженнях, ураховувати тривалість фаз життєвого циклу проектованого виробу, групи товарів (послуг) або технології, можливість зміни кон'юнктури на різних фазах циклу. Якщо порівняно невеликі інвестиції потрібні для поліпшення використовуваної технології, часткової модернізації або розширення випуску вже виробленої продукції, відомої споживачеві що займається освоєнім ніші, то обрій маркетингового прогнозу може бути невеликим, оскільки попит відомий й у достатньому ступені гарантований. Якщо ж інвестиції вкладаються в освоєння принципово нової продукції або технології, великі винаходи, базові інновації, коли немає надійних даних ні про рівень витрат, ні про обсяг майбутнього попиту, ринок, по суті справи, формується заново, потрібно довгостроковий різноманітний прогноз; інвестиційний ризик у цьому випадку багаторазово вище, але й виграш при обґрунтовано обраному варіанті незрівнянно більше, а конкурентні переваги значно стійкіше.

До особливого типу відносяться інвестиційні проекти соціального й екологічного характеру, результатом яких не є товари й платні послуги, а джерелом фінансового забезпечення служать в основному кошти державного, регіональних і місцевих бюджетів. проте й у цьому випадку варто визначати конкурентоздатність намічуваної до виробництва продукції або освоюваної технології(навіть якщо це безкоштовна послуга) у порівнянні з іншими існуючими або можливими коштами задоволення даної потреби, переваги споживачів безкоштовної послуги (наприклад, якщо мова йде про будівництво школи, лікарні, театру, будівлі очисного спорудження й ін.).

2. Ефективність проекту, маса прибутку, норма рентабельності й строк окупності інвестицій мають вирішальне значення при формуванні інвестиційних програм, особливо для приватних інвесторів, основною метою яких є витяг прибутку. При використанні цього критерію відбору проектів варто враховувати трохи факторів. По-перше, найбільш прибуткові сфери додатка капіталу відрізняються звичайно підвищеним ризиком і посиленою конкуренцією; інвесторів (особливо якщо це банки, інвестиційні або пенсійні фонди) цікавлять надійність інвестицій, стабільність і гарантированность їх повернення й одержання прибутку. По-друге, серед інвесторів, крім приватних й акціонерних підприємств, бувають державні й регіональні органи влади, муніципальні підприємства, екологічні, пенсійні й благодійні фонди й т.п., що керуються не тільки прибутковістю, але й суспільною значимістю проектів для рішення соціальних, екологічних й інших проблем, за які вони несуть відповідальність перед платниками податків, засновниками, спонсорами. По-третє, поняття ефективності неоднозначно, воно включає не тільки прямий економічний ефект (маса прибутку й норма рентабельності, строк окупності), але й інші види ефекту (соціальний, екологічний й ін.), які по деяких видах інвестиційної діяльності (у сферах освіти, охорони здоров'я, культури, екології) можуть здобувати вирішальне значення. Ураховується також показник бюджетної ефективності -- зіставлення асигнувань із бюджету й надходжень у нього в результаті реалізації проекту.

3. Надійність проекту, реальна забезпеченість різними видами необхідних ресурсів -- інтелектуальними (наявність ліцензій, наукової бази); трудовими (наявність, можливість залучення або підготовки працівників необхідного рівня кваліфікації); основним капіталом (можливість використання існуючих виробничих потужностей або їхньої модернізації, ефективність будівництва в прийнятний термін нових основних засобів); матеріальними й природними ресурсами (сировиною, матеріалами, паливом, енергією, водою, земельними ділянками й ін.) необхідного обсягу і якості; реальність залучення в достатньому обсязі внутрішніх і зовнішніх інвестицій для реалізації програми або проекту (що у свою чергу залежить від результатів маркетингового прогнозу й фази інвестиційного циклу).

Важливими факторами визначення надійності інвестиційної програми або проекту є оцінка компетентності персоналу, що збирається реалізувати програму (проект), володіння керівниками необхідними професійними знаннями, досвідом, умінням очолити складний інвестиційний процес і довести його до успішного завершення.

4. Рівень ризику, що визначається сприятливим або несприятливим середовищем для даної інвестиційної програми або проекту. Мова йде не тільки про загальний інвестиційний клімат у країні або регіоні, рівні оподатковування, наявності податкових і митних пільг для інвестора і їхньої дієвості й т.п., але й про таких важко оцінюваних факторах, що впливають, проте, на ступінь інвестиційного ризику, як рівень соціально-політичної напруженості й імовірність конфліктів, національно-культурні особливості й ін. Ці фактори можуть ураховуватися при страхуванні проектів від комерційних і некомерційних ризиків.

Висновок. Перераховані чотири основних критерії вибору пріоритетів і рейтингової оцінки проектів нерідко суперечать один одному. Інвестиційний проект може відрізнятися, наприклад, високою конкурентоздатністю, ефективністю, але низкою надійністю й високим рівнем ризику. Тому виникає необхідність звести отримані по чотирьох критеріях показники до інтегрального показника. Неоднорідність критеріїв і труднощі їх однозначного кількісного вираження обумовлює необхідність використання балової експертної (рейтингової) оцінки при ранжируванні інвестиційних проектів. Може бути запропонована наступна методика рейтингової оцінки.

Формується група експертів для підготовки інвестиційної програми, бажано неоднорідна, щоб одержати оцінки з різних точок зору. Дається балова оцінка кожному критерію (наприклад, 40 балів першому, 30 другому, 20 третьому й 10 - четвертому). Крім проектів з нульовий (негативної) оцінкою по кожному із критеріїв і підсумовуючи оцінки за всіма критеріями, можна одержати інтегральну оцінку й ранжировать проекти по її кількісній величині. Залежно від обсягу ресурсів інвестиційного забезпечення в результаті формується пакет базових (першочергових) проектів (з урахуванням можливостей виділення на дану програму загальної суми інвестицій) і резервний пакет, що може бути частково використаний при зміні ситуації, збільшенні ресурсів інвестиційного забезпечення. Такий підхід допоможе більш обґрунтовано формувати інвестиційні й інноваційні програми на регіональному, галузевому або муніципальному рівнях.

Список використаної літератури

1. Закон України «Про інвестиційну діяльність» від 18.09.91 [станом на 12 лютого2010 р.] [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http: // www.zakon.rada.gov.ua.

2. Бланк І. О. Інвестиційний менеджмент [Текст]: підручник /1. О. Бланк. - К.: Київ , нац. торг. - ек. ун -т, 2003. - 398 с.

3. Борщ Л. М. Інвестування: теорія і практика [Текст]: навч. посіб. /Л. М. Борщ , С. В. Герасимова. - К.: Знання , 2007. - 685 с.

4. Вовчак О. Д. Інвестування [Текст]: навч. посіб. / О. Д. Вовчак.- Львів: «Новий Світ - 2000» , 2008. - 544 с.

5. Гриньова В. М. Інвестування [Текст]: підручник / В. М. Гриньова, В. О. Коюда, Т. І. Лепейко, О. П. Коюда. - К.: Знання, 2008. - 452 с.

Размещено на Allbest.ru