Теоретичні основи формування прибутку в сільськогосподарських підприємствах

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 338.514

Теоретичні основи формування прибутку в сільськогосподарських підприємствах

О.В. Митяй,

здобувач кафедри фінансів і кредиту, УНУС

В статті розкрито та узагальнено теоретичні основи сутності категорії «прибуток» в контексті сучасних економічних уявлень та розглянуто об'єктивні основи його формування в умовах ринкової економіки.

In the article the theoretical bases and generalized nature of the category of "income" in the context of current economic ideas and is considered an objective basis of its formation in a market economy.

Постановка проблеми. Теорія прибутку є основною в системі економічних категорій і від науково - обґрунтованого її трактування значною мірою залежить об'єктивність оцінки економічної ефективності через систему відповідних показників. Важливість трактування даної категорії обумовлюється як теоретичними, так і прикладними аспектами вирішення цієї проблеми. Разом із тим, теорія прибутку є найпростішою і в той же час найскладнішою категорією ринкової економіки, що потребує подальшого дослідження теоретичних основ її сутності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій свідчить, що питаннями, пов'язаними з трактуванням сутності прибутку займаються багато вчених і практиків, зокрема: М. М. Павлишенко, А. М. Поддєрьогін, П. Т. Саблук, М. Ф. Огійчук, М. І. Бєленкова та багато інших. В той же час, не всі питання щодо цієї проблеми досліджені, що і обумовило актуальність зазначеної проблеми. Необхідність науково - обґрунтованого трактування змісту поняття «прибуток» цілком закономірна, оскільки він є чи не найважливішою економічною категорією, без вивчення якої неможливо визначити науковий підхід до вирішення концептуальних питань щодо підвищення ефективності виробництва.

Постановка завдання: дослідити та узагальнити науково-теоретичні основи сутності категорії «прибуток» в контексті сучасних економічних уявлень і підходів учених на нинішньому етапі розвитку економічної теорії.

Виклад основного матеріалу досліджень. Результати наукових досліджень свідчать, що сучасні дослідники здебільшого досліджують напрацювання теорії прибутку, які здійснили економісти XIX - початку XX ст., пристосовуючи їх до нових умов. Узагальнення розмаїття методологічних підходів до визначення сутності прибутку зводиться до наступного (рис. 1.)

Рис. 1. Основні теорії прибутку та їх стисла характеристика

Аналіз літературних джерел свідчать, що сучасними дослідниками доповнено вищеперераховані поняття теорії прибутку відповідно до ринкових умов господарювання.

Істотного поширення набуло дослідження, відповідно до якого сутність категорії “прибуток“ трактується з використанням одночасно декількох теорій. Так, відомий американський економіст П. Самуельсон розглядає прибуток з ряду виокремлених теорій, зокрема:

- «продуктивності капіталу», відповідно до якої прибуток є результатом його функціонування;

- теорії «утримання», за якої прибуток є винагородою капіталіста за утримання від споживання та за підприємницьку активність;

- теорії «виробничої функції».

Він зазначає, що прибуток є також функцією науково-технічного прогресу, оскільки в разі браку нововведень за умов статики, повної та вільної конкуренції прибуток не буде створено, власники капіталу отримають лише заробітну плату за підприємницьку діяльність та позичковий відсоток на капітал. У цілому ж П. Самуельсон виокремлює наступні точки зору на трактування категорії «прибуток», як:

- дохід від факторів виробництва (відсоток, рента, заробітна плата);

- винагорода за підприємницьку діяльність і запровадження технічних удосконалень;

- плата за ризик, невизначеність;

- монопольний дохід, тобто він породжується монопольним становищем [1, с. 221-237].

Дослідження теорії прибутку свідчить, що широкого поширення набула концепція революції в доходах, яскравим представником якої є американський економіст Д. Гелбрей. Сутність даної теорії полягає в тому, що за умов, коли власники й підприємці дистанціюються від управлінських рішень, то управління підприємствами передається найманим менеджерам, що суттєво впливає на статутну діяльність підприємництва. Внаслідок цього, рушійним мотивом виробництва стає не прибуток, а задоволення потреб працюючих. На цій основі прибуток, як економічна категорія, нівелюється, відбувається вирівнювання доходів різних соціальних верств населення, які отримують доходи відповідно до участі кожного у процесі виробництва.

У сучасній економічній науці прибуток розглядається, як результат використання складових ресурсного потенціалу: землі, трудових ресурсів і основних засобів, які тісно пов'язані з результатами виробництва. Якщо підприємець не привласнює частку прибутку у вигляді підприємницького доходу, він, за словами К. Макконнелла і С. Брю «... переорієнтує свої зусилля з цього напряму діяльності на інший, більш привабливий, або навіть відмовляється від ролі підприємця заради одержання заробітної плати або платні»[2, с. 955]. При цьому ці дослідники зазначали, що прибуток - є доходом тих, хто пропонує економіці підприємницькі здібності і стверджували, що він є винагородою підприємця за ризик і виконання ним організаційної функції. прибуток ринковий економіка

В науковій літературі має місце трактування теорії прибутку відповідно до трудової теорії вартості. Цю думку активно відстоює М. Павлишенко. Критикуючи ринкову концепцію утворення прибутку, вчений відстоює позицію, відповідно до якої сам по собі ні капітал, ні ризики, ні підприємницька діяльність не створюють вартості. Тому найбільш науково-обґрунтованою є точка зору, за якої прибуток як категорія товарного виробництва є формою вираження додаткової вартості, що створюється затратами додаткової праці.

В країнах з розвинутими ринковими відносинами прибуток стає соціальною категорією, яка відображає відносини між зростаючим усуспільненням засобів виробництва та суспільним характером праці. Відповідно до такої точки зору, прибуток відображає приріст капіталу господарюючого суб'єкта за певний період.

Сучасними дослідниками доповнено теорію чинників (факторів) виробництва, відповідно до якої, прибуток є винагородою за підприємницьку діяльність, яка є певною мірою ризикованою, і передбачає застосування різних нововведень, що принаймні тимчасово дає змогу підприємцю бути своєрідним монополістом.

У контексті спрямування дослідження актуальними є точки зору щодо трактування сутності прибутку провідних вітчизняних учених. У цьому зв'язку науково обґрунтованою є позиція С. В. Мочерного та Я. С. Мочерної, які дають визначення сутності прибутку як головної мети діяльності підприємства, що реалізується в процесі виробництва та реалізації товарів з використанням найманої праці, діяльності самих підприємців, отримуваного синергічного ефекту від взаємодії найманих працівників із засобами виробництва, а також виражає певну сукупність відносин економічної власності при здійсненні названих видів діяльності та праці» [3, с. 331]. Як свідчать результати дослідження, автори в цілому є прихильниками трактування категорії “прибуток“ відповідно до трудової теорії вартості.

Категорія “прибуток“ А. М. Поддєрьогіним розглядається як грошовий вираз частини вартості додаткового продукту, тобто частини чистого доходу, отриманого підприємством, яка залишається після покриття витрат виробництва. Підприємство одержує прибуток за умови, коли втілена в зновуствореному продукті вартість буде реалізованою і набуде грошової форми. Оскільки додатковий продукт є вартістю, створеною понад вартість необхідного продукту, то об'єктивна основа існування прибутку пов'язана з необхідністю первинного розподілу додаткового продукту [4, с. 62].

Доволі своєрідною є точка зору на поняття категорії прибутку відомого вітчизняного фахівця в галузі фінансового менеджменту І. О. Бланка, який розглядає прибуток як грошову форму чистого доходу підприємця на авансований у виробництво капітал, що характеризує його винагороду за ризик здійснення підприємницької діяльності, і являє собою різницю між сукупним доходом і сукупними витратами в процесі здійснення цієї діяльності.

Відомий науковець у галузі аграрної економіки академік В. Г. Андрійчук зазначає, що «прибуток в загальному економічному розумінні - це додана вартість, що створюється в процесі виробництва, або іншими словами - вартість, створена в процесі підприємницької діяльності понад вартість виробничо спожитих ресурсів і робочої сили» [5, с. 171].

Учасники Десятих річних зборів Всеукраїнського конгресу вчених економістів-аграрників під головуванням з П. Т. Саблука дійшли висновку, що дохід, створений у процесі виробництва шляхом його реалізації в процесі обміну є частиною чистого доходу підприємства.

Провідні фахівці в сфері бухгалтерського обліку М. Ф. Огійчук та М. І. Бєлєнкова розглядають прибуток як основний економічний показник, що всебічно характеризує фінансово-господарську діяльність суб'єкта господарювання, і є джерелом поповнення оборотних активів, капітальних інвестицій та збільшення власного капіталу. Учений В. П. Кодацький розглядає прибуток як одну із форм грошових нагромаджень, створених у галузях економіки, і представляє собою частину національного доходу, що включає в себе вартість додаткового й окремі елементи необхідного продукту. Основним джерелом виникнення прибутку, на його думку, є виробнича діяльність господарюючого суб'єкта.

Таким чином, підсумовуючи викладене зазначимо, що переважна більшість із наведених теорій прибутку мають право на існування.

Різні інтерпретації сутності економічної категорії прибутку за сучасних умов мають як теоретичне, так і практичне значення. Проте, для практичного значення інтерпретації цієї дефініції з точки зору прикладних економічних наук, до яких належить і бухгалтерський облік, набуває особливого значення. У цьому контексті окремі дослідники розглядають прибуток як об'єкт бухгалтерського обліку, при цьому С. О. Кучеркова зазначає, що бухгалтерський прибуток є фактичним приростом власного капіталу протягом звітного періоду, що визначений за даними бухгалтерського обліку. У цілому, частково погоджуючись із такою точкою зору, зазначимо, що коли ми говоримо про прибуток, як економічну категорію, то мова йде про якісний аспект цієї економічної субстанції, а коли йдеться про прибуток як категорію бухгалтерського обліку - має місце кількісний аспект. Тому, на наш погляд, все ж таки доцільніше в даному випадку вживати не поняття «бухгалтерський прибуток», а «прибуток як об'єкт бухгалтерського обліку».

Бухгалтерський прибуток, відповідно до його класифікації, розробленої економістами-теоретиками поділяється на: 1) економічний; 2) бухгалтерський; 3) звичайний. Водночас, існує й інша думка, відповідно до якої в сучасній економічній науці розглядають три концепції прибутку: бухгалтерський, економічний та податковий.

Ми вважаємо, що податковий прибуток логічно розглядати разом із бухгалтерським, оскільки з прийняттям Податкового кодексу України, податковий прибуток, зокрема, при адмініструванні податку на прибуток максимально зближений. Традиційно вважається, що бухгалтерський прибуток визначається як різниця між виручкою підприємства та його бухгалтерськими (явними, зовнішніми) витратами, а економічний прибуток є величиною, яка одержана за умови найбільш ефективного використання ресурсів. Він розраховується як різниця між виручкою підприємства та його економічними (явні плюс приховані) витратами. Виходячи з того, що приховані (внутрішні) витрати розрахувати складно, а інколи й неможливо, то бухгалтерський прибуток має як теоретичне, так і прикладне значення. З точки зору нашого дослідження прибуток має визначатися за даними бухгалтерського обліку, оскільки лише бухгалтерський прибуток характеризує реальний рівень господарювання підприємств.

У цьому зв'язку К. І. Посилаєва зазначає, що як економічний, так і бухгалтерський підхід до інтерпретації категорії «прибуток» достатньо логічні і, в принципі, не суперечать один одному. Проте, для проведення аналізу ефективності діяльності підприємств, на нашу думку, слід застосовувати бухгалтерський підхід визначення прибутку.

У контексті викладеного вище звернемо увагу на те, що академік М. Я. Дем'яненко зазначає, що доцільно розрізняти два види прибутку: бухгалтерський, який свідчить про збільшення капіталу незалежно від джерел його утворення, та економічний, що має відображати ту його частину, яка створена в результаті комерційної (виробничої) діяльності господарюючого суб'єкта власними силами. За результатами дослідження цього автора, обчислювати економічний прибуток слід як різницю між доходами й витратами підприємства. Ми вважаємо, що при обчисленні прибутку неправомірно у витрати включати безоплатне одержання коштів у власність підприємства, оскільки це суперечить економічній природі прибутку. Господарюючий суб'єкт, що безоплатно отримує кошти, повинен їх відобразити в бухгалтерському обліку, але не як прибуток, а як додатковий капітал.

Проведене дослідження логічно підводить нас до проведення певної паралелі між результатами дослідження прибутку економістами та бухгалтерами. Зокрема, економісти, особливо теоретики, як правило, визначають прибуток як міру покращення добробуту господарюючого суб'єкта на певний період часу. Бухгалтери традиційно дотримуються іншої точки зору на прибуток, згідно з якою він є величиною, яку одержують, як різницю між виручкою та собівартістю реалізованої продукції, інших витрат або збитків.

Важливе значення для теорії прибутку має податковий прибуток, який з набранням чинності Податкового кодексу України з 1.01.2011 р. змінив філософію адміністрування податку на прибуток. Податковий прибуток суттєво різниться від бухгалтерського, стверджують окремі дослідники, аргументуючи таке трактування різними цілями податкового та бухгалтерського обліку, при цьому наголошується, що ця проблема по-різному вирішується і в міжнародному масштабі. У той же час, інші вчені, зокрема М.Ф. Огійчук, М.І. Бєлєнкова стверджують, що поділ прибутку на обліковий та податковий уводить в оману користувачів фінансової звітності, тим самим заважає приймати виважені управлінські рішення [6].

Більш детальне дослідження податкового прибутку свідчить, що ця категорія не містить понятійного змісту для визначення економічної діяльності та ефективності роботи суб'єктів господарювання. Застосування прибутку, отриманого в результаті облікових даних, більш доцільне, оскільки достовірно відображає фінансові результати підприємства. Разом із цим, зазначимо, що прибуток, одержаний за даними бухгалтерського обліку, відповідає своєму реальному наповненню. Об'єднання та уніфікація бухгалтерського й податкового обліку істотно вплине на визначення категорії “прибуток“. З метою більш глибокого розуміння прибутку як кінцевого результату діяльності господарюючого суб'єкта, на нашу думку, важливо звернути увагу на підходи щодо класифікації прибутку за різними критеріями. У цьому зв'язку, на думку деяких авторів, зокрема Ю.А. Греченка, нині існує більше, ніж 20 класифікаційних ознак прибутку, що вже само по собі демонструє стан проблеми й ставить під сумнів можливість її однозначного вирішення. Не претендуючи на повноту висвітлення й глибину аналізу існуючих поглядів, як і на остаточність висновків, на основі аналізу результатів наукових досліджень, висловимо власне бачення підходів до класифікації прибутку з точки зору предмету нашого дослідження (табл.1).

Таблиця 1. Класифікація прибутку за основними ознаками*

*Розроблено автором

Оскільки кожен із наведених у таблиці видів прибутку є більш-менш зрозумілим, то ми вважаємо, що немає потреби у висвітленні їхньої сутності. Внаслідок цього зазначимо, що в законодавчому полі України термін «прибуток» трактується з кількісної точки зору й визначення не суперечать одне одному.

Висновки. Отже, можна зробити висновок, що прибуток - це економічна категорія, яка представляє собою сукупність економічних відносин, що відображають результат ефективної взаємодії всіх факторів виробництва у формі додаткового продукту, і є частиною доходу (виручки) підприємства, що залишається після покриття понесених у процесі господарської діяльності витрат. Як об'єктивна економічна категорія прибуток створюється в сфері виробництва та реалізується в процесі обміну. Разом із цим, слід зазначити, що абсолютний розмір прибутку не може бути достатньою основою для характеристики ефективності роботи підприємства, оскільки величина отриманого прибутку залежить (за інших рівних умов) від обсягу виробництва, який зумовлюють багато інших чинників. Тому ефективність роботи господарюючого суб'єкта визначають за відносними показниками, які відображають ступінь прибутковості щодо того чи іншого фактора виробництва, а тому підходи до інтерпретації категорії «прибутковість» стануть перспективою подальших наукових досліджень автора.

Література

1. Самуельсон П. Экономика / П. Самуельсон // Том 2. - Москва. - МГП «Алгон». - ВНИИСИ.-1992, 414 с.

2. Макконнелл К. Р. Экономикс: принципы, проблемы и политика // К. Р. Макконнелл, С. Л. Брю : Пер. с 14-го англ. изд. -М.: ИНФРА-М, 2004. -XXXVI, 972 с.

3. Мочерний С. В. Політична економія: Навч. посіб. / С. В. Мочерний, Я. С. Мочерна. -2-ге вид; випр. і доп. - К.: Знання, 2007. - 684 с.

4. Фінанси підприємств : Підручник / Кер. авт. кол. і наук. ред. проф. А. М. Поддєрьогін - 4-те вид., перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2002. - 458 с.

5. Андрійчук В. Г. Економіка аграрних підприємств : Підручник / В. Г. Андрійчук. - К. :КНЕУ, 2002.-624 с.

6. Огійчук М.Ф. Формування прибутку в аграрних підприємствах і його облік/ М.Ф. Огійчук, М.І. Бєлєнкова// Актуальні проблеми державного управління: зб.наук. праць.-Харьків, 2002.-№2(13).- С.98-102

Размещено на Allbest.ru