Держава та регіони: економічні проблеми та перспективи розвитку взаємозв’язків

Размещено на http://www.allbest.ru/

Держава та регіони: економічні проблеми та перспективи розвитку взаємозв'язків

М.С. Пашкевич,

кандидат економічних наук, доцент кафедри економіки підприємства

Державного ВНЗ «Національний гірничий університет».

Досліджено існуючі напрями розбудови ефективної системи взаємозв'язків між державним управлінням та регіональним розвитком. Акцент зроблено на економічних проблемах використання потенціалу продуктивних сил регіонів. Здійснено ретроспективний аналіз концепцій, механізмів та інструментів державного управління економічними системами регіонів України.

Ключові слова: регіон, регіональний розвиток, продуктивні сили, державне регулювання

Existing vectors of building of effective system for setting connections between state governance and regional development are investigated. Current economic problems of regions' production capacity using are emphasized. Retrospective analysis of conceptions, mechanisms and instruments of state governance of regional economic systems in Ukraine are performed.

Key words: region, regional development, production capacity, state governance.

Вступ. Останнє десятиріччя країни ЄС, у т.ч. й Україна, дотримуються принципів регіоналізації економіки, який передбачає підвищення ролі та вкладу кожного окремого регіону у економічний розвиток національної економіки. Разом з цим вирішення цього завдання пов'язане з чималою кількістю проблем, шляхи подолання яких потребують наукового обґрунтування. У першу чергу, європейська інтеграція України повинна ґрунтуватися на економічно розвинутих та конкурентоспроможних регіонах з достатнім продуктивним потенціалом. Важливим фактором цього є існуюча система державного регулювання регіонального розвитку, від якої залежать його темпи та напрям. Тому дослідження проблематики розвитку продутиквних сил та регіональної економіки в контексті державного регулювання є актуальною темою.

У теперішній час існує значний науковий доробок у галузі теорії та механізмів державного регулювання регіональної економіки. Ці питання у різні роки досліджували такі зарубіжні вчені, якБеннет Р., Бінгхем Р., Денхардт Л., Ізмаель Н., К'юмінгс Т., Нігро Ф., Рідлі Ф., Хізер Дж., Шульц Е. та інші; українські вчені Бєлєнцов В.М., Біла С.О., Дорофієнко В.В., Покатаєва О.В., Соколов М.В., Шаблиста Л.М., Орловська Ю., Пельтек Л., Решетило В., Фінагіна О. та багато інших.

Однак, на нашу думку наукові засади державного регулювання соціально-економічного розвитку регіонів України потребують подальшого розвитку. Зокрема, необхідно переглянути перелік розповсюджених загальновідомих факторів, які враховуються під час формування системи державного управління регіональним розвитком, та додати чинники, які відкриваються у світлі новітніх теорій інституціоналізму, синтезу систем, біхевіоризму та інших.

Постановка задачі. На основі зазначеного можна сформулювати мету проведених досліджень, яка полягає в аналізі та узагальненні існуючих висновків, рекомендацій та результатів досліджень вчених для виокремлення основних напрямів, за якими відбувається та яким бракує розвитку системи державного управління продктивними силами регіонів. Це дозволить у подальшому зробити висновок про наявні проблеми та знайти шляхи їх вирішення.

Результати. Проведений детальний аналіз реузльтатів останніх наукових досліджень українських вчених з питань державного управління регіональним розвитком, які являють собою унікальні рекомендації та висновки щодо поліпшення системи регіонального регулювання, а також адаптацію кращого зарубіжного досвіду до умов перехідного періоду української економіки, дозволили синтезувати декілька основних напрямів наукової думки, які у теперішній час найактивнішим чином розробляються вченими та є найбільш запитуваними з практичної точки зору (рис. 1). У ході аналізу існуючих теоретико-методичних підходів було зроблено висновки щодо невирішених питань та перспективних напрямів досліджень, присвячених взаємозв'язку системи державного управління та регіонального розвитку, який потребує розробки теоретико-методологічного підґрунтя.

Так, для активізації інноваційних процесів на рівні регіонів шляхом здійснення державою ефективного регулюючого впливу, на думку вчених, необхідно зосередитися на: першому етапі розбудови регіональних інноваційних систем, який полягає у формуванні, оцінці, нарощенні та прогнозуванні інтелектуального капіталу територій з акцентуалізацією показника терміну окупності, як основного під час ранжування інтелектуальних проектів за критерієм економічної привабливості [1]; аналізі територіальної концентрації галузей економіки для суспільного розподілу праці у процесі створення інновацій [2,3]; розробці кластерного механізму реалізації державної регіональної промислово-інноваційної політики [4]; визначенні меж використання колективних форм інноваційної діяльності з можливістю ефективного подальшого збуту її результатів [5,6]; формуванні комплексу державних цільових програм регіонального інноваційного розвитку з пріоритетом бюджетного фінансування наукових установ [7]; створенні відокремлених зон «регіонів знань», розвиток яких повинен фінансуватися зі спеціального державного фонду регіонального розвитку [8]; створенні регіонів-«центрів інноваційного розвитку» на принципах інноваційного партнерства, попередній оцінці інноваційної спроможності підприємницьких структур регіонів [6]; утриманні стабільності існуючих інноваційних процесів в умовах глобалізації та під впливом факторів економічних циклів [9]; налагодженні процесу модернізації та відтворення матеріальних та не матеріальних активів [10].

З метою здійснення державної політики вирівнювання регіонів у їх інноваційному розвитку Червяковою О.В. запропоновано групування регіонів, які знаходяться на початковій, завершальній стадіях формування регіонального інноваційного процесу або стадії стабільного процесу розробки та впровадження інновацій [11]. Враховуючи особливості кожної з перелічених стадій інноваційного розвитку регіонів, необхідно розробляти різні типи політики регулювання, тому що у цьому випадку регіон являє собою «науково-виробничу систему» [12], у якій процеси наукових досліджень повинні бути збалансовані з виробничими процесами.

Тому систему державного управління необхідно пристосовувати таким чином, щоб вона виконувала інтеграційні функції між наукою та виробництвом. Причому, у певних випадках доцільно використовувати таку властивість системи державного управління, як її відкритість, залучаючи до процесу регулювання регіонального інноваційного розвитку «суб'єктів наднаціонального рівня (ТНК, міжнародних організацій)» [12].

На нашу думку, наведені результати наукових досліджень вчених не містять практичних рекомендацій, які стосуються обґрунтування впливу міжсистемних зв'язків системи державного управління та регіональної системи на розвиток регіону. Разом з цим, такі зв'язки являють собою фактори мікро-рівня, від яких залежить ефективність взаємодії зазначених систем, як множин різних елементів. Тому пошук їх оптимальної конфігурації складає процес розробки управлінських інновацій організаційного типу, які, у свою чергу, становлять вагому частину регіональної інноваційної системи.

Наступним напрямом формування в Україні системи державного регулювання регіонального розвитку виокремлено управління державною власністю, об'єкти якої здебільшого становлять матеріальні необоротні активи, функціонуючі у складі підприємств на території регіонів. У цьому контексті вирішуються важливі науково-практичні питання щодо позиціонування держави, як раціонального власника, здійснення ефективного суспільного вибору та розробки відповідних механізмів володіння та розпорядження державною власністю, які, на відміну від механізмів володіння та розпорядження приватною власністю, повинні задовольняти інтересам не лише держави, але й регіональної економіки, суспільства в цілому. Це дозволить скоротити тіньовий економічний сектор, «обмежити вплив рентоорієнтованих та інших неефективних власників на підприємницький клімат» регіонів [15].

Рис. 1. Узагальнення результатів останніх досліджень українських вчених щодо підвищення ефективності процесу державного регулювання регіонального розвитку

Наприклад, зустрічаються думки, що у кризові періоди економічного спаду сектор державної власності повинен розширюватися за рахунок «об'єктів інфраструктури, що забезпечують зв'язність національної економіки як системи» [14], або за рахунок підприємств з високотехнологічними наукомісткими процесами, від яких залежить стратегічний вектор розвитку регіону та всієї економіки [15]. У цій тезі опосередковано підтверджується раніше наголошена актуальність регулювання зв'язків між системою державного управління та регіональним розвитком, що при певних обставинах набуває ризиків та загроз збереженню цілісності національної економіки.

Тому невипадково вченими запропоновано здійснювати роздержавлення майна на основі логічної та обґрунтованої «Програми комплексної перебудови державного сектору економіки», яка повинна містити розділи, присвячені оцінці діяльності органів влади на предмет їх сприянню тіньовому розподілу державної власності, аналізу впливу показників приватизації на регіональний розвиток, визначенню «портрету власника державного майна» та «приватизаційного мультиплікатора», як відношення зміни національного продукту до зміни обсягів інвестицій, отриманих від приватизації; формувати організаційні механізми участі держави у корпоративних відносинах [28], а саме «довірчому управлінні акціонерними товариствами змішаної форми власності» [17]. Це дозволить протистояти існуючій в українській економіці негативній тенденції регіонального портфельного інвестування та прагнення використовувати тільки майнове замість управлінського права через отримання дивідендів без несення відповідальності за розвиток підприємства та регіону, а також сприяти підвищенню довіри та активності окремих економічних агентів інвестувати у підприємства з державною часткою власності та бути причетним до прийняття, як стратегічних, так і оперативних управлінських рішень. державний управління регіональний

Очевидно, що система державного управління повинна бути добре пристосованою для різних економічних ситуацій, що виникають на регіональному рівні, мати гнучкі важелі впливу для швидкої оптимізації структури виробничих активів за ознакою форми власності при винкненні загроз гальмування регіонального розвитку. З організаційної точки зору реалізацію вище перелічених завдань можна здійснити на основі рекомендацій Шкільняка М.М., які полягають в обґрунтування створення Міністерства з управління державною власністю та Центру моніторингу й координації регуляторної та приватизаційної політики [15].

Процеси управління державною власністю тісно пов'язані з процесами збалансованого регіонального розвитку на основі оптимального співвідношення централізації та децентралізації влади. Зменшення рівня присутності держави у регіональній економіці автоматично збільшує її самостійність, обумовлює формування регіональних економічних інтересів, розширює фінансову платформу для реалізації регіональних програм та проектів розвитку.

Однак, аналіз досліджень науковців показав, що зв'язку процесів управління державною власністю та децентралізації державної влади приділяється не достатньо уваги. Зокрема, наявні теоретико-методологічні основи не дозволяють здійснювати обґрунтований вибір об'єктів приватизації у певний період розвитку регіональної економіки, вибір регіонів для послаблення або підсилення централізації влади з оцінкою впливу наслідків цих процесів на державне управління в цілому та регіональний розвиток.

Наймасштабніші дослідження проводяться у напрямі підвищення ефективності функціонування системи державного управління регіональним розвитком в цілому, як внутрішнім процесом змін у елементах регіональної економіки. У різні роки обґрунтовувалися такі інтегруючі механізми державного регулювання регіональної економіки, як: укладання угод розвитку між центральною та місцевою владою та прямих планових контрактів між державою та підприємством.

Однак, наведені висновки вчених не включають рекомендацій, які б стосувалися розв'язання важливого протиріччя, що існує між системою державного управління та регіональним розвитком. Воно полягає у тому, що, з одного боку, укріплення зазначених зв'язків призводить до позитивного ефекту у вигляді результативного, швидкого та коректного управлінського імпульсу від системи державного управління до регіональної системи, що позитивно позначається на регіональному розвитку в цілому. Але, з іншого боку, така ситуація викликає негативний ефект у вигляді затухання регіональної ініціативи та гальмування процесу саморозвитку. Тому для вирішення зазначеного протиріччя необхідно дослідити та обґрунтувати можливі критерії ефективності, за якими встановлені зв'язки між системою державного управління і регіональним розвитком вважалися б оптимальними і дозволяли б збалансувати цілі і завдання стратегій керованого та саморозвитку регіонів.

Не менш важливою проблематикою відрізняється процес державного регулювання регіонального розвитку в умовах зовнішніх трансформацій. При сучасних динамічних змінах глобального економічного, екологічного та соціального середовища неможна ігнорувати тенденції системи міжнародних економічних відносин, яка є ієрархічно вищою за систему державного регулювання України та безпосередньо впливає на внутрішні загальнодержавні та регіональні зміни. Тому цей аспект тільки доповнить дослідження питань державного регулювання внутрішніх регіональних економіко-еколого-соціальних процесів розвитку та допоможе скласти більш повне уявлення про перспективні напрями удосконалення механізмів взаємодії системи державного регулювання та регіональної системи для досягнення поставленої мети.

Однак, на наш погляд, на початковому етапі перебудови системи державного управління регіональним розвитком згідно до вимог глобальних економічних тенденцій необхідно дослідити структурні елементи названої системи на наявність у них властивості сприйняття імпульсів зовнішнього середовища та придатності до трансформаційних процесів. Тут йдеться про налагодженість інформаційних потоків та наявних систем їх аналітичної обробки, рівня застарілості матеріальних та не матеріальних активів та їх потенціалу до проведення необхідних змін тощо.

Висновки. Проведені дослідження дозволили зробити наступні висновки. Аналіз та узагальненні еволюційних етапів формування наукового підґрунтя для розв'язання проблеми ефективного державного регулювання регіональним розвитком дозволили виявити низку ключових проблем, серед яких: відсутність механізмів управління міжсистемними зв'язками держави та регіонів, низька ефективність процесу приватизації державної власності та децентралізації державної плади, відсутність інструментарію для визначення показників ефективності зв'язків системи державного управління і регіонального розвитку, відсутність досліджень властивостей елементів регіональної системи у процесі прийняття зовнішніх імпульсів державного регулюючого впливу.

Література

1. Бауліна Т.В. державна політика формування інтелектуального капіталу в контексті модернізації національного господарства : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра. екон. наук : спец. 08.00.03 «Економіка та управління національним господарством» / Т.В. Бауліна. - Київ, 2010. -43 с.

2. Боднарчук В.Д. Державне регулювання інноваційного розвитку регіону : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня к-та. наук з держ. упр.: спец. 25.00.02 «Механізми державного управління» / В.Д. Боднарчук. - Київ, 2011. - 22 с.

3. Лук'яшко П.В. Державне регулювання продовольчого комплексу регіону : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня к-та. екон. наук : спец. 08.00.03 «Економіка та управління національним господарством» / П.В. Лук'яшко. - Чернігів, 2011. - 23 с.

4. Волосюк М.В. Державна регіональна промислово-інноваційна політика : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня к-та. екон. наук : спец. 08.00.03 «Економіка та управління національним господарством» / М.В. Волосюк. - Київ, 2008. - 23 с.

5. Гаман М.В. Державне управління інноваційною діяльністю в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра. наук з держ. упр.: спец. 25.00.02 «Механізми державного управління» / М.В. Гаман. - Київ, 2005. - 27 с.

6. Лазарєва Є.В. Методологічні засади становлення і функціонування інноваційної системи регіону : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра. екон. наук : спец. 08.00.05 «Розвиток продуктивних сил і регіональна економіка» / Є.В. Лазарєва. - Одеса, 2011. - 32 с.

7. Груба Г.І. Державна політика розвитку інноваційної діяльності в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра. наук з держ. упр.: спец. 25.00.02 «Механізми державного управління» / Г.І. Груба. - Київ, 2010. - 39 с.

8. Корнєєва Т.М. Державна політика у сфері економіки знань : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня к-та. екон. наук : спец. 08.00.03 «Економіка та управління національним господарством» / Т.М. Корнєєва. - Київ, 2010. - 28 с.

9. Нескородєв С.М. Державне регулювання інноваційних процесів в умовах глобалізації : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня к-та. екон. наук : спец. 08.02.03 «Організація регулювання, планування і управління економікою» / С.М. Нескородєв. - Харків, 2006. - 25 с.

10. Скляр І.Д. Система циклів відтворення як основа управління науково-технічним прогресом : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня к-та. екон. наук : спец. 08.02.02 «Економіка та управління науково-технічним прогресом» / І.Д. Скляр. - Суми, 2005. - 23 с.

11. Червякова О.В. Державне регулювання інфраструктури регіональної інноваційної діяльності : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня к-та. наук з держ. упр.: спец. 25.00.02 «Механізми державного управління» / О.В. Червякова. - Київ, 2010. - 23 с.

12. Чічкало-Кондрацька І.Б. Методологічні засади інноваційного розвитку регіональних науково-виробничих систем : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра. екон. наук : спец. 08.00.05 «Розвиток продуктивних сил і регіональна економіка» / І.Б. Чічкало-Кондрацька. - Полтава, 2011. - 44 с.

13. Бондарчук Н.В. Державна політика розвитку інноваційного потенціалу регіонів України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра. наук з держ. упр.: спец. 25.00.02 «Механізми державного управління» / Н.В. Бондарчук. - Миколаїв, 2011. - 38 с.

14. Безгінова Л.А. Принципи та перспективи розвитку державного сектору економіки України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня к-та. екон. наук : спец. 08.00.03 «Економіка та управління національним господарством» / Л.А. Безгінова. - Донецьк, 2011. - 23 с.

15. Шкільняк М.М. Механізми управління державною власністю в системі національної економіки : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра. екон. наук : спец. 08.00.03 «Економіка та управління національним господарством» / М.М. Шкільняк. - Тернопіль, 2009. - 41 с.

16. Давидов І.Г. Механізм управління процесом приватизації як складова соціально-економічного розвитку регіону: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня к-та. екон. наук : спец. 08.00.05 «Розвиток продуктивних сил і регіональна економіка» / І.Г. Давидов. - Ужгород, 2008. - 18 с.

17. Мельниченко О.С. Вдосконалення організаційного механізму управління корпоративними правами держави «регіональний аспект» : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня к-та. наук з держ. упр.: спец. 25.00.02 «Механізми державного управління» / О.С. Мельниченко. - Одеса, 2008. - 20 с.

18. Похилюк В.В. Державне регулювання економіки та дія вмонтованих стабілізаторів в умовах ринку : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня к-та. екон. наук : спец. 08.01.01 «Економічна теорія» / В.В. Похилюк. - Донецьк, 2002. - 17 с.

19. Гурій П.С. Науково-методичні засади формування механізмів державного управління проектно-програмним розвитком регіонів України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня к-та. наук з держ. упр.: спец. 25.00.02 «Механізми державного управління» / П.С. Гурій. - Київ, 2008. - 22 с.

20. Бєлєнцов В.М. Роль держави у трансформації економіки регіонів України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра. екон. наук : спец. 08.00.03 «Економіка та управління національним господарством» / В.М. Бєлєнцов. - Донецьк, 2009. - 35 с.

21. Біла С.О. Структурна політика в системі державного регулювання економіки в умовах суспільної трансформації: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра. наук з держ.упр.: спец. 25.00.05 «Галузеве управління» / С.О. Біла. - Київ, 2002. - 42 с.

22. Ігольніков А.Г. Управління економічними реформами в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня к-та. екон. наук : спец. 08.02.03 «Організація управління, планування і регулювання економікою» / А.Г. Ігольніков. - Донецьк, 2002. - 18 с.

23. Герасименко Г.В. Гендерні аспекти соціально-економічної політики в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня к-та. екон. наук : спец. 08.09.01 «Демографія, економіка праці, соціальна економіка і політика» / Г.В. Герасименко. - Київ, 2004. - 23 с.

24. Піжук О.І. Державне регулювання гендерних процесів у соціально-економічному розвитку України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня к-та. екон. наук : спец. 08.00.03 «Економіка та управління національним господарством» / О.І. Піжук. - Ірпінь, 2010. - 23 с.

25. Іорданов А.Є. Державне регулювання якості людських ресурсів на регіональному рівні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня к-та. наук з держ. упр.: спец. 25.00.02 «Механізми державного управління» / А.Є. Іорданов. - Харків, 2011. - 23 с.

26. Іванова Т.В. Державне управління еколого-економічною безпекою як умова сталого розвитку України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра. наук з держ. упр.: спец. 25.00.02 «Механізми державного управління» / Т.В. Іванова. - Київ, 2011. - 37 с.

27. Котковський В.Р. Державне регулювання економічної безпеки в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня к-та. наук з держ. упр.: спец. 25.00.02 «Механізми державного управління» / В.Р. Котковський. - Запоріжжя, 2007. - 22 с.

28. Супрун Н.А. Вітчизняна модель корпоративного управління: інституційно-еволюційний аналіз : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра. екон. наук : спец. 08.00.01 «Економічна теорія та історія економічної думки» / Н.А. Супрун. - Київ, 2010. - 42 с.

Размещено на Allbest.ru