Особливості методики розрахунку ефективності використання нової техніки у порівнянні з базовою

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості методики розрахунку ефективності використання нової техніки у порівнянні з базовою

В. С. Адамовська,

асистент, Криворізький технічний університет

У статті розглянуті проблемні питання визначення економічної ефективності використання нової техніки у порівнянні з базовою. запропонована методика розрахунку показника ефективності враховує особливості технологічного процесу окремого підприємства. визначається економія витрат, прибуток по супутньому продукту, а також строк служби техніки в системі управління оновленням моделі.

Проблема та її зв'язок з науковими та практичними завданнями. Розвинена ринкова економіка зумовлює постійний процес удосконалення функцій управління виробництвом, а також аналізу і контролю результатів діяльності підприємства в цілому.

Серед актуальних питань сьогодення можна виділити наступні: спрощений метод розрахунку річної економічної ефектитвності використання нових машин, обладнання і т.д.; розрахунок можливої економії за рахунок більш удосконалених характеристик нових засобів праці; управління оновленням моделі (моральний знос першого і другого роду).

Методичні дослідження в даному напрямі необхідні для розробки більш точних методів оцінки ефективності використання нової техніки у порівнянні з базовою, прийняття відповідних управлінських рішень щодо періоду оновлення моделі.

Аналіз досліджень і публікацій. У процесі дослідження використані праці таких зарубіжних економістів, як Генрі Харрісон, Джейн Н. Шим, Джоел Г. Сігел, Пол Хейне, А.Є. Розенплентер, Дж. Фридман, Н. Ордуей, П. Масе та багатьох інших. Теоретичною та методологічною основою дослідження послужили роботи вітчизняних і зарубіжних авторів у галузі оцінки економічної ефективності використання у народному господарстві нової техніки, обладнання, винаходів, а також існуючі типові і галузеві методики, рекомендації щодо оцінки ефективності капітальних вкладень.

Більш глибоке вивчення питання оцінки економічної ефективності капітальних вкладень досліджено у роботах К.М. Веліканова, Т.С. Хачатурова, В.В. Новожилова, Л.М. Чистова, В.П. Красовського, В.М. Богачова, С.В. Козаченко, В.Я. Нусінова, А.Ф. Мітіна, Н.М. Круглої та багато інших, але проблема не знайшла свого остаточного розв'язання, адже, в залежності від специфіки технологічного процесу на кожному окремому підприємстві, до методики розрахунку ефективності використання нової техніки у порівнянні з базовою необхідно вноситися відповідні корективи.

Постановка завдання. Визначення основних недоліків існуючих методів оцінки ефективності використання нової техніки. Обґрунтування необхідності розрахунку додаткових показників, які відповідають реальній картині, яка зумовлена особливостями технологічного процесу окремого підприємства.

Викладення матеріалу та результати. Розрахунок економічного ефекту від виробництва і використання нових засобів праці довготривалого застосування (машин, обладнання, приладів тощо) з поліпшеними якісними характеристиками (продуктивності, довговічності, витрат експлуатації і т.д.) за термін їх служби з урахуванням морального зносу рекомендується визначати за формулою (1):

 економічний витрата прибуток

(1)

де З₁, З₂, -приведені витрати одиниці відповідно базового та нового засобів праці, грн.;

В₁ и В₂ - річні обсяги продукції (роботи), вироблені при використанні одиниці відповідно базового і нового засобів праці, у натуральних одиницях;

Р₁ и Р₂ - частка відрахувань від балансової вартості на повне відновлення (реновацію) базового і нового засобів праці - розраховується як величини, зворотні термінам служби засобів праці, що визначаються з урахуванням їх морального зносу

Ен - нормативний коефіцієнт ефективності;

K'₁ и K'₂ - супутні капіталовкладення споживача (капіталовкладення без урахування вартості засобів праці, які розглядаються) при використанні базового і нового засобів праці в розрахунку на обсяг продукції (роботи), що виробляється за допомогою нового засобу праці, грн.;

И'₁ и И'₂ - річні експлуатаційні витрати споживача при використанні ним базового і нового засобів праці, грн. У цих витратах враховується тільки частина амортизації, призначена на капітальний ремонт засобів праці, тобто без урахування коштів на їх реновацію, а також амортизаційні відрахування по супутнім капіталовкладенням споживача;

А₂- річний обсяг виробництва нових засобів праці в розрахунковому році в натуральних одиницях.

Порівнянність варіантів повинна забезпечуватися:

 - за сферами та умовами експлуатації;

 - за якісними параметрами;

 - по нормативній базі, яка використовується для розрахунку витрат і отриманих результатів;

 - по кінцевому результату, у тому числі соціальному, економічному, екологічному.

Як варіант для порівняння приймається найбільш досконале обладнання, прилади та пристрої або проектні рішення, техніко-економічні показники яких відповідають кращим світовим чи вітчизняних досягнень,і мають однакові з проектованою технікою призначення і область застосування. Порівнянні варіанти можуть мати в основі різні принципи дії, схемні рішення, різну елементну базу, використання різних матеріалів, різнитися конструкторським компонуванням. Якщо проектована техніка замінює за своїм функціональним призначенням декілька існуючих приладів і пристроїв, то в якості варіанту для порівняння приймається їх сукупність. У разі якщо проектована техніка створюється для вирішення завдань, що до теперішнього моменту не вирішуються за допомогою аналогічної апаратури, то в якості базового варіанту для порівняння обирається замінний технологічний процес. Дотримання умов порівнянності зводить всі відмінності між варіантами до одного - розбіжності витрат, обумовлених виробництвом продукції, і дозволяє правильно визначити оцінку економічних показників.

Порівнянність за сферами і умовами експлуатації забезпечується за рахунок вибору в якості варіантів для порівняння найпрогресивніших варіантів техніки, що мають те ж призначення і область застосування, що і проектований об'єкт [1].

Різниця економічного результату у порівнюваних варіантів техніки визначається найчастіше відмінностями техніко-експлуатаційних параметрів: продуктивності, потужності, комплексу виконуваних робіт і т. д.

Приведення до порівняного виду означає у цьому випадку приведення їх до таких умов, при яких вони забезпечують тотожність отриманого результату.

Приведення варіантів, які порівнюються, до однакового корисного (економічному) результату рекомендується здійснювати за наступними методами:

1. Метод зміни складу потенційно можливих варіантів.

Цей метод передбачає включення до складу варіанта додаткових заходів, що забезпечують досягнення тотожного нових варіантів результату. При цьому витрати на додаткові заходи включаються до обсягу витрат відповідного варіанту.

Прикладами додаткових заходів можуть бути:

- зміна схемних і конструктивних рішень;

- включення додаткових блоків, вузлів, пристроїв в існуючу конструкцію.

2. Метод прямого рахунку.

У цьому випадку різниця техніко-економічних параметрів враховується при розрахунку величини поточних і одноразових витрат з порівнюваним варіантом: наприклад, відмінність споживаної потужності в порівнюваних варіантах може бути враховано при розрахунку експлуатаційних витрат на споживану електроенергію і т.д.

3. Метод коефіцієнтів.

Приведення порівнюваних варіантів за обсягом виконуваної роботи проводиться за допомогою коефіцієнтів порівнянності бi, які характеризують кількість примірників техніки, яка порівнюється, замінюють за обсягом робіт один екземпляр нової техніки.

При використанні нового чи поліпшення існуючого засобу (обладнання, інструменту) часто виникає необхідність у визначенні таких значень параметрів, при яких в умовах однакового обсягу виробництва продукції цей засіб стає економічно рівноцінним базовому.Така величина параметра може бути названа економічно граничною. Більш економічним використання нового засобу стає в умовах, коли значення даного параметра будуть краще (вище або нижче) граничного.

Основними параметрами, за якими визначається економічна ефективність використання нового обладнання, є продуктівність, термін служби, сума експлуатаційних витрат.

Базова формула (1) є вірною, однак, спрощеною. Необхідність коригування даної формули виникає у ряді випадків, зумовленими тим, що не повинен розглядатися лише процес експлуатації машин. І наступна крайність -розглядати ці машини ізольовано.

Отже, аналіз показав, що:

 - кількість машин може не мінятися (В₂/В₁ = 1);

 - існує варіант з експлуатацією більш «екологічних» машин, використання яких регламентовано законодавчо, тобто є нормативним моментом;

- варіант із супутнім продуктом.

У процесі визначення ефективності використання нової техніки в порівнянні з базовою, визначається можлива економія супутніх витрат (можливо перевитрати) за рахунок: ресурсозбереження (енерговитрати), скорочення кількості ремонтів (періодичності поточних, аварійних, капітальних), а також скорочення часу техобслуговування, щозмінних оглядів; зменшення часу простоїв техніки.

У зв'язку з використанням нових машин, знижується залежність обсягів виробництва від високої аварійності старої техніки, тобто недопущення втрат видобутку сировини. Підвищується продуктивність парку за рахунок: стабільності роботи дільниць; забезпечення стабільної (рівномірної) подачі сировини. Також зниження витрат на транспортування за рахунок мобільності нових машин, що відповідно забезпечує скорочення (економію) часу, необхідного на здійснення виробничого процесу.

Залежно від типу виробництва і виду основних засобів, можна виділити інші додаткові вигоди від використання нових засобів праці. Наприклад, для гірничо-збагачувальних комбінатів використання нових більш вдосконалених машин забезпечує не тільки зниження часу на відкриття завалів шляхів, утворених після вибуху, а й зниження відстані транспортування гірничої маси, що істотно впливає на обсяги видобутку.

На різних ділянках технологічного процесу можливі наступні варіанти розвитку подій: економія на витратах; збільшенні доходу від реалізації супутнього продукту або зниження обсягів реалізації зв'язку з гальмуванням виробничого процесу в так званому «вузькому місці». На інших ділянках - зменшення витрат і збільшення доходу.

Для подальшого розгляду питання необхідно зупинитися на такому понятті як «резервування».

Резервування - метод підвищення характеристик надійності технічних пристроїв або підтримання їх на необхідному рівні за допомогою введення апаратної надмірності за рахунок включення запасних (резервних) елементів і зв'язків, додаткових у порівнянні з мінімально необхідним для виконання заданих функцій в даних умовах роботи [2].

Доцільність застосування резервування визначається наступними чинниками:

- вихідним рівнем надійності комплектуючих виробів;

- заданим часом експлуатації;

- наявністю ефективної системи контролю та періодичністю проведення профілактики;

- можливостями використання менш надлишкових методів підвищення надійності.

Крім складу системи машин, некерованими змінними також є: коефіцієнт резерву, стратегія проведення капітальних ремонтів та величина терміну служби машини.

Коефіцієнт резерву визначається споживачем на початку розрахункового періоду за допомогою укрупнених розрахунків. На відміну від нього стратегія проведення ремонтів і термін служби машини знаходяться, в більшості випадків, у процесі оперативного управління виробництвом, у зв'язку з чим розглядається доцільність розробки математичної моделі, яка дозволяє визначати ці величини та на етапах проектування машин при оптимізації стратегії проведення капітальних ремонтів машин [3].

Коефіцієнт резерву може визначатися укрупнено експертним способом, з урахуванням цілого ряду чинників. У цьому випадку він приймається постійним, тобто не залежних або мало залежить від вибору стратегії ремонту. У другому випадку він визначається в прямій залежності від параметрів обраної стратегії проведення капітальних ремонтів за методикою, застосовуваної споживачем.

При порівнянні нових і базових варіантів техніки враховуються такі чинники: продуктивність (В), термін служби (Т) і сума експлуатаційних витрат. Виходячи з того, що кількість машин зворотньо пропорційна річній продуктивності, необхідно розглядати можливі випадки, коли:

- кількість машин змінюється при заміні базової техніки новою з урахуванням резерву (Nрез.);

 - зворотна ситуація з урахуванням резервування, коли кількість не змінюється, тобто є величиною const.

Без резервування:

 - кількість машин не змінюється, але є певні обмеження (економія витрат);

- розглядаються різні варіанти, як зміна кількості машин, так і їх стала кількість, але при цьому акцент робиться на супутньому продукті, вірніше на збільшенні його обсягів. Так зване «вузьке місце», коли неможливо поставити більше техніки на даній ділянці роботи.

Таким чином, передбачається наявність ситуацій, коли функція  приймається, власне кажучи, як кількість машин , і зміна річної продуктивності, тобто співвідношення продуктивності нової і базової техніки, не є основним вимірником. В залежності від особливостей технологічного процесу розрахунки по базовій формулі є дещо некоректними, адже виникають протиріччя, пов'язані з реальною ситуацією на підприємстві, з його можливостями.

Формула набуває нового значення:

1. Не працює співвідношення В₂/В₁. Замість цього головний акцент робиться на кількості машин і відповідно на резерві.

2. Враховуються додаткові показники (економія витрат, додатковий прибуток по основному і супутньому продуктам).

3. Оновлення по морального зносу 2-го роду (Т).

Виходячи з цього, утворюється ряд видозмінених формул за такими параметрами:

1) Зменшення резервів за рахунок скорочення часу ремонтів. Заміна старого устаткування новим має сенс тільки тоді, коли кількість простоїв при цьому зменшується і вистачає резерву часу на ремонт і т.д. Мова йде про резерв машин і резерв часу. Тобто, замість співвідношення Вн/Вб, у формулу (1) підставляється кількість резерву машин (2):

(2)

де N б.п, N н.п. - кількість базових і нових машин працюючих машин;

N рез.б., N рез.н. - кількість базової та нової техніки з урахуванням резерву.

2) За умови В₂/В₁ = 1, тобто кількість машин не змінюється, але при цьому прискорюється виробничий процес.

3) Економія (перевітраті) на супутніх переділах, так звана річна економія витрат за рахунок скорочення строків виконання робіт, енергозбереження, зменшення кількості аварійних простоїв, щозмінних оглядів, техоглядів, зниження витрат на ремонт, витрат на зарплату робітників, які здійснюють ремонтні роботи і в цілому обслуговування.

4) Прибуток на супутніх переділах.

5) Управління оновленням моделі (моральний знос 2-го роду).

Якщо машина більш потужна, тоді необхідно менше витрат часу. Річна продуктивність залишається const, але при цьому вона повинна бути не потенційна, а фактична.А це означає, що одержувана економія також буде фактичною величиною. І все це з урахуванням резервування, тобто резерв машин і часу може знадобитися, а може і ні.

Якщо є система управління оновленням моделі (оновлення по моральному зносу), то в базовій формула будуть відповідні коригування.

Як вже зазначалося, співвідношення В₂/В₁ не працює. Оскільки мається на увазі, що невідомо, скільки машин стоїть на даній ділянці роботи. Можливо необхідна більша кількість, ніж та, яка визначає дане співвідношення. Або ж немає можливості поставити більше техніки на цій ділянці в залежності від ряду причин, пов'язаних з особливостями технологічного процесу.

Розрахована річна економія витрат на супутніх переділах враховується при визначенні величини річних експлуатаційних витрат при використанні базових і нових засобів праці, тому що в цих витратах враховується тільки частина амортизації без урахування коштів на реновацію, відновлення обладнання.

Також базова фомула коригується на суму отриманого доходу (збитку через зменшення обсягів реалізації) супутнього продукту.

Тоді формула видозмінюється наступним чином (3):

(3)

де N₁, N₂ - кількість базової і нової техніки з урахуванням резерву;

?С_супут. - річна економія (збитки) витрат на супутніх переділах внаслідок використання нової техніки;

V_осн., V_супут. - вартісне вираження величини основного та супутнього продукту, грн.

R_Vосн., R_Vсопут. - коефіцієнти рентабельності відповідно основного та супутнього продуктів.

Одним з показників, за яким розраховується економічний ефект від використання нових засобів праці довготривалого застосування (машин, обладнання, приладів тощо) з поліпшеними якісними характеристиками (продуктивності, довговічності, витрат експлуатації і т.д.), є термін їх служби з урахуванням морального зносу.

Насправді, на практиці розрахунки є більш складними, що враховують особливості технологічного процесу на підприємстві. Якщо розглядати терміни служби машин, то все це буде в межах управління оновленням моделей. Необхідно враховувати моральний знос 2-го роду.

Згідно з запропонованою методикою небхідно розглянути ситуацію, виходячи з того, що в системі управління оновленням є загальний термін служби (Т_А).

Суть полягає в наступному: за весь термін служби техніки (Т_А) базова і нова машини з термінами корисного використання відповідно Т_А1 і Т_А2 оновлюються n₁ і n₂ разів. У кінці залишається n кількість років, тобто відрізок часу Т_А', який менше термінів служби базавой і нової машин (Т'_А <T_А1,T_А2). Т.к. у будь-якому випадку на даному відрізку часу необхідно міняти машину, у результаті одержуємо, що на останньому відрізку часу Т'_А кількість оновлень по n'₁ n'₂ раз відповідно на базову і нову машини. Тобто береться повністю додаткова машина, яка просто зніметься раніше у зв'язку зі зміною моделі управління оновленням. Дана умовна машина характеризується наступними особливостями:

- її придбання здійснюється після закінчення терміну служби наявної машини (базової або нової), у розрахунках використовується метод дисконтування;

- строк корисного використання даної умовної машини дорівнює різниці між усім терміном служби в моделі і терміном служби базової (нової) машини на останньому відрізку часу Т'_A;

- в моделі враховується залишкова вартість додаткової умовної машини.

Розрахунок терміну корисного використання машини (Ті) в межах управління оновлений моделі здійснюється за наступний формулою (4):

(4)

при ; і=1,2,3,...n.

де n - кількість оновлень машини напротязі строку служби її моделі.

Т_Ам - весь строк служби моделі;

Т_Аі - строк служби машини;

N - кількість оновлень (замін) техніки в сиситемі управління оновленням моделі.

Висновки та напрямок подальших досліджень. У результаті дослідження розв'язано важливе наукове завдання теоретичного обгрунтування, розробки і впровадження більш точних методів оцінки ефективності використання нової техніки у порівнянні з базовою, що надало змогу сформулювати такі висновки:

1. Базова формула, згідно з якою здійснюється розрахунок ефективності використання нових засобів праці, на думку дисертанта є спрощеною, і потребує додаткових розрахунків: якщо кількість машин не зміюється у результаті заміни базової техніки новою і відповідно продуктивніст у цьому випадку не є вимірником, тоді визначається величина економії витрат, прибутку від супутнього продукту (залежно від специфіки виробничого процесу). Основний акцент робиться не на зростанні продуктивності одиниці нового засобу праці в порівнянні з базовим, а на кількості машин і відповідно їх резерві.

2. На практиці розрахунки терміну служби з урахуванням морального зносу є більш складними, що враховують особливості технологічного процесу на підприємстві. Якщо розглядати терміни служби машин, то все це буде в межах управління оновленням моделей. Необхідно враховувати моральний знос 2-го роду.

Перелік літературних джерел

1. Методика определения экономической эффективности капитальных вложений // Экономическая газета.-1981.-№2.

2. Великанов К.М. Расчеты экономической эффективности новой техники: справочник. / ред. К.М. Великанова. - Ленинграл «Машиностроение»» Ленинградское отделение, 1975. - 432 с.

3. Козаченко С.В. Инвестиционный анализ проектов техники / С.В. Козаченко, В.Я. Нусинов. - Кривой Рог: Издательство «Минерал», 1997. - 191 с.

Стаття надійшла до редакції 29 квітня 2011 року.

Размещено на Allbest.ru