Структурні трансформації аграрного сектору України

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 338.43

Структурні трансформації аграрного сектору України

Т.М. Білоконь, кандидат економічних наук

Анотація

сільський аграрний тваринництво валовий

Розглянуто моделі розвитку сільського господарства, досліджено структурні зміни в аграрному секторі України та визначено перспективи його розвитку.

Ключові слова: аграрний сектор, структурні трансформації, модель розвитку.

Сучасні процеси глобалізації висувають нові вимоги до розвитку вітчизняного аграрного сектору та зумовлюють необхідність створення високоефективного, конкурентоспроможного аграрного підприємництва, здатного підтримувати продовольчу безпеку країни. Однак структурна і технологічна розбалансованість виробництва, низька ефективність сільського господарства гальмують інноваційний розвиток цього найважливішого для нормального життя країни і суспільства сектору економіки.

Дослідженню проблем розвитку агропромислового комплексу присвячено праці таких науковців як В. Андрійчук, П. Гайдуцький, О. Гудзинський, М. Дем'яненко, П. Канінський, С. Кваша, Д. Легеза, М. Малік, В. Месель-Веселяк, О. Мороз, Т. Осташко, П. Саблук, В. Юрчишин. Однак проблема пошуку шляхів розвитку АПК в умовах затяжного кризового стану цієї галузі економіки на сьогоднішній день залишається актуальною.

Метою роботи є дослідження структурних змін в аграрному секторі України з метою визначення перспектив його розвитку.

Основний матеріал статті

Науковими дослідженнями встановлено, що внаслідок дореформеного розвитку і структурної реформи аграрного сектора, в Україні склалася бімодельна структура сільського господарства. На сучасному етапі в Україні паралельно розвиваються дві моделі - крупне товарне виробництво на базі реорганізованих КСП - новоутворених підприємств різних організаційно-правових форм - і дрібнотоварне виробництво в особистих селянських господарствах і невеликих фермерських господарствах. Першу модель умовно можна вважати індустріальною, а другу - традиційною [1, С. 755].

Кожна з моделей розвитку має свої позитивні сторони. Переваги крупного товарного виробництва забезпечуються повним циклом виробництва, переробки і збуту, ефективним використанням наявного ресурсного потенціалу, значними інвестиційними вливаннями у галузь. Натомість особисті селянські господарства на сьогодні є стабілізуючою формою господарювання, яка в умовах економічної кризи стримує спад виробництва сільськогосподарської продукції, сприяє вирішенню проблеми зайнятості у сільській місцевості та самозабезпечення населення продуктами харчування.

Реалізація індустріальної моделі розвитку сільського господарства в Україні призвела до формування вузькоспеціалізованих виробництв певного виду продукції, орієнтованих на міжнародні ринки і максимізацію прибутків. Позитивні аспекти цих процесів для великого бізнесу супроводжуються негативними структурними змінами в агропродовольчому секторі, руйнуванням збалансованих місцевих аграрних комплексів, зумовленим витісненням з виробництва не вигідних для великого бізнесу видів сільськогосподарської продукції, перенасиченням сівозмін одними й тими ж культурами, порушенням співвідношення між рослинництвом і тваринництвом, між орними землями і пасовищами [2].

Аналіз структурних змін в сільському господарстві України виявив тенденцію зменшення питомої ваги галузі тваринництва у господарствах усіх категорій (табл. 1). Так, у структурі валової продукції сільськогосподарських підприємств частка тваринницької продукції зменшилась з 50,7 % у 1990 р. до 37,7 % у 2009 р., а рослинницької - збільшилась з 49,3 % до 62,3 %. В господарствах населення частка тваринницької продукції зменшилась на 21,4 відсоткових пункти (з 62,7 % в 1990 р. до 41,3 % в 2009 р.), а рослинницької збільшилась з 37,3 % до 58,7 %.

Таблиця 1. Структура валової продукції сільського господарства України за категоріями господарств (відсотків)

Примітка. Розраховано за даними: [3, С. 141; 4, С. 44].

Структурні зрушення в сільському господарстві Вінниччини принципово не відрізняються від загальнодержавних, однак мають свої особливості. Для господарств усіх категорій домінуючою є рослинницька спеціалізація виробництва (табл. 2). Однак якщо в селянських господарствах частка виробництва рослинницької продукції протягом 2000-2010 рр. коливалась в межах 50,7-58,6 %, то в сільськогосподарських підприємствах спостерігається більш стрімке зростання виробництва продукції рослинництва, частка якої у валовій продукції підприємств в 1995 р. складала 60 %, в 2000 р. - 73,2 %, а в 2010 р. - 80,6%. Протягом 2005-2010 рр. агропідприємства області збільшили виробництво рослинницької продукції на 74,6 %, тваринницької - на 20,3 %.

За роки незалежності відбулись значні зміни в структурі посівних площ України в напрямку нарощення обсягів посівів зернових та технічних культур за рахунок значного скорочення (на 78 %) посівних площ під кормовими культурами (рис.). Так, у 2010 р. під зерновими культурами було зайнято 15,1 млн. га (55,9 % загальної посівної площі) проти 14,6 млн. га (45,0 % загальної посівної площі) у 1990 р. Обсяги посівних площ під технічними культурами протягом 1990-2010 рр. збільшились майже вдвічі (з 3,7 млн. га до 7,3 млн. га), при цьому їх частка зросла з 11,6 % до 27,1 %. Натомість під кормовими культурами в 2010 р. було зайнято 2,6 млн.га (9,6 % загальної посівної площі) проти 12 млн. га (37 % загальної посівної площі) у 1990 р.

Таблиця 2. Структура валової продукції сільського господарства Вінницької області за категоріями господарств (відсотків)

Примітка. Розраховано за даними: [5, С. 147].

У сільськогосподарських підприємствах України за результатами 2010 р. переважну частку посівів займають зернові (59,4%) та технічні культури (32,9%), тоді як у господарствах населення під зерновими знаходилось 47,9% посівів, під картоплею та овоче-баштанними - 23,5%, під кормовими культурами - 15,4%. Слід відмітити, що продуктивність великотоварних підприємств значно вища, ніж у середньому по підприємствах. Так, 1,3 тис. виробників зернових і зернобобових культур з обсягом виробництва понад 5,0 тис.т кожний отримали з кожного гектара на 9,8 ц збіжжя більше, ніж у середньому по аграрних підприємствах [6].

Рис. Структура посівних площ України, % [4, С. 78]

Виробництво продукції рослинництва сільськогосподарськими підприємствами України залишилось прибутковим. За результатами господарської діяльності сільгосппідприємств у 2010 р. рентабельність виробництва продукції рослинництва становила 26,4%, проти 16,9 % у 2009 р. Прибутковим, навіть без урахування дотацій, було вирощування соняшника (64,5 %), ріпаку (25,9 %), овочів відкритого ґрунту (21,4 %), зернових культур (13,7 %). Суттєво зросла рентабельність виробництва картоплі - з 12,9 % у 2009 р. до 47,5 % у 2010 р. Позитивними тенденціями у виробництві продукції тваринництва є зростання рентабельності виробництва молока з 1,4 % в 2009 р. до 17,7 % у 2010 р. та зменшення збитковості виробництва птиці на м'ясо (мінус 0,5 % в 2010 р. проти мінус 22,5% у 2009 р.).

Найбільш рентабельним для сільськогосподарських підприємств Вінниччини серед продукції рослинництва в 2010 р. було виробництво картоплі, соняшнику, плодів і овочів, де рівень рентабельності склав 63,3 %, 61,7 %, 47,8 % та 34,0 % відповідно. Слід відмітити, що порівняно з 2000 р. рентабельність по всім цим видам продукції зросла: по картоплі на 32,6 в.п., по соняшнику на 3,9 в.п., по плодам на 54,6 в.п., по овочам на 52,8 в.п. Виробництво та реалізація сільськогосподарськими підприємствами зерна та цукрових буряків в 2010 р. також є прибутковим, однак порівняно з 2000 р. рівень рентабельності скоротився: по зерну з 92,4 % до 20,0 %, по цукровим бурякам - з 10,8 % до 9,2 %.

Щодо продукції тваринництва, то сільськогосподарські підприємства області в 2010 р. виробляли зі збитками всі види продукції, крім молока. Рівень рентабельності молока, починаючи з 2005 р., має тенденцію до зростання, і в 2010 р. склав 24,6 % (проти 4,5 % в 2005 р. і -11,4 % в 2000 р.). Однак лідером у виробництві молока є господарства населення, частка яких зросла з 68,6 % у 2000 р. до 83,3 % у 2010 р. в результаті збільшення обсягів виробництва в 1,55 рази. По галузі свинарства в 2010 р. був отриманий рівень збитковості 17,8 %, тоді як у 2008 році агропідприємства мали рівень рентабельності 6,7 %, а в 2009 р. - 16,0 %. Виробництво інших видів продукції тваринництва протягом останніх п'яти років було збитковим. Вагомими чинниками збитковості виробництва сільськогосподарської продукції є несприятлива цінова кон'юнктура та висока собівартість продукції.

Таким чином, домінування цінового фактора обумовило орієнтацію переважної частини сільськогосподарських підприємств України на вирощування рентабельних сільськогосподарських культур з високим експортним потенціалом (головним чином, зернових та соняшнику), що не лише призводить до скорочення земель під кормовими культурами, ліквідації неприбуткових підрозділів (зокрема, тваринництва), порушення сівозмін, і як насідок, деградації сільськогосподарських земель, а й негативно впливає на формування іміджу України у світі як низько розвиненої країни - експортера сировини.

Стратегія формування аграрного ринку України повинна виходити з його фундаментальної стратегічної мети - забезпечення стабільного надходження сільськогосподарської продукції і сировини до вітчизняних споживачів за прийнятними цінами, з одного боку, а з іншого - гарантування виробникам нормальних доходів для відтворення [1, С. 763]. Виходячи з цього, пріоритетами розвитку вітчизняного аграрного сектора повинні стати: формування середнього класу у сільській місцевості завдяки підтримці процесу комерціалізації господарств населення, формування земельного ринку і іпотеки земель сільськогосподарського призначення з максимальним урахуванням інтересів власників земельних часток, трансформація вітчизняного агропродовольчого ринку у напрямі інноваційної моделі розвитку у відповідності зі світовими тенденціями, формування вітчизняного біологічного агровиробництва та ринку органічних харчових продуктів.

Висновки

Аналіз трансформаційних змін в сільському господарстві України засвідчив наявність структурних диспропорцій між окремими напрямами агровиробництва, домінування в структурі експорту продукції з низьким рівнем переробки, низьку економічну ефективність сільськогосподарського виробництва. Неефективність використання наявного природно-ресурсного та аграрного потенціалу України потребує проведення системних реформ в агропромисловому комплексі з метою перетворення його на конкурентоспроможний на внутрішньому й зовнішньому ринках сектор економіки.

Література

1. Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку / за ред. акад. Гейця В.М. - Київ : Фенікс, 2003. - 1008 с.

2. Аграрний сектор: час принципово змінити орієнтири розвитку / Б. Пасхавер, В. Юрчишин, О. Бородіна, О. Шубравська, І. Прокопа, Л. Молдаван, Т. Осташко [Електр. ресурс] // Дзеркало тижня. - 2010. - 10 лип. - Режим доступу: http://dt.ua/ECONOMICS/agrarniy_sektor_chas_printsipovo_zminiti_orientiri_rozvitku-60696.html?print.

3.Статистичний щорічник України за 2009 рік / Державний комітет статистики України / За ред. О.Г. Осауленко. - Київ, 2010. - 566 с.

4. Сільське господарство України за 2010 рік : Статистичний збірник. - К.: Держкомстат України, 2011. - 384 с.

5.Статистичний щорічник Вінниччини за 2010 рік / Головне управління статистики у Вінницькій області. - Вінниця, 2011. - 619 с.

6. Сільське господарство України у 2010 році [Електр. ресурс]. - Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/

Размещено на Allbest.ru