Статистична оцінка сучасного стану виробництва та реалізації соняшнику в регіоні

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 338.439.5:633.85 (477.44)

Статистична оцінка сучасного стану виробництва та реалізації соняшнику в регіоні

Пітик Оксана В'ячеславівна, к.е.н.

Доцент кафедри маркетингу Вінницького кооперативного інституту

Міронова Юлія Володимирівна, к.е.н.

Старший викладач кафедри менеджменту та безпеки інформаційних систем Вінницького національного технічного університету

Ковальчук Ольга Анатоліївна, к.е.н.

Доцент кафедри економічної кібернетики Вінницького фінансово-економічного університету

Анотація

ринок соняшник ціновий витрата

Проаналізовано сучасний стан ринку соняшнику в Вінницькій області. Досліджено динаміка валового збору та обсягів реалізації соняшнику сільськогосподарськими підприємствами в розрізі районів, проаналізована цінова політика та структура витрат на виробництво соняшнику.

Ключові слова: соняшник, виробництво, реалізація.

Аннотация

Проанализировано современное состояние рынка подсолнечника в Винницкой области. Исследована динамика валового сбора и объемов реализации подсолнечника сельскохозяйственными предприятиями в разрезе районов, проанализирована ценовая политика и структура расходов на производство подсолнечника.

Ключевые слова: подсолнечник, производство, реализация.

Annotation

A modern market of sunflower condition is analysed in the Vinnytsya area. Investigational dynamics of gross collection and volumes of realization of sunflower by agricultural enterprises in the cut of districts, a price policy and structure of charges are analysed on the production of sunflower.

Keywords: sunflower, production, realization.

Ринок олійних культур в Україні займає великий сегмент аграрного ринку. Виробництво олійних культур відіграє важливу роль у забезпеченні населення цінними продуктами харчування, галузі тваринництва - поживним кормом, переробної промисловості - сировиною [6].

Попри нарощування виробництва альтернативних олійних, соняшник в Україні залишається основною сировиною для виробництва рослинної олії. Інтерес до виробництва та реалізації насіння соняшнику і продуктів його переробки пояснюється попитом на рослинні олії як всередині держави, так і на світовому ринку. З соняшнику добувають приблизно 90% загального виробництва олії. Центрами виробництва олії є Дніпропетровськ, Луганськ, Запоріжжя, Одеса, Харків, Вінниця.

Проблеми на ринку соняшнику України є об'єктом досліджень багатьох вітчизняних вчених: А.Бурки, В.Кухти, Т.Куць, В.Макаренко, В.Меселя-Веселяка, О.Маслака, О.Пшеничного, П.Саблука тощо. Проте частина питань залишається недослідженими, таких як структура ринку, направленість потоків, параметри ринку, зокрема по Вінницькій області. Все це підтверджує актуальність обраної теми.

Метою дослідження є аналіз сучасного стану виробництва соняшнику в Вінницькій області, обсягів реалізації, цінової політики щодо цієї культури в регіоні.

Основний результат. Соняшник залишається одним з ліквідних і прибуткових продуктів на внутрішньому ринку, який повністю насичується за рахунок власного виробництва. Родючі ґрунти Вінниччини є придатними для вирощування соняшнику, а широкий спектр використання його призводить до поступового збільшення посівних площ цієї культури (табл. 1).

Таблиця 1. Вирощування соняшнику у всіх категоріях господарств Вінницької області у 1995-2013 рр.

Джерело: Статистичний збірник «Сільське господарство Вінниччини»

Аналіз таблиці 1 та власні розрахунки показали, що середня урожайність соняшнику у Вінницькій області за період 1995-2013 рр. в середньому сягає 17,7 ц/га. За останні роки значно збільшився валовий збір насіння цієї культури, зросли площі посіву, що засвідчує високий рівень виробництва насіння соняшнику. У 2013 р. площі, порівняно з 1995 р., з яких фактично зібрано соняшник зросли у 3 рази, валовий збір - майже у 7 раз.

За даними статистичного управління середня врожайність соняшнику по Вінницькій області у 1940 році сягала 13,0 ц/га, у 1945 - 3,1; у 1950 - 7,7; у 1960- 10,7; у 1970 -13,7; у 1974 - 14,2 ц/га [4]. Урожайність соняшнику у розрізі районів у 2012р. відображено на рис. 2.1.

Рис.1. Урожайність соняшнику у розрізі районів Вінницької області, 2012 р., ц/га

Дослідження показують, що урожайність соняшнику за останні роки значно підвищилась в господарствах Вінницької області. Якщо у середньому за 1995 - 2000 рр. її рівень склав 9,3 ц/га, у 2004-2009 роки - 14,6 ц/га,то у 2010-2013 роках 24 ц/га. Найвища урожайність соняшнику у 2012 році була у Літинському районі - 27,3 ц/га, Липовецькому - 27,2, Тульчинському- 26,9, Теплицькому - 24,4. Слід зауважити, що саме в перші роки незалежності України показник врожайності значно знизився. Це спричинене недостатнім фінансуванням сільськогосподарських підприємств, процесами нестабільності в аграрному секторі. Високий попит на насіння соняшнику сприяв посіву цієї культури на певному етапі господарювання навіть в тих районах, де традиційно були відсутні посіви або досить незначні площі. Зокрема, це Хмільницький, Козятинський, Літинський райони.

Валовий збір соняшнику у Вінницькій області у 2013 році був найвищим за період незалежності України і складав - 5074,1 тис.ц. Основним фактором, що вплинув на розмір валового збору є зростання рівня врожайності. В 2012 році найвищі показники валового збору були у Бершадському районі - 219,2 тис.ц, Тульчинському - 209,2 Теплицькому - 180,9 тис. ц, Жмеринського - 176,8 тис.ц. Тенденція зміни показника валового збору показує, що його рівень почав знижуватись з 1995 року по 2000 рік, а потім до 2012 року спостерігається постійне зростання валового збору соняшнику в господарствах Вінницької області (табл.2).

Таблиця 2. Динаміка валового збору соняшнику по районам Вінницької області (сільськогосподарські підприємства, тисяч центнерів), 1995-2012 рр.

На внутрішній ринок соняшник надходить за традиційними каналами реалізації: переробним підприємствам, населенню через систему громадського харчування, включаючи продаж і видачу в рахунок оплати праці, комерційним структурам, через біржі та аукціони, а також зарубіжним країнам. За даними Головного управління статистики Вінницької області реалізацію насіння соняшнику за бартерними угодами припинено з 2004 року, а продаж споживкооперації - з 2003 року.

Зменшується частка продажу соняшнику населенню, однак ще недостатньо поширена реалізація його на організованому ринку. Товаровиробники не мають можливості самостійно виходити з пропозицією на біржі та реалізовувати вироблену продукцію безпосередньо до зарубіжних країн. Це здійснюють комерційні структури (посередники), які скуповують й експортують значні обсяги насіння, або, переробивши його за давальницькою схемою, реалізують за межі країни шрот та олію (табл. 3).

Таблиця 3. Динаміка обсягів реалізації соняшнику сільськогосподарськими підприємствами Вінницької області за різними каналами

Джерело: форма 21-заг «Звіт про реалізацію сільськогосподарської продукції»

На макроекономічному рівні економічні взаємовідносини у сфері виробництва, реалізації і переробки соняшнику мають регулюватись державою за прикладом активного державного впливу на розвиток аграрного сектору в країнах з ринковими відносинами для упередження диспропорцій у розвитку складових олієпродуктового підкомплексу. Варто звернути увагу на наповнення ринку вітчизняною продукцією відповідно до попиту та формування експортних ресурсів, на рівень забезпеченості виробничих потужностей якісною сільськогосподарською сировиною, на конкурентоспроможність підприємства та платоспроможність його працівників.

Згідно статистичних даних основними каналами реалізації соняшнику є продаж продукції за межі Вінницької області та власним переробним підприємствам. Частка реалізації соняшнику переробним підприємствам у 2013 році в порівнянні з 2010 знизилась у 10 раз в зв'язку з реалізацією продукції за іншими каналами, зокрема за допомогою експортних операцій.

Пропозиція виробленого соняшнику в Вінницькій області значно перевищує попит на нього. Так, показник виробництва соняшнику на 1 особу в 1995 році в Україні становив - 37 кг, в 2005 - 51 кг, в 2010 - 167, 2012 - 213 кг. Надмірна пропозиція може призвести до непередбачуваного зниження цін при закупівлі виробленої продукції посередниками і переробними підприємствами. Тому державі доцільно проводити політику втручання як в обмеження посівів соняшнику, так і в установленні мінімальних цін при закупівлі готової продукції безпосередньо у виробників.

Слід зауважити, що Вінницький олієжиркомбінат, працюючи на повну потужність, за 24 години переробляє 900 тонн насіння соняшнику, що перевищує загальний обсяг виробництва цієї культури по області. Тому перевищення пропозиції насіння соняшнику над попитом пояснюється тим, що його скуповують посередники безпосереднього у сільськогосподарського виробника, які неодноразово перепродають його в майбутньому за іншими каналами, отримуючи значну частину прибутку [4].

Cоняшник відноситься до культур, які виносять найбільше поживних речовин з ґрунту та в значній мірі потребує вологи. Тому при вирощуванні цієї культури господарствами, щоб не нанести шкоди землі, слід правильно обирати попередників, структуру сівозміни, прийоми обробітку ґрунту, засоби захисту рослин.

Одним із ключових елементів ринкової економіки є ціни, ціноутворення, цінова політика. Ринок диктує умови виживання, тому правильно обрана цінова стратегія, грамотна тактика формування цін, економічно вивірені методи ціноутворення складають основу успішної діяльності будь-якого підприємства, незалежно від форм власності. В залежності від каналів реалізації, ціни на насіння соняшнику дещо відрізняються.

Ціни на соняшник характеризуються сезонністю, як правило на початку сезону на ринок соняшник надходить масово, продавці продають товар за низькими цінами. Наприкінці осені-початку зими вони досягають достатньо високого рівня та тримаються до кінця сезону. За останні роки спостерігається постійне зростання цін на сільськогосподарську продукцію, в тому числі на соняшник, при цьому їх рівень залежать від багатьох факторів: рівня інфляції, попиту і пропозиції, каналу реалізації (табл. 4).

Господарства, що вирощують олійні культури, знаходяться в значній економічній залежності від переробних підприємств щодо забезпечення їх кредитно-фінансовими ресурсами за прямими зв'язками та оцінки якості насіння (вологість, олійність), що є основою визначення реалізаційної ціни.

Таблиця 4. Середні ціни реалізації соняшнику сільськогосподарськими підприємствами Вінницької області, грн./т

Джерело: Статистичний бюлетень ГУС у Вінницькій області «Реалізація продукції сільськогосподарськими підприємствами області», 2013 р.

Аналіз таблиці 4 показує, що у 2013 році середня ціна реалізації соняшнику по Вінницькій області знизилась в порівняні з попередньою на 18%, хоча з 2009 року до 2012 року спостерігається стабільне підвищення цін.

Найбільше зростання цін спостерігалося у 2007 р. в порівнянні з 2006 р. або майже в 2 рази. В 2008 р. ціни на насіння соняшнику значно знизились. Передумовою цього було зростання посівних площ, високий показник валового збору, що призвело до збільшення пропозиції на ринку. Причиною різкого підвищення ціни у 2010 р. були значні втрати врожаю через затяжні дощі у червні-липні, а потім надмірне підвищення температурного режиму в серпні.

За даними Українського клубу аграрного бізнесу восени 2013 відбулася затримка із збиранням насіння соняшнику, у зв'язку з негативними погодними умовами вересня, що призвело до практично повної неможливості реалізації експорту культури на початку МР і зменшення кількості насіння експортної якості. Закупівельні компанії нарікали на високу пропозицію насіння з підвищеними показниками вологості. Стримуючою причиною для експорту також виступила негативна цінова тенденція на міжнародному ринку соняшнику, викликана падінням цін на соняшникову олію услід за пальмовою.

Рівень цін коливається також при реалізації соняшнику за різними каналами. Особливо негативно на зниження цін та доходність впливає продаж його населенню в рахунок оплати та в рахунок орендної плати на землю і майнові паї. Так, при середній ціні 2919,4 грн./т у 2013р. соняшник реалізовували населенню за ціною 1843,2 грн./т, або нижчою на 35%.

Підприємство будь-якої форми власності під час своєї дільності здійснює різноманітні види витрат (матеріальні, нематеріальні, грошові, трудових ресурсів), що пов'язані з простим та розширеним відтворенням основних засобів, виробництвом і реалізацією продукції, наданням послуг, виконанням робіт, залученням зовнішніх джерел фінансування тощо. Інформація про витрати підприємства є необхідною для визначення фінансового результату діяльності підприємства, планування, аналізу, обгрунтування прийняття економічного рішення, контролю за рівнем витрат. Розуміння сутності витрат формувалося в історичному ракурсі, тобто витрати - це фактори, які використовуються людиною для продукування благ і від того, наскільки дорогими для виробника є фактори, залежить ефект, конкурентоспроможність продукту. Інакше кажучи, чим нижчі витрати, тим вищий ефект. Витрати - поняття багатогранне і множинне за своєю сутністю і структурою.

Для забезпечення беззбиткової виробничо-господарської діяльності підприємства витрати мають відшкодовуватись за рахунок доходу від продажу виготовленої продукції. Основними статтями собівартості є прямі матеріальні витрати (насіння, мінеральні добрива, нафтопродукти), витрати на оплату праці, загальновиробинчі витрати тощо. Структура затрат в сільськогосподарських підприємствах Вінницької області при вирощуванні насіння соняшнику наведена в табл.5.

Таблиця 5. Структура витрат на виробництво соняшнику сільськогосподарськими підприємствами Вінницької області, 2010-2012 рр.

Аналіз табл.5. показує, що понесені товаровиробниками витрати на 1 ц соняшнику за досліджуваний період коливаються, що призводить до аналогічної тенденції коливання цін. У 2012 році порівняно з 2011 собівартість 1 ц насіння соняшнику зменшилася з 135,8 до 128,3 грн, або менше на 5 %, в зв'язку з високими цінами закупівлі мінеральних добрив та нафтопродуктів, а ціна реалізації насіння соняшнику в зазначений період зросла з 322,8 грн до 357,3 грн за 1 ц.

Багато господарств мають труднощі з реалізацією і транспортуванням основної продукції, що потребує впровадження малих ліній по переробці сільськогосподарської сировини, адже олію виробляють як на великих підприємствах, так і безпосередньо в господарствах. Слід відмітити, що важливим завданням є підбір висококваліфікованих спеціалістів і працівників, нестача яких може призвести до зниження виходу олії в підсобних цехах до 26-28%, тоді як на потужних олієжиркомбінатах цей показник досягає 36-39%. Доцільним є вдосконалення економічних зв'язків сільськогосподарських підприємств із переробними, що обмежило б ризики на шляху до реалізації продукції споживачам, а зусилля більшою мірою спрямовувалися б на інтенсивний розвиток виробництва соняшнику, поліпшення його якості та підвищення урожайності. Олійно-жирові підприємства мали б надійну сировинну базу відповідно до своїх потреб, зменшили б витрати на закупівлю сировини та її переробку в результаті скорочення проміжних ланок (посередників), налагодили б ритмічнішу роботу.

Висновки. Досліджено і проаналізовано ринок соняшнику в регіоні, на прикладі Вінницької області.

Список використаних джерел

1. Бурка А. Ринок соняшнику: стан, тенденції, перспективи / А. Бурка // Аграрний тиждень. - 2008. - №10-11. - с.8-12.

2. Куць Т.В. Виробництво та переробка олійних культур в Україні / Т.В.Куць // Науковий вісник національного університету біоресурсів і природокористування України. - 2009. - №141. - с.156-161.

3. Макаренко В. Захмарні перспективи / В.Макаренко // Агроперспектива. - 2012.-№1. - с.64-67.

4. Пітик О.В. Маркетингова стратегія в управлінні виробництвом насіння соняшнику: Монографія / О.В. Пітик, Б.Є. Грабовецький. - Вінниця: ВНТУ - 2012. - 156 с.

5. Пшеничний О. Солнечный брат/ О.Пшеничний // Агроперспектива. - 2013. - №8. - с.44-46.

6. Чехова І.В. Перспективи розвитку ринку основних олійних культур // І.В.Чехова, І.О.Кислицька, Т.З.Таранюк / Економіка АПК. - 2012. - №6. - с.43-48.

Размещено на Allbest.ru