Виробнича потужність підприємства: фактори і шляхи ефективного використання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Курсова робота

Виробнича потужність підприємства: фактори і шляхи ефективного використання

Вступ

економічний безпека організаційний виробничий

Потенціал економічного розвитку держави визначається ефективністю функціонування виробництва.

Головними господарськими завданнями промислового підприємства є удосконалення асортиментної політики, швидке реагування на зміну суспільних потреб на основі сучасної організації суспільного процесу, забезпечення необхідного рівня виробничої гнучкості. Досягнення фінансової стабільності. Реалізація практичних рішень у цих областях визначає стійку позицію підприємства в конкретному середовищі.

Актуальність даної теми полягає в тому, що виробнича потужність підприємства характеризує максимально можливий обсяг випуску продукції (видобутку й переробку сировини або надання певних послуг) заздалегідь визначених номенклатури асортименту та якості за умови найбільш повного використання виробничих площ, обладнання, прогресивної технології та організації виробництва.

Найважливішим параметром, що характеризує потенційні можливості основного виробництва промислового підприємства, є його виробнича потужність.

Метою даної курсової роботи є дослідження виробничої потужності підприємства: оцінка ефективності використання та напрями її підвищення.

Відповідно до поставленої мети в даній курсовій роботі поставлено та вирішено наступні завдання:

- дана загальна характеристика виробничої потужності;

- відображені одиниці виміру виробничої потужності;

- показники, що характеризують ефективність використання основних виробничих фондів;

- фактори виробничої потужності;

- оптимізація виробничих потужностей підприємства.

Об'єктом дослідження є діяльність фірми.

Предметом дослідження в даній курсовій роботі є оцінка ефективності використання та напрямки її підвищення.

Методологічною базою даної роботи є монографічні, навчальні, наукові видання, законодавчо-нормативна база, публікації в періодичних виданнях.

Інформаційною базою даної роботи є фінансова звітність підприємства ВАТ завод «Електрон» за 2011-2015 роки.

За об'ємом робота містить 56 сторінок, проілюстрована 4 рисунками, містить 12 таблиць та 1 додаток, список використаної літератури включає 25 джерел.

1. Огляд літератури

Розв'язанню найважливіших виробничих і соціально-економічних проблем підвищення ефективності використання виробничих фондів і виробничих потужностей промисловості приділяється постійна увага з боку наукових і практичних фахівців. Теоретичну основу дослідження питання формування та використання виробничої потужності підприємства склали наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених, таких як: Андреюк Н.В., Бланк І. О., Бойчик І. М., Лігоненко Л.О., Ушакова Н.М., Поддєрьогін А.М., Ізмайлова К.В., Лахтіонова Л.А., Шеремет А.Д. та інших, закони України.

Різноаспектність питань обліку виробничих потужностей в цілому та найбільшої його складової - основних засобів, зокрема, ставали наріжним каменем наукового пошуку багатьох відчизнятих та зарубіжних вчених-економістів. Питанння формування основного капіталу та капітальних витрат на придбання основних засобів у різні часи розглядали Астахов В.П., Бандурка О.М., Бернстайн Л.А., Бланк И.А., Бондар О., Бригхем Ю., Дасковский В.Б., Захарьин В.Л., Ковалев В.В. Кутер М.И., Милль Д.С., Нидлз Б., та інші Проблеми формування та обліку витрат на утримання і експлуатацію основних засобів, облік їх рух та питання визначення, нарахування та облікової інтерпретації амортизації розглядали Веретенникова И.И., 4 Голов С., Городянська Л., Диба В.М., Житний П., Задорожний З., Кенэ Ф., Крупка Я.Д., Кундеус, Ошмарін Я.В., Павлюк І., Пархоменко В., Рикардо Д., Фишер С., Хендриксен Э., та інші.

Вагомий внесок у розвиток теоретичних засад і методичних підходів до вирішення проблем обліку, аналізу і контролю наявності та використання виробничих потужностей внесли вчені-економісти М.Я. Дем'яненко, Г.Г. Кірейцев, М.Т. Білуха, О.М. Голованов, Л.І. Гомберг, М.В. Кужельний, Л.К. Сук, В.П. Завгородній, В.Ф. Палій, В.В. Сопко, В.Г. Лінник, Н.Ф. Огійчук та інші вчені.

2. Організаційно-економічна характеристика підприємства

2.1 Концентрація та спеціалізація виробництва

Концентрація виробництва - процес зосередження засобів виробництва, землі й трудових ресурсів на одному й тому самому підприємстві з метою збільшення обсягів продукції. Це - процес динамічний і є об'єктивною закономірністю розвитку сільськогосподарського виробництва, якісна зміна якого обумовлюється розвитком науково-технічного прогресу. Кожному рівню розвитку продуктивних сил і організації виробництва відповідають певні розміри підприємств та їх підрозділів.

Розрізняють концентрацію внутрішню (заводську) і галузеву. Внутрішня (заводська) концентрація виробництва - це процес збільшення потужностей окремих підприємств, а галузева - збільшення питомої ваги продукції, що виготовляється на великих підприємствах, у загальному її виробництві.

У практиці господарювання використовують такі основні види концентрації:

агрегатна - зростання одиничної потужності або продуктивності устаткування (машин, установок, агрегатів, технологічних ліній тощо), характеризується збільшенням частки великих агрегатів у загальній їх кількості або обсязі виробленої продукції. Цьому виду концентрації властивий тільки інтенсивний тип розвитку під впливом досягнень науково-технічного прогресу;

технологічна - збільшення розмірів підприємства. Цей вид концентрації може мати як інтенсивний (на основі агрегатної концентрації), так і екстенсивний типи розвитку (шляхом збільшення кількості однотипного устаткування у складі виробництва). Можливе також одночасне поєднання обох цих чинників у процесі технологічної концентрації;

функціональна - зростання обсягів виробництва продукції основного, допоміжного і побічного виробництва;

заводська (фабрична) - процес збільшення розміру окремих підприємств - заводів, фабрик, комбінатів, об'єднань. Здійснюється на основі агрегатної та технологічної концентрації виробництва. Цей вид концентрації має такі форми: збільшення підприємств (зосередження виробництва на великих підприємствах з використанням удосконалених знарядь праці та на основі зростання обсягів випуску продукції); створення спеціалізованих підприємств в результаті збільшення випуску однорідної продукції масового або великосерійного виробництва; кооперування шляхом розвитку прямих виробничих зв'язків між підприємствами - учасниками спільного виготовлення певної продукції; комбінування на основі поєднання різних виробництв у єдиному виробничому процесі випуску кінцевої продукції в межах одного підприємства (комбінату).

Концентрація виробництва дає змогу підприємству вживати різних заходів, спрямованих на зростання родючості землі, захист її від водної та вітрової ерозії, впроваджувати прогресивні системи ведення землеробства і тваринництва, енергоощадні технології.

Проте цього можна досягти за умови дотримання оптимальних розмірів підприємства. З одного боку, надмірна концентрація виробництва призводить до перенасиченості посівами високоінтенсивних сільськогосподарських культур, що зумовлює деградацію ґрунту, його виснаження, появу хвороб і шкідників сільськогосподарських культур. З іншого - надмірне укрупнення спричиняє нераціональне перевезення вантажів, зростання транспортних витрат, утруднює управління підприємством. Тому природа сільськогосподарського виробництва стримує певною мірою, переваги укрупнення і змушує визначитись у його оптимальності.

Поряд з процесом концентрації відбувається і зворотний процес - деконцентрація виробництва. Це спричинюється до появи широкої мережі малих і середніх підприємств. Серед них виживають і ефективно працюють економічно ефективніші, тобто технічно й технологічно передовіші, спеціалізованіші, мобільніші щодо зміни кон'юнктури ринку. Створення і функціонування надміру великих підприємств є часто недоцільним не лише з економічних, а й з екологічних та соціальних міркувань; воно призводить до посилення монополізму і через це заважає розвитку конкуренції продуцентів на світовому й національному ринках. Тому в період переходу до ринкових відносин між виробниками і споживачами більш важливим стає зворотний процес - деконцентрація виробництва.

Такий процес повинен здійснюватись завдяки утворенню широкої мережі малих та середніх підприємств і поділу існуючих великих підприємств. Світовий досвід свідчить про те, що малі підприємства (фірми) є технічно (технологічно) передовими, спеціалізованими, мобільними та економічно ефективними виробництвами, які домінують передовсім у науково-виробничій сфері діяльності. В економічно розвинутих країнах з'являється дедалі більше невеличких підприємств (так звані «венчурні підприємства»).

Визначимо розмір підприємства ВАТ завод «Електрон» та динаміку показників за період 2011-2015 рр.

Кількість працівників у 2015 р. - 634 чол., тобто підприємство відноситься до групи великих підприємств.

Розміри підприємства

По всіх фінансових показниках розмір підприємства збільшився, а по чисельності людських ресурсів зменшився при незмінній величині виробничої площі.

Спеціалізація виробництва - відображає процес зосередження діяльності підприємства (фірми) на виготовленні певної продукції (виконанні окремих видів робіт, наданні платних послуг).

Види спеціалізації підприємств:

· предметно спеціалізовані - підприємства, які випускають кінцеву, готову до споживання продукцію (кондитерська чи взуттєва фабрика);

· технологічно (стадійно) спеціалізовані - автономні виробництва, що виконують окремі стадії технологічного процесу (прядильні та ткацькі фабрики у легкій промисловості);

· функціонально спеціалізовані - ремонтні заводи, підприємства з виготовлення стандартної тари, лізингові компанії [4].

Рівень спеціалізації виробництва характеризується для різних її форм і різноманітних поєднань наступними показниками.

1. Питома вага виробленої продукції спеціалізованими підприємствами в загальному обсязі виробництва продукції галузі.

2. Питома вага спеціалізованих підприємств у загальній кількості підприємств галузі.

3. Кількість вироблених видів продукції на підприємстві галузі (номенклатура).

4. Кількість і частка технологічно однорідних груп продукції в загальному обсязі виробництва.

5. Питома вага спеціалізованого обладнання в загальному парку машин.

Економічна ефективність при спеціалізації виробництва досягається використанням високопродуктивного і економічного спеціалізованого обладнання, істотним зниженням втрат робочого часу через відсутність або мінімуму переналагоджень, роботою висококваліфікованих спеціалізованих кадрів, які забезпечують високу продуктивність праці на спеціалізованих операціях.

Таблиця 2. Обсяг та структура продукції підприємства