Планування собівартості та управління ефективністю виробництва молока

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 631.1 : 637.12

Планування собівартості та управління ефективністю виробництва молока

М.В. Калінчик,

доктор економічних наук,

професор кафедри менеджменту Полтавської державної аграрної академії

К. О. Лисенко,

асистент кафедри менеджменту

Луганського національного університету ім. Тараса Шевченка

В статті розглянуто методику автоматизованого планування собівартості виробництва продукції молочного скотарства. Показано, що за умови будівництва нових ферм ефективне виробництво молока та яловичини можливе у разі планування високої продуктивності тварин і відповідної перебудови інфраструктури кормовиробництва та годівлі.

Ключові слова: планування, собівартість, молочне скотарство, трудомісткість, нормативи витрат, стратегія.

собівартість скотарство кормовиробництво

В статье рассмотрена методика автоматизированного планирования себестоимости производства продукции молочного скотоводства. Показано, что при строительстве новых ферм для эффективного производство молока и говядины необходимы планирование высокой продуктивности животных и соответствующая перестройка инфраструктуры кормопроизводства и кормления.

Ключевые слова: планирование, себестоимость, молочное скотоводство, трудоемкость, нормативы затрат, стратегия.

The article analyzed the automated planning method of production costs of dairy cattle. It is shown that in case of new farms building for efficient production of milk and beef are required a planning of high animal productivity and the appropriate infrastructure reorganization of fodder production and feeding.

Keywords: planning, cost, dairy cattle, laboriousness, cost standards, strategy.

Постановка проблеми. Зменшення поголів'я молочного стада протягом усіх років реформування і зростання імпорту молочної продукції створюють загрозу не тільки продовольчої безпеки, а й суцільного безробіття на селі та соціального занепаду сільських територій. Проте відновлення галузі молочного скотарства потребує значних інвестиційних коштів, що без обґрунтованих розрахунків можливого стабільно ефективного виробництва продукції є ризикованим наміром. Тільки системне узгодження технологічних елементів виробництва продукції молочного скотарства з галуззю кормовиробництва, заготівлею кормів відповідної якості, їх структури та оптимізацією їх використання на визначеній площі земельних угідь знизить ризики до мінімуму і сформує ефективну стратегію ведення цієї галузі.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідження щодо зниження витрат за окремими статтями технологічного процесу ведуться практично всіма аналітиками, які тією чи іншою мірою пов'язані з галузями тваринництва. Системно, як взаємозв'язок концентрації поголів'я великої рогатої худоби, їх продуктивності, витрат кормів і потреби у земельних ресурсах, а також в інвестиційних коштів, наприклад, досліджувалося нами [1; 2]. Проте не вивчалося питання такої інтегрованої комбінації як середня жива маса корів, вирощування ремонтних телиць до визначеної живої маси, планування рівня продуктивності тварин і відповідні вимоги щодо ведення галузі кормовиробництва та годівлі тварин.

Метою дослідження є обґрунтування методики планування собівартості виробництва молока і яловичини на основі нових знань про годівлю тварин залежно від основних чинників - планового рівня продуктивності тварин, середньої живої маси корів, рівня інвестицій залежно від концентрації поголів'я корів на фермі тощо.

Виклад основного матеріалу та обґрунтування отриманих результатів. Метою розробки економічної стратегії будь-якого підприємства є визначення варіантів, у першу чергу на віддалену перспективу стабільного розвитку з мінімізацією ризиків. Проте в існуючому ринковому середовищі, в якому щодня змінює безліч його параметрів, необхідно швидко приймати оперативні управлінські рішення, водночас адаптовані до ринкового середовища і до стратегії розвитку галузі конкретного підприємства. Для молочного скотарства, наприклад, має бути розроблена система планування параметрів розвитку галузі як основи для визначення перспективних показників продуктивності корів, собівартості виробництва молока, можливості залучення інвестицій та розрахунків за кредитами тощо. До того ж розвиток кормовиробництва повинен слід узгоджувати за всіма економічними і зоотехнічними параметрами із галуззю молочного скотарства, враховуючи обмеженість площ ріллі, які можуть бути відведені під альтернативні сільськогосподарські культури. Складністю є також потреба розрахунку технологічних ресурсів, що формують собівартість виробництва молока, відновлювальної вартості - індикатора можливості підтримувати ефективне виробництво за існуючої цінової ситуації. Передусім слід розробити методику розрахунку собівартості виробництва молока, щоб мати можливість визначити оптимальні параметри молочної продуктивності корів і щільності їх утримання в розрахунку на 1000 га ріллі.

За даними річної звітності сільськогосподарських підприємств (форма 50-сг) у структурі витрат живої й уречевленої праці (2011 р.) виробництва молока і приросту живої маси молодняка великої рогатої худоби на корми припадає відповідно 47 і 54,2 % витрат, оплату праці - 19,4 і 15,7, нафтопродукти - 5,8 і 5,3, амортизацію - 4,2 і 3, інші витрати (електроенергія, засоби захисту тварин, послуги і роботи сторонніх організацій, накладні витрати тощо) - 23,6 і 21,8 %.

Тому відповідно до розробленої нами методики оптимізації раціонів годівлі тварин і розподілу кормових ресурсів насамперед визначимо обсяги витрат кормів та їх вартість залежно від рівня продуктивності корів, їхньої середньої живої маси та концентрації поголів'я на фермі. Методику оптимізації раціонів годівлі тварин, розподілу кормових ресурсів за обмеженості земельних ресурсів (не більше 1000 га ріллі для кормовиробництва) описано в попередній статті [3]. Із залученням цієї методики було розраховано потребу в кормах залежно від рівня молочної продуктивності корів і молодняку великої рогатої худоби та їх кількості, яку можна утримувати на кормах, що будуть вирощені на 1000 га посівів кормових культур (включаючи зернові).

У процесі оптимізації було прийнято рівень урожайності кормових культур, що склав у попередні 3-5 років. В Україні за останні 5 років (2007--2011) урожайність кукурудзи на силос становила 140-240 ц/га, кормових коренеплодів - 275-315, цукрових буряків на годівлю худобі - 190-300, багаторічних трав на сіно - 30-38 і на зелений корм - 130-180 ц/га. Навіть за найвищої за ці роки урожайності кукурудзи силос за показниками виходу поживних речовин у розрахунку на 1 га посівів та їх собівартості значно поступається характеристикам поживності сінажу та сіна з люцерни (табл. 1).

Таблиця 1. Характеристика виходу обмінної енергії та протеїну за основними кормами України у розрахунку на 1 га посівних площ, 2010 р.

Як можна переконатися, за існуючих абсолютних значень і співвідношень в урожайності кормових культур найвищий вихід енергії у розрахунку на 1 га площі посіву забезпечують цукрові буряки. Проте вихід білка сінаж забезпечує в 1,5-2 раза більше, ніж цукрові та кормові буряки. І це при відносно низькій урожайності зеленої маси люцерни. За даними деяких авторів, люцерна може забезпечити збір 1,5-2 т/га повноцінного білка, що у 6 разів більше, ніж пшениця озима [4]. Собівартість одиниці обмінної енергії (ОЕ) сінажу, сіна з люцерни і кукурудзяного силосу удвічі нижча порівняно із зерновими культурами і коренеплодами. Водночас собівартість 1 ц білка сінажу та сіна у 7-10 разів нижча, ніж у зернових культур та особливо коренеплодів.

За критерію - максимум маржинального доходу (різниця між вартістю валової продукції і витратами на корми), диференціація в енергетичній і білковій цінності кормів за умови оптимізації раціонів годівлі тварин та обмеженості площі посіву кормових культур логічно призвела до вибору переважно силосу, сінажу і в останню чергу - зернових культур. Через високу вартість коренеплоди не залучалися в оптимізаційні розрахунки і не потрапили в раціони жодної групи тварин.

Крім витрат на корми, на собівартість виробництва молока впливають трудомісткість виробництва та рівень оплати праці працівників молочних ферм. Автоматизовану систему визначення трудомісткості виробництва молока достатньо легко розробити на основі попередньо проведених досліджень щодо систематизації технологічних варіантів утримання корів і молодняка великої рогатої худоби [5; 6]. Для цього в НДІ «Украгропромпродуктивність» були розроблені коефіцієнти відносних затрат праці для кожного технологічного чинника: способи утримання, доїння та його кратність, тип доїльного апарату, спосіб роздавання кормів тощо. Добуток усіх окремих технологічних коефіцієнтів буде середньозваженими коефіцієнтами, абсолютна величина яких відповідає певному рівню трудомісткості обслуговування корів. Так, відносні коефіцієнти ступеня впливу на трудомісткість виробництва різних технологічних чинників визначають залежно від:

1) розміру ферми (KF):

,

де NK - середньорічна кількість корів на фермі, гол.;

Sy - спосіб утримання корів (стійлово-привязний, безприв'язний, бокси), коефіцієнт;

2) способу утримання (KSy):

;

3) способу доїння (KSD) [УДА-8 «Тандем»: SSD=1; УДЕ-8 «Ялинка»: SSD=2; УДТ-6 «Тандем»: SSD=3; УДС: SSD=4; механізоване доїння у стійлах: SSD=5; вручну і одним апаратом: SSD=6; вручну: SSD=8]:

SD - спосіб доїння корів;

4) кратності доїння (KKD):

де SKD - кратність доїння, коефіцієнт;

5) доїння у молокопровід або відро (KMV):

де SMV - доїння у молокопровід або відро, коефіцієнт;

6) типу апарату (KTA) [двотактний, тритактний]:

STA - тип апарату, коефіцієнт;

7) кількості апаратів (KCHA) [8 апаратів - SCHA = 1; 6 апаратів - SCHA = 2; 4 апарати - SCHA = 3; 3 апарати - SCHA = 4; 2 апарати - SCHA = 5]:

де SCHA - кількість апаратів, коефіцієнт;

8) способу роздавання кормів (KSR) [стаціонарні кормороздавачі - SSR = 1; мобільні кормороздавачі - SSR = 2; вручну з кормового проходу - SSR = 3; вручну з піднесенням кормів від тамбуру - SSR = 4; з підводи (навантаження частини кормів вручну, іншої - механізовано) - SSR = 5; з підводи (навантаження кормів вручну) - SSR = 6;]

де SSR- спосіб роздавання кормів, коефіцієнт.

Інтегральний коефіцієнт (KIT) визначається як добуток усіх часткових коефіцієнтів:

Український НДІ «Украгропромпродуктивність» обчислив показники нормативної трудомісткості обслуговування 100 корів (NTO) залежно від інтегрального коефіцієнта і рівня продуктивності корів [5, с. 70-72]. Ця інформація нами математично формалізована і подана у такому вигляді:

де YDR - плановий надій молока від корови за рік, кг.

Якщо, наприклад, на фермі запроваджено стійлово-прив`язний спосіб утримання корів (KSy=1,856), їх кількість на фермі - 673 голови (KF=1,079), спосіб доїння - механізований у стійлах (KSD=1,101), 2,3-х кратне доїння (KKD=1,132) у молокопровід (KMV=1,0126) двома (KCHA=1,281) двотактними апаратами (KTA=1), роздавання кормів - мобільними кормороздавачами (KSR=1,039), то інтегральний коефіцієнт (KIT), що відповідає певному рівню трудомісткості, дорівнюватиме 3,3628. Тоді, використовуючи останнє рівняння, трудомісткість обслуговування 100 корів за рівня їх річної продуктивності 6000 кг молока становитиме 61,43 люд.-год.

Аналогічно розраховують трудомісткість обслуговування 100 голів молодняку великої рогатої худоби - на основі виявлення впливу кожного з нормоутворюючих чинників [6, с. 56-66]. Але за кожною статево-віковою групою слід розрахувати коефіцієнти відносних затрат праці за такими чинниками: розмір ферми, наявність кормоцеху або приготування кормів, способи утримання тварин, їх напування, роздавання кормів і видалення гною. Трудомісткість обслуговування 100 тварин залежить і від статево-вікових груп. У цілому по фермі трудомісткість у розрахунку на 100 голів молодняку великої рогатої худоби обчислюється залежно від структури стада та затрат праці за кожною статево-віковою групою тварин. Наприклад, відносний вплив на трудомісткість обслуговування 100 голів статево-вікових груп (KSVG) описується таким чином:

де SSVG - номер статево-вікової групи молодняку великої рогатої худоби.

Одержані розрахункові коефіцієнти коригування затрат праці на обслуговування 100 голів кожної статево-вікової групи різняться від фактичних не більше як на 3 % (табл. 2).

Таблиця 2. Розрахункові та фактичні коефіцієнти впливу статево-вікових груп на трудомісткість обслуговування тварин

Як видно, розрахункові коефіцієнти практично повторюють фактичні їхні показники. Але перші можуть використовуватися в автоматизованих обчисленнях трудомісткості виробництва, адже вказуємо тільки номер визначеної статево-вікової групи, а коефіцієнти в середовищі Excel автоматично обраховуються у відповідних клітинках електронної таблиці. Крім статево-вікових груп трудомісткість обслуговування залежить від розміру ферми (KFVRH), наявності кормоцеху або кормоприготувального майданчика (KMVRH):

де SMVRH - концентрація тварин на фермі, гол.;

KMVRH - наявність кормоцеху (KMVRH = 1,043) або без приготування в кормоцеху (KMVRH=1).

За кожною статево-віковою групою визначають коефіцієнти коригування трудомісткості обслуговування залежно від нормоутворювальних чинників. Так, технологія утримання телят до 20-денного віку передбачає такі блоки:

а) спосіб утримання (бокси; індивідуальний з фіксацією положення тварини; великогруповий; дрібногруповий; прив`язний); б) спосіб випоювання молоком, відвійками, замінником незбираного молока, водою (з корит, наливання шлангом; з корит, наливання відром; із відер); в) спосіб видалення гною (транспортером; візком підвісної або наземної дороги). Аналогічний перелік способів виконання технологічних процесів і відповідних відносних коефіцієнтів коригування трудомісткості обслуговування стосується групи молодняку 2-4 місячного віку, а також більшості процесів для молодняка від 4-6 до 12-18 місячного віку. Для останніх груп тварин технологічно спільними є способи роздавання кормів (стаціонарні кормороздавачі; мобільні; вручну з тракторного причепа; візком підвісної або наземної дороги; вручну з кормового проходу; вручну з підводи; вручну з піднесенням від тамбура). За окремими групами тварин дещо відмінними від інших є технології їх утримання. Наприклад, поголів'я на відгодівлі може утримуватися на відгодівельних майданчиках, безприв`язно без підстилки, безприв`язно на глибокій підстилці, на прив`язі. Для всіх цих технологічних способів передбачено коефіцієнти їх впливу на трудомісткість обслуговування 100 голів худоби за кожною виділеною групою тварин [6, с. 56-66]. На основі цих коефіцієнтів нами розроблено математичні їх залежності від способів організації утримання тварин, що дає змогу автоматизувати процеси розрахунку затрат праці за варіантами технологій виробництва яловичини. Всього за статево-віковими групами тварин розроблено 33 рівняння відповідно до кількості способів проведення технологічних процесів і математично формалізовано в електронних таблицях.

Для успішного функціонування й розвитку на довгострокову перспективу галузі молочного скотарства необхідно знати оцінку інших основних ресурсів за справедливою (відновлювальною) вартістю. Наука і практика визначає повну відновлювальну вартість основних засобів як витрати на їх відтворення за сучасними цінами. Це пов`язано з тим, що в умовах тривалої експлуатації основних засобів або ж інфляційних процесів змінюються умови їх відтворення. Затримка в переоцінці основних засобів призводить до порушення процесу їх відтворення, внаслідок чого сума амортизаційних відрахувань стає недостатньою як для заміщення, так і капітального ремонту основних засобів. Без переоцінки також виникають проблеми в управлінні амортизацією, собівартістю, а отже - прибутками та податками. Відновлювальна вартість відображає витрати на придбання і створення тваринницьких ферм у цінах та нормативах, що діють на встановлену дату. Обґрунтовано, щов умовах інфляції переоцінка основних засобів дозволяє: об'єктивно оцінити дійсну вартість основних фондів; більш правильно й точно визначити витрати на виробництво й реалізацію продукції; точніше визначити величину амортизаційних відрахувань, достатню для простого відтворення основних фондів тощо [7]. Тобто сума амортизаційного фонду (фінансового ресурсу для капітальних вкладень), яка накопичилася за період експлуатації основних засобів, повинна бути достатньою, щоб побудувати нові ферми за цінами теперішнього часу.

Для того щоб розробляти стратегію розвитку молочного скотарства й визначати реальну собівартість виробництва молока і м`яса, необхідно проводити оцінку тваринницьких ферм за відновлювальною вартістю. Після цього відповідно сума амортизаційних відрахувань забезпечить повне відновлення ферми в поточних цінах. За даними обстеження 3022 сільськогосподарських підприємств з товарного виробництва молока, які проведені НДІ «Украгропромпродуктивність» у 2011 р., розроблено рівняння залежності потреби в інвестиціях (VF) на нове будівництво і реконструкцію та технічне переозброєння, модернізацію молочних ферм (тис. дол. США):

,

де NK - середньорічна кількість корів на фермі, гол.

Тоді сума річного амортизаційного фонду (AFR) в цілому по фермі з виробництва молока залежатиме від частки вартості будівель ферм (KVB) і машин та обладнання (KVM) в загальній вартості ферми (VF), а також темпу інфляції (TIN):

де TIN - темп інфляції за рік, коефіцієнт;

KD - курс долара, грн;

NAB - норма амортизаційних відрахувань на вартість будівель, коефіцієнт;

NAM - норма амортизаційних відрахувань на вартість машин і обладнання, коефіцієнт.

Для спрощення процедур визначення вартості приміщень, машин і обладнання для утримання молодняку великої рогатої худоби в розрахунку на 1 ското-місце прийнято у відсотках до вартості 1 ското-місця з утримання корів, наприклад 60 %. Тоді вартість приміщень, машин і обладнання для утримання молодняку великої рогатої худоби, а також амортизаційні відрахування розраховують за аналогічним методичним підходом як і для утримання корів.

Витрати ветеринарні (VVK), нафтопродуктів і палива (VKN) та електроенергії (VKE) для ферм з утримання корів залежать від концентрації поголів'я тварин і рівня молочної продуктивності. Чим більша концентрація поголів'я корів на фермі і вища молочна їх продуктивність, тим більші вищезазначені витрати:

де YDR - плановий надій молока від корови за рік, кг.

Витрати ветеринарні (VVM), нафтопродуктів і палива (VNM) та електроенергії (VEM) для ферм з утримання молодняку великої рогатої худоби в основному залежать від концентрації поголів'я. Хоча вони можуть дещо зростати, наприклад, при вирощуванні телиць для ремонту високопродуктивних корів згідно з відповідними ростовими стандартами:

де NM - середньорічне на фермі поголів'я молодняку великої рогатої худоби.

Суму інших витрат при виробництві молока (VIK) і приросту живої маси великої рогатої худоби ((VIM)) також взято з даних обстеження тваринницьких ферм як середні показники в розрахунку на 1 середньорічну голову тварин:

vIK і vIM - відповідно середні інші витрати у розрахунку на 1 корову (vIK = 590,49) і 1 голову молодняку великої рогатої худоби (vIM = 114,84), грн.

У загальному підсумку нами математично формалізовано розрахунок за кожною статтею витрат ресурсів при виробництві молока і приросту живої маси молодняку великої рогатої худоби. Отже, можемо розрахувати витрати всіх ресурсів за організаційно-технологічними варіантами утримання тварин і виробництва молока та яловичини.

Нами здійснено багато варіантів розрахунків планової собівартості виробництва молока і яловичини залежно від рівня продуктивності та середньої живої маси корів, а відповідно і живої маси ремонтних телиць на момент їх осіменіння. Так, якщо середня жива маса у стаді корів становитиме 700 кг, то осіменіння ремонтних телиць передбачалося проводити за їх живої маси 440 кг, 650 - 420, 600 - 400, 550 - 380, 500 - 340, 450 - 320 і 400 кг - 300 кг. Для всіх технологічних варіантів передбачено, що телиць відгодовуватимуть до 420 кг (середньодобовий приріст - 0,85 кг), а биків - до 470 кг (0,925 кг). Прийнято, що реалізаційна ціна 1 т молока дорівнюватиме 3225 грн, 1 т живої маси молодняка великої рогатої худоби - 18000 грн, а вибракованих корів - на 25 % нижча (13500 грн). Безперечно, ціна може бути не на стільки нижчою, але жива маса вибракованих корів є нижчою від живої маси корів-первісток. Тому для спрощення розрахунку нами не враховано цю різницю у живій масі, але дещо знижено ціну реалізації вибракованих корів. Передбачається просте відтворення стада корів (скільки вибраковано корів - стільки ж уведено у стадо первісток), тому в цілому витрати на вирощування ремонтних телиць будуть зменшені на величину вартості вибракованих корів (табл. 3).

Залежно від рівня молочної продуктивності та середньої живої маси корів по стаду складаються рівні витрат кормів, а також витрати на ремонт стада. Витрати кормів та всіх інших технологічних витрат розраховано за наведеними нами методиками, включаючи попередні публікації.

Також передбачено два організаційні підходи до варіантів планування собівартості виробництва продукції галузі молочного скотарства. Перший передбачає умову, що молочна ферма фізично існує, і проблема лише в організації вирощування телиць й одержання корів визначеної наперед середньої живої маси. Після чого для планової молочної продуктивності визначається оптимальний раціон годівлі корів і розподіл кормових ресурсів між групами тварин за умови цілорічної годівлі з годівниць (кормового столу). Другий варіант - додатково необхідно залучати інвестиції для будівництва молочних ферм (кошти для відновлення стада корів не передбачалися). Ще одна умова, прийнята при оптимізації раціонів годівлі тварин - це одночасне визначення кількості корів і молодняка великої рогатої худоби, які можна утримувати на 1000 га кормової площі. Окремі варіанти щодо планування собівартості виробництва продукції галузі молочного скотарства наведені в табл. 3. Перший і другий варіанти розглядаються як раціональні з точки зору прибутковості та мінімуму інвестиційних коштів. За третього варіанта (середня жива маса корів з молочною продуктивністю 4000 кг) на 1000 га кормової площі можна утримувати набагато більше корів із шлейфом, ніж за варіантів, коли планується значно підвищити молочну продуктивність корів. Особливо це стосується варіантів, коли передбачається залучення інвестицій для нового будівництва молочних ферм.

Таблиця 3. Планова ефективність молочного скотарства за різними варіантами вирощування корів та їх продуктивності на 1000 га кормової площі

Висновки. Виробництво молока і яловичини як трудомісткі види діяльності потребують значних інвестицій в основний капітал. Тому ця галузь має високий рівень фінансового ризику. Звідси ефективність виробництва продукції молочного скотарства стає похідною від ступеня узгодженості всіх технологічних процесів - від вирощування ремонтних телиць до визначення найбільш раціональних параметрів, а саме: середньої живої маси корів, рівня їх продуктивності, розміру ферми тощо. Комбінація цих чинників формує структуру стада, рівень землемісткості, структуру кормовиробництва, розмір ферми, потребу в інвестиційних ресурсах і в кінцевому підсумку - рівня ефективності самого виробництва.

Кількість поголів'я тварин, які можуть утримуватися на 1000 га кормової земельної площі, різко скорочується за умови високого рівня планової продуктивності корів, їхньої живої маси. При цьому витрати на ремонт стада у розрахунку на одиницю продукції також зростають. Але за цього варіанта інвестиції у розрахунку на одиницю кормової площі є найнижчими, а відповідно у собівартості сума кредиту (з відсотками) також мінімальна. Це надзвичайно важливо за умови нового будівництва ферми. Навіть за низького для ринкових умов рівня продуктивності корів (4000 кг молока за рік від корови) виробництво буде ефективним, якщо не стоїть проблема відбудови зруйнованих ферм.

Розроблена методика планування собівартості виробництва молока і яловичини дає змогу оцінити будь-який технологічний та економічний варіант утримання тварин і вибрати найбільш ефективний в умовах конкретного підприємства. Це надто важливо в період, коли перед Україною стоїть проблема відновлення галузі молочного скотарства.

Список використаної літератури

1. Калінчик М.В. Варіанти організації оптимальних за розмірами спеціалізованих сільськогосподарських підприємств з виробництва продукції молочного скотарства / М.В. Калінчик, О.А. Петриченко. - Агросвіт. - № 20. - жовтень. - 2009. - с. 23-28.

2. Калинчик Н.В. Оптимизация розмеров сельскохозяйственных предприятий по производству молока и говядины / Н.В. Калинчик, А.А. Петрыченко. - К. : ННЦ ІАЕ, 2011. - 206 с.

3. Калінчик М. В. Оптимізація раціонів годівлі корів як основний чинник конкуренспроможності галузі молочного скотарства / М.В.Калінчик І.М.Алексєєнко, К.О.Лисенко. - Інвестиції : практика та досвід, 2013. - № 2.

4. Самосюк В.Г. Заготовка кормов из бобовых, бобово-злаковых, травяных смесей и зернофуражных культур [Электронный ресурс] / В.Г. Самосюк, И.М. Лабоцкий, Н.А. Горбацевич, А.Д. Макуть. - Режим доступа: http://belagromech.basnet.by/guidelines/new-technologies/zkizbob/.

5. Вітвіцький В.В. Моделювання, проектування і оптимізація трудових затрат на виробництві молока / В.В. Вітвіцький, Г.А. Нагорна. - К.: Центр «Агропромпраця», 1999. - 88 с.

6. Вітвіцький В.В. Моделювання умов виробництва та оптимізація затрат на обслуговування молодняка великої рогатої худоби / В.В. Вітвіцький, Г.А. Нагорна, Т.В. Панчук. - К.: НДІ «Украгропромпродуктивність», 2007. - 112 с.

7. Восстановительная стоимость основных средств [Электронный ресурс] - Режим доступа: http://bibliotekar.ru/economika-predpriyatiya-5/85.htm.

Размещено на Allbest.ru