Алгоритм кластеризації економіки регіону (на прикладі Волинської області)

Размещено на http://allbest.ru

Луцький національний технічний університет

УДК 334.78

Алгоритм кластеризації економіки регіону (на прикладі Волинської області)

В.О. Гавура, аспірант

Вступ

Кластери є порівняно новою формою організації економіки, посилений інтерес науковців до якої сформувався після публікації праць Майкла Портера, у яких доводиться провідна роль кластерів у формуванні конкурентоспроможності держав та регіонів. Незважаючи на економічну доцільність кластеризації економіки, кластери ще не набули значного поширення в Україні, на відміну від високорозвинених держав. Не останню роль у цьому зіграла недостатня інформованість суб'єктів господарської діяльності про переваги об'єднань кластерного типу, відсутність теоретико-методологічного забезпечення та стимулювання процесів кластеризації на законодавчому рівні.

Дослідженням проблеми функціонування кластерних утворень займалися М. Портер, О. Крайник, Д. Крисанов, С. Соколенко, О. Тищенко, А. Бутенко, В. Дубовик, О. Кузьмін, Є. Лазарєва, Н. Мікула, Л. Чернюк., Д. Клиновий., Т. Бикова, Л. Родіонова, Р. Хайруллін та інші науковці. Вченими розроблені окремі аспекти здійснення процесу кластеризації, але вони у переважній більшості зосереджені у теоретичній площині, недостатньо приділяючи уваги методологічно-практичній стороні та створенню чіткого алгоритму даного процесу. З метою посилення ролі Волинської області у економічній системі країни місцевим органам державної влади та місцевого самоврядування необхідно проводити цілеспрямовану політику підвищення конкурентоспроможності, що повинна включати кластеризацію основних видів економічної діяльності регіону

Постановка задачі. Метою дослідження є розробка алгоритму кластеризації економіки регіону. При дослідженні використовувались методи логічного узагальнення, синтезу, аналізу та порівняння.

Результати

Основоположником теорії кластеризації вважається Майкл Портер. За його визначенням, кластер - це група географічно взаємопов'язаних компаній і пов'язаних з ними організацій, що діють в певній сфері, характеризуються спільною діяльністю та взаємодоповнюють одна одну [1, с. 258]. У ході своїх досліджень автор виявив, що найбільш конкурентоспроможні транснаціональні компанії зазвичай не розкидані безсистемно по різних країнах, а мають тенденцію концентруватися в одній країніё а часом навіть в одному регіоні країни.

Це пояснюється тим, що одна або кілька фірм, досягаючи конкурентоспроможності на світовому ринку, поширюють свій позитивний вплив на найближче оточення: постачальників, споживачів і конкурентів. А успіхи оточення, в свою чергу, впливають на подальше зростання конкурентоспроможності даної компанії [2, с. 83].

Основним результатом створення кластеру є підвищення ефективності діяльності підприємств, що у нього входять. Таке підвищення стає можливим внаслідок обміну інформацією, інноваціями, налагодженими джерелами постачання та збуту тощо. За висновками спеціалістів, суттєві результати від створення кластерів забезпечуються в середньому через 5-10 років [4, с. 3].

Діяльність з реалізації кластерного підходу може бути визначена як кластеризація і являє собою комплекс організаційно-економічних заходів, що здійснюються державними, приватними або громадськими інститутами з метою об'єднання підприємств та установ у кластери, встановлення між ними неформальних взаємовідносин і мережевої співпраці [3, с. 66].

Обов'язковим атрибутом кластерів є самостійність учасників, що отримують від співпраці наступні позитивні ефекти:

- зниження трансакційних витрат (витрати, пов'язані з веденням переговорів, укладанням контрактів, витрати на маркетингові дослідження);

- налагоджена ефективна система постачання;

- полегшений доступ до ринків збуту, гарантований збут для учасників, що виконують функцію постачання;

- обмін досвідом та інноваціями між учасниками кластеру;

- підвищення конкурентоспроможності продукції за рахунок створення замкнутого технологічного циклу її виробництва;

- як наслідок вищенаведених ефектів - підвищення конкурентоспроможності кожного учасника кластеру, видів економічної діяльності та території функціонування кластера.

Спробуємо визначити основні етапи створення кластерів для підвищення конкурентоспроможності регіону - рис. 1.

Рис. 1. Етапи процесу кластеризації для підвищення конкурентоспроможності регіону

Ініціатором створення кластерів можуть бути державні органи місцевої влади, органи місцевого самоврядування або суб'єкти господарювання. В останньому випадку алгоритм створення кластера буде відрізнятись від наведеного на рисунку. Кластер є не юридичною особою, а добровільним об'єднанням типу асоціації суб'єктів господарювання, всі його учасники на зберігають самостійність. Першим етапом процесу кластеризації економіки регіону є експрес-аналіз соціально-економічного становища регіону та визначення рівня розвитку окремих адміністративно-територіальних одиниць. кластер конкурентоспроможність рейтинг регіон

З метою визначення рівня соціально-економічного розвитку районів Волинської області розрахуємо середнє арифметичне їх рейтингу за наступними показниками:

- кількість суб'єктів ЄДРПОУ;

- основні засоби (у фактичних цінах на кінець року);

- інвестиції в основний капітал (у фактичних цінах);

- оптовий товарооборот;

- роздрібний товарооборот;

- середньомісячна номінальна заробітна плата працівників.

Графічне відображення результатів розрахунку наведено на рис. 2.

Середній рейтинг районів):

- високий - Луцький (1), Ковельський (2,5), Іваничівський (3,3), Володимир-Волинський (3,7) райони;

- середній - Ківерцівський (5,5), Любомльський (7), Камінь-Каширський (9,2), Маневицький (9,2), Горохівський (9,5), Рожищенський (9,8) райони;

- низький - Ратнівський (11), Локачинський (11,8), Старовижівський (12,7), Шацький (12,7), Любешівський (13,5), Турійський (13,7) райони.

Рис. 2. Соціально-економічний розвиток районів Волинської області у 2010 р.

При створенні кластерів насамперед необхідно орієнтуватись на райони, що потрапили у групу з високим рівнем соціально-економічного розвитку та у видах економічної діяльності, що досягли значного рівня розвитку у даному регіоні. Тому виникає необхідність у кількісному вимірі потенціалу кластеризації окремих видів економічної діяльності регіону.

На нашу думку, це доцільно робити шляхом порівняння рівня розвитку певного виду економічної діяльності у регіоні за декількома показниками з аналогічними показниками в цілому по країні. Такими показниками можуть бути кількість найманих працівників та обсяг випуску продукції за певним видом економічної діяльності.

Коефіцієнти потенціалу кластеризації видів економічної діяльності пропонуємо розраховувати наступним чином:

- за кількістю найманих працівників:

(1)

де k_іпрац - коефіцієнт потенціалу кластеризації за кількістю найманих працівників;

П_ір, П_ік - чисельність найманих працівників певного виду економічної діяльності у регіоні та країні;

П_р, П_к - загальна чисельність найманих працівників у регіоні та країні

- за обсягом випуску продукції:

(2)

де k_іпрод - коефіцієнт потенціалу кластеризації за обсягом випуску продукції;

В_ір, В_ік - чисельність найманих працівників певного виду економічної діяльності у регіоні та країні;

В_р, В_к - загальна чисельність найманих працівників у регіоні та країні

Коефіцієнт потенціалу кластеризації може набувати значення від -100 до 100, хоча для більшості видів економічної діяльності значення буде ближчим до 0. У випадку перевищення частки певного виду економічної діяльності регіону над середньоукраїнським значенням коефіцієнт буде мати позитивне значення, що свідчить про високий потенціал кластеризації, негативне значення сигналізує про низький пріоритет кластеризації даного виду економічної діяльності. Статистичні збірники за 2010 р. КВЕД-2005 передбачають поділ видів економічної діяльності на 17 секцій. Також вважаємо за необхідне деталізувати секцію D „Переробна промисловість” до рівня підсекцій, адже переробна промисловість виготовляє продукцію високого ступеня обробки, є основним споживачем сировини сільського господарства та добувної промисловості, послуг транспорту, енергетичного виробництва, основним постачальником продукції для торгівельної діяльності та займає найбільшу частку серед видів економічної діяльності України за основними показниками. Частка видів економічної діяльності за показниками кількості працівників та випуску продукції Волинської області та України наведено у табл. 1.

Таблиця 1. Частка видів економічної діяльності у середньорічній кількості найманих працівників та випуску продукції у 2010 р.

Отже, найбільшу частку за чисельністю найманих працівників у Волинській області та Україні займають:

- освіта,

- охорона здоров'я та надання соціальної допомоги

- переробна промисловість.

За часткою у випуску продукції лідирують:

- переробна промисловість;

- торгівля; ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку;

- у Волинській області - сільське господарство, мисливство, лісове господарство.

При визначенні потенціалу кластеризації не будемо враховувати більшість видів економічної діяльності нематеріальної сфери (фінансова діяльність, операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям, державне управління, освіта, охорона здоров'я та надання соціальної допомоги, надання комунальних та індивідуальних послуг; діяльність у сфері культури та спорту).

З використанням значень k_іпрод та k_іпрац необхідно побудувати матрицю потенціалу кластеризації (рис. 3.).

Рис. 3. Матриця потенціалу кластеризації видів економічної діяльності Волинської області за даними 2010 р.

У матриці по осі x відкладаються значення k_іпрац, а по y - k_іпрод, в результаті кожен вид економічної діяльності потрапляє у одне з чотирьох полів, що визначають рівень потенціалу кластеризації.

Отже, найвищий потенціал кластеризації у Волинській області має сільське господарство, мисливство, лісове господарство (А). Також високий потенціал у оброблення деревини та виробів з деревини, крім меблів (DD) та виробництва харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів (DA). Найнижчий потенціал кластеризації зафіксовано у металургійному виробництві та виробництві готових виробів (DJ) та виробництві машин та устаткування (DK) - Табл. 2.

Таблиця 2. Потенціал кластеризації видів економічної діяльності Волинської області

Таким чином, у Волинській області кластери доцільно створювати у сільському та лісовому господарстві, а також у пов'язаних із ними підсекціях переробної промисловості - виробництві харчових продуктів, виробів з деревини, целюлозно-паперовому та текстильному виробництві. Як вказувалось вище, ядром кластеру повинні бути підприємства переробної промисловості, тому розглянемо процес формування кластерів у Волинській області на основі підприємств виробництва харчових продуктів (найвищий потенціал кластеризації із підсекції переробної промисловості) та сільського господарства, що має найвищий потенціал кластеризації із всіх секцій КВЕД. Для вибору видів продукції, у виробництві яких доцільно створювати кластери, необхідно розглянути потенційних учасників кластерів, їх кількість, географічне розташування, обсяги виробництва, наявність взаємозв'язків. Виробники основних видів продуктів харчування у Волинській області наведено у табл. 3.

Таблиця 3. Виробники основних видів харчових продуктів у Волинської області

При створенні продуктових кластерів необхідно вибрати види продукції, що відповідають наступним критеріям:

- займають значну частку у загальному обсязі виробництв продукції даного виду економічної діяльності у регіоні;

- наявність невеликої кількості крупних виробників у регіоні;

- географічна концентрація виробників.

Із розглянутих у табл. 2 видів продукції даним критеріям відповідають:

- виробництво м'яса та м'ясних продуктів;

- перероблення та консервування фруктів і овочів

- виробництво молочних продуктів;

- виробництво цукру.

Щодо виробництва м'яса та м'ясних продуктів, у Волинській області діє агропромислова група „Пан Курчак”, яка є одним з ключових виробників і постачальників м'яса на ринок України, тому у кластеризації м'ясного виробництва немає необхідності.

Висновки

Таким чином, пріоритетними напрямками кластеризації Волинської області є сільськогосподарське та харчове виробництва, зокрема, створення плодоовочевого, молочного та буряко-цукрового кластерів.

Перспективою подальших досліджень у даному напрямку є розробка структури агрохарчових кластерів та системи взаємозв'язків між їх учасниками.

Список використаних джерел

1. Портер, Майкл, Э. Конкуренция.: Пер. с англ. ? М.: Издательский дом „Вильямс”, 2005. ? 608 с.: ил. ? Парал. тит. англ.

2. Конкурентоспроможність регіонів України (методологія і практика): Чернюк Л.Г., Клиновий Д.В., Швець П.А., Троян В.Л., Петровська І.О., Ярош О.М. /За науковою редакцією д.е.н., проф. Л.Г. Чернюк. - К.: РВПС України НАН України, 2010. - 108 с.

3. Развитие кластеров: сущность, актуальные подходы, зарубежный опыт / авт.-сост. С. Ф. Пятинкин, Т. П. Быкова. - Минск : Тесей, 2008. - 72 с.

4. Родионова Л. Н. Кластеры как форма интеграции инвестиционных ресурсов / Л. Н. Родионова, Р. Ф. Хайруллин // Нефтегазовое дело: електрон. наук. журн. - 2006. - Вып. 1. - Режим доступу: http://www.ogbus.ru/authors/Rodionova/Rodionova_4.pdf

Размещено на Allbest.ru