Інституціональні аспекти забезпечення стійкого розвитку підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інституціональні аспекти забезпечення стійкого розвитку підприємств

Проведені соціально-економічні реформи сприяли становленню ринкової економіки, значним зрушенням в свідомості населення. Разом з тим має місце відставання інституціональних змін від ринкових, що негативно впливає на формування інституціонального середовища, яке б забезпечувало впровадження концепції сталого розвитку. Важливість реалізації концепції сталого розвитку в Україні і стимулювання сталого способу виробництва зумовлює необхідність розбудови засад інституціонального забезпечення на різних рівнях економічної системи. Актуальність обраної проблеми обумовлена значною роллю, яку відіграють інститути в діяльності кожного конкретного підприємства. Важливою та недостатньо дослідженою проблемою є виявлення особливості структурування інститутами взаємовідносин підприємства на макро - та мезорівнях. Визначення внутрішніх інститутів, які будуть забезпечувати розвиток підприємства в контексті концепції сталого розвитку.

Проблематика забезпечення сталого розвитку висвітлюється в чисельних працях закордонних та вітчизняних вчених [1,2,3,4]. У світовій економічній науці сформовано понятійно-категоріальний апарат сталого розвитку, розроблено методологію вимірювання сталого розвитку та інші фундаментальні надбання. Проте значна кількість наукових праць у цьому напрямку висвітлює інституційне забезпечення сталого розвитку на рівні країни. Метою даного дослідження є системологізація інститутів сталого розвитку на різних рівнях економічної системи у взаємозв'язку з внутрішнім та зовнішнім середовищем підприємства. Для досягнення визначеної мети та вирішення поставлених завдань автором використано систему загальнонаукових і спеціальних методів, а саме: діалектичний метод пізнання суспільних явищ, системний підхід, методи абстрагування, аналізу і синтезу.

Формування інституціонального середовища є необхідною передумовою розбудови засад сталого розвитку на різних економічних рівнях і має здійснюватись і відповідності до пріоритетів стратегії сталого розвитку економіки [5]. До таких пріоритетів віднесені наступні:

1. Структурна перебудова і оздоровлення економіки України;

2. Формування інституціональної бази збалансованого розвитку;

3. Зниження рівня соціально-економічної нерівності і бідності;

4. Розвиток регіональної політики збалансованого розвитку;

5. Перехід до збалансованого природокористування;

6. Формування демократичного суспільства;

7. Освіта і наукове забезпечення у сфері збалансованого розвитку;

8. Збалансоване ведення сільського господарства;

9. Врахування національних культурних цінностей;

10. Розвиток міжнародного співробітництва;

11. Збереження біологічного і ландшафтного різноманіття;

12. Енергозбереження і збалансований розвиток енергетики.

Нами було виокремлено інститути, що впливають на сталий розвиток економіки країни, та їх функції, реалізація яких має гармонізувати взаємовідносини між економічними агентами на різних економічних рівнях (табл. 1).

До зовнішніх інститутів, тобто таких на формування яких не можуть впливати безпосередньо менеджери та власники підприємств, віднесені інститути макро - та мезо-економічного рівнів. Провідну роль серед інститутів макрорівня надається державі, оскільки вона є регулятором державної політики та формує інституціональне середовище країни.

На рівні держави в Україні не існує формально створеного інституту сталого розвитку. До створення інституту сталого розвитку держава повинна залучити не тільки органи державної і виконавчої влади, але і керівництво та власників підприємств, політичних діячів, громадян.

Інститути, що забезпечують стійкий розвиток підприємства на різних економічних рівнях

Посиленню управлінської ролі держави та її впливу на впровадження концепції сталого розвитку економіки сприяє розвиток інституту законодавчої системи. Правове забезпечення орієнтації економіки на сталий розвиток є складною проблемою через багатогранність та відсутність чіткого визначення інтересів суб'єктів господарювання, що не дає можливості чітко окреслити об'єкти та суб'єкти правових відносин [6,9].

Важлива роль відводиться таким інститутам макрорівня як: податкова система, ринок праці, соціальне партнерство, екологічна культура населення, освіта. Значення податкової системи, як важливого соціально-економічного інституту полягає в забезпеченні запровадження податкових пільг, цільових субсидій, аби стимулювати розвиток соціальної та екологічної відповідальності бізнесу перед суспільством. Функція інституту ринку праці полягає у відтворенні практики соціальних відносин, процесів зайнятості населення, підвищенні стимулюючої функції заробітної плати.

Значні роль у забезпеченні взаємодії держави та бізнесу відіграє інститут соціального партнерства, спрямований на формування механізмів узгодження суспільних інтересів, спроможних гарантувати еволюційний розвиток держави, запобігати масштабним внутрішнім потрясінням і забезпечувати соціальний мир та злагоду.

Серед інститутів мезорівня особливу роль відіграє такий інститут, як корпоративна соціальна відповідальність бізнесу. Корпоративна соціальна відповідальність бізнесу охоплює всі організаційно-правові форми бізнесу: фізичних осіб-підприємців, господарські товариства; кооперативи; державні підприємства. Для вітчизняної моделі корпоративної соціальної відповідальності характерні ознаки європейської континентальної моделі, а саме намагання державних структур офіційно оформити державно-приватні відносини на законодавчому рівні. До недоліків української моделі корпоративної соціальної відповідальності можна віднести наступні: відсутність довгострокових програм розвитку підприємств в контексті сталого розвитку; домінуюча орієнтація на задоволення інтересів власників, формальне відношення до природоохоронних заходів, відношення до персоналу як до одного х ресурсів підприємства.

Головна роль корпоративної соціальної відповідальності, як інституту мезорівня, полягає у формуванні системи державно-приватного партнерства у напрямі розвитку громадянського суспільства; реалізації природоохоронної політики за рахунок неухильного зменшення ресурсоємності економіки через залучення у господарський обіг нагромаджених відходів.

Інститут корпоративних відносин зі стейкхолдерами в ефективній системі соціально орієнтованого управління відіграє роль детермінанти гармонізації цілей підприємства з інтересами зацікавлених сторін, оскільки спрямований на розвиток інституціонального середовища у напрямі посилення координації взаємодії суб'єктів господарювання в забезпеченні соціально орієнтованого розвитку підприємств галузі. Такі інститути, як соціальна конкуренція, цінова політика держави, забезпечують саму інфраструктуру ринкової економіки, а отже, й ефективність соціально орієнтованого управління економічними агентами на різних економічних рівнях.

Інститут інвесторів є однією з необхідних передумов функціонування інфраструктури інституціонального середовища у процесі розбудови засад соціально орієнтованого управління певними системами. Для формування цього інституту потрібні такі заходи, як стимулювання інвестиційної активності, підвищення прозорості діяльності підприємств, оптимізація структури банківських установ та інших структур. Ключовою функцією інституту інвесторів є сприяти розвитку соціальної інфраструктури, забезпечувати раціональне використання природних ресурсів, розвивати громадянське суспільство.

У результаті опрацювання значного обсягу наукових напрацювань з забезпечення стійкого розвитку підприємств, а також виходячи з результатів аналізу застосування інституціональної теорії в розвиток економіки, нами сформовано відповідні напрями, які будуть сприяти формуванню інститутів забезпечення стійкого розвитку підприємств на макро - та мезо-рівнях. Ефективному формуванню інституціонального середовища розвитку підприємства в контексті сталого розвитку будуть сприяти наступні заходи.

1. Впровадження індикативного планування основних макропоказників розвитку економіки України з урахуванням: прогнозних оцінок зміни екологічного стану навколишнього середовища та природних ресурсів.

2. Розробка програмних та прогнозних документів з забезпечення якості життя населення.

3. Реформування політики природокористування, підвищення відповідальності на законодавчому рівні за впровадження реформ щодо сталого розвитку економіки України.

4. Удосконалення правової бази з метою сприяння впровадженню принципів сталого розвитку в діяльність підприємств.

5. Проводити роз'яснювальну роботу з пропаганди еколого-соціальних цінностей серед населення. Розробити та впровадити заходи з підвищення екологічної культури населення, дбайливого відношення до природних ресурсів.

6. Через засоби масової інформації регулярно інформувати громадськість про стан довкілля, вплив результатів господарської діяльності промисловості на зміни у якості життя населення.

7. Формування нових форм співробітництва державних органів влади, громадськості та підприємств щодо координації соціальної, екологічної та економічної політики.

8. Ширше пропагувати та застосовувати закордонний досвід з охорони довкілля, зокрема «Довкілля для Європи» [9].

Список використаних джерел

економіка інституціональний стійкий

1. Мельник Л.Г. Экологическая экономика./ Л.Г. Мельник. - Сумы: Изд-во «Университетская книга», 2001. - 350 с.

2. Оскольський, В. Про економічну політику сталого розвитку в Україні / В. Оскольський // Економіка України. - 2010. - №6. - С. 4-13.

3. Концептуальні засади переходу України до сталого розвитку / Б.В. Буркинський, В.П. Кухар, Л.Г. Руденко, А.Г. Шапар // Екологічний вісник. - 2010. - №5. - С. 8-9.

4. Корнійчук, Л. Теоретичні основи реалізації концепції сталого розвитку / Л. Корнійчук // Економіка України: науковий журнал. - 2010. - №2. - С. 72-83.

5. Пріоритети національної стратегії збалансованого(сталого) розвитку України: погляд НУО. Режим доступу: http://www.necu.org.ua/prioriteti-nacionalnoyi-strategiyi/.

6. Новікова О.Ф. Соціальна орієнтація економіки: механізми державного регулювання: моногр. / О.Ф. Новікова, С.М. Гріневська, Л.Л. Шамілева / НАН України. Ін-т економіки пром.-сті. - Донецьк, 2009. - 220 с.

7. Розпорядження Кабінету міністрів України «Про схвалення Концепції національної екологічної політики України на період до 2020 року» від 17 жовтня 2007 р. №880-р. Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi? nreg=880-2007-%F0.

8. Сафонова О.Н. Развитие институциональной среды согласования экологических и экономических интересов хозяйствующих субъектов: дис. кандидата экон. наук: 08.00.01 / Сафонова Олеся Николаевна. - Пенза, 2008.-163 с.

9. Процес «Довкілля для Європи» (за матеріалами ЄЕКООН). Режим доступу: http://www.menr.gov.ua/media/files/Articles/OrhuzkiyCenter/Protces_Dovkilla_dlya_Evropy.doc

Размещено на Allbest.ru