Інституціональні аспекти забезпечення стійкого розвитку підприємств

Головні підходи до забезпечення розвитку підприємств в контексті концепції сталого розвитку економіки України. Результати системної класифікації інститутів на макро-, мезо-рівні. Формування інституціонального забезпечення стійкого розвитку підприємств.

Рубрика Экономика и экономическая теория
Вид статья
Язык украинский
Дата добавления 30.12.2018
Размер файла 21,1 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інституціональні аспекти забезпечення стійкого розвитку підприємств

Проведені соціально-економічні реформи сприяли становленню ринкової економіки, значним зрушенням в свідомості населення. Разом з тим має місце відставання інституціональних змін від ринкових, що негативно впливає на формування інституціонального середовища, яке б забезпечувало впровадження концепції сталого розвитку. Важливість реалізації концепції сталого розвитку в Україні і стимулювання сталого способу виробництва зумовлює необхідність розбудови засад інституціонального забезпечення на різних рівнях економічної системи. Актуальність обраної проблеми обумовлена значною роллю, яку відіграють інститути в діяльності кожного конкретного підприємства. Важливою та недостатньо дослідженою проблемою є виявлення особливості структурування інститутами взаємовідносин підприємства на макро - та мезорівнях. Визначення внутрішніх інститутів, які будуть забезпечувати розвиток підприємства в контексті концепції сталого розвитку.

Проблематика забезпечення сталого розвитку висвітлюється в чисельних працях закордонних та вітчизняних вчених [1,2,3,4]. У світовій економічній науці сформовано понятійно-категоріальний апарат сталого розвитку, розроблено методологію вимірювання сталого розвитку та інші фундаментальні надбання. Проте значна кількість наукових праць у цьому напрямку висвітлює інституційне забезпечення сталого розвитку на рівні країни. Метою даного дослідження є системологізація інститутів сталого розвитку на різних рівнях економічної системи у взаємозв'язку з внутрішнім та зовнішнім середовищем підприємства. Для досягнення визначеної мети та вирішення поставлених завдань автором використано систему загальнонаукових і спеціальних методів, а саме: діалектичний метод пізнання суспільних явищ, системний підхід, методи абстрагування, аналізу і синтезу.

Формування інституціонального середовища є необхідною передумовою розбудови засад сталого розвитку на різних економічних рівнях і має здійснюватись і відповідності до пріоритетів стратегії сталого розвитку економіки [5]. До таких пріоритетів віднесені наступні:

1. Структурна перебудова і оздоровлення економіки України;

2. Формування інституціональної бази збалансованого розвитку;

3. Зниження рівня соціально-економічної нерівності і бідності;

4. Розвиток регіональної політики збалансованого розвитку;

5. Перехід до збалансованого природокористування;

6. Формування демократичного суспільства;

7. Освіта і наукове забезпечення у сфері збалансованого розвитку;

8. Збалансоване ведення сільського господарства;

9. Врахування національних культурних цінностей;

10. Розвиток міжнародного співробітництва;

11. Збереження біологічного і ландшафтного різноманіття;

12. Енергозбереження і збалансований розвиток енергетики.

Нами було виокремлено інститути, що впливають на сталий розвиток економіки країни, та їх функції, реалізація яких має гармонізувати взаємовідносини між економічними агентами на різних економічних рівнях (табл. 1).

До зовнішніх інститутів, тобто таких на формування яких не можуть впливати безпосередньо менеджери та власники підприємств, віднесені інститути макро - та мезо-економічного рівнів. Провідну роль серед інститутів макрорівня надається державі, оскільки вона є регулятором державної політики та формує інституціональне середовище країни.

На рівні держави в Україні не існує формально створеного інституту сталого розвитку. До створення інституту сталого розвитку держава повинна залучити не тільки органи державної і виконавчої влади, але і керівництво та власників підприємств, політичних діячів, громадян.

Інститути, що забезпечують стійкий розвиток підприємства на різних економічних рівнях

Макрорівень

Мезорівень

Інститути

Функції інститутів

Інститути

Функції інститутів

Держава

Реалізація соціальної політики, яка б сприяла сталому зростанню науково-технологічного потенціалу, поліпшенню добробуту населення та соціального клімату в державі, а також усунення занепаду її природних ресурсів

Соціальна відповідальність бізнесу

Формування системи державно-приватного партнерства у напрямі розвитку громадянського суспільства; реалізація природоохоронної політики за рахунок неухильного зменшення ресурсоємності економіки через залучення у господарський обіг нагромаджених відходів

Законодавча база

Забезпечення гармонізації законодавства з питань стійкого розвитку; ухвалення нормативно-правових актів, які б регулювали соціальні взаємовідносини між економічними агентами різних рівнів

Власність та її структура

Регулювання доступу до відповідних ресурсів; упорядкування відносин між окремими агентами або суб'єктами правового поля

Профспілки

Участь у формуванні соціально-економічної політики, розробленні проектів законів та інших нормативно-правових актів з соціально-трудових питань

Корпоративні відносини зі стейкхолдерами

Розвиток інституціонального середовища у напрямі посилення координування взаємодії суб'єктів господарювання для забезпечення соціально орієнтованого розвитку галузі.

Освіта

Розширення знань, розвиток спеціальних навичок, інтелекту, формування життєвої позиції і цінностей у сфері стійкого розвитку; освіта в інтересах стійкого розвитку як усеосяжна концепція, охоплює пов'язані між собою екологічні, економічні та соціальні проблеми

Інвестори

Сприяння розвитку соціальної інфраструктури, забезпечення раціонального використання природних ресурсів, розвиток громадянського суспільства

Екологічна культура населення

Затвердження повномасштабної правової основи для докорінного поліпшення стану навколишнього природного середовища у країні; підвищення екологічної свідомості та рівня екологічної освіти

Цінова політика

Як складова соціальної політики держави, спрямована, зокрема, на забезпечення соціальних гарантій для низькооплачуваних та малозабезпечених громадян, включаючи систему компенсаційних виплат

Наука

Генерування інновацій у сфері соціального розвитку; забезпечення якості життя людини за рахунок створення новітніх корисних винаходів та розробок

Інститут благочинності

Сприяння реалізації широкомасштабних соціальних проектів у сфері освіти, охорони здоров'я, особливо для мало захищених верств населення

Банківська система

Регулювання розподілу ресурсів, потрібних для впровадження соціальних проектів; управління інноваційною активністю кредитних інститутів у напрямі забезпечення стабільного та безпечного соціально-економічного розвитку суспільства.

Екологічне підприємництво

Реалізація економічного механізму збалансування інтересів господарських суб'єктів й суспільства крізь призму еколого-економічних відносин та подолання еколого-економічних суперечностей

Система соціального захисту

Захист від безробіття, надання допомоги непрацездатним верствам населення, поєднання державної і страхової системи соціального захисту

Соціальне партнерство

Розвиток соцiально-трудових відносин в Україні за рахунок формування представницьких структур, які б інституалізували свої інтереси в політико-економічній сфері

Засоби масової інформації

Розвиток свідомості мас, кожної особи через збирання, опрацювання і розподілення інформації в масовому масштабі, на основі закономірностей, що панують у суспільстві

Профспілки

Захист інтересів працівників у соціальному партнерстві з роботодавцями, об'єднаннями роботодавців, організаціями бізнесу, органами влади

Соціальне партнерство

Формування механізмів узгодження суспільних інтересів, спроможних гарантувати еволюційний розвиток держави, запобігати масштабним внутрішнім потрясінням і забезпечувати соціальний мир та злагоду

Податкова система

Запровадження податкових пільг, цільових субсидій, щоб стимулювати розвиток соціальної відповідальності бізнесу перед суспільством

Судова система

Вирішення або подолання внутрішньосистемних соціальних конфліктів

Фондовий ринок

Оцінювання впливу соціальної репутації компанії на її капіталізацію

Система суспільних соціальних фондів

Формування і розвиток найбільш важливих для суспільства якостей індивідів незалежно від їх особистих доходів

Посиленню управлінської ролі держави та її впливу на впровадження концепції сталого розвитку економіки сприяє розвиток інституту законодавчої системи. Правове забезпечення орієнтації економіки на сталий розвиток є складною проблемою через багатогранність та відсутність чіткого визначення інтересів суб'єктів господарювання, що не дає можливості чітко окреслити об'єкти та суб'єкти правових відносин [6,9].

Важлива роль відводиться таким інститутам макрорівня як: податкова система, ринок праці, соціальне партнерство, екологічна культура населення, освіта. Значення податкової системи, як важливого соціально-економічного інституту полягає в забезпеченні запровадження податкових пільг, цільових субсидій, аби стимулювати розвиток соціальної та екологічної відповідальності бізнесу перед суспільством. Функція інституту ринку праці полягає у відтворенні практики соціальних відносин, процесів зайнятості населення, підвищенні стимулюючої функції заробітної плати.

Значні роль у забезпеченні взаємодії держави та бізнесу відіграє інститут соціального партнерства, спрямований на формування механізмів узгодження суспільних інтересів, спроможних гарантувати еволюційний розвиток держави, запобігати масштабним внутрішнім потрясінням і забезпечувати соціальний мир та злагоду.

Серед інститутів мезорівня особливу роль відіграє такий інститут, як корпоративна соціальна відповідальність бізнесу. Корпоративна соціальна відповідальність бізнесу охоплює всі організаційно-правові форми бізнесу: фізичних осіб-підприємців, господарські товариства; кооперативи; державні підприємства. Для вітчизняної моделі корпоративної соціальної відповідальності характерні ознаки європейської континентальної моделі, а саме намагання державних структур офіційно оформити державно-приватні відносини на законодавчому рівні. До недоліків української моделі корпоративної соціальної відповідальності можна віднести наступні: відсутність довгострокових програм розвитку підприємств в контексті сталого розвитку; домінуюча орієнтація на задоволення інтересів власників, формальне відношення до природоохоронних заходів, відношення до персоналу як до одного х ресурсів підприємства.

Головна роль корпоративної соціальної відповідальності, як інституту мезорівня, полягає у формуванні системи державно-приватного партнерства у напрямі розвитку громадянського суспільства; реалізації природоохоронної політики за рахунок неухильного зменшення ресурсоємності економіки через залучення у господарський обіг нагромаджених відходів.

Інститут корпоративних відносин зі стейкхолдерами в ефективній системі соціально орієнтованого управління відіграє роль детермінанти гармонізації цілей підприємства з інтересами зацікавлених сторін, оскільки спрямований на розвиток інституціонального середовища у напрямі посилення координації взаємодії суб'єктів господарювання в забезпеченні соціально орієнтованого розвитку підприємств галузі. Такі інститути, як соціальна конкуренція, цінова політика держави, забезпечують саму інфраструктуру ринкової економіки, а отже, й ефективність соціально орієнтованого управління економічними агентами на різних економічних рівнях.

Інститут інвесторів є однією з необхідних передумов функціонування інфраструктури інституціонального середовища у процесі розбудови засад соціально орієнтованого управління певними системами. Для формування цього інституту потрібні такі заходи, як стимулювання інвестиційної активності, підвищення прозорості діяльності підприємств, оптимізація структури банківських установ та інших структур. Ключовою функцією інституту інвесторів є сприяти розвитку соціальної інфраструктури, забезпечувати раціональне використання природних ресурсів, розвивати громадянське суспільство.

У результаті опрацювання значного обсягу наукових напрацювань з забезпечення стійкого розвитку підприємств, а також виходячи з результатів аналізу застосування інституціональної теорії в розвиток економіки, нами сформовано відповідні напрями, які будуть сприяти формуванню інститутів забезпечення стійкого розвитку підприємств на макро - та мезо-рівнях. Ефективному формуванню інституціонального середовища розвитку підприємства в контексті сталого розвитку будуть сприяти наступні заходи.

1. Впровадження індикативного планування основних макропоказників розвитку економіки України з урахуванням: прогнозних оцінок зміни екологічного стану навколишнього середовища та природних ресурсів.

2. Розробка програмних та прогнозних документів з забезпечення якості життя населення.

3. Реформування політики природокористування, підвищення відповідальності на законодавчому рівні за впровадження реформ щодо сталого розвитку економіки України.

4. Удосконалення правової бази з метою сприяння впровадженню принципів сталого розвитку в діяльність підприємств.

5. Проводити роз'яснювальну роботу з пропаганди еколого-соціальних цінностей серед населення. Розробити та впровадити заходи з підвищення екологічної культури населення, дбайливого відношення до природних ресурсів.

6. Через засоби масової інформації регулярно інформувати громадськість про стан довкілля, вплив результатів господарської діяльності промисловості на зміни у якості життя населення.

7. Формування нових форм співробітництва державних органів влади, громадськості та підприємств щодо координації соціальної, екологічної та економічної політики.

8. Ширше пропагувати та застосовувати закордонний досвід з охорони довкілля, зокрема «Довкілля для Європи» [9].

Список використаних джерел

економіка інституціональний стійкий

1. Мельник Л.Г. Экологическая экономика./ Л.Г. Мельник. - Сумы: Изд-во «Университетская книга», 2001. - 350 с.

2. Оскольський, В. Про економічну політику сталого розвитку в Україні / В. Оскольський // Економіка України. - 2010. - №6. - С. 4-13.

3. Концептуальні засади переходу України до сталого розвитку / Б.В. Буркинський, В.П. Кухар, Л.Г. Руденко, А.Г. Шапар // Екологічний вісник. - 2010. - №5. - С. 8-9.

4. Корнійчук, Л. Теоретичні основи реалізації концепції сталого розвитку / Л. Корнійчук // Економіка України: науковий журнал. - 2010. - №2. - С. 72-83.

5. Пріоритети національної стратегії збалансованого(сталого) розвитку України: погляд НУО. Режим доступу: http://www.necu.org.ua/prioriteti-nacionalnoyi-strategiyi/.

6. Новікова О.Ф. Соціальна орієнтація економіки: механізми державного регулювання: моногр. / О.Ф. Новікова, С.М. Гріневська, Л.Л. Шамілева / НАН України. Ін-т економіки пром.-сті. - Донецьк, 2009. - 220 с.

7. Розпорядження Кабінету міністрів України «Про схвалення Концепції національної екологічної політики України на період до 2020 року» від 17 жовтня 2007 р. №880-р. Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi? nreg=880-2007-%F0.

8. Сафонова О.Н. Развитие институциональной среды согласования экологических и экономических интересов хозяйствующих субъектов: дис. кандидата экон. наук: 08.00.01 / Сафонова Олеся Николаевна. - Пенза, 2008.-163 с.

9. Процес «Довкілля для Європи» (за матеріалами ЄЕКООН). Режим доступу: http://www.menr.gov.ua/media/files/Articles/OrhuzkiyCenter/Protces_Dovkilla_dlya_Evropy.doc

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.