Інтеграційний механізм формування зовнішньоекономічних зв’язків харчових підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

АПК Південного філіалу Національного університету біоресурсів і природокористування України

"Кримський агротехнологічний університет"

Кафедра економіки та організації підприємств

Інтеграційний механізм формування зовнішньоекономічних зв'язків харчових підприємств

викладач М.В. Сігнатулін

Анотація

У статті розмежовані організаційно-економічні завади інноваційного розвитку підприємств харчової галузі. Запропоновані етапи розвитку об'єднання (кластеру). Розроблена принципова схема об'єднання (кластеру) харчової промисловості. Досліджена структурна модель нарощення конкурентоспроможної економіки харчової галузі.

Ключові слова: підприємства, харчова галузь, кластери, стратегічний розвиток, інноваційні стратегії.

Аннотация

В статье разграничены организационно-экономические помехи инновационного развития предприятий пищевой отрасли. Предложенные этапы развития объединения (кластера). Разработана принципиальная схема объединения (кластера) пищевой промышленности. Исследована структурная модель наращивания конкурентоспособной экономики пищевой отрасли.

Ключевые слова: предприятия, пищевая отрасль, кластеры, стратегическое развитие, инновационные стратегии.

Annotation

Article delineated organizational and economic interference innovative development of the food industry. The stages of development associations (clusters). Developed schematic diagram Association (cluster) food industry. The structural model of a competitive economy increase of the food industry.

Keywords: businesses, food industry, clusters, strategic development, innovation strategies.

Із виконанням індустріально-інноваційного стратегічного розвитку передусім пов'язаний розвиток харчової галузі, в межах якої провідною ціллю є досягнення стабільного економічного зростання через осучаснення харчових підприємств, забезпечення збільшення експорту та виробничих умов для конкурентної продукції [3].

Метою дослідження є поглиблення теоретико-методичних основ та практичних рекомендацій з формування механізмів розвитку зовнішньоекономічних зв'язків підприємств харчової промисловості.

Аналіз останніх публікацій. Дослідженню проблемних питань стосовно розвитку харчових підприємств та налагодження їх зовнішньоекономічних зв'язків присвячено багато наукових праць таких відомих економістів-теоретиків і практиків, як: Л. Абалкіна, О. Амоші, В. Андрійчука, Л. Антоноюка, І. Банєвої, С. Бєляцького, В. Бойко, П. Гайдуцького, В. Геєця, С. Дем'яненко, А. Кандиби, С. Кваші, А. Кредісова, О. Наумова, П. Саблука, С. Соколенка, В. Топіхи та ін.

Виклад основного матеріалу. Внаслідок дисбалансу структурної єдності харчової системи почали підвищуватися розбалансованість організаційних, фінансових, виробничих і соціальних структур і процесів відтворення, де погіршення ситуації зумовлюють структурні диспропорції. В харчовій промисловості позначається випереджальне зниження об'ємів випуску продукції, призначеної для задоволення кінцевого споживчого попиту.

Нами розмежовані наступні організаційно-економічні завади інноваційного розвитку підприємств харчової галузі:

- незакінченість багатьох наукових опрацювань продуктів і технологій за для їх виведення на світовий ринок, що занижує в очах потенційних компаньйонів цінність пропонованих продуктів або технологій;

- нестача сьогочасних механізмів уведення технологічних розробок і просування їх на ринок. З малим інноваційним підприємництвом нерозривно пов'язаний в ринкових умовах механізм освоєння розробок, якому поряд з високим ризиком у випадку успіху притаманна й висока віддача. Існує специфічна сфера народного господарства в розвинених економіках, що для піднесення малого інноваційного бізнесу створює потрібну інфраструктуру (умови); інноваційний харчовий конкурентоспроможний економіка

- на внутрішньому ринку відсутній платоспроможний попит на промислові нововведення й передові технології. До сфери послуг відносяться науково-технічна діяльність й наука, які мають бути на ринку затребувані. В цей час вітчизняний ринок наукомісткої продукції і наукових послуг, на жаль, дуже малий. Не спроможні «купувати» собі послуги науки більшість підприємств.

Не забезпечує існуюча інфраструктура між її суб'єктами й сукупністю підприємств потрібного рівня взаємодії, що надають перелік послуг, потрібних у процесі здійснення діяльності й взаємодії суб'єктів інноваційної системи[1].

Сучасна соціально-технологічна теорія, що може зумовити технологічний прорив, на наш погляд, має визначати вживання дієвих інструментів і механізмів організації діяльності всіх суб'єктів інноваційного процесу.

Треба зауважити, що наслідком попередніх дій історичного відбору інститутів й держави є інституціональна система економіки харчової галузі. В державах з відмінними інституціональними системами єдність запозичених інститутів при цьому зумовлює виникнення різних наслідків. Не зважаючи на те, що правила залишилися тими ж, проте практика й механізми контролю над їх виконанням, моделі учасників й норми поведінки зовсім другі. Таким чином, другими стають й суб'єктивна оцінка, й справжня система стимулів результатів прийнятих рішень економічними агентами.

Створення інституціональних умов і організаційних структур для підтримки інноваційної активності та допустимого поєднання координації з найбільшим залученням у розробку нових технологій підприємців стає незалежною функцією, яку реалізують інноваційні системи. Інноваційну систему трактує сучасна теорія як систему різних інститутів, що окремо й разом вносять у поширення й створення нових технологій свій вклад, утворюючи підґрунтя урядам для створення й здійснення інноваційної політики.

На основі взаємозалежних технологічних і інституціональних змін досягається жаданий соціально-економічний результат. Технологічні зрушення, з одного боку, розкривають інституціональні зміни, що виражається шляхом відбору інститутів і в процесі інституціонального планування, що збільшує можливості отримання на нових ринках й в нових площинах діяльності прибутку. Інституціональні зміни, з другого боку, розкривають нові перспективи для технологічних розробок. Для суттєво якісних технологічних трансформацій виступають інституціональні зміни «формотворними», адже необхідні ефективні інститути для їх виконання.

За для усунення завад інноваційного піднесення харчової галузі ми пропонуємо застосовувати принципи узгодження, мотивації та координації, як головних важелів системи інституціональних перетворень, що дасть можливість скоординувати діяльність всіх суб'єктів і організувати нові форми цих відносин.

Отже, поглиблення на основі інтенсифікації спеціалізації підприємств промислових галузей і створення сучасних технологічних систем шляхом створення сучасних механізмів організації взаємодії суб'єктів інноваційного процесу передбачає інноваційне піднесення харчової галузі.

Треба зауважити, що вже створена в основному по регіонах розміщення типологія кластерів (об'єднань), також опрацьовані методи оптимізації потужностей і розмірів підприємств, розроблені способи координування виробничих обсягів й застосування при цьому трудових, енергетичних, фінансових і других виробничих ресурсів. У розв'язку завдань оптимізації міжгосподарських відносин, концентрації й спеціалізації виробництв і розвитку в економіці нових ринкових зв'язків на перспективу базовою науково-практичною основою є подібні схеми.

Проте, не є модельними прикладами із існуючого числа в міжнародній практиці навіть найтиповіші інтеграційні форми. Вони не здатні повною мірою враховувати нинішній рівень розвитку технології виробництва, і, найголовніше, не відповідають сьогочасному рівню збуту на світовому ринку готової харчової продукції, де реалізаційну ціну товару визначає конкуренція та дає вартісну оцінку витраченої праці. Утім, у піднесенні економіки регіону кластерний підхід є головним напрямком розміщення в виробничій площині й площині міжнародної торгівлі експортними технологічними інноваціями.

Таким чином, розробка й реалізація шляхом використання інноваційних стратегій результативних рішень є першочерговим напрямком виходу на конкурентоспроможний рівень підприємств харчової галузі, що здійснена за рахунок формування регіональних об'єднань (кластерів). Виходу із кризового стану, забезпеченню продовольчої безпеки та рентабельної діяльності буде сприяти створення об'єднань (кластерів). Забезпечують найсильніші конкурентні переваги національної економіки та її найбільшу стабільність саме виробничі об'єднання (кластери).

Об'єднання (кластери), як правило, орієнтовані на виконання таких задач:

- скорочення суми витрат і нарощення якісних ознак виробленої продукції;

- підвищення конкурентоспроможності учасників кластера;

- лобіювання інтересів учасників кластера в різних органах влади;

- забезпечення зайнятості трудового населення.

Державні органи влади регіону мають стимулювати ці обставини, підтримувати створення виробничого об'єднання (кластеру), «центром» якого будуть підприємства, що спеціалізуються на переробці аграрної сировини.

На сучасну основу поставити аграрне виробництво, об'єднати його з переробкою аграрної продукції, забезпечити сталим розвитком і високою конкурентоспроможністю галузь, а працівникам, зайнятим у галузі, - стабільні високі доходи дозволять формування об'єднань (кластерів).

Розглянемо запропоновані нами етапи розвитку об'єднання (кластеру), «центром» якого будуть харчові підприємства.

Етап I. На рівні одне одного доповнюючих підприємств створення об'єднання (кластери) або співробітництва: постачання - виробництво. Кожне з підприємств створюваного об'єднання (кластеру) на цьому етапі виконує свої стратегічні задачі. Так, у достатньому обсязі й безперебійне постачання власних виробництв сировиною - для харчових підприємств. Орієнтуючись на вимогу в сировині харчових підприємств й тим самим оптимізуючи напрямок виробництва, агарні підприємства позбавляються збутових проблем і, відповідно, скорочують розмір виробничих й реалізаційних втрат.

Етап II. співробітництво або об'єднання (кластер) за принципом: постачання - виготовлення - реалізація. Головний функціональний обов'язок у об'єднанні (кластері) торговельних підприємств - це не лише налагодження каналів збуту продукції харчової галузі, а й розробка для об'єднання (кластера) маркетингової стратегії в цілому.

Торговельні підприємства відповідно до аналізу ринку мають оптимізувати за розмірами асортименти й номенклатуру харчової продукції, спрямованої на споживчий попит, і допомагати популяризації торгової марки продукції виробництв, що входять в об'єднання (кластер).

Етап III. Підтримка регіональних об'єднань (кластерів) на рівні держави, яка потрібна для створення й сталого розвитку об'єднання (кластеру). Мають допомагати налагодженню між підприємствами об'єднання (кластеру) економічних зв'язків, органи управління держави.

Етап IV. Створення зрілого об'єднання (кластеру).

Зараз під впливом визначених державних «провалів» коректуються методи втручання уряду в економічний розвиток, що зазвичай пояснюються недовершеністю ринку.

В регіоні здійснення кластерної політики буде допомагати регулюванню заходів територіального соціально-економічного піднесення через координацію намагань зацікавлених суб'єктів коректуванню й прогнозуванню динаміки господарського розвитку.

Спроможні конструктивно реалізувати для прориву в першочергових напрямках наявний потенціал підприємства-учасники об'єднання (кластеру). Покращенню кадрової інфраструктури помагають об'єднання (кластери), виникають перспективи дослідно-конструкторських і науково-дослідних розробок, скорочується розмір виробничих і обігових витрат, виникають перспективи для більш вдалого виходу на світовий ринок (рис. 1).

Рис. 1. Принципова схема об'єднання (кластеру) харчової промисловості

Сучасні об'єднання (кластери) будуть конкурентоспроможними за умови застосування інноваційних технологій. В площині технологічних розробок і наукових досліджень вони піддержуватимуть розвиток і скорочення циклу введення інноваційних розробок в виробничий процес.

У свою чергу, може зумовити створення помилкового об'єднання (кластеру) надмірна його підтримка з боку державних органів влади. Прикриваючись популярною назвою, таке об'єднання (кластер) для введення конкурентного суперництва буде використовувати надмірною державною, що, в свою чергу, негативно діятиме на економічний розвиток регіону, або в цілому галузі. Якщо не проаналізувати зміни їх успіхів, буває часом не просто впізнати помилкові кластери. По можливості політика об'єднання (кластеру) має охоплювати щонайбільше коло учасників за для того, щоб вона стала інструментом подальшого лобіювання галузевих і політичних інтересів

Сприятиме просуванню спільної галузевого та регіонального стратегічного розвитку політика об'єднання (кластеру) харчовими підприємствами за умов зростаючої конкуренції.

Орієнтована на конкурентоспроможність політика об'єднання (кластеру) має на розвитку тих сфер економіки зосередити зусилля влади, що спроможні виробляти товари з найвищою доданою вартістю. У вживанні всіх альтернативних засобів мають бути закладені засади стратегічного розвитку регіону та галузі: природно-кліматичних, культурно-історичних, економічних та інтелектуальних.

З вищих навчальних установ, недержавних і державних науково-дослідницьких центрів і других експериментальних організацій, що за одним напрямком працюють - виготовленню конкурентоспроможного товару та його реалізація їх на зовнішньому рику, складається структура нами розглянутої інноваційної моделі. Схема розвитку розглянутого модельного комплексу здійснює процедуру проектування нового спільного інноваційного напрямку, що виконує його від розгляду первісного задуму до кінцевої точки ланцюжка мети. Ланцюжок відображає процедурну пов'язану мережу здійснення: від його виконання в визначену технологію виробництва у виготовленні нового товару, до виконання на світовому ринку кінцевого. Математична функція оптимізації поділу інвестиційних потоків, розподілених у різних державних фондах, і між проектними інвестиційними напрямками різної ефективності має замикати ланцюжок процедури[4].

Інноваційне об'єднання (кластер) харчової галузі, на нашу думку, - це науково-виробниче угрупування, до складу якого входить велика кількість учених гуртів вищих навчальних установ, чисто науково-дослідних і науково-проектних інститутів, новаторських гуртів виробництва, дослідницьких організацій різних галузей, які здатні подужати доволі наукомісткі та складні інноваційні програми.

Нова продовольча лінія інноваційної віднови продуктивних сил підприємств харчової промисловості за основну ціль розвитку об'єднаного харчового виробництва має отримання конкурентоспроможної технології по виготовленню харчової продукції, що у світі не має по конкурентних якостях другого аналога та віл якості продукції харчування, що виробляється за новою технологією, спричинений нарощенням виробничого й науково-технічного потенціалу економіки регіонів, в тому числі й в цілому суспільства.

Отже, по загальній атестації видів виготовленої харчової продукції кластером (об'єднанням) та в загальному складі кластеру (об'єднанні) харчової галузі підлягають інноваційному відновленню підприємства харчової галузі, виготовлені продукти, що на ринках СОТ користуються попитом.

Нами розроблені схеми модернізації піднесення харчових підприємств на основі інноваційних і структурно-технологічних підходів до формування нової економічної архітектури харчової галузі, спроможної досягнути принципово нового рівня експортних можливостей, конкурентоспроможності й здійснення цілісної стратегії, орієнтованої на підтримку конкурентоспроможної стабільної економіки. Нарощення конкурентоспроможності української продукції, на яку на зовнішніх ринках сформувався стабільний попит, представляє перший напрямок, здійснення якого має проходити менш капіталомістким шляхом через:

- модернізацію у харчовій промисловості окремих технологій і виробничих ланок;

- при зростанні технічного рівня діючих виробництв одночасне зростання їх завантаження;

- використання сертифікації та сьогочасних систем якості виробництв й продукції;

- зміцнення технічного контролю;

- найраціональнішого використання державних організаційно-економічних механізмів промислової політики.

На освоєння існуючих з високим потенціалом реалізації на ринку дослідно-конструкторських розробок і зростання об'ємів освоєння передових технологічних рішень має бути орієнтований цей напрямок.

В нових наукомістких ринкових сегментах нарощення конкурентних переваг українських харчових товаровиробників і створення нових сфер попиту, у задоволенні якого високотехнологічній вітчизняній харчовій продукції була б відведена головна роль, передбачено в другому напрямку, в рамках якого мають формуватися науково-технічні проекти на перспективу для здійснення технологічної модернізації виробництва.

Одночасно можуть здійснюватися обидва ці напрямки, де конкретними умовами й економічними обмеженнями в різних сферах харчової промисловості може визначатися їхнє співвідношення. В короткостроковій і середньостроковій перспективі в межах всієї харчової галузі з урахуванням економічної дійсності буде домінуючим перший напрямок. В міру виходу промисловості на шлях стабільного зростання й нагромадження необхідних інвестиційних потоків у господарських суб'єктів у подальшій перспективі головну суть в харчовій галузі промислової політики буде визначати другий напрямок, що достачає перехід до сучасного технологічного режиму та серйозне переоснащення виробництва.

В такий спосіб буде складатися структурна модель нарощення конкурентоспроможної економіки галузі харчування:

- орієнтовані на експорт висококонкурентоспроможні виробництва;

- орієнтовані переважно на внутрішній ринок конкурентоспроможні виробництва;

- виробництва, інтегровані з експортоорієнтованими виробництвами;

- інфраструктурні сфери, як основа розвитку решти галузей економіки.

Формування основи для чистого екологічного виробництва є однією з цільових частин інноваційного оновлення підприємств харчової галузі. Первинною стадією екологічного оновлення є трансферт орієнтованих екологічно технологій.

Виробництво й розповсюдження інноваційних замислів шляхом формування належного знання, підтримки приватних і суспільних інститутів по їх комерціалізації у формі послуг або продуктів являє собою трансферт харчових технологій[2].

Розширення в строках застосування екологічно результативних виробничих способів технологічних перспектив української харчової індустрії, інтенсифікації розробки схожих технологій і перспективи їх комерціалізації має стати кінцевим наслідком трансферту орієнтованих екологічно виробничих технологій.

Швидко розповсюджуються на зовнішніх ринках інновації в площині екологічних технологій за рахунок екоорієнтованої політики держави та діяльності світових організацій. В глобальних масштабах орієнтація на кращі приклади виконання таких самих ініціатив підтримує розвиток зовнішніх механізмів розповсюдження орієнтованих екологічно технологій в подальшому.

Проте, існують і перепони, що локалізують їх інтеграції в практику й політику адміністрування держави. До них треба віднести цілі виробників харчової продукції, які функціонують у площинах, що чинять на екологічну систему високе навантаження. В площині індустріального виробництва не підтримує активний трансферт орієнтованих екологічно технологій звичайна орієнтація напрямків по захисту навколишнього оточення. Небажання фінансувати такі самі проекти фінансових інститутів, брак доступу до якісної та незалежної інформації,необхідної для підбору найкращих варіантів трансферту технологій відноситься до інших завад технологічного трансферту.

Висновок

З урахуванням визначних елементів, що відбивають державну інноваційну спрямованість, має здійснюватися її політика за для збалансування зазначених чинників. До них відносяться державні інструменти, для стимулювання інноваційної активності; їх системне застосування; орієнтованість на різні виробничі стадії й розповсюдження інновацій; впровадження в стратегічне планування подібних інструментів.

До першочерговостей інноваційної модернізації підприємств харчової промисловості слід віднести такі:

1) в межах системної модернізації передбачається забезпечення сталого економічного зростання; через зростання валового внутрішнього продукту виконання структурної політики; запровадження дієвого регулювання державою промислового виробництва;розвиток комунікаційної та транспортної інфраструктури, що чинить на економіку галузі мультиплікаційний вплив; політика вирівнювання регіонального економічного розвитку; задля підвищення інвестиційної активності створення придатного оточення; лібералізація зовнішньоекономічної діяльності в подальшому;

2) в межах модернізації продуктивних сил за для забезпечення підвищення конкурентоспроможності державного харчового комплексу створити й розвивати кластерну виробничу структуру; передбачається перейти до типу високоіндустріального технологічного зростання; в межах переходу на модель технологічного селективного розвитку сприяти точковому виготовленню наукомістких виробів; виконати структурну перебудову головних напрямків наукових досліджень; розвивати соціальну й виробничу інфраструктуру; створити диверсифіковану конкурентоспроможну систему продуктивних сил харчової галузі; за для реструктуризації наукової бази здійснити систему економічних і організаційних заходів;

3) в межах інституціональної модернізації стабілізувати ринкові інститути, створені в процесі реформування та сформувати такі інститути: венчурного фінансування, фондового та страхового ринку, підприємництва, партнерства приватного держави й сектора та ін.

Список використаних джерел

1.Абакумова О.Г. Управление внешнеэкономической деятельностью: Конспект лекцій. / Абакумова О.Г. - М.: Приор-издат, 2005. - 160 с.

2. Дацків Р.М. Вплив глобалізації на зовнішньоекономічну безпеку України / Дацків Р.М. - К.: Актуальні проблеми економіки. - 2003. - №12(30). - С.129-138.

3. Крилова Н.В. Міжнародна торгівля: [навч. посіб.] / Крилова Н.В. - Київ: Знання, 2008. - 365 с.

4. Сухарський В.С. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності: теорія, методологія, практика: Навчальний посібник: Навчальне видання. / Сухарський В.С., Сухарський В.В., Охота В.І. - Тернопiль: Астон, 2005. - 464 c.

Размещено на Allbest.ru