Сутність та принципи інтерактивного планування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

СУТНІСТЬ ТА ПРИНЦИПИ ІНТЕРАКТИВНОГО ПЛАНУВАННЯ

О.М. Марков

аспірант Дніпропетровського університету імені Альфреда Нобеля

У статті розглянута сутність інтерактивного планування на підприємстві. Наведено принципи планування, визначено сучасні наукові школи, які займаються проблематикою інтерактивного планування на підприємстві.

Ключові слова: планування, інтерактивність, принципи, рефреймінг, підприємство.

ESSENCE AND PRINCIPLES OF INTERACTIVE PLANNING

In article the essence of interactive planning at the enterprise is examined in the article. There are planning principles, defined modern science schools which involve issues of interactive planning at the enterprise.

Keywords: planning, interactivity, principles, reframing, enterprise.

Вступ

Планування є найважливішою функцією управління, пов'язаної з передбаченням цілей підприємства, результатів його діяльності, шляхів і ресурсів, необхідних для досягнення поставлених цілей. У науковій економічній літературі останніх публікацій велика увага приділяється розвитку системи планування і адаптації зарубіжного досвіду до умов української економіки. Особливості планування розглядаються в працях М. М. Алексєєвої, Р. Л. Акоффа, М. Д. Білик, І. А. Бланка, А. Н. Трідеда, В. П. Савчука, Т. Л. Сааті. Однак література з проблематики інтерактивного планування присвячена, за рідкісним винятком, розгляду проблеми бізнес-планування та бюджетування. Тому метою даної статті є узагальнення змісту найбільш поширених теоретичних підходів довизначення сутності інтерактивного планування, морфологічно-семантичний аналіз даної категорії, та відзначення принципів інтерактивного планування.

Результати

Головним правилом інтерактивного планування можна вважати збільшення здатності контролювати і впливати на зміни і їх результати, а також швидко і ефективно реагувати на зміни, які не піддаються контролю, що означає розвиток підприємства в контексті ідеальних представлень осіб які беруть участь в процесі планування, і реалізується відповідно до передумов і принципів планування.

До основних принципів внутрішньофірмового планування, таким як єдність, безперервність, гнучкість і точність додається принцип участі, як невід'ємна партисипативна складова інтерактивного підходу, тобто коло осіб, що беруть участь в процесі планування, не обмежується професійною кваліфікацією плановика і включає усіх творчих осіб, яких зачіпає план (рис. 1).

Специфічними принципами, властивими інтерактивному плануванню і безпосередньо випливаючи і доповнюючи всі попередні, є [4]:

- каузальний принцип, який означає розгляд різних подій в дихотомії причина-наслідок, тобто виявлення причин через наслідки і навпаки. Під причиною будемо розуміти сукупність подій (факторів), що викликали реалізацію іншої події або слідства:

Рисунок 1. Особи, які беруть участь в процесі інтерактивного планування

- принцип аплікації - розглядає події в певній тимчасовій історичній прив'язці (по Г. X. Гадамеру);

- принцип трансляції - характеризує процес донесення до співробітників всіх рівнів цільових установок, стратегічного бачення, місії та завдань, роблячи максимально прозорими (транспорентними) вимоги і мотивуючи персонал;

- принцип перцепції - означає розуміння і прийняття цілей підприємства персоналом, тобто відбувається мотивоване поєднання цілей індивіда й підприємства, при цьому цілі організації індивід розглядає як свої за рахунок їх усвідомлення і компетентної трансляції (з мінімальними перешкодами або «шумами»).

Дотримання принципів трансляції та перцепції наочно ілюструє алгоритм реалізації інтерактивного плану (рис. 2).

- принцип корпоративної кінетики - припускає, що події (зовнішні і внутрішні по відношенню до підприємства) непередбачувані, але з кожного можна отримати не одну можливість для діяльності за допомогою досить мотивованого і належним чином організованого персоналу.

Традиційний підхід до розгляду подій припускає, що всі події (спостереження) - це внесок у створення однієї можливості для діяльності, тобто не всі події були задіяні і були всього лише результатами спостереження або підставою для виявлення тенденцій, передбачення сукупності, середніх величин і кривих відповідності. Нові можливості створювалися рідко, самі багатообіцяючі можливості часто виключалися як сторонні значення. Все зводилося до самого безпечного середнього (часто посередньому рівню), в той час як корпоративна кінетика визначає кожна подія як окремий тригер (сукупність умов, що ініціюють виконання дії), який розглядається з точки зору того, чи може він перетворитися на можливість. Простір для можливостей відповідно до принципу корпоративної кінетики складають всі події, а не тільки їх сукупність або середня величина [3, с. 182-184].

Рисунок 2. Алгоритм реалізації інтерактивного плану (соціальний аспект)

Принцип корпоративної кінетики при інтерактивному плануванні протистоїть інертності підрозділів і функціональних служб, які прагнуть до масового виробництва товарів (виробничі служби), обмеженому числу видів продукції (конструкторські відділи), постійним планам (планові та диспетчерські служби), чітко визначеним бюджетам (фінансові служби), стандартизованим операціях (маркетингові служби), бездіяльності проти конкурентів (юридичні служби). В області корпоративної культури кінетика призводить до особливого стану, для якого характерні динамічні, творчі, та індивідуальні результати умови роботи; люди схильні до ініціативи і креативному прийняттю рішень; лідери - новатори, експериментатори, користуються повагою за творчість яка сприяє підвищенню мобільності і гнучкості підприємства у всіх сферах і бізнесі. Підприємство стає цілеспрямованою системою, тобто його призначення визначається властивістю сприймати потреби з тим, щоб слідувати альтернативним дій для задоволення цих потреб.

Принцип корпоративної кінетики ґрунтується на ряді елементів кінетичної інфраструктури, до яких слід віднести [3, с. 184-185]:

1. Засоби динаміки процесу планування на базі ERP рішень, які включають мережі для спонтанного співробітництва та навчання. Вони повинні охоплювати все підприємство і всіх осіб, що беруть участь в процесі планування.

2. Одночасна паралельна робота персоналу різних функціональних сфер та рівнів управління з проблемами, тобто лінійні послідовності процесуальних завдань в цьому випадку необхідно вважати неефективними.

3. Прозорість виробничо-господарської діяльності, тобто постійне надходження свіжої інформації до осіб, які беруть участь в процесі планування, активна комунікація.

4. Забезпечення зворотного зв'язку із зовнішнім середовищем, тобто врахування вимог і побажань покупців (споживачів) до продукції підприємства.

Слід зазначити, що принципи трансляції, перцепції і частково кінетики спрямовані на єпістемологічні аспекти діяльності персоналу (фізичний і свідомо-когнітивний, інтелектуальний). Тут потрібно загострити увагу на розумінні того, що людський фактор - є рушійна сила соціально-економічних і виробничо-технічних процесів. Саме людина є матеріалізатором, який впроваджує стратегічні ідеали / цілі в усі сфери, на кожному рівні підприємства, тому головним моментом реалізації або втілення стратегічного бачення, є процедура трансляції місії, цілей і завдань всім працюючим на підприємстві й одержання позитивних перцептивних відгуків. Рефреймінг як невід'ємний компонент корпоративної кінетики буде тим активатором потенціалу підприємства, який переводить інертні резерви ресурсів в кінетичну силу і позитивні можливості, збільшуючи відповідні частки матриці SWOT (рис. 3).

Під рефреймінгом тут розуміється реконструкція корпоративного свідомості підприємства (персоналу) в області розуміння поточної ситуації (вихідного положення) і перспективного бачення (бажаного майбутнього), яка генерує пропріатівне прагнення для здійснення необхідних змін. Свідомість персоналу стає основоположним моментом в таких поняттях, як розробка і реалізація планів, прийняття рішень та їх виконання, тому слід дотримуватися особливої ??системи формування тотожності між цими категоріями.

Рисунок 3. Сутність рефреймінгу як іманентної складової процесу інтерактивного планування

Враховуючи, що формування бачення бажаного майбутнього в осіб, що беруть участь в процесі планування, відбувається як під впливом інформаційних потоків внутрішніх та зовнішніх змін по відношенню до підприємства, так і на підставі власного досвіду шляхом прийняття вольових рішень, то слід звертати увагу на вимоги до інформації. Точність, своєчасність і повнота - є характеристики ідеального потоку інформації. На самому ж ділі все йде не так, і слід говорити про асиметричність інформації. Під асиметричністю інформації будемо розуміти відхилення характеристик стаціонарного інформаційного потоку (потоку інформації за вже сформованою схемою комунікації, з постійних джерел) від ідеального потоку інформації. Але, як показали у своїх роботах У. Вікрі і Дж. Міррліз, асиметричність сама по собі не несе певного знака, «плюси» або «мінуси» визначаються конкретним співвідношенням факторів. Вчені доводять, що в подібних умовах можливе прийняття адекватних і точних рішень. Таким чином, сукупність принципів детермінує процес інтерактивного планування і створює необхідні передумови для адекватного його протікання. Важливим моментом в процесі інтерактивного планування є формулювання вихідного «проблемного масиву» і звернення з проблемами. Концептуально будь-яка проблема складається з шести компонентів (рис. 4), [1, 2].

Рисунок 4. Концепція звернення з проблемами в інтерактивному плануванні

інтерактивне планування

1. Постановка чи формулювання проблеми. Проблема повинна формулюватися таким чином, щоб її рішення призводило не до придушення симптомів, а до усунення породивших проблему причин, чому сприяє каузальний принцип.

2. Контрольовані змінні - аспекти проблемної ситуації (якісні та кількісні), які перебувають у владі осіб, що беруть участь в процесі планування. Вибір або прийняття планового рішення складається з курсу дій, який визначається цінністю контрольованої змінної. При цьому повинно бути більше одного варіанту образу дій (альтернативи), інакше проблема не існує.

3. Неконтрольовані змінні - ті аспекти проблемної ситуації (якісні та кількісні), особи, що беруть участь в процесі планування, не в силах контролювати, але які у взаємодії з контрольованими змінними здатні впливати на результати вибору. Неконтрольовані змінні не обов'язково не піддаються контролю, вони можуть перебувати в сфері впливу інших суб'єктів зовнішнього середовища підприємства.

4. Обмеження, що накладаються зсередини або зовні на можливі значення контрольованих і неконтрольованих змінних.

5. Ідентифікація та оцінка альтернатив - представляє сукупність можливих дій, сценаріїв та пов'язаних з ними витрат і регулюється категорією цінності результату, під чим будемо розуміти сукупну ефективність кожної альтернативи, одержувану в результаті її реалізації.

6. Прийняття планового рішення - вольовий акт осіб, що беруть участь в процесі планування, заснований на цінності результату [2, 4].

В якості ключових термінів а категорій інтерактивного підходу виступають:

1. Мета - бажаний кінцевий результат, який визначає курс дій, інтегрує поведінку і діяльність осіб, що беруть участь в процесі планування, а наслідком трансляції - весь персонал підприємства.

2. Проблемний масив - сукупність внутрішніх і зовнішніх негативних факторів і обмежень, а також позитивних тенденцій, що впливають на діяльність підприємства. В інтерактивному підході можна дати ще одне визначення: проблемний масив - це інтегральне уявлення про виробничо-господарську діяльність підприємства.

3. Засоби - є альтернативне консолідоване уявлення шляхів досягнення цілей, завдань та реалізації ідеалів підприємства, консенсус в області ліквідації розривів і / або розшивки «вузьких місць».

4. Сценарій - документоване проектне уявлення майбутнього стану підприємства, вироблене на підставі поточних внутрішніх і зовнішніх тенденцій (опорний сценарій), або ідеалізованих уявлень (ідеалізований сценарій).

5. Ідеали - це уявлення про бажаний стан підприємства, які ніколи не досягаються, але до яких підприємство наближається, попутно задовольняючи мету.

6. Збіжність - категорія компромісного рішення з приводу розривів між опорним і ідеалізованим сценаріями, що полягає в ідентифікації розриву і знаходженні шляхів його подолання.

7. Альтернативи - є безліч засобів досягнення мети і оцінюються з точки зору відносного вкладу в досягнення цієї мети.

Однією з важливих передумов застосування інтерактивного планування є розподіл знань про майбутнє на три типи: визначеність, невизначеність, повне незнання, при цьому для кожного з них потрібно різний вид планування: обов'язкове, умовне і реагуюче [2].

1. Відносно тих аспектів майбутнього, в яких ми можемо бути фактично впевнені, слід здійснювати планування зобов'язань. Але і в цьому випадку необхідно контролювати ситуацію з урахуванням можливих помилок. Потрібне щоденне коригування оцінок неминучого і незмінного. Більше того, необхідність прийняття зобов'язань повинна бути не раніше, ніж це потрібно для досягнення бажаної мети. В даному випадку успішне планування включає:

1.1 виявлення неминучого;

1.2 визначення того, як його використовувати;

1.3 його здійснення власними можливостями. Інструментальна складова повинна включати апарат функціонального аналізу, кореляційно-регресійний метод.

2. Відносно тих аспектів майбутнього, про які ми можемо говорити з достатнім ступенем вірогідності, потрібно планування непередбачених обставин, тобто слід мати плани на кожен випадок, щоб одразу, коли визначиться вектор майбутнього, скористатися найбільш підходящим.

3. До тих аспектів майбутнього, які ми не здатні передбачити, необхідно підготуватися за допомогою реагуючого планування. Таке планування направлено на створення організації або системи, здатної швидко виявити відхилення від очікуваного курсу та ефективно відреагувати на них. Таким чином, реагуюче планування складається з побудови на підприємстві гнучкої системи швидкого реагування на базі відділів маркетингу, планування і диспетчеризація [1,2]. В якості інструментальної складової рекомендується використання апарату теорії ігор.

Висновки

Сучасне планування має стати не просто гнучким, воно повинно бути мобільним, кінетичним, завчасно реагуючим і багатоплановим, чому надається велике значення в інтерактивному підході. Враховуючи, що планування виробничої програми є ядром всієї виробничо-комерційної діяльності промислового підприємства, слід акцентувати увагу на саме цієї складової інтерактивного планування.

Література

1. Акофф, Р. Планирование в больших экономических системах [Текст] / Р. Акофф; пер. с англ. Г. Б. Рубальского, под ред. И. А. Ушакова. - М.: Советское радио, 1972. - 224 с.

2. Архипов, В. Основные достижения в развитии технологии стратегического планирования компании [Текст] / В. Архипов // Проблемы теории и практики управления. - 2004. - №5. - С. 112-118.

3. Информационные технологии в бизнесе [Текст] / под ред. М. Желены. - СПб.: Питер, 2002. - 1120 с. ил.: - (Серия «Бизнес-класс»).

4. Мачин, К. А. Методика интерактивного планирования производственной программы промышленного предприятия [Текст] / К. А. Мачин, А. В. Казаков // Сборник докл. всероссийской научной конф. «Наука. Технология. Инновации.» в 7-ми ч. 4.5. - Новосибирск: Изд-во НГТУ, 2005. - С. 179-180.

Размещено на Allbest.ru