Ціноутворення в будівельній галузі

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Ціноутворення є важливим напрямком економічної роботи на підприємстві. Від правильності встановлення цін залежать об'єми реалізації продукції, рентабельність виробництва, конкурентноздатність підприємства. Будівельна галузь є особливою галуззю народного господарства, де різноманіття будівельної продукції, тривалий виробничий цикл порівняно з іншими галузями матеріального виробництва, велика матеріаломісткість, використання при спорудженні широкої номенклатури матеріалів, конструкцій та обладнання, вплив атмосферно-кліматичних факторів в умовах роботи на відкритому повітрі та великих площах. Це обумовлює специфічні особливості механізму ціноутворення в будівництві. Один і той же типовий об'єкт збудований у кількох місцевостях потребує різних витрат на спорудження і відповідно має різну вартість, що обумовлено місцевими умовами будівництва, де великий вплив мають природні та економіко-географічні фактори. Специфічні особливості також пов'язані з індивідуальним характером об'єктів, які будуються. Тому в умовах ринкової економіки надзвичайно важливу роль відіграє система ціноутворення.

Існують різні методи ціноутворення, які залежать від умов контракту чи загальної економічної ситуації: ресурсний метод - це калькулювання в поточних цінах та тарифах ресурсів (елементів затрат), необхідних для реалізації проектного рішення; ресурсно-індексний метод - це поєднання ресурсного метода із системою індексів на ресурси, що використовуються в будівництві; базисно-індексний метод - це використання системи поточних та прогнозних індексів цін по відношенню до вартості, яка визначена в базисному рівні чи в поточному рівні попередніх періодів (до теперішнього часу на Україні діяв цей метод визначення кошторисної вартості робіт, так звана “дворівнева система ціноутворення”); базисно-компенсаційний метод - це сумування вартості, яка розрахована в базисному рівні кошторисних цін, і визначається розрахунками додаткових затрат, що зв'язані із ростом цін та тарифів на ресурси (матеріальні, технічні, енергетичні, трудові, обладнання), з наступним уточненням цих розрахунків в процесі будівництва в залежності від реальних змін та тарифів.

На сьогодення при ринкових умовах ресурсні та ресурсно-індексні методи мають пріоритетну вагу. На Україні поступово впроваджується ресурсний метод визначення вартості - однорівнева система ціноутворення. Ця система дозволяє визначити вартість будівельного об'єкту на любий момент часу інвестиційного процесу і базується на нормативно-розрахункових показниках та поточних цінах трудових та строків матеріально-технічних ресурсах.

Нормативними показниками є ресурсні елементні кошторисні норми. На основі цих норм та поточних цін на трудові та матеріально-технічні ресурси визначаються прямі витрати в складі вартості будівництва. Інші витрати, які враховуються в вартості будівництва, визначаються розрахунково. До цих витрат відносяться: загальновиробничі витрати, засоби на зведення та розборку титульних тимчасових будинків та споруд; додаткові витрати при виконання будівельно-монтажних робіт в зимній період; інші засоби замовника та підрядних будівельно-монтажних організацій, які зв'язані із здійсненням будівництва; витрати на утримання служб замовник та авторський нагляд; підготовка експлуатаційних кадрів; проектні та вишукувальні роботи; кошторисний прибуток; кошти на покриття адміністративних витрат; засоби на покриття ризику усіх учасників будівництва; засоби на покриття додаткових затрат, які зв'язані з інфляційними процесами.

Раніше в дворівневій системі ціноутворення кошторисна вартість робіт складалася із прямих і накладних витрат та кошторисного прибутку, а зараз лише з прямих та загальновиробничих витрат. Із накладних витрат була виключена стаття “Адміністративні витрати” і перенесена до вартості будівництва, тому накладні витрати перейменували в загальовиробничі. Кошторисний прибуток теж тепер визначається в складі кошторисної вартості будівництва, залежить від виду, будівництва, складності будови, умов його фінансування.

Прямі витрати (ПВ) враховують в своєму складі заробітну плату робітників, вартість експлуатації будівельних машин та механізмів, вартість матеріалів. Вони визначаються в локальних кошторисах шляхом перемноження визначеної за ресурсними елементними кошторисними нормами кількості трудових та матеріально-технічних ресурсів, необхідних для виконання об'ємів робіт, на відповідні поточні ціни цих ресурсів. Поточні ціни на трудові та матеріально-технічні ресурси приймаються за вихідними даним замовника чи за його дорученням із інших джерел.

Заробітна плата (ЗП), що входить до складу ПВ в локальних кошторисах, нараховується окремо будівельникам та монтажникам, робітникам, що обслуговують та управляють машинами. Розрахунок ЗП виконується на основі нормативних трудозатрат (Т) та вартості людино-години (В), яка відповідає середньому нормативному розряду:

ЗП = Т x В. (1)

Вартість людино-години визначається виходячи з середньомісячної заробітної плати на одного працівника в режимі повної зайнятості. На рис. 1 представлена зміна заробітної плати працівників протягом року з 2001 по 2006 р.

Рис. 1

ринковий ціноутворення кошторисний будівництво

Кошторисна вартість експлуатації будівельних машин в ПВ визначається на базі нормативного часу їх роботи і вартості експлуатації будівельних машин та механізмів за одиницю часу їх застосування в поточних цінах. Вартість маш-годи н в поточних цінах розраховується на базі трудових та матеріальних ресурсів, що приведені в ресурсних нормах, та поточних цін до них з додаванням амортизаційних відрахувань на повне відновлення будівельних машин та механізмів, а також податку з власника транспортних засобів.

Кошторисна вартість будівельних матеріалів визначається на основі нормативної потреби в них і поточних цін. Поточні ціни на матеріали визначається франко-приоб'єктний склад будівельного майданчика і враховують наступні елементи будівництва: відпускну ціну; вартість тари, упаковки, реквізиту; вартість транспортування та навантажувальних робіт; заготівельно-складські витрати.

Загальновиробничі витрати (ЗВВ) - це сума засобів для відшкодування затрат будівельних та монтажних організацій, пов'язаних із створенням загальних умов будівельного виробництва, його організацією, управлінням та обслуговуванням. Зараз усі загальновиробничі витрати згруповані в три статті:

- перша стаття ЗВВ - затрати на управління та обслуговування будівельного виробництва: затрати на основну та додаткову заробітну плату, на службові відрядження, на забезпечення робітників спецодягом, засобами індивідуального захисту, лікувально-профілактичною їжею, на утримання протипожежної та сторожової охорони і т.і.

- друга стаття ЗВВ - затрати на організацію робіт на будівельних майданчиках та удосконалення технології: затрати на геодезичні роботи, на благоустрій майданчика, затрати на малоцінні інструменти та виробничий інвентар, на підготовку об'єктів будівництва до здачі і т.і.

- третя стаття ЗВВ - інші ЗВВ: платежі за страхування майна, ризики, витрати на охорону навколишнього середовища, податки, збори та інші обов'язкові платежі, які передбачені законодавством.

Для розрахунку загальновиробничі витрати групуються в три блока:

- кошти на заробітну плату робітників;

- відрахування на соціальні заходи відповідно до законодавства;

- інші статті ЗВВ.

За дворівневою системою ціноутворенння накладні витрати розраховувалися у відсотках від прямих витрат, сьогодні усі витрати, що входять до трьох груп ЗВВ групуються в три блоки, представлені в табл. 1.

Таблиця 1. Розрахунок загальновиробничих витрат

Основні задачі ринкової системи ціноутворення і кошторисного нормування в будівництві наступні:

формування вільних (договірних) цін на будівельну продукцію;

забезпечення повного набору кошторисних нормативів;

визначення вартості будівництва на різних етапах інвестиційного циклу;

підвищення ефективності капітальних вкладень.

На формування цінової політики впливають зовнішні та внутрішні фактори. Внутрішніми факторами можна управляти і до них відносяться особливості підрядної організації: організація і технологія виробництва, наявність ресурсів та ступінь їх завантаження, мета та стратегія діяльності. Зовнішні фактори включають особливості проекту, ціни на будівельні ресурси та послуги, способи державного регулювання, маркетингові стратегії конкурентів. Основною частиною зовнішніх факторів важко керувати, що ускладнює і потребує різних підходів та методів ціноутворення. Методи ціноутворення повинні враховувати кошторисно-нормативні особливості будівельної продукції, індивідуальні калькуляції кошторисних норм, ринкові методи, які враховують особливості конкурентного середовища.

Кінцева договірна ціна визначається під впливом попиту та пропозицій в результаті конкурентної боротьби, основною формою якої є підрядні торги - тендер. В процесі проведення конкурсу замовник має можливість порівняти запропоновані ціни і обрати найбільш вигідний варіант Ціна переможця конкурсу складає від 59,5% до 99,4% від стартової ціни, що в деяких випадках суттєво занижує реальну ціну об'єкта і підрядник отримає менше прибутку. Ринковий підхід ціноутворення, заснований на маркетингу цін на будівельні ресурси, підрядні роботи та послуги, передбачає корегування ринкової норми прибутку підрядника при співставлення його цілей діяльності та можливості їх досягнення в складному конкурентному середовищі.

Формування договірної ціни на будівельну продукцію повинно відбуватися при взаємодії підрядника і зовнішнього конкурентного середовища з урахуванням виробничої сфери, сфери управління, параметрів будівельної продукції та сучасного стану інвестиційно-будівельного ринку.

Однорівнева система ціноутворення сприяє демократизації процесу кошторисного нормування регулюючих процедур в формуванні цін з наданням підрядним організаціям та замовникам всієї повноти прав у визначенні кошторисних норм і розцінок. Нова реформа ціноутворення переорієнтувала всю систему кошторисного нормування і ціноутворення в будівництві на використання ЕОМ та інших засобів автоматизації, що надає максимальну простоту і зручність у застосуванні.

Література

Панибратов Ю.П., Барановская Н.И., Крушинский Ю.А. проблемы формирования договорной цены на строительную продукцию/ Изв. ВУЗов Строительство. - 2003. - № 7. - С.68-73.

Рогожин П.С., Гойко А.Ф. Економіка будівельних організацій. - К.: Видавничий дім “Скарби”, 2001. - 448 с.

Реформирование ценообразования и взаимотношений в строительстве (Подготовлено: А.В. Беркута, П.И. Губень, Т.А. Шарапова) - К., 2000. - 432 с.

ДБН Д.1.1 - 1 - 2000. Правила определения стоимости строительства.

Размещено на Allbest.ru