Нелегальна міграція в Україні: передумови, особливості та можливі наслідки

Размещено на http://www.allbest.ru/

НЕЛЕГАЛЬНА МІГРАЦІЯ В УКРАЇНІ: ПЕРЕДУМОВИ, ОСОБЛИВОСТІ ТА МОЖЛИВІ НАСЛІДКИ

Смутчак З.В. кандидат економічних наук, доцент, доцент кафедри менеджменту, економіки та права Кіровоградської льотної академії Національного авіаційного університету

В статье рассмотрены предпосылки возникновения и особенности нелегальной миграции. Обоснована опасность явления нелегальной миграции. Проанализирована динамика численности международных эмигрантов в мире за последние годы. Охарактеризованы межгосударственные миграции населения Украины в годы независимости. Определены возможные последствия интенсификации миграционного движения трудоресурсного потенциала в Украине.

Ключевые слова: миграция, мигрант, нелегальная миграция, межгосударственная миграция, миграционные угрозы, государственная миграционная политика.

АNNOTATЮN

The preconditions of occurrence and features of illegal migration are disscussed in the article. The danger of the phenomenon of illegal migration is grounded. The dynamics of the number of international emigrants in the world in recent years is analysed. The interstate migrations of the Ukrainian population during the years of state independence are characterized. The possible consequences of the intensification of the migratory movements of labor resource potential in Ukraine are determined.

Keywords: the migration, the migrant, the illegal migration, the interstate migration, the migratory threats, the state migratory policy.

Постановка проблеми. Із розвитком міжнародних процесів глобалізації, зростання ролі транснаціональних корпорацій, із розширенням міжнародної інвестиційної діяльності істотно активізувалися процеси трудової еміграції. Майже в кожній країні тією чи іншою мірою відбуваються еміграційні процеси, що включають еміграцію висококваліфікованої робочої сили. Це є досить великою проблемою, що може перерости для низки країн у національну катастрофу. Саме для нашої країни це явище становить особливий інтерес. Із проголошенням незалежності України процеси трудової еміграції українців істотно активізувалися. Особливої актуальності набуває відсутність достатньої та однозначної інформації щодо масштабів і регіональних особливостей еміграції українців за кордон та кількісних потоків еміграційного капіталу, розміри яких становлять вагому частку соціального та інвестиційного фінансового ресурсу країни.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Причини виникнення міграційних процесів та їх можливі наслідки висвітлюються в науковій літературі багатьма вченими-економістами:

A. Круглашовим, Е. Лібановою, М. Романюком,

О. Малиновською, В. Макаром, І. Марковим,

B. Трощинським, К. Черновою, А. Шевченком.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Питання переміщення громадян України за кордон є проблемою державного рівня. Тема українських заробітчан активно обговорюється в пресі, на телебаченні, привертаючи увагу всього суспільства. Мільйони трудових емігрантів з України, більшість з яких працює в Росії, країнах Західної Європи та Північної Америки, змушують державу по- новому усвідомити важливість проблеми захисту прав та свобод її громадян. Нині більшість наших співвітчизників перебуває за кордоном у статусі нелегальних трудових емігрантів і належить до найбільш дискримінованої та неза- хищеної категорії іноземців. У зв'язку із цим зростає кількість звернень до органів державної влади України від громадян, які потрапляють у складні ситуації за кордоном, із проханням надати їм допомогу та захистити. Ця важлива проблема підкреслюється масштабами та тенденціями трудової еміграції з України.

Мета статті полягає у дослідженні сучасних викликів та загроз, що спричинили виникнення явища нелегальної трудової міграції, а також масових міжрегіональних та міждержавних міграційних переміщень населення в окремих регіонах України та їх можливих наслідків.

Виклад основного матеріалу дослідження. Невід'ємним елементом світових процесів у добу глобалізації стала нелегальна міграція. Цю проблему визнано однією з найгостріших загроз безпеці країн Європейського Союзу. Серед головних причин її виникнення і переведення в статус глобальної є нерівномірність світового розвитку, розподіл країн світу на багаті та бідні, прагнення багатих країн закритися від міграційних потоків, що збільшує їх тіньовий складник. Інша причина -- збройні конфлікти, які спричиняють потоки біженців та одночасне переселення мільйонів людей. Зростанню «міграційного тиску» також сприяє розвиток нелегальних схем переміщення людей і торгівлі ними. Водночас міграції та демографічні зміни навіть у благополучних країнах спроможні викликати суттєві зсуви в традиційних суспільних структурах, що призводить до зростання суспільного та політичного напруження.

Нелегальна міграція становить загрозу національній безпеці будь-якої держави, оскільки вона спричиняє різке погіршення криміногенної ситуації в регіонах, де виникають слабко контрольовані зони з компактним проживанням мігрантів, де активного поширення набувають наркоманія та проституція, небезпечні інфекційні хвороби тощо. За відсутності законних джерел існування нелегальні мігранти можуть удаватися до створення етнічних кримінальних угруповань.

Посиленню міграційних загроз сприяє не- врегульованість прикордонного режиму України, передусім із РФ. Через своє географічне становище та завдяки прозорому кордону з Росією Україна протягом довгого часу виконує роль транзитної країни, через яку проходять шляхи доставки мігрантів із країн Азії до Західної та Центральної Європи. Крім того, завдяки щільному контролю на кордонах з ЄС і відсутності реального механізму повернення (реадмісії) затриманих осіб Україна невпинно перетворюється в країну накопичення незаконних мігрантів. Фактично вона стримує транзитні міграційні потоки в інтересах європейських країн, тому ця проблема виходить за національні межі нашої держави. Для світу, що глобалізується, державні кордони втрачають своє сакральне значення і відіграють здебільшого роль межі між територіями з різними внутрішньоправовими та митними режимами. З боку світової спільноти послаблюється увага до проблем територіальних претензій та правового урегулювання кордонів, хоча водночас для молодих незалежних держав питання недоторканості кордонів є одним із ключових в утвердженні їх суверенітету. Зокрема, для України значимими викликами є територіальні претензії з боку радикальних політичних сил інших держав, незавершеність договірно-правового оформлення державних кордонів тощо. Неврегульованість питання кордонів держави має наслідком посилення загроз геополітичного та глобалізаційного типу. Так, незавершеність договірно-правового оформлення кордонів, нерозвиненість прикордонної інфраструктури залишають можливість для окремих держав здійснювати втручання у внутрішні справи України у прикордонних районах, підтримувати сепаратистські тенденції, заважають боротьбі зі злочинністю тощо. В економічній сфері це підвищує залежність національної економіки, сприяє відтоку матеріальних і фінансових ресурсів, контрабанді, неконтрольованому вивозу капіталу, стратегічної сировини тощо. Подібним чином загрози посилюються й у військовій, правоохоронній, екологічній сферах. Для вирішення проблем нелегальної міграції у багатьох країнах світу створена так звана третя захисна система. У США ці проблеми вирішує служба у справах імміграції та натуралізації; у низці європейських країн створені окремі поліцейські підрозділи для роботи з іноземцями. В Україні функції такої системи розпорошені між прикордонниками, міліцією, СБУ, Департаментом у справах національностей і міграції. Розширення ЄС супроводжується зміцненням візового і прикордонного контролю, посиленням боротьби з нелегальною міграцією. Разом із тим жорстокі прикордонні та візові режими не вирішують у повному обсязі проблему усунення нелегальної міграції [2].

Нагадаємо, що нелегальна міграція характеризується тим, що її суб'єкти залишають країни постійного проживання і проникають на території інших держав без офіційного дозволу.

Зауважимо, що мігрантів варто поділити на дві категорії: нелегальними мігрантами є люди, що в'їжджають та залишаються у країні, не маючи офіційного дозволу країни в'їзду [3, с. 22; 4, с. 29; 6]; напівлегальні мігранти -- це люди, що в'їжджають до якоїсь країни на законних підставах, за візою, але з різних обставин відмовляються покидати цю країну і залишаються в ній після завершення терміну, обумовленого в'їзною візою, або прибувають до якоїсь країни легально, а згодом влаштовуються на роботу, маючи при цьому туристичну візу [5, с. 130--131; 6].

Підвищена увага до нелегальної міграції в державі спричинена виникненням необхідності протидіяти їй як небажаному, шкідливому, суспільно небезпечному явищу. Розроблення стратегії і тактики такої протидії є складним організаційно-правовим завданням. Практика розв'язання аналогічних проблем свідчить про те, що вживати будь-які заходи можна, лише чітко уявляючи причини нелегальної міграції.

Нелегальна міграція має такі самі причини, що й інші міграції, але вони є більш глобальними, трагічними, конфліктними. Саме ці причини змушують нелегальних мігрантів ризикувати задля власного життя, життя своєї родини, вчиняти правопорушення заради покращення свого життєвого становища, втечі від конфліктів тощо.

Особливістю нелегальної міграції є те, що вона може бути як формою міграції, так і її засобом. Тобто в деяких випадках нелегальна міграція має кримінальний початок, пов'язаний із наркотиками, тероризмом, переправленням та продажем вогнепальної зброї, торгівлею «живим товаром» (людьми) тощо.

Найчастіше нелегальна трудова міграція здійснюється під виглядом туристичних поїздок. До 85% усіх трудових мігрантів виїжджають за кордон саме туристичними візами (переважно короткостроковими). При цьому, як правило, необхідні для цього документи не оформлюються, а гарантії працевлаштування є вельми сумнівними. Але навіть така перспектива не лякає наших громадян заради заробітку. Дослідження причин нелегальної трудової міграції українців показують наявність низки бюрократичних перепон як в Україні, так і в приймаючій країні. Також проблемою «туристичної» міграції є її пропагування з боку спеціалізованих організацій, для яких це основний вид бізнесу та значно великий дохід. Дані Інтерполу свідчать, що структури, які займаються подібними справами, в усьому світі заробляють понад 30 млрд. дол. Щорічно, адже вартість доставки одного нелегалу коливається від 3 до 30 тис. дол. [7, с. 82].

Загальновідомо, що Україна знаходиться на перехресті шляхів «між Сходом і Заходом». Таке геополітичне положення значною мірою впродовж багатьох століть детермінувало історичні, культурницькі, духовні та політичні особливості розвитку нашої держави. Україна завдяки своєму вигідному територіальному положенню стала транзитною державою для потоку мігрантів у країни ЄС, адже у нашої країни є спільні сухопутні кордони з Румунією, Польщею, Словаччиною та Угорщиною, які простягаються на сотні кілометрів. Попри економічно вигідне розташування Україна зручна для нелегальної міграції, тобто незаконного переміщення поза пунктами пропуску або з приховуванням від прикордонного та митного контролю [8].

В останні десятиліття Україна була ареною активних еміграційних процесів. За оцінкою Світового банку (СБ), країна входить до п'ятірки найбільших постачальників емігрантів у світі, поступаючись лише Мексиці, Індії, Китаю та

Росії. За даними статистики, у 2012 р. за межі України виїхало 14 517 громадян, народжених на території України. А вже в 2014 р. кількість людей, які виїхали за кордон, становить 51 991 особа. За даними статистики, у 2014 р. поза територією України мешкають 8,6 млн. її громадян. Із кожним роком даний показник зростає, що збільшує чисельність українців, які працюють за кордоном тимчасово та на постійній основі, використовуючи свої знання та навики на благо інших країн.

За даними Державної служби статистики України, кількість емігрантів порівняно з 2009 р. у 2010 р. зменшилася від 19 470 до 14 677 осіб. Із 2010 по 2012 р. кількість людей, які емігрували за межі України, майже не змінювалася. Проте в 2013 та 2014 рр. можна спостерігати стрімке збільшення населення, яке емігрувало: від 14 517 осіб у 2012 р. до 51 991 особи в 2014 р. Варто зазначити, що станом на 2014 р. кількість іммігрантів та емігрантів практично зрівнялася (рис. 1).