Методологічні особливості дослідження кризи та кризових процесів в діяльності соціально-економічних систем

Постановка проблеми. Загальноприйнятим є трактування кризи як гострої, нестабільної ситуації, яка має негативні наслідки. На сьогодні у вітчизняній та зарубіжній літературі поняття кризи тлумачиться по-різному. Це пояснюється насамперед тим, що дана проблема стала ретельно вивчатися порівняно недавно і тому понятійно-категоріальний апарат ще остаточно не сформувався.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблема вивчення кризи у діяльності соціально-економічних систем різних ієрархічних рівнів відноситься до найбільш фундаментальних в економічній науці. Розкриттю сутності кризи в економіці присвячено роботи авторів як початку ХХ сторіччя (К. Джугляр, Дж. Кейнс, Ф. Кене, Дж. Кітчін, М. Кондратьєв, Д. Лонг, Р. Лукас, В. Мітчел, Є. Слуцький, М. Туган-Барановський, Дж. Хікс, Р. Фріш та ін.), так і праці сучасних іноземних та вітчизняних науковців (М. Барклі, А. Бернак, Д. Корсетті, П. Кругман, Н. Рубіні, Д. Сорос, Д. Сорнетте, Д. Стігліц, М. Хатчісон, М. Шиндлер та ін.). Однак у більшості наукових розробок головним об'єктом наукового дослідження є кризи, а недостатньо уваги приділено кризовому процесу, складовим елементом якого є власне криза. Зазначені вище обставини зумовлюють актуальність і своєчасність даної роботи.

Постановка завдання. Метою дослідження є конкретизація понять кризи та кризового процесу, їх понятійно-категоріального структурного наповнення.

Розуміння сутності та видового різноманіття криз є основою для розробки теоретичних засад антикризового управління соціально-економічною системою та визначення особливостей його реалізації при виникненні певного виду кризи.

Особливо слід відзначити, що в опрацьованих дослідженнях достатньо часто зустрічається підміна понять, коли кризу позначають як кризове явище, кризову ситуацію, кризовий стан, рецесія, депресія тощо. Ці поняття, з одного боку, відповідають тому часу та умовам, в яких вони виникли, а з іншого, розглядаються з обмежених позицій, які відображають концептуальні погляди окремої науки - соціології, політики, теорії систем та ін. Конкретизація цих понять дозволить усунути їх синонімічне або непродумане використання.

Кризове явище в діяльності соціально-економічної системи, на нашу думку, слід визначити як сукупність процесів матеріально-інформаційного перетворення її підсистем, зумовлених випадковими причинами (екзогенними) або причинами управлінського характеру (ендогенними), які ведуть до виникнення перешкод у виконанні функцій системи, виходу окремих показників її діяльності та їх відповідності стану зовнішнього економічного середовища за критичні значення. Тобто, за своєю суттю окремі кризові явища не викликають постійної та глибокої дестабілізації функціонування суб'єкта господарювання, вони є наслідками змін окремих систем внутрішнього та зовнішнього середовища, але, в свою чергу, мають властивість збільшуватись і породжувати інші кризові явища.

Якщо на кризові явища у функціональних підсистемах не звертати увагу і, відповідно, не приймати ніяких заходів, то вони можуть або активізуватися при їх насиченні, або завмерти з тим, щоб активізуватися потім, у невизначений час. Активізація кризових явищ у всіх підсистемах приводить до кризової ситуації. Кризове явище не варто ототожнювати з кризовою ситуацією, тобто з процесом, періодичність якого залежить від того, наскільки часто процеси матеріально-інформаційного перетворення співпадають або збігаються у часі та просторі. Кризову ситуацію в соціально-економічній системі слід визначити як зростання кількості взаємопов'язаних кризових явищ, які призводять до незначного погіршення та виходу окремих показників діяльності системи, її відповідності стану зовнішнього економічного середовища за критичні значення але не спричиняють руйнації системи самозбереження.

Якщо не звертати уваги на кризову ситуацію в діяльності соціально-економічної системи або вибрати неадекватні заходи та недбало їх реалізовувати, цілком ймовірним є переростання кризової ситуації у кризовий стан. Кризовий стан в діяльності системи є також формою прояву кризи, який характеризується неспроможністю системи виконувати свої функції через причини внутрішнього або зовнішнього походження, що спричиняє уповільнення діяльності мезо- та макроекономічних систем через неможливість реалізації їх основних функцій (на відміну від мікроекономічних систем де можлива повна їх зупинка).

Саме на етапі руйнації системи самозбереження можна стверджувати про перехід від кризової ситуації до кризового стану. Автори [7] вважають, що кризовим станом треба вважати накопичення розбіжності між структурою, обсягами діяльності, процесами та ринковою ситуацією, що призводить до подальшого нарощування кількості кризових явищ і погіршення фінансового стану.

Кризовий стан в діяльності системи характеризується низкою негативних процесів (розрив зовнішніх зв'язків, втрата споживачів, виробничого, технологічного ноу-хау, зменшення лояльності персоналу) та явищ (розбалансування економічного механізму та нездатності до продовження фінансового забезпечення соціально-економічного розвитку регіону). Характерною рисою кризового стану системи є його спроможність негативно впливати на діяльність суб'єктів зовнішнього середовища - держави, та навпаки. Такий негативний вплив проявляється у виникненні в діяльності цих суб'єктів кризових явищ, кризової ситуації та навіть кризового стану. Як тільки криза в її важкому прояві - кризовий стан - починає впливати на вищий рівень, то вона набуває екзогенного характеру.

Рецесія в економіці - відносно помірний, некритичний спад виробництва або уповільнення темпів економічного зростання. У загальному випадку рецесія - це перехідний період між бумом і депресією, а якщо спиратися на класичне визначення рецесії, то це нульове зростання економіки (нульовий приріст ВВП) протягом півроку. Різні економічні школи називають різні цифри, у тому числі і відмінні від нуля, але суті це не змінює. Ключовим словом тут є «тимчасовий спад» в економіці.

За визначенням незалежної дослідницької організації Національного бюро економічних досліджень США (NBER), рецесія - це період зниження рівня сукупного випуску, доходу, зайнятості, торгівлі, який триває від шести місяців до одного року і характеризується значним спадом у багатьох секторах економіки. Бюро проводить чітку хронологію початку та закінчення рецесії в США, але констатує лише найбільш виражені цикли, коли економічна рецесія триває два і більше кварталів [8]. У Британії і США вважають, що технічна сторона рецесії - це тенденція економічного спаду впродовж півроку. Тому не кожен провал економічної активності кваліфікується рецесією.

Таким чином, результати рецесії фахівці не вважають катастрофічними, однак вона небезпечна тим, що, якщо не будуть вживатися заходи, вона може «прогресувати» в кризу та депресію. Явище рецесії перевіряє на міцність всю економіку та фінансову систему країни, а також ефективність прийнятих рішень політиками країни. Діагностувати рецесію неможливо - її можна констатувати постфактум - необхідно шість місяців (справжні рецесії можна визначати лише в минулому часі). Настання рецесії означає, що соціально-економічна система почала пристосовуватися до нових реалій, намічена та втілюється нова структура для подальшого розвитку. Створюються передумови для уникнення кризи та депресії. У свою чергу криза означає, що жодного пристосування взагалі не відбувається, а соціально-економічна система відтворюється по «класичному колу» циклічної моделі розвитку. кризовий економічний рецесія

Вивчення форм прояву кризи в діяльності соціально-економічної системи, які позначені як кризове явище, кризова ситуація і кризовий стан, рецесія, власне криза та депресія має велике значення для антикризового управління ними, оскільки дозволяє більш чітко визначити об'єкт такого управління та уточнити його завдання (заходи антикризового управління щодо кожного з етапів є різними). Залежно від впливу кризи на діяльність соціально-економічної системи нами пропонується доповнити вище перераховані форми прояву ще двома, а саме: передкризовий та посткризовий стани. Кожна з наведених форм прояву кризи є, в кінцевому рахунку, складовою процесу - певною стадією, що характеризує конкретний стан кризи в життєдіяльності систем.

Aim: concretization of the concepts crisis and crisis process, their conceptual and categorical structural content.

Methodology of research: basing on brief historical excursus and using methods of synthesis scientific approaches to existing forms of crisis and crisis processes are systematized. Conducting scientific research of crisis phenomenon, crisis situation and recession were systematically used methods of logical and historical approaches to the study of each particular form, crisis and process of crisis as economic categories as a whole.

Theoretical principles of the process of formation of each of the forms of crisis processes are considered in correlation of hierarchical levels of the national economy. Using the methods of abstraction, induction and deduction factors transforming one form of manifestation to another are investigated.

Results. Substantiated, that in modern conditions "crisis" in the activity of social and economic system should be explored on two levels: the first - considering the crisis, as the crisis process; the second - crisis as a global economic phenomenon with all forms and life cycles combined. It is established that crisis process but not a crisis is an inevitable phase of functioning and development of social and economic system. That is why the main analytical focus of research should be concentrated on the crisis as the process and not on the actual crisis.

Scientific novelty: The classification of existing types of crisis that unlike existing one covers seventeen classification groups was worked out. Structural elements of the crisis process as the object of economic research were specified, including the following steps: crisis phenomenon, crisis situation, crisis condition, recession, actual crisis, depression and post-crises condition.

Practical significance: deep detailing of forms of crisis process flow will allow identifying in time, preventing and mitigating the consequences of the crisis processes in general and actual crisis in particular and at all hierarchical levels of the national economy.

Key words: crisis phenomenon, crisis situation, crisis condition, recession, crisis.

Талах В.И. МЕТОДОЛОГИЧЕСКИЕ ОСОБЕННОСТИ ИССЛЕДОВАНИЯ КРИЗИСА И КРИЗИСНЫХ ПРОЦЕССОВ В ДЕЯТЕЛЬНОСТИ СОЦИАЛЬНО-ЭКОНОМИЧЕСКИХ СИСТЕМ