Науково-теоретичні положення змісту соціально орієнтованого ринку праці у сфері державної служби

Размещено на http://www.allbest.ru/

Науково-теоретичні положення змісту соціально орієнтованого ринку праці у сфері державної служби

Н. Морозова

Досліджено сутність та зміст понять “ринок праці”, “ринок робочої сили”, “соціалізація ринку праці в сфері державної служби”, “соціально орієнтований ринок праці в сфері державної служби” з метою роз'яснення та обґрунтування власної позиції.

Ключові слова: ринок праці, ринок робочої сили, ринок управлінської праці в сфері зайнятості, державна служба, соціалізація ринку праці в сфері державної служби, соціально орієнтований ринок праці в сфері державної служби.

N. Morozova. Scientific and theoretical contents of community oriented labour market in public service sphere

The essence and content of “labor market”, “labor force market”, “socialization of the labor market in the public service”, “socially-oriented labor market in the public service” in order to explain and justify the author's position are studied.

Key words: labor market, labor force market, market of labor management in employment sphere, public service, socialization of the labor market in the public service, socially-oriented labor market in the public service.

Відносини зайнятості у сфері державної служби України є особливим об'єктом державної політики зайнятості, а тому потребують детального вивчення їх характерних властивостей, з метою визначення ефективних заходів управлінського впливу на процес формування та розвитку соціально орієнтованого ринку праці в системі державно- службових відносин, для якого характерно: наявність чіткої системи регулювання соціально-трудових процесів, що сприяє ефективнішому розподілу трудових ресурсів, покращенню умов зайнятості, створення балансу між попитом і пропозицією робочої сили, підвищення професійної мобільності.

Базові теоретико-методологічні засади формування та функціонування ринку праці як самостійної системи закладені авторами найвідоміших праць з економіки: Дж. Кейнсом, Р Смітом, Н. Менк'ю, К. Макконеллом, С. Брю.

Важливими для цього дослідження є наукові праці з теорії ринкової економіки та політекономії учених: В. Рибалкіна, В. Бодрова, Г Рузавіна, Б. Райзберга, присвячені проблемам формування ефективної зайнятості в системі сучасного ринку праці, опубліковані спеціальні наукові праці українських та російських економістів Д. Богині, В. Герасимчука, О. Крушельницької, В. Петюха, С. Бандури, О. Грішнової, А. Колота, О. Герасименка, І. Петрової та інших.

Важливе також значення для статті мають праці учених, присвячені дослідженню загальних проблем теорії та практики державного управління: В. Бакуменка, В. Князєва, В. Майбороди, В. Рижих, Н. Нижник, В. Скуратівського, В. Трощинського та інших.

Водночас, незважаючи на глибину та різноплановість досліджуваних у науковій літературі аспектів ринку праці, потребує концептуально-методологічне уточнення розуміння соціально орієнтованого ринку праці у сфері державної служби.

Метою дослідження є науково-теоретичне розкриття змісту понять “ринок праці”, “ринок робочої сили”, “соціалізація ринку праці в сфері державної служби”, “соціально орієнтований ринок праці в сфері державної служби” з метою отримання практичних рекомендацій щодо формування зайнятості соціально гуманістичної спрямованості у сфері державної служби.

Забезпечення сталого соціально-економічного розвитку держави пов'язане із вирішенням таких питань, як розбудова сучасної соціально-орієнтованої економіки, відновлення соціальної захищеності населення. У практичному вирішенні цих найактуальніших проблем одне з центральних місць займає ринок праці, що, як невід'ємна складова соціально спрямованої економіки, забезпечує розподіл та перерозподіл суспільної праці по галузях господарства, в територіальному просторі, за критерієм максимально ефективного використання трудового потенціалу держави, та відповідно до структури суспільних відносин.

Відзначаючи досить великий інтерес учених до проблем ринку праці як сфери здійснення зайнятості, необхідно зауважити, що в сучасному науковому світі немає усталеної думки щодо визначення його суті. Так, відомі зарубіжні автори (Р. Сміт, Н. Менк'ю, К. Макконел), які досить глибоко досліджують сферу зайнятості в системі ринку праці, але не дають визначення поняття “ринок праці”.

Доцільно зазначити, що тенденції конкретизації сутності поняття “ринку праці”, спроби окреслити межі сфери його впливу, визначити чітку структуру певний час спостерігалися у працях вітчизняних учених та вчених ближнього зарубіжжя. Науковий пошук призвів до існування таких категорійних визначень, як “ринок праці”, “ринок робочої сили”, “соціально орієнтований ринок праці” де вказані категорії використовуються як синонімічні поняття, або ж однакові поняття наповнюються різним смислом, різними структурними елементами. Зокрема, ототожнюються поняття “ринок робочої сили” і “ринок праці”; немає єдиного визначення функцій ринку праці та сфер його впливу; по різному сприймаються проблеми його регулювання тощо. соціальний ринок праця державний

Так, зокрема у визначенні В. Герасимчук, ринок праці розглядається як складова частина ринкової економіки, пов'язаний з реалізацією такого економічного ресурсу (фактора виробництва), яким є здатність до праці та підприємницької діяльності, в цьому розумінні він аналогічний ринкам капіталу, товарів і послуг, але одночасно це і специфічний ринок, особливість якого обумовлюється специфічністю товару, який на ньому реалізується - здатністю до праці, тобто робочою силою, яка є основною атрибутивною невіддільною ознакою. Тому на ринку праці люди виступають як носії робочої сили і на певних умовах пропонують її на той чи інший період використання [1]. Дещо по-іншому розуміє цей об'єкт А. Колот, який стверджує, що на ринку праці продаються-купуються послуги робочої сили [2].

З цього випливає, що товаром на ринку праці є робоча сила. Оскільки ефективність праці, тобто функціонування робочої сили, залежить від її власника та умов використання, то в угоді між роботодавцем і найманим працівником об'єктом можуть бути трудові послуги власника робочої сили відповідно до конкретних вимог виробництва та видів робіт [3].

Здатність людини до праці визначається її фізичним станом здоров'я (працездатністю) та професійно-кваліфікаційним рівнем (дієздатністю). Обидва елементи формують на ринку праці продуктивну здібність суспільно необхідного рівня робочої сили. Останній є суб'єктивним і залежить від волі, мотивації та інтересів власника робочої сили. Це також є специфічна особливість товару робоча сила, яка відрізняє його від інших товарів. Ще однією особливістю товару робоча сила є його здатність до самовідтворення, саморозвитку, самовдосконалення та до примноження суспільного багатства [4].

Що стосується визначення ринку праці, то тут також існує багато підходів. Зокрема, у визначені Е. Лібанової ринок праці розглядається як соціально-економічна система, окремими складовими (підсистемами) якої є ринок робочої сили та ринок робочих місць [5]. В. Петюх, заперечуючи приналежність ринку робочих місць до ринку праці, дає визначення, за якого ринок праці пропонує лише сферу обміну товару на фонд життєвих засобів, а й сферу розподілу та виробництва робочої сили, тобто ринок робочої сили розглядається як складова ринку праці [6].

Цікаву думку відносно понять ринок робочої сили і ринок праці в сфері державно-службових відносин висловлює Г Купалова, яка стверджує можливість їх рівнозначного використання, оскільки вони тісно поєднані, взаємно доповнюються, переходячи з одного в інший [7]. Поділяючи загалом цей підхід, ми вважаємо за необхідне зробити таке уточнення: перехід ринку робочої сили у ринок праці в системі державного управління відбувається не в процесі трудових відносин, а в процесі відтворення робочої сили - від формування потенційної здатності до праці до її актуалізації в самому процесі праці; соціально-трудові ж відносини є умовою, що забезпечує механізм такого переходу.

Аналіз наукової літератури дав підстави стверджувати, що на сучасному етапі не існує розробленого поняття “ринок управлінської праці в сфері зайнятості”. Ринок праці можна розглядати в різних сферах життєдіяльності особи, зокрема: ринок праці медичної галузі, ринок праці освітньої сфери, ринок праці сфери державної служби тощо. У кожній сфері ринок праці розглядається з різних характеристик, має різну шкалу виміру. Ринок праці державної служби відрізняється присутністю в ньому державницького спрямування. На ринку праці в сфері державно-службових відносин позначається політична ситуація в країні, обов'язки і функції держави.

Ринок праці в системі державно-службових відносин є специфічною складовою, відносно відокремленим сегментом загального ринку праці, тому, крім притаманних будь-якому ринку праці, він характеризується ще й своїми специфічними особливостями:

- товаром на ринку управлінської праці стають управлінські трудові послуги, а юридичні та фізичні особи є споживачами цієї специфічної продукції. Тому попит на висококваліфіковану управлінську працю залежить від прогресивності структури економіки, пріоритетів соціальної політики держави, темпів впровадження новинок технологій тощо;

- пропозиція на ринку праці державних службовців (управлінської праці) також обумовлюється багатьма важливими соціально-економічними чинниками, серед яких умови надання загальної і, особливо, професійної освіти, якісна структура робочих місць, принципи розподілу соціальних благ у суспільстві тощо;

- для ринку державних службовців в сфері зайнятості характерний сталий попит на досвідчених фахівців та професіоналів, водночас прогнозувати попит у нових напрямах дуже важко, що актуалізує проблеми адекватної підготовки професіоналів;

- ринок управлінської праці більшою мірою залежить від зовнішніх (екзогенних) чинників.

Ринкові відносини передбачають існування сукупності ринків, що охоплюють різні сфери людської діяльності: інформаційний ринок, ринок професійної освіти ринок праці та ринок ресурсів. Визначальними серед факторів соціальної організації економіки є людина і її праця. Саме від включення людини у продуктивну управлінську діяльність залежить дія усіх інших факторів, бо саме праця як процес реалізації фізичних і творчих здібностей людини є фактором суспільного прогресу, соціально-економічного розвитку та умовою суспільного прогресу, соціально-економічного розвитку та умовою задоволення різноманітних всезростаючих потреб людини. І без формування та розвитку соціально орієнтованого ринку праці в сфері державної служби неможливо побудова соціально-економічної економіки.

Процеси соціалізації ринку праці в сфері державної служби вимагають постійного моніторингу з метою активного впливу на них. Основними структурними елементами моніторингу, на нашу думку, повинні бути вартість робочої сили та рівень заробітної плати; динаміка рівня доходів і якості життя населення; зайнятість та безробіття; професійна і соціальна мобільність робочої сили; якість робочої сили. Ринок праці відображає взаємозалежність попиту та пропозиції робочої сили, і точка перетину їх кривих представляє той рівень заробітної плати, що у певний момент влаштовує більшість учасників ринку праці. Отже, регулятором ринку праці є заробітна плата. Головна мета соціалізації ринку праці полягає у підвищенні заробітної плати і соціальних виплат у такому співвідношенні, щоб вони стали фактором економічного зростання в усіх сферах суспільного розвитку.

У структурі процесу соціалізації ринку праці в системі державно-службових відносин можна виділити вектор соціальної захищеності населення (гарантії зайнятості, установлення оптимального рівня оплати праці, забезпечення нормальних санітарно- гігієнічних умов праці, виплата допомоги по безробіттю тощо), який реалізується та регламентується соціальною державною політикою.

З огляду на вищезазначені підходи до розуміння процесів соціалізації ринку праці, можна зробити висновок, що головним суб'єктом і об'єктом цих процесів є людина: як працівник, як власник, як споживач, як особистість.

На підставі проведеного аналізу можна зробити попередній висновок про те, що соціально орієнтований ринок праці державних службовців - це система обміну індивідуальних здібностей до праці на фонд життєвих цінностей, необхідних для відтворення робочої сили в державно-правовому та соціальному інституті, що являє собою сучасна державна служба. Соціальний механізм дії ринку праці полягає у тому, що на ньому відбувається реалізація права державних службовців на працю, самореалізація, творчий розвиток особистості.

Ф. Хаффнер, професор Людвіг-Максимиліанського університету (м. Мюнхен), визначає ринок праці як сукупність суспільних відносин, які регулюють рух робочої сили, використовуючи певні економічні, соціальні та організаційні засоби [8]. За цього вчений наголошує, що “...ринок праці як щось єдине - є абстракція. В дійсності існує значна кількість дуже диференційованих ринків праці... Окремі ринки праці диференційовані за фахом, за регіонами, рівнем кваліфікації, секторами та сферами економіки... Окремі сфери і сегменти ринку праці зв'язані один з одним - тісно або слабо - через перехресну цінову еластичність” [9].

Діяльність суб'єктів зайнятості в сфері державної служби в умовах радикальних суспільних трансформацій визначають формування нового ринку праці в сфері державної служби, заснованого на знаннях, інтелекті й новій системі соціальних відносин, що продукують та підтримують їх. Процес формування пропозиції на ринку управлінської праці (в сфері державної служби) залежить від волевиявлення кожного працівника, від його інтелектуальних здібностей, навиків роботи, життєвих планів, загальної культури тощо. Загалом кон'юнктуру на ринку праці в сфері державно-службових відносин можна представити таким чином (рис. 1).

Механізм попиту та пропозиції на ринку праці в системі державно-службових відносин заснований на конкуренції між працівниками (за право найбільш вигідного застосування своїх здібностей) і роботодавцями (за право залучати й використовувати найбільш кваліфікованих працівників, здатних до креативної, інноваційної діяльності).

Товаром на цьому ринку є інтелектуальна праця, носієм якої є безпосередньо кожний працівник, який займається розумовою діяльністю. Він же й вирішує, як найбільш вигідно застосувати свої здібності, навики, знання; робоче місце, що є власністю роботодавця (в особі держави або органа державної влади) [10].

Рис. 1. Модель кон'юнктури на ринку праці у сфері державної служби

Окрім того, здатності людини до праці формуються шляхом сполучення вроджених властивостей людини з освітою, міграцією, охороною її здоров'я, рівнем розвитку її творчих здібностей і моральних якостей. Цей факт не цілком ураховується на загальному ринку праці, у той час щодо ринку управлінської праці повною мірою може бути врахована вся сукупність цих факторів.

Оскільки більшість економічних та соціальних реформ проводиться силами державних службовців, тому одним із важливих пріоритетів соціалізації ринку праці у сфері державної служби є ціна робочої сили як фактор формування ефективної зайнятості в системі державно-службових відносин. Заробітна плата є найважливішою категорією соціально-трудових відносин зайнятості, яка відіграє стимулюючу роль в економічному розвитку. Для цього необхідно, щоб заробітна плата державних службовців була на рівні, достатньому для нормального відтворення робочої сили.

Державні службовці, виконуючи завдання і функції держави, мають особливий статус, забезпечують права та свободи громадян, захист публічного інтересу. Соціально- трудові права ж їх самих при цьому обмежено, - вони фактично працюють на умовах публічно-правового договору з державою. Загалом, законодавство про державну службу наразі фрагментарне, без уніфікованого підходу. Отже, процес соціалізації ринку праці державних службовців потребує удосконалення методологічних основ та змін у чинному законодавстві (особливості їхніх службових відносин мають бути визначені спеціальним законом).

Важливим фактором регулювання соціально орієнтованого ринку праці є інституціональне його оформлення. Серед важливих аспектів цієї проблеми доцільно виділити: створення на різних рівнях державного управління нових і зміцнення існуючих соціальних інститутів, пов'язаних із формуванням та використанням трудового потенціалу, поліпшення партнерських відносин між працівником, зайнятим на державній службі, і роботодавцем; удосконалення єдиної інформаційної системи шляхом теоретико- методологічної розробки постійно оновлюваної централізованої бази даних вакантних посад на ринку праці в системі державно-службових відносин.

Висновки

Отже, з огляду на вищенаведене, можна сформулювати зміст поняття “соціально орієнтований ринок праці в сфері державної служби”. Так, соціально орієнтований ринок праці в системі державно-службових відносин - це соціально-економічні відносини у сфері державної служби, які охоплюють державно-розпорядчі відносини між державними службовцями та фізичними і юридичними особами, пронизують фази відтворення індивідуальної робочої сили відповідно до рівня прогресивних стандартів якості життя населення, регулюються системою соціального партнерства, нормами не тільки адміністративного, а й трудового права. У системі державного управління соціально- трудові відносини зайнятості не втрачають своєї якості, а навпаки, збагачуються новим змістом, обумовленим тим, що тут державний службовець виступає, з одного боку, - працівником, а з іншого - представником держави, від імені якої вступає в державно- розпорядчі відносини з фізичними і юридичними особами, а це є частиною соціально- трудових відносин.

Подальше наукове обґрунтування соціально орієнтованого ринку праці у сфері державної служби як пріоритетного принципу формування динамічної політики зайнятості соціально-гуманістичної спрямованості у сфері державної служби забезпечить формування, використання, розвиток, збереження трудових ресурсів, удосконалення трудового законодавства та узгодження його із законодавством у сфері державної служби, поліпшення соціальних партнерських відносин між працівником, зайнятим на державній службі та державою.

Література

1. Герасимчук В. І. Зайнятість і розвиток ринку праці України [Текст] / В. І. Герасимчук. -- К. : Вид-во ТОВ “ПРИНТ ЕКСПРЕС”, 2003. -- С. 9.

2. Колот А. М. Соціально-трудові відносини: теорія і практика регулювання [Текст] : [монографія] / А.М. Колот. -- К. : КНЕУ, 2003. -- С. 332.

3. Петрова І. Л. Сегментація ринку праці: теорія і практика регулювання [Текст] / І. Л. Петрова. -- К. : Аванпост, 1997. -- С. 67.

4. Волкова О. В. Ринок праці [Текст] : [навч. посіб.] / О. В. Волкова. -- К. : Центр учбової літератури, 2007. -- 624 с.

5. Скуратівський В. А. Соціальна політика [Текст] / В. А. Скуратівський, О. М. Палій, Е. М. Лібанова. -- 3-тє вид., доп. та переробл. -- К. : Вид-во УАДУ ; НДІСЕП-ВПЦ “ТИРАЖ”, 2003. -- С. 208.

6. Петюх В. М. Ринок праці [Текст] : [навч. посіб.] / В. М. Петюх. -- К. : КНЕУ, 1999. -- С. 56.

7. Купалова Г. І. Соціально-економічна сутність, форми та функції ринку робочої сили / Г. І. Купалова // Зайнятість та ринок праці [Текст] : міжвідомч. зб. наук. пр. -- Вип. 2. -- К. : РВПС України НАН України, 1998. -- С. 12.

8. Хаффнер Ф. Ринок праці та державна політика щодо стимулювання зайнятості та підтримки безробітних: німецький досвід / Ф. Хаффнер // Зайнятість та ринок праці [Текст] : міжвідомч. наук. зб. -- Вип. 3. -- К. : Українська видавнича група, 1995. -- С. 51--59.

9. Там само. -- С. 51.

10. Дубенко С. Д. Державна служба в Україні [Текст] : [навч. посіб.] / С. Д. Дубенко. -- К. : Вид-во УАДУ 1998. -- С. 27.

Размещено на Allbest.ru