Світовий досвід планування підготовки спеціалістів відповідно до прогнозованих потреб суспільства

Темпи технологічного розвитку вимагають нині від системи освіти не лише швидкої реак-ції на відповідні зміни, а й здатності до ефек-тивного прогнозування, оскільки підготовка компетентного фахівця є доволі тривалим процесом. У Білій книзі Європейської Комісії відзначається необхідність вчасно передбача-ти потреби в уміннях і компетенціях [1]. Отже, проблема прогнозів економічного роз-витку й пов'язаних із ним змін у пропозиції освітніх послуг гостро стоїть перед усіма роз-винутими країнами.

Неузгодженість ринку освітніх послуг і ринку праці призводить до того, що підготов-лені фахівці залишаються незатребуваними. В Україні не існує комплексного підходу до прогнозування потреб виробничої та неви-робничої сфер у кваліфікованих спеціалістах і робітниках з урахуванням структури націо-нальної економіки [2]. Однією з найбільш суттєвих проблем є відсутність вірогідної статистики щодо реального співвідношення попиту й пропозиції кадрів на ринку праці України [3].

За результатами соціологічних досліджень, які в моніторинговому режимі з 1992 р. здій-снюються Інститутом соціології НАН Украї-ни та визначають соціальні зміни в суспіль-стві, близько 60 % українців не можуть знайти роботу за набутою спеціальністю, а 25 % гото-ві пожертвувати спеціальністю заради отри-мання роботи. Участь роботодавців у фінансу-ванні підготовки кадрів (що раніше становила до 60 % від загальних інвестицій) майже при-пинено [4].

Розбалансованість ринку праці значною мірою викликана відсутністю системної взає-модії між зацікавленими сторонами: органами державного управління, системою професій-ної освіти, роботодавцями та працівниками. Освітня система нині орієнтується на ринок освітніх послуг, запит населення щодо освіт-ніх послуг без урахування вимог ринку праці. Спільними для українських ринку освіти та ринку праці є відсутність аналізу і прогнозу про кількість та кваліфікацію необхідних економіці працівників, відсутність гнучкої системи визначення кваліфікації, а також слабкий зв'язок вищих навчальних закладів із потенційними роботодавцями для своїх ви-пускників [5; 6].

Пошук способів вирішення комплексу за-значених проблем відображено у низці доку-ментів і матеріалів європейських організацій, урядових та уповноважених інститутів окре-мих країн: Європейської Комісії, Комісії з питань зайнятості та професійної підготовки Великої Британії (UK Commission for Employment and Skills), Експертної групи з ви-вчення перспективного попиту на професійні навички Ірландії (Expert Group on Future Skills Needs), Бюро трудової статистики США (Bureau of Labour Statistics), Канадської служ-би з розвитку людських ресурсів і професій-них навичок (Human Resources and Skills Development Canada) тощо. Питання налаго-дження взаємодії системи професійної підго-товки та ринку праці розглядаються в роботах

В. Гуртова, М. Дістелкампа, О. Кекконен, О. Кочемировської, К. Лютца, О. Олейнікової, Л. Шевченко та інших дослідників.

Метою даної статті є аналіз досвіду розви-нутих країн у вирішенні проблем збалансу-вання підготовки спеціалістів із запитами ринку праці, а також визначення шляхів адаптації цього досвіду до потреб українсь-кого суспільства і вітчизняної економіки.

Закордонний досвід узгодження підготовки фахівців з потребами ринку праці

У країнах ЄС до питань дослідження та прогнозування ринку праці залучені різнома-нітні структури: урядові, академічні, соціаль-ного партнерства, організації роботодавців, системи професійної освіти й навчання (ПОН). Останніми роками спостерігається перехід від проведення масштабного аналізу потреб у кваліфікаціях на національному рівні до аналізу затребуваних кваліфікацій на регіо-нальному й місцевому рівнях і навіть на рівні підприємств. Унаслідок цього поряд із вели-кими державними відомствами виникають приватні структури, які займаються такими дослідженнями й розробками на локальному рівні, що відповідають тенденціям регіоналі- зації систем ПОН [7].

Велика Британія. Одна з найбільш розви-нених систем прогнозування структури тру-дових ресурсів існує у Великій Британії, де цими питаннями понад 20 років займається Інститут досліджень зайнятості (IER). Термін прогнозування становить від 5 до 10 років, оновлення прогнозу відбувається щорічно. Окремо готуються прогнози зміни структури галузей економіки, зміни зайнятості в еконо-міці, розподілу зайнятості за професіями й типами зайнятості, пропозицій на кваліфі-кованому ринку праці.

Компанія Cambridge Econometrics Limited, що здійснює розробку прогнозів, була засно-вана в 1978 р. з метою комерціалізації дослі-джень у Кембриджському університеті, зо-крема для подальшого розвитку Кембридж-ської мультисекторальної динамічної моделі британської економіки. Стосовно прогнозу-вання потреб у кваліфікованих кадрах для економіки модель дає змогу здійснювати прогностичні розрахунки динаміки товарів і послуг, продуктивності праці для галузей економіки, прогноз зайнятості за 25-ма укруп-неними групами професій у розрізі 50-ти га-лузей економіки. Для розробки прогнозних показників використовуються такі статистич-ні дані, як перепис населення, огляд статисти-ки робочої сили, статистичні дані Департа-менту освіти й науки [8; 9].

Німеччина. У ФРН розробляються два незалежних кадрових прогнози за різними моделями. Модель Interindustry Forecasting Germany (INFORGE) розробляється в Інститу-ті досліджень економічної структури. У цій моделі головним чином досліджуються зміни структури економіки. Модель включає загаль-ний прогноз зайнятості, прогноз у розрізі професій і кваліфікацій, а також прогноз про-позицій на ринку праці [10; 11].

Основою іншої моделі, яку використовує Інститут економічних досліджень при Мюн-хенському університеті (I/o-модель), є роз-робка прогнозу попиту на робочу силу й про-гнозу пропозиції робочої сили. Результатом прогнозування є інформація про загальне економічне зростання і зміни в економіці в розрізі зайнятості за 22-ма галузями еконо-міки, а також розрахунок зміни структури професійної зайнятості в кожній із цих галу-зей для 21-ї групи професій [12].

Дослідженням змін у професіях та уміннях займаються два інститути: Федеральний ін-ститут професійної освіти й навчання й Інсти-тут досліджень із питань ринку праці й про-фесій при Федеральному інституті зайнятості. З ініціативи Федерального міністерства осві-ти й науки в 1998 р. була прийнята «система раннього виявлення тенденцій у розвитку вмінь». У реалізації цієї системи бере участь мережа організацій: Федеральне міністерство освіти й науки, Проектне агентство з питань праці й технологій, Федеральний інститут професійної освіти й навчання, Інститут до-сліджень із питань ринку праці й професій, Інститут Фраунгофера, Інститут структурної політики й розвитку економіки, Німецький фонд торгівлі й промисловості для сприяння ПОН і Науковий центр у Берліні [7].

Франція. У цій країні використовується значна кількість механізмів, технік і методів прогнозування затребуваності кваліфікацій на національному, регіональному, галузевому рівнях і на рівні окремих підприємств. Макро- економічними прогнозами займається Міжна-родне бюро економічних перспектив, на регіо-нальному рівні - регіональні міжгалузеві комі-сії з питань зайнятості й галузеві обсерваторії.

Перший досвід досліджень потреб еконо-міки у трудових ресурсах припадає на 1960-ті роки. З'ясовувалася також реакція на ці потреби системи ПОН. У той час освіта орієнтувалася не стільки на прогнози еконо-мічного розвитку, скільки на тенденції мину-лих років (початок і припинення професійної діяльності, професійна мобільність, іммігра-ція). Згодом від такого підходу відмовилися під впливом розвитку безперервного навчання та зростання професійної мобільності.

Нині у Франції навчання, уміння, кваліфі-кації та професійна мобільність розглядають-ся у взаємозв'язку. З 1989 р. функціонують регіональні обсерваторії з питань навчання/ зайнятості на регіональному й територіально-му рівнях. Результати досліджень обсервато-рій використовуються регіональними органа-ми влади і структурами ПОН для розробки нових траєкторій навчання та закриття курсів, що не відповідають сучасним потребам [13].

Бельгія. Програма стратегічних дослі-джень ринку праці була розгорнута в цій дер-жаві у 1993 р. після укладання відповідної угоди між урядом і соціальними партнерами. Проект щодо виявлення перспективних про-філів професій здійснюється з 1997 р.

Механізм реалізації проекту передбачає опитування експертів, конференції представ-ників галузей/секторів економіки й заключну конференцію за участю представників освіт-ніх установ для затвердження отриманих ре-зультатів. Затверджені профілі професій ви-користовуються для розробки відповідних стандартів. У рамках проекту щорічно готу-ється ряд звітів, які містять необхідну інфор-мацію про економічну й соціальну ситуацію в країні, описання конкретної професії або групи професій [7].

Данія. Моніторинг ринку праці й зайня-тості здійснюється двома міністерствами: Мі-ністерством праці й Міністерством бізнесу та промисловості. Міністерство праці й структу-ри, що перебувають у його підпорядкуванні, аналізують ситуацію з погляду «пропозиції», тоді як Міністерство бізнесу й промисловості вивчає тенденції та потреби з погляду попиту на ринку праці.

Міністерство бізнесу та промисловості з 1993 р. видає щорічні докладні комплексні огляди розвитку промисловості з визначен-ням проблем у сфері зайнятості. У цих огля-дах аналізуються такі питання, як вплив гло-балізації на економіку Данії, структурні проблеми економіки, вплив інформаційних технологій на конкурентоспроможність і перспективи зайнятості тощо. Проблемами моніторингу та прогнозів також займається ряд інших державних і приватних структур, таких як Центральне статистичне бюро Данії, Датський технологічний інститут, Датська економічна рада, Економічна рада з питань руху робочої сили, ряд вищих навчальних за-кладів, а також соціальні партнери.

Значну роботу з моніторингу та прогнозу-вання потреб в уміннях і компетенціях вико-нують регіональні Ради з питань ринку праці. Зазвичай при цьому вони поєднують методи кількісного і якісного аналізу, вивчають си-туацію з погляду і попиту, і пропозиції робочої сили. Також аналізуються рівень освіти й зай-нятість потенційних працівників, на підставі чого приймається рішення про необхідні іні-ціативи у сфері навчання [7].

Ірландія. Експертна група з вивчення пер-спективного попиту на професійні навички (EGFSN) аналізує попит на професії та роз-робляє пропозиції щодо його задоволення за участю широкого кола учасників, включаючи представників бізнесу, сфери освіти, профспі-лок, а також держави. Це дає змогу виявляти зміни у структурі професій у галузях, а також динаміку попиту. Групою визначені основні елементи, що мають бути включені в майбут-ній портфель типових професійних навичок: базові професійні навички; навички спілку-вання (комунікативні навички, робота в ко-лективі); понятійні/аналітичні навички (збір і організація інформації, вирішення проблем, планування й організація); інноваційні та творчі навички. Група дає рекомендації з під-вищення рівня поінформованості здобувачів роботи про галузі, у яких є попит на відповідні професійні навички [14]. професійний освіта навчання праця

Іспанія. Держава прагне наблизити чисель-ність учнів у сфері професійного навчання до середнього показника в інших європейських країнах, зменшити кількість молодих людей, що залишають навчання у школі, та готувати працівників для нових робочих місць у пер-спективних галузях. Здійснюються заходи, спрямовані на підвищення попиту на профе-сійне навчання за рахунок надання молодим людям освітніх грантів, удосконалення систе-ми навчання шляхом залучення підприємств і посилення взаємозв'язку професійного на-вчання з їхніми потребами. Ці та інші заходи включені в державний План дій із прискорен-ня реформи та збільшення кількості випус-кників навчальних закладів. У чинному За-коні «Про стійкість економіки» є розділ про професійне навчання, метою якого є профі-лактика кваліфікаційних невідповідностей потребам ринку праці [13].

Нідерланди. Проблема неузгодженості системи освіти й ринку праці була предметом обговорення протягом 1980-х років. Напри-кінці 1980-х - на початку 1990-х років були розроблені нові підходи до аналізу ринку праці, зокрема «комбінована модель» і метод, який отримав назву «формулювання ключо-вих питань і базових проблем».

«Комбінована модель» заснована на опиту-ванні великої групи випускників системи ПОН щодо їхньої поточної зайнятості й робо-ти, а також їхнього першого місця роботи піс-ля завершення навчання. Цей аналіз дає змогу виявити важливі тенденції в затребуваності базових професійних кваліфікацій. Ще одним елементом цього методу є опитування керів-ників середніх і великих підприємств, що ви-користовують новітні технології й форми ор-ганізації праці. Ці опитування допомагають сформувати уявлення про розвиток поточних тенденцій, політику набору кадрів, зміни в організації праці тощо. Метод «формулю-вання ключових питань і базових проблем» пропонує опитування працівників щодо ос-новних проблем і ситуацій, які вимагають від них прийняття рішень і здійснення вибору.

Використання цих методів дало змогу вста-новити тісний контакт ПОН із ринком праці та створити консультаційні структури, через які роботодавці беруть участь у вирішенні проблем ПОН. Таким чином, у розробці про-філів професій у кожному секторі беруть ак-тивну участь соціальні партнери, які, поряд із працівниками системи професійної освіти, відповідають за адаптацію кваліфікацій [7].

Фінляндія. Міністерство освіти цієї країни розробляє загальні цілі та структури ПОН, формує переліки програм навчання та ліцен-зує місцеві організації, що реалізують ці про-грами. Національна рада з освіти розробляє національні програми навчання, які визнача-ють завдання та базовий зміст програм з ура-хуванням рекомендацій представників галу-зей і консультантів.

Навчальні заклади ПОН і державні, і при-ватні є незалежними організаціями, які самі приймають рішення щодо найбільш опти-мальних способів реалізації програм з ураху-ванням регіональних і місцевих умов. Основ-ний акцент соціального партнерства на регіо-нальному й місцевому рівнях робиться на за-доволенні потреб місцевого населення й місцевих ринків праці. Стратегічне партнер-ство у сфері ПОН спрямоване на:

• створення вузла взаємодії в рамках регіо-нальної й місцевої мережі;

• збір інформації про розвиток сфери праці;

• формування зв'язків із промисловістю;

• формування бачення майбутнього роз-витку.

У рамках стратегічного партнерства важ-ливе значення має мережева взаємодія між навчальними закладами ПОН та організація-ми регіонального розвитку, оскільки вона дає змогу усунути дублювання підготовки й на-вчання за однаковими спеціальностями і «пе-ревиробництво» фахівців, незатребуваних на ринку праці.

Ефективним механізмом соціального діа-логу ПОН із промисловістю й іншими катего-ріями соціальних партнерів є різноманітні спільні органи управління (ради, комісії тощо). Такі неформальні структури форму-ються у випадку введення нових спеціальнос-тей навчання або у випадку змін у конкретно-му секторі економіки, коли потрібно внести зміни у програми навчання [15].

Австралія. Визначення потреб у професіях і спеціальностях, оцінка системи підготовки кадрів, а також сертифікація й атестація здій-снюються за допомогою механізмів консуль-тацій із потреб галузей у професійних навич-ках. Національна рада з якості встановлює промислові стандарти й консультує з питань кваліфікаційних вимог державні органи та робочу групу з розвитку професійних навичок і трудових ресурсів, до складу якої входять міністри регіонального й федерального рівнів. На федеральному й регіональному рівнях консультативні комітети разом із державними органами системи професійного навчання здійснюють нагляд за дотриманням правил і принципів, наданням послуг і фінансуван-ням. їм надають підтримку галузеві комітети із професійного навчання, до складу яких входять представники корпорацій і працівни-ків. Ради з розвитку професійних навичок розробляють навчальні програми на основі вимог до професійних навичок в 11-ти галузях економіки. Кожна рада курує певну групу га-лузей, і всі вони працюють у взаємодії з асо-ціаціями ділових кіл [9].

Канада. Канадська служба з розвитку людських ресурсів і професійних навичок (HRSDC) надає учням, працівникам і робото-давцям інформацію про перспективні потреби у професійних навичках. У Канаді функціонує онлайн-ресурс із питань середньої фахової освіти (CanLearn), що надає інформацію про можливості у сфері освіти й професійного навчання, методи оцінки відповідності цих можливостей очікуванням працівників, а та-кож інформацію про форми фінансової під-тримки бажаючих отримати освіту або підви-щити кваліфікацію. Діюча стратегія зайнятос-ті молоді допомагає молодим людям, які пере-бувають у зоні ризику, а також учням і випускникам середніх шкіл придбати про-фесії й досвід роботи, необхідний для успіш-ного працевлаштування. З метою надання допомоги роботодавцям у збереженні висо-кокваліфікованих працівників у період еконо-мічних криз реалізується Програма розподілу роботи в умовах зниження завантаження, яка передбачає додаткові виплати працівникам, що працюють неповний робочий тиждень [13].

США. Агентство трудової статистики США протягом понад п'ятдесяти років дослі-джує потреби економіки у кваліфікованих кадрах. Потреби в кадрах за професіями ви-являються і при моделюванні, і під час пере-говорів та опитувань представників промисло-вості, приватних організацій, професійних і торговельних об'єднань, експертів з підготов-ки кадрів та працівників освіти. Для деяких професій, таких як лікарі та юристи, кількість фахівців визначена і регулюється юридично й законодавчо. Для інших професій, таких як програмісти, оператори, механіки та ін., по-треба може динамічно змінюватися [16].

Департамент праці США прогнозує зайня-тість у межах шести взаємозалежних етапів, і на кожному з них прогнозуються шість вза-ємозалежних елементів:

• стан ринку робочої сили;

• макроекономічні показники;

• індивідуальне споживання;

• економічна активність;

• зайнятість у галузях економіки;

• сукупна зайнятість за видами економіч-ної діяльності.

Прогнози потреб економіки у кваліфікова-них кадрах формуються на різні часові пер-спективи. Основним є середньостроковий прогноз терміном на 10 років. Розроблена й успішно застосовується методика коригу-вання прогнозів відповідно до вимог часу. Щорічно публікуються звіти з аналізом по-хибок і прорахунків у прогнозах [17].

Отже, огляд досвіду різних країн показує, що досягнення збалансованості освітньої системи і потреб економіки стає можливим лише за умов ефективної співпраці усіх заці-кавлених сторін: державних органів, системи професійної освіти й навчання, роботодавців і самих громадян.

Висновки та рекомендації

Важливим складником стратегії у сфері професійної підготовки повинен бути тісний взаємозв'язок між сферами освіти і праці. Для цього потрібна повна і своєчасна інформація про зміни попиту на професійні навички, оперативне реагування системи освіти й про-фесійного навчання на структурні зміни в економіці й суспільстві. Ефективна політика забезпечення затребуваності підготовлених системою професійної освіти і навчання фа-хівців на ринку праці вимагає вирішення та-ких завдань:

• створення структур, відповідальних за стратегічне прогнозування освітньо-кваліфі-каційних потреб ринку праці як на національ-ному, так і на регіональному рівнях;

• розроблення та запровадження ефектив-них для України сучасних методик стратегіч-ного прогнозування освітньо-кваліфікаційних потреб ринку праці;

• розширення аналізу потреб у кваліфіка-ціях на національному рівні до аналізу затре-буваних кваліфікацій на регіональному й місцевому рівнях і навіть на рівні підпри-ємств;

• приведення ринку освітніх послуг у від-повідність до потреб розвитку трудового по-тенціалу шляхом визначення пріоритетних напрямів підготовки фахівців згідно з потре-бами національної та регіональних економік;

• широке залучення роботодавців до про-цесу підготовки кадрів різного освітньо-квалі-фікаційного рівня на всіх стадіях процесу: планування обсягів і напрямів підготовки, створення навчальних програм, працевлашту-вання після закінчення навчання, перепідго-товка та підвищення кваліфікації у процесі професійної діяльності;

• забезпечення ринку праці регулярною та своєчасною інформацією про перспективи попиту на професії та кваліфікації, включаю-чи раннє виявлення тенденцій у технологіях і професіях, що своєю чергою обумовлюють зміни у структурі професійних навичок;

• створення системи інформування закла-дів професійного навчання, служб профорієн-тації й зайнятості щодо ситуації та прогнозів на ринку праці для коригування навчального процесу з урахуванням динаміки попиту на фахівців.

Проблема узгодження ринку освітніх по-слуг і ринку праці в контексті динамізації розвитку економіки і суспільства потребува-тиме надалі підвищеної уваги з боку науково- експертного середовища задля напрацювання адекватних вимогам часу методологічних підходів до формування ефективних механіз-мів співпраці усіх зацікавлених учасників процесу підготовки фахівців.

Список використаних джерел

Розглянуто досвід розвинутих країн у сфері забезпечення кореляції підготовки фахівців системою професійної освіти й навчання з потребами економіки. Визначено ключові умови досягнення збалансованості ринку освіти та ринку праці. Запропоновано кроки щодо вирішення цієї проблеми в Україні.

Размещено на Allbest.ru