Економічна сутність інвестиційної привабливості промислового холдингу

Размещено на http://www.allbest.ru/

економічна сутність інвестиційної привабливості промислового холдингу

У статті розкрито основні теоретичні положення змісту інвестицій, охарактеризовано різні підходи до розуміння поняття економічної сутності інвестиційної привабливості підприємств. Виокремлено інвестиційну привабливість підприємств промислового комплексу як узагальнену характеристику з точки зору перспективності, ефективності та мінімізації ризику вкладення інвестицій у його розвиток за рахунок власних коштів та коштів інших інвесторів.

Ключові слова: інвестиції, інвестиційна діяльність, інвестиційна привабливість, підприємство, промисловий холдинг.

АННОТАЦИЯ

інвестиція привабливість власний економічний

В статье раскрыты основные теоретические положения содержания инвестиций, охарактеризованы различные подходы к пониманию понятия экономической сущности инвестиционной привлекательности предприятий. Выделена инвестиционная привлекательность предприятий промышленного комплекса как обобщенная характеристика с точки зрения перспективности, эффективности и минимизации риска вложения инвестиций в его развитие за счет собственных средств и средств других инвесторов.

Ключевые слова: инвестиции, инвестиционная деятельность, инвестиционная привлекательность, предприятие, промышленный холдинг.

ECONOMIC ESSENCE OF INVESTMENT ATTRACTIVENESS OF INDUSTRIAL HOLDING

АNNOWЮN

In the article the basic theoretical provisions of maintenance of investments are exposed, the different approaches to understanding the concept of economic essence of investment attractiveness of enterprises are characterized. The investment attractiveness of enterprises of industrial complex as generalized description is distinguished from the point of view of perspective, efficiency and risk minimization of investments in its development due to the own funds and other investors.

Keywords: investments, investment activity, investment attractiveness, enterprise, industrial holding.

Постановка проблеми

На сучасному етапі розвитку економіки України виникла об'єктивна необхідність активізації інвестиційної діяльності, бо саме вона є вирішальною ланкою всієї економічної політики держави, яка забезпечує стабільне економічне зростання, приріст соціального ефекту, збалансованість макроструктури тощо. Розвиток фінансових інститутів та інтеграція України у світове економічне співтовариство істотно підвищують увагу до інвестиційної привабливості підприємств. Інвестиційна привабливість є однією з ключових характеристик, яка обумовлює залучення підприємством інвестицій. Рівень інвестиційної привабливості підприємства визначається на підставі значень показників, які з різних боків характеризують перспективи його розвитку, фінансово-господарську діяльність, систему маркетингу, систему менеджменту тощо. У системі суспільного відтворення інвестиціям належить найважливіша роль у справі відновлення та збільшення виробничих ресурсів, що забезпечують певні темпи економічного зростання. Якщо уявити суспільне відтворення як систему виробництва, розподілу, обміну та споживання, то інвестиції перш за все стосуються першої ланки, тобто виробництва, і, можна сказати, складають матеріальну основу його розвитку.

Максимальна потреба в інвестиціях виникає під час коливань в економічному розвитку, що виражаються в порушенні звичних закономірностей відтворювального процесу. У період виникнення розривів у процесі суспільного відтворення в галузях економіки, пов'язаних зі зміною соціально-економічної формації, порушуються системи, що забезпечують підтримку темпів і пропорцій розширеного відтворення, які зазвичай притаманні конкретній країні. Тому питання про те, наскільки оптимально вертикально-інтегровані промислові формування використовують власні можливості і конкурентні переваги, набуває актуального значення.

Теоретичні питання визначення і дослідження інвестиційної привабливості підприємств розглядаються в роботах таких вчених-економістів, як, зокрема, І. Бланк, І. Клименко, Ю. Кравченко, В. Ляшенко, Л. Михальська, О. Мозговий, М. Стирський, С. Супрун, О. Шерстюк, С. Юхимчук, А. Яковлєв, Ю. Брігхем, Л. Гапенськи, Ф. Лі Ченг, Дж.І. Фіннерті, Ф. Фабоцці. Практичні аспекти цієї проблеми розглядаються в роботах В. Едельмана, О. Басса, С. Суверова, М. Крейніної, Т. Лепейко, В. Піддубного, В. Савчука, У. Шарпа та інших науковців.

Мета статті полягає у вивченні та узагальненні теоретичних положень інвестиційної привабливості підприємств промислового комплексу в сучасних економічних умовах.

Виклад основного матеріалу дослідження

Термін «інвестиції» походить від латинського слова “invest”, що означає «вкладати». У більш широкому трактуванні він означає вкладення капіталу з метою його подальшого зростання. Приріст капіталу, отриманий в результаті інвестування, повинен бути достатнім, щоб відшкодувати інвестору відмову від споживання наявних коштів в поточному періоді, винагородити його за ризик і компенсувати втрати від інфляції в майбутньому періоді.

Інвестиції виражають усі види майнових та інтелектуальних цінностей, які спрямовуються в об'єкти підприємницької діяльності, в результаті якої формується прибуток (дохід) або досягається інший корисний ефект.

Як економічна категорія інвестиції характеризують:

— вкладення капіталу в об'єкти підприємницької діяльності з метою приросту спочатку авансованої вартості;

— грошові відносини, що виникають між учасниками інвестиційної діяльності в процесі реалізації інвестиційних проектів (забудовниками, підрядниками, банками, державою тощо).

Інвестиції в активи підприємства відображають на лівій стороні бухгалтерського балансу, а джерела їх фінансування -- на правій (в пасиві балансу). Вони спрямовуються в капітальні, нематеріальні, оборотні та фінансові активи. Останні виступають у формі довгострокових і короткострокових фінансових вкладень.

Інвестиції в основний капітал (основні засоби) здійснюються у формі капітальних вкладень; вони включають в себе витрати на нове будівництво, розширення, реконструкцію і технічне переозброєння діючих підприємств, придбання обладнання, інструменту та інвентарю, проектної продукції та інші витрати капітального характеру. Економічна наука і практика підтверджують, що капітальні вкладення не є синонімом інвестицій, а дані терміни не є тотожними. Інвестиції є більш широким поняттям, ніж капітальні вкладення. У західній літературі головну увагу приділяють розгляду фондового ринку, оскільки в країнах з розвиненою ринковою економікою (США, Канада, Великобританія, Японія) інвестування здійснюють за допомогою цінних паперів.

Так, У. Шарп визначає інвестиції так: «Реальні інвестиції зазвичай включають інвестиції в який-небудь тип матеріально відчутних активів, таких як земля, обладнання, заводи. Фінансові інвестиції являють собою контракти, записані на папері, такі як звичайні акції та облігації. У примітивних економіках основна частина інвестицій відноситься до реальних, тоді як в сучасній економіці більша частина інвестицій представлена фінансовими інвестиціями. Високий розвиток інститутів фінансового інвестування значною мірою сприяє зростанню реальних інвестицій. Як правило, ці дві форми є взаємодоповнюючими, а не конкуруючими» [2].

Капітальні вкладення нерозривно пов'язані з реалізацією реальних інвестиційних проектів.

Інвестиційний проект -- обґрунтування економічної доцільності, обсягів і термінів проведення капітальних вкладень, включаючи необхідну документацію, що розробляється відповідно до прийнятих стандартів (норм і правил), а також опис практичних дій по реалізації інвестицій (бізнес-план). Пріоритетний інвестиційний проект -- проект, загальний обсяг капітальних вкладень якого відповідає вимогам законодавства.

Термін окупності інвестиційного проекту -- часовий лаг від дня початку фінансування реального проекту до дня, коли різниця між отриманою сумою чистого прибутку разом з амортизаційними відрахуваннями та обсягом капітальних вкладень набуває позитивного значення.

Основу інвестування складають вкладення коштів в реальний сектор економіки, тобто в основний та оборотний капітал підприємств різних форм власності. Ринок інвестицій є сферою, де відбувається купівля-продаж інвестиційних товарів за рівноважними цінами. Інвестиціями, які виступають у формі інвестиційних товарів, є:

— рухоме і нерухоме майно;

— грошові кошти, цільові банківські вклади, цінні папери та інші фінансові активи;

— майнові права, що випливають з авторського права, ліцензії, патенти, ноу-хау, програмні продукти для ЕОМ тощо;

— права користування землею та іншими природними ресурсами.

Суб'єктами інвестиційної діяльності, здійснюваної у вигляді капітальних вкладень, є інвестори, замовники, підрядники, користувачі об'єктів капітальних вкладень та інші особи.

ЕІ = П / ІВ * 100, (1)

де ЕІ -- ефективність інвестицій, %.

Процес порівняння інвестиційних витрат і фінансового результату (прибутку) відбувається безперервно, а саме до інвестування (під час розроблення бізнес-плану інвестиційного проекту), протягом його (в процесі будівництва об'єкта) і після інвестування (під час експлуатації нового об'єкта).

Процес вкладення капіталу та отримання прибутку може відбуватися в різній часовій послідовності. За послідовного протікання цих процесів прибуток реалізується відразу після здачі готового об'єкта в експлуатацію та його виходу на проектну потужність, як правило, в межах до одного року (наприклад, установка нової технологічної лінії на діючому підприємстві).

За паралельного їх протікання отримання прибутку можливе і до повного завершення реалізації проекту підприємства, наприклад під час введення в дію першої черги цеху або пускового комплексу.

За інтервального протікання процесів вкладення капіталу та отримання прибутку між періодами завершення реалізації інвестиційного проекту та отримання прибутку проходить тривалий час (кілька років). Тривалість тимчасового лага залежить від форм інвестування та особливостей конкретних об'єктів, а також від фінансових можливостей інвесторів (співвідношення між власними і позиковими джерелами).

Слід сказати про характерні неточності, допущені окремими авторами під час визначення терміна «інвестиції». По-перше, до них часто відносять «споживчі інвестиції» громадян (покупка побутової техніки, автомобілів, нерухомості тощо). Такі інвестиції не приводять до зростання капіталу та отримання прибутку. По-друге, зустрічається ототожнення термінів «інвестиції» та «капітальні вкладення». Капітальні вкладення -- форма інвестиційної діяльності підприємств, пов'язана з авансуванням грошових коштів в основний капітал. Інвестиції можуть здійснюватися також в нематеріальні і фінансові активи. По-третє, у багатьох визначеннях зазначають, що інвестиції є вкладенням коштів. На практиці так буває не в усіх випадках. Інвестування можна здійснювати і в інших формах. Наприклад, у формі внесків до статутного капіталу підприємств рухомого та нерухомого майна, цінних паперів, нематеріальних активів. По-четверте, в багатьох визначеннях підкреслюють, що інвестиції -- це довгострокове вкладення коштів. Безумовно, капітальні вкладення, пов'язані з новим будівництвом, розширенням і реконструкцією виробничих об'єктів, як правило, мають довгостроковий характер. Однак часто вони бувають і короткостроковими (наприклад, придбання машин та обладнання, що не потребує монтажу та не входить до кошторису будівництв).

Темпи зростання інвестицій залежать від низки факторів. Перш за все обсяг інвестицій залежить від розподілу одержуваного доходу на споживання і накопичення (заощадження). В умовах низьких середньодушових доходів населення основна їх частка (70--80%) витрачається на споживання. Зростання доходів громадян викликає підвищення частки, що спрямовується на заощадження, які є джерелом інвестиційних ресурсів. Отже, зростання частки заощаджень в загальному доході викликає збільшення обсягу інвестицій, і навпаки. Однак ця умова дотримується за забезпечення довіри громадян до держави, яка повинна гарантувати їхню інвестиційну активність. На обсяг інвестицій впливає очікувана норма прибутковості, оскільки прибуток є основним спонукальним мотивом для них. Чим вище очікувана норма прибутку, тим більше обсяг інвестицій, і навпаки.

Істотний вплив на обсяг інвестицій робить ставка позичкового відсотка, оскільки в процесі інвестування можна використовувати не тільки власні, але й позикові кошти. Якщо норма очікуваного чистого прибутку виявляється вищою за середню ставку позичкового відсотка, то такі вкладення вигідні для інвестора. Тому зростання середньої процентної ставки викликає зниження обсягу інвестицій в економіку країни. В цьому разі держава проводить реструктуризаційну політику з метою зниження грошової маси, що знаходиться в обігу, за рахунок обмеження кредитної емісії грошей. За зниження середньої процентної ставки за кредит держава стимулює інвестиційну активність за допомогою зростання пропозиції інвестиційних товарів і збільшення попиту на них.

1. Fisher I. The Theory of Interest. URL: http://files.libertyfund.org/ files/1416/Fisher_0219.pdf.

2. Кейнс Дж.М. Общая теория занятости, процента и денег URL: http://www.socioline.rU/files/5/316/keyns.pdf.

3. Макконел К.Р Экономист. Принципы, проблемы и политика. URL: http://publ.lib.ru/ARCHIVES/M/MAKKONNELL_K._R.,_BRYU_S._L/_Makkonnell_K.R.,_Bryu_S.L.html.

4. Про інвестиційну діяльність: Закон України. URL: http:// zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1560-12.

5. Бланк И. Инвестиционный менеджмент. Киев: МП «ИТЕМ» ЛТД; «Юнайтед Лондон Лимитед», 1995. 448 с.

6. Інвестиційна привабливість підприємства. URL: http://www. in.gov.ua.

7. Донцов С.С. Оценка инвестиционной привлекательности предприятия посредством анализа надежности его ценных бумаг. Финансовый менеджмент. 2010. № 3. С. 46-51.

8. Буряк А. Інвестиційно-інноваційне прискорення розвитку аграрних підприємств: монографія. Київ: ННЦ ІАЕ, 2011. 204 с.

9. Козаченко Г., Антіпов О., Ляшенко О., Дібніс Г. Управління інвестиціями на підприємстві: монографія. Київ: Лібра, 2007. 368 с.

10. Покропивний С., Грещак М., Колот В., Наливайко А. та ін. Економіка підприємства: підручник / за заг. ред. С. Покро- пивного. Київ: КНЕУ, 2001.528 с.

11. Макарій Н. Оцінка інвестиційної привабливості українських підприємств. Економіст. 2010. № 10. С. 52-60.

Размещено на Allbest.ru