Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Сутність та системні характеристики ризиків в логістичних ланцюгах

1.1 Поняття ризику

ризик економіка логістичний постачання

Поняття ризику виникло в давні часи. Перші дослідження ризику стосуються азартних ігор. Оскільки бізнес і, зокрема біржові ігри близькі до азартних, методи і результати цих досліджень згодом були застосовані до різних сторін підприємницької діяльності. В подальшому ризик почав досліджуватися у зв'язку з комерційною й управлінською діяльністю. Це були вже початки досліджень економічного ризику.

Слово “ризик” має іспансько-португальського походження і означає “підводна скеля”, тобто небезпека.

Ризикологія як наука виникла в кінці 1970-х років у зв'язку із погіршенням екологічної ситуації в США. Практично підходи до виявлення, ідентифікації і оцінки ризиків, що існували до цього часу, активно використовувались у морських перевезеннях вантажів, у фінансовій сфері, в сфері економіки, виробництва, в сфері страхування і т.д. Більшість виявлених і ідентифікованих ризиків у більшості випадків асоціювались із втратами різних видів ресурсів.

Слід зазначити, що існує розуміння ризику як “дія на удачу” з надією на щасливий результат, тобто акцентування уваги на інше значення поняття ризику - виграш або додатковий прибуток.

В економічній теорії під “ризиком” прийнято розуміти (ймовірність) втрати ринковим суб'єктом частини доходів в результаті здійснення певної виробничої або фінансової діяльності.

В широкому розумінні ризик є ситуативною характеристикою діяльності будь-якого ринкового суб'єкта, що є наслідком невизначеності в його внутрішньому і зовнішньому середовищі і при її реалізації для даного суб'єкта можуть наступити несприятливі наслідки, тобто будь-який ринковий суб'єкт чи то незалежний індивідуум, чи підприємство, змушені працювати в умовах ризику.

У вузькому розумінні під ризиком необхідно розуміти ймовірність понесення підприємством втрат в результаті підприємницької діяльності.

Ризик - це об'єктивно-суб'єктивна категорія, яка пов'язана з подоланням невизначеності, випадковості і протидії в ситуації неминучого вибору і відображає ступінь досягнення очікуваного результату.

Виходячи з наведеного визначення, основними причинами виникнення ризику є три фактори зовнішнього середовища, які визначаються різноманітними ситуаціями або набором обставин, зокрема невизначеність, випадковість, протидія, з якими необхідно рахуватись, передбачати, планувати і якщо можливо, зменшувати.

Невизначеність розглядається як сума обставин, які можна передбачити наперед, але не можна визначити наскільки суттєво вони впливають на результуючі показники діяльності.

Випадковість включає обставини, які можуть виникнути незалежно від загальної ситуації і в більшості випадків виникають під впливом факторів зовнішнього середовища.

Протидія - намірений спротив обставинам учасників процесу підприємницької діяльності їх виконанню.

Якщо конкретизувати категорію ризику стосовно підприємницької діяльності, то підприємницький ризик виникає в результаті будь-яких видів діяльності пов'язаних з виробництвом продукції, товарів і послуг, їх реалізацією, товарно-грошовими і фінансовими операціями, торгівлею, здійсненням соціально-економічних і науково-технічних проектів.

Україна, перейшовши на ринкові відносини, підприємницьку діяльність регулює за допомогою таких основних документів:

конституції;

господарського кодексу;

цивільного кодексу;

кримінального кодексу;

закону “Про підприємництво”.

В Законі «Про підприємництво» зазначено, що підприємницькою є самостійна на свій ризик діяльність, спрямована на одержання прибутку від користування майном, продажу, виконання робіт особами зареєстрованими в цій якості у встановленому законом порядку. Тобто із законодавства випливають два постулати:

самостійність підприємців;

ризикований характер підприємництва.

З погляду права підприємницький ризик може бути розглянутий як:

особливий випадок цивільної та правової відповідальності і правомірності прийняття рішень;

відшкодування збитків, накладання обов'язкових санкцій за невиконання директив вищих організацій;

з точки зору дій, що суперечать суспільним інтересам.

Функції ризиків

Як зазначалось вище, ризик не може розглядати тільки як несприятливе явище. Його подвійна сутність виявляється, насамперед у функціях, які він виконує у підприємницькій діяльності.

В економічній літературі виділяють такі функції ризику (рис.1.1):

інноваційну;

регулятивну;

захисну;

аналітичну.

Рис. 1.1. Функції ризику

Інноваційна функція ризику полягає у пошуку нетрадиційних шляхів вирішення економічних проблем.

Регуллятивна функція ризику виявляється у конструктивній і деструктивній формах.

Конструктивна полягає в тому, що здатність ризикувати-це один із шляхів успішної діяльності, що допомагає переборювати консерватизм, догматизм, відсталість.

Деструктивна полягає в тому, що приймаються необгрунтовані, незважені, нерозумні рішення, іноді за відсутності повної інформації і належного врахування закономірностей ризику явищ.

Захисна функція ризику полягає в тому, що ризик треба розглядати не тільки, як природній стан суб'єкту підприємницького ризику, але й терпимо ставитись до можливих невдач.

Аналітична функція ризику передбачає аналіз усіх можливих альтернативних варіантів рішень і вибір з них найбільш ефективних і найменш ризикованих. У простих випадках опираються на інтуїцію і минулий досвід, у складних випадках використовують спеціальні методи аналізу.



1.2 Причини і фактори виникнення ризиків

Основними джерелами підприємницького ризику є внутрішні і зовнішні невизначеності, пов'язані із ймовірністю настання подій і явищ, що можуть впливати на діяльність підприємства.

Передбачити настання тих чи інших подій буває важко. Саме тому виникає певна невизначеність в прогнозуванні наслідків, пов'язаних з тією чи іншою подією.

Основними причинами виникнення підприємницького ризику є:

раптове настання непередбачених змін у зовнішньому середовищі, які відображаються (або можуть відображатись) на діяльності підприємства (зміна цін, зміни у податковому законодавстві, коливання валютного курсу, зміни в соціально-політичній ситуації тощо);

зміни відносин підприємства з його контрагентами (можливість укласти більш вигідну угоду, продовження або скорочення терміну діючої угоди, зміна ринкової стратегії, партнерів, зміна умов переміщення товарних, фінансових і трудових ресурсів між підприємствами тощо). Ці зміни можуть бути здійснені як самим підприємством, так і його контрагентами, що вплине на зміни досягнутих раніше домовленостей, або відмова від них;

зміни, що відбуваються всередині самого підприємства, або інші причини внутрішнього походження (невідповідність рівня кваліфікації працівників підприємства запланованим виробничим завданням, плинність кадрів, криза в колективі, криза керівництва тощо);

зміни, що виникають внаслідок науково-технічного прогресу, результатом яких є формування нової системи орієнтації (наприклад, зміна відношення до ручної праці після появи машинної).

Специфічні особливості сучасного ринку змушують всі його суб'єкти активно займатись пошуком і вивченням інформації з метою попередження ризику, а отже, і підвищення ефективності функціонування господарських суб'єктів.

Ступінь передбачуваності подій, що відбуваються на ринку, залежать від внутрішніх і зовнішніх причин, які обумовлюють ділову активність ринкових суб'єктів. Дані події розвиваються в динаміці і їх відслідковування не завжди є можливим з цілого ряду причин.

За характером прояву ці причини умовно можна розділити на дві великі групи:

причини об'єктивного характеру, тобто такі, які не залежать від підприємства (складність в оцінці політики держави по формуванню закупівельних цін на деякі види продукції і переваги для тих, чи інших товаровиробників в розподілі державних замовлень, контрактів тощо);

причини суб'єктивного характеру, які безпосередньо залежать від підприємства (відсутність кваліфікованих спеціалістів, відсутність достатньої кількості засобів на купівлю або збір всієї необхідної для проведення аналізу інформації, непередбачуваний розвиток високотехнологічних галузей, прийняття авантюрних і непродуманих рішень тощо).

Підприємства в своїй щоденній діяльності повинні постійно враховувати і відслідковувати процеси, які можуть певним чином впливають на їх діяльність. Одним з найбільш важливих інструментів при цьому є постійно здійснюваний моніторинг.

Зміни, які впливають на діяльність підприємства, можна класифікувати за ступенем впливу на прямі і непрямі:

Прямі зміни - зміни, які проходять у внутрішньому і зовнішньому середовищі, і безпосередньо впливають на діяльність підприємства (зміна закупівельних цін на товари, вартість орендної плати, рівень кваліфікації персоналу тощо).

Непрямі зміни - відображаються на діяльності підприємства опосередковано через інші суб'єкти ринку (зміна ціни на сировину у постачальників, зміна цін на паливо і як наслідок - зміна затрат на транспортування тощо).

Постійне здійснення обміну інформацією між підприємством і зовнішнім середовищем дає можливість звести до мінімуму невизначеність в діяльності підприємства. В свою чергу, на основі аналітичного матеріалу може бути виявлена відповідність між політикою, що проводиться підприємством, і потребами ринку, а також змінами, що відбуваються на ньому. Іншими словами, підприємство може бути готовим до ризиків і приймати їх, або мати можливість відвернути той чи інший ризик.

На рівень ризику впливають різні фактори, які можна згрупувати у дві групи - внутрішні і зовнішні.

Зовнішні фактори - це ті умови, які не можна змінити, але треба брати до уваги. Їх можна розділити на дві групи: фактори прямого і непрямого впливу.

Факторами прямого впливу є

зміна законодавства, що регулює економічні відносини партнерів;

непередбачувані дії органів державного управління і самоврядування;

рекламація та штрафи за браковану продукцію;

витік конфіденційної інформації;

необґрунтовані чутки;

порушення зобов'язань за угодами;

інфляція;

зміна податкової політики;

зміна цін;

корупція і рекет;

форс-мажорні обставини (стихійні лиха, аварії, смерть керівника або провідних спеціалістів, раптова поява сильних конкурентів, вороже ставлення уряду і преси);

конкуренція.

Особливо увагу варто звернути на конкуренцію. У літературних джерелах відзначається, що близько чверті банкрутств відбувається внаслідок конкуренції. Вона створює механізм економічного змагання, змушує підприємців переглядати свою стратегію. Особливо слід звернути увагу на несумлінну конкуренцію, а саме:

поширення помилкових, неточних або перекручених відомостей;

введення в оману споживачів, щодо виготовлених конкурентами товарів;

некоректне порівняння товарів;

використання чужої марки чи інтелектуальної власності;

розголошення науково-технічної, виробничої, торгової інформації без згоди її власника;

підкуп співробітників;

таємна змова на торгах;

махінації з діловою звітністю;

фізичне знищення конкурентів.

Окреме місце в конкурентній боротьбі посідає реклама. Недобросовісною є реклама, що дискредитує юридичних і фізичних осіб, які не користуються рекламованими товарами; містить некоректне порівняння рекламованого товару з іншим товаром; допускає висловлювання, що ганьблять достоїнство і ділову репутацію конкурентів; вводить в оману споживачів.

Поняття недобросовісної реклами регламентує Закон України “Про рекламу”, стаття 10.

Факторами непрямого впливу є :

політична ситуація;

міжнародна обстановка ;

економічна нестійкість країни діяльності;

стихійні лиха;

науково-технічний прогрес.

Внутрішні фактори - це фактори, зумовлені діяльністю підприємства. Їх поділяють на такі групи:

1) стратегію підприємства;

2) принципи діяльності підприємства;

3) ресурси і їх використання;

4) якість і рівень використання маркетингу;

5) якість і рівень використання логістики.

Серед конкретних внутрішніх факторів виділяються: некомпетентність співробітників; несумлінність; недбайливість; витік конфіденційної інформації; якість продукції і послуг; прорахунки в організації виробничого процесу; аварії на підприємстві й поломки устаткування; помилки у визначенні попиту; взаємини з партнерами.

В умовах України є своя специфіка причин економічного ризику. Тут на перший план виступають:

необов'язковість і безвідповідальність суб'єктів господарювання усіх видів;

суперечливість законодавства;

високий рівень інфляції;

відсутність реального господарського права;

недієздатність правоохоронних органів;

перевага політичних інтересів над економічними;

нестійке податкове законодавство.

1.3 Класифікація ризиків

Складність класифікації підприємницьких ризиків полягає у їх різноманітності і значній широті прояву. В економічній літературі виділяють такі групи ризиків:

· ризики пов'язані з господарською діяльністю;

· ризики пов'язані з особистими якостями підприємців;

· ризики пов'язані з браком інформації про стан зовнішнього середовища.

Для класифікації ризиків найчастіше використовують такі ознаки:

Щодо масштабів вирішуваних завдань розрізняють:

а) ризик глобальний;

б) ризик локальний.

За сферою виникнення:

а) зовнішній;

б) внутрішній.

За рівнем прийняття рішень:

а) макроекономічний;

б) мікроекономічний.

Щодо аспекту прояву ризики бувають:

а) психологічні;

б) соціальні;

в) медико-біологічні;

г) юридичні.

За типом:

а) раціональні;

б) нераціональні (необґрунтовані);

в) авантюрні.

За кількістю людей, що приймають рішення:

а) індивідуальні;

б) групові;

в) масові.

За ситуацією:

а) стохастичні;

б) невизначені;

в) конкурентні.

За тривалістю дій:

а) короткотермінові;

б) постійні.

За рівнем втрат:

а) мінімальні;

б) середні;

в) оптимальні;

г) максимальні (припустимі);

д) критичні;

е) катастрофічні.

За ступенем правомірності:

а) правомірні;

б) неправомірні.

За можливістю страхування:

а) від яких можна страхуватися;

б) від яких не можна страхуватись.

Щодо об'єктивності:

а) з об'єктивною ймовірністю;

б) з суб'єктивною ймовірністю;

в) з суб'єктивно-об'єктивною ймовірністю.

Щодо часу прийняття рішень:

а) своєчасні;

б) випереджувальні;

в) запізнілі.

Щодо можливого фінансового результату:

а) чисті;

б) спекулятивні.

За врахуванням часового фактору:

а) статичні;

б) динамічні.



1.4 Основні види підприємницьких ризиків

1.4.1 Ризики підприємства

Ризики підприємства можна розділити на дві групи: чисті і спекулятивні (рис.1.2). Спекулятивні, передбачають можливість одержання як доходу, так і збитку. Чисті ризики передбачають можливість одержання збитку чи нульового результату.

рис. 1.2. Класифікація ризиків підприємства.

Чисті поділяють на :

природні;

екологічні;

політичні;

технічні;

виробничі;

комерційні;

ділові;

інноваційні;

венчурні;

операційні, які включають:

валютні;

ризики придбання сировини і матеріалів;

ризики процесу виробництва;

ризики продажу;

ризики неплатежів.

Природні ризики - це ризики, пов'язанні із можливим впливом природних умов на діяльність підприємства. Це можуть бути непередбачувані природні умови.

Екологічні ризики можуть бути двох видів: зовнішні і внутрішні. Зовнішні пов'язані з можливістю діяльності в умовах забрудненого довкілля (наприклад, забруднених водних ресурсів, сировини або ґрунту) і одержання збитків у результаті такої діяльності. Внутрішні визначаються можливістю забруднення довкілля у результаті діяльності підприємства й виникнення цивільно-правової відповідальності за таке забруднення, результатом чого буде накладення на підприємство санкцій відповідно до законодавства.

Політичні ризики -- це ризики, пов'язані з непередбачуваною можливістю зміни внутрішнього законодавства країни: податкової політики, митної політики, зміни державних закупівельних цін т. п.

Технічні ризики полягають у небезпеці непередбачуваних технічних ситуацій, що завдають значних збитків виробництву, і визначаються ступенем організації виробництва, превентивними заходами, природними умовами у яких здійснюється підприємницька діяльність. Причин технічних ризиків багато, основними з них є:

недосягнення підприємством запланованих технічних параметрів;

одержання негативних результатів науково-технічних робіт;

неможливість вирішення проблем, що виникають;

збої і поломки устаткування.

Різновидом технічного є технологічний ризик -- можливість того, що в результаті технологічних змін наявні системи виробництва і збуту застаріють, а отже, зменшиться капітал підприємства і його здатність отримувати прибуток.

Виробничі ризики безпосередньо пов'язані з виробничою діяльністю, у результаті якої підприємство може стикнутися з такими обставинами:

зниженням продуктивності праці;

неадекватним використанням сировини,

зростанням собівартості продукції,

збільшенням втрат робочого часу,

необхідністю використання нових методів виробництва.

До основних причин цих ризиків належать:

вік, потужність, відповідність сучасним вимогам і коефіцієнту використання основних засобів підприємства, що потребують розширення і модернізації основних фондів у даний час чи в найближчій перспективі, особливо чутливі до ризиків;

незабезпеченість робочою силою, що відповідає всім необхідним вимогам до кваліфікації, вартості, відносини з профспілками;

зменшення запланованих обсягів виробництва і реалізації продукції в результаті погіршення організації виробництва;

зниження цін продукції, що реалізується;

збільшення витрат сировини і витрат на виробництво;

зростання фонду заробітної плати;

підвищення податкових платежів та інших відрахувань;

низька дисципліна постачань;

перебої з пальним і енергією;

фізичний і моральний знос устаткування.

Комерційні ризики - це ризики, які пов'язані із ймовірністю виникнення втрат під час збуту продукції, а також в процесі взаємодії з партнерами і контрагентами з метою організації продажу.

На комерційні ризики можуть впливати такі помилки:

необґрунтованість умов комерційних угод;

необґрунтованість комерційних зв'язків;

дотримання необґрунтованих комерційних рішень;

у визначенні конкурентоспроможності підприємства;

різке коливання ринкової кон'юнктури;

укладання комерційної угоди щодо закупівлі товару із залученням основної частини коштів підприємства;

укладання комерційної угоди з фіктивною фірмою;

необґрунтована відмова від послуг комерційних посередників;

банкрутство постачальників товарів;

банкрутство гуртових покупців товарів;

банкрутство банку у якому підприємство має розрахунковий рахунок;

невдале розміщення торгівельної мережі;

вибір неефективних форм продажу товарів і сервісного обслуговування покупців;

поява на ринку нових конкурентів;

поява на ринку більш конкурентноспроможних товарів або товарів замінників;

помилки в оцінці і прогнозуванні можливих дій конкурентів;

активізація маркетингової діяльності конкурентів;

втрата або псування товару в процесі товароруху;

втрата або псування товару у процесі зберігання;

крадіжка товару, грошей і комерційних документів;

стихійні лиха.

Комерційні ризики найчастіше класифікуються за джерелами виникнення. Виділяють три групи джерел виникнення комерційних ризиків:

1. Збутові ризики, що виникають на етапі збуту продукції виробленої підприємствами. Дана група ризиків містить:

ризики недостатньої сегментації ринків;

ризики помилкового вибору цільового сегменту ринку;

ризики помилкового вибору стратегії продажу товарів;

ризик неправильної організації і одержання неадекватних результатів маркетингових досліджень;

ризик помилкового ціноутворення;

ризик невдалої організації мережі збуту і системи просування товару до споживача.

2. Ризики взаємодії з контрагентами і партнерами в процесі реалізації продукції. Дана група ризиків обумовлена тим, що в більшості випадків підприємство не саме займається просуванням товару до споживачів, а використовує послуги безлічі посередницьких організацій. Вона складається з таких ризиків:

неефективної реклами;

переоцінки маркетингових принципів збуту і/чи недовикористання і неефективне застосування трансферних моделей реалізації продукту;

входження в договірні відносини з недієздатними чи неплатоспроможними партнерами і контрагентами;

затримки партнерами і контрагентами виконання поточних договірних зобов`язань;

виходу партнерів зі спільної діяльності;

блокування договірних відносин з партнерами і контрагентами.

3. Ризики непередбаченої конкуренції, виникнення якої можливе в силу волі підприємницької діяльності. В цю групу входять ризики:

входу на продуктовий ринок багатопрофільних (диверсифікаційних) підприємств з інших галузей;

зародження нових підприємств - конкурентів;

експансії на місцевий ринок з боку закордонних експортерів;

конкуренції з боку аналогів (замінників) продукту, що продається підприємством.

Інноваційні ризики -- це можливість втрат, що виникають при вкладенні підприємства коштів у виробництво нових товарів і послуг, які можуть не мати очікуваного попиту на ринку. Основні причини цього ризику:

упровадження дешевшого, ніж використовуваний, методу виробництва, що загалом, є тимчасовим явищем і призводить до неправильної оцінки попиту на товар;

створення нового товару на старому устаткуванні, що може позначитися на його якості;

виробництво нового товару на новому обладнанні або використання нової технології, що може привести до незатребуваності продукції і неможливості продати нове обладнання у разі невдачі.

Інноваційні ризики безпосередньо пов'язані з інвестиціями. Серед інноваційних інвестицій провідну роль відіграють інтелектуальні, котрі пов'язані з ризиками:

продажу і впровадження винаходу;

неефективного використання нововведення;

зменшення доходів у зв'язку з інноваціями;

скорочення обсягів продажу і збуту.

Ділові ризики -- це невизначеність щодо майбутнього доходу від основної діяльності підприємства. Інакше кажучи, діловий ризик - це можливість того, що підприємство не зможе ефективно завершити оборот своїх активів. Чим більші постійні витрати підприємства, тим вищий діловий ризик. Причини ділового ризику можуть бути пов'язані як з діяльністю самого підприємства, так і з характером функціонування всієї галузі. Серед конкретних причин ділового ризику можна виділити:

буми і спади в національній економіці,

необхідність освоєння випуску нових виробів,

діяльність конкурентів,

страйки й акти непокори владі,

державний контроль над цінами,

форс-мажорні обставини.

Ризики венчурних операцій. “Венчурний капітал” - це термін, застосовуваний для позначення особливо ризикованого капіталовкладення. Венчурні операції, пов'язані з кредитуванням і фінансуванням науково-технічних розробок і винаходів, які характеризуються підвищеним ступенем ризику. Основним методом зниження ризику венчурного капіталу є диверсифікованість інвестицій. Якщо усі свої кошти вкладати в одну галузь, то можна зазнати дуже великих збитків у разі спаду виробництва в цій галузі. Новим підприємствам притаманні три види венчурних ризиків:

ризики, пов'язані з технічним нововведенням;

ризики, пов'язані з економічною чи організаційною стороною виробництва;

ризики, пов'язані з молодістю підприємства.

Вважається, що, організовуючи підприємство, для зменшення його господарських ризиків необхідно передбачати хоча б одне-два нововведення.

Операційні ризики пов'язані переважно з торговельними операціями, а також з угодами щодо фінансового інвестування і дивідендних виплат. Причини операційного ризику:

низька якість роботи технічного персоналу;

тривалий термін проведення операцій;

порушення в технології операції з цінними паперами;

комп'ютерне піратство;

несправності в роботі комп'ютерних систем з обробки інформації;

маловивченість чи взагалі невивченість застосовуваного виду операцій;

ненадійність системи проведення операцій;

неправильне оформлення документів;

порушення умов угоди.

Основні різновиди операційних ризиків: валютні, ризики придбання сировини і матеріалів, ризики у процесі виробництва, ризики у процесі продажу і ризики неплатежів покупців.

- Валютний операційний ризик - це можливість не отримати очікуваного прибутку чи зазнати збитків у результаті змін обмінного курсу на очікувані потоки коштів. це також випадкове зменшення чистого припливу коштів, зниження прибутку й чистого доходу на одну акцію, зменшення частки ринку збуту. Цей ризик притаманний як обігу коштів, так і рівню прибутку.

- Ризик придбання сировини і матеріалів пов'язаний з діяльністю контрагентів з постачання і виявляється в можливості зриву договірних поставок або труднощів у придбанні сировини. Основні причини цього ризику:

відсутність інформації про постачальників ресурсів;

брак складських приміщень;

неволодіння інформацією про реальні характеристики сировини і матеріалів;

транспортні витрати;

ненадійні посередники;

зміна цін на сировину.

- Ризики у процесі виробництва виявляються в неможливості чи труднощах у розширенні і модернізації основних фондів, а також проблемах з робочою силою. Основні їх причини:

невідповідність основних фондів сучасним вимогам, низький коефіцієнт використання основних фондів;

великий вік і мала потужність основних фондів;

відсутність чи недостатня кількість кваліфікованої робочої сили;

висока вартість робочої сили;

взаємини з профспілками.

- Ризик неплатежів покупців пов'язаний з можливістю несплати за поставлений товар. Причини цього ризику:

неправильна оцінка надійності покупців;

недосконалість законодавства й урядових гарантій щодо правопорушень у фінансових питаннях;

недостатня надійність банківської системи;

недостатня диверсифікованість дебіторів підприємства.

Спекулятивні ризики пов'язані з можливістю як зазнати збитків, так і одержати прибуток і можуть називатися фінансовими ризиками. Під фінансовим ризиком розуміється ризик, що виникає при фінансовому підприємництві чи фінансових угодах, тобто коли в ролі товару виступають валюта, цінні папери або кошти. Фінансовий ризик-- це загроза грошових втрат. Він пов'язаний з можливістю невиконання суб'єктом економічної діяльності своїх фінансових зобов'язань перед інвесторами. У вужчому визначенні його пов'язують з фінансовим “леверіджем”, тобто відношенням боргу до звичайного акціонерного капіталу, який фірма використовує для фінансування активів

1.4.2 Транспортні ризики

Транспортні ризики пов'язані із транспортуванням товарів і виконанням зобов'язань по поставці-прийому товарів. Класифікацію транспортних ризиків здійснюють згідно “Міжнародних комерційних умов” - “Інкотермс”, що передбачає виділення чотирьох груп ситуацій: Е, F, C, D.

Група Е включає ситуацію, коли постачальник (продавець) тримає товар на власних складах (ЕХ Works, EXW). Ризики приймає на себе постачальник і його банк до моменту прийняття товару покупцем. Ризик транспортування від продавця до кінцевого пункту приймається покупцем і його банком.

Група F містить три ситуації передачі відповідальності і ризиків:

* FCА (Frее саrrіеr) - ризик і відповідальність продавця і його банку переносяться на покупця в момент передачі товару в означеному місці;

* FАS (Frее Аlongside Ship) - відповідальність і ризик за товар переходять від постачальника до покупця у визначеному угодою порту;

* FОВ (Free on Board) - продавець знімає з себе відповідальність після вивантаження товару з борту корабля.

Група С включає ситуації, коли продавець оплачує вартість транспортування до місця прибуття, але ризик і відповідальність за цілісність і збереження товару та додаткові витрати бере на себе покупець. Перенесення ризиків і відповідальності відбувається в момент завантаження на основний транспорт.

* СFR (Cost and Freight) -- продавець оплачує вартість транспортування до порту прибуття, але ризик і відповідальність за цілісність і схоронність товару і додаткові витрати бере на себе покупець, перенесення ризиків і відповідальності відбувається в момент завантаження корабля;

* СІF (Cost, Insurance and Freight) -- те саме, що і СFR, але додатково продавець має забезпечити і сплатити страхування ризиків під час транспортування;

* СРТ (Саrrіеr Paid То) -- продавець і покупець поділяють між собою ризики і відповідальність. У певний момент, зазвичай якийсь проміжний пункт, ризики цілком переходять від продавця до покупця.

* СІР (Freight/Carriage and Insurance Paid To) -- ризики переходять від продавця до покупця у певному проміжному пункті транспортування, але, крім того, продавець забезпечує і сплачує страхування товару.

Група D означає, що всі транспортні ризики лягають на продавця.

* DАF (Delivered At Frontier)--продавець приймає на себе ризики до державного кордону. Далі ризики переходять на покупця.

* DES (Delivered Ex Ship) -- передача ризиків продавцем покупцю відбувається на борту корабля.

* DEQ (Delivered Ex Quay)--передача ризиків продавцем покупцю відбувається в момент прибуття товару в порт завантаження.

* DDU (Delivered Duty Unpaid) -- продавець приймає на себе транспортні ризики за псування, втрати, розкрадання, тощо, товару до визначеного угодою місця на території покупця.

* DDP (Delivered Duty Paid) -- продавець відповідає за транспортні ризики до місця, визначеного покупцем, але останній оплачує їх.

Ризики можуть перейти від продавця до покупця раніше, якщо покупець з якихось причин не приймає товар чи не може здійснити оплату у визначений термін. Основна помилка, що тягне за собою фінансові збитки суб'єкта підприємництва, це неправильне визначення в контракті моменту переходу ризику від продавця до покупця. Крім того, існують ризики, пов'язані з вибором транспортного засобу. Керування цим типом ризиків здійснюють страхові компанії.

1.5 Класифікація ризиків в логістичних ланцюгах

Перш ніж перейти до поняття “ризики в логістичному ланцюзі” необхідно дати визначення поняттям “ логістичний ланцюг” та “ланцюг постачання”.

Логістичний ланцюг - це сукупність логістичних ланок через які проходить рух матеріального потоку з виділенням таких головних ланок: закупівля і постачання сировини, матеріалів і напівфабрикатів; зберігання продукції і сировини; виробництво товарів; розподіл, включаючи відправку товарів зі складів готової продукції аж до місця їх споживання. Названі ланки формуються на основі лінійно впорядкованої сукупності фізичних і юридичних осіб (постачальників, виробників, дистрибюторів, транспортно-експедиційних організацій, складів загального користування, тощо), які здійснюють логістичні операції, щоб довести матеріальний потік від однієї логістичної системи до іншої чи до кінцевого споживача.

Часто логістичний ланцюг позначають іншим терміном: ланцюг постачання. По своїй суті, ланцюг постачання - це послідовність постачальників і споживачів, оскільки кожен в подальшому стає постачальником для наступних видів діяльності (в більш нижчій ланці) або функцій, і так продовжується до тих пір, поки готовий продукт не поступить до кінцевого споживача. Тому можна говорити про своєрідну “мережеву структуру ланцюгів поставок”, в якій кожне підприємство (організація або окремий структурний підрозділ) постачають один одному матеріально-товарну продукцію або послуги, додаючи певну вартість до товару.

Поняття “ланцюг постачання” в певній мірі умовне, так як будь-яке підприємство промисловості, торгівлі чи сфери послуг для забезпечення своєї діяльності утворює складну мережеву структуру, включаючи крім постачальників і споживачів різного рівня ще й значну кількість партнерів і контрагентів-посередників, яких можна розділити на логістичних, інституціональних і інших.

До логістичних посередників відносяться підприємства, що надають логістичні послуги на принципах аутсорсингу для центрального підприємства ланцюга постачання, зокрема експедитори, перевізники, склади, термінали, митні брокери, страхові компанії, агенти і т.п.

Інституціональні партнери - це митні органи, органи контролю, нагляду і ліцензування (санітарна і хлібна інспекція, ветеринарна і карантинна служби, транспортна інспекція і т.д.). Інші посередники - це банки, компанії інформаційного сервісу, рекламні компанії і т.п.

Ланки в мережевій структурі ланцюга постачання - це такі форми діяльності, де до товару, що переміщується по ланцюгу постачання, додається вартість, а зв'язками між ланками є транспортні шляхи матеріалів, напівфабрикатів, готової продукції, інформаційні комунікації по різних трансакціях, шляхи просування послуг.

Під ризиком в логістичному ланцюзі розуміють небезпеку виникнення затримки в роботі ланцюга постачання, зрив постачання або порушення в роботі однієї або декількох ланок ланцюга.

Таким чином, можна сказати, що до найбільш розповсюджених відносять логістичні ризики, пов'язані із виконанням відповідних логістичних функцій при виробництві, зберіганні, маркуванні і упакуванні, консолідації і подрібненні, транспортуванні різними видами транспорту, документуванні, розрахунках, розподіленні і т.д.

В логістиці на даний час діяльність по виявленню, ідентифікації і оцінці ризиків не отримала достатнього розвитку оцінки. Рішення про конкретні дії для захисту і зменшення ризику можуть бути деталізовані тільки при глибокому вивченні і аналізі ситуацій ризику, які матимуть місце в тій чи іншій ланці ланцюга.

З цією метою доцільно ідентифікувати і прокласифікувати всі ризики, які можуть виникнути в логістичному ланцюгу.

Під класифікацією ризиків в логістичному ланцюзі необхідно розуміти їх розподіл на окремі класи за певними ознаками класифікації. Науково обгрунтована класифікація ризиків дозволяє визначити місце кожного ризику в загальній системі і створити можливість для ефективного застосування відповідних методів і засобів управління ризиками, оскільки кожному виду ризику відповідає свій спосіб управління.

Існуюча методологія передбачає застосування трьох ознак для класифікації логістичних ризиків:

зовнішні і внутрішні ризики;

ризики основних елементів ланок постачання;

ризики управління логістикою.

Зовнішні ризики - це ризики, що не залежать від організації ланцюга постачання і від самого підприємства. До зовнішніх ризиків можна віднести:

стихійні лиха;

військові дії;

терористичні атаки;

кримінальні ризики;

політичні зміни;

зміни економічної ситуації.

Традиційно зовнішні ризики ототожнюють з форс-мажорними обставинами, однак в управлінні логістичними ризиками, такі обставини можуть і повинні бути прогнозованими і керованими. Наприклад, рішення логістичної задачі по організації постачання будівельних матеріалів у воюючому Іраку повинні враховувати військові дії і управляти відповідними ризиками.

Внутрішні ризики - це ризики безпосередньо пов'язані з управлінням ланками постачання і можуть бути прогнозовані безпосередньо самим підприємством.

Ризики основних елементів ланок постачання включають ризики:

логістичного забезпечення закупівель;

логістичного забезпечення виробництва;

логістичного забезпечення збуту;

управління зворотами.

Ризики логістичного забезпечення закупівель виникають через не ритмічну роботу постачальників або через нездатність підприємства ефективно планувати замовлення сировини, матеріалів тощо. Причинами таких ризиків можуть бути:

залежність підприємства від маленької кількості постачальників з обмеженими можливостями;

неможливість виконання умов договору постачання (якість продукції, термін постачання, обсяги постачання і інше);

фінансові проблеми постачання;

порушення умов перевезення і зберігання третіми сторонами, залученими в процес виконання договору постачання.

Ризики логістичного забезпечення виробництва безпосередньо пов'язані із змінами в оперативній роботі підприємства і можуть виникнути з таких причин:

зміни вимог до якості і відповідності продукції;

порушення технології виробництва;

збої у виробничих процесах.

Логістичні ризики забезпечення збуту пов'язані з порушенням попиту на продукцію і послуги, інформацією між центральним підприємством і ринком, а також якістю виконання вимог клієнтів, тобто швидкістю виконання замовлення, наявністю необхідного запасу продукції для виконання заявки клієнта, своєчасність доставки і інше. Причинами виникнення цього ризику можуть послужити:

зміна фінансової спроможності замовника;

зміна напрямків моди;

зміна асортименту продукції;

зміна сезону;

зміна економічної ситуації в державі;

неправильне прогнозування попиту на продукцію самим підприємством.

Ризики управління зворотами виникають як у випадках необхідності забезпечити зворот отриманої партії постачальнику (виробнику), так і при отримані зворотів від клієнтів (покупців).

Фінансові збитки і втрати товарного вигляду при зворотах складають суттєву небезпеку для багатьох підприємств, які забезпечують поставки у роздрібну мережу.

Ризики управління логістикою пов'язані з рівнем управління ланцюгами поставок на підприємстві, здатністю підприємства модифікувати свій виробничий план у відповідності із запитами клієнтів і ефективно працювати із постачальниками сировини. В дану групу ризиків включають:

структурні ризики;

фінансові ризики;

ІТ ризики;

операційні ризики.

Структурні ризики пов'язані з кадровою політикою підприємства і позиціонуванням логістики і управління ланцюгами постачання в структурі управління підприємством.

Фінансові ризики в управлінні логістикою пов'язані з управлінням операційним бюджетом: прямими логістичними затратами і скритими логістичними витратами, а також з управлінням оборотним капіталом, “замороженим” в сировині та товарі і ефективним використанням основних засобів логістичного призначення (складами, транспортом і т.д.).

ІТ ризики в управлінні ланцюгами постачання пов'язані з повнотою логістичних параметрів і даних, а також їх синхронізації з усіма релевантними системами підприємства.

Операційні ризики пов'язані з виконанням операційних процедур, які в свою чергу можуть бути розділені на:

транспортні ризики;

митні ризики;

складські ризики.

Рішення про конкретні дії для захисту і зменшення (збільшення) ризику повинні бути деталізовані при глибокому вивченні і аналізі ситуації ризику, які можливі в майбутньому і в теперішньому часі.

Аналіз ризикової ситуації, або ситуації ризику, визначає три взаємопов'язаних умови: наявність невизначеності, аналіз можливих альтернатив розвитку і вибір оптимальної можливості оцінити ймовірність здійснення вибраних варіантів. Визначення видів і величини ризику має характер випадкових процесів, а кількісні оцінки можуть бути отримані при використанні апарату теорії ймовірності. Слід зазначити, що в ситуації ризику, крім ідентифікації причин його виникнення і розрахунку абсолютних величин втрат або прибутку, необхідно ще врахувати ймовірність успіху (втрат), ймовірність відхилення від вибраної мети, можливість позитивних чи негативних наслідків від заходів, що приймаються.



Питання для самоперевірки та контролю за засвоєнням знань до розділу 1

Розкрийте сутність понять “невизначеність”, “випадковість”, “протидія” і ризик. Наведіть приклади.

Охарактеризуйте фактори ризику в економіці. Наведіть приклади факторів ризику кожного з видів господарської діяльності.

Наведіть приклади ризикових ситуацій як в побуті, так і у виробничій сфері.

Чому необхідно аналізувати ризики господарської діяльності?

Висвітліть функції, які виконують ризики.

Сформулюйте основні причини підприємницьких ризиків.

Назвіть відомі вам класифікації ризиків. Що лежить в основі кожного виду ризиків?

Висвітліть основні ризики підприємства і причини, що їх викликають?

У чому полягає різниця між чистими і спекулятивними ризиками?

Розкрийте сутність ризику в логістичному ланцюзі.

Як здійснюється класифікація логістичних ризиків?

Назвіть ризики, які виникають в управлінні логістикою і причини, що їх викликають.

Охарактеризуйте ризики основних елементів ланок постачання.

Що означають поняття “внутрішні ризики” і “зовнішні ризики” в логістичному ланцюзі.

Які особливості притаманні ризикам, зумовленим сучасним станом розвитку вітчизняних підприємств?

Размещено на Allbest.ru