Інноваційна праця: економічна сутність та передумови розвитку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інноваційна праця: економічна сутність та передумови розвитку

Леган І.М.

У статті проаналізовано економічну сутність та характерні ознаки інноваційної праці, зокрема її суб'єктивний, нестандартний та неординарний характер, її дискретність і низький ступінь регла-ментації, а також визначено передумови її розвитку в Україні. Розглянуто місце України в рейтингу окремих країн за глобальним індексом інновацій 2016 р. Виявлено чинники стимулювання розви-тку інноваційної праці в Україні.

Ключові слова: інновації, індекс інновацій, інноваційна праця, інноваційна зайнятість, людський розвиток, інтелектуальна власність.

В статье проанализированы экономическая сущность и характерные признаки инновацион-ного труда, в частности его субъективный, нестандартный и неординарный характер, его дискрет-ность и низкая степень регламентации, а также определены предпосылки его развития в Украине. Рассмотрены место Украины в рейтинге отдельных стран по глобальныму индексу инноваций 2016 г. Выявлены факторы стимулирования развития инновационного труда в Украине.

Ключевые слова: инновации, индекс инноваций, инновационная работа, инновационная заня-тость, развитие общества, интеллектуальная собственность. економічний інноваційний праця

В статье проанализированы экономическая сущность и характерные признаки инноваци-онной труда, в частности ее субъективный, нестандартный и неординарный характер, ее дискретность и низкая степень регламентации, а также определены предпосылки ее развития в Украине. Рассмотрено место Украины в рей-тинге отдельных стран по глобальному индексу инноваций 2016 г. Выявлены факторы стиму-лирования развития инновационного труда в Украине.

Ключевые слова: инновации, индекс инно-ваций, инновационная работа, инновационная занятость, развитие общества, интеллектуаль-ная собственность.

Постановка проблеми. Актуальність про-блем, що розглядаються у представленій статті, є беззаперечною і визначається необ-хідністю якнайшвидшого переведення еко-номіки в напрям інноваційного розвитку. Сучасна економічна криза продемонструвала всю небезпеку і безперспективність орієнта-ції на експортно-сировинну модель розвитку та використання переваг, пов'язаних із від-носно низькою вартістю робочої сили. Подо-лання наслідків кризи і перехід до стійкого зростання напряму залежить від ефективності зусиль держави та бізнесу в контексті розгор-тання процесів диверсифікації економіки, під-вищення рівня її інноваційності та створення умов для реалізації креативних здібностей населення, яке в Україні має європейський рівень освіченості [1, с. 7].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблемам розвитку ринку праці та зайня-тості присвячені дослідження таких провідних вітчизняних науковців, як О.А. Грішнова [2], А.М. Колот [3], Е.М. Лібанова [4], Л.С. Лісогор [5], М.В. Семикіна [6] та ін. Однак попри наяв-ність необхідного теоретико-методологічного базису та понятійного апарату досліджуваної проблематики існує необхідність комплек-сного вивчення економічної сутності поняття інноваційної праці та аналізу специфіки форму-вання передумов її розвитку в умовах модерні-зації економіки.

Метою дослідження є аналіз економічної сутності та характерних ознак інноваційної праці, а також вивчення передумов її станов-лення в Україні.

Виклад основного матеріалу дослідження.

В економічній літературі приділено достатньо багато уваги визначенню сутності поняття «інно-вації» як економічної категорії. Поняття «інно-вація» (дослівно «нововведення») з'явилося у працях учених німецької економічної школи Й. Шумпеттера та Г. Менша в 1930-х роках. Ці економісти вдосконалили ідеї відомого вітчиз-няного вченого М. Туган-Барановського та його послідовника М. Кондратьєва про цикліч-ність коливань економічної активності [4, с. 15].

На сучасному етапі розвитку суспільства, на думку А.М. Колота, трактування категорії «інно-вації» можна узагальнити за двома групами. Для першої групи характерне трактування інно-вації як результату творчого процесу у вигляді нових технологій, продукції, методів, управлін-ських рішень тощо. Згідно з іншим підходом, інновація визначена як процес уведення нових прогресивних технологій, виробів, підходів, елементів, принципів замість наявних [3].

Відзначаючи пріоритетне значення іннова-ційних чинників для формування економіки знань і досліджуючи специфіку формування притаманного їй нового типу зайнятості, Е.М. Лібанова аргументувала необхідність забезпечення інтелектуалізації праці, динаміч-ної секторальної, галузевої та внутрішньогалу-зевої реструктуризації зайнятості; підвищення освітнього та кваліфікаційного рівня робочої сили, створення новихтипів праці та «онов-лення» цілих сфер професій і компетенцій, роз- виткусамозайнятості нового типу, становлення «гуманної» зайнятості, посилення гнучкості ринку праці [4, с. 17].

Новітні світові тенденції у змісті та якісних характеристиках праці, яка набуває інновацій-ного характеру, об'єктивно впливаютьна уяв-лення науковців про працю. Економічна наука сьогоднівідійшла від вузького, суто виробни-чого погляду на працю. Усучасних вітчизняних та зарубіжних джерелах праця здебільшого трактується багатоаспектно, зокрема: як «про-цес усвідомленого впливу працівника на пред-мети праці за допомогою засобів праці, тех-нології, організації з метою зміни предметів і сил природи длязадоволення своїх потреб»; як доцільна діяльність людини, спрямована на створення благ, що задовольняють її потреби; якпроцес прикладання людиною розумових та фізичних зусиль дляодержання корисного результату в задоволенні своїх матеріальних та духовних потреб; як процес перетворення ресурсів природи уцінності і блага, що здій-снюється і керується людиною під дією якзов- нішніх стимулів (соціальних, економічних, моральних,адміністративних), так і внутрішніх спонукань, нарешті, це виявлюдської особис-тості. У такому збагаченому розумінні праця включає в себе, крім традиційних видів люд-ської діяльності, також творчі її види, метою- яких є створення і впровадження інновацій: нових ідей, винаходів,нових методів, нових правил, порядку, технологій тощо [7, с. 12].

Багатьма вченими здатність працівника до прояву творчості, генерації нових ідей, ново-введень, тобто інновацій у будь-якій сферілюд- ської діяльності, вже розглядається як важлива компонента трудового потенціалу суспільства, що створює передумови ефективної праці, як вирішальне джерело зростання національного багатства. Отже, людина-працівник виявляє себе в новій якості: не як суб'єкт редукова-ної до абстрактної праці діяльності, а як носій унікальних здібностей, використання яких не може бути назване працею в традиційному зна-ченні даного терміну.

Можливості інноваційного розвитку дуже тісно пов'язані з інноваційним потенціалом та інноваційною активністю країни у цілому. Як зарубіжні, так і вітчизняні вчені у рамках дослі-дження інноваційної активності країни і галузей національних економік використовують гло-бальні критерії та формують певні показники, порівняльні індекси, які об'єктивно визначають місце (ранг) кожної країни у світовому іннова-ційному розвитку, їх внесок у глобальну еконо-міку, визначаючи, таким чином, роль інновацій для подальшого розвитку та процвітання світо-вої економіки [8].

Починаючи з 2007 р. Міжнародна школа біз-несу INSEAD щорічно проводить аналіз стану національних економік практично всіх країн світу з оцінкою їх стану шляхом розрахунку так званого глобального індексу інновацій (Global Innovation Index). У цьому індексі знаходять своє відображення основні складники інно-ваційного потенціалу країн, тому глобальний індекс інновацій прийнято вважати показником рівня інноваційного розвитку національних економік. Розглянемо значення даного індексу та рейтинг окремих країн відповідно до його значення за допомогою табл. 1.

Як ілюструє таблиця, до п'ятірки країн-ліде- рів за глобальним індексом інновацій входять Швейцарія, Швеція, Великобританія, Сполу-чені Штати Америки та Фінляндія. Топ-20 таких країн-новаторів не змінюється протягом усіх років дослідження. Щоправда, деякі з них утра-чали попередні позиції або набували вищих. Рейтинги цих країн тісно пов'язані з показни-ками їхніхдоходів. Загалом у рейтингу глобаль-ного індексу інновацій простежується чітка закономірність між рівнем доходів країни та її здатністю до впровадження інновацій. Чим вищий рівень доходу країни, тим кращі її пози-ції у світі за інноваційним розвитком. Країни з високим рівнем доходів випереджають країни, що розвиваються, за всіма параметрами інно-ваційної діяльності. Україна в 2016 р., як бачимо,

займає 56-ту позицію. Однак вона піднялася у рейтингу порівняно з 2013 р., коли зайняла 63-є місце, лишивши позаду з числа колишніх союз-них республік Вірменію, Грузію, Казахстан, Азербайджан, Киргизстан та Узбекистан.

Даний інноваційний рейтинг країн є ефек-тивним засобом еталонного тестування та уможливлює аналіз щорічної динаміки іннова-ційної активності та інноваційного потенціалу кожної країни. Таким чином, здатність до інно-вацій стає визначальним фактором глобаль-ного економічного зростання.

Варто зазначити, що й надалі нас чекають подолання обмеженості традиційних погля-дів на трудовий процес, збагачення наукової думки про працю та трудові відносини на новій концептуальній основі. Дотримуючись такої позиції, вважаємо, щобез комплексного сис-темного дослідження сутності інноваційної- праці практично неможливо в конкурентному середовищіефективно реалізувати трудовий потенціал працівників, їх творчі, інтелектуальні здібності [7; 11].

Висновки з проведеного дослідження.

Швидкоплинність та інтенсивність розвитку глобалізаційних процесів у світовій економіці вимагає від України миттєвої реакції на важ-ливі економічні виклики. Актуальною вимогою сьогодення є здатність своєчасно та ефективно опановувати передові досягнення в галузях науки, техніки і новітніх технологій, оскільки вплив науково-технічної та інноваційної сфер сприяє швидкому економічному зростанню економіки держави.

Нехтування проблемами організації та стиму-лювання розвитку інноваційного складника еко-номіки з боку держави може призвести до втрати Україною можливості брати активну участь у фор-муванні основних тенденцій відтворення глобаль-них ринків науково-технічних інновацій та нових технологій. Досвід успішних лідируючих країн у сфері інновацій і високих технологій доводить необхідність державного управління та контролю над цими процесами. Впродовж останніх десяти-літь уряди країн і керівництва корпорацій активно збільшують витрати на науку, інновації, високі тех-нології, розвиток яких не призупиняється навіть у період фінансово-економічних криз.

Список використаних джерел

1. Інноваційна Україна 2020: національна доповідь / За заг. ред. В.М. Геєця та ін.; НАН України. К., 2015. 336 с.

2. Економіка праці та соціально-трудові відносини: підручник / А.М. Колот, О.А. Грішнова, О.О. Герасименко та ін.; за наук. ред. А.М. Колота. К.: КНЕУ, 2009. 711 с.

3. Колот А. Інноваційна праця та інтелектуальний капітал у системі факторів формування еко-номіки знань. Україна: аспекти праці. 2007. № 4. С. 5.

4. Людський розвиток в Україні. Інноваційні види зайнятості та перспективи їх розвитку: кол. монографія / За ред. Е.М. Лібанової; Ін-т демографії та соціальних досліджень ім. М.В. Птухи НАН України. К., 2016. 328 с.

5. Лісогор Л.С. Конкурентність ринку праці: механізми реалізації: монографія. К.: Ін-т демогра-фії та соц. дослідж. НАН України, 2005. 168 с.

6. Семикіна М.В. Мотивація конкурентоспроможної праці: теорія і практика регулювання: монографія. Кіровоград: ПіК, 2003. 426 с.

7. Інноваційна праця: діагностика проблем, важелі активізації: монографія / М.В. Семикіна та ін.; за наук. ред. д-ра екон. наук, проф. М.В. Семикіної. Черкаси: МАКЛАУТ, 2012. 320 с.

8. Давидова І.О. Інноваційна зайнятість в аспекті її сутнісних характеристик. URL: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=4041.

9. The Global Innovation Index 2016: The Local Dynamics of Innovation. Geneva: Cornell University, INSEAD, World Intellectual Property Organization. 451 p.

10. Ільїч Л.М. Інноваційна модель зайнятості: сутність, характерні ознаки та передумови ста-новлення в Україні. Ринок праці та зайнятість населення. 2015. № 2. С. 13-17.

11. Торба А.В. Інновації як невід'ємна складова інтелектуального капіталу. Інтернаука. 2017. № 3 (2). С. 153-159. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/mnj_2017_3%282%29__34.

Размещено на Allbest.ru