Еволюція теоретичних засад щодо поняття організації оплати праці

ЕВОЛЮЦІЯ ТЕОРЕТИЧНИХ ЗАСАД ЩОДО ПОНЯТТЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ОПЛАТИ ПРАЦІ

Васюренко Л.В.

Постановка проблеми. Нині не запроваджено комплексного підходу до визначення сутності організації оплати праці як цілісної моделі, що формується на різних рівнях економіки, відсутні науково обґрунтовані засади державної політики щодо оплати праці. Це зумовило вибір напряму й обґрунтування цілей наукового дослідження, викладеного у даній публікації.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Проблеми оплати праці в Україні аналізуються з погляду еволюції становлення сутності поняття організації оплати праці. Деякі аспекти висвітлені в роботах таких українських учених, як: О.В. Бондарук, А.В. Базилюк, В.М. Вегера, М.Д. Ведерніков, В.Ф. Волик, А.В. Калина,

А.М. Колот, Т.А. Костишина, В.Д. Лагутін, Е.М. Лібанова, О.Ф. Новікова, К.А. Складана. Достатня кількість наукових праць не вирішує до кінця питання остаточного та консолідованого визначення сутності поняття організації оплати праці, тому потребує подальшого вивчення та обґрунтування.

Мета статті полягає у дослідженні та формалізації еволюції теоретичних засад поняття організації оплати праці як проекції на сучасні умови господарювання.

Виклад основного матеріалу дослідження. Принцип матеріальної зацікавленості працівників за результатами своєї праці є одним із головних принципів організації оплати праці для суб'єктів господарювання. Стратегія формування системи оплати праці, її розроблення і реалізація передбачають чітке визначення мети і завдань системи оплати праці, вибір найбільш прийнятної системи для умов певного підприємства, упровадження такої системи оплати праці і регулярне проведення оцінки ефективності її функціонування.

Уявлення про заробітну плату еволюціонували разом із розвитком економічної теорії, яка відображала соціально-економічні реалії та суспільну практику. Зрілість теорій заробітної плати визначалася передусім соціально-економічними умовами, що існували в суспільстві, а також основними положеннями домінуючої економічної думки, яка в узагальненому вигляді відображала тодішнє соціально-економічне життя і господарську діяльність.

На основі ретроспективного аналізу різних концепцій економічної науки здійснено класифікацію теорій заробітної плати та їх сутності, яка представлена в табл. 1 [1, с. 73--77].

Представниками англійської класичної політекономії обґрунтовано дві теорії заробітної плати: теорію природної ціни праці та фонду заробітної плати. Під природною ціною послуг праці В. Петті, А. Сміт мали на увазі такий рівень заробітної плати, який необхідний для фізичного існування, тобто мінімальну винагороду, яку повинні отримувати працівники для забезпечення власного існування та утримання сімей [2, с. 237].

Класики переважно поділяли теорію Мальтуса, яка встановила жорстку залежність рівня заробітної плати і зростання населення від продовольчих ресурсів суспільства. Тенденція зниження рівня заробітної плати нижче прожиткового мінімуму свідчить, на їхню думку, Базові теорії заробітної плати в рамках провідних наукових шкіл економічної науки про перенаселення. Інакше кажучи, вони вважали, що оптимальною є та чисельність населення, за якої заробітна плата відповідає «природній нормі», тобто прожитковому мінімуму [3, с. 256].

Таблиця 1

Теорія фонду заробітної плати знаходить своє місце в працях А. Сміта, але найбільш повну її розробку дав Джон Стюарт Мілль. Його теорія являє собою застосування закону попиту та пропозицій до ринку праці. Дж.С. Міль в «Основах політичної економії» запропонував розглядати економічні проблеми згідно з такими фазами відтворення, як виробництво -- розподіл -- обмін -- споживання [4, с. 81]. Згідно з таким підходом, між відповідними засобами виробництва і найманими працівниками не існує неви- рішених протиріч. Зокрема, він стверджував, що найманого працівника можна деякою мірою представляти як капіталіста, котрий авансує своєю працею капіталіста до отримання зарплати. Такі підходи деякою мірою нівелюють недоліки і протиріччя капіталістичної системи. На основі аналізу Мілль зробив висновок, що існує мало шансів на те, щоб середня заробітна плата зростала, бо технічний прогрес зумовлює зростання постійного капіталу (як наслідок, зменшення фонду заробітної плати), а чисельність робочого населення зростає. Наслідками втручання держави у зростання заробітної плати буде посилення безробіття та збільшення народжуваності у сім'ях працівників. Інтуїтивно автор теорії прийшов до вірного висновку, який розвили сучасні дослідники. В країні, що не володіє виробничими резервами та великими запасами предметів споживання, недоцільно за короткий термін збільшити сукупну масу заробітної плати. Необхідно першочергово забезпечити розвиток виробничого капіталу, також потрібен деякий час для того, щоб розширити виробництво предметів споживання.

Класична політична економія стала одним із джерел марксизму, який опирався на вироблений нею фундамент -- трудову теорію вартості. К. Марксом було обґрунтовано, що праця не може бути продана. Товаром є не праця, а робоча сила -- здатність до праці, тому заробітна плата є не вартістю праці, а вартістю робочої сили [5, с. 114]. Марксисти відкинули теорію Мальтуса, не погоджуючись із положенням про те, що робоча сила виробляється у відповідності з обмеженим фондом життєвих благ. Відкинувши мальтузіанський механізм «заробітна плата -- народонаселення», Маркс уважав, що динаміка заробітної плати регулюється виключно розширенням або звуженням промислової резервної армії праці [5, с. 203]. Згідно із цим поглядом, безробіття присутнє навіть у розвинутій економіці для того, щоб заробітна плата не поглинала прибутку, підриваючи тим самим стимул для накопичення капіталу.

Маржиналістська та неокласична теорії виступали проти теорії прибуткової вартості та експлуатації К. Маркса. У працях англійського економіста У.С. Джевонса та американського дослідника Дж.Б. Кларка значна увага приділялася розподільним відносинам. У. Джевонс обґрунтував теорію права (праці) на залишкову продукцію [6, с. 158--159], згідно з якою належна праці частка вартості виготовленої продукції залишається після вилучення з її загального розміру витрат на оплату всіх інших факторів виробництва (ренти, процентів на капітал, прибутку, страхових внесків, податків тощо). оплата праця заробітний дохід

Відповідно до теорії У. Джевонса, людські зусилля мають позитивну цінність, а отже, праця буде пропонуватися, поки індивідуум відчуває перевищення задоволеності над незадоволеністю. Вчений припустив, що тяжкість праці зі збільшенням трудового напруження спочатку знижується, а потім зростає, тоді як гранична корисність продукту, виробленого працею, монотонно убуває. Це стало вихідним пунктом для більш пізніх висновків про те, що якщо важкість праці безпосередньо не впливає на обсяг її пропозиції, однак очевидним є вплив важкості праці на вибір роду діяльності і розмір заробітної плати [7, с. 75].

Теорія розподілу доходу, засновником якої був Дж.Б. Кларк, на мікроекономічному рівні мала велике прикладне значення. Згідно з Кларком, за незмінного розміру капіталу кожен знову прийнятий працівник виробляє менше продукції, ніж прийнятий раніше. Продуктивність праці останнього прийнятого працівника є «граничною продуктивністю». Гранична продуктивність стає нижчою, чим більше приймається працівників, а заробітна плата всіх працівників повинна визначатися за «граничною продуктивністю» праці останньої «граничної робочої одиниці». Таким чином, низька заробітна плата є еквівалентом «граничної продуктивності праці». Д. Кларк продуктивними вважав не тільки працю, а й капітал. У зв'язку із цим він стверджував, що «заробітна плата визначається граничною продуктивністю праці, а процент -- граничною продуктивністю капіталу» [8, с. 49]. В умовах ринкової економіки діє такий принцип розподілу суспільного продукту, за якого один і той же закон регулює заробітну плату і процент, останній безпосередньо визначається граничною продуктивністю. А отже, за Д. Кларком, в умовах ринкової економіки не може мати місця експлуатація, а існує справедливий розподіл суспільного продукту. Виходячи з принципів граничної продуктивності, Д. Кларк стверджував, що як наймані працівники, так і роботодавці одержують те, що їм належить, тобто перші -- продукт своєї праці, другі -- продукт свого капіталу.

Обмеженість теорії розподілу полягає у тому, що вона виключає з об'єкта дослідження соціально-економічні відносини між роботодавцем і працівником. У реальній дійсності розмір заробітної плати визначається не лише продуктивністю, а й інтересами та цілями роботодавця, згуртованістю робітничого класу.

Теорія граничної продуктивності, або граничної цінності, Д. Кларка знайшла багато послідовників у країнах Заходу. Її широке розповсюдження серед економістів Д. Кларк обґрунтував так: «Вона підриває основи марксистського вчення про додаткову вартість тим, що встановлює вартість на цінності, а не на витрати праці і замінює всі марксистські й інші форми вчення про експлуатацію теорією, згідно з якою кожний із факторів, що бере участь у виробництві, є не тільки продуктивним, а й отримує винагороду відповідно до свого внеску в загальний продукт» [7, с. 65].

Висновки

На основі узагальнення різних підходів до визначення організації оплати праці здійснено систематизацію концепцій заробітної плати за основними школами економічної науки. Аналіз наявних трактовок став підґрунтям удосконалення визначення цього поняття так: це консолідація інструментів для забезпечення механізму відносин між роботодавцем та працівником у контексті винагороди за працю.

Бібліографічний список

1. Боднарук О.В. Основні функції заробітної плати в умовах формування ринкової економіки. Вісник Донецького університету. Серія «Економіка і право». 2010. Вип. 1/1. С. 72-78.

2. Макконнелл К.Р, Брю С.Л. Экономикс: принципы, проблемы и политика: в 2-х т.; пер. с англ.; 11-е изд. М.: Республика, 1992. Т 1.399 с.; Т 2. 400 с.

3. Современная экономика труда: монография / В.В. Куликов, Г.Э. Слезингер, А.А. Никифоров и др. М., 2001. 396 с.

4. Милль Д.С. Основы политической экономии; пер. с англ. М.: Прогресс, 1980. Т 1. 894 с.; Т 2. 479 с.; Т 3. 446 с. (Экон. мысль Запада).

5. Маркс К. Капитал. Критика политической экономии. М.: Политиздат, 1973. Т 1.907 с.

6. Jevons W.S. Notice of a general mathematical theory of political economy. British Association for the Advancement of Science: Report of the 32 Meeting. Cambridge, 1862.

7. Современные экономические теории Запада: учеб. по- соб. / Под ред. А.К. Марковой. М.: ФИНСТАТИНФОРМ, 1996. 93 с.

8. Clark Y.B. The Distribution of Wealth A Theory of Wages, Interest and Profits. New York, 1908. 432 p.

Анотація