Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Як відомо, стійкий розвиток базується перш за все на ресурсному підході. Обмеження споживання та розумний розподіл ресурсів є тими основними правилами, які потрібно виконувати при переході до сталого розвитку. Необхідність обмеження споживання ресурсів привело до розробки такого поняття як “екопростір” (екологічний простір), що означає граничну інтенсивність споживання всіх природних ресурсів, що не загрожує прийдешнім генераціям споживати ці ресурси відповідно до їх потреб. Під терміном простір мається на увазі його узагальнене багатомірне розуміння. [1]

Таким чином, і загальна стратегія сталого розвитку і місцеві плани дій спираються на розробку нової політики видобування та використання ресурсів. Традиційно розглядаються мінеральні та паливні ресурси, які вважаються головною опорою розвитку людства. Існують попередні розрахунки граничного використання по деяким мінеральним та паливним ресурсам, та отриманої з них продукції (алюміній, сталь, цемент, нафта, вугілля), а також по землі, воді та лісу[1]. Але поки що практично поза увагою лишається розгляд дуже важливої ресурсної компоненти - біологічних ресурсів.

Біологічні ресурси є невід'ємною частиною природних ресурсів. Найбільш загальним визначенням ми вважаємо визначення М.Ф. Реймерса. Ресурси біологічні - джерела і передумови отримання необхідних людям матеріальних і духовних благ, що містяться в об'єктах живої природи (промислові об'єкти, культурні рослини, домашні тварини, мальовничі ландшафти, мікроорганізми і т.д.) [2]. Просторово вони розподілені між ресурсами атмосфери, гідросфери та літосфери в межах нинішнього, або минулого існування життя, тобто є частиною, або продуктом біосфери.

Ресурсна база, без урахування біологічної складової, на сучасному етапі не може вважатися остаточно сформованою. Це випливає як із активного нинішнього використанням біологічних об'єктів, завдяки можливостям, які відкривають досягнення фундаментальних і прикладних біологічних наук, так і з невимірними потенційними можливостями використання біологічних об'єктів, які стануть основою розвитку майбутнім поколінням.

У зв'язку з цим, важливим напрямком досліджень в рамках розробки стратегії сталого розвитку та вимірів екологічного простору є систематизація і структуризація біологічного різноманіття в аспекті ресурсного підходу.

Потрібно підкреслити унікальність біологічних ресурсів. Вони якісно практично не можуть бути відновлені. Втрата одного біологічного виду спричиняє зникнення цілої низки систем та біологічних речовин, які були створенні еволюцією за мільйони років існування життя. Подібне скорочення різноманіття знижує стійкість біосфери та звужує потенційну ресурсну базу людства.

Слід наголосити, що об'єкти живої природи, тобто біологічний компонент навколишнього середовища є одночасно і біологічним ресурсом і показником стану біосфери. Тобто, простежується залежність між рівнем забезпеченості біологічними ресурсами і пошкодженням біосфери. Таким чином показник стійкості біологічного компоненту має подвійну роль і є дуже важливим при визначенні ефективності переходу до сталого розвитку Під стійкістю біологічного компоненту ми будемо розуміти можливість біоти існувати в заданих умовах без загрози необоротних змін у структурі та функціях, що можуть призвести до її саморуйнування. Під біологічним компонентом навколишнього середовища ми розуміємо сукупність біологічних організмів які організують систему того, або іншого рівня у навколишньому природному середовищі. При деякому більшому ніж граничне впливу на екосистему відбувається погіршення роботи, або навіть руйнація системи, що забезпечує стійкість біологічного компоненту. Це призводить до спрощення, або руйнації самої екосистеми, що в свою чергу викликає зниження (якісного і кількісного) запасу біологічних ресурсів. Виходячи із ресурсного визначення сталого розвитку надпороговий вплив на екосистему призводить до неможливості сталого розвитку на даній території.

Аналізуючи місце біологічних ресурсів серед всієї ресурсної бази, та розглядаючи теоретичні основи практичного використання ми виходимо на необхідність їх детального розгляду та структуризації. М.Ф. Реймерс пропонує розподіл згідно з загально екологічним принципом виробництва та споживання органічної речовини [2]. Він виділяє:

Ресурси Продуцентів;

Ресурси Консументів;

Ресурси Редуцентів.

У перелік кожного з ресурсів включено не тільки ресурси у господарському розумінні (сільськогосподарські ресурси, лісові ресурси), але й такі суто екологічні характеристики, як біомаса, первинна продуктивність і т.д. Це дозволяє наглядно представити подвійну роль біологічних ресурсів. Нам на даному етапі важливо визначити саме користь ресурсів виходячи із їх біологічної природи, тому беручи до уваги класифікацію М.Ф.Реймерса ми розглянемо їх у іншому аспекті.

Спираючись на уявлення про структурні рівні організації живої матерії логічним є розглянути біологічні ресурси в ієрархічному аспекті. Причому кожний ієрархічний рівень є окремою ресурсною базою, джерелом якої може бути один і той же біологічний об'єкт. Наприклад, на молекулярному рівні він забезпечує нас генами, як носіями якихось бажаних властивостей, на клітинному - виробляє речовину необхідну для фармакології, на рівні організму є джерелом харчової продукції, а як компонент екосистеми формує запас органічних добрив. Таким чином, один біологічний вид є базою отримання кількох матеріальних благ для різних галузей економіки. Зрозуміло, що зникнення цього виду відніме у людини цілий спектр матеріальних ресурсів, не кажучи вже про шкоду, яка буде нанесена екосистемі, елементом якої він був.

Ми пропонуємо такий ієрархічний розподіл біологічних ресурсів:

Таблиця 1. Відповідність джерел біологічних ресурсів ієрархічному рівню

Для практичного використання біологічних ресурсів різних рівнів нам потрібно створити кадастри по кожному рівню, як актуальних ресурсів, так і потенційних, які можуть стати в пригоді в процесі розвитку науки та технології. Під кадастром ієрархічного рівня біологічного ресурсу ми будемо розуміти систематизований перелік даних, що містить якісний та кількісний опис біологічної структури в актуальному, або потенційно ресурсному розгляді. Кадастри різних рівнів повинні містити таку інформацію про ресурс:

ресурс сталий економічний

Таблиця 2. Необхідний перелік інформації, що має надаватися в кадастрі відповідно до ієрархічного рівня

Розробляючи кадастр рівня 1 треба використати наявну інформацію про розшифровані генні послідовності (1.1), та додати фенотипічний або регуляторний прояв даного гену, або послідовності генів та інформацію про білок, який кодується геном (за винятком службових стартових та термінальних послідовностей ДНК, які самі не кодують білків) (1.2). Також необхідно включити до кадастру галузі господарювання, де можливе використання об'єктів, що мають названий ген (1.3).

Опис ресурсу рівня 2 має включати саму органічну сполуку, що виробляється (2.1), її фізичні та хімічні властивості (2.2) та галузі господарювання, де застосовується дана сполука(2.3).

До рівня 3 необхідно включити інформацію про систематичне положення виду та перелік продукції, яка ним виробляється та може бути використана людиною (3.1), властивості продукції джерелом якої є вибраний вид (3.2) та галузь господарювання, де застосовується дана продукція (3.3).

Рівень 4 має включати науково прийняту систематичну назву екосистеми (4.1), перелік її властивостей (4.2) та аспект використання людиною з приведенням відповідної галузі господарювання (4.3).

Створення ієрархічних кадастрів біологічних ресурсів надасть можливість більш системно та активно використовувати цей вид ресурсів при переході до сталого розвитку. Збільшення використання біологічних ресурсів надасть можливість різноманітити господарську діяльність, та опосередковано зменшити використання мінеральних ресурсів, шляхом перепрофілювання економіки з видобувної та гірничо-переробної промисловості на більш екологічно безпечні галузі. Широке залучення біологічних ресурсів може стимулювати такі напрямки господарювання:

Органічне сільське господарство;

Харчова промисловість;

Фармакологічна промисловість;

Целюлозно-паперова та деревопереробна промисловість;

Легка промисловість;

Мікробіологічний видобуток мінеральних ресурсів;

Туристично-рекреаційні послуги;

Біологічна переробка відходів.

Одночасно з економічними вигодами буде підтримуватись біологічне різноманіття за рахунок вирощування і селекції місцевих видів тварин та рослин. Можна буде зменшити площі відведені під видобувну та горно переробну промисловість, а також поступово будуть вивільнятися території зайняті промисловими відходами. Приоритетне використання біологічних ресурсів повинно стимулювати розвиток прикладних біологічних наук та власних біотехнологій, що також сприятиме зміцненню позицій держави на міжнародному рівні. Розвиток органічного сільського господарства та туризму, враховуючи кліматично-природні умови України, може вивести країну на міжнародний ринок та принести значний прибуток економіці. Так в Європі все більшим попитом користуються екологічно чисті продукти харчування, поставником яких могла б бути Україна.

Створення кадастрів біологічних ресурсів допоможе у визначенні стану навколишнього природного середовища та стійкості екосистем, що є досить важливим при розробці стратегії сталого розвитку на території. Таким чином систематизація та розвиток використання біологічних ресурсів має подвійне позитивне значення при переході до сталого розвитку. По перше це зменшення техногенного навантаження на природу та розвиток екологічно чистих технологій, а по друге можливість відслідковувати зміни біологічного компоненту навколишнього середовища та розробляти стратегію з їх урахуванням.

Враховуючи усі позитивні моменти, не слід забувати що розвиток прикладних біологічних наук та біотехнологій може мати і негативну сторону. Розвиток генної інженерії та практичне використання її методів створило загрозу широкого вивільнення у довкілля так званих генетично змінених організмів (ГЗО). Генетично змінені організми - організми, будь які неклітинні, одноклітинні або багатоклітинні утворення, здатні до відтворення та передачі успадкованого генетичного матеріалу, отримані з використанням методів генної інженерії та містять новий генетичний матеріал (гени, їх фрагменти або комбінації генів). Загроза міститься перш за все у подоланні природних генетичних бар'єрів при створенні ГЗО, і у неможливості спрогнозувати їх взаємодію з біотою пошкоджених та спрощених в результаті впливу людини природних екосистем.

Таким чином, досліджуючи потенціал біологічних ресурсів в аспекті формування сталого розвитку території ми визначили їх місце в загальній ресурсній структурі та двояку роль при плануванні господарювання на території а також обґрунтували необхідність створення кадастрів біологічних ресурсів. Також показано можливу економічну та природоохоронну користь від розширення використання біологічних ресурсів та висвітлено потенційну загрозу безконтрольного розвитку біотехнологій.

Література

Хазан В.Б. Сталий розвиток України - передумова певності у майбутньому. // Проблеми сталого розвитку України. - Київ: БИТ, 1998. - С.132-146.

Шапар А.Г. Критерії та показники сталого розвитку:наукові підходи до їх обгрунтування // Екологія і природокористування. - Вип.2. - 2000. - С.5-15.

Реймерс Н.Ф. Природопользование. - Москва: Мысль, 1990. - 638 с.

Карпенков С.Х. Концепции современного естествознания. - М.: ЮНИТИ, 1997. С.292-294.

Mae-Wan Ho Horizontal gene transfer - the hidden hazards of genetic engineering. TWN, 2001. - P.10-11.

Размещено на Allbest.ru