Економічна безпека в контексті розвитку інституціональної парадигми

Размещено на http://www.allbest.ru/

Економічна безпека в контексті розвитку інституціональної парадигми

Ілляшенко О. В.

Анотація. Статтю присвячено поглибленню концептуальних засад інституціонального забезпечення підтримки економічної безпеки підприємств. Сформовано підходи до інституціонального забезпечення економічної безпеки. Ви-значено пріоритетні завдання інституціонального забезпечення економічної безпеки підприємств на сучасному етапі. За результатами аналізу виявлено особливості формальних та неформальних інституцій. Доведено актуальність інсти- туціоналізації системи економічної безпеки підприємства.

Ключові слова: інституція, економічна безпека, соціально-економічна система, інституціоналізація, безпекозабез- печувальна діяльність.

Вступ та постановка проблеми. Походження значної частини проблем у забезпеченні економічної безпеки на сучасних підприємствах пов'язане з нерівномірним розви-тком економічних та правових відносин в Україні. Осно-ву виробничо-господарської та соціально-економічної систем підприємства становлять, перш за все, соціальні колективи, від професійної діяльності яких залежать стан цих систем та результативність їх функціонування. Управ-ління цими системами спрямоване на організацію діяль-ності соціальних колективів для досягнення встановлених цілей. Проблема вибору та обґрунтування інструментів управління безпекозабезпечувальною діяльністю на під-приємстві, що враховує інтереси різних соціальних груп, у тому числі за межами підприємства, є багатофакторною і має різноманітні аспекти: економічний, організаційний, мотиваційний, правовий, інституційний та ін. Найефек-тивнішою опцією з числа тих, що мінімізують небезпеки та загрози для діяльності сучасного підприємства, небез-підставно вважається інституціоналізація суспільства, яка характеризується створенням стійких форм суспіль-них комунікацій і розподілу суспільних ресурсів для ре-гулювання суспільного життя, є вирішенням завдання зі створення умов для якісної структурно-функціональної оптимізації управління у системі економічної безпеки підприємства [1]. Вдосконалення наявних, модернізація чинних та створення нових інституцій поліпшує інститу- ційне середовище діяльності підприємства і зменшує на-вантаження на його систему економічної безпеки.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Теоретич-ні засади інституціональних чинників забезпечення під-тримки економічної безпеки закладено представниками класичного інституціоналізму у працях американських економістів Т Веблена (соціально-психологічний інсти-туціоналізм), Дж. Коммонса (соціально-правовий інсти-туціоналізм), У Мітчелла (кон'юнктурно-статистичний інституціоналізм) [2-6] та неоінституціоналізму, серед яких - Д. Норт, Дж. Б'юкенен, Р. Коуз (вдосконалили та осучаснили базові постулати інституціоналізму, їхні праці надзвичайно актуальні для пояснення сучасних тенденцій у світовій економіці) [7-9]. У наукових працях

0. 1. Барановського, З.С. Варналія, В.Г. Алькеми, Г.В. Ко-заченко, С.К. Рамазанова, Л.Г Шемаєвої, В.П. Мартиню- ка, В.А. Рача, Т.В. Момот, Т.Г. Васильціва, В.І. Франчука,

1. П. Мігус, З.Б. Живко, М.І. Флейчук, І.П. Отенко, Є.І. Овча- ренка, Ю.С. Погорєлова, О.М. Ляшенко, Є.М. Руднічен- ка, С.В. Кавуна, І.Б. Хоми, М.І. Копитко, Л.О. Волощук, О.В. Россошанської закладено основи теоретичного та ін-струментального базису економічної безпекології, прове-дено ґрунтовні дослідження та виявлено особливості за-безпечення економічної безпеки підприємства.

Метою даної роботи є поглиблення концептуальних засад інституціонального забезпечення підтримки еконо-мічної безпеки підприємств. інституціональний економічний безпека підприємство

Результати дослідження. Економічна безпека роз-глядається як найважливіша якісна характеристика еко-номічної системи, що визначає її здатність підтримувати нормальні умови життєдіяльності населення і стійке за-безпечення ресурсами народного господарства, підтрим-ку соціальної сфери, екології та обороноздатності країни. У визначенні концептуальних засад економічної безпеки важлива роль належить теорії інституціоналізму, згідно з якою на ефективність господарських процесів вплива-ють не тільки власне економічні, а й інституційні чинни-ки. Використання інституціонально-еволюційної теорії передбачає включення у межі аналізу понять «інституція» та «інституціоналізація».

Поняття «інституція» в інституціональній теорії бере початок з ХІХ ст., із зародження «старого інституціоналіз-му» (Т. Веблен, Дж.Р. Коммонс, УК. Мітчелл) [2-6]. Сьо-годні в результаті еволюції змісту поняття «інституція», появи нового інституціоналізму (Д. Норт, О. Вільямсон, Дж. Ходжсон) [7-9] та його суттєвого розгалуження по-няття «інституція» переважно тлумачиться за Д. Нортом як обмеження, створені людьми, які формують взаємодію між ними, зменшують невизначеність шляхом структури- зації людської поведінки [7, с. 7]. За А. Туреном інституція сьогодні має позначати не те, що було інституційовано, а те, що є джерелом інституціювання, тобто ті механізми, завдяки яким культурні орієнтири трансформуються у со-ціальну практику [10, с. 29].

Інституціональний підхід, тобто розгляд взаємодії економічних агентів крізь призму інституцій, сьогодні визнано загальним методом дослідження, який завдяки зосередженню уваги на структурно-функціональних за-садах побудови системи економічних агентів та формаль-но-правовій характеристиці економічної системи надає можливість дослідити взаємозалежність і взаємозв'язок між змінами інституційних структур та діяльністю еконо-мічних агентів [11].

Поняття «інституціоналізація» вживається переважно для характеристики процесів упорядкування діяльності еко-номічних агентів шляхом формування та закріплення від-повідних інституцій, причому сама інституція безперервно розвивається на тлі цих інституціональних змін [12].

Інституціоналізацію найчастіше розглядають як:

узгоджену діяльність держави та її інституцій зі ство-рення прогресивних інституціональних змін для мініміза-ції невизначеності шляхом створення міцних, зрозумілих, досяжних та вигідних процесів і результатів для всіх учас-ників досліджуваної сфери діяльності [13];

узгоджену, системну, законну діяльність держави та її інституцій щодо поступового еволюційного розвитку пра-вил і процедур, санкцій і стимулів, стримувачів та про-тиваг у діяльності всіх зацікавлених сил суспільства для мінімізації невизначеності, у тому числі незаконності, у процесах і результатах виробництва, розподілу, обміну, споживання благ [12];

процес становлення та функціонування мережі сус-пільних інституцій, функціями яких є структурування взаємовідносин між економічними суб'єктами, узгоджен-ня їхніх інтересів, а також обмеження, що формують мо-тиваційні та поведінкові механізми [14, с. 36];

перетворення соціальних намірів на норму та форму-вання правил економічного спілкування шляхом їх упро-вадження за допомогою владних інституцій (неписаних правил чи правової діяльності) на основі засобів право-вого, економічного і політичного регулювання [15, с. 26].

Результатом інституціоналізації є створення відповід-но до заданих інституціями умов соціально-економічних інституцій (організацій), які найбільш повно відповіда-ють вимогам, що висувають до них зовнішнє середовище [16] та внутрішні детермінанти [17, с. 156].

Інституції обмежують поведінку людей, роблять її більш передбачуваною і певною мірою менш витратною. Зміст цього поняття можна розкрити за результатами до-слідження багатьох логічно взаємопов'язаних визначень.

Інституції поділяють на формальні та неформальні. У новій інституційній економічній теорії неформальні ін-ституції розглядаються як доповнення до формальних. За Д. Нортом формальні інституції - це правила, які сформо-вані людьми, видані державою і схвалені парламентами закони та конституції, а неформальні - неписані правила (звичаї, традиції, суспільні умовності і кодекси поведін-ки) [7, с. 16]. О.О. Аузан тлумачив неформальні інституції як правила, що існують у пам'яті учасників різних соці-альних груп [18, с. 42]. За Д. Нортом неписані правила глибше формальних, часто доповнюють їх і навіть ефек-тивно впливають на економіку, якщо цей вплив виявля-ється протягом тривалого періоду [7, с. 19].

За результатами аналізу [7; 15; 18-20] виявлено осо-бливості неформальних інституцій, які зводяться до та-кого: складність опису, відсутність документарної форми опису, стійкість (зберігаються тривалий час, навіть тоді, коли виникають принципово нові формальні правила), перехід у поколіннях, повільність та поступовість зміни, тісний зв'язок із культурними характеристиками системи та національним менталітетом, слабка дослідженість.

Як зауважив свого часу І.С. Коропецький, незважа-ючи на те що неформальні інститути є важливішими в суспільному житті, ніж формальні, про них говорить-ся небагато [21]. За часів панування радянської системи сформовано неформальні інститути, які не сприяють успішному економічному життю країни в ринкових умовах. Їх зміни відбуваються дуже повільно, що по-яснюється поступовим сприйняттям окремими людьми уявлення про обставини життя та повільну зміну їхнього світогляду, а також особливостями економіки в Україні [22, с. 136].

Неформальні інституції - це лише правила, яких економічні агенти свідомо або за якихось причин (на-приклад, за звичкою або внаслідок високого рівня за-конослухняності) дотримуються. Серед неформальних інституцій є позитивні, які мають вітатися у суспіль-стві (чесність, порядність, довіра в ділових відносинах, прагнення виконати навіть неписані зобов'язання тощо), та негативні (до числа таких в Україні належать недові-ра підприємців до органів влади, зокрема органів пра-вопорядку, недовіра працівників підприємств до його керівництва, яка супроводжується неуважним, а часто й зневажливим ставленням керівництва до персоналу підприємств тощо).

Інколи неформальні інституції суперечать формаль-ним, унаслідок чого виникають негативні явища в еко-номіці, наприклад корупція та тіньова економіка. У ре-зультаті такої суперечності виникає конфлікт інституцій, розв'язання якого Д. Норт бачив у відмиранні з плином часу неефективних інституцій та розвитку ефективніших форм організації взаємодії економічних агентів [7, с. 20].

Актуальність інституціоналізації системи економіч-ної безпеки підприємства підтверджується багатьма ав-торами (наприклад, [23]). За Т.Г. Васильцєвим у цьому напрямі інфраструктура не лише економічної безпеки, а й підтримки підприємництва в Україні є вкрай нероз- виненою і значно поступається провідним країнам світу, оскільки вітчизняне законодавство не передбачає належ-них засад створення і розвитку інституційної бази еко-номічної безпеки підприємства, залишаючи їх лише для регіонів та міст, які володіють великими фінансовими ресурсами і бажають добровільно працювати у цьому на-прямі. Вкрай слабкою є наявна в Україні система інсти- туційної підтримки підприємництва, вона перебуває під загрозою повного руйнування (йдеться не про кількість інституцій підтримки, а їхні можливості) [23, с. 42].

Будь-яке підприємство, навіть велике, не може по- вною мірою сформувати інституційне середовище своєї системи економічної безпеки, адже інституційне серед-овище, на думку О. Вільямсона, як правила гри утворю-ється як за рахунок базових інституцій, які виникли за межами підприємства, так і за рахунок певним чином штучних внутрішніх інституцій, які виникли або приму-сово уведені в межах підприємства.

Інституції, що визначають інституційне середовище системи економічної безпеки підприємства, можуть бути неякісними. Неякісність інституцій у цьому разі харак-теризується переважно невідповідністю інституцій реа-ліям забезпечення економічної безпеки, що не дає змоги повноцінно діяти механізму функціонування системи (тобто механізм працює вхолосту). Інституцій, що ви-значають інституційне середовище системи економічної безпеки підприємства, може не вистачати, і тоді утворю-ється вакуум інституційного середовища.

Якщо інституції, що визначають інституційне серед-овище системи економічної безпеки підприємства, не-якісні або має місце вакуум інституційного середовища системи, то в інституційному механізмі у складі меха-нізму функціонування системи економічної безпеки під-приємства, як, власне, і в інституційному механізмі будь- якого рівня виникають неефективні стійкі інституції, які Ю. Чернецький назвав «антисоціальними інституціями»

[24] , а В. Полтерович - «інституційними пастками»

[25] . Неефективні стійкі інституції створюють бар'єри в інституційному середовищі. Прикладами неефектив-них стійких інституцій в інституційному механізмі на-ціональної економіки є корупція, бартер, неплатежі, ухиляння від податків, тіньова економіка тощо, а в інсти- туційному механізмі у складі механізму функціонування системи економічної безпеки підприємства - неузгодже-ність дій щодо забезпечення економічної безпеки, несво-єчасність їхнього виконання у структурних підрозділах підприємства, упущення важливої інформації щодо ста-ну зовнішнього середовища, опортуністична поведінка персоналу тощо.

По суті, формальні інституції інституційного механіз-му виступають формою об'єктивізації принципу закон-ності, який є одним із головних під час побудови системи економічної безпеки підприємства. Намагання держави створити дієву нормативну базу для захисту вітчизняних підприємств від корупційної системи та рейдерства доте-пер не дали бажаного результату ні для держави, ні для суб'єктів підприємницької діяльності, тому підприємства мають самостійно формувати власні інституції для захис-ту від негативного впливу корупції та рейдерства.

Належний рівень економічної безпеки підприємств досягається завдяки реалізації розробленої на підпри-ємстві політики захисту, підкріпленої системою скоор-динованих безпекозабезпечувальних заходів, адекватних внутрішнім та зовнішнім загрозам. Без такої політики неможливо подолати негативні явища в економічній ді-яльності підприємства, змусити працювати механізм управління системи економічної безпеки підприємства, створити ефективний механізми захисту його економіч-ної діяльності. Керівництво підприємства є головним суб'єктом економічної безпеки. Воно як гарант захисту економічних інтересів власників, акціонерів, праців-ників підприємства має формулювати інтереси підпри-ємства, визначати пріоритети у його діяльності, вивча-ти співвідношення пріоритетів, визначати механізми реалізації інтересів підприємства. Власне, економічна безпека підприємства великою мірою досягається за ра-хунок дії механізму захисту економічної діяльності під-приємства, дію якого скеровано на реалізацію та захист економічних інтересів підприємства, серед яких слід від-значити забезпечення стабільності діяльності, розвиток підприємства.

Іншим не менш важливим аспектом інституційного механізму системи економічної безпеки підприємства є врахування неформальних інституцій, які певною мі-рою відображають стан та тенденції зміни внутрішньо-го середовища підприємства і можуть суттєво вплину-ти на економічну безпеку підприємства. Як зауважив О.А. Гриценко, аналіз неформальних інститутів необхід-ний для розуміння тих спонукальних мотивів, які ство-рюють простір та ставлять перепони для поведінки пев-ного кола суб'єктів [26].

По суті, неформальні інституції в інституційному механізмі у складі механізму функціонування системи економічної безпеки підприємства становлять інтерес із таких позицій: взаємодія та співвідношення неформаль-них інституцій із формальними; вплив неформальних інституцій на функціонування та дієвість системи еконо-мічної безпеки підприємства.

У заданому контексті необхідні виявлення нефор-мальних інституцій на підприємстві та визначення міри їх вияву, а також виявлення впливу неформальних інсти-туцій на формальні (неформальні інституції посилюють, ослаблюють або перекручують дію формальних).

За результатами виявлення неформальних інститу-цій в інституційному механізмі мають аналізуватися форми їхнього вияву, міра їхньої закріпленості в по-ведінці працівників підприємства, ставлення різних за впливовістю формальних і неформальних груп праців-ників до неформальних інституцій (негласно схвалю-ють та дотримуються їх або перешкоджають їхньому використанню). Для виявлення неформальних інститу-цій в інституційному механізмі можуть використовува-тися методи спостереження або опитування працівни-ків підприємства. Спостереження як метод виявлення неформальних інституцій можуть здійснювати керів-ники певного рівня ієрархії організаційної структу-ри підприємства або фахівці структурного підрозділу з економічної безпеки. Метою періодичного опитуван-ня працівників підприємства є дослідження основних характеристик поведінки персоналу підприємства для виявлення настроїв працівників, їхнього ставлення до економічної безпеки та дотримування формальних інституцій у межах наданої компетенції, міри задово-леності працівників умовами праці тощо. Про окремі неформальні інституції керівники підприємства не знають, тоді як такі інституції спроможні суттєво на-шкодити діяльності підприємства, іноді навіть суттєво вплинути на його економічну безпеку.

Неформальні інституції вирішальною мірою поро-джені станом підприємницького середовища в країні, про який в Україні не існує чіткого уявлення. Як пока-зано у [23], у наявній в Україні системі збору та аналізу інформації у сфері розвитку підприємництва не перед-бачено моніторинг показників, які якісно характеризу-ють досліджувану сферу, не враховуються суб'єктивні оцінки підприємців, представників органів державного управління та суспільних груп, їхня думка про базові параметри економіко-правового середовища підприєм-ницької діяльності. Результати таких досліджень мають оприлюднюватися, наприклад друкуватися у виданнях статистичного характеру.

Висновки. Інституціоналізація є основним напря-мом формування і функціонування системи економічної безпеки на всіх рівнях - від держави до підприємства. Формування інституційного середовища безпекозабез- печувальної діяльності є основною стратегією досяг-нення стабільності діяльності будь-якого підприємства. При цьому інституційна система підприємства, обслу-говуючи весь комплекс економічних відносин, виступає формою реалізації системи економічних інтересів під-приємства. Ефективна інституційна система, реалізуючи економічні інтереси, організовує та гармонізує їх для за-безпечення інтересів власників підприємств вищого по-рядку, завдяки чому досягаються ефективність розвитку підприємства та його повний та всебічний (достатній) захист. Інституційний механізм уособлює та відобра-жає роль інституційного середовища у захисті об'єктів безпеки системи. Такий механізм визнано складною системою інституційних заходів, інструментів, важелів, спрямованих на захист об'єктів безпеки системи від вну-трішніх та зовнішніх загроз. У визначенні концептуаль-них засад інституційного механізму у складі механізму функціонування системи економічної безпеки підприєм-ства використано положення інституціонально-еволюційної теорії.

Список використаних джерел

1. Матвійчук О.І. Інституціоналізація управління економічною безпекою держави. Вісник Академії митної служби України. 2012. № 2. С. 131-141.

2. Веблен Т. Теория праздного класса. М.: Прогресс, 1984. 366 с.

3. Гайдай Т.В. Институция как инструмент институционального экономического анализа. Экономическая теория. 2006. № 2. С. 53-64.

4. Нестеренко А. Современное состояние и основные проблемы институционально-эволюционной теории. Вопросы экономики. 1997. № 3. С. 42-57.

5. Commons R.J. Institutional Economics. American Economic Review. 1931. Vol. 21. P. 648-657.

6. Hamilton W. Institution. Encyclopedia of the social Sciences. N.Y., 1932. Vol. УШ. P. 84-87.

7. Норт Д. Інституції, інституційна зміна та функціонування економіки. К.: Основи, 2000. 198 с.

8. Ходжсон Дж. Экономическая теория и институты. М.: Дело, 2003. 464 с.

9. Уильямсон О. Экономические институты капитализма. Фирмы, рынки и отношенческая контрактация. СПб.: Лениздат, 1996. 702 с.

10. Турен А. Повернення дієвця. К.: Альтерпрес, 2003. 320 с.

11. Бортнікова О.Г Інституціональний підхід до вивчення систем безпеки в теорії державного управління. Державне управ-ління: удосконалення та розвиток. 2012. № 6. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Duur_2012_6_4.

12. Ткачова О.К. Теоретичні основи інституційних механізмів державного управління митною справою. Державне управ-ління: удосконалення та розвиток. 2013. № 6. URL: http://www.dy.nayka.com.ua/?op=1&z=587.

13. Гриценко А.А. Институциональная архитектоника: предмет, основные законы, методология. Научные труды Донецкого национального технического университета. Серия экономическая. 2006. Вып. 103-1. С. 31-37.

14. Лопатинський Ю.М. Трансформація аграрного сектору: інституціональні засади. Чернівці: Рута, 2006. 344 с.

15. Ткач А.А. Інституціональні основи ринкової інфраструктури: монографія. К.: Об'єдн. ін-т економіки НАН України, 2005. 295 с.

16. Кузьминов Я.И., Радаев В.В., Яковлев А.А., Ясин Е.Г Институты: от заимствования к выращиванию. Опыт российских реформ и возможности культивирования институциональных изменений. Вопросы экономики. 2005. № 5. С. 5-27.

17. Клейнер Г.Б. Эволюция институциональных систем. М.: Наука, 2004. 240 с.

18. Аузан А.А. Институциональная экономика. Новая институциональная экономическая теория: учебник; 2-е изд. М.: Инфра-М, 2011. 447 с.

19. Поланьи К. Экономика как институционально оформленный процесс. Экономическая социология. 2002. Т. 3, № 2. С. 62-73.

20. Шаститко А.Е. Новая институциональная экономическая теория; 3-е изд., перераб. и доп. М.: Эконом. фак-т МГУ, ТЕИС, 2002. 591 с.

21. Коропецкий И.С. Сектор трансакций в современной Украине. Экономика Украины. 1997. № 7. С. 43-51.

22. Козаченко Г.В. Управління затратами підприємства: монографія. К.: Лібра, 2007. 320 с.

23. Васильців Т.Г. Економічна безпека підприємництва України: стратегія та механізми зміцнення: монографія. Львів: Арал, 2008. 384 с.

24. Чернецький Ю. Концептуальні напрацювання «нової економічної соціології». Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 2004. № 1. С 51-62.

25. Полтерович В.М. Институциональные ловушки и экономические реформы. URL: http://members.tripod.com/VM_ Polterovich/ep99001.pdf.

26. Гриценко О.А. Неформальні інститути впливу на владу в контексті економічного аналізу. Вісник Національного універ-ситету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого». 2014. № 2(17). С. 17-26.

Размещено на Allbest.ru