Размещено на http://www.allbest.ru/

Соціально-економічний розвиток Черкаської області (2009-2014 рр.)

О.О. Голуб

Анотації

Ознайомившись з статистичними даними, опублікованими Головним управлінням статистики у Черкаській області, а також статистичними виданнями та роботами науковців, які досліджували соціально-економічний стан Черкащини у зазначені роки, автор здійснює аналіз цих даних, порівнює їх з всеукраїнськими показниками та робить висновки з отриманих результатів.

Ключові слова: Черкаська область, економіка, підприємство, промисловість, агропромисловий комплекс, інвестиції, освіта, охорона здоров'я, споживчий ринок, бюджет, житлово-комунальне господарство, культура, туризм, транспортна інфраструктура.

Целью данного исследования является анализ социально-экономического положения Черкасской области до событий конца 2013-го года, сравнение его с сегодняшней ситуацией и определение перспектив развития региона в будущем. Ознакомившись с статистическими данными, опубликованными Главным управлением статистики в Черкасской области, а также статистическими изданиями и работами ученых, которые исследовали социально-экономическое положение Черкасской области в указанные годы, автор осуществляет анализ этих данных, сравнивает их с всеукраинскими показателям и делает выводы из полученных результатов.

Ключевые слова: Черкасская область, экономика, предприятие, промышленность, агропромышленный комплекс, инвестиции, образование, здравоохранение, потребительский рынок, бюджет, жилищно-коммунальное хозяйство, культура, туризм, транспортная инфраструктура.

The aim of this study is to analyze socio-economic situation of Cherkasy region before the events at the end of 2013, to compare it with the current situation and to determine the prospects of the region's development in the future. After reviewing statistical data published by the Main Statistical Office in Cherkasy region, as well as statistical publications and investigations of scientists who have studied socioeconomic situation of Cherkasy region in those years, the author analyzes the data, compares it with all-Ukrainian figures and makes conclusions from the results.

Attention is paid to this period because it was the age of stable development that aimed the welfare of citizens, in contrast to the chaos that began afterwards and resulted enrichment of the rich people and the impoverishment of the poor.

Key words: Cherkasy region, economy, enterprise, industry, agricultural complex, investment, education, health, consumer market, budget, housing and communal services, culture, tourism, transport infrastructure.

статистика економічний розвиток черкаська область

Основний зміст дослідження

Озираючись назад, у часи до Революції гідності, зміни влади та збройного конфлікту на південно-східній частині України, можна з впевненістю констатувати той факт, що економіка та соціальний сектор як Черкаської, так і інших областей, був у значно кращому та перспективнішому становищі, ніж зараз. Можливо, розвиток був не надто стрімкий, але він був, і це краще, ніж той занепад усіх сфер життя громадян, що ми маємо на сьогоднішній день. Далі у статті надано офіційні статистичні дані по різних сферах економіки та соціального сектору Черкаської області періоду з 2009-го по 2014 рік.

Метою цього дослідження є аналіз соціально-економічного становища Черкаської області до подій кінця 2013-го року, порівняння його з сучасним станом справ та виявлення перспектив розвитку регіону в майбутньому.

За структурою економіки Черкаська область є індустріально-аграрною [2, с.15]. Частка промисловості у структурі валової доданої вартості станом на початок 2014 року становила 23,9% (з них 0,7% - добувна), частка сільського господарства - 21,8%, оптова та роздрібна торгівля, ремонт автотранспортних засобів і мотоциклів, тимчасове розміщення й організація харчування - 13,3%, транспорт, складське господарство, поштова та кур'єрська діяльність, інформація та комунікації - 8,2%, освіта - 7,5%, державне управління й оборона, обов'язкове соціальне страхування - 5,3%, охорона здоров'я та надання соціальної допомоги - 4,4%. Індекс фізичного обсягу ВРП (у порівнянних цінах) за 2012 рік становив 100,9%, що перевищує загальноукраїнський показник на 0,7%. У розрахунку на одну особу цей показник становив 24 558 грн [9].

Промисловість Черкащини була представлена понад 550 основними підприємствами. У розрізі видів економічної діяльності основу промисловості області становило виробництво харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів - 50,6%, хімічних речовин та хімічної продукції - 16,5%, постачання електроенергії пари та кондиційованого повітря - 12,7%, машинобудування, крім ремонту і монтажу машин та устаткування - 5,2% [4, с.122]. За підсумками 2013 року обсяг реалізованої промислової продукції становив 30,7 млрд. грн. (2,5% від загальнодержавних обсягів). За підсумками 2013 року за показником обсягу реалізованої промислової продукції у розрахунку на одну особу населення область займала 9 місце серед регіонів України [10].

На Черкащині був сформований потужний потенціал харчової промисловості, яка була представлена понад 80 основними підприємствами. В області вироблялася майже третина (32%) від загальнодержавних обсягів м'яса птиці, майже 44% - лікеро-горілчаних виробів, 13% - сирів жирних. Хімічна галузь займала провідне місце у виробництві мінеральних добрив у загальнодержавних обсягах: 17,2% - сечовини (карбаміду), 37,9% - нітрату амонію (селітри), 17,5% - аміаку безводного. Виробничу діяльність у галузі здійснювало 9 підприємств. Флагманом галузі був ПАТ Азот, де було зайнято понад 4,3 тисячі працівників, питома вага якого в обсягах реалізації складала майже 90%. Більше 28% виробленої ним продукції реалізувалася на зовнішніх ринках [4, с.124].

Машинобудування було стратегічно важливою галуззю промисловості області, яка включала 30 підприємств. У 2013 році в автомобілебудівній галузі вироблено: легкових автомобілів - 12,9%, вантажних автомобілів - 22,6%, автобусів - 15,6% (від загальнодержавних обсягів) [9].

Протягом останніх років в області майже 40% промислового виробництва забезпечували п'ять найбільших промислових підприємств: ПАТ Азот, ПрАТ Миронівська птахофабрика, ПАТ Черкасиобленерго, відокремлений підрозділ Черкаська ТЕЦ ПАТ Черкаське хімволокно, ДП Автоскладальний завод № 2 ПАТ Автомобільна компанія Богдан Моторс [4, с.125].

Високий ступінь зношеності основних фондів у промисловості (від 40% до 90%) призвів до зниження конкурентоспроможності продукції на внутрішньому та зовнішньому ринках. Водночас, на території Черкащини залишається значна кількість незадіяних площ, які можуть бути резервом для нарощування промислового потенціалу області. Але ці незадіяні площі використовуються для будівництва торгівельно-розважальних комплексів. Станки на підприємствах працюють ще з 60-х років минулого століття, але про їх модернізацію і закупівлю нових засобів виробництва не ведеться мови. Зношеність фондів, недостатнє фінансування, скорочення штату працівників на підприємствах та зниження заробітної плати в умовах постійно зростаючих цін на всі товари споживання й призвели до того, що ефективність підприємств знизилась, деякі з них періодично призупиняли роботу. Індекс промислової продукції у січні - вересні 2015 року порівняно з відповідним періодом 2014 року становив 83,4% [9].

Говорячи про підприємницьку діяльність, слід зауважити, що за підсумками 2013 року в області функціонувало 7 427 малих підприємств, на яких було зайнято 45 тисяч осіб. Крім того, в області було зареєстровано близько 53 тисяч фізичних осіб - підприємців. З 2011 року спостерігається тенденція до зростання кількості малих підприємств. Їх кількість зросла з 6 571 одиниць у 2011 році до 7 427 одиниць у 2013 році (на 11,5%). Протягом періоду 2009 - 2013 років відбулося зростання кількості малих підприємств на 10 тис. наявного населення з 43 підприємств у 2010 році до 59 підприємств у 2013 році (на 27,1%.). Обсяг реалізованої продукції (товарів, послуг) малими підприємствами склав 12,7 млрд. грн., що становило 21,1% від загального обсягу реалізованої продукції. Як і в попередні роки, у структурі малих підприємств за основними видами економічної діяльності переважала оптова та роздрібна торгівля, ремонт автотранспортних засобів і мотоциклів. Разом з тим, якщо у 2009 році у цій сфері було зайнято 55,6% малих підприємств, то на кінець 2013 року їх кількість становила 25,5%. Зросла кількість малих підприємств у сфері сільського, лісового та рибного господарства з 10,9% у 2009 році до 23,2% на кінець 2013 року [9].

В агропромисловому комплексі області склалася стабільна тенденція до зростання обсягів валової продукції сільського господарства, забезпечення населення якісними продовольчими товарами. Аграрне виробництво здійснювали 835 сільськогосподарських підприємств, які обробляли 65% від загальної площі ріллі, 1 208 фермерських господарств, які мали в користуванні більше 139 тис. га ріллі [1, с.52-53].

За період з 2009-го по 2014-рік сільське господарство Черкащини характеризувалося прибутковістю. У 2009 році чистий прибуток від усієї діяльності сільськогосподарських підприємств становив 698,7 млн. грн., у 2010 році - 811,2 млн. грн., у 2011 році - 1 434,3 млн. грн., у 2012 році - 1 798 млн. грн., у 2013 році - 761,2 млн. грн. На одного мешканця області припадає 1,6 га сільськогосподарських угідь і 1,1 га ріллі, а це на 64% більше, ніж в середньому по Україні. Обсяги валової продукції сільського господарства збільшилися на 3 137 млн. грн. і за 2013 рік становили 14,9 млрд. грн [10].

В структурі близько 39,6% припадало на тваринництво і 60,4% - на рослинництво [2, с.17]. З виробництва сільськогосподарської продукції на душу населення Черкаська область займала І місце в Україні [2, с. 19]. В області проводилась робота щодо створення сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів. Так, у 2009 році їх було створено 21, у 2010 році їх функціонувало 25, у 2011 році - 53, у 2012 році - 55, у 2013 році - 65 [9].

В структурі посівів переважали зернові культури (50%) та технічні (29%), картопля та овочі складали 6%, кормові культури - 9% [3, с.35]. Аналізуючи галузь овочівництва та картоплярства, відмічалося стабільне виробництво продукції на рівні 329 - 350 тис. тонн та 750 - 800 тис. тонн відповідно [5, с.182]. Найвища урожайність овочів спостерігалась в 2012 році - 161,9 ц/га, картоплі в 2011 році - 155,6 ц/га. Для приймання урожаю зернових культур в області налічувалося 32 хлібоприймальних підприємства загальною місткістю близько 1,8 млн. тонн та зернові склади сільгосппідприємств, загальною місткістю 1,3 млн. тонн [5, с.184].

Щодо інвестиційної діяльності, головним джерелом фінансування капітальних інвестицій протягом останніх років залишалися власні кошти підприємств та кошти населення. Найбільший обсяг капітальних інвестицій, залучених в економіку регіону протягом 2013 року, займали інвестиції в промисловість 1 133,3 млн. грн. (33,2%) та сільське, лісове, рибне господарство - 1042,6 млн. грн. (30,5%). Галузева та територіальна структури іноземного капіталу по містах та районах області були нерівномірними. В Канівському, Ка - теринопільському районах іноземні інвестиції відсутні. Обсяг прямих іноземних інвестицій станом на 01.01.2014 становив 887,9 млн. дол. США, що не від - повідало потенціалу області (на 0,61% більше обсягу інвестицій на початок 2013 року), та в розрахунку на одну особу населення становило 705,9 дол. США [10].

Щодо зовнішньоекономічної діяльності, то протягом 2009 - 2013 років відбулося збільшення зовнішньоторговельного обороту області в 2,2 рази та розширення географії торгівлі до 116 країн, з якими область мала зовнішньоекономічні зв'язки. Проте, внаслідок застосування протягом 2013 - 2014 років Російською Федерацією заходів щодо ускладнення ввезення української продукції, зовнішньоторговельне співробітництво між підприємствами двох країн мало тенденцію до зменшення. 2009 - 2013 роки характеризувалися збільшенням обсягів експорту за рахунок наступних груп товарів: зернові культури, жири та олії тваринного і рослинного походження, машини та обладнання. В той же час відбулось зменшення експорту основного експортного товару області - добрив (на 10%). На даний час спостерігається поступова переорієнтація з традиційного російського ринку в бік країн європейського союзу. Але через слабку конкурентоспроможність вітчизняних товарів відносно європейських, а також неспроможність забезпечити необхідними товарами навіть власних громадян, експорт продукції до європейських країн фактично неможливий.

Темп росту роздрібної торгівлі у 2013 році склав 108,8% (по Україні - 108,7%). Проте, незважаючи на високий рівень розвитку споживчого ринку в області, проблемним питанням, характерним для більшості регіонів держави, залишалося удосконалення організації системи торговельного обслуговування населення, особливо в сільській місцевості. Інфраструктура торговельної мережі та ресторанного господарства області налічувала біля 9,5 тис. об'єктів усіх форм власності, з них: 71% - магазини та аптеки, 16,7% - кіоски та АЗС, 12,3% - заклади ресторанного господарства. Порівняно з 2009 роком, торговельна мережа у 2013 році збільшилася на 830 одиниць (на 11%). Значне місце у задоволенні потреб населення в товарах належить ринкам, частка яких у загальному обсязі продажу споживчих товарів складала понад 30 відсотків. Забезпеченість населення загальною торговельною площею підприємств - юридичних та фізичних осіб у 2013 році становила 345 м² на 1 тис. осіб, що перевищує норматив (323 м² на 1 тис. осіб) [9].

Протягом досліджуваного періоду в області встановилась стала тенденція збільшення надходжень до бюджетів всіх рівнів. Основним джерелом власних надходжень місцевих бюджетів області був податок на прибутки фізичних осіб, який становив майже 75%. За показником бюджетної забезпеченості на 1 мешканця (1 694 грн.). Черкащина виглядала краще від своїх сусідів (Кіровоградщина - 1 670 грн., Вінниччина - 1 491 грн.). За окреслені 5 років пропорції бюджетного розподілу серед територій області дещо змінилися. Якщо у 2009 році власні надходження до бюджетів 6 міст обласного значення перевищували надходження до бюджетів 20 районів на 83,8 млн. грн. (на 15,9%), то у 2013 році бюджети районів отримали прибутків на 69 млн. грн. (на 7,2%) більше [10]. Важливою складовою соціально-економічного розвитку відповідної території є надходження до бюджету розвитку. Найбільший потенціал прибутків до бюджету розвитку сконцентрований на рівні бюджетів міст обласного значення. Протягом періоду 2009 - 2013 років наявний прибуток населення області у розрахунку на одну особу збільшився більш ніж на 70 відсотків, середньомісячна заробітна плата - майже на 75 відсотків. Зараз же, якщо оцінювати середню заробітну плату в доларах США, то порівняно з 2013-м роком вона знизилася майже в 3 рази.

Не слід обходити стороною таку сферу, як туризм. В області було зареєстровано 207 туристичних фірм, із них 19 туроператорів. Функціонувало 76 готелів та 758 закладів ресторанного господарства, 3 туристично-інформаційні центри [8, с.384]. За 2013 рік історико-культурні об'єкти регіону відвідало понад 700 тис. туристів та екскурсантів, що на 25% перевищило показник попереднього року. Однак, розвиток туристичної галузі регіону ніколи не відповідало його туристично-рекреаційному потенціалу, зокрема наявності історико-культурних заповідників, пам'яток історії та архітектури. Туристичні потоки в регіон зростають дуже повільно.

Тепер перейдемо до транспортної інфраструктури регіону. Розташування області в географічному центрі України на перетині міжнародних повітряних, транспортних автомобільних коридорів і великих залізничних вузлів та біля головної водної артерії країни, річки Дніпро, дає можливість для розвитку транспортної інфраструктури. По території області проходять міжнародні транспортні коридори: Крітський № 9, який співпадає з автомобільною дорогою М - 05 (Е-95) Київ - Одеса, а також коридор Балтійське море - Чорне море, який співпадає з автомобільними дорогами М-05 Київ - Одеса і М-12 Стрий - Тернопіль - Кіровоград - Знам'янка [6, с.11].

Забезпеченість автодорогами на 100 м² території по області становила 293,6 км, при середньому показнику по Україні 280,5 км. Показник щільності автомобільних доріг в області становив 0,29 км на 1 км² площі, що більше, ніж в середньому по Україні (0,28 км на 1 км² площі). Станом на 01.01.2014 протяжність вулично-дорожньої мережі Черкаської області становила 19 286,6 км, із них 13 143,8 км - балансова протяжність вулиць та доріг комунальної власності в населених пунктах, а 6 142,8 км - протяжність автомобільних доріг загального користування. Послуги з пасажирських перевезень в області надавали 32 підприємства, що обслуговували 375 маршрутів та 64 приватних підприємців, які обслуговували 176 маршрутів. Пасажири мали можливість скористатись послугами 1 автовокзалу, 30 автостанцій і сотнями посадочних майданчиків, які були розташовані на територіях сільських населених пунктів та вздовж автобусних маршрутів загального користування [8, с.387].

На території області послуги залізничного транспорту надають Шевченківська дирекція залізничних перевезень Одеської залізниці та Козятинська і Дарницька дирекції залізничних перевезень Південно-Західної залізниці. Річковий транспорт є важливою галуззю економіки та має великі потенційні можливості в області, особливо в разі поєднання з іншими галузями транспорту (повітряний, автомобільний, річковий). В регіоні проходить 150 кілометрів експлуатаційних річкових судноплавних шляхів. На жаль, повітряний транспорт області знаходиться в занепаді. Однак, протягом 2010 - 2014 років Черкаський аеропорт збережено, що дає можливість для повноцінного його відновлення. Технічні можливості злітно-посадкової смуги дозволяють приймати вантажні літаки класу ІЛ-76.

За останні роки особливих змін в транспортній інфраструктурі не спостерігалося, чого не скажеш про вартість проїзду у транспорті, особливо рейсових автобусах. Ціни на квитки дорожчають пропорційно разом із збільшенням цін на паливо, а це - приблизно в 2 рази.

В енергетичній сфері фактичне виробництво електроенергії за 2013 рік у Черкаській області склало 2,1 млрд. кВт год. при споживанні 3,1 млрд. кВт год. Найбільша частка його припадала на Канівську ГЕС (55,7%), другим потужним підприємством була Черкаська ТЕЦ - 40,2%. Черкаська область відносилася до енергодефіцитних регіонів України. На сьогодні, існуюча система живлення регіону не відповідає вимогам надійності. Черкаська область входить в п'ятірку областей України (разом з Вінницькою, Житомирською, Хмельницькою та Полтавською), в яких найбільше діючих малих ГЕС. Починаючи з 2011 року, введено в дію 3 сонячних електростанції (СЕС). Також в області діють 3 когенераційні установки [9].

Послуги з централізованого теплопостачання у Черкаській області надавали 19 підприємств теплоенергетики. Працювало 162 котельні: 130 котелень місцевих рад та 32 відомчі котельні. На котельнях комунальної теплоенергетики області експлуатувався 471 котел.91% котелень працював на природному газі. Протяжність теплових мереж у двохтрубному обчисленні становила 550,4 км. Втрати в магістралях теплових мереж становили 13%. Загальна зношеність теплових мереж в області становила 70%. Протяжність водопровідних мереж області складала 4 015,8 км, з яких в аварійному стані знаходилися 853 км (21,3%). У 2014 році відбулось зменшення аварійних мереж на 2%. На об'єктах водопровідного господарства експлуатується 528 одиниць насосних агрегатів, з яких 198 одиниць (38%) повністю замортизовані та потребують заміни. Водопостачання в більшості населених пунктів здійснюється з підземних джерел, а в містах Звенигородка, Корсунь - Шевченківський - з відкритих водосховищ, в містах Черкаси, Умань - змішані системи водопостачання. Якість питної води у 9 населених пунктах області (у містах Золотоноша, Ватутіне, Кам'янка, Городище, Чигирин, Тальне, смт Катеринопіль, Чорнобай, Маньківка) за своїми показниками не відповідає вимогам діючого ДСанПіН 2.2.4-17110 “Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною”. З року в рік продовжуються терміни дії дозволів на її подачу з відхиленням від діючого стандарту, але заходи щодо покращення цього становища не виконуються у зв'язку з великими фінансовими затратами на їх реалізацію. Протяжність каналізаційних мереж області складає 1 166,5 км. Загальний житловий фонд області становить 34 077,0 тис. м 2. На сьогодні в області зареєстровано 445 об'єднань співвласників багатоквартирних будинків, що становить 11% від загальної кількості багатоповерхових будинків [10].

В області працювали 702 будівельних підприємства [7, с.346]. У 2009 - 2013 роках даними підприємствами виконано будівельних робіт на 3 312,2 млн. грн. і введено в експлуатацію 7 267 об'єктів. У 2013 році обсяг введеного в експлуатацію житла склав 129,7 тис. м 2 загальної площі. За темпами введення в експлуатацію житла (у 2013 році) область займала 6 місце серед регіонів - сусідів та окремих регіонів, що належать до однієї з Черкаською областю типології. Із загального обсягу житла по містах і районах області 87,1% прийнято індивідуальними забудовниками, що свідчить про незначні обсяги будівництва багатоквартирного житла. Індекс будівельної продукції у січні-вересні 2015 року порівняно з відповідним періодом 2014 року становив 77,2% [9].

Щодо сфери освіти, то наприкінці 2013 року загальна кількість навчальних закладів нараховувала 1 460 одиниць. Із них: 30 вищих (8 - ІІІ-ІУ рівнів акредитації і 22 - І-ІІ рівнів акредитації), 23 професійно-технічних, 659 загальноосвітніх, 55 позашкільних та 693 дошкільних навчальних заклади. В області відсоток охоплення усіма формами дошкільної освіти дітей від 3 до 6 (7) років зріс з 70% у 2009 році до 97,7% у 2013 (на 27,7%). На кінець 2013 року в області функціонувало 642 загальноосвітні навчальні заклади, в яких навчалося 109,3 тис. учнів (у 2009 році - 685 загальноосвітніх навчальних закладів 125,5 тис. учнів). На сьогодні в області функціонує 87 освітніх округів (упродовж 2009 - 2013 років створено 58 освітніх округів), де в опорних навчальних закладах створена відповідна навчально-матеріальна база. У 2013 році заклади освіти були забезпечені комп'ютерною технікою у кількості 11 053 одиниць. Заклади освіти області 100-відсотково підключені до мережі Інтернет. Підвезення учнів до місць навчання забезпечувалося 168 шкільними автобусами. З 2009 року відбулося скорочення мережі позашкільних навчальних закладів області з 57 у 2009 році до 55 у 2013 р. Також функціонувало 22 інтернатні навчальні заклади. Професійно-технічна освіта області протягом періоду 2009 - 2013 років представлена 23 державними ПТНЗ. У 2013 році ПТНЗ області проліцензовано 140 професій (у 2009 році - 121 професія). Підготовка кваліфікованих робітників проводилася за 421 комбінацією означених професій (у 2009 році - 408 професій). Будівлі освітнього фонду, в основному, перебували у задовільному технічному стані. Протягом 2009 - 2013 років побудовано або відновлено 26 об'єктів освітнього фонду [10].

Медична допомога населенню області на той час надавалася в 250 лікувально-профілактичних закладах та їх відокремлених структурних підрозділах (з них 226 установ надавали амбулаторно-поліклінічну допомогу) та у 540 фельдшерсько-акушерських і фельдшерських пунктах. Актуальним є оновлення медичного обладнання в закладах охорони здоров'я. Проводилася послідовна робота щодо розвитку первинної медико-санітарної допомоги на засадах загальної практики сімейної медицини.

Протягом 2009-2013 р. створено 40 нових амбулаторій ЗПСМ. В області створена комунальна установа “Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" Черкаської обласної ради, окрема та єдина юридична особа, яка відповідає за догоспітальний етап екстреної медичної допомоги в області. На базі відділень комунального закладу “Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради” створено обласний торакальний центр та обласний центр хірургічної стоматології.

У складі терапевтичного відділення комунального закладу Черкаський обласний госпіталь для інвалідів війни Черкаської обласної ради створено Центр реабілітації учасників АТО на 50 ліжок. У м. Каневі відкрито реконструйовані поліклінічне та приймальне відділення та новозбудоване відділення інтенсивної терапії Канівської центральної районної лікарні. Забезпеченість бригадами швидкої медичної допомоги в середньому по області складала 0,79 на 10 тис. населення при нормативі 0,7. Протягом періоду 2009 - 2013 років бюджет галузі охорони здоров'я зріс на 506,1 млн. грн. (на 40%) і у 2013 році склав 1 273,5 млн. грн. Рівень укомплектованості штатних посад сімейних лікарів фізичними особами був низьким і у 2013 році склав 68,6%. Загальна та первинна захворюваність всього населення області, у тому числі на селі, в цілому та у всіх вікових категоріях впродовж досліджуваних автором років мала тенденцію до зниження. Показник забезпеченості населення області ліжками в лікарняних установах перебував практично на середньоукраїнському рівні (80,5) і становив 81,0 на 10 тис. населення [10].

Мережа закладів культури області відповідала існуючим нормативам забезпечення населення клубними і бібліотечними закладами та дозволяла представити результати творчої діяльності до широкого кола споживачів культурних послуг. В галузі культури області діяли: 740 бібліотек, 740 будинків культури, клубів, центрів культури і дозвілля, 38 початкових спеціалізованих мистецьких навчальних закладів, 2 вищих мистецьких навчальних заклади І-ІІ рівнів акредитації, 2 театри, 2 концертні заклади та 105 об'єктів кінопоказу [10].

Соціальні послуги в області надавали 27 територіальних центрів. Станом на 01.01.2014 р. своє право на різні види державної соціальної допомоги реалізувало 176,3 тис. сімей (на 33,6 тис. сімей більше, ніж у 2009 році). Загальна сума нарахувань різних видів державних соціальних допомог протягом 2013 року склала 1 194,4 млн. грн. (на 710,8 млн. грн. більше проти 2009 року). На початок 2014 року у Черкаській області проживало близько 500 тис. громадян, які згідно з чинним законодавством користувалися пільгами з оплати житлово-комунальних послуг, палива, пільговим проїздом. Показник охоплення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування сімейними формами виховання, збільшено з 73,7% у 2009 році до 88,4% у 2013 році (майже на 15%) [9]. Сьогодні ж ми маємо зняття пільг з пенсіонерів, зменшення пенсій та введення системи надання соціальної допомоги у формі субсидій, які в теорії нібито мають врятувати малозабезпечені сім'ї від зубожіння, але на практиці не працюють.

Отже, підсумовуючи все вищесказане, можна дійти висновку, що протягом 2009 - 2014 років в Черкаській області спостерігався стабільний ріст промислового виробництва, розвиток сільського господарства, зростання середньої заробітної плати, збільшення зовнішніх інвестицій та експорту, стійке налагодження мережі соціального забезпечення населення. На сьогодні ж ми маємо занепад як державних, так і приватних підприємств, недостатню врожайність в агропромисловому комплексі, ріст цін на абсолютно всі товари споживання, збільшення тарифів на житлово-комунальні послуги, зниження зовнішніх інвестицій та зменшення фізичних осіб-підприємців через несприятливі податкові умови, скасування соціальних пільг для пенсіонерів та ін. Економіка та соціальний сектор Черкаської області напряму залежить від соціально - економічного становища України загалом, тому для позитивних змін необхідні реформи на національному рівні за сприянням центральної влади. Для того, що виправити ситуацію і хоча б наблизитися до рівня соціально-економічного розвитку 2013 року, необхідно раціонально та максимально ефективно використовувати кошти, що поступають до бюджету, створити сприятливі умови для розвитку малого та середнього бізнесу, по можливості модернізувати засоби виробництва на державних підприємствах і т.д. і т.п. У Черкащини та України в цілому є величезний потенціал, який чомусь вже третє десятиліття не вдається реалізувати. Залишається сподіватися, що все ще попереду.

Список використаних джерел

Размещено на Allbest.ru

1. Волинець Л.М. Агроекологічне районування, аграрна політика і концепція розміщення сільського господарства, галузеві проблеми землеробства і тваринництва/ Концепція розміщення сільського господарства Черкаської області // Сільське господарство і ринок продовольства: проблеми розвитку і розміщення. - Київ: РВПС України НАН України, 2010. - С.50-74.

2. Волинець Л.М. Окремі питання розвитку сільськогосподарського виробництва Черкаської області // Придніпровський науковий вісник, 2010. - № 81 (148). - С.15-20.

3. Волинець Л.М. Шляхи поліпшення використання резервів АПК Черкаської області // Регіональна політика України: наукові основи, методи, механізми. - Львів: Інститут регіональних досліджень НАН України. - 2010. - ч.3. - С.35-36.

4. Данилишин Б.М., Чернюк Л.Г., Фащевський М.І. Методологічні засади комплексного розвитку і розміщення продуктивних сил регіонів / НАН України; Рада по вивченню продуктивних силУкраїни. - К., 2009. - 158 с.

5. Мельник Л.М. Розвиток та спеціалізація сільського господарства Черкаської області // Географія і сучасність. - К.: Міносвіти, 2009. - С.181-185.

6. Паламарчук М.М. Соціально-економічна географія як наука та її значения для сучасної України // Укр. геогр. журн. - 2009. - №4. - С.7-12.

7. Стеченко Д.М. розміщення продуктивних сил і регіоналістика: навч. посіб. - К.: Вікар, 2009. - 378 с.

8. Юрківський В.М. Регіональна економічна і соціальна географія. - 2-е вид. - К.: Либідь, 2009. - 414 с.

9. Державний комітет статистики України: офіційний сайт [Електронний ресурс] / Режим доступу: www.ukrstat.gov.ua

10. Головне управління статистики у Черкаській області: офіційний сайт [Електронний ресурс] / Режим доступу: www.stat. cherkassy.ua