Оцінка ефективності соціально-економічного розвитку регіону

Проведений аналіз спроб, що були вжиті в науковому співтоваристві у формуванні та введенні критеріїв ефективності дозволяє зробити висновок, що всі їх можна розділити за двома основними напрямами [6, с. 30-32]:

ефективність визначається щодо економічних критеріїв (показників);

при визначенні ефективності враховуються не стільки економічні аспекти, скільки соціально-політичні, психологічні та ін.

Таким чином, на думку М. Солодкої, ефективність є багатоаспектним поняттям і визначається різними критеріями.

Розширення меж сприйняття ефективності покликане відобразити ставлення різних аспектів діяльності: результат і витрат, результату і цілей, результату і потреб, результату і цінностей [5].

Розглядаючи структуру знань, що відображають типологію ефективності можна виділити імовірнісні та основоположні види ефективності соціально економічного розвитку регіону (СЕРР):

внутрішня -- ефективність використання внутрішнього потенціалу;

зовнішня -- ефективність використання зовнішніх можливостей;

загальна -- ефективність в якості композиції двох її складових: внутрішньої і зовнішньої ефективності;

ідеальна - всупереч зусиллям менеджменту з оптимізації регіонального господарства така ефективність повинна бути особливо бажана і, як наслідок, недосяжна;

цільова або стратегічна -- міра досягнення цілей;

витратна або тактична -- відображає економічність способів використання обмежених ресурсів;

глобальна - відображає вплив міжнародної економічної системи на умови організації регіональних процесів [5].

Алгоритм механізму забезпечення ефективного соціально-економічного розвитку регіону наведено на рис. 1.

Рис. 1. Спрощений механізм забезпечення ефективного соціально-економічного розвитку регіону

На рис. 1 у функціональній залежності Р = f (X, Y, Z), X є узагальненим показником, що формує інфраструктуру для ефективного використання обмежених ресурсів та виробництва регіонального сукупного суспільного продукту; Y є узагальненим показником сфери нематеріального виробництва, що формує умови для розвитку інфраструктури, що забезпечує якість життя суспільства; Z- показник функціональної взаємодії цих двох підсистем регіону.

З огляду на те, що при визначенні ефективності сьогодні варто враховувати не стільки економічні аспекти, скільки соціально-політичні, психологічні, демографічні, варто розглянути оціночні показники соціально- економічного добробуту населення регіону.

Створено індекс фізичної якості життя (PQU), який дорівнює середньоарифметичному значенню показників, виміряних за 100-бальною шкалою: 1/3 (відсоток смертності новонароджених+очікувана тривалість життя+частка грамотного населення у структурі дорослого населення регіону) 31978 р. (Міжнародна статистика ООН)

Створена нова система показників: народжуваність, смертність та інші демографічні характеристики; санітарно-гігієнічні умови життя; споживання продовольчих товарів; житлові умови; освіта і культура; умови праці і зайнятість; доходи і видатки населення; вартість життя і споживчі ціни; транспортні засоби; організація відпочинку; соціальне забезпечення; свобода людини

На першому етапі, за великої кількості показників якості життя, все ж на цьому етапі відсутня узгодженість при зважуванні компонентів соціального добробуту, а тому залишилась проблема побудови єдиного індексу, який би відтворював якість життя.

Як видно з таблиці, немає єдиного підходу до структури людського потенціалу, принаймні умовно коло фахівців і науковців їх можна поділити на декілька груп: прибічників методології ООН, української методології, використовуваної Держкомстатом України для щорічних розрахунків та інших зацікавлених спеціалістів у побудові таких інтегральних індексів. Між іншим, Україна була першою державою у світі, в якій спробували побудувати індекс людського розвитку (ІЛР) по регіонах країни, котрий охопив дев'ять інтегральних індексів. Такі важливі компоненти як засоби забезпечення прав людини, тендерна нерівність, розробки і застосування новітніх технологій, що вже давно увійшли до складу індексів в розвинених країнах світу, в Україні та її регіонах як на офіційному, так і на неофіційному рівні досі не враховано.

З метою підвищення ефективності регіонального розвитку необхідно умовно виділити п'ять рівнів показників:

й рівень «Суб'єкт регіонального розвитку» -- система показників СЕРР. Система включає показники розвитку державних і недержавних організацій реального сектора економіки, бюджетних установ соціальної сфери.

й рівень «Об'єкт регіонального розвитку».

й рівень «Галузь» (КВЕД) - система СЕР напрямів економічної діяльності, галузей економіки та соціальної сфери в рамках загальноросійського класифікатора видів економічної діяльності, продукції і послуг.

й рівень «Територія регіональної освіти» - система показників СЕР регіональної освіти характеризує рівень розвитку економіки та соціальної сфери території і відображає можливість впливу регіональних органів управління на процес формування цілей і завдань групи провідних галузей регіону [5].

й рівень «Регіон» -- узагальнені макроекономічні показники рівня життя населення, які характеризують економічний і соціальний розвиток регіону (валовий регіональний продукт на душу населення, показники, що відображають намічені структурні зрушення економіки, розвиток напрямів економічної діяльності та соціальної сфери) [5] .

Висновки

Дано визначення поняття «ефективність» різними вітчизняними авторами. Зауважено, що при визначенні ефективності сьогодні варто враховувати не стільки економічні аспекти, скільки соціально-політичні, психологічні, демографічні.

Наведено оціночні показники соціально-економічного добробуту населення регіону у хронологічній послідовності: від перших моделей що описували різні області життя (СІЛА, 1963 р.) до вітчизняних моделей 2000-х рр.

Доповнено рівні показників (факторів) ефективного управління розвитком регіону В.В. Смірнова.

Доповнено спрощений механізм забезпечення ефективного соціально- економічного розвитку регіону такими складовими: підсистемою ефективного використання обмежених ресурсів та виробництва регіонального сукупного суспільного продукту; підсистемою нематеріального виробництва та показниками функціональної взаємодії цих двох підсистем регіону.

Список використаних джерел

1. Рац О.М. Визначення сутності поняття «ефективність функціонування підприємства» / О.М. Рац // Економічний простір. - 2008. - № 15. - С. 275-280.

2. Регіони України у післякризовий період: ризики та перспективи розвитку: аналіт. доп. / С. О. Біла, О. В. Шевченко, В. І. Жук, М. О. Кушнір [та ін.]; за ред. С. О. Білої. - К.:НІСД, 2011.-104 с.

3. Снігова О. Ю. Оцінка ризиків та загроз розвитку старопромислових регіонів України в період післякризового відновлення / О. Ю. Снігова // Формування ринкової економіки зб. наук, праць. - Спец, вил.: у 2 ч. Регіональний розвиток України: проблеми та перспективи / М-во освіти і науки, молоді та спорту України, ДВНЗ "Київський нац. екон. ун-т ім. В. Гетьмана"; відп. ред. С. Фіалка. - К.: КНЕУ, 2011.-Ч. 1. --С. 166-174.

4. Стасюк О.М. Інтегральна оцінка конкурентоспроможності регіонів України / О.М. Стасюк, І.А. Бевз // Економіка і прогнозування. - 2012. - № 1. - С. 75-86.

5. Солодкая М.С. Надежность, эффективность, качество систем управления / М.С. Солодкая // Теоретический философский журнал «Credo», 1999. - №5 17 С. 30-46.

6. Уманець Т.В. Методологічно-теоретичні підходи до оцінки економічного розвитку регіону / Т.В. Уманець // Вісник соціально-економічних досліджень: 36. наук, праць. - № 27. - Одеса: ОДЕУ, 2007. - С. 341-349.

7. Шеховцева Л.С. Стратегическое целеполагание развития региона: концептуальные основы / Л.С. Шеховцева // Экономические науки, 2007. - №2 (27). - С. 71-74.

8. Яковлева Ю.К. Приоритетные направления социально-экономического развития регионов / Ю.К. Яковлева // Університетські наукові записки. - 2008. - №3 (II), спецвип. - С. 351-353.

Размещено на Allbest.ru