Державне управління економічною безпекою: проблемні зони

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 332.12

Державне управління економічною безпекою: проблемні зони

З. Гбур



Анотація

державний економічний безпека корупція

Розглянуто сутність основних недоліків державного управління економічною безпекою. Визначено, що головними з них залишаються системна бюрократизація державного апарату, корупція, відсутність планування та прогнозування, визначення основних ризиків та загроз економічній безпеці. З'ясовано, що зазначені проблеми негативно позначаються передусім на діяльності суб'єктів господарювання, адже не забезпечують інноваційно-інвестиційого розвитку, ефективності системи оподаткування та легкості ведення бізнесу. Відтак, зазначені проблеми зумовлюють низький рівень економічної безпеки та сповільнені темпи зростання національної економіки.

Ключові слова: державне управління, інвестиційно-інноваційне забезпечення, економічна безпека, державна інноваційна політика.



Annotation

Z. Hbur

Beginning in the state economic security management

The article considers the essence of the main weaknesses of the state management of economic security. It has been determined that the main ones are the systemic bureaucratization of the state apparatus, corruption, lack of planning and forecasting, identification of major risks and threats to economic security. It is revealed that these problems are negatively reflected primarily in the activities of business entities, because they do not provide innovation and investment development, the efficiency of the tax system and ease of doing business. Therefore, these problems are caused by the low level of economic security and the slowdown in the growth of the national economy.

Key words: weaknesses, public administration, investment and innovation support, economic security, state innovation policy.



На сьогодні економіка України та інститути влади перебувають у стані трансформації, що характеризується наявністю численних прогалин та недоліків у системі державного управління. Неефективність заходів та дій органів державної влади на національному та регіональному рівні не сприяють забезпеченню економічної безпеки держави, що зумовлює низький експортний потенціал, низький рівень інноваційного та інвестиційного розвитку українських підприємств, низький рівень кваліфікації трудових ресурсів, суттєве податкове навантаження на суб'єктів господарювання та низку інших проблем. Декларативність стратегій та політики державного уряду поглиблюють зазначені проблеми та зумовлюють низький рівень економічної безпеки.

Негативні аспекти, проблеми та недоліки державного управління й напрямки їх подолання в контексті забезпечення економічної безпеки висвітлено у працях таких науковців, як Г Кізін [1], що дослідив недоліки та напрями удосконалення державного регулювання інвестиційно-інноваційного забезпечення економічної безпеки України; С. Майстро [2], що запропонував напрями вдосконалення механізму державного управління фінансово-економічною безпекою України в сучасних умов; П. Шевчук [3], що проаналізував негативні впливи на процеси державного управління в Україні часів незалежності; В. Бойко [4], що дослідив напрямки вдосконалення господарського механізму розвитку сільських територій у контексті зміцнення економічної безпеки держави; І. Крейдич [5], що систематизував проблеми економічної безпеки України в сучасних умовах; А. Сухоруков [6], що висвітлив синергетичні аспекти забезпечення економічної безпеки держави.

Мета статті полягає у систематизації недоліків державного управління економічною безпекою задля забезпечення розвитку національної економіки.

Об'єктивні зміни в суспільному економічному розвитку призвели до формування нової моделі економіки, для якої характерні принципово нові риси та пріоритети. На сьогодні необхідність вирішення проблем, пов'язаних із розвитком економіки України, що певною мірою є гарантом забезпечення національної економічної безпеки, набуває особливого значення. Однак без здійснення державою рішучих кроків і дій у напрямку стимулювання інноваційної діяльності ці питання залишаються невирішеними. Отже, державна інноваційна політика повинна стати найважливішою основою діяльності та створити умови для активізації національного науково-технічного потенціалу. Головною метою такої політики має бути стратегічна орієнтація розвитку виробництва на створення та широке застосування принципово нових машин, матеріалів, комплексних технологічних систем, ефективне освоєння науково-технічних розробок, забезпечення соціально- економічних, організаційних і правових умов для постійного здійснення ефективної діяльності [7, 8].

Потреба у забезпеченні пожвавлення національної економіки в умовах ризиків фінансової дестабілізації зовнішнього і внутрішнього походження вимагає модернізації важелів макроекономічної стабілізації з позицій їх несуперечливості цілям стимулювання економічного зростання. На сьогодні фінансовий сектор України недостатньо ефективно виконує функції акумулювання фінансових ресурсів та їх перерозподілу на пріоритетні потреби економічного розвитку. Це знижує потенціал економічного зростання, зумовлює накопичення ендогенних ризиків нестабільності та підвищену чутливість фінансово-економічної системи до зовнішніх шоків [9].

Ефективність державного управління економічною безпекою залежить від розуміння недоліків управління на національному та регіональному рівнях. Відтак на сьогодні органам державної влади, що наділені повноваженнями здійснювати управлінські дії та заходи, які безпосередньо впливають на усі складові економічної безпеки, притаманна численна кількість негативних аспектів, проблем, які зумовлюють визначені нижче дисфункції державного управління.

Одним з нелодіків державного управління можна вважати застосування через відповідні групи впливу технологій “м'якої сили” чи “розумної сили”, а можливо, і одночасно двох зазначених інструментів, які враховують організацію актів саботажу й іншої дестабілізації нормального функціонування та життєзабезпечення держави, зумовлюють зниження рівня службової етики, правосвідомості державних службовців й посадових осіб, органів місцевого самоврядування.

Недоліком можна також вважати непопулярні кроки уряду щодо податкової, економічної, соціальної, інвестиційної політики, зокрема в частині непрозорих підходів відносно розрахунку цін й піднятті їх до міжнародного рівня на енергоресурси, певні види товарів та послуг народного споживання. Все це передбачає також відсутність планування та прогнозування, декларативність державного управління, відсутність чітких дій та заходів, які б відповідали нормативно затвердженим стратегіям розвитку держави.

Наступний недолік державного управління економічною безпекою проявляється у неефективній діяльності бюрократичного апарату. Численними прикладами цьому слугують випадки невчасної підготовки та подання українським урядом на розгляд й затвердження Верховною Радою України проектів державного бюджету на наступний рік.

Умовно “чорною дірою”, що постійно призводить до складних проблем і збоїв у процесах державного управління, є всеохоплююча корупція. Лише за два останні роки, незважаючи на зміну політичної еліти, створення системи державних спеціалізованих антикорупційних інституцій: Національного антикорупційного бюро України, Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, Національного агентства України з питань запобігання корупції; Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів; Національної ради з питань антикорупційної політики при Президентові України, а також низки громадських організацій вказаного скерування, рівень корупції в Україні зріс на 18%. Це може свідчити про те, що в Україні маємо лише імітацію гібридної війни з корупцією. А це означає, що фінансово-трудові ресурси спрямовані не на забезпечення економічної безпеки держави, а на вирішення другорядних питань для відволікання громади від проявів корупції [10].

Одним з недоліків державного управління економічною безпекою можна також вважати популістський тип стратегічних перспектив та конкретних заходів щодо побудови європейського суспільства.

Основні проблеми, зумовлені корупцією, - це руйнація системи управління та національної стабільності шляхом підриву основ законності в політичній системі; монополізація бізнесу олігархічними кланами та витіснення із ринків прозорості і здорової конкуренції; неможливість довгострокового планування бізнесу та його потужна окупація державними корупціонерами; сприйняття корупції на повсякденному рівні як суспільної норми, що призводить до деморалізації українського суспільства, втрати довіри до держави та її інститутів і, у підсумку, знищення міри соціального капіталу, переосмислення багатьох моральних цінностей [11].

За таких умов державний апарат не спроможний забезпечити економіко-соціальний розвиток держави з врахуванням екологічної складової, а відтак рівень економічної безпеки буде залишатися низьким.

До основних видів дисбалансів державного управління належать також труднощі з виконанням системою владних органів своїх стандартних функцій у складних та швидкозмінних умовах сьогодення; сповільнене приведення цих функцій у відповідність до реальних ситуацій; недостатня гнучкість механізмів державного управління; з'ява у частини суспільства певного “невротичного” менталітету, станів аномії, нігілізму, ціннісної невизначеності та навіть неприхованої ненависті до всього суто українського (насамперед до мови, пісні, книжки), зумовлених взаємною недовірою між державою та громадянами; суттєвий бюджетний дефіцит коштів, неадекватність та недоведення до логічного впровадження (чи реалізації) задекларованих та обіцяних суспільству реформ [12].

Таким чином, виникає ситуація, за якої стимулювання соціально-економічного розвитку територій в системі економічної безпеки держави є другорядним серед пріоритетів державної політики, що апріорі формує прогалини в структурній будові їх господарського механізму, серед яких, зокрема, такі: 1) наявність непідконтрольних процесів і слабо керованих зон управління та взаємодії з системою економічної безпеки; 2) посилення тіньової складової господарських комплексів; 3) надмірні інертність і бюрократизація господарських відносин; 4) невідповідність функціональної спроможності господарського механізму розвитку територій реальним потребам і вимогам; 5) відсутність захисного блоку адекватної протидії ризикам і загрозам [13].

В контексті державного управління економічною безпекою важливого значення набуває інвестиціно-інноваційний напрямок, який має полягати у зміні підходів, методів та принципів державного управління щодо усіх складових економічної безпеки. Так, недоліки та напрями удосконалення ефективності інвестиційно-інноваційного забезпечення економічної безпеки України за функціями державного управління наведені у табл. 1.

Таблиця 1. Недоліки та напрями удосконалення ефективності інвестиційно-інноваційного забезпечення економічної безпеки України за функціями державного управління (складено автором)

Функції	Недоліки державного	Напрями удосконалення методів державного управління ЕБ
управління	управління ЕБ	Економічних	Адміністративних
1	2	3	4
Інформуваня,	Несформованість	Запровадження	Інституціалізація
моніторинг,	системи	практики постійно	спеціальної звітності
аналіз,	комплексного	діючого моніторингу	для держслужбовців,
діагностика	періодичного	стану розвитку та	відповідальних за
	спостереження,	ефективності	реалізацію державної
	аналізу та діагностики	інвестиційно-	політики покращення
	забезпечення ЕБ, її	інноваційного	інвестиційно-
	розрізненість,	забезпечення	інноваційного
	неспрямованість на	економічної безпеки	забезпечення
	своєчасне виявлення негативних тенденцій, ризиків і загроз, змін у якісних аспектах бізнес-середовища та недостатня інформаційна забезпеченість	держави	економічної безпеки держави
Планування	Відсутність у	Посилення ув'язки	Прийняття ЗУ “Про
	стратегічних і	планових заходів із	фінансово-
	тактичних державних	фінансово-ресурсним	інвестиційну
	планових документах	забезпеченням;	підтримку
	конкретних заходів та	реалізація	інвестиційно-
	засобів, за рахунок	економічних заходів,	інноваційної
	яких будуть досягнуті	спрямованих на	діяльності” з
	мета і цілі політики,	стимулювання	встановленням
	не узгодженість між	створення і	принципів квотування
	собою та не	збільшення	та довгострокового
	забезпеченість їх	компетенцій та	бюджетування обсягів
	ув'язки з розвитком	масштабів діяльності	фінансування
	суміжних ЗЕД,	елементів	фундаментальних
	підтримкою за	інвестиційно-	напрямів побудови
	функціональними	інноваційної	системи підтримки
	сферами	інфраструктури,	інвестиційно-
	господарювання,	формування і	інноваційної
	інвестиційно-	розвиток суб'єктів	діяльності в державі
	ресурсним	малого інноваційного	на різних рівнях і у
	забезпеченням	бізнесу	функціональних сферах
Організація	Нереалізація	Розширення	Формування,
	ініціюючої функції	компетенцій та	затвердження і
	щодо створення і	посилення	реалізація
	розвитку нових	відповідальності	генеральних планів
	елементів	представників	розбудови системи
	інституційної	Держінвестпроекту та	організації реалізації
1	2	3	4
	інфраструктури, площадок співпраці, формування інвестиційно- ресурсного забезпечення, започаткування нових практик та створення суб'єктів реалізації інвестиційно- інноваційної діяльності; не організованість системи оцінювання її ефективності організаційної роботи	Держінформнауки за ініціювання та проходження процесу удосконалення інвестиційно- інноваційного забезпечення економічної безпеки держави	державної політики у сфері інвестиційно- інноваційного забезпечення із затвердженням чітких кількісних нормативів та часових орієнтирів щодо проходження визначальних етапів державної політики
Мотивація	Незабезпеченість стимулів для органів влади всіх рівнів щодо активної політики удосконалення, а також суб'єктів інфраструктури та безпосередньо підприємств зі збільшення обсягів інвестиційно- інноваційного забезпечення економічної безпеки держави	Виділення бюджетних ресурсів, а також формування і використання державних фінансово- інвестиційних фондів реалізації проектів державно -приватного партнерства реалізації інвестиційно- інноваційних проектів у реальному секторі економіки	Квотування фінансово-ресурсного забезпечення інвестиційно- інноваційної діяльності на всіх рівнях системної ієрархії управління
Контроль	Незастосовуваність практики контролю ефективності державної політики удосконалення забезпечення економічної безпеки держави	Розробка та впровадження матеріальних стимулів для держслужбовців, відповідальних за удосконалення забезпечення економічної безпеки держави, а також керівників та фахівців інвестиційно та інноваційно активних підприємств	Посилення відповідальності за використання бюджетних коштів на програми та проекти підтримки інвестиційно- інноваційної діяльності



На нашу думку, удосконалювати державне управління економічною безпекою потрібно за такими напрямками:

- дерегуляція підприємницької діяльності та мотивація бізнесу до розвитку;

- розвиток внутрішнього ринку та стимулювання імпортозаміщення шляхом спрощення процедур ведення бізнесу, державному фінансуванні підприємництва,

сприянні зниженню відсоткових кредитних ставок для розвитку МСП, стимулювання експорту шляхом спрощення тривалості процедур та страхування експортних кредитів;

- створення інвестиційно привабливого середовища та стимулювання інвестиційної діяльності за допомогою системи взаємоузгоджених дій у площині грошово-кредитного, фіскального, організаційно-управлінського регулювання;

- оптимізація фіскальної політики в умовах жорстких бюджетних обмежень;

- сприяння експортерам та зміцнення їх конкурентоспроможності.

Розглянемо вищевказані напрямки детальніше в розрізі виконання заходів.

Дерегуляція підприємницької діяльності та мотивація бізнесу до розвитку повинна відбуватися з виконанням таких заходів:

- подальше скорочення дозвільних і реєстраційних процедур шляхом перетворення їхнього провадження винятково у технічну площину (декларування, заявного принципу, добровільного підтвердження чи реєстру, обмеження переліку ліцензування тощо);

- поширення практики електронного надання адміністративних послуг для бізнесу на усій території України шляхом уніфікації форм і документів для різних органів державної влади щодо надання типових адміністративних послуг; законодавче закріплення переліку адміністративних послуг та розміру плати за їх надання, створення в усіх регіонах України достатньої кількості сучасних центрів надання адміністративних послуг;

- забезпечення належних умов для отримання послуг без відвідування державних структур шляхом повномасштабної роботи Єдиного державного порталу адміністративних послуг;

- впровадження спрощеної і необтяжливої процедури електронної реєстрації нового підприємства;

- застосування принципу припинення діяльності фізичних осіб-підприємців за заявницьким принципом (без проходження попередніх перевірок контролюючими органами);

- формування стійкого податкового середовища, надання прогнозованості у виробленні потенційних податкових змін подальшого податкового реформування, зокрема накладання розумних обмежень у часі щодо їхнього схвалення та впровадження;

- усунення подвійного (бухгалтерського і податкового) обліку щодо розрахунку та адміністрування податкових платежів, скорочення витрат часу й коштів платників податків на ведення обліку та звітності [14].

Розвиток внутрішнього ринку та стимулювання імпортозаміщення повинен відбуватися шляхом:

- протидії проявам недобросовісної конкуренції та монополізації ринків;

- підвищення ефективності державної політики у сфері захисту економічної конкуренції шляхом розроблення та прийняття Загальнодержавної програми розвитку конкуренції в Україні;

- гармонізації законодавства про захист економічної конкуренції, прав на інтелектуальну власність та судової практики розгляду актів недобросовісної конкуренції з європейським законодавством;

- розробки та запровадження довгострокових параметрів тарифного регулювання для суб'єктів природних монополій;

- посилення торговельно-економічних зв'язків між виробництвом і споживанням із метою зменшення посередницької складової в роздрібній ціні товару, стимулювання партнерства між промисловими підприємствами та торговельними компаніями;

- розширення державних закупівель продуктів і матеріалів за державними інвестиційно-інфраструктурними програмами (соціальне житло, транспортне будівництво, мережі природних монополій, магістральні комунікації тощо) на основі конкурентних процедур;

- попередження господарських конфліктів і захист угод на внутрішньому ринку при використанні набору механізмів захисту прав інтелектуальної та промислової майнової власності окремих співвласників підприємств чи їхніх бенефеціаріїв (держави, пайовиків, міноритарних і мажоритарних акціонерів, інвесторів тощо) [15].

Створення інвестиційно привабливого середовища та стимулювання інвестиційної діяльності за допомогою системи взаємоузгоджених дій у площині грошово-кредитного, фіскального, організаційно-управлінського регулювання повинен відбуватися шляхом:

- розширення обсягів і доступності кредитного забезпечення для реального сектору економіки шляхом:

- впровадження механізмів цільового рефінансування Національним банком України комерційних банків для формування кредитних ресурсів на інвестиційні цілі;

- розвитку схем іпотечного кредитування, мікрокредитування та кредитування галузей та сфер економіки;

- створення інвестиційних банків та компенсаційних фондів для надання пільгових кредитів, що забезпечують швидке розширення інвестиційного сегменту фінансового ринку;

- формування мережі гарантійних бюро, що надаватимуть гарантії банкам за кредитами на інвестиційні цілі;

- удосконалення амортизаційної політики, збільшення обсягів амортизаційних відрахувань для здійснення інвестиційної діяльності шляхом: підвищення норм податкової амортизації основних засобів, зокрема на машини та обладнання, застосування прискореної амортизації до окремих галузей економіки (насамперед для підприємств, що використовують високотехнологічне обладнання, підприємств IT-сектору, агропромислового комплексу); застосовування бонусної амортизації щодо обладнання для науково-дослідного та дослідно-конструкторського обладнання;

- посилення спрямованості фіскальної політики на стимулювання інвестиційної діяльності шляхом: зниження ставки податку на частину прибутку, який реінвестується у модернізацію основних фондів;

- стимулювання впровадження енергозберігаючих проектів у промисловості шляхом використання передбачених податкових пільг при закупівлі сучасного енергозберігаючого обладнання;

- надання податкових пільг та запровадження спеціальних податкових режимів для підприємств, що здійснюють НДДКР;

- проведення аудиту ефективності застосування спеціальних режимів стимулювання інвестиційно-інноваційної діяльності (як вже давно існуючих - СЕЗ, ТИР, технопарків, так і недавно запроваджених - наукових парків, індустріальних парків), формування єдиної концепції їхнього розвитку;

- забезпечення державного гарантування залучення інвестицій у високотехнологічні галузі економіки (аерокосмічну, впровадження інформаційно-комунікаційних технологій, біо- та нанотехнологій, створення сучасних матеріалів, фармацевтичної продукції та медичної техніки), а також у впровадження енергоефективних та енергозберігаючих технологій [16].

Оптимізація фіскальної політики в умовах жорстких бюджетних обмежень повинна відбуватися шляхом:

- гальмування динаміки зростання видатків: ключовим завданням бюджетної політики має бути оптимізація структури видатків, зокрема підвищення рівня соціального захисту можливе за рахунок скасування необгрунтованих пільг для заможних верств населення;

- підвищення дієвості системи державних закупівель, реалізація її стимулюючого потенціалу завдяки мінімізації корупційних втрат та раціоналізації структури закупівель;

- зменшення боргового навантаження на економіку із спрямуванням понадпланових надходжень до бюджету на дострокове погашення частини зовнішнього державного боргу [17].

Сприяння експортерам та зміцнення їх конкурентоспроможності повинне відбуватися шляхом:

- створення спеціалізованого фінансового інституту, орієнтованого на кредитування експортерів;

- налагодження оперативного, на “автоматичних” засадах відшкодування ПДВ експортерам;

- дерегуляції процедур митного оформлення експорту на основі методології СОТ та усталених європейських практик;

- “економізації” зовнішньоекономічної політики держави, впровадженню важелів економічної дипломатії в роботу МЗС та активному обстоюванню національних інтересів у регіональних інтеграційних процесах;

- надання підтримки експортній діяльності підприємств малого й середнього бізнесу, зокрема шляхом створення на засадах державно-приватного партнерства спеціалізованих експортних корпорацій;

- надання методичної та практичної допомоги в організації зовнішньоекономічної діяльності підприємств, інформуванню про динаміку та прогнози кон'юнктури на провідних світових товарних ринках;

- надання інформаційної та фінансової підтримки участі українських компаній у міжнародних виставках, ярмарках, проведення спеціалізованих промоційних акцій на перспективних ринках;

- прийняття Стратегії розвитку експортного потенціалу України [18].

Досягнення економічної стабільності та безпеки в Україні можливо винятково за умови завершення активної фази військового конфлікту на Сході країни. Одночасно з вирішенням цієї складної задачі першочергові зусилля молодого українського громадянського суспільства мають бути спрямовані на недопущення лобіювання владою інтересів олігархічних кланів і “замилювання очей” суспільству прийняттям непродуманих популістських рішень. Діяльність Уряду й Парламенту країни має сфокусуватись на таких напрямах [19]:

- мінімізація бюрократії та реальне винищення корупції;

- жорстка економія видаткової частини бюджету, передусім за рахунок усунення численних державних контролюючих відомств;

- розширення доходної бази державного бюджету шляхом зростання надходжень від крупного бізнесу;

- ліквідація критичної залежності від російського газу за рахунок впровадження стовідсоткового обліку витрат блакитного палива, енергозберігаючих технологій та стимулювання використання альтернативних видив енергоносіїв;

- перехід на новий високотехнологічний рівень виробництва. Розроблення та імплементація програми високотехнологічного розвитку України - це єдина можливість потрапити до кола розвинених країн світу в якості рівноправного партнера, а не в якості їх сировинного придатка. Крім того, це допоможе нашій державі сформувати потужну систему економічної безпеки.

Система забезпечення економічної безпеки держави належить до класу складних систем. Складність системи зумовлює необхідність розподілу функцій управління між багатьма державними, громадськими і приватними структурами. Узгоджені дії цих структур призводять до позитивного синергетичного ефекту. Відсутність координації функцій, спрямованих на підвищення рівня економічної безпеки, може призводити до критичного збігу негативних обставин і негативного синергетичного ефекту [20].

При цьому необхідно зазначити, що стратегія управління економічною безпекою в Україні повинна відбуватися на основі таких принципів [21]:

- об'єктивності, що передбачає врахування попереднього досвіду та інформації, що зібрана в ході розробки стратегії управління економічною безпекою;

- цілепокладання, яке передбачає чітке формування конкретних стратегічних цілей та мети досягнення стратегії;

- результативності, що передбачає спрямування повної сукупності заходів, що були внесені до стратегії на отримання остаточного результату, а саме досягнення визначених у стратегії цілей;

- ефективності, що передбачає визначення ефективності реалізації програми шляхом співвідношення витрат на її реалізацію та отриманих після її реалізації результатів поліпшення стану економічної безпеки держави;

- пріоритетності, що передбачає врахування до переліку основних напрямків стратегії найбільш важливих завдань, реалізація яких дозволить досягти гармонійного розвитку держави;

- компетентності, що означає залучення до процесу стратегічного управління економічною безпекою широкого кола експертів, що володіють знаннями у всіх сферах соціально-економічного розвитку;

- комплексності, що передбачає створення інноваційної економічної структури, що базується на постулатах соціального консенсусу;

- спадкоємності, що передбачає залучення до процесу розробки та реалізації стратегії управління економічною безпекою представників усіх зацікавлених сторін із метою забезпечення спадковості щодо реалізації розробленої стратегії;

- альтернативності, що передбачає розробку паралельних альтернативних планів реалізації стратегії;

- прозорості, що передбачає відкритість та прозорість дій всіх суб'єктів під час реалізації стратегії, широке висвітлення їх діяльності у ЗМІ, залучення стейкхолдерів;

- ситуаційності, що передбачає виявлення, оцінку, врахування впливу внутрішніх та зовнішніх чинників, а також сценаріїв дій, у результаті виникнення можливих варіантів розвитку залежно від їх комбінації.



Висновки

На сьогодні головними проблемами державного управління економічною безпекою залишаються системна бюрократизація державного апарату, корупція, відсутність планування та прогнозування, визначення основних ризиків та загроз економічній безпеці. Зазначені проблеми негативно відображаються передусім на діяльності суб'єктів господарювання, адже не забезпечують інноваційно-інвестиційого розвитку, ефективності системи оподаткування та легкості ведення бізнесу Відтак зазначені проблеми зумовлюють низький рівень економічної безпеки та сповільнені темпи зростання національної економіки.

Основними недоліками державного управління можна вважати непопулярні кроки Уряду щодо податкової, економічної, соціальної, інвестиційної політики, неефективну діяльність бюрократичного апарату, всеохопну корупцію, популістський тип стратегічних перспектив та конкретних заходів щодо побудови європейського суспільства. За таких умов державний апарат не спроможний забезпечити економіко-соціальний розвиток держави з врахуванням екологічної складової, а відтак рівень економічної безпеки буде залишатися низьким. Саме тому передусім потрібно забезпечити інноваційно-інвестиційний вектор змін державного управління економічною безпекою, що повинен базуватися на принципах пріоритетності, компетентності, комплексності, альтернативності, прозорості, ситуаційності, цілепокладання, об'єктивності, ефективності, результативності.



Список використаної літератури

1. Кізін Г. В. Недоліки та напрями удосконалення державного регулювання інвестиційно-інноваційного забезпечення економічної безпеки України в контексті управлінського аспекту // Вісник Львівського торговельно-економічного університету. 2016. Вип. 51. С. 97--102. (Серія “Економічні науки”).

2. Майстро С. В. Напрями вдосконалення механізму державного управління фінансово-економічною безпекою України в сучасних умовах // Актуальні проблеми державного управління. 2015. N° 1. С. 95--101.

3. Шевчук П. І. Негативні впливи на процеси державного управління в Україні часів незалежності // Демократичне врядування. 2016. Вип. 16/17. С. 46--57. URL : http:// nbuv.gov.ua/UJRN/DeVr_2016_16-17_7.

4. Бойко В. В. Удосконалення господарського механізму розвитку сільських територій в контексті зміцнення економічної безпеки держави // Вісник Хмельницького національного університету. 2016. Вип. 5. Т. 1. C. 28--34.

5. Крейдич І. М., Рощина Н. В., Харченко О. С., Сулименко В. А. Проблеми економічної безпеки України в сучасних умовах // Ефективна економіка. 2015. Вип. 1. C. 23--35. URL : http://nbuv.gov.ua/UJRN/efek_2015_1_45.

6. Сухоруков А. Синергетичні аспекти забезпечення економічної безпеки держави // Вісник Тернопільського національного економічного університету. 2009. Вип. 2. C. 23-- 36.

7. Гбур З. В. Методи та принципи державного управління економічною безпекою // Молодий вчений. 2017. Вип. 10 (50). С. 760--764.

8. Кізін Г. В. Недоліки та напрями удосконалення державного регулювання інвестиційно-інноваційного забезпечення економічної безпеки України в контексті управлінського аспекту... С. 97--102.

9. Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава : Програма економічних реформ на 2010 - 2014 роки Президента України від 02.06.2010 р. URL : http://president.gov.ua.

10. Перспективи економіки України в умовах глобальної макроекономічної нестабільності. К. : НІСД, 2012. 43 с.

11. Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава...

12. Майстро С. В. Напрями вдосконалення механізму державного управління фінансово-економічноюбезпекою України в сучасних умовах. С. 95--101.

13. Про внутрішнє та зовнішнє становище України в 2013 році : Щорічне Послання Президента України до Верховної Ради України. К. : НІСД, 2013. 576 с.

14. Крейдич І. М., Рощина Н. В., Харченко О. С., Сулименко В. А. Проблеми економічної безпеки України.

15. Сухоруков А. Синергетичні аспекти забезпечення економічної безпеки держави // Вісник Тернопільського національного економічного університету. 2009. Вип. 2. С. 23-- 36.

16. Гбур З. В. Методи та принципи державного управління економічною безпекою. С. 760--764.

17. Шевчук П. І. Негативні впливи на процеси державного управління в Україні часів незалежності... С. 46--57.

18. Там само.

19. Там само.

20. Там само.

21. Гбур З. В. Методи та принципи державного управління економічною безпекою... C. 760--764.

Стаття надійшла до редакції 05.03.2018 Схвалена до друку редколегією 23.03.2018

Размещено на Allbest.ru