Організаційно-економічний механізм підвищення конкурентоспроможності сільськогосподарських виробничих структур

Размещено на http://www.allbest.ru/

Організаційно-економічний механізм підвищення конкурентоспроможності сільськогосподарських виробничих структур

Галущак В.В.

Анотації

У статті розкрито питання конкурентоспроможності господарських структур в аграрному секторі України. Визначено організаційно-економічний механізм підвищення конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств.

The questions of the economic structures competitiveness in the agrarian sector of Ukraine are exposed in this article. The organizational-economic mechanism of the increase of the agricultural enterprises competitiveness is discovered here.

Ключові слова: конкуренція, конкурентоспроможність господарських структур, конкурентоспроможність продукції, конкурентоспроможний товар, собівартість продукції.

Актуальність проблеми. Проблема ефективного функціонування нових господарських структур в аграрному секторі України є багатогранною і доволі складною оскільки тісно пов'язана із загальним розвитком агропромислового виробництва, адаптацією реформованих сільськогосподарських підприємств до ринкового середовища і необхідністю підвищення конкурентоспроможності сільськогосподарської продукції, підприємств, окремих галузей в цілому. Тому, процес розвитку конкурентних відносин в аграрній сфері та проблема підвищення конкурентоспроможності продукції аграрних підприємств розглядаються як необхідна передумова ефективного функціонування агропромислового виробництва і окремих організаційно-правових форм господарювання.

В умовах ринкової економіки та зростання конкуренції на ринку питання підвищення конкурентоспроможності сільськогосподарський виробничих структур та їх продукції набуває дедалі більшої зацікавленості у науковців і практиків, що й зумовлює актуальність дослідження даної проблеми.

Аналіз останніх наукових досліджень і публікацій. Питання теорії і практики конкуренції, конкурентоспроможності підприємств досліджувалися відомими зарубіжними економістами: Дж. Кейнсом, М. Портером [5], К. Сімпсоном, Ф. Котлером, Й. Шумпетером, Р. Фатхурдіновим. Вагомого наукового і практичного значення з питань підвищення конкурентоспроможності продукції набули роботи вітчизняних вчених: М. Канінського [3], М. Маліка [4], В. Нємцова, П. Саблука [6], С. Тивончука, А. Яновського та інших. Разом з тим питання визначення організаційно-економічного механізму підвищення конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств потребують подальшого наукового дослідження.

Мета статті. Розкрити теоретичні та методологічні питання дослідження конкурентоспроможності сільськогосподарських виробничих структур та обґрунтувати організаційно-економічний механізм підвищення конкурентоспроможності аграрних формувань в умовах розвитку ринкового середовища. конкурентоспроможність аграрний економічний

Виклад основного матеріалу дослідження. Формування конкурентоспроможних підприємницьких структур в АПК має на меті, насамперед, створення нормальних стартових умов для їх розвитку і збалансованості робочих місць, що забезпечує зайнятість населення і вирішення гострих соціально-економічних проблем на селі. Конкурентоспроможність сільськогосподарських агроформувань передбачає можливість їх ефективного функціонування в умовах ринкової економіки. Це означає, що їх виробнича діяльність повинна найповніше відповідати споживчому попиту, забезпечувати максимальну окупність засобів виробництва і капіталу.

Нині характерною особливістю сільськогосподарських підприємств є недостатня цінова конкурентоспроможність практично всіх видів сільськогосподарської продукції, яку обумовила в першу чергу стрімко зростаюча техніко-технологічна відсталість підприємств, руйнування їх виробничого потенціалу. Все це привело до різкого зменшення обсягів реалізації продукції, погіршення її якості, втрати фінансової стійкості підприємств [2]. Тому, сільськогосподарські формування особливу увагу повинні приділяти ціновій конкурентоспроможності своєї продукції за рахунок значного зменшення витрат на основі техніко-технологічного удосконалення виробництва.

Ціновий метод конкуренції полягає в тому що на ідентичні та однакові за якістю товари ціни коливаються в широкому діапазоні з метою підвищення конкурентоспроможності продукції. Цей метод конкуренції зародився на ранніх етапах капіталістичної конкуренції, коли у підприємстві панувала хаотична конкуренція, тобто без всяких правил і без втручання держави з жорсткими формами боротьби - від цінових війн до знищення конкурентів. Нецінові методи конкуренції полягають в забезпеченні виробництва кращих і більш надійних якісних товарів, ніж у конкурентів, що знаходить відображення в рекламі. Для цього методу характерне намагання товаровиробника знайти можливість спільного ділового співробітництва з конкурентами на ринку, а не протиборства.

Існує необхідність забезпечення конкурентоспроможності сільського господарства за рахунок удосконалення організаційно-економічних і технологічних умов виробництва, розвитку селекції та генетики, особливо в тваринництві та птахівництві і на цій основі скоротити затрати праці, кормів і підвищити продуктивність худоби. Конкурентоспроможність конкретної продукції - величина перемінна, яка з часом знижується. Початковий рівень конкурентоспроможності повинен бути тим вище, чим довший період розробки виробів і їх життєвий цикл. Чим вище початковий рівень конкурентоспроможності продукції, тим більші обсяги її реалізації і довший період існування. Зниження рівня конкурентоспроможності і, відповідно, обсягів продажу продукції, буде визначатися темпами морального її зношення та науково-технічним прогресом в конкретній галузі виробництва.

Також практичний інтерес мають поняття конкурентоспроможності продукції (товару), галузі і підприємства як взаємопов'язані і взаємозалежні чинники впливу на результати діяльності різних організаційно-правових форм господарювання. Конкурентоспроможний товар - товар, що має кращі якісні, вартісні та кількісні показники поряд з найменшою ціною споживання та ефективну збутову стратегію задовольняти споживачів щодо якості та асортименту за нижчою ціною. Вважаємо, що складовою конкурентоспроможності сільськогосподарського підприємства будь-якої форми господарювання буде конкурентоспроможність окремих видів продукції, що виробляється даним підприємством. Тому, конкурентоспроможність продукції - це система якісних і економічних параметрів та сукупності споживчих властивостей продукції як товару, які відповідають санітарно-гігієнічним і екологічним вимогам при їх споживанні і задовольняють потреби потенційних покупців сировини для переробки за технологічними, економічними та екологічними характеристиками та забезпечують виробникам продукції ефективну довготермінову виробничо-комерційну діяльність порівняно з конкурентами на продуктових ринках [3]. А це є здатність товару відповідати вимогам ринку даного виду товару.

Найбільш чітко вираженими показниками, які характеризують конкурентоспроможність продукції є затрати на її виробництво (собівартість продукції), ступінь насичення ринку даним видом продукції, ціни реалізації готової продукції за каналами збуту, рівень купівельної спроможності споживачів, рівень рентабельності виробництва окремих видів продукції, норма прибутку. Додатковими показниками конкурентоспроможності продукції виступають маса прибутку на один гектар посіву сільськогосподарських культур, один гектар сільськогосподарських угідь, одну голову худоби.

З метою об'єктивного і повного відображення можливостей економічної дієздатності виробів і суб'єктів ринкової діяльності можна користуватися індексами конкурентоспроможності, які обчислюються шляхом ділення фактичного рівня рентабельності виробництва на розрахункові (нормативні) значення цих показників, які дають можливість порівнювати ці показники за окремими виробами, галузями, підприємствами і періодами часу. При величині індексу менше одиниці можна говорити про відсутність умов виживання в конкурентній боротьбі і необхідності переорієнтації економічної діяльності. Якщо значення індексу дорівнює одиниці, то необхідний пошук нових варіантів розвитку виробництва і ринків збуту. Якщо індекс конкурентоспроможності перевищує одиницю на п'ять і більше позицій, це свідчить про правильність обраного економічного курсу виробничо-комерційної діяльності.

На особливості формування та ефективне функціонування організаційно-економічного механізму підвищення конкурентоспроможності сільськогосподарських структур в цілому буде впливати комплекс чинників, які наведено на рис. 1.

Рис. 1. Чинники формування та ефективного функціонування організаційно-економічного механізму підвищення конкурентоспроможності сільськогосподарського підприємства

Організаційно-економічний механізм підвищення конкурентоспроможності сільськогосподарського підприємства розглядаємо як систему організаційних, технологічних, економічних і екологічних важелів та методів управління якістю продукції (галузі), які в процесі взаємодії і взаємозв'язку забезпечують сукупність високих споживчих властивостей сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки і попит на неї на ринку продовольства при оптимальних затратах на її виробництво і достатньому рівні цін для виробників при реалізації продукції споживачам за різними каналами збуту, що гарантує ефективне ведення галузей і підприємства в цілому у ринкових умовах.

Еколого-економічна концепція розвитку і функціонування організаційно-правових структур повинна бути орієнтована на збільшення виробництва і підвищення якості та конкурентоспроможності сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки при дотриманні санітарно-гігієнічних та екологічних умов безпеки продукції для задоволення потреб споживачів на продовольчих ринках при оптимальних затратах на її виробництво та ефективний розвиток підприємства в цілому.

Якісні показники продукції як складові її конкурентоспроможності забезпечують товаровиробнику переваги в конкурентній боротьбі і являються головним критерієм для покупця. Для забезпечення підвищення якісних характеристик вітчизняної продукції та її конкурентоспроможності необхідно: удосконалювати систему техніко-технологічних і агротехнічних заходів виробництва продукції та її збуту; впроваджувати у виробництво нові енергозберігаючі технології вирощування, транспортування, зберігання, переробки та реалізації продукції; здійснювати належний контроль за якістю продукції на всіх етапах її виробництва і збуту; впроваджувати у виробництво нові високоврожайні сорти і гібриди сільськогосподарських культур та високопродуктивні породи, лінії і кроси тварин та птиці.

В умовах ринкової економіки якість продукції відіграє надзвичайно важливу роль у підвищенні її конкурентоспроможності. За однакової ціни більшим попитом користуватиметься продукт, який має вищу якість. Водночас істотне поліпшення підприємством якості продукції порівняно з аналогічною продукцією конкурентів дає йому можливість підвищувати ціну на неї, не втрачаючи при цьому своїх споживачів, а в нерідких випадках навіть збільшуючи обсяг продажу.

Висновки

Отже, одним із найважливіших напрямів підвищення конкурентоспроможності продукції, що забезпечить конкурентоспроможність підприємства в цілому, з врахуванням вище викладених чинників, буде цінова перевага, для забезпечення якої собівартість, як базова величина ціни, повинна формуватися за низько витратним принципом. Досягти цього можливо за рахунок удосконалення галузевої структури суб'єктів господарювання, науково обґрунтованої спеціалізації і концентрації виробництва, підвищення продуктивності праці, ефективного використання ресурсів і виробничого потенціалу та врахування вимог ринку. При цьому також необхідно відпрацювати фінансово-кредитну, податкову та цінову політику в агропромисловому виробництві, стимулювати розвиток різних організаційно-правових форм господарювання, розвинути ринкову інфраструктуру, підвищити ефективність роботи маркетингових, менеджерських та інформативних служб тощо.

Список використаних джерел

1. Гайдуцький А.П. Інвестиційна конкурентоспроможність аграрного сектора України. - К.: Нора-Друк, 2004. - 156с.

2. Должанський І.З., Загорна Т.О. Конкурентоспроможність підприємства: Навч. посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - С.198.

3. Канінський М.П. Підвищення конкурентоспроможності продукції овочівництва: Моногорафія. - К.: ННЦ "ІАЕ", 2005. - С.23.

4. Основи аграрного підприємництва / За ред. М.Й. Маліка. - К.: Інститут аграрної економіки, 2000. - 582с.

5. Портер М. Конкуренция: Пер. с англ./ Учеб. пособие. - М.: Вильямс, 2001. - 495с.

6. Саблук П. Государственное регулирование аграрного рынка Украины // АПК: экономика, управление. -2006. - №4. - С.35-36.

Размещено на Allbest.ru